Календар-альманах «Мітла» 1954

(так, я закопуюсь до макулатури по самі вуха, але ж тут чимало цікавого)

(журнал "Комар")

Я не думаю, що видавництво побачить ці дописи, але якби у вас було велике бажання, я можу рерайтнути для вас правила. Для співпраці маю відкритий ФОП.

Знаю, що сюди поприходили люди, які бачили репости про Богуту, але на каналі також бувають шітдовгопости про мальописи, літературу й навіть настілки (останнє лякає ба більше за решту всього; он сьогодні-завтра читатиму повторно правила до кідручної "Колонії" й зберу думки до купи щодо "що там не так" там негаразди більше у продакшені, бо механіки треба тільки тестувати)

А поки тримайте паску та бабку із журналу "Веселка": вони сваряться щодо своєї першости, тоді як їх обох чекає одна доля

Розкидані світом, але об’єднані спільною метою різношерстні Невидимі не є командою супергероїв чи організацією у класичному розумінні, а радше є субкультурою повсталих проти можновладців, багатіїв, аристократів та корпоратів, які через масові, часто штучні й фактично завжди страшні образи Богів з-за завіси Світу утримують сталий Порядок. Саме тому альтер еґо Моррісона у коміксі й має кодове ім’я Кінґ Моб, що походить від однієї з перших великих банд Англії. Джек Фрост, юнак з Ліверпуля, доєднається до цієї субкультури фактично проти волі й так само як і читачі, із мінімальними поясненнями щодо того, що відбувається навколо.

Щоб вам було ще цікавіше, надам ще одну сюжетну паралель: у наступному поколінні подібним до «Невидимих» мальописом є «Департамент Правди» Тайніона IV, в якому читачів запрошують спостерігати вже за спробою організованих можновладців-змовників утримати цей усталений порядок, проте, у боротьбі не з індивідуальними повстанцями чи субкультурою, а з іншими корпоратами з не меншою кількістю ресурсів.

«Невидимі» ж — це уособлення мальописних дев’яностих. Провокативне, плутане, дуже глибоко втиснуте у власні контексти (лише частину із них вам зможуть пояснити примітки наприкінці українського делюксу). Чи це варто читати? Усім, хто цікавиться маґією й фентезі — так. Усім, хто хоче гарного й рок-н-рольного читва — радше ні, бо той панк для «Невидимих» є більше обгорткою, підсумку з нього (як в тому ж «Із пекла» Мура) не винесеш, а дискусії із монологом автора теж не влаштуєш.

Я мав щось написати про 🔵«Невидимі. Книга 1», а проте, написати щось про magnum opus Моррісона без спойлерів і зовнішніх контекстів не так вже й просто. Я не стану переповідати сюжет цього коміксу (й скажу лише, що він плутаний, часто кривенький у своєму божевіллі й не такий вже й хороший фабульно, як хороший за концептом). Натомість я розкажу про інше.

«Невидимі» — це багато в чому дуже застарілий мальопис, який, утім, є вкрай важливим для історії магії у художніх сюжетах. Моррісон буквально вписує себе самого на сторінки «маленької моделі всесвіту», щоб не скільки вплинути на реальність, скільки пропагувати «магію хаосу» як він її бачить. Разом із Муром вони влаштували «велику магічну війну» містиків-тарологів-вудуїстів, коли розпинались про масові образи паралельно у «Прометеа» й «Невидимих»: один патосно й надуто, другий — як панк, що наслідував Діка й Ґібсона. Моррісон, звісно, був другим.

«Невидимі» — складна до прочитання й достатньо душна серія. Погано структурована, із купою помилок у переході між сценами й органічно психотична. На відміну від Мура, який ставиться до текстів поетично, Моррісон явно виливав усі свої погляди до сценаріїв потоком без значного корегування, й завдяки цьому зокрема його пропаганда щодо «магії хаосу» спрацювала краще: читачі, які бачили абсолютно контркультурне знущання з маскульту на сторінках Моррісона й ніфіга не викупали, якого біса воно відбувається, заходили до містицизму й цікавились його підґрунтям значно більше, ніж читачі Мура, який написав кращий сценарно й візуально, але значно прямолінійніший, й від того менш відкритий до подальших інтерпретацій твір. Тобто, як на мене, Мур виграв «війну магів» як творець, а проте, програв як гуру/чаклун.

