друзи, до мене звернулись із проханням зашерити збір та розіграш. долучайтесь

далі текст пані, яка збирає гроші:

Доброго дня, доєднуюсь до дружнього збору на ремонт автівки 🚗
Організаторки: @lera.kuzinska
Збираємо на ремонт корча інструктора 150го Навчального центру командування сил ЗСУ «Філіна» для виконання завдань, в тому число бойових🔥

Серед усіх донатерів розіграємо улюблену книжку Філіна а саме «Чорний ворон» Василя Шкляра🦅

А за донат від 50 грн — підсвічник з 80-ї міни, щоб грів добре серце у темні часи❤️‍🔥

Більше донатів = більше шансів на виграш!

Загальна ціль збору: 50 000 грн
Моя ціль: 3 000 грн

Допис:
https://www.instagram.com/p/DI5rRSko3PP/?igsh=N3ozYmlnbmdhaW13

Банка : https://send.monobank.ua/jar/4i6oSJJBEr

Дякую за увагу 🫂

слухали, як емілі вілсон декламувала іліаду? ;)

Так сталось, що мені подарували другу книгу про картини у Пруста, тому я хочу розіграти її серед вас.

Відкрила допоміжну банку на збір бригаді мого однокласника на авто. Кидайте донат у 200 грн і коли закрию збір — оберу переможця. Більше донатів — більше шансів, що рандом обере саме вас.
До речі.
Книга разйоб😉

Дякую Олені за подарунок і можливість зробити добру справу, дякую вам за донати і репости❤️

Посилання на банку

прочитала хороший текст еліф батуман про королеву асексуальності в японській літературі саяку мурату

декілька тез, які виділила для себе

💋якщо ви читали її книжки, то можливо помічали відсутність злості, вираженої традиційним способом її персонажами. мурата пояснила, що в дитинстві у неї був "поганий досвід", через який у неї були проблеми з горлом. зокрема це спричинило нездатність виражати гнів та прокомунікувати з кимось свої емоції. а пізніше вона помітила за собою, що розучилась гніватись в принципі

💋коли вона була студенткою, основоположними текстами, які вплинули на неї як на авторку, був "сторонній" альбера камю та "бракована людина"(або "крах людини") осаму дадзая. червоні ниточки - алієнація та неемоційність, які в обох творах спричинили смерть

💋працює мурата виключно поза домівкою: у кав'ярнях, ресторанах і тд

💋обсесивно писати вона почала ще в 10 років. процес письменництва мурата називає церквою та священним світом, яким править "бог романів"

💋у школі письменниця переживала буллінг зі сторони інших дітей. каже, що справлялась із цим становищем, пишучи по 10 годин на день.
"коли я була дитиною, багато людей бажали мені смерті. можливо, я й була мертва. письменництво воскресило мене"

💋мурата вимальовує на папері свій процес письма: постать, яка стоїть перед столом у лабораторії; на столі лежить ідентична людина, розрізана на частини. у ящиках містяться частини тіла та органи. у верхній частині малюнка зображений скляний куб: чистий, продезінфікований акваріум. письменниця пояснює: мурата-авторка розрізає мурату-людину. частинки мурати-людини "кристалізуються" в акваріумі, а потім з них оживають нові персонажі

💋про прибульців та мурату: коли їй було 8 років, до неї через вікно в кімнату заліз прибулець і забрав її до далекої планети, де вона почувалася спокійно та безпечно. з того часу у неї з'явилося близько 30ти друзів-прибульців, яких вона часто відвідує :)

💋припинити писати для неї буквально означає смерть. коли після її дебюту у 2003 році один із видавців сказав, що їй краще не писати книжки, у мурати стався період дисоціації та постійних суїцидальних думок


дивовижна жінка. на днях прочитала її коротесеньку новелу "чистий шлюб", яка є у публічному доступі. текст закінчується геніальним реченням (та словом "вагіна") і в принципі пояснює, чому шлюб не буває чистим. майстерність як вона є

#саякамурата

каждий раз дивуюсь, як ви умудряєтесь задавати питання на взагалі РІЗНІ теми. дякую, давайте ще😉

Q: над перекладом чого хотілося 6 попрацювати, якби була можливість?
A: книжки єна ріда, кейтлін доуті, отесси мошфеґ, лізи таттл, елайзи кларк, октавії батлер. це стосовно більш менш сучасної прози, бо про складнішу експериментальну прозу я поки навіть не думаю гг. а ще б зайнялась якимись релевантними/нішевими нонфіками, бо їх ще й самій в процесі цікаво читати

Q: Привіт! Можна добірку «екранізації мрії» (які книжки хотілося б побачити на екрані або які вже існуючі екранізації хотілось би переробити з іншими режисерами та акторами)?
A: ой, це класне питання, дякую за нього.
✨однозначно я б подивилась wuthering heights не з джейкобом елорді, а з девом пателем. крім того, що я його просто люблю і мені його не вистачає на екрані, мені здається, що він би міг розкрити ярість гіткліффа по новому.
✨щодо екранізації мрії, то звісно, "вавилон" кван, але вона й так буде. я просто досі не можу повірити + боюсь, що вони з ним зафейляться (дуже ймовірно..)
✨тупо нереалістичне бажання аби ксав'є долан приїхав в одесу і зняв фільм на основі оповідань катерини калитко ;))
✨я хочу "франкенштейна", де віктор буде виглядати не як мужик (майбутня екранізація із оскаром яйзеком, привіт), а як твінк...бо він ним і є. у "бульварних жахах" каст на франкенштейна був ідеальним, на мою скромну думку.
✨а ще на власний подив я досі часто думаю про кінематографічність "certain dark things" сильвії морено-ґарсії - це міське фентезі з вампірами ацтекської міфології. незважаючи на те, що мені зіпсувала враження трохи дурна романтична лінія, я вважаю, що книжка дуже свіжа і не схожа на інші в цьому жанрі. мені уявляється аліче пагані з її ефектним боб-каре на роль гг

