Росіяни знищили базу "Госпітальєрів" в Павлограді - з усім майном і технікою. Треба 20 мільйонів на створення нової. Це треба зібрати, без варіантів. "Госпітальєри" неймовірні.

Деталі отут

Банка тут.

Як Ширлі Джексон напевно почувалася, даючи персонажам прізвища Мейсон і Рочестер (їй можна)

Тим часом взялася за роман Ширлі Джексон, який, як мені здається, подобається людям найчастіше — "Ми завжди жили в замку"
Як добре, що в мене є підходяща закладка😼
Поки йде дуже добре

Отакого вайбу мені б хотілося для обкладинки "Лотереї"

⬜Лотерея та інші оповідання⚫ — Ширлі Джексон
#прочитане
Я цього не згадувала, але це моя друга спроба читати цю збірку, перша була невдалою через хибні очікування, які вселяє обкладинка українського видання та blurbs про жахливі жахи. Я тоді незадоволено думала, ну і що тут такого, жахи на рівні мама попросила постоять замість неї на касі, поки стрічка з продуктами невблаганно рухається до касира, а мами все нема. Я впевнена, Джексон і про це могла б написати, але я все ж була неправильно налаштована. Взагалі мені здається значно доречніше було б зобразити на обкладинці американську домогосподарку 50-х з усмішкою в стилі Перл, чи щось інше із домашнім простором. А ще я б не радила очікувати, що ви будете наляканими цією збіркою так само, як від звичних горорів. Хоча більшість творів здатні викликати дискомфорт або максимум тривогу, для мене це не розбавлений жах, а ніби якийсь приглушений, накритий і розмитий напівпрозорою плівкою.

Цю збірку відносять до домашнього горору, тому що в ній Ширлі Джексон націлена на зображення зловісності переважно звичайних життєвих ситуацій в знайомій обстановці. Але я б також сказала, що це великою мірою соціальний горор, оскільки авторка ще й показує, що люди — не гуманні, скількома б шарами ввічливості та якими б соціальними ритуалами вони не намагались це приховати чи пом'якшити. Насправді Джексон пише так, що ніфіга воно не пом'якшує, а зовсім навпаки.
Замість стандартних надприродних монстрів тут нас чекають різного типу упередження, жадібність, СУСПІЛЬНА ДУМКА, втручання в приватний простір, посягання на твоє "Я", ментальні розлади, гендерні ролі та багато іншого.

Правда є лише одна напівмістична фігура, яка кочує від одного твору до іншого, і ти розумієш хто це, навіть якщо його не називають. Це Джеймс Гарріс. До речі, хто він? Маніфестація людських пороків? Ментальних захворювань? Просто сам диявол? Демонічний патріархат? Мені здається відповідь різниться залежно від твору.

Найбільше мені зайшли "Коханець-демон", "Розвідка боєм", "Зрадниця", "Сад", "Сім типів неоднозначності", "Соляний стовп", "Зуб". Не скажу, що була в захваті від усіх інших, багато з них лишили мене байдужою, і здавались такими, що сподобаються одиницям, але вони не вибивалися і підтримували загальний вайб. Може зайшла б і титульна "Лотерея", але медіа мені ще до того все проспойлерили, тому очікуваний ефект не відбувся. Мені здається, щоб усе стало ясно, достатньо забити "Лотерею" в пошук зображень. Що ж, принаймні нею частково надихалися "Голодні ігри"😔

Сподіваюся, з вами все гаразд після сьогоднішньої жахливої ночі. Настрій аж ніяк не фестивальний, але найкраще, що ми можемо зараз зробити — це донатити.

