#бібліотека #видавництво

приїхала 🌚 а я вже збиралася жалітись, що на «книжковій країні» люди отримали її раніше, ніж передзамовлення поїхало. але ні, все чудово 😌 жадібна жабка вдоволена.

погортала-погортала, а потім з'ясувалося, що моя подруга її вичитувала 😅 отак і купляй ниньки книжки: скрізь знайомі імена. який чудовий час настав...

скоро зробимо закупи в «нашій ідеї», то там теж буде багацько 🌚

дизайн обкладинки, рельєф та ілюстрації — сто з десяти, дайте дві, я не можу.

згадаймо класику 😐
#володарперснів

ситуація їбала жаба гадюку

фу

#переклад

як я почуваюсь, коли під час навчання їзди на механіці персонажі вирішили процитувати кілька старих американських фільмів, назвавши з них лише один, а знайти всі ці фрази українською все одно якось треба.

насправді мені ще неймовірно пощастило, адже всі вони знайшлися в якій-не-якій українській озвучці онлайн і проклацати довелося всього по годині в кожному, тож пазл плюс-мінус склався.

боже, храни інтернет.

#перекладацький_поступ 117 / 300 c. ✒️

#переклад

мене можна офіційно вітати, адже вчора ми з художньою редакторкою дообговорили всі правки та зрештою дійшли згоди щодо всіх її та моїх пропозицій ✨ себто, перший твір скоро має рушити на коректуру, верстку і так далі.

лишилося зрозуміти, як мені встигнути з дедлайном на другий. 🚬 oh well.

#бібліотека

приїхали гарнюні від «Стилет і стилос» 😌 тому що «Відьомство», у якому тільки приміток наприкінці 60-70 сторінок, за 300 грн - це просто безцінь, а «Південні вірші» вже два роки в бажанках. ліпшої нагоди це виправити годі й шукати.

коли читати - хз, а це я ще не згадувала, що почала «Темне сходження», і мені, узагалі-то, дуже подобається і сама книга, і переклад. пані Пухлій 🤌

Ну і щоб трохи додати каналу вайбів робочого понеділка.

#переклад коли головний герой вирішив учити головну героїню кермувати автівкою на механіці, а перекладачка не кермує взагалі та, чесно кажучи, просто в ахуї. 🚬

#перекладацький_поступ ✒️ 75 / 300 с.

#переклад

цирк із конями та без коней продовжується. контекст: капітальний ремонт та редизайн будівлі від особи головної дизайнерки. хто ж знав, що «demo» — це не тільки демо-версія, модель або чернеткове креслення, а ще й скорочення від «demolition» (знесення)? cлава, курва, богу, що на другий раз це слово здалося мені підозрілим 💀 щас би тут були і нариси, і ху... гхм... продовжимо...

#переклад

речі, які я не думала, що коли-небудь ґуґлитиму по роботі, номер N:

як називається спеціаліст або служба, яка допомагає позбутися єнотів: відловлює їх у вашому домі та повертає до природного ареалу. 🤨

upd: я вже на етапі перегляду промо-сайтів канадських служб із гуманного відлову єнотів. із відеовідгуками.

#перекладацький_поступ 54 / 300 с.

#бібліотека #віват

знаю, у це важко повірити, але інколи я не тільки працюю та плачу — тож ось світлина нової одеської гарнюні від вівату. 🐚

я: ґуґлю романтичну метафору, перевіряючи, чи не має вона раптом якогось додаткового значення, яке не спадає мені на думку.

ґуґл: проблеми із серцем? диви, ось симптоми...

#переклад
#перекладацький_поступ 45 / 300 с. 🚬

#переклад намагаюсь знову влитися в регулярний темп роботи з текстом. шось воно поки рипить, але я не здаюсь. ситуація приблизно наступна ⬆️

#перекладацький_поступ 33 / 300 с. 😶‍🌫️

#мемеси

Настрій якийсь такий зранку.

#переклад ну, в принципі...

#перекладацький_поступ 19 / 300 с. 🙈

Чесно кажучи, я не здивована такою відповіддю, але розчарована.
«... шкодуємо, якщо хтось відчув дискомфорт у співпраці»: вибачте, але затримка гонорару чи відсутність договору — то не дискомфорт, це буквально недотримання нормальних робочих умов. Хай ці умови в певних випадках не регулювалися договором (що вже окрема тема), але не можна очікувати совісної співпраці від своїх підрядників, якщо ви не надаєте совісні умови.