Q:Вибачте, якщо питання нетактовне, але ви писали про те, що ви нейровідмінна. Можете розказати про це більше і як воно впливає на читання книжок і взагалі на ваше життя?
A: це навпаки хороше питання, дякую. у мене рдуг, про який я дізналась відносно нещодавно, і який переїбав мені моє відчуття себе. нейровідмінність - це важка штука, бо чи не кожен день ти стикаєшся зі своєю ж інакшістю, яку суспільство звикло відторгувати, бо не розуміє її. але ми ж дихаєм, значить шось якось і буде. щодо впливу на читання: ну от дивіться, рдуг провокує багато штук, наприклад фонову тривожність, вічну спрагу до швидкого (!) дофаміну. якщо останнього тобі не вистачає, просто почитати книжку тобі буде не в кайф, бо дофамін ти через 5 хв не отримаєш. підключається скролінг, годинне втикання в стіну, нездоровий сон, банальна прокрастинація, або безпричинна втома. читати стає складніше, хочеться просто розтанути в повітрі. але збиратись в купи інколи виходить і великими зусиллями ти починаєш спочатку. знову буквально вчишся читати довше однієї години (якщо книжка не входить у твоє коло гіперфіксації). тому я називаю себе повільною читачкою, вобще ніяк не блогеркою (бо контент як ви встигли помітити не регулярний, і я з нього нічого не отримую. це замкнуте коло, але бути блогеркою не входить у мої цілі та бажання) і просто живу як карта ляже. суцільний хаос, але мені інколи навіть подобається;)

Q: Топ 3 аніме
A: не дивлюсь практично аніме, але хай буде "моє ім'я", "ходячий замок" + щойно почала дивитись "монолог травниці", поки подобається

Кількість жертв у Харкові після ранкового удару вже перевалила за 70 і МНСники ще працюють. Тому сьогодні, вибачайте, контент такий.

Конвертуємо гнів та розпач у русоріз. Най та рашка палає!

Стерненко
DroneBomber та їхня постійна банка
Балу HUB
Кіт не пригай

прийшла моя перша плівочка😉😉

дерева, церкви ну і я

🪹A Nest of Nightmares🐦‍⬛ — Lisa Tuttle
#прочитане
Збірка горор-оповідань, для якої Лізу Таттл попросили вибрати найкраще і, О, вона мене не розчарувала! Це вже успіх, коли в збірці мені подобається більше половини творів, а тут мені зайшли майже всі. Дякую пані Діані за цю рекомендацію💋

Це олдскульний горор та weird fiction минулого століття, але він на диво refreshing. Можливо я кажу так, бо маю замалий досвід читання подібного, а може Ліза Таттл настільки майстерна, що здатна викликати мурашки майже не вдаючись до графічних описів. Кінцівки деяких оповідань можна описати як "за секунду до катастрофи" і це працює на мені сильніше, ніж описи того, як якась страшна штука вискочила і влаштувала масакр, бо лишає читача домальовувати жахливу картину самому. А ще майже всі історії зосереджені на жінках, їхніх страхах та бажаннях. Багато з персонажок знаходяться на перехідному, або новому етапі життя. І саме в цей період блукання невідомістю щось надприродне втручається, іноді зрозуміло загрозливе, іноді ірраціонально-розпливчасто тривожне.

Знову ж таки, мені сподобалося майже все, але згадаю улюблене:
Bug House: жінка прибуває пожити у тітки і помічає, що будинок весь поїдений жуками і запліснявілий, а сама тітка передчасно постаріла і виснажена. А ще будинком бродить щось підозріле. Це перший твір у збірці і відразу такий собі удар під дих, чому — не казатиму, бо спойлер, але обережно якщо читатимете.
Community Property: дитинка чи тваринка не врятують вам шлюб!!!
Flying to Byzantium: сай-фай письменниця переживає відкат, або те, чим для неї є "бути невдахою", але все це відбувається у доволі тривожний, ніби змовницький спосіб.
Threading the Maze: фолк-горор оповідання, де подружжя подорожує пам'ятками Британії, а потім відбувається щось химерне, коли вони зупиняються в будинку поруч із давнім торф'яним лабіринтом. Не дуже зрозуміла що відбулося, крім очевидного, але зачепило.
The Other Mother: художниця намагається знову творити після перерви внаслідок материнства, але її починає переслідувати моторошна жіноча, але явно не людська фігура
The Memory of Wood: сім'я з дітьми купує антикварну haunted скриню, з якої ночами лунає плач немовляти
A Friend in Need: жінка зустрічає в аеропорту іншу жінку, вражаюче схожу на її уявну подругу дитинства
The Nest: після переїзду в новий будинок гг починає підозрювати, що її молодша сестра ЧИМОСЬ ТАМ ЗАЙМАЄТЬСЯ на горищі із якимсь птахочелом

summer day by mary oliver

шось сіпнувся палець і клацнув на іконку друкарні, куди я не заходила вже давно. у сповіщеннях було це😳

аж ледве(!) не задумалась над тим, щоб знову туди писать. хоча мені завжди здавалось, що там вітер свище, і ніхто мене там не читав ;)

в шокові, що до сьогодні я абсолютно не помічала, що українська назва книжки кінга "11/22/63" жодним чином не локалізована для нашого читача. принаймні я не задумувалась над цим

можливо, це була вимога правововласників, звісно, бо "22.11.63" їм ні про що не скаже. треба задуматися, щоб дійти до дати смерті кеннеді, а всі знають, що американці не люблять думати

я так розумію, майже всі п'єси шекспіра були натхненні грецькими міфами. бро wasn't that original...

