Наталя Кош, авторка «Загубленого принца». Будинок, в якому жила її родина, зруйнований сьогодні від обстрілів

Такі от справи цього ранку. Завали поки розбирають, всі речі лишилися там. Щастя, що мої рідні живі і здорові, втім треба шукати нове житло, базові речі, електроніку.
Якщо маєте змогу допомогти, будь ласка, закиньте на банку.

📚 Ірина Цілик "глибина різкості"📚

📚 Збірка віршів української режисерки Ірини Цілик.

Мені подобаються ті вірші, які Ірина публікує на своїх сторінках в соцмережах. Тому я взяла до рук, цю стару збірку. Вона за 2016 рік.

В момент прочитання розблокувала старий шкільний спогад. Коли нас 15-річних змушували вчити вірш, сенс якого ми не могли зрозуміти. І для нас то був лише набір слів, який аж ніяк не міг запам'ятатись, як його не зубри.

От приблизно таке я відчувала коли читала "глибину". Умовно вірші можна поділити на три частини: зрозуміло про що - не зрозуміло нащо; не зрозуміло про що, але гарно; про війну.

#враження

Почала читати «Часоховище» Ґеорґа Ґосподінова. І я в захваті з перших сторінок. Цікаво, чим ця історія закінчиться. Бо все наче і зрозуміло, і одночасно так все заплутано… Але воно захоплює уяву …

Читали? Як вам?

Старий добрий Пратчетт потроху виводить мене з нечитуна. Ще важко втримувати концентрацію, але хоч повільно та діло йде 😅

А у вас є якісь свої способи виходу з цього стану? 👀

У мене через Томаса Манна почався нечитун 🥲. Точніше через його третю новелу в збірці «Смерть у Венеції» (а може через стиль автора загалом).
Даю собі кілька днів щоб відпочити, бо не хочеться змушувати себе читати буковки, які аж ніяк не хотять складатись в слова 🫣.
Ще треба сісти і написати відгук на «Толіків», бо щось це теж дуже затягнулося 🙈

#думки

добірка: книжкові канали до тисячі підписників, які я читаю та рекомендую - просто тому, що вони всі варті уваги та визнання (а ще аби зробити цей понеділок трішки кращим) 🐈

отже, бложики в порядку появи в моїй стрічці на момент написання поста (тобто довільному):

🌟Bookish Acts
🌟книжкова хуліганка
🌟bookytsia
🌟shut up, i'm reading
🌟книжки і пиріжки
🌟reading or this
🌟сонні читання.
🌟Дистопія: Дерево книг
🌟castles of glass
🌟cozy books and tea
🌟other myth
🌟ми помрем не в парижі
🌟I'd rather read
🌟пушина перекладає
🌟la madrugada
🌟Що ти читаєш, Катянґенс?
🌟кофі(н) брейк
��bookish escapism
🌟Невеличка книгодрама
🌟нотатки куміхо
🌟pink leopard
🌟колючий светр
🌟книжки Маріко
🌟потойкнижжя
🌟терпець і книги
🌟Катарсис навпаки
🌟книжкова хованка
🌟князівство книг
🌟Книжки опосума
🌟Потойбічні балачки
��Ксю читає
🌟Книгоманські балачки
🌟Forty magpies in a trenchcoat

чому список, а не папка? бо, з одного боку, я за індивідуальний підхід, а, з іншого, добрі люди вже зробили гарну теку затишних букблогів (де ви зможете знайти ще багато каналів для вашої стрічки).