Спроба кинути під автобус Ірину, висвітливши її недоліки в роботі — шоб шо? Ірина сама в першому чесно писала про те, що з її боку теж були певні затримки. А як щодо тих, хто ділився своїм досвідом у коментарях? Це люди повигадували? Я причепила скріни, щоб було видно, і я сама чула подібні історії від тих, хто з «Видавництвом» працював.

Коротше кажучи, перекладачі, редактори, ілюстратори й інші працівники видавничої індустрії — мотайте це на вус і краще придивляйтеся до умов праці з будь-ким. Жахливо прикро, що доводиться ставити хрест на співпраці з видавництвом, чиї цінності мені дуже імпонували.

При цьому багато книг цього видавництва є дуже важливими — про досвід українців на війні, про квірну спільноту. В них друкуються чудові українські авторки, і я не хочу бойкотувати їх. Але висновок щодо роботи з цим видавництвом і просування їх тайтлів я собі зробила.

Видавець, якого ми заслужили (або ні).

Для розуміння, Олег Фешовець - засновник видавництва "Астролябія". І це він про Іздрика.

Який саме вірш - зараз в коменти закину

о, творець «придонних плебеїв» заговорив.

#книги #марнотратство

Що ви бачите перед собою?

Наслідок побачення двох книголюбок... у книгарні 😌 І без обмежень у бюджеті.

Спочатку ми навідалися на відкриття Вівату, і ледь не загинули в тамтешній товкотнечі. Стояти три години в черзі (я не перебільшую) заради купівлі книжок нікому не хотілося, тому натомість вирушили досліджувати книгарню ВСЛ (і на місці дозамовили пару позицій онлайн, бо не знайшли їх, хоча дуже хотіли) 🤓

Хоча б разок у житті раджу всім книголюбам спробувати такий формат - щастя до вух гарантую 🌚

П.с. друга шафа з'явилася в житті дуже вчасно...

Чесно вкрадено але дуже життєво

на злобу дня. так приємно було дивитись цей відос, що аж сюди збережу.
якщо Сіжань Джей Джао колись і можна було обожнювати ще більше, то тепер уже нема куди. 😌

навіть не відкриваючи коментарі, абсолютно впевнена, що в заморських любителів "нє всє так адназначна" припекло в десятикратному масштабі. мені подобається, як воно горить.

#нотатки_на_берегах

Оце історія з автором "Мемуарів лісу" Мікаелем Брюн-Арно 🤯 (українською ця серія виходить в "Нашій ідеї").

Якийсь час тому він продав права на переклад його "Мемуарів лісу" в рашу - аргументуючи тим, що місцеві мешканці отримають корисні для них меседжі, зокрема про ЛГБТ (в другій частині серії є така лінія). Наївна думка, але шо ж.

Росіяни запевнили його, що в книжці при перекладі не змінили ані слова.

Але українська перекладачка "Мемуарів лісу" порівняла переклади і з'ясувалося, що росіяни тупо переписали сюжет, прибравши звідти все ЛГБТ, а отже помінявши ключові сюжетні повороти.

Представники видавництва "Наша ідея" зустрілися в Парижі з автором і показали йому велику табличку порівнянь. Він був в шоці, і сьогодні запостив пост про те, що буде робити все, щоб забрати у росіян права.

Корисний пост для інших письменників, які хочуть видаватися в раші, щоб знали, що ці падлюки роблять отаке.

Ось його пост, він французькою, але можна перекласти автоматичним перекладачем.

привіт, срач про «Тінесерду», від якого в мене й досі вибухає дупа.

Не збиралася я бути токсіком, але не можу інакше 👻

Останнім часом багато думаю про те, як на сприйняття перекладу впливають очікування фанатів, які вже читали серію в оригіналі (або в іншому перекладі, іф ю ноу вот ай мін) 🚨

От візьміть цей скрін з тіктока. Не знаю, як кому, а мені «Вогняне серце» попахує перекладацькими рішеннями з-за рубєжа. Чи може краще вже було написати Фаєрхарт?
«Тугезер, Фаєрхарт, — сказав він. — Давай, летс гоу!»