СУМИ, ПОТРІБНА КРОВ

Контактний номер: +38 (050) 307-80-94
Реєстратура: 0800 600 003

Інформацію також можна знайти за посиланням: https://www.donor.ua/centers/67

давно ми з вами не робили питання/відповідь. пишіть та пропонуйте ідеї для дописів/добірок

give a girlblogger some work to do

https://ngl.link/dimintsweater

поки я читаю про походеньки грецьких богів, поділюсь фаворитним медіаконтентом, який я вживала за останній час

🪄подкасти:

цікавий випуск правди і кривди про африку, а точніше про чімаманду нґозі адічі та її "половину жовтого сонця". у мене стоїть "американа", тому її я прочитаю мабуть першою, але "жовте сонце" теж треба. до слова, на курсі від літосвіти її також згадували як вартісну книжку. а випуск послухайте, щоб зрозуміти, чи треба вона вам

розмова із мері олівер - авторкою віршів та прози.
олівер вже померла (у 2019 р), тому думала, що слухати буде сумно, але насправді ні. вона розповідає про своє вже згасаюче життя так натхненно і яскраво, що одразу відчуваєш, як вона на схилі років ні про що не жалкує та щаслива, що писала вірші серед дерев та під теплим сонцем. "природа врятувала мене", - каже олівер, а потім зачитує свої вірші, і ти їй віриш. highly recommend слухати цей подкаст, гуляючи десь у парку

подкаст про карму із представниками певних релігій, зокрема індуїзму та буддизму. є над чим подумати, особливо якщо ви у карму вірите. одна гостя розповіла, що у текстах дхармашастри (індуїзм) є певні закономірності щодо людської кари, наприклад, якщо ти цар (або президент..), який накладає надто високі податки на своїх підданих та використовує їхні гроші на своє благо, то в майбутньому житті ти отримаєш негативні риси кожної людини, яка жила у твоєму царстві

🪄відео-контент:

міні-документалка "meeting the man" про джеймса болдвіна. ну який же він був чудовий. слухати, як він говорить, можна годинами. я часто думаю про те, що болдвін жив і писав одночасно із сильвією плат. дві полярності, враховуючи білий фемінізм + расизм плат та "іншість" болдвіна. хотіла б почути, що він думає про її творчість, та на жаль..

на каналі обранці духів побачила допис про дебору осберг - філософиню, яка переїхала із південної африки, де застала апартеїд, до португалії, де вона і живе нині. у відео видно, що навколо неї гори та ліси, які пережили пожежі, але навесні дивовижно почали знову зеленіти і дихати. осберг каже, що насправді філософію життя можна побачити якраз у відновленні (або ж переродженні) природи. а ще вона цікаво розповідає про колоніалізм з точки зору простоїмені людини, яка живе серед природи. трохи перегукується із історією вже згаданої мері олівер

трохи розважального:

етель кейн (точніше гейден ангедонія) вайбово розказує про свої досвіди із паранормальним. я її так люблю...

випуск несерйозної розмови на каналі дмитра тютюна із приємним мужчиною адвокатом станіславом. легко і дотепно про інсайти адвокатури і трошки прокуратури, мені сподобалось

🪄наостанок кіно та музика:
я вже другий, здається, місяць дивлюсь шведсько-датський серіал "міст". колись давно я закінчила тільки перший сезон, забула за нього і от згадала! сіра мутна деталізована детективна драма про звичайних людей + аутична головна героїня. я називаю його своїм slow dopamine, бо він підходить для корисного монотаскінгу, під час якого мені не можна брати телефон у руки. чудовий серіал, наполегливо раджу

з музичного згадаю челсі вульф (будь-які пісні), вона дуже інді та дуже інтроспективна; переслуховую persephone таміно (можливо, на фоні читання грецьких міфів); ну і нова пісня лани слей

письмового контенту зараз не буде, бо я заново учусь читати щось довге та корисне ;)
але буде в майбутньому!

Збір родині Маргарити

https://send.monobank.ua/jar/7popnPR3d1

Загинула художниця Маргарита Половинко, захищаючи Україну.

«Народилася 24 березня 1994 року у місті Кривий Ріг, Україна. В 2012-2015 навчалася в Дніпропетровському театрально-художньому коледжі на факультеті образотворчого мистецтва за спеціальністю станковий живопис. У 2019 році закінчила НАОМА за спеціальністю станковий живопис. На момент 2024 року займається волонтерською діяльністю та евакуацією поранених захисників України на кейсеваці, першій ланці евакуації.» secondaryarchive

"Це і є кров": художниця Маргарита Половінко про біль на папері, Кривий Ріг і автоматичне малювання
- розмова з Лізою Корнійчук про мистецьку практику Маргарити

друзі, скажіть, шо у вас не глючить відос і нормально мене чути, бо у мене аж тікток завис від цієї потужности

якщо додивитесь до кінця, маякнете чи взагалі було вам цікаво слухать 😉

сьогодні був настрій зняти відос, щоб розказати/показати три важливі книжечкі (одна з них прям раритет) і поділитись деякими мислями про певну стратегію читання. думаю залити на свій старий тікток, будете дивиця? знімала чисто для вас!

Збір на Mavic 3T

Адміни книжкових каналів знову зібрались, щоб розіграти книжки за ваш донат.

Одну з книг, що я дала на збір, думаю, ви точно впізнаєте. І вона — з автографом. Остання серед моїх запасів (!).

А тепер про умови 👇

за донат від 200 грн ви отримуєте шанс виграти один з п'яти лотів, що на фото.

Але будемо дуже вдячні за більші донати.

