Березень приніс +11 прочитаних друкованих одиниць. Місяць був сповнений хороших книг 🫶
✅ «Твоє, моє, нічиє та інше»
Ольга Карі
★★★★★
Must have до прочитання: есеї про те, як травми, котрі принесла українцям радянщина, і досі проявляються в нашому із вами житті. Одна із тих книг, які я обліплюю стікерами з голови до ніг (якщо би у книги були голова і ноги).
✅ «Брудна білизна»
Річ Пінк, Рокс Емері
★★★★☆
Дуже легка для сприйняття книга, яка дестигматизує РДУГ. Формат нагадує особистий блог, в якому сімейна пара розповідає про свою історію – як вони дізналися про те, що у Рокс РДУГ, як це допомогло їм зрозуміти одне одного і налагодити контакт.
✅ «Песик, який пильнує зірки» 1, 2 том
Такаші Муракамі
★★★★★
Трагічно-драматична історія, що змушує співпереживати песикам. Щось на рівні фільму «Хатіко» – змушує плакати і викликає бажання обійняти якусь тваринку.
✅ «Щоденники вбивцебота» 2, 3, 4 книги
Марта Веллс
★★★★★
Друга і третя книги про розумного охоронного андроїда, який не тільки вміє вбивати монстрів, а ще і обожнює дивитися серіали, такі ж прекрасні, як і перша. Третя також хороша, але градус гумору в ній знизився (маю підозру, через зміну перекладача).
✅ «Цирцея»
Медлін Міллер
★★★★☆
Хороша книга, авторка вміє управляти словом, але я би сміливо викинула якусь третину тексту, щоб додати тексту динаміки, бо мені було відверто нудно. Точно варта прочитання, але не викликала у мене захвату.
✅ «Надтаємне товариство незвичайних відьом»
Санґу Манданна
★★★★★
Дуже комфортна і затишна історія, що лишає після себе приємний післясмак. Тропи: віднайдена родина, буркотун та сонечко. Сильно сподобалась мені, точно перечитуватиму, коли буде потреба підняти собі настрій.
✅ «Підземелля смакоти» омнібус 2
Рьоко Куі
★★★★★
Подовження моєї улюбленої манґи: шукачі продовжують блукати підземеллям, вбивати монстрів і готувати з них ресторанні страви. Аж допоки не зустрічають дракона…
✅ «Потяг прибуває за розкладом»
Марічка Паплаускайте
★★★★☆
Частина історій розбила мені серце – я плакала. Частина – захопила: дуже цікавими виявилися факти про впровадження змін після початку повномасштабного вторгнення. А частина історій відчувалась як пʼяте колесо – ніби їх треба було розповісти, але авторка і сама не зрозуміла, чому, тож вийшло сухо. Загалом мені більше сподобалося, аніж ні.