➡️Читачі часто забувають, що перекладачі — це не рандомні люди з вулиці, які знайшли книжку і виклали переклад, а люди з відповідною освітою, кваліфікацією та досвідом. Окрім перекладу, книжка проходить ще й етап редактури, тобто те, що ви бачите на сторінці, це не чиясь примха, а результат роботи мінімум двох людей. А зі свого досвіду скажу, що Віват не заохочує надмірну локалізацію — навпаки, зміна імен і власних назв має бути обґрунтована і погоджена з редактором.

Дуже часто саме певна локалізація або синоніми стають обʼєктом такого негативу. Дозвольте нагадати, що наша мова прекрасна і має в собі нескінченні можливості для цікавого перекладу. Якщо ви у фентезі бачите слово, яке вам важко прочитати з першого разу, то, можливо, справа не в перекладі, а у вашому читацькому досвіді?

І так, іноді читацькі відгуки допомагають виправити перекладацькі хиби, але я зараз кажу про критику рішень, які перекладач може обґрунтовано пояснити (згадаймо випадок з серією «Одного разу розбите серце»). Тож раджу не боятися цікавих слів (як читачам, так і перекладачам) і розширювати свій кругозір під час читання перекладів.

Занадто актуально в контексті сьогоднішнього ранку 🔥

Я зараз читаю книгу «Друг» Сіґрід Нуньєс і там підіймається схоже питання. Винничук пише: «Бо настали інші часи. Часи, коли таке цнотливе слово, як «дорогенька», може викликати щире обурення в деяких журналісточок. Коли на репліку про те, що «залицяння – це не злочин», відповідь феміністок звучить: «Злочин!»».

Подібну заяву робить друг головної героїні. А оповідачка йому відповідає: «Якщо ніхто не казав (ред. що це образливо), — це не означає, що ніхто не був проти».

Це класична демонстрація страху перед змінами, останній крик потопельника. Адже раніше їм достатньо було бути “викладачем” чи “авторитетом”, щоб мати необмежену владу. Достатньо було одного зверненя, щоб отримати контроль.

І найкумедніше, що вони виставляють себе жертвами. Мовляв, “зараз не можна навіть пожартувати”, хоча насправді просто хочуть і далі безкарно домагатися до жінок. Бо без цього вони ніхто. Це їхня основна цінність.

Тому все, що їм залишається, це робити подібні заяви, щоб привернути до себе увагу. Це жалюгідно.

#переклад #англійська

🙂 гаразд. жодних питань. 🚬

Вичитую зараз переклад, і ця незрозуміла вставка посеред слова дуже влучно описує мій стан.
Я поняття не маю, звідки це там взялося 😔

Професор одеського університету розповідає російському медіа про те як у нас тут спокійно, бомблять «не так і сильно», ще й Новий рік тихий

Крінж 🤡

Зацвіте алича, і рука задрижить:
допиши, допиши, поділися з кимось.
Бо солдати знаходять вцілілі книжки
у підпалених ворогом житлах.

Бо своїх упізнаєш у снах і ділах,
бо вітри переплетено із прапорами,
бо долоня шорстка, як бузкова кора,
у химерному спокої располаги.

Покоління шукає для себе назви.
І сни тим тривожніші, чим раптовіша тиша.
Бо галактика наших обпечених книг,
як дитина застуджена,
хрипко дише.

Катерина Калитко. «Відкритий перелом голосу».

#викладання

це все ще просто англійська, чесне слово 🌚

#переклад #видавництва

гаразд, я бачу, що тут за останні тижні побільшало підписників приблизно удвічі. щиро здивована, що ви все ще тут, але, гадаю, вітаю у вогнища, заварюйте чайочку. 🍵 буде хаотично та по-задротськи.

але взагалі я прийшла просто погоріти.

заради всього святого, прошу вас, якщо хтось працює / хоче працювати у видавництві, ніколи не відповідайте на питання про транскрипцію так, як на знятках. мені нахєр не треба полювання на відьом, тож замазала я все, що можна замазати. це також пов'язано з тим, що учасники й місце розмови абсолютно неважливі, адже трапляється таке зі мною вже хіба не вдесяте — і я ЩОРАЗУ маю наново пояснювати, що від того, що книжку перекладали з англійської, походження власних назв у ній від цього ніяк, курва, не змінилося. у найцікавіших випадках мені ще й не вірять 😅 так і живем.

👻📚

здаю переклад і пишу нотатки для редактора. ох ця тяжка перекладацька ноша😅

Мої улюблені нюанси іноземних мов — дієслова, які використовуються у сталих комбо з іменниками. Яке дієслово ви найімовірніше використаєте до іменника "план"? Виношувати план або щось схоже, правда ж?