У чому ж полягає та клята «магія хаосу»? У післямові до першої книги «Невидимих» в українському виданні перекладач Макс Нестелєєв згадує наявність томика цього коміксу на знімальному майданчику «Матриці», й загалом це достатньо добре характеризує його мітологію через паралель. «Магія хаосу» передбачає можливість впливу на реальність (і час, хай про те й буде у майбутніх томах детальніше) через образи й вірування натовпу, колективні переконання, які самі ж її й формують. Ти можеш сам повірити у щось, щоб переформувати реальність навколо себе. А проте, найчастіше для первинного зламу цієї реальності тобі знадобиться «прокладка»: речовини, боги, віра у набуті завдяки генетичним змінам суперсили etc. Зігнути ложку у цьому випадку можливо тому, що вона Є, а проте Є вона лише як результат колективної уяви. Якщо твоя уява буде сильніша, ложка зможе піддатись.

Подібні погляди пронизували художні сюжети тих часів, від Сендмена із «лише тисяча мрійників може переформувати Всесвіт» до «Mage» у «Worlds of Darkness», в яких маґи, по суті, так само завдяки власній вірі у свої сили через найрізноманітніші проксі можуть впливати на реальність. Що вирізняє у цьому «Невидимих»? Вони, фактично, й були для Моррісона додатковою моделлю всесвіту, проксі, художньою метафорою тих змін завдяки «магії хаосу», тоді як «Прометеа» була аналогічною моделлю для Мура. А проте, «Прометеа» була безпосереднім маніфестом змін, тоді як «Невидимі» були голосінням панка із закликом повстати проти усталеної моделі Всесвіту, в якій він жиє.

Із 🍻 Таверна «У Часового Дворфа» влаштуємо мініатюрний спільночит ось цього гарного мальопису.

Зловив тут дрібні образи тварин на обкладинці, які надруковані блідою фарбою, але стають виразними під певним кутом через тонке вибіркове лакування. Виглядає дуже симпатично

Сам комікс від анімації відрізняється досить сильно, й то не тільки сюжетно, але почасти й характерами героїв. Мені комікс значно краще зайшов, бо він менш прямолінійний, але про це пізніше у огляді

Друзі, відкриваємо допоміжну банку для збору нашого друга на 100 кг пластикового філамента для виробництва «холодного» (вже зарядженого уламками і залитого епоксидною смолою) БК для БПЛА та саперних підрозділів.

Наша мета — 25000 грн.

Для досягнення мети розігруємо набір манґи «Сталевий Алхімік» та комікс «Маус» з піном. Розігруються все, що на фото, двома позиціями.

✅ Переможців: 2 людини.

1️⃣ Перші п'ять томів манґи «Сталевий Алхімік» Хірому Аракави.

2️⃣ Комікс «Маус. Сповідь уцілілого» Арта Шпіґельмана та пін з Росомахою і Дедпулом.

🛡 Додатковий розіграш: серед тих, хто задонатить від 1000 грн, ми також розіграємо статуетку Батьківщини-Мати.

ПРОСИМО ПОШИРИТИ ІНФОРМАЦІЮ ТА ДОЛУЧИТИСЯ БУДЬ-ЯКИМ СПОСОБОМ

••••• УМОВИ РОЗІГРАШУ •••••

1. Перерахувати 50 гривень (або більше) на реквізити, зазначені у кінці публікації.

2. Донатити кошти можна будь-яку кількість разів. Або один великий донат, а ім’я буде вписано кілька разів у список. Для прикладу, задонативши 500 грн, ім’я буде у списку 10 разів.

3. Донат може складати й менше 50 грн, але у розіграші брати участь не будете. Та ви допоможете важливій і потрібній справі.

4. Розіграш через Monobank. Якщо ви не користувач Monobank, під час донату залиште ОБОВ'ЯЗКОВО комент із посиланням на соцмережу, щоб знати, як із вами зв'язатися у разі перемоги.

5. Як допомогти без участі у розіграші? Поширенням інформації будь-яким способом.

6. Список учасників буде зі всіх соцмереж: Facebook, Instagram, Twitter, Telegram, Threads, Bluesky.

7. Розіграш і оголошення результатів проведемо після досягнення мети.

🎯 Ціль: 25000 ₴

🔗 Посилання на збір: https://send.monobank.ua/jar/63P4rP9Xgq

Дякуємо за надані для розіграшу примірники пані Ользі й Твоєму Улюбленому Трикстеру.

кінки у «Богдан, козак-характерник» поза контекстом

(журнал «Веселка», 1968)

Знайшов перекладену рос версію, й знаєте шо? Вони переробили бабли тупо на рамки з текстом, хех
Антохін же тягнув Арналя в усьому.

