Найкращу навичку, в яку треба було інвестувати зусилля і час від початку роботи видавництва (та й книгарні) – можливість відмовляти.

Це звучить доволі просто, але насправді є складним. У бажанні нікого не образити я витрачав свій час і зусилля, жив в такому темпі, що тижні проходили, як дні. Я не встигав фокусуватися на головному, бо не міг відмовити, але врешті в мене не виходило і відмова ставалася з технічних причин: «абонент не може прийняти ваш виклик, бо втомився».

– Видайте мою книгу?
– Ні
– організуйте презентації у своїй книгарні з модераторами і зйомкою
– Ні
– Реалізуйте проєкт
– Ні

Я не нию, бо всюди треба встигати, робити, працювати. Все не виходить. Не виходить швидко. Над деякими проєктами я працював з командою два роки. Більше двох років і ось лише зараз вони підуть в друк.

Серед бажань інших легко втратити орієнтир, що хочеш ти. І так, давати марну надію також не варто. Тому зараз, я відмовляю і не погоджуюсь на те, в що сам не вірю.

Наче все просто, але насправді ні.

Саня підстригся, швиденько робимо контент до книгарні 😁
Експлуатація 🌝

Відчуваю, що скоро з книжками видавництва «Атена» будемо знімати. Мати видавництво – вміти все🥲

Ви напевно в курсі про скандал з письменницею на дитячому заході, під час якого вона, зі слів матері, сказала в бік її сина, у якого аутизм "ця істота привертає до себе увагу". І от зараз весь фейсбук і телеграм у взаємних звинувачуваннях, виправданнях авторки, підтримці її колег, обуренні людей.

В мене весь день дві думки:
1) Це дно
2) Я радий, що моя мати не відвідує такі заходи, бо там летіло б вже все😅
Тому я розумію обурення людей і розумію обурення мами тієї дитини.

В мене педагогічна освіта і нас вчили як працювати з різними дітьми, як створювати безпечний простір. Діти, звичайно, бувають різні, але тут ще питання в тому, як ми справляємось із своїм статусом "дорослих", як ми вирішуємо проблеми з дітьми: даємо волю емоціям, чи зберігаємо субординацію в позиціях "я – дорослий, ти – дитина, я контролюю ситуацію".

Повертаючись до другого пункту.

В старших класах були організаційні батьківські збори, де були і батьки, і випускники. У більшості батьків була позиція: "це свято для дітей – нехай вони вирішують, що хочуть на ньому бачити". Частина батьків навпаки все переводили у контроль із позиції: "ми самі вирішимо як вам буде краще". Я не буду забагато розписувати, але під час одного обговорення, мені буквально закрила рота у хамскому зверненні мати мого однокласника, це було доволі грубо і дивно, враховуючи, що вона все життя працювала вчителькою молодших класів.

Після батьківських зборів моя мама просто підійшла до тієї жінки в її кабінет і спокійно сказала: "Ти більше не закриваєш рота дітям і звертаєшся до мого сина без хамства".

Цього було достатньо, щоб я почав усвідомлювати, що я маю особисті кордони і в тій ситуації, трохи підняло мене з дна, на яке я впав після емоційно-гнітючих батьківських зборів.

І тому звичайно, коли я читаю про такі ситуації, я знаю, що дехто б не промовчав і це було б доволі голосно та емоційно. І так, це не плюс, не мінус, просто отак є. Я вважаю єдиноправильним варіантом було попросити педагогів, які супроводжували дітей з особливими потребами, щоб ті розібрались. Перехід на особистості – дно, і це дно і в ситуації з аутизмом, і без нього.

Ви можете бути найкращою та найдобрішою людиною, але тримати себе в руках – обовʼязково, бо ви були дитиною, а діти дорослими – ні. Тим більше, це захід для дітей, кого ви там хотіли побачити? Ну та, діти часто творять безлад, але ми можемо робити зауваження їхнім батькам та тим, хто їх супроводжує.

