сьогодні просто насолоджувалась компанією чудових жінок🤌🏻

розвіртуалилась із багатьма, хоч і фотопідтверджень нема.. [зате з деєю кожне дзеркало ловили, ви все правильно зрозуміли.] але зустрічі невимовно приємні і цінні! [просто знайте, що ганка чудо🥹]
на події вівату видавали уривки «беладони» і «змії й крил ночі», які я дорогою додому вже встигла прочитати залпом, бо це настільки ВАВ, що дайте мені просто зараз!! обидві історії так красиво написані і захоплюють з перших розділів, що обидві треба буде читати👼

я настільки класна книжкова блоґерка, що була на першому дні «книжкової країни» і навіть нічого не написала... бо я так-то нічого майже і не бачила, крім своїх улюблених людей🤗
[вгадайте хто на фото😏]

продовжую традицію з попереднього фесту, тож мої перші жертви вже залишали підписи на «сонджу» вондри чан – історії про жінку в корейському суспільстві. перетинається з «вегетаріанкою», яку підписувала минулого разу..🤩

- буду тут ще завтра і в неділю!
і обіцяю протягом цих днів писати більше, чесно...

ніч була жахливою, тож не мені повторювати про важливість підтримки зборів. без зайвих слів – ваші донати і поширення потрібні тут, тут і тут. бережіть себе🫂❤️‍🩹

- друге фото це я, коли фільм, який мені не зайшов, має високі рейтинги..💀
[#враження_куміхо]

як душніла-книгочитунка маю за правило не дивитись екранізації до прочитання книги, але старий лев її досі не видали, а кілліан мерфі це кілліан мерфі.
«боляче дивитись на губи, які не можеш поцілувати», казали вони, а насправді боляче дивитись на вартісну історію, глибину якої не зміг до кінця оцінити, при тому що все обіцяло протилежне – операторська і акторська роботи гарні, сильні історичний бекґраунд і мораль.

стрічка є рефлексією на важкий період в ірландії, коли монастирі ставали виправними колоніями для "неблагополучних дівчат", де їх по факту експлуатували, а суспільство на це століттями закривало очі. особливість цього фільму в його тиші і скільки місця для роздумів він залишає [спойлер: забагато, бо сюжетна лінія із дитинства головного героя залишається незрозумілою]. знаю, що мистецтво не завжди повинне в голос відповідати на підняті запитання, але як на мене це не той випадок і краще було б збільшити хронометраж, щоб розповісти й зачепити більше... вже передчуваю, як казатиму, що в книжці було инакше.

короткий висновок: не зраджувати свою душнілу і книжки.🤵

пишу відгук на фільм, який вчора переглядала у «жовтні», і досі боляче усвідомлювати, що для безпеки на лґбткіа+ кінофестивалі знадобилось 5 загонів поліції...

коли був шум щодо винничука в пен-клубі [письменницькій організації], у моїй голові голові була думка «як хотілося б знати тих, хто його підтримав, щоб їх не читати». і деякі імена згодом таки з'явилися в оцій статті :)

- із літературних – андрій курков [відомий книгою «сірі бджоли»], андрій бондар, ярослав грицак, микола рябчук і сергій жадан. останньому, схоже, на самого винничука і його шкоду для суспільства байдуже, а таку позицію зайняв через саму процедуру виключення.

- протилежну сторону з чоловіків зайняли олександр михед, артем чапай, володимир аренєв і ілларіон павлюк, який внаслідок цього клуб взагалі покинув.

також збори із сусідніх каналів, які ви можете підтримати❤️‍🩹

• літературний тигр
• книжкова хуліганка
• дизайнерка читає

донатьте.

дуже боляче з новин про Суми💔

будь ласка, зробіть сьогодні донат на будь-який збір.

