Книжкова країна добігла кінця, а з нею — тиждень, майже весь квітень і за збігом двадцять перший рік життя спеціяльного кореспондента.

💫 Дякуємо, що були з нами ці чотири дні, на ВДНГ чи ні, сподіваємося, було весело.

✌ La revedere

Нагадаємо принагідно про Книжки на фронт і додаємо трохи від себе.

Якщо ви ще на Книжковій країні, то приєднуйтесь, як маєте змогу.

Павільйон 4 (Фронтмени)

Оповідання про бабцю і вампіра і не тільки вийдуть у збірці «Феї, брюнети та інша нечисть» від Ще Одну Сторінку

"Я ніколи не любила вампірів, але вони якось пролазять"

В Тернополі буде презентація книжки (це було питання з залу)

"Житомир існує!"

Обіцяють, що ми колись дізнаємося, чому у цьому світі нема південноукраїнського шабашу

"Якщо вам не сподобалося чи хочеться більше, пишіть фанфік"

Книгу присвячено кішці

Офіційно Анастасія не є редакторкою книжки, Юлія називає це "шпигунської роботою"

"Там немає геноциду. Є смерть, але вмирають не всі. Не супер скляна книжка"

"Я написала, а ви у видавництві самі думаєте, як цей жанр називати"

У т. зв. Відьмаверсі провінційні відьми навчаються від наставниці до учениці, без централізації

М'яка магічна система

Каже, що найбільше хотіла уникнути порівняння з Дашвар

Дія книжки переважно відбувається в селі на Тернопільщині і авторка сподівається зобразити його, не вдаючись у крайнощі ідеального садку вишневого-колохатого або незбагненної хтоні

А ще в нього родинна проблема через появу в мами нового хлопця, потенційного вітчима

Ключова тема у «Відьма вмирає втретє» замість асексуальности: токсична маскулінність

Більшість з них містять слово "срака"

Але! Фразочки діда головного героя — це справжні фрази діда Юлії Нагорнюк

Як і «ДМіТ», ці історія не автобіографічна, досить це питати.

"Повісила оту рушницю на стіну, а потім наприкінці зняла й застрелилася, бо воно не пасувало історії"

Через невідповідність лору «ДМіТ» з книжки довелося вирізати багато, зокрема великий класний діалог на дві сторінки.

Історія розповідає про хлопця, якого проти його бажання зробили відьмою

Рукопис було написано ще пару років тому і подано на Коронацію Слова, а «Діва, матір і третя» почалася як такий собі спін-оф.

Рукопис приблизно повторює події виданої книжки, але його було помітно переписано.

Роман про те, чому не слід боятися просити про допомогу, проговорювати свої емоції й іноді здаватися дурним

Пані Нагорнюк обіцяє, що «Відьма вмирає втретє» відрізняєтиметься настроєм від «Діва, матір і третя»: там набагато менше гумору і затишку

— Ми поговоримо про нову книжку
— Не цю
— Ой, тоді про зелененьку

Отже, переможниця конкурсу "Найкращий перший рядок роману в історії української літератури"

Ви от і не знаєте, а дехто з цих трьох взяв інтерв'ю в Кокотюхи про комікси.

Перед першим павільйоном щось відбувається

"Метод навчання в старих юдейських школах, де вам пояснюють щось, ви маєте спочатку запам'ятати, а вже згодом зрозуміти"

Остап критикує шкільну програму за хронологічний виклад, який має сенс у науково-популярному творі, але, вважає він, не має сенсу, коли літописи викладають п'ятикласникам

Чекати цю книжку слід ймовірно восени.

Це не мій жарт. Це взагалі не жарт.

Це історія про те, як пізнати Ісуса Христа через суп-пюре, а ще про те, чому останній православний єпископ Львова перейшов у католицизм.

Кожен рецепт супроводжується коментарем про те, як цей рецепт робить нас добрим християнином.

"Я одного разу прокинувся і подумав: у нас ж не має кулінарної книжки, написаної у вигляді моральних проповідей староукраїнською мовою? Непорядок. Треба написати"

— Ярослава Стріха каже, що стендап для таких, хто має PhD з літератури.
— Ні, магістратури вистачить.

На щастя, вас офіційно не змушують читати всю згадану літературу, видихайте

Пишається переходом від бароко до романтизму

Його улюблена сторінка і загалом "улюблена ілюстрація на тему української літератури" — постер з поїздом у стилі Кандинського

Загалом художники багато вгадували з дуже туманних завдань Остапа

— Можете записати цей вірш у формі герба Сагайдачного?
— Ні, не можемо!