А ось японською щодо іменника "план" у сенсі "планувати" використовуються дієслово місити,　練る、 тому плани японською ми не виношуємо, а замішуємо!

Уявіть собі: ви який-небудь аніме-антагоніст і ви цілими днями тільки і робите, що замішуєте злісні плани 😡🥐

Уночі дочитав "Чорну роту", скоро буде відгук, а поки пропоную покричати над одним із найсмішніших перекладацьких "ляпів", що я бачив за увесь час

❤️

Люблю переклад, бо зараз я по роботі читаю про збудження

Є, правда, нюанс…

#переклад

щойно ми дві хвилини на повному серйозі вирішували, як у тексті молитви до будди граматично обіграти його/її/їхнє ім'я та чи потрібно ставити його в кличний відмінок, а чи потрібно, то як, якщо українською закінчення кличного відмінку прив'язано до граматичного роду слова та статі — а в будди після вознесіння навряд є стать.

так і живемо. 🚬

#викладання

робоча субота коли завжди 😌

от я вважаю, що непогано так знаю англійську, але потім трапляється фонетично написаний шотландський акцент 👀

(насправді, якщо це проговорити, стає краще, бо взагалі, шотландський акцент - мед для моїх вух. навіть коли я його не зовсім розумію 🤭)

📚: оповідання Брема Стокера "Crooken Sands"

#asoiaf #george_rr_martin

я дуже шкодую, що в телеґрамі не можна приліпити до допису аудіо, але ми всі знаємо, із яким звуком ці світлини 🌚

дякую моїй бесті, що подарувала нам "Пісню льоду й полум'я" в такому їбєйшому форматі псалмів. кожна книжка приблизно з долоню площею, а всередині доволі дрібний шрифт (звичайні сторінки — бог із ним, давно окуляри треба, але мапа... тут жоден окуліст не врятує), АЛЕ вони в розкішних шкіряних обкладинках! а ще чудово відкриваються та тримають форму.
шкода, що на лицьовому боці не було якихось окремих картиночок, але це все одно дуже гарно ✨ тож тепер одного дня нарешті буде ту-ту-ту-ту-туууу... ❄️

щоправда, з моїми темпами читання навіть Мартін уже всю серію дописати встигне...

і, звісно, дякую своїй неймовірній дівчині за гарнющі фотки 🩷

#перекладацький_поступ 0 / 306 с. із урахуванням бонусного розділу до попередньої книги 😌

бонусний розділ — сьогодні-завтра, а повноцінно засяду за нову книгу вже наступного тижня. ✒️ цього разу треба підійти до справи розміреніше та нормально вичитати...

#видавництво #fun_home

утім, художнє оформлення, безперечно, на висоті: деталізовані, охайні, лаконічні ілюстрації, прекрасний опівнічний синій, який теж задає тон усій неквапній, приречено-філософській історії (адже все вже давно сталося, лишається тільки поринати в спогади)... і однозначно добре написаний (та дуже достойно перекладений) текст, який занурює тебе у мандрівку роздумами авторки, немов уздовж коридору мистецької галереї.
нюанс тільки в тому, що дуже часто складається таке враження, ніби насправді пані Бекдел писала не зовсім для читача — а більше для себе, немов їй було потрібно нарешті це записати, задокументувати та усвідомити, і на папері все стало значно реальнішим та вагомішим, аніж у стінах власної голови. як у тому щоденнику, що його вона вела дитиною. звідти й така хронікальна увага до деталей, звідти й літературна призма.

напевно, зі схожих причин мені й важко оцінити «Паросток».

переклад Олени Лісевич стабільно добротний, я не зачепилась ні за що, що б мене обурило чи здивувало (окрім відкриття, що щиколотка — це зокрема й зчленування суглобів пальця... О_О) — утім, я і не намагалась докопатися, у принципі. були кілька випадків, де одна й та сама власна назва то мала, то не мала подовження + жменя одруків, але то все дрібниці. насправді, ураховуючи цю абсолютно бездонну кількість цитат із класики, алюзій, американських (історичних) реалій, сленґу, вирізок із газет та словників, дитячий віршик... ураховуючи все це, щиро впевнена: це було дуже складно, а результат класний. мені сподобалось.