Це не про біле пальто, а просто про бажання більшого розуміння. Є ті, хто про себе не подбає, не відповість. Тим більше, діти з особливими потребами.
У мене, до речі, є лайфхак, як уникати таких ситуацій: я не тусую в місцях, де є діти, бо ціную свій спокій, все просто :)

Бачу для себе три виклики:

1) команда редакторів, яка зможе опрацьовувати заявки від авторів, аналізувати рукописи та працювати над їх покращенням

2) Реклама, яка дійсно буде націлена на поширення та знайомство ЦА з авторами

3) Попит внутрішнього споживача. Наскільки українці готові підтримувати починаючих авторів?

Нам обовʼязково треба просувати своїх авторів, а не купувати і купувати права на вже готові твори.

Всюди потрібен баланс, але бачу скільки книг рідною мовою виходить у європейських країнах, бачу потенціал до розвитку власного ринку.

Якщо з видавництвом «Атена» все піде добре (ви прямо можете нам допомогти, купуючи наші книги), я займусь збором команди редакторів та рекламників для пошуку та просування українських авторів: зі стратегією та покроковим планом.

Я відчуваю, що в мене припікає жопа від спілкування з деякими людьми.

Я підозрюю, що це повʼязано з великим навантаженням і відпустка це виправить.

Я просто не знаю як можна нести стільки хуйні свідомо.
Колись поїду на місяць в ліс: дрова рубати і медовуху пити.

Як у вас з батарейкою? Ще тримайтесь?

– А шо ти ще читаєш?
– Та я їбу, по різному. Книги то можна заказать в любий момєнт, але оці хочу купить, бо їх більше ніде не буде.
– Отаку тобі треба, гггг, щоб трохи включався.
– Це щось цікаве, я бачу.

– Ти читав, да? Там як чувак піднявся з пиздець-пиздеця. Але ідея, конєчно, утопічна в книзі.
– Блять, а що ж я таке читав з Джека Лондона, сука?

Із розмов в книгарні)))
Не підслуховуємо більше

Поки думаю: в книгарні ставити, чи вдома, щоб коли гості приходили, думали, що я поціновувач мистецтва 😁

Мені приїхала ось така картина 1х2 метри. Завтра буду шукати хто б мені зробив підрамник і натягнув її на холст.

Книгарня рекламує лише російські книжки, це їхній асортимент, але позиціонують себе як україно-російська книгарня)))

Тю, можемо закуповувати книги у росіян, їм якраз на ракети потрібно.

Переглядаю зараз фото на айфоні, які робив попередні декілька років, закінчується памʼять. Хочу завести альбом, справжній, як раніше: паперовий. Піду роздрукую фото для нього: зі своїх подорожей, як вперше побачив Париж, вежу, стояв в черзі до Лувру та книгарні «Shakespeare and Company», з улюблених кафе біля дому, які зачинились, з друзями, які назавжди поїхали з міста.

З собою усміхненим, який стояв по щиколотки у воді минулої весни. З людьми, яких я бачив тільки на концертах Жадана. З чуваком, у якого я щоразу стріляв сигарети на тих же концертах.

Поштові листівки від друзів, сховані на останній сторінці блокноту. Квитки та чеки, записки від руки.

Фото з відкриття книгарні, весілля друга дитинства, пішого походу та польоту на літаку.

Життя зараз існує в моменті. Поза моментом: ми хто? Ми де?

Окей, це буде чудова серія жіночої прози.

Побачив, що попередні ілюстрації до іншої серії класики частково мали трохи глузливі реакції щодо певної «заїзженості» творів Підмогильного.

Та серія, її стилістика, та кількість тайтлів буде націлена на широку аудиторію. Серія книг з хорошою підготовкою та якісними матеріалами: папір, картон.

В основі обкладинок будуть сюжетні ілюстрації. Якщо зможемо – видамо близько сотні книг у хорошій якості та з передмовами: і українських авторів, і закордонних.

І так, в одній книзі буде по декілька творів автора. І так х2, відомі твори також будуть в серії, бо вона повинна бути ще й прибутковою. Це своєрідний «якір», який допомагає швидше окупити вкладення. Це не скасовує, що ми додамо більш нішових авторів та твори.