РЕКВІЗИТИ ДЛЯ ДОНАТІВ:

mono:

4441 1111 2287 3569 (копіюється при натисканні)

Банка:

https://send.monobank.ua/jar/s3FkUK2zx

💰 На що збираємо? Mavic 3T.

👤 Для кого? РУБпАК «Nova», наші друзі, які працюють в районі Великої Новосілки. Ми вже кілька разів допомагали їм із купівлею дронів.

Наразі розвідувальні дрони відчутно здорожчали, то мусимо допомогти хлопцям із «очима». Наявність розвід. дрона = нові ураження.

🙏🏼 Будемо дуже вдячні за поширення розіграшу, донати — для участі у розіграші і просто так, будь-які суми.

Банка ще раз 👇

https://send.monobank.ua/jar/s3FkUK2zx

чому я вже два дні як забуваю показати вам апдейт по марусі, хазяйці миколаївського ксд

власне, апдейт: маруся все ще хоче відгризти мені руку, але вона гарно покормлена і навіть якось втекла від людей, які хотіли її прихистити в себе вдома, назад в магазин, бо ляля хоче жити вишукано, тобто серед книжок (маруся🤝всі ми)

хвала всім дванадцятьом богам олімпу, РУБІЖ В 300 СТОРІНОК ПРОЙДЕНО 🧍🧍🧍🧍

друзи, до мене звернулась пані з проханням зашерити важливий збір на автомобіль для спецпризначенців, які захищають нас на покровському напрямку

за будь-який донат можна виграти книжку Агати Крісті, а також детективну гру за донат кратний 100 грн

посилання на пост пані із всією інформацією:
https://www.instagram.com/p/DHyHWODI5xT/?igsh=cXZnbTJkNzBtcW9h

банка:
https://send.monobank.ua/jar/rdXTMquUh


Будь ласка, долучайтесь і репостіть. Допомогти країні можем тільки ми самі

а взагалі ми дууууже багато текстів записали собі на прочитання. пані богдана романцова навіть давала нам топ-50 важливих творів за останні 50 років

потихеньку треба читати і розбирацця

трохи розказую, що розбирали на курсі від літосвіти. перш за все, любимі інтертексти. гратись із ними можна до безкінечности, бо якщо ви читаєте багато і помічаєте багато, то в будь-якій книжці, навіть не класичній, можна знайти (або вигадать) алюзії та відсилання на інші тексти. і це завжди корисно, навіть якщо автор цих алюзій у свій текст і не вшивав. не страшно! головне аби вам було дотепно

власне, пройдемось по текстам, які треба, або бажано, але необов'язково читати в тандемі

🕯"улісс" джойса - гомер "одіссея"
обов'язково перед джойсом треба(!) ознайомитися із гомером, бо без цього улісс стане для вас безсенсовою хуйньою. недослівно цитую пана ростислава семківа

🕯баєтт - діккенс та теккерей
книжки антонії баєтт МОЖНА читати без попереднього читання діккенса та теккерея, але якщо хочеться повного занурення за бажанням можна й поєднати

🕯"колекціонер" фаулза - "буря" шекспіра
рвусь перечитати фаулза після шекспіра, бо підліткою мені текст сподобався просто, бо мені було тоді незвично. відсилання тут починаються вже на іменах головних героїв

🕯"інша дівчина" анні ерно - лист франца кафки до батька
не можу ніде знайти цей текст в англійському перекладі. може, я десь недочитала і його нема, але ерно написала цю новелу в стилі відомого листа кафки до свого батька-тирана. лист я читала, над розводами від його сліз зітхала((

🕯"ім’я рози" умберто еко - детективи конан-дойля, "вавилонська бібліотека" борхеса, детективи агати крісті, "поетика" аристотеля
ну власне, додати нічого. окрім того, що еко багато апелює до середньовіччя у своєму тексті, тому якщо вам не особливо цікава ця епоха, то книжка може пройти повз

🕯"виголошення лоту 49" пінчона - американські комікси 60-х

🕯"подвійний леон" іздрика - фільм "леон"
так, тут інтертекст не у формі власне тексту, але все ж додам

згадала, шо я ж ще не показувала новоприбульців

нарцис і ґольмунд - скучила за філософією гессе, бо він не змінює самому собі. тут знову про двоїстість душі та існування, але на цей раз вже у вигляді конфлікту між вченим-богословом та його учнем-інтелектуалом

третя та четверта частини відьмака 😉 - взяла їх на буккросинґу, тяжко зітхаючи і не вірячи у свою здатність знову йти в цей світ, бо я читала першу книгу в часи, коли я себе саму вже не пам'ятаю, і мені не сподобалось. ("в сенсі у вас тут дракони говорять🙄") однак спокусилась, шо ж вже. якщо у вас завалялись непотрібні перші дві книги, то маякніть

міфи та герої стародавньої греції - я вже десь на 150 сторінці міфів і вони зараз рятують мене від нудьги бути на самоті зі своїми демонами. дуже цікаво та легко читати тексти, де йобнуті всі, а моралі в принципі не існує. такий собі катарсис на мінімалках + після курсу від літосвіти, де часто згадували алюзії на міфи у класичних (той же гессе і його "гра в бісер") та сучасних творах, я впевнилась, шо прийшов час розібратись скільки у зевса все ж таки дітей

сиділа думала, яку мову почать вчить і вирішила порахувать, чиї книжки після англійської та української я найчастіше читаю. виявилося, що це німці та японці😉

ну, я незадоволена, бо з першою у мене граматична травма, а в іншої три алфавіти ггг

у вересні виходять мемуари аргентинської авторки і любительки макабрства маріанни енрікез

з опису начебто схоже на формат кейтлін дауті: енрікез подорожує цвинтарями різних країн, розказуючи не тільки історії тих, хто там похований, а й свою. буде про мавзолеї нового орлеану, старе єврейське кладовище в празі і тд.

