🦉 нашкрябала вам double feature про "Пер Гюнт": #театральне - про виставу в театрі Франка і #прочитане - про п'єсу Ібсена.
💫 Знайомтесь, Пер Гюнт - брехун, казкар, самозакоханий егоїст, хтивий бабій і мамусин хлопчик. А ще чомусь всі жінки в нього закохуються. Він викрадає чужу наречену з весілля, заводить інтрижку з тролячою принцесою (яка потім народжує йому синка-виродка) та тікає від тролячого короля, який хоче переробити майбутнього зятька на такого ж троля - аби оселитися з ще з іншою закоханою в нього жінкою, Сольвейг.
💫 Потім Пер Гюнт полишає батьківщину, жінок і дітей, крутить-мутить бізнес, багато років блукає, торгує рабами, багатіє, прогорає, вдає з себе пророка, і на старості повертається у рідні краї, де уособлення смерті (?) повідомляє, що він недостатньо нагрішив, аби потрапити до пекла (ага, вірю. я повірила). А, ну і Сольвейг смиренно чекала на нього всі ці роки.
💫 І боже, яка ж вистава атмосферна та - розкішна, мабуть, не те слово - гіпнотична. Тут все загорнуто у індустріально-морський сетинг, із цехом з переробки риби, риболовецькими сітями, чучелом кита та акторами у дощовиках та гумових фартуках. Але якось цей промисловий аскетизм працює! Вайб неймовірний, мені сподобалося - і пораджу з приміткою, що це неквапливо-тягуча вистава, неймовірно візуально естетична, але без особливого екшену. І її варто бачити хоча б заради того фрагменту, коли відбувається якась театральна магія, і сцена перетворюється на корабель посеред шторму так, що аж загойдує. (Хоча це, можливо, промовляв в мені келих шампусіка з буфету 🫢).
💫 Постановка Уривського доволі радикально (ну як, це все одно майже три години) скорочує п'єсу Ібсена - і я за це щиро вдячна. Бо, мамо рідна, вчасне прочитання перед виставою вимагало від мене неслабої сили волі. Написані у 19 сторіччі драматичні поеми - взагалі не той тип літератури, який приносить мені щире задоволення, а тут все ще й погіршується затягнутістю, нестерпністю головного героя і жанровими скачками між фольклорною казкою, пригодницькою трагікомедією, соціально-політичною сатирою та релігійною байкою з мораллю.
💫 Вистава ж звужується до, по суті, особистої драми Пера Гюнта і проходить по усім основним емоційним точкам. Як на мене, почитати саммарі оригіналу на Вікіпедії та опис постановки на сайті театру було б повністю достатньо для розуміння, що і навіщо тут відбувається.
І якщо у п'єсі я не розуміла, чому Сольвейг покохала Гюнта і вважала, що вона заслуговувала кращого, то в постановці я все ще не розумію чому, але вона тут така блажено-кріпова, що може і вони одне одного варті 🐈
💫 Ну і фан факт наостанок: "In the Hall of the Mountain King" Гріга був написаний саме як og саундтрек до "Перa Гюнта".