додаю актуальні збори, перші які трапились серед поширювань знайомих:

https://send.monobank.ua/jar/3UYoDVEX1t
https://send.monobank.ua/jar/43ZERb4KRc
https://send.monobank.ua/jar/9NwiofKDRD
https://send.monobank.ua/jar/6t66SG1rzx
https://send.monobank.ua/jar/2uiVA9dXFv

я створювала цей канал з думкою про те, щоб перетворити його з місця на дім. дім для моїх думок і тих, кому вони близькі. я не хочу його показувати як збірник сухих фактів і смішинок, яким він є останнім часом, тож прийшла сюди з чимось більш людяним🌛

ㅤчерез навчання буденність стоїть комом у горлі і замикається в коло, з якого через брак часу навіть книжки не рятують, лише музика і спроби романтизувати життя. намагаюсь з'являтись тут частіше разу на тиждень, але бажання встигати все і водночас завжди дає один результат – ніщо з того не виходить якісно. і це особливо сумно, бо ідеї є і я маю окремий список історій, які хочу розповісти... і все буде, лиш згодом. ця нотатка врешті теж стане історією періоду, про який я пізніше згадуватиму з полегшенням. дещо вже пишеться, тож ловіть на слові – згодом повернусь із довгочитом [остання картінка для антуражу], з вас лише очікування!
ㅤзараз мене ще гріє усвідомлення того, наскільки дружна і підтримуюча спільнота телеґрам-каналів вибудувалась, що вони не соромляться говорити одне про одного [гляньте список, він чудовий!], це дуже цінно🩶

- як висновок – не прощаюсь, тож не забувайте! обіцяю писати за будь-якої нагоди [як мінімум через книжкову країну, на якій мене можна буде зловити!!] і міцно обіймаю❤️

якщо ви задаєтесь питанням чому навесні така погода – пробачте, це у мене в середині квітня все ще зимове сонцестояння..💀

Донатьте раз

Донатьте два

Донатьте три

жінки в холодильнику? або що таке термін «fridging»❄️🌹
[#етимологія_тропів #довгописані_довгочити]

- задумавшись сьогодні про нормальну репрезентацію жінок у мистецтві, якраз згадала тест бекдел-воллес, який частково є її показником – твір повинен мати принаймні двох персонажок з іменами, які взаємодіють між собою, крім як обговорювати чоловіків. названий він на честь авторки «fun home» елісон бекдел, яка висловила це в одній із своїх робіт, а саму ідею приписує своїй подрузі ліз воллес і працям вірджинії вулф. здавалось би низький поріг, щоб його пройти, чи не так? і тим не менш, знадобився цілий сайт для списку фільмів, котрим це не вдалось.

❄️у масовій культурі жінкам часто відходить допоміжна роль, що у 1999 році прослідкувала гейл сімон, яка працювала над коміксами «хижі пташки», «bat girl» та іншими для DC. дивна назва тропу є референсом на комікс «зелений ліхтар», де головний супергерой кайл райнер знаходить мертвою свою дівчину, яку лиходій вбив і поклав у холодильник; пізніше ця ж історія повторилась із його матір'ю. на прикладі 100 героїнь коміксів сімон дослідила невтішну, але, на жаль, вкорінену тендецію – жіночих персонажок жорстоко вбивають, ґвалтують, калічать, відбирають силу або роблять жертвами инших траматичних досвідів непропорційно частіше, ніж чоловічих.
ㅤі роблять це задля сюжетного розвитку й розкриття останніх. коли вмирає чоловічий персонаж, він робить це героїчно і з усіма почестями, а якщо сценаристами передбачено його воскресіння, то повертається він ще й сильнішим. жіночу смерть же зачасту використовують як мотивацію і привід помститися для сильних обурених чоловіків. той самий образ "ґвен стейсі" з «людини-павука» і властиво це, на жаль, не лише коміксам.

враховуючи те, як часто представниць жіночої статі у суспільстві сприймають як «чиюсь дочку, сестру, кохану тощо», а не як окремий суб'єкт, проявлення подібного у літературі, кіно і мистецтві загалом є не дивизною, а зрізом реальности. звісно ніколи узагальнювати не можна, але цей допис тут задля того, щоб показати, що це сумне явище – тенденція, а не виняток, і від цього потрібно відходити.