Прошу вас долучитися до збору: https://t.me/onemoreeditorka/359

https://send.monobank.ua/jar/A3ukJKXdBC

Знаєте, є й плюс у тому, що я не дуже добре сприймаю інформацію на слух, бо я можу один випуск улюбленого подкасту послухати безліч разів і там всеодно буде щось нове🥰

Клянуся, така swear jar була потрібна впродовж усього тексту

♥️Невеличка драма⚗️ — Валер'ян Підмогильний
#прочитане
Що ж, ось він, мій улюблений твір Підмогильного. Мені ще правда варто перечитати "Місто" (бо хоч я й читала його в школі двічі, але всеодно чомусь пам'ятаю лише з чужих слів), але наврядчи воно перевершить для мене цей текст. Тут вам і психологічна драма, і конфлікти моралей, і зріз суспільства 20-х років, і погляд на кохання в добу технічного прогресу, і мовний конфлікт. Самого Києва тут не так багато, головне відбувається в приміщеннях, тому так, це спрощує завдання адаптації в реальну п'єсу.

Взагалі у мене відчуття, що зараз ідеальний момент, щоб почати читати "Невеличку драму", бо якраз пройшло приблизно сто років з тих подій і буде просто цікаво порівняти, що лишилося локально-історичним, а що, вибачте за патос, вічним. Ну наприклад "раціоналізація побуту" лишилася, а люди, які цураються почуттів, занадто все раціоналізують і замість підтримки навалюють тобі раціональні рішення — ні🙂 Або оці всі притулки, які мали звільняти жінок від обов'язків материнства, щоб дітей виховувало суспільство — це лишилося, але гарасмент на роботі, культ дівочої цноти, питання поєднання материнства з роботою, слатшеймінг — досі не стали архаїчними. Повість відчувається дуже свіжою й насиченою, навіть не зважаючи на оце відчуття, коли ти тимчасово приймаєш тодішню оптику і сприймаєш маркери нової епохи як нові, хоча в твоєму часі це уже пережитки радянщини чи просто минулого. Інтересно виходить.

Біохімік Славенко тут не єдиний, хто ставить експеримент, тим самим займається автор, зіштовхуючи людей, що репрезентують різні погляди на кохання та шлюб і підважуючи їхні переконання. Було кумедно читати про всі оці "дурний білок заставляє мене чуствовать дурні чуства😡" та "як так, що моє кохання не унікальне😭", але зрештою на сцену виходить Льова і його думка щодо цього питання мені імпонує найбільше. Він і ще Марта мабуть єдині для мене персонажі, до яких я відчувала симпатію. А ще в процесі читання у мене виникла дещо наївна думка, або точніше я згадала пост із тамблера: "те що ти знаєш, як воно працює, ще не значить, що воно не є магією".

Shout out автору за те, що він міг написати чергову історію про дурненьку дівчину, чиє романтичні ілюзії закінчилося смертю, але Підмогильний виявився вище цього. Взагалі фінал відкритий, але я не вперше бачу в автора, що на відміну від інших письменників, для яких умовний боваризм чи просто "падіння жінки" обов'язково стає кінцем всього, Підмогильний не ставить хрест на героїні.

Сприймайте цей пост як заклик піти почитати "Невеличку драму", якщо, як я, довго хотіли, але відкладали. Наврядчи пошкодуєте.

Кількість жертв у Харкові після ранкового удару вже перевалила за 70 і МНСники ще працюють. Тому сьогодні, вибачайте, контент такий.

Конвертуємо гнів та розпач у русоріз. Най та рашка палає!

Стерненко
DroneBomber та їхня постійна банка
Балу HUB
Кіт не пригай

🪹A Nest of Nightmares🐦‍⬛ — Lisa Tuttle
#прочитане
Збірка горор-оповідань, для якої Лізу Таттл попросили вибрати найкраще і, О, вона мене не розчарувала! Це вже успіх, коли в збірці мені подобається більше половини творів, а тут мені зайшли майже всі. Дякую пані Діані за цю рекомендацію💋

Це олдскульний горор та weird fiction минулого століття, але він на диво refreshing. Можливо я кажу так, бо маю замалий досвід читання подібного, а може Ліза Таттл настільки майстерна, що здатна викликати мурашки майже не вдаючись до графічних описів. Кінцівки деяких оповідань можна описати як "за секунду до катастрофи" і це працює на мені сильніше, ніж описи того, як якась страшна штука вискочила і влаштувала масакр, бо лишає читача домальовувати жахливу картину самому. А ще майже всі історії зосереджені на жінках, їхніх страхах та бажаннях. Багато з персонажок знаходяться на перехідному, або новому етапі життя. І саме в цей період блукання невідомістю щось надприродне втручається, іноді зрозуміло загрозливе, іноді ірраціонально-розпливчасто тривожне.