Ділюсь з вами робочими моментами, ескізами. Назва для серії жіночої прози буде однойменна з книгою, над якою ми працюємо вже пару років, «Лише жінки». Авторкою книги та упорядницею серії буде літературознавиця Сніжана Жигун.

Серія класики з сюжетними ілюстраціями, ескізи яких я надсилав вище, буде називатися «Книжкова вежа».

Згодом розповім більше, а за місяць вже презентую сайт та соцмережі видавництва «Атена».

Відправляю без звуку, щоб не побудити тих, хто спить.

Отримав перші скетчі до майбутньої обкладинки твору "Ніоба" Ольги Кобилянської.
Це буде серія жіночої прози. Видання серії у в-ві "Атена" розтягнеться на декілька років, буде 4 черги. Упорядниця серії літературознавиця Сніжана Жигун.

Вам це точно буде треба.
Почали роботу з ілюстраторками над виданням великої атенівської серії.

Сьогодні постраждало житло родини Наталі Кош, авторки «Загубленого принца»

Якщо у вас є змога закинути пару гривень, щоб допомогти відновити хоча б базові речі, банка тут:

https://send.monobank.ua/jar/8CfPPvHgud

Вирішив видалити пост і не показувати свої незвичні книги в колекції, бо вони можуть шокувати трохи))

Які у вас є незвичні книги в колекції? У мене є парочка, поділіться своїми, а я поки напишу пост ;)

Які ж вони класні наживо 💛

Іноді мені здається, що це читачі цього каналу мене підколюють. Але ні)))

Сьогодні пʼю
(на жаль, ні, алкоголь більше не приносить мені задоволення, як і все в цьому світі,гггг)

22 квітня в Україні офіційно запрацював Державний реєстр видавців, виготовлювачів і розповсюджувачів видавничої продукції.

З листопада 2024 року в Україні тимчасово не реєстрували нові видавництва, книгарні та друкарні. Реєстрацію припинили у зв’язку з набуттям чинності закону, який і передбачає створення державного реєстру видавців.

На початку 2025 року тривали фінальні етапи тестування системи реєстру.

#Мінкульт #МКСК #законодавство #видавництва

👉 Підписатися на Читомо в телеграмі

Нарештіііі

‼️Обережно, там матеріали 18+

Не показуйте нашим видавцям))
Я все бачив, але, щоб прям на обкладинці були секс-сцени, це вперше.

Це новий тренд, чи це фанати «Переслідування Аделіни» вже видають?

Блять, що за ранок?)))

Трохи лякає, коли людей не бачиш по пів року, а вони тобі випалюють: «Ти знаєш, я нещодавно думав про нашу останню розмову…»

Шо я там наговорив блт 😁

Порадьте толкову українську книгу!

– Христос народився, – говорить жіночка, яка зайшла в книгарню
Всі переглядаються, намагаються швидко згадати, що казати у відповідь.
Я: – Славімо його!
Жіночка: – Ой, точніше Христос Воскрес, переплутала!

Шо ви, багато пасок зʼїли вчора?

Вітаю всіх, хто святкує✨
З Великоднем!

Продовжую підбирати референси до серії української жіночої прози.

Підозрюю, що за рік на нас чекатиме багато ШІ-обкладинок та ШІ-перекладів.
Цей конвеєр не зупинити, схоже))

Нам доробили дизайн сайту для видавництва «Атена» та його адаптиви під мобільну версію. Ще треба місяць на розробку, скоро затестимо всі разом, відкриємо перші передзамовлення.

Зранку три години гуляв, фотографував елементи архітектури.

Скоро працюватимемо над серію книг, підбираю референси для ілюстраторки, щоб вайб передати.

Хтось наївся пасок🙃

– А у вас тільки украінскі книжки?
– Так, тільки українські.
– Тобто Дарʼї Донцової немає???

Знаєте як у мене зʼявляться вдома нові книги? Книжки з браком з книгарні забираю.

Хотів подивитися видання Дон Кіхота, а там форзац склеївся намертво, намагався розгорнути – порвав. Тепер буде жити у мене 🥲

Буде серія книг. Наступна про Львів. Шукатиму упорядників для Харкова та інших міст.

Буває 😀

Побачила у Каті