З однієї сторони, Спіфф виходив у стрипах в комуністичній французькій газеті, і я теоретично розумію, як його прям у кількох варіаціях потрапило у союз. З іншого ж цікаво, що перемальовувати за мотивами і водночас іноземною мовою
Але так, це не до порівняння із раніше баченими перемальованими "трьома поросятками" Дізнея й буквально діафільмом про Ґуфі, й то не кажучи про використання дизайну дворфів з дізнеївської Білосніжки щонайменше в двох діафільмах (й не тільки у них)
Але на те й союз.

Діафільм "Les histoires amusantes de Pif", 1972, Українська студія хронікально-документальних фільмів, Київ

(продовження в коментах)

men only want one thing and this is understandable

"мінвайл" у «Богута-богатир»

Відкрила допоміжну банку для збору на Mavic 3T для РУБпАК «Nova» 🫶

За донат від 50 грн ви можете виграти у мене комікс Елісон Бекдел «Fun Home: Сімейна трагікомедія».

Він був надрукований обмеженим накладом, і його вже неможливо ніде придбати, тож це чудова можливість поповнити свою бібліотеку лімітованим виданням!

За донат від 200 грн ви також візьмете участь у розіграші пʼятьох книжкових подарунків.

🔥 Банка: https://send.monobank.ua/jar/3oCKf2JF93

📚 Добірка книг з весняною атмосферою та квітневим настроєм.

The Left Hand of Darkness Урсули Ле Ґвін
Чудовий клімат планети Ґетен навіює спокій та свіжість.

«Пісня Льоду й Полум'я» Джорджа Р.Р. Мартіна
«Весна наближається» — цей вираз давно вже став крилатим для мешканців Вестеросу.

Winterfrost Market Дженні Сендіфорд
Магічний базар з'являється тільки під час особливої пори року, сповненої весняного оптимізму та піднесення.

Girls of Snow and Glass Мелісси Башардуст
Міна, дівчина зі скляним серцем, та Лінет, весняна дівчина зі снігу та магії, борються з власними долями в королівстві, де квітень триває вічно.

Spinning Silver Наомі Новік
Мірі'єм, яка здатна перетворювати срібло на золото, привертає увагу Короля Стариків — фей з дуже весняним характером.

«Батько Вепр» Террі Пратчетта
Вепроніч — чарівний весняний час, коли до всіх чемних дітей приходить добродушний товстун-веселун Батько Вепр.

«Крига» Яцека Дукая
Альтернативно-історичний роман про світ з аномальною весною.

«Кий і Морозна орда» Ніка Лисицького
Кий має розгадати таємницю затриманого літа та протистояти Орді весняних істот.

«Колиска для кішки» Курта Воннеґута
Речовина, створена винахідником ядерної бомби Феліксом Гоннікером, загрожує світові вічним квітнем.

«Терор» Дена Сіммонса
Компанія друзів гуртується завдяки своїй любові до роботи й, налякана великоднім кроликом, прямує до весняного канадійського тепла.

«Вендиґо» Елджернона Блеквуда
Товаришам доводиться шукати в лісі француза, який марить через дивний вплив весняної алергії на його ноги.

«30 Days of Night» Стіва Найлза
Люди ніяк не можуть покинути маленьке містечко через весняне пробудження кліщів.

«На стрімчаках божевілля» Говард Ф. Лавкрафт
Науковці спостерігають за міграцією весняних пташок у їхньому природному середовищі.

▪️ТЕРМІНОВИЙ ЗБІР ДЛЯ 3️⃣2️⃣ ОМБр▪️

Треба швидко допомогти хлопцям із батареями до рацій, які вони втратили в боях, щоб вони постійно були на зв'язку.

🆘 Потреби: 20 батарей до рацій Motorola 3000 mAh Type-C.

🎁 Серед усіх донатерів, які задонатять на БАНКУ ЗБОРУ від 50 грн розіграю подарунки через Monobank після його завершення.

✅ 2 переможця:
1️⃣ Комікс "Величезні дні", Том 1-2
2️⃣ Комікс "Величезні дні", Том 1-2

‼️ Якщо ви не користувач Monobank, під час донату залиште ОБОВ'ЯЗКОВО комент із посиланням на соцмережу, щоб знати, як із вами зв'язатися у разі перемоги.

🤗 Прохання підтримати збір донатом, лайком й поширенням інформації про збір. Дякую за допомогу.