окремий уклін до землі Катерині Базаровій та Ігореві Дунцю за верстку: присягаюся, враховуючи всі газети, словники, написи на пачках пластівців, екрани телевізорів, тонни книжок, вивісок, дитячий щоденник (який вівся то на календарі, то десь іще) — це теж мало бути кабздець як важко.

про витрачений час не шкодую, але, можливо, для більш вдумливого читання не завадило б якось сюди повернутися.

#видавництво #fun_home

я очікувала прочитати щось штибу напівдетективного батькоцентричного сюжету, у якому після смерти тата донька починає детально досліджувати його життя: вишукувати фотографії, щоденники, листи, розпитувати людей, по шматочках збираючи його нерозказану історію, інший бік його життя, про який вона й не здогадувалась — і все це в трагікомічному сетинґу сімейного похоронного бюро. одразу на думці були умовні "привиди дому на пагорбі" (треба прочитати книгу...) мінус уся містика та багацько персонажів, плюс "несказане" селесте інґ...

проте отримала щось геть інше. це не детективна історія. це більше схоже на філософсько-метафоричне, повільне, меланхолійне та не завжди послідовне (майже завжди непослідовне) осмислення та переосмислення власного життя й того, що пані Бекдел знає про життя своїх батьків. літературна обізнаність Елісон дається взнаки у всіх сенсах: тут дуже багато порівнянь і паралелей із усією відомою їй літературою, через призму якої, опосередковано, вона часто й споглядає власне життя.

вище я писала, що правда в питанні, чи проблема в анотації, чи в мені, лежить десь посередині — і причина в тому, що, навіть дописавши попередній абзац, сама я теж усвідомлюю, як багато лишила за кадром власного сприйняття. чи анотація містить якісь помилки? та ні, це все правда, але, мені здається, цього замало, аби задати від книги правильні очікування, аби люди, прочитавши перший розділ, не відклали книгу з думкою: «так, ну нахєр, я не на це підписувалась». і я навіть можу зрозуміти: Пруст, Вайлд, Джойс (та, очевидно, грецька мітологія), Гомер, Фолкнер, іще 3-5 авторів, яких я точно вже забула... дуже багато географічних деталей, дуже багато американської історичної реальности (Вотерґейт, нью-йоркський Віледж у всій красі, згадка про Стоунволлські бунти)... усе це створює приголомшливо концентровану суміш.

іще в книзі є доволі детальний епізод про те, як дитина порається з ОКР, доста лесбійського сексу, дослідження стосунків батьків між собою та із самими собою яко окремими творчими особистостями та того, як на це впливали шлюб та діти. спойлер: впливали, як завжди.

цікаво також і те, що я читала книгу в умовні два підходи: коли вона ще тільки приїхала (близько половини, може, трохи більше), і оце вчора та сьогодні. перший підхід, через неправильні очікування, викликав у мене значно більше фрустрації, аніж другий, коли я вже чудово знала, яку саме книгу свідомо беру до рук.

повертаючись до моєї ремарки про те, що числові оцінки доволі безкорисні: із «Fun Home» це відчувається особливо гостро, бо, незважаючи на моє цілковите усвідомлення того, що це літературний твір, мені важко оцінити чи покритикувати його яко такий. він до мозку кісток реалістичний та дуже детальний, бо це буквально автобіографічний філософський нарис у графічній формі; майже документалістика чи мемуари. це не просто персонажі й персонажки — це справжні люди, які поводилися у книзі саме так, як поводилися в реальному житті. тут не поговориш про сюжет, логіку чи розвиток персонажів: це зріз життя родини Бекдел (однієї з десятків) у Біч-Крік у 1950-1970 рр. йому не поставиш оцінку, однак йому дуже співчуваєш.
і так, через призму Елісон засуджувати її батька важко. але за той випадок із неповнолітнім — найімовірніше, треба.

#щітпост

Зимова поттероманська гіперфіксація триває 🎄

Вийшло гарненько, але очі в процесі страждали - за рахунок графіки було майже неможливо зрозуміти, що на пазлі намальовано й куди вона має в результаті встати.

На черзі дівчатка 😌

#перекладацький_поступ 321/321 та навіть трохи більше.

здуріти. я справді це зробила.

поки ще не дуже добре розумію, що щойно сталось, але... до другої роботи лишилося спати години три, тож подумаю про це завтра 😅

😌🍰☕️

#книги

Свіжесеньке, новесеньке, тільки з друкарні 😍

*трясеться над книжкою, мов наркоманка*