Якщо коротко, вона суперечить кожній із «п’яти “С” творчого письма» (Clarity, Conciseness, Courtesy, Correctness, Completeness): не вносить ясності, не є лаконічною, не цілиться своїм стилем до жодної конкретної ЦА зокрема, не намагається бути послідовною чи писати «чисто». Решту усього навколо цієї книги, що не стосується ані творчості, ані залученості й причетності, можна сміливо ігнорувати. «Зайчика» створено як навмисно неправильний, вперто непрямолінійний й переповнений нагромадженнями зайвих (й часто спеціально необов’язкових) конструкцій роман. Я не можу назвати це абсолютно винятковим зображенням творчості чи книгою, яка визначить цілу епоху, адже ця перспектива є дуже точковою. А разом із тим, у своїй розмитій штучній відсутності індивідуальності «Зайчик» якраз і є якнаймога більш особистим.

Читайте якщо:
🧌у вас творчий блок
🌷вас задовбала класифікація творчості й порівняння будь-чого з будь-чим, стрілочки у промоматеріалах книжок, тропи й гештеґи, все більш тотожні
👻вас не хвилює відсутність катарсису

Не читати якщо:
🪓для вас вирішальну роль відіграють ці кляті марковані списки