🪷хвилинка самореклами: мій блог, reading at midnight, теж підпадає у категорію "до тисячі підписників" 🤭 а якщо ваш канал - також, і я його тут не згадала, то запрошую лишити лінк в коментарях 🫶

🌸 підсумки березня 🌸

🍀 1. Микола Вінграновський «На срібнім березі»

🍀 2. Стефанія Демчук «Доба постів і карнавалів»

🍀 3. Слава Світова «Імена»

🍀 4. Катерина Липа «Сатанів. Тевтонське прокляття»

🍀 5. Світлана Поваляєва «Мінлива хмарність з проясненнями»

🍀 6. Лі Бардуґо «Біснуватий»

🍀 7. Юлія Мак «Толіки. Про тих, хто перемотував касету олівцем»


🌸 березневе не дочитане:

🍀 - Террі Пратчетт «Рухомі картинки»

#підсумки

📚Лі Бардуґо «Біснуватий» 📚

📚 Продовження «Девʼятого дому», який мені так сподобався, що я хотіла прочитати все-все по цьому всесвіту, який так полюбився. Але, ця частина мене розчарувала. Не так щоб зовсім, але хотілось щоб книга скоріше закінчилась.

Це було занадто розтягнуто, і в цьому не було сенсу. Наче авторка просто хотіла збільшити обʼєм книжки.
Не було тої динаміки, що було в першій частині (хоча для когось це може і плюс).

Головні герої, всі ті ж, що і в першій частині. Вони повинні спуститись в Пекло, щоб повернути свого друга. Для цього їм потрібно розгадати загадку лабіринту Рукавичка, який веде напряму в підземний світ. Після першого спуску (ага, їм було одного разу мало і вони ще кілька разів зробили екскурсію туди) звідти втекли демони. Тепер ще й якесь протистояння демонів&людей.

А вкінці прям «мій улюблений поворот»: Рукавичку побудували сто років тому, бо головній героїні сьогодення Алекс Стерн судилось спуститись в Пекло там і залишиться (як банально, насправді, я таке в серіалах нульових бачила постійно). Тепер Алекс і її друзям в третій частині прийдеться протистояти демонах, князям пекла, які полюбому будуть полювати на неї. Не здивуюсь, якщо її оголосять королевою Пекла 😬

#враження

#інтеграція

Вітаю, мій позивний Йон.
А якщо бути точнішим, то Йон зі Скеліґґе. 
Це фактично являється моїм авторським псевдонімом! 
Я військовий й це основна діяльність станом на зараз, а по факту маю велику кількість напрямків, які волів би розвивати попри та всупереч війні.
В складні часи, в полум'ї гартується сталь і аж ніяк не тоді, коли все добре. Холодне горно  не готове для перетворення шматка заліза в зброю, чи пак фантастичний витвір мистецтва.
Так й в мене - я пишу, ліплю, пробую, стараюся, намагаюся,  здійснюю рух до мети!

Маю ось такий телеграм канал "Йон зі Скеліґґе "Творчі нариси", де збираюся це все нотувати, ділитися пережитим, зустрічами та розставаннями, перепонами та здобутками й банально нарисами своєї творчості. Багато творчості. 
Вірші, оповідання, романи, проза, поеми, все, що торкається слова й найголовніше це книга! Інколи буду викладати матеріал, або його частинку наперед, щоб підігріти публіку. 
В загальному я думаю, що буде цікаво. А так, то судити вам. Запрошую й заздалегідь дякую, що доєдналися, це цінно!

Я не знаю чому, але мені під час описів стосунків з їжею завжди смішно 😆😆. Можливо, через те, що знаю таких людей, що в будь-якій ситуації обирають їжу) і в уяві постають їхні образи та ситуації в які вони потрапляли (здебільшого смішні 😁).

Я ж не одна така, правда? 🫣

#цитати

Добре, я розберу цю книгу на цитати 😆

В будь-якій незрозумілій ситуації шукай їжу 🤣🤣

#цитати

Це ж що за людина така, з якою можна ділитись дерунами 😅😁


#цитати

📚Катерина Липа «Сатанів. Тевтонське прокляття»📚

📚 Коли я вперше побачила обкладинку цієї книжки під час анонсу від Віхоли, то подумала, шо це якесь середньовічне фентезі. Потім думала, що це про історію Сатанова. Але виявилось, що авторка хотіла написати щось типу художки з історичним контекстом. Можливо описати якийсь момент з тогочасного життя містян.

І так, ми маємо повністю вигаданих головних героїв. Вони закохуються, захищають рідне місто, ходять у військові походи, одружуються. Загалом живуть звичайне життя того часу.