🎯Ціль: 20 000.00 ₴

🔗Посилання на банку
https://send.monobank.ua/jar/6nSozBztEa

💳Номер картки банки
4441 1111 2331 7061

💰PayPal
roman.zarichnyi@gmail.com

Роршах врятує нас | Канал про комікси

Якщо коротко, вона суперечить кожній із «п’яти “С” творчого письма» (Clarity, Conciseness, Courtesy, Correctness, Completeness): не вносить ясності, не є лаконічною, не цілиться своїм стилем до жодної конкретної ЦА зокрема, не намагається бути послідовною чи писати «чисто». Решту усього навколо цієї книги, що не стосується ані творчості, ані залученості й причетності, можна сміливо ігнорувати. «Зайчика» створено як навмисно неправильний, вперто непрямолінійний й переповнений нагромадженнями зайвих (й часто спеціально необов’язкових) конструкцій роман. Я не можу назвати це абсолютно винятковим зображенням творчості чи книгою, яка визначить цілу епоху, адже ця перспектива є дуже точковою. А разом із тим, у своїй розмитій штучній відсутності індивідуальності «Зайчик» якраз і є якнаймога більш особистим.

Читайте якщо:
🧌у вас творчий блок
🌷вас задовбала класифікація творчості й порівняння будь-чого з будь-чим, стрілочки у промоматеріалах книжок, тропи й гештеґи, все більш тотожні
👻вас не хвилює відсутність катарсису

Не читати якщо:
🪓для вас вирішальну роль відіграють ці кляті марковані списки

🌟«Зайчик», Мона Авад

Ця книжка, найімовірніше, є не тим, чого ви від неї очікуєте, якщо ви наслухались відгуків, які складаються із двох літер (обидві з них є у слові «шоколад», і з цих літер неможливо скласти абревіатуру для дистрибуційно-логістичної компанії).

Для мене книжка Авад є передусім історією творчості й в другу чергу — історією «пошуку дому» (не дарма саме про «дім» каже їй один любчик ближче до розв’язки сюжету). Саманта не прагне знайти своє місце, хай як не інтерпретувати книгу, й радше всі потребують її, аніж вона потребує всіх, а проте саме протиставлення себе й *множини когось* є чи не єдиною точкою до емпатії у відношенні неї.

«Зайчик» чудово знущається з усього, з чого тільки знущається (зокрема й із мене як читача), та ще краще демонструє різницю між «химерним» та «жахливим» — поняттями, які у свідомості людей настільки близькі, що готичні романи досі стоять між ними у шпагаті як Ван Дам між вантажівками з тої реклами.

Читачки й читачі масової літератури час від часу влітають у читання «високої полиці», але не так часто беруться за химерну прозу. «Зайчик» Мони Авад надзвичайно успішно бавиться із цим маркетингово, коли змушує блоґерок братись за «дивний» твір, який вони не можуть описати інакше як «дивний». Неприхований спойлер: для «химерної прози» роман Мони Авад не такий вже й «дивний», але прочитання його через призму «високої полиці» (бо саме до неї найчастіше відноситимуть твір, жанр якого не можуть визначити з першої спроби) додає знущанням самої Авад над літераторами й читачами додаткового смаку.

Так само часто, як Авад посилається на штампи з письменницьких курсів (одна із хиб перекладу: українською сокирою дістається не «Darlings», бо «Kill Yours», а «Крихіткам», що вже не зчитується у контексті творчої поради щодо ставлення до персонажів) та романтизацію випускниками своїх академій, так само часто авторка знущається й над читацькою й глядацькою еклектикою у споживанні маскультурних й класичних творів, які частіше впізнають окремі елементи із них й кайфуватимуть від згадки знайомих тайтлів, аніж дійсно проводитимуть паралелі (ще однією хибою перекладу є нестале подання назви «Збуреної висі», яке іронічно вписується у контекст цього знущання). Цих посилань в книзі вдосталь, та всі вони навіть не інтертекстуальні, а значно більше фансервісні, а утім й такі, що ловитимуть оглядачів у пастку тієї «гібридності й інтертекстуальності».

У «Зайчику» досить проста фабула, та ж водночас це й не дивно, адже ця книжка узагалі не про сюжет як такий. Історія на межі шизофренічного божевілля та дипломної роботи студентки на курсі творчого письма й не може бути інакшою, й саме це відчуття самозванства, тяжіння до творчости й водночас прикрий творчий закреп із бажанням як не уваги, то принаймні завершеності, результату, який не розтане й не зникне з пам’яті протягом кількох хвилин після ознайомлення. А проте ж, самі прописні принципи творчості не співвідносні ані із «Зайчиком» як витвореним Самантою наративом, ані із Самантою як героїнею.

https://vydavnytstvo.com/shop/monsters1/

Вони тут!