загалом, авторка відома своїми збірками "dangers of smoking in bed" та "things we lost in the fire", які я ще правда не читала ("шановні, у нас тут черга взагалі-то🙄"). мемуари я, мабуть, люблю більше, ніж коротку прозу (особливо на смертні теми), тому жду

ще не додивилася, але вже спішу поділитись тут

Ксенія Малих вкладає знайомі усім імена у контекст історії сучасного українського мистецтва

особливо цінні розповіді про задуми робіт, які практично неможливо знайти в інтернеті

останній раз, коли я прочитала книжку довшу за 300 сторінок, був 5 місяців тому. здається, у мене таки проблеми, хєх🚬

*дивлюсь на початі товсті томи, з якими я буквально сплю, щоб не втрачати їх з поля зору. може, хоч один я закінчу, просто треба ще пару десятиліть*

на лекції з богданою романцовою згадували німецьку поетесу єврейського походження неллі закс, яка до речі, товаришувала із двома українцями: паулем целаном та аґноном. з останнім вона розділила нобеля

листувалась із германом гессе та сельмою лаґерлеф, яка допомогла їй із житлом у швеції, коли німеччина окупувала європу. однак дві жінки так і не зустрілись через смерть сельми за кілька місяців до прибуття неллі

закс осмислює у своїй поезії голокост, теми смерти, ночі, хасидські оповідки. писала красиво:

"чужинець завжди
носить свою вітчизну з собою
як сирота
для кого
він шукає хіба що могилу"

або

"...бо не сміють випущені на свободу
бути впіймані
петлями туги"

прикріпила вам сторінки із журналу "всесвіт" із нашими перекладами. сьогодні міжнародний день поезії, до речі. зі святом всіх причетних! читайте 🖤

як я люблю буккросинґ

обміняла свою книжку на антиутопію ярослава мельника, та ще й у відносно новому виданні. я про неї писала, здається, у добірці книжок про канібалізм

задум чудовий: світ після перемоги фашизму, де існують люди і стори, людиноподібні тварини (той самий другий сорт), яких вирощують або для м'яса, або для молока. структурно текст теж цікавий: одна частина - це власне історія, яка описана вище, а друга - полеміка із газетних вирізок

переживаю тільки за виконання, але побачимо. відгуки на неї полярні

завтра починаються лекції на невеличкому курсі літосвіти про те, як читати продуктивніше. не чекаю, звісно, супір нової та незнайомої для себе інформації, але завжди приємно послухать як розумні люди балакають про книжки 🛐

буду відписувать вам, якщо почую щось корисне

я в захваті від першого оповідання. вода як символ жіночої тілесности, антураж альтернативного середньовіччя, війна (яка я так розумію буде червоною ниткою всієї збірки), та й навіть кохання красиве є. але найголовніше - майстерність письма, дуже ладно все

вже прослухала два з половиною оповідання. якшо шо - це абук. начитка чудова

👉 "The Female Malady: Women, Madness and English Culture, 1830-1980", Elaine Showalter - дослідження того, як ідеї про "належну" жіночну поведінку сформували ставлення до психічних захворювань у жінок та їх лікування.
також: “Women's Madness: Misogyny or Mental Illness?”, Jane M. Ussher

👉 "Unwell Women: Misdiagnosis and Myth in a Man-Made World", Elinor Cleghorn - історія жіночого (не)здоров'я: дослідження зв'язків між жінками та медициною від давньої Греції і до сьогодення.

👉 “Gothic and Gender: An Introduction”, Donna Heiland - теоретичний вступ до ключових готичних наративів з феміністичної точки зору.
також: “Female Gothic Histories: Gender, History and the Gothic”, Diana Wallace

👉 "Disorderly Conduct: Visions of Gender in Victorian America", Carroll Smith-Rosenberg - колекція есеїв про динаміку розвитку гендерних ролей, сексуальності, стосунків тощо у вікторіанський період.

👉 “Between Women: Friendship, Desire, and Marriage in Victorian England”, Sharon Marcus - аналіз різного роду стосунків між жінками як ключового компонента вікторіанської фемінності.

👉 “The Contested Castle: Gothic Novels and the Subversion of Domestic Ideology”, Kate Ferguson Ellis - погляд на взаємодію між ідеалізованим уявленням вікторіанського середнього класу про дім та готичною літературою.
також: “Daughters of the House: Modes of the Gothic in Victorian Fiction”, Alison Milbank

👉 “Woman and the Demon: The Life of a Victorian Myth”, Nina Auerbach - ревізіоністське дослідження вікторіанської жінки як фігури, наділеної владою - демонічною і божественною.
також: “Myths of Sexuality: Representations of Women in Victorian Britain”, Lynda Nead

👉 “Queer Others in Victorian Gothic: Transgressing Monstrosity”, Ardel Haefele-Thomas - аналіз ряду готичної літератури та фільмів через призму квір-теорії.
також: “Queer Gothic”, George E. Haggerty

👉 "The Darkened Room: Women, Power, and Spiritualism in Late Victorian England", Alex Owen - розвідка на тему ролі жінок як медіумів, цілительок та прихильниць спіритизму за його золотої доби.
також: “Satanic Feminism: Lucifer as the Liberator of Woman in Nineteenth-Century Culture”, Per Faxneld

👉 "Idols of Perversity: Fantasies of Feminine Evil in Fin-de-Siècle Culture", Bram Dijkstra - дослідження природи та розвитку мізогінії у роботах сотень видатних письменників, митців та науковців.