кіноіндустрія б зараз не мала половини сюжетів, якби владу одразу могли отримувати жінки💀

інтелектуальний контент, на який ми заслуговуємо.🤵
[#лисячі_фіґлі]

а після цього адмінка побачила тут про сексуальні домагання з боку дешнера і передивилась своє ставлення до «мейзранера»..😭

🩶 у 2018 кілька осіб анонімно звинуватили його в гарасменті. одна з них зазначила, що «неодноразові доторки і жарти з боку автора, які вона неправильно трактувала, привезли до місяців маніпуляцій, ґрумінґу і ґазлайтинґу».
🩶 сам письменник звинувачення визнав, сказавши що він «проаналізував свої дії і чи він є частиною проблеми та зрозумів, що таки так», і заявив, що «не поважав або не усвідомлював межі й владну динаміку, але ніколи не мав на меті когось образити». його агент і видавництво відмовились від роботи з ним.
🩶 з джеєм ашером, автором «13 причин чому» історія ідентична. ну а якщо згадати ситуацію з ґейманом, то це все можна назвати якимось прокляттям км-букс, бо всіх трьох видає саме вони..

- як висновок, далі фільмів моя любов до цієї трилогії не пошириться🚬

адмінка побачила це, зловила в'єтнамські підліткові флешбеки і сидить плаче, нічого особливого😭

[буквально вчора про неї думала, це сила маніфестації!]

ㅤкнижки не читаються, але відсилки до літературного шукаються і в мистецтві🎀
ㅤзі знайденого на виставці:
• постійний мотив жінок [і дружин художника], що читають
• дружини – його, миколи бажана і павла тичини – разом!
• паротяг ФД, що нагадав мені перші рядки «тигроловів»💔
[про останнє фото я мовчу.]

все це роботи олексія шовкуненка – херсонського художника, творчість якого просочена любов'ю і увагою до краси навколо [більше залишу в коментарі]. тут і рідний херсон, і київ, і одеса. і азовсталь на початку своєї роботи.. у нашому контексті вони відлунюють инакше, болісніше. особливо якщо знати той факт, що після окупації херсону з однойменного музею вкрадено 147 зі 156 робіт художника.

- і тим не менш, це свідчить про одне – українське мистецтво має сильне звучання, через що вони і прагнуть забрати його голос. тож чаруємось і відкриваємо нові імена👼
#в_моменті

кожен франц кафка заслуговує на свого макса брода – друга, що побачить талант у тобі, спонукатиме робити своє попри всі твої сумніви, не дасть спалити справу твого життя і зможе показати твою красу світові.🦌

я: у мене так мало часу, я нічого не встигаю!!
також я: *роблю маратон по перегляду «тінь і кістка», щоб розбити себе за допомогою шістки воронів і канеж*
#враження_куміхо

мета успішно досягнута і я не можу змиритись із думкою, що нетфлікс нас обікрав, лишивши без продовження😭
хоч тут можна довго розписувати, що в книгах було инакше, але з основною трилогією я знайома не була і виправляти це не збиралась, тож серіял хоча б цей гештальт закрив, оцінила на 6 воронів із 10.

до цього мене підштовхнули улюблені дівчата з клубу покидьків, які цього разу перейшли на кіно, тож якщо у вас 2 сезони переглянуті, можемо завтра о 17 побачитись в онлайні тут!!📺

в києві накрапає дощ, тож тематичне:

- слово 読書三余 [dokushosanyo] в японській мові описує три ідеальних стани для читання: зимова пора, дощова погода та нічний час🌛☂️
#дивності_цікавості

«світ ловив мене, та не спіймав» – це я, коли проблеми наздоганяють і доводиться тікати в инше місто.