Знову ж таки, мені сподобалося майже все, але згадаю улюблене:
Bug House: жінка прибуває пожити у тітки і помічає, що будинок весь поїдений жуками і запліснявілий, а сама тітка передчасно постаріла і виснажена. А ще будинком бродить щось підозріле. Це перший твір у збірці і відразу такий собі удар під дих, чому — не казатиму, бо спойлер, але обережно якщо читатимете.
Community Property: дитинка чи тваринка не врятують вам шлюб!!!
Flying to Byzantium: сай-фай письменниця переживає відкат, або те, чим для неї є "бути невдахою", але все це відбувається у доволі тривожний, ніби змовницький спосіб.
Threading the Maze: фолк-горор оповідання, де подружжя подорожує пам'ятками Британії, а потім відбувається щось химерне, коли вони зупиняються в будинку поруч із давнім торф'яним лабіринтом. Не дуже зрозуміла що відбулося, крім очевидного, але зачепило.
The Other Mother: художниця намагається знову творити після перерви внаслідок материнства, але її починає переслідувати моторошна жіноча, але явно не людська фігура
The Memory of Wood: сім'я з дітьми купує антикварну haunted скриню, з якої ночами лунає плач немовляти
A Friend in Need: жінка зустрічає в аеропорту іншу жінку, вражаюче схожу на її уявну подругу дитинства
The Nest: після переїзду в новий будинок гг починає підозрювати, що її молодша сестра ЧИМОСЬ ТАМ ЗАЙМАЄТЬСЯ на горищі із якимсь птахочелом

Дочитала. Не знаю. Як об'єкт дослідження на тему "Феміністичний дискурс в українській літературі 90-00х" "Без мужика" згодиться, але наврядчи дізнаєтеся звідти щось нове

Діп

Багато про що

Не зумери а

Вийти у вітряну погоду не фіксувавши волосся і з блиском поверх темної помади було помилкою, але я все ж дійшла до бібліотеки
Українська література в еміграції, фентезі з домовиками та щось про становище жінки у совку, написане в 90-00х

дуже боляче з новин про Суми💔

будь ласка, зробіть сьогодні донат на будь-який збір.

додаю актуальні збори, перші які трапились серед поширювань знайомих:

https://send.monobank.ua/jar/3UYoDVEX1t
https://send.monobank.ua/jar/43ZERb4KRc
https://send.monobank.ua/jar/9NwiofKDRD
https://send.monobank.ua/jar/6t66SG1rzx
https://send.monobank.ua/jar/2uiVA9dXFv

Спите?)

А я осьо відкрила допоміжну баночку на Азов, щоб зібрати гроші на спеціальні дрони на оптоволокні, які неможливо збити😎😎😎😎

Давати свої гроші сюди:

https://send.monobank.ua/jar/NhjsDHee6

Мені подобається, якого гарного хворобливо-рожевого кольору форзац в українського видання "Те, що тривожить мерців". Мені треба така помада💅
Фото не буде, бо камера не передає😠

Прийшла книжка про РХП, яку чекала ще з анонсу. Буде емоційно тяжко, тому мабуть відкладу до кращих часів, я вже й так нещодавно прочитала болючу історію дорослішання без любові.
Респект Каріні Савариній, що бере діло в свої руки, бо це не вперше, коли вона пише книгу на теми, про які в сучукрліті ще віднедавна було не дуже прийнято говорити.