👉 “Men, Women, and Chain Saws: Gender in the Modern Horror Film”, Carol J. Clover - фундаментальний текст про гендер у фільмах жахів, що ввів у обіг термін “final girl".

👉 “The Monstrous-Feminine: Film, Feminism, Psychoanalysis”, та “Return of the Monstrous-Feminine: Feminist New Wave Cinema”, Barbara Creed; також: “Women, Monstrosity and Horror Film: Gynaehorror”, Erin Harrington - тріо книжок, що аналізують жіночу монструозність у кіно.

👉 “Dark Romance: Sexuality in the Horror Film”, David J. Hogan - дослідження сексуальності у горорі з часів німого кіно і до приблизно 80-х.

👉 “The Naked and the Undead: Evil and the Appeal of Horror”, Cynthia A. Freeland - погляд на природу зла у ряді фільмів - і на реакції, яке це зло викликає у глядачів.

👉 “Limits of Horror: Technology, Bodies, Gothic”, Fred Botting та “The Biology of Horror: Gothic Literature and Film”, Jack Morgan - дослідження тілесного та біологічного у готічній літературі і кіно.

#підбірка #nonfiction

у нас сьогодні в місті +20, і я їздила потусить із пташками і деревами в парк. намітила собі містечко під сосною, де можна класно повайбувать з граками (вперше побачила аби вони підходили до людей так близько) і почитать книжку. поїду наступного разу, коли повністю вилікуюсь, і на небі буде сонце

в парку здебільшого одні сосни, тому ще й пахне як в раю

мері шеллі якось перекладала (і не закінчила) п'єсу "мірра" відомого італійського письменника вітторіо альф'єрі. це історія про інцестуальне кохання доньки до батька, база якої лежить в грецьких мітах

якщо хто не чув міт про мірру, яка стала мирровим деревом, зокрема у переказі овідія у "метаморфозах", то слухайте

мірра, донька кіпрського царя кініра була охоплена забороненою пристрастю до свого батька. після безуспішних намагань подолати це почуття і спроби повішатись, мірра за допомогою своєї годувальниці обманом вступила в зв'язок з батьком під покровом ночі (годувальниця привела її до кініра в ролі коханки), і в першу ж ніч завагітніла від нього. після декількох ночей разом, кінір таки захотів побачити лице юної дівчини, з якою спав. коли він підніс смолоскип до ліжка і дізнався правду, то схватив меча і намагався вбити свою доньку. мірра в страху зуміла втекти від його гніву. місяцями блукаючи полями, вона благала богів про порятунок, і зрештою вони перетворили її на миррове дерево, яке вічно плаче пахучою смолою. згодом з цього дерева народився адоніс

п'єса ж аліф'єрі психологічна, вона концентрується на муках мірри, аніж на самому злочині (та карі):
мірра не йде в ліжко свого батька, натомість її видають заміж за славного юнака перея, якого звісно ж вона не кохає, бо мучиться від бажання до свого батька. вона вагається між бажанням жити та смертю, вважаючи, що лише смерть може звільнити її від гріховних думок. причиною ж її почуттів до батька є матір, яка не схотіла підносити пахощі в дар венері, і та прокляла її доньку мірру на вічну інцестуальну пристрасть. мірра зрештою погоджується на шлюб, просячи перея після заручин одразу поїхати з кіпру подалі від батьків. однак в останній момент у відчаї мірра божеволіє і кидається на меч. перед смертю вона натякає батькові на причину своїх мук. трагедія завершується смертю мірри на очах у батьків

мері шеллі вважала цю п'єсу найкращою у альф'єрі. у своїх творах, не тільки у франкенштейні, вона не раз звертається до стосунків батька і доньки, але як наголосила міранда сеймур (авторка біографії мері), припускати, що якісь заборонені почуття були між нею та ґодвіном, буде неправильно. у 18-19 столітті тема любови між родичами була не чужа і часто обговорювалась, а п'єса альф'єрі, втім, довго не перекладалась з італійської через її контраверсійність. хоча й написана вона дуже красиво і читається жваво завдяки психологізму та фатальности ситуації. овідієва версія звісно теж красива, але кхм кхм трохи хардкорна гг

#мерішеллі

фото його відповідей в альбомі

опитувальник пруста

за вікторіанських часів у французьких та англійських салонах була мода заповнювати анкети в журналах (як і за наших шкільних часів гг)

марсель пруст заповнював один із таких альбомів двічі: коли йому було приблизно 14 років і вже у 20. відповіді збереглись до нашого часу, можна глянути у вікіпедії

власне, сам опитувальник:
(я вчора із-за цікавости записала свої відповіді у щоденник і залишила місце для відповідей майбутньої себе, десь так 30річної, думаю)


🪵Які чесноти Ви найбільше цінуєте?

🪵Які чесноти Ви найбільше цінуєте в чоловіках?

🪵Які чесноти цінуєте у жінках?

🪵Ваша головна характеристика?

🪵Що Ви найбільше цінуєте у своїх друзях?

🪵Ваше улюблене заняття?

🪵Ваше уявлення про щастя?

🪵Що для Вас нещастя?

🪵Якщо не собою, ким би Ви хотіли бути?

🪵Де б Ви хотіли жити?

🪵Ваш улюблений колір?

🪵Ваша улюблена квітка?

🪵Ваш улюбленений птах?

🪵Ваші улюблені письменники?

🪵Ваші улюблені поети?

🪵Ваші улюблені літературні герої та героїні?

🪵Ваші улюблені художники?

🪵Ваші улюблені композитори?

🪵Ваші улюблені постаті в реальному житті?

🪵Ваша улюблена героїня в історії?

🪵Улюблені імена?

🪵Що Ви найбільше ненавидите?