Якщо забути про історичний контекст, то це доволі цікаво. Якщо згадати про історичний контекст, то для мене він був максимум в тому, що згадувались імена князів та королів, які дійсно тоді існували.

Трошки бісить, що кожен/кожна хто пише те, що хоч трохи зачіпає якісь давні часи, обовʼязково додає вкінці: маю надію, що після цієї книги вас зацікавило середньовіччя і ви будете його надалі вивчати. Ну от чесно, чим зацікавило? Проклятою ладанкою тевтонів, яка опинилась у одного з героїв і завдяки їй, він мав неабиякий успіх у жіночого населення міста? Чи може як друзі ходили до поганів(язичників) визволяти вкрадену наречену одного з них? Серйозно?

#враження

Це вражаюча історія!

На окупованих росіянами територіях українські підлітки збираються на таємні чи підпільні читацькі клуби – щоб читати українську літературу

Хоча це загрожує – їм та їхнім батькам. Батьків можуть позбавити батьківських прав, дітей – "запросити" на допит...

Це звучить безумно. Це звучить страшно. Це звучить зобов'язуюче

Українську культуру не слід сприймати як те, що існує саме по собі. Українська культура потребує нас – її захищати, творити, передавати далі!

Ось посилання на статтю The Guardian

КСД, коли там вже «Оніксова буря»? 😁

Перші дві частини лежать у мене в плівці. Читати не планую поки що, але зібрати всю серію то справа честі 😁😁

ВСЛ відкрили передпродаж «Аркан Вовків» Павла Деревʼянка. Ви тільки гляньте на цю красу 🥰

Замислилась над тим, щоб зібрати ще раз цю трилогію ще в такому оформленні 😁

Хто ще не має цієї неймовірної історії в своїй бібліотеці - передзамовити можна тут ❤️‍🔥

📚 Слава Світова «Імена» 📚

📚 Це книга про жінок. 13 історій. Кожна має імʼя та свою історію. Десь це щемливий біль втрати дитини, десь комплекс та не любов до власних пальців на ногах, десь палка ненависть до людей. Але всі вони не залишають байдужими.

Це набагато глибше, ніж прості історії із життя жінок. Це намагання показати виживання в світі, де панує байдужість, мізогінія та ненависть. Це спроба показати жінок з різних сторін, які мають право бути різними, добрими та злими, ненавидіти та боятись, не зважаючи на думки інших…

📚Мені, як людині емпатичній, всі ці історії відгукнулися десь в самому серці. Кожна з цих жінок була мені близька і як же я їх розуміла та хотіла підтримати кожну з них.

#враження

Бо книги то найцінніше серед усього 🤌


#цитати

📚Стефанія Демчук «Доба постів і карнавалів»📚

«Як жили, пили і кохались у середньовіччі»


📚 Важко якось характеризувати нонфікшн. Окрім слів «це було цікаво» додавати ще щось 😬

Хоча, насправді це дійсно було цікаво. І купу різних стереотипів про той період історії авторка спростовує.

І так, люди в середньовіччі дійсно жили, мились, пили, розважались і головне, діти мали дитинство. А ще у них була цікава система медицини, яка була подеколи навіть доказовою.

Авторка навіть наводить приклади, як в ті часи жінки мали права і певне становище, працювали, займались улюбленою справою та вигравали суди проти чоловіків. Хоча, стереотипно здавалаось, що цього точно не може бути.

Стефанія Демчук розповідає про релігійні свята. І це було цікаво, бо я про них чула, їх і зараз святкують в країнах де сповідують католицизм. А от що передувало цьому - не знала.

Також, цілий розділ присвячується культурі смерті. Якою її бачили, як готувались і як переживали втрати..

Загалом, цікава історія. Авторка зробила все, щоб зацікавити читача періодом Середньовіччя. І здається, в неї не погано вийшло.