Каже, що не має досвіду з мальописами, тому не завжди розумів, чи він робить все правильно, та співпрацею задоволений

Пан Українець хвалить роботи Кипібіду та Вус і каже, що на майбутнє очікуйте, що все, до чого дотичні ці прізвища, має бути круте

Тут має бути огляд на Літопис Руський від Юаґік

Модераторка згадала, як чоловікові зі струсом мозку читала вголос Літопис Руський

Коротше, якщо читали його мальопис від Видавництва, то маєте знати, що ці літописи були свідомі пародії на легенди про те, як Олександр Македонський у три роки приборкав Букефала

"Для того, щоб зрозуміти, які кумедні були давньоукраїнські літописи, треба почитати реально некумедні візантійські"

Семирічний князь Святослав кидає спис у ворога, той летить між вухами коней і падає, бо він ще мала дитина.

"Візантійці люблять видовищні події, київські літописці люблять іронічно видовищні події"

Добіжали до навколомальописної події

Мораль: купуйте українську фантастику, бо вона того варта

Єшкілєв вважає, що сучукрліту бракує яскравих персонажів, Сіліна та Матолінець заперечують

Я вперше чую про пінгвіна, до речі

Курков створив пінгвіна, і тому він такий популярний

Матолінець розповідає, як британці намалювали їй ілюстрацію з кокошніком і вона їх налякала стіною ображеного тексту.

Словом, на думку Єшкілєва поява в українській фантастиці цілої хвилі молодих жінок відродила жанр.

— Люди, які в мої часи не поважали фантастику, це ті самі, що не поважають фемінізм

— Почалася хвиля молодих письменниць, така феміністична…
— В хорошому сенсі?
— Для мене слово фемінізм завжди позитивне

"Чим відрізняється людина від жанру? Людина закінчує в могилі, а жанр з братської могили (збірки)".

Каже, старий анекдот допотопних українських фантастів.

"Тепер просто відкривайте зміст антології фантастів і обирайте, хто вам більше подобається"

Спільнота, на думку пані Матолінець, необхідна для фантастів

Буде перевидання трилогії космофантастики «Фаренго» Володимира Єшкілєва у «Жоржа», коли що

Матолінець обіцяє десь 1 Аделіну в себе

"Вимірюється наявність сексу в Аделінах. У мене десь 0,32 Аделіни"

"Некромантки-лесбійки в космосі"

Єшкілєв згадує, як гонорари йому платили примірниками і має кілька шаф, які іноді надсилає за особистими замовленнями

"Фантастичні твори або вмирають, або дорослішають і перетворюються на літературу"

А тепер ми знаємо, що "Вона може бути будь-якою!"

Матолінець згадує, як на початку її кар'єри ніхто не знав, що воно таке ця українська фантастика і якою має бути.

Також зазначає, що Пагутяк хоч і дали Шевченківську, дали не за фентезі.

Не зовсім ясно, чому це не рахується, але далебі йому видніше

Трохи дивно це після події про Пагутяк чути, але oh well

Згадує історію, як якийсь професор йому сказав, що Олеся Бердника "зламали каґебісти і він з літератури пішов у фантастику"

Єшкілєв вважає, що жодних "п'яти поколінь" фантастики нема і що сталість в українській фантастиці з'явилася лише з 90-х

Не вийшло порахувати скільки книжок у Єшкілєва

ЩО МАЛО ВАМ ПОДІЙ ПРО ФАНТАСТИКУ?

А Часовий Дворф казав про недооцінку Пагутяк ще коли це не було модним 😐

https://uageek.space/sluha-z-dobromylia-roman-iakyy-my-nedostatno-tsinuiemo/

Стасіневич радить читати Пагутяк після Старченко

Welcome back Mykola Gogol

Тараторіна нагадує про цілу величезну школу російськомовних фантастів з України, але зазначає, що українські впливи й традиції там досі були

Конкретно про "галицьку готику" Стасіневич і Тараторіна разом кажуть, що галицькі автори того часу надихалися Бруно Шульцом і Захером-Мазохом як головних для них "співців" доросійської Галичини.

Загалом він говорить про те, що для Пагутяк необхідно розуміти, що попри те, що вона пише історичне фентезі, її треба розглядати в контексті її часу теж.

Стасіневич каже, що схоже чимось на «Орландо» Вірджинії Вольф йому

"Андрухович і компанія фантазують, як до 1918 було хорошо. Було не хорошо, але після 1918 стало ще гірше, тому ось так"

"Люблю Григора Тютюника, але ну не можна так більше писати"

Пан Стасіневич каже, що ми мало знаємо про українську літературу 1980-1990-х загалом і що багато митців того часу на зорі незалежности "випали" з маскультури, а дарма.

Пагутяк треба читати хоча б тому, що нам треба відбудовувати й усвідомлювати спадковість в новітній літературі.

А окей ага

Тараторіна порівнює Пагутяк з житомирською школою, а я дурний і не знаю, що таке житомирська школа.

Але загалом кожен її текст, кажуть, не схожий на попередній і в цьому її сила

Її жанр визначають або як магічний реалізм, або як… ну, готику

Висловлюється думка, що Пагутяк недоотримала популярности в свій час, а дарма, бо цілком на це заслуговує.

Втомилися від Києва? Поговорімо про галицьку готику (а саме Галину Пагутяк)