1450 грн, ух

⚒«Низка смертей Лейли Старр», Рам Ві, Філіпе Андраде

Калі — не зовсім Жнець у європейському розумінні цього образу. Вона — святкування смерти, а не її втілення, а отже марно й порівнювати її зі скелетом в каптурі, який говорить капсом, худорлявою готкою із роду Безмежних чи чуловіком у чорному, що грає у шахи зі скандинавами.

Коли Брахма на початку коміксу Рама Ві звільняє Калі, це не є позбавленням роботи Жнеця через те, що його послуги більше не потрібні. Це є відправленням у відставку радости смерті (Калі «пристрасна» значно більше ніж «люта»), свого роду запереченням її цінности у майбутньому, в якому люди згідно з пророцтвом мають віднайти безсмертя.

Протягом всього коміксу читачів через пригоди Калі у тілі юної студентки Лейли Старр (символізм того, що Лейла є самогубицею теж важить) навчатимуть не цінувати життя, й не розповідатимуть про те, яке воно коротке, й саме через близькість смерті цінне. Натомість Рам Ві вчить нас цінувати/святкувати смерть, сприймати її як не менше від Прани благо: дуже орієнтальний концепт, завдяки якому притчевий комікс в цілому мав би заграти новими барвами.

Калі, що у смертному тілі Лейли Старр знаходить чимраз швидшу й дурнішу загибель (звідкись же мала взятись «низка смертей») проводитиме свого «опонента», творця безсмертя, від страху смерті крізь ненависть у зрілості до прийняття й святкування у старості (зауважу, що не лише «прийняття», чим закінчилась би історія західного автора).

Рам Ві чудово балансує між меланхолією й гумором, й кольори та хаос Мумбаї личать цій історії якнайліпше завдяки тому, що витягають її з похмурого тону. Андреаде тут просто божить (буквально й фігурально): динаміка постатей, тло, композиція пречудові, а стилізація малюнку саме настільки характерна, щоб образ міста відчувався не менш живим, аніж обсмоктані вже з усіх сторін митцями Лондон, Париж чи Нью-Йорк. Без сутінкових і контрастних кольорів Інес Амаро це, звісно, було б значно слабшим, та її дует із Філіпе Андреадою я вважаю неперевершеним.

У виданні ж від Varvar чудовий переклад й не менш чудово підібраний шрифт, що гарно вписується до оригінальної літерації й відчувається органічно.

Я не стану стверджувати, що особисто мене цей комікс здивував чи розчулив, й щиро визнаю, що якби я читав його значно раніше, це б викликало в мене значно яскравішу реакцію. Єдине, від чого я застерігатиму: не вірте усім відгукам, не формуйте упереджень про Лейлу Старр, й тоді комікс зайде вам значно краще.

Але ви сходіть й почитайте відгуки тих чудових людей, з якими я спільночитав українське видання коміксу, вухаха:
🤓 UAGEEK
�� Таверна «У Часового Дворфа»
👨‍🎨 Мальопосум
🍄 гриб з юґґота
🤬 #безцензури
🆘 Роршах врятує нас
🟥 Червоногарячий Z'Gok
🙅‍♂️ КОНТРОВЕРЗА❌
🫠 Попайка Кейна

Дещо в розгубленості після маратону дописів до МР.

🅱️Видавництво обіцяє вже згодом передзам на дуже довгоочікуваний для мене «Монстри, любов моя» (треба брать), 💾M87 викотили українською Dungeon Crawl Classic 🧙(безкоштовно), а я оце вам нічого й не кажу

Фігурку Калі так і не розфарбував ото, але допис про «Низку смертей Лейли Старр» потроху накрапаю, як і про «Зайчика»

Взявся читати ще й «Культ» Орбітовського та «Housekeeping» Робінсон (дивились екранізацію й мені фінал дуже спаралелило до «Ми завжди жили у замку» Джексон, то вирішив глянути, що було в оригінальному романі)
Про них щось теж буде, мабуть

там буквально година на те, щогодини міняється % знижок протягом першого квітня
зокрема відзначу ще «Кіндерланд» і «Хлоп'я у масці кота», вони узагалі копійчані

Давайте ви протягом цієї години берети «Німону» із -50%, а ми плануєм спільночит