🪵Історичні персонажі, яких Ви зневажаєте?

🪵Який момент у воєнній історії Ви цінуєте найбільше?

🪵Здатність, яку Вам хотілося б мати?

🪵Як би Ви хотіли померти?

🪵Ваш стан духу зараз?

🪵До яких вад Ви відчуваєте найбільшу поблажливість?

🪵Ваш девіз?

передивлялась вкладку в інст зі своїми колажиками (я люблю колажики, ніхто не любить колажиків так як я), і зрозуміла, що у березні буде рік(!!!!!!) як я читаю "джонатана стрейнджа і містера норрелла"😂😂

показую наглядно шо можна і так читати книжки ггг

а ще минулого березня у мене була ера перегляду і ПЕРЕперегляду шибайголови/карателя. а цього березня виходитиме новий сезон!

прибігла щиро порадити вам щоденниковий канал однієї пані, яку сама нещодавно почала читати. цими днями (місяцями) я трохи втомлююсь від нарочитости, тому все частіше повертаюсь до "тихого" контенту

маяк — це осередок легкої меланхолії, великих сподівань та нестримного щастя від буденності. це місце для рефлексій, публічний щоденник, де авторка пише про свою рутину, про книги та маленькі радощі

терапія надто дорога, а довгі пости про літературу, мистецтво та почуття все ще безкоштовні

підписатись на пані

#взаємність

Це збір для підрозділу, в якому служить засновник нашого видавництва! Закликаємо вас долучитися гривнею🖤

�� https://www.privat24.ua/send/24361 (ПриватБанк)

📌 https://send.monobank.ua/jar/8uKax7rwnu (Монобанк)

📌agapon@gmail.com (PayPal)

Ми відправили на цей збір частину доходу за минулий місяць. Квитанція буде в коментарях.

а ще вихопила у твітері дві книжки тохмана про геноциди в камбоджі та руанді. часто читаю та перекладаю про ці події на роботі, тому на дозвіллі буду заглиблюватись далі

друзі!!

книжка 1982 року, підписана Євгеном Чуйковим - батьком ілюстратора Валерія Чуйкова

забула ще одне

купила собі нещодавно файний щоденник. вже почала його як частково commonplace book, частково як читацький щоденник, тільки у форматі "записувати будь-які думки, які виникають під час читання книжки" аби наочно бачити процес діалогу з автором. не знаю наскіки мене вистачить, але так хочеться відновити своє письменництво (

так би мовити, списочок фіксацій та фаворитних (є таке слово?) занять/речей, які не дають мені дійти до помиральної ями

🫐читати кларісе ліспектор у кав'ярні і робити нотатки - я чесно кажучи дуже сильно закочую очи, коли хтось кидає опінію про те, що нотатки в книжках це показуха та естетика, бо я вважаю, що нотатки це не тільки допомога в розумінні інтенції автора, а й у прокачці мозку помічати речі, патерни і тд.

🫐імбирний чай!!!

🫐блог history for atheists - чувак, який атеїст та скептик, роустить інших атеїстів та скептиків, які ведуть шкідливу роботу у просуванні мітів про релігії просто аби reinforce their hostility to religion. а ще він робить дотошні (в хорошому сенсі) рев'ю на книжки

🫐тірамісу!!!

🫐фотографувати на плівку - у ліспектор був якийсь абзац про фотографії. недослівно: вона розсуждала про те, що лише на фотографії інколи можна побачити свою реальну сутність. я це співвіднесла зі своїм раптовим бажанням купити фотоапарат і більше фотографувати на плівку, а не на камеру телефона, бо digital cameras will not save you kids

🫐їсти однакову їжу - як нейровідмінна лічность, я не можу продукувати будь-що рутинне і стабільне, тому часто (99% свого життя) я відчуваю себе і своє життя хаосом. інколи це приємно, а взагалі не дуже. тому їсти однакову їжу і пити однакові напої, особливо в закладах, надають мені сенсу та власне бажаної стабільності. а ще мені так дуже комфортно і безпечно

🫐не вести списків прочитаного/переглянутого + не ставити ніякі оцінки прочитаному/переглянутому - веду зараз тільки ґудрідз, і то дуже інтуїтивно. мені подобається пам'ятати тільки те, що мені здається важливим

🫐кіш з лососем та шпинатом!!!

🫐постити у соцмережах рандомні речі, які мені вайбують - зараз пішла тєма детоксу від соцмереж/бути оффлайн, а не онлайн і тд, і я частково це підтримую, але маю власну думку. мені здається, бути повністю оффлайн нині - це привілей тих, хто не живе у країні, яка тоне у війні, в тому числі інформаційній. я обираю для себе залишатись і форсити збори/необхідну інформацію/донатити куди бачу, бо я не привілейована і не маю часу на 100% власне задоволення. повертаючись до вайбових постів: я нині прийшла до рівня потужного похуїзму щодо соцмереж і просто пишу про красиві груші, які я купила у велмарті, або показую гарне дерево, яке звісно мають побачити УСІ, і мені такий підхід подобається. срачі чи вічний скролінг сторінок успішніших людей мені не цікавий

🫐робота!! - цей пункт особливо приємно було додавати в цей список, бо я нарешті відчуваю себе на своєму місці - це перше, а друге - я нарешті відчуваю, як мій мозок кайнда відпочиває від оверсінкінгу, і може повністю зануритись у роботу. звісно, онорабл меншн тут - це антидепресанти + намагання поліпшити неврегульовану нервову систему

🫐вінтажні речі - у мене є вінтажний канделябр, вінтажна турецька лампа, вінтажне плаття і вінтажні тарілочки з італії для прикрас - це небагато, але це чесна праця (і гроші). до речі, потяг до старих речей теж варто було б дослідити

🫐контент про смерть - я все частіше дивлюсь відео про госпіси/похоронні доми/паталоганатомів і тих, хто дотичний професійно до смерті. мені подобається привчати себе до смертності і постійно про це пам'ятати


якщо у вас є настрій, можете написати у коментарях свої фаворитні (я перевірила, таке слово є) заняття, я дуже хотіла б послухати вас!