- ірпінь і його «лісова книгарня»✨
#в_моменті [хочу тут жити]

генасамблея оон у 1977 році затвердила рішення про міжнародний день прав жінок і міжнародного миру. і якщо другу частину словосполучення росія успішно іґнорує, то не дозволяйте комусь забирати у вас першу. сьогодні багато підтримки, тож єдине, що можу додати – пам'ятайте, що ми є одна в одної, ми не повинні надихати когось на звершення, адже здатні на власні і нас достатньо.❤️‍🩹

давайте в цей день підтримаємо ініціятиви одна одної. залишаю вам збори, які ви можете підтримати як ґривнею, так і поширенням:
• допоможні збори регіни і анастейші для військовослужбовиць
• допоміжний збір ані на реб

це ваше нагадування тішити і цінувати себе🫶

вибачте, але коли я говорю про споріднені душі, я маю на увазі ніну і матаяса, котрі у книгах пообіцяли одне одному зустрітись у наступному житті, а потім актори, що грали їх в екранізації, зробили парні тату—

[я не шиперю, але сам цей факт..😭]

У Всесвітній день письменників хочу згадати тих, кого в нас забрала війна.

✨ Володимир Вакуленко – дитячий письменник, загинув у російській окупації.
✨ Юрій Руф – поет, доброволець, загинув на Луганщині.
✨ Вікторія Амеліна – письменниця, документувала воєнні злочини, загинула після удару по Краматорську.
✨ Гліб Бабіч – поет, воїн, волонтер.
✨ Максим «Далі» Кривцов – поет, автор «Вірші з бійниці», загинув у 2024-му.
✨Максим Петренко – письменник, військовий, довго вважався зниклим безвісти.
✨Вероніка Кожушко - художниця та поетка, яка загинула внаслідок ракетного удару по Харкову наприкінці серпня 2024 року.

Знаю, що когось не згадала. Але знаю й те, що таки списки не мають ставати довшим….

якщо вам на тлі останніх новин потрібна моральна опора — один із моїх улюблених віршів, «якщо...» редьярда кіплінґа [автора «книги джунглів» і водночас чудового поета]💌

якщо ви не знаєте як прикликати мене в мережу – напишіть, що ви читаєте мої улюблені книги, і статус користувачки куміхо одразу зміниться на «онлайн».🤵

[дея читає «з-імли-народжених», а инша подруга – цикл «тиша». життя прекрасне🤩]

✨the vibe i bring to the function✨
або успішно провалена спроба зібрати докупи всі свої особистості

- ви б знали як я люблю оці всякі підсумки робити🤌🏻

вам просто необхідно переглянути фільм «моя провина»... але британську версію. чому? бо іспанська була зроблена чоловіком, а ця – жінкою.

і наскільки ж добре це було... [боги мене врятували від перегляду culpa mia, але розповідей подруг і оглядів мені вистачило..] навіть я змогла впізнати тут сцени з ориґіналу, тож версія лондона належне йому віддала [а у деяких ситуаціях протиставили обох хлопців]. і притому тут зробили здорові стосунки, нормальну комунікацію між героями, неймовірне розкриття їх + гарно показали гонки [завляю це на правах ф1 ґьорлі]. і чого лише варті красива зйомка, рефлексія і проговорення травм героїв й інклюзивність!!

плюс до всього тут у ноа у стосунках роль такої собі baddie, а нік – золотистий ретривер! їхня хімія, підтримка, діалоги, looks of love і пара загалом – це моя римська імперія. я впевнена, що передивлятимусь його, бо зробити це було моєю першою ж думкою після перегляду. повірте, вам це необхідно і точно зробить краще.

- ♾ і нова особистість /10
#враження_куміхо

- вибачте, але мене завжди розбиватиме той факт, що...

за своє життя ернест гемінґвей мав сибірську виразку, малярію, рак шкіри, пневмонію, діабет і пережив дві авіакатастрофи, розрив печінки, селезінки і нирки, гепатит, тріщину у черепі й численні струси.

і, переживши дві світові війни, гемінґвей обірвав своє життя самогубством💔
[ваше лагідне нагадування піклуватись про свій моральний стан!!]