#враження

❄️ підсумки лютого❄️

🍀 1. Євгенія Кузнєцова «Мова-меч. Як говорила радянська імперія»

🍀 2. Олена Пшенична «Там, де заходить сонце»

🍀 3. Валерія Савотіна «Чаклунка і Культ»

🍀 4. Володимир Станчишин «Стіни в моїй голові. Жити з тривожністю і депресією»

🍀 5. Осип Турянський «Поза межами болю»

🍀 6. Марічка Плай «Чорна Королева»


❄️ лютневе не дочитане:

🍀 - Микола Вінграновський «На срібнім березі»

🍀 - Стефанія Демчук «Доба постів і карнавалів»

#підсумки

📚Володимир Станчишин «Стіни в моїй голові. Жити з тривожністю та депресією»📚

📚 Мене завжди цікавила психологія. Мені подобається читати книги, авторами якої є психологи та психіатри. А ця книга зацікавила ще дужче, після того як у мене в самої діагностували тривожність та депресію.

Книга легка та доступною мовою написана. Всі психічні процеси пояснені мовою, яку зрозуміє будь-хто. Не потрібно розбиратись паралельно в складних медичних термінах.

Володимир не пише як раз і назавжди стати не тривожною особистістю. Бо так не буває. Він лише показує, що ми не одні такі, нас багато, і нам потрібно вчитись з цим жити. Бо не існує магічного пенделя артефакту який зможе раз і назавжди прогнати нашу тривожність. Ми з цим народжуємось, з цим живемо і з цим помремо. Це те, що точно невідʼємне від нас.

Володимир не вчить нас, не думати погані думки, проганяти їх геть. На це йде забагато енергії, якої і так не багато в тривожної людини. Хай думки ідуть, всілякі і погані і хороші, а нам лише вирішувати на яких фокус тримати.

#враження

«На срібнім березі» Микола Вінграновський

Ви тільки погляньте яке сонечко маленьке розповідає про мою улюблену книгу дитинства 😍

Насипте малому підписок 😍

Всі ми останнім часом 🙈

📚 Валерія Савотіна «Чаклунка і Культ» 📚

📚 Це фентезі, яке повʼязано зі словʼянською міфологією. Сварог, Симаргл, Стрибог, Мара та інші. Боги тут не просто існують, вони ще й відповідають. Ну, коли їм хочеться. Але все ж.

Тут магія відьом тісно повʼязана з культом бога. Кожна відьма повинна обрати свій, щоб відкрити магічний потенціал на повну.
Яра, молода відьма, не така як усі, не хоче вступати до якогось конкретного Культу. Але обставини складаються так, що вона не має особливого вибору.


Цікавий сюжет. Прикольний світ, де Стрибогів син став вегетаріанцем, мавка має власний блог, Старійшини мають чат в соцмережах де домовляються про загальні збори, а Відьми використовують спеціальний застосунок, який допомагає знаходити конкретні трави для зілля. Цифровізація яка вона є.


📚 Для мене ця книга розділена на дві частини. Наче це дві різні книги і писались різними людьми. Перша частина далась дуже важко. Немає якихось цікавих деталізованих сцен, лише пафосні діалоги. Які, мабуть, повинні були бути або смішними або показати, що герої такі ж як і ми. Не знаю. А от друга частина, викликала відчуття, що авторка вчилась писати прямо в процесі написання книги. Бо це вже новий рівень. Як і в стилі письма, так і в описі світу.

Головні герої ніякі, зате забагато уваги приділено другорядним персонажам, які просто повз пробігали. От вони прям дуже цікаві і колоритні. З ними можна писати окрему історію.

#враження

Ну що закохані та самозакохані книги вже подарували? 😁☺️

Пані бібліотекарка виклала фото, які я передала для сільської бібліотеки на Черкащині до дня книгодарування ❤️‍🔥

Що ж, друзі, багато хто з вас ставив питання на кшталт: "А коли ж презентація?"

І щоразу я не знав, що відповісти, обмежуючись туманно-лаконічним "Презентація буде."

А от зараз я врешті можу відповісти. Звільняйте суботній вечір, пані та панове!