це я сидю в кав'ярні читаю кларісе ліспектор і в навушниках заграла ptolemaea етель кейн. а люди навколо мене навіть не знають ШО відбувається зараз у моїй голові

мама як досвідчена фейсбукчанка під час сьогоднішньої вечірньої телефонної розмови переказувала мені допис забужко про "освідчуватись/зізнаватись в коханні" і якийсь літературний біф під ним у коментарях зі словами "вони там їй закидали шось про мову, але ну не може буть аби забужко(!) писала із помилками 🙄"

прийде час, видалюсь із молодьожних соцмереж і буду читати тільки літературний фейсбук

шо вже сі стало

троха книжок, які з'явились (як завжди, магічним чином!) у мене за останній час

🪢драми Лесі - вихопила на олх

🪢тоненька книжка Кінга про привидів(?) - обміняла на буккросинґу

🪢"тіло веде лік" - доволі обширно про те, як наші тіла віддзеркалюють травматичні події + багато про військовий досвід

🪢і книжка Клариси Пінколи Естес, яку я згадувала трохи вище. я просунулася вже майже на 100 сторінок, але все ще не можу виліпити цілісні враження (часом езотерика тут надто мутна, але мені цікаво)

Ліза Таттл та Джордж Мартін вайбують разом в 70-х

за текст можна подякувати валентинкою, хє-хє

https://t.me/anonymousnovalentinebot?start=445859729

Наскільки взагалі можливо буквально сприймати текст чи будь-який продукт творчости про жінку, одержиму дияволом/демоном/злим духом? Перед тим, як я подивилась Possession (1981) я прочитала книжку Сари Ґран "Підійди ближче". Написана вона зовсім нехитро та й сюжет доволі простий: жінка, яка живе зі своїм ідеальним чоловіком і успішно заробляє собі на життя архітекторкою, одного дня підозрює, що у неї вселився демон. Точніше, демониця. З довжелезними нігтями, довгим чорним волоссям і небезпечно гострими зубами. Її вуста у снах головної героїні промовляють до неї солодкі слова "я завжди буду з тобою, бо я тебе дуже люблю". З кожним днем її одержимості вона все більше втрачає контроль над своїм тілом та розумом. Жінка не пам'ятає, коли це вона купила (вкрала) цю дорогу криваву помаду, або кхм кхм вбила продавця журналів у кіоску, бо він їй одного разу дорікнув у тому, що вона читає журнал замість того аби купити його. Вона спить із незнайомими чоловіками, все частіше свариться зі своїм чоловіком (бо як же він все-таки дратує, коли приходить з роботи пізно ввечері, або коли кидає їй шпильку щодо невипраної білизни!). Тіні згущуються й історія бере повороти у трохи криваву сторону. Текст максимально НЕ провокує на думки "а що криється за її одержимістю?", він працює завдяки скрипучій горрорній складовій, бо губити себе у самій собі - це дуже страшно. Але хіба цей момент не дає простір для чогось глибшого?

Клариса Пінкола Естес у своїй книжці "Жінки, які біжать з вовками" пише про архетип дикої жінки, яка є в кожній з нас. Мовляв, у жінки за дефолтом є таємне життя із таємними думками та почуттями, які наче й виглядають дико, але насправді є природними. "Навіть жінка, яку спіймали у сильце, оберігає місце для дикої самості, адже інтуїтивно знає: одного дня відкриється лазівка, щілина, шанс, і вона дремене геть чимдуж". Головна героїня Сари Ґран по суті отримала свою лазівку із "сильця" (ідеального шлюбу із ідеальним чоловіком?)

Одержимість можна читати як один із спільних експірієнсів кожної жінки, яка втрачає ту свою "самість". Дуже часто коли я дивлюсь у дзеркало, я не впізнаю себе і мені мимоволі стає страшно, бо якщо ця людина в дзеркалі не я, то ДЕ я.

Інший текст, який я не думала, що можна пов'язати із цією темою аж поки не почала писати про Сару Ґран, це коротка новела Лізи Таттл "Моя смерть". Нещодавно овдовіла безіменна письменниця, яка, намагаючись відновити свою кар'єру після смерті чоловіка, вирішує написати біографію маловідомої художниці та письменниці Гелен Ралстон. Під час дослідження життя Ралстон вона виявляє uncanny паралелі між їхніми долями, і в результаті втрачає саму себе. Таттл тут підіймає питання роль жінки в мистецтві, яка часто затьмарена чоловіком. Однак як на мене тема розкрита не до кінця. Енівей, і так безіменна героїня, захоплюючись (будучи одержимою? ха!) іншою жінкою, знову губиться і віддаляється від відчуття свого Я. "Моя смерть" - це те, що можна прочитати як знову ж таки універсальний досвід жінок, особливо у мистецтві, які пов'язуючи своє життя і творчість з кимось іншим (в першу чергу з чоловіком), помирають як мисткині та особистості. І знову ж таки, цей досвід у тексті переданий за допомогою горрорних аспектів. Жіноче роздвоєння - це scary as fuck, получається так

possession, 1981/nosferatu, 2024

друзі, подивилась на днях possession (1981) і згадала, що таке справжнє кіно

*а ще глянула на нового носферату, але так вийшло, що майже одразу після possession, тому воно непогано так потєрялось на фоні (імхо it's not that deep). хоча як виявилось у них багато спільного