«Зимар» Террі Пратчетт
💎 Тіфані Болячці вже 13 років і вона непогано вже вміє відьмувати, як на свій вік. та це її не спиняє від звичайних людських помилок, за які треба по-відьомські відповідати
✨ цей підцикл розрахований на молодшу аудиторію і мені здається, що можна сміливо давати першу книжку дітям десь 9 років (як Тіфані) і далі зростати з головною героїнею. а ще можна давати ці книжки старшим дітям і дорослим бо Пратчетт пише ті дитячі книжки, які варто читати всім
⭐️ тут і про дорослішання, і про чесну працю, і про допомогу, і про обовʼязок, і про дурні помилки, і про людяність, і про живий блакитний сир, якого звуть Горацій (що..), і про безліч маленьких синіх (в усіх сенсах) чоловічків, що своїми співами задовбали Смерть так, що той безкоштовно перевіз їх на човні, аби тільки вони забралися з підземного світу (шо….)
📖 в книжках дискосвіту завжди є багато підтекстів, але цикл Тіфані можна дійсно назвати повчальним (у дуже ненав'язливий і химерний пратчеттівський спосіб). тут багато відьом (так само багато, як і в циклі відьом, якщо не більше), але саме Тіфані мені подобається навіть краще. це мабуть другий мій улюблений підцикл після варти (окей вона ділить друге місце з Мокром)
💕 в цій книзі Тіфані станцювала не в тому місці й не в той час і її завалило наслідками (буквально). хто ж знав, що в юну відьму закохається стихійник зими? в цій історії вже додається трохи романтики бо Тіфані дорослішає, але зовсім дрібка. ну я б на її місці теж розтанула, якби якесь божество робило мені троянди з льоду і засипало сніжинками у формі мене not gonna lie
✨ тут звісно море гумору, як інакше, хоча й не так багато алюзій і сатири (для Тіфані він трохи прикручує градус дурістіки, хоча тут загалом міфологічний сюжет), але також є кілька сумних моментів. у 2007 році Пратчетт оголосив, що йому діагностували хворобу Альцгеймера. Зимар вийшов у 2006 році, взагалі кажуть, що ознаки хвороби можна було помітити й набагато раніше. ось кілька рядків з книги:
...я колись був в'язнем Королеви Фей, — сказав він...В цьому світі тоді минув рік, але мені здавалося, що я там лише кілька тижнів...от тільки ці тижні тягнулися, наче віки. Було так...нудно, що по певному часі я майже все забув. І своє імʼя, і як сонячне світло лягає на шкіру, і як смакує справжня їжа...Я ненавиджу такі речі, що намагаються забрати в тебе те, чим ти є. Я волію вбивати такі речі...Я хочу вбити їх всі. Коли ти відбираєш спогади, ти забираєш всю людину. Все, чим вона є.
📚 дуже хочу скоріше почитати наступні книжки й подивитися, як Тіфані продовжує дорослішати і рятувати світ (і варити сир та лікувати селянам вигадані болячки)
5/5 ❄️
#пишу_відгуки