гіркі, але #дивності_цікавості літератури..

4:19 / 4:20

все, що потрібно знати про мене останнім часом: я забула про річницю каналу [а йому вже 2 рочки і для мене це як друге день народження!!] і зі святкуванням дня книгодарування в мене не склалось... поки моя люба дея не зробила зі мною ось це😏

мріяла про неї ще з довгочиту про дарк академії і здійснилось це максимально рандомно, від чого ще приємніше! настрій врятовано і я цей жест дуже ціную, дякую🥹❤️‍🩹

зайшла сюди і розгубилась від того, звідки вас стільки взялося..
ганка зробила просто неймовірну ініціятиву – теку з маленькими книжковими каналами! особисто для мене так блоґи це найкомфортніші [й за більшістю з цих я сама слідкую!!], тож якщо для вас теж – зберігайте і підписуйтесь🫶

детальніше познайомитись зі мною можна в цьому дописі, але якщо коротко:
• я хель/куміхо, а це місце – дім моїх думок, знахідок і цікавинок, пов'язаних із літературою і мистецтвом загалом. наприклад, колись я шукала відповідь на питання чому орвелл обрав 1984 рік, а толкін називав ельфів ґномами. більше цікавинок за теґами у закріпленому путівнику!

- тут цікаво [хоч через навчання інколи зникаю..], тож ласкаво прошу!! заварюйте чай і залишайтесь🤩

я запросила на каву молодшу версію себе.

вона прийшла за 20 хвилин до зустрічі. я написала, що запізнююсь на пару хвилин, а прийшла через 10.

вона сказала, що ховається від реальности у фанфіках. я посміхнулась і відповіла, що продовжую це робити, але у книжках.

вона пожалілась, що її прямолінійність і цінності приносять лише проблеми. я розсміялась і сказала, що залишаюсь вірною собі, а почуття справедливості нікуди не ділось.

вона сказала, що поряд нікого не залишилось. я сказала, що свої люди знайдуться, варто лише зробити крок.

вона запитала, чи досі я почуваюсь самотньою. я відповіла, що це частина мене, але вчусь бути наодинці з собою.

вона розплакалась і сказала, що їй важко. я поклала руку їй на плече і сказала, що складно буде завжди, але нехай пам'ятає – в неї завжди є вона сама.

вона запитала, як тато. я, проковтнувши ком у горлі, відповіла, що він поряд. завжди поряд.

ми розплакались, обіймаючись на прощання, і пообіцяли одна одній зустрітись ще раз.

*цю користувачку не шукати, в неї помер улюблений персонаж*

не встигла закінчитись зима, як я почала дивитись чи не найбільш літній серіял – «зовнішні мілини». на книжки мене не вистачає, але 4 сезони того, як підлітки шукають золото це дещо инше!!🤌🏻

але насправді тут дещо значно глибше – проблеми з батьками, троп «знайдена сім'я», неідеальність кожного і попри це довіра один до одного, спроба створити своє місце. я розраховувала подивитись щось легке-пригодницьке, а в результаті плакала в кінці більшості сезонів... тому раджу!! заради атмосфери така душніла як я навіть змогла закрити очі на логічні дірки, питання до яких у мене виникали.
[#враження_куміхо]

якщо ви задаєтесь питанням де я – мене не шукайте, я тут...

[проголосувала за дк енергетик, циферблат і хайата!! можете в коментарях ділитись, за кого віддаєте свої голоси]

у богів є улюбленці... і це ті 200 блоґерів[-ок], що отримали «катабазис» ребекки кван за пів року до офіційного релізу😭

сама назва говорить нам про зв'язок і з античністю і це буде щось глибоке, тож, проаналізувавши все доступне в інтернетах, несу вам перелік книг, що бажано прочитати для розуміння натяків і відсилок у наступній книзі кван👩