Чесно, я в шоці, що кількість котиків (або, як сказала моя подруга, людей зі смаком💅) уже більше сотні!
Чомусь для мене завжди шок і здивування, коли бачу, що мій канал видимий і його сприймають (!!!), ніколи не чекала, що від розростеться до більш ніж 50 підписників❤️
Посилаюся на раніше створений пост-знайомство, але якщо є якісь питання — пешіть під цим постом.

P.S. так, останнім часом у мене тут low-effort content, але обіцяю виправитись💋

My honest reaction😳😳😳
(я зараз віддам Богові душу)

минулого тижня точно читала щось хороше, але подумала, шо ліпше для різноманіття зробити тут підбірку каналів, які мене особливо тішать останнім часом:

Sect | Basque — канал про баскську культуру. в будь-якій колекції (а чим канали чи розсилки не колекції?) для мене важливими є не стільки самі елементи, а радше логіка їх відбору і яку цілісність вони утворюють. і цей канал він як такий собі cold open, де тобі нічого не розжовують, а одразу показують картини, фото, фільми, якісь рандомні речі, і це дуже гарно. взагалі мені дуже хочеться знати більше про ті народи, які проживають всередині іспанії, бо не лише ж іспанцями цікавитись. дуже болд стейтмент від людини, яка назвала свій канал саме іспанським словом.

кофі(н) брейк — маленький і душевний канал про прочитане + про якісь культурні спостереження. мені дуже подобається, що від каналу є вайб нотування одразу по гарячих слідах. а ще більше мені подобається смак авторки, бо там дуже багато неочевидних та хороших книжок.

макарова читає і писає — канал про перекладання, східні мови (з фокусом на гінді та кримськотатарській) та літературу. дуже жваві дописи та буквально відчувається любов до того про що пише авторка.

Я б неіронічно так

Прочитала "Не думай про червоне"
Вона така реальна

Донатьте раз

Донатьте два

Донатьте три

Шкода звісно, що в анкетах для друзів не знайшлося місця книжкам

Просто цей набір😭

Так, я в 2016 була доволі бейзік😅, моє чтиво обмежувалося списком топ 100 книжок, які має прочитати кожен і списком книг для підлітків (перепрошую за російські назви)

Не зовсім книжкове (поки нема сил писати про книжки), але подивіться на цей артефакт з 2016 року!

Рандомне бажання почати перекладати мас-маркетні горори під псевдонімом Переляк Ірина

Прочитала "Падіння дому Ашерів" вгадайте для чого. Для книжки Кінгфішер.
Думаю можна вважати, що я дядька По не читала взагалі (*gasp*), майже нічого не пам'ятаю, оскільки ми з ним перетиналися лише в університеті з half-assed курсом історії зарубіжної літератури раз на тиждень, коли я ще й на додачу була схильна обмежуватись коротким змістом творів🥴 (трапляється із кращими із нас)
Що ж, сюжетом в наші дні особливо не вразиш, зате це досі атмосферно. І є де розгулятись усіляким ретелінгам😉😉😉 Читатиму автора ще, звісно ж заради вайбів занепаду, щоб якось чергувати танатос із біосом (а може й еросом, якщо сприймати останню книжку Ліспектор як lust for life, а якось так я її і сприймаю).
P. S. Те як у оповідача не виникло взагалі жодних питань після "о ні, моя сестра померла, давай покладем її тіло на 2 тижні в підземелля"😭

Краще не буде

Приходжу сьогодні в невеличкий парк а його весь кронували
Мені пагано
Вони були височенними

друзи, до мене звернулась пані з проханням зашерити важливий збір на автомобіль для спецпризначенців, які захищають нас на покровському напрямку

за будь-який донат можна виграти книжку Агати Крісті, а також детективну гру за донат кратний 100 грн

посилання на пост пані із всією інформацією:
https://www.instagram.com/p/DHyHWODI5xT/?igsh=cXZnbTJkNzBtcW9h

банка:
https://send.monobank.ua/jar/rdXTMquUh


Будь ласка, долучайтесь і репостіть. Допомогти країні можем тільки ми самі