Перша презентація моєї дебютної збірки віршів "Базальт" відбудеться у Києві, в суботу, 15-го лютого, о 17:00 за київським (ну, а яким же ще?) часом за адресою вул. Жилянська 5/60 у книгарні КнигоЛенд

Модеруватиме захід найкраща видавчиня населеної частини Всесвіту Ірина Білоцерковська з Видавництво Білка.

Нарешті "Базальт" заговорить - моїм голосом. Приходьте. Не обіцяю, що буде легко і лампово. Але обіцяю - буде ніжність, буде гнів, буде любов, буде біль. І - так - буде гаряче. Приходьте - я скучив. І я чекаю - ваших очей, ваших посмішок, ваших емоцій.

📚 Євгенія Кузнєцова «Мова-меч. Як говорила радянська імперія»📚

Невеликі розділи. Кожен з яких можна читати самостійно. Отак відкриваєш книгу на будь якій сторінці і читаєш.

Це цікава дослідницька робота щодо мов народів,  які проживали в радянському союзі. 

Ми неодноразово чули, про постійні страти та арешти в ссср. Євгенія ще й приклади навела. Хто, коли, в якому році. 

При цьому, під це попадали як і ті хто йшов проти системи, так і віддані прихильники революції. Які працювали на благо комунізму. Змінювалась політика імперії - йшли на розстріл ті, хто працював на благо попередньої версії.  Політика коренізації національних мов стала не вигідною? Тоталітарна машина перемолола лінгвістів, поетів та перекладачів, які допомагали цю політику втілювати.

Про політику русифікації всіх народів імперії. Вона начебто і не була примусовою. І начебто був вибір. Але батьки все частіше обирали для своїх дітей російськомовні школи, бо знання цієї мови - шанс на майбутнє дитини.

Згідно з рейтингом ЮНЕСКО, багато мов народів які зараз проживають на території росії, мають статус зникаючих. Все менше носіїв, все менше тих хто ними спілкується десь лише окрім дому.

#враження

Якщо ми підганяємо свою мову під єдину правильну стандартну вимову, то втрачаємо прекрасне розмаїття діалектизмів.

Бо діалекти це дійсно прекрасно. А коли збираються в одній кімнаті люди з різних регіонів країни, і починають ділитись як у них говорять на пюре, деруни, сковорідку чи плечики - то взагалі 😍😍😍

У світі стільки книг, що не вистачає часу й простору про всі дізнатись 😭

Розкажіть про свою улюблену книжку?

Я почну: це трилогія «Літопис Сірого Ордену» Павла Деревʼянка. Середньовічне фентезі на теренах України, з характерництвом, гетьманством, відьмами та політикою 🌛❤️‍🔥

❄️ підсумки січня❄️

🍀 1. Маркель Грабо «Поклич лисицю»

🍀 2. Деніел Кіз «Доторк»

🍀 3. Євгенія Кузнєцова «Вівці цілі»

🍀 4. «Часи отруєних вітрів» (збірка оповідань)

🍀 5. Сіжань Джей Джао «Залізна Вдова»


❄️ січневе не дочитане:

🍀 - Євгенія Кузнєцова «Мова-меч. Як говорила радянська імперія»

🍀 - Олена Пшенична «Там, де заходить сонце»

#підсумки

Років так 4 тому дивилась на ютубі інтервʼю білоруського поліглота. Який знає чи то 5 чи то 6 іноземних мов. Серед них він назвав і білоруську.

На питання: чому білорус вважає білоруську іноземною? Він відповів, що почав її вивчати нещодавно, з цікавості.

Памʼятаю, як мене це неприємно вразило…

Після цього мені попалась стаття якогось лінгвіста. Вже не памʼятаю його прізвища, але це не суть. Так от, він писав, що якщо мовою не користуватись, то вона зникає за 50 років.

Я для себе відтоді вирішила, що буду спілкуватись виключно українською. Не підлаштовуватись під інших, переходячи на їхню мову. Ми живемо в одній країні і можемо чудово один одного розуміти. Українська мова - не меншовартістна. Вона варта того, щоб нею говорити 🧡

Як сказати, що я книгоманка, не говорячи, що я книгоманка 😁

Новий чохол для телефона - ідеально 💅