• «аліса у дивокраї» льюїса керолла і «божественну комедію» данте аліґ'єрі в інтерв'ю радила сама авторка, тож тут беззаперечно треба!!
• база, ґрунт, фундамент і основа – гомерівські «одіссея» та «ілліада»
• трагедія «алкеста» евріпіда та міт овідія про орфея та еврідіку, адже з сюжетом «катабазису» їх пов'язує мотив смерті героя і мандрівки инших до підземного світу задля повернення того до життя. також вартий уваги римський міт апулея про амура і психею, бо другу венера посилає на завдання до пекла💀
• важливими ще є «піранезі» сюзанни кларк і «під скляним ковпаком» сильвії плат. перший роман є найулюбленішим у ребекки і вплинув на неї, а другий вона читала протягом написання «катабазису» і вплив цього, знаючи любов кван до скла, в емоційному складнику буде відчутним.

- діліться, чи плануєте готуватись до виходу книги? у нас є час до серпня👩

список моїх улюблених заголовків для статей поповнюється🚬
[не питайте, чому я це шукала...]

#лисячі_фіґлі

ця книга поставила під сумнів усе, що я до цього читала про війну. вона змушує мене повертатись до думок про те, чи можна писати про війну, якщо ти не був прямим її очевидцем? і чи не буде це супроводжуватись її романтизацією, в меншій чи більшій мірі?

осип турянський – солдат, що в роки першої світової потрапив у полон до сербів, котрі згодом, відступаючи, погнали 60 тисяч військовополонених через жорстокі албанські гори, після чого вижила лише чверть. «поза межами болю» є автобіографічною повістю і розповідає про історію семи з них, котрі пережили стільки болю, що звичне його сприйняття стирається. прочитання супроводжувалось відчуттям жаху і нездатністю прийняти те, що це було насправжки, ця ходьба межою між людськими цінностями і тваринним бажанням вижити... це було жахливо і я пишу це з комом в горлі, бо мені боляче від того, як автор зміг це написати так... поетично і красиво? чи етично казати про те, як турянський передав прожите страшними художніми засобами і порівннями? вона водночас гарна за своєю формою і страшна за своїм змістом, що ранить ще більше.

цю книгу важко осягнути і вона автоматично сприймається із нашим теперішнім контекстом, тож переконайтесть, чи ви готові її читати, якщо надумаєте. але вона однозначно важлива і її повинен бачити світ. оцінювання не є етичним.
[#враження_куміхо]

я аж настільки віддалилась від книжкової бульбашки, що пропустила чутки про відхід колін гувер від письменницької діяльности?..😀

якщо хтось так само не в курсі, як і я – колін гувер довгий час мовчить у соц мережах і нещодавно деактивувала свій інстаґрам. жодних офіційних заяв все ще немає, тож кажуть, що авторка залишила кар'єру [принаймні на деякий час] або просто вирішила дистанціюватися від авдиторії, хоча до цього була дуже активною. пов'язують це з екранізацією її роману, яку колін гувер раніше підтримувала, а теперішній скандал ніяк не коментує.

- що думаєте? time to spill the tea☕️

поки вони кажуть «я тебе люблю», франц кафка у листах до мілени писав:

«можливо, це не кохання, коли я кажу, що ти ‐ те, що я люблю найбільше – ти ніж, котрий я провертаю в собі, ось це кохання. це, моя люба, кохання.»
«мілено, якщо мільйон любить тебе, я один із них, якщо тебе любить хтось один, це був я, якщо ніхто не любить тебе, тоді знай, що я помер.»
«дорога мілено,
я б хотів, щоб завтра настав кінець світу. тоді я міг би сісти на наступний потяг і з'явитись біля твого порогу у Відні, сказавши: "іди зі мною, мілено. ми любитимемо один одного страху, сумнівів чи стриманості. тому що світ закінчується завтра." можливо, ми не любимо один одного безпричинно, бо думаємо, що маємо час або впораємось із ним. а що, як ми не маємо часу? або якщо час, який ми його знаємо, не має значення? ох, якби тільки світ закінчувався завтра.»

хочеться простого людського – повернути моду на обмін написаними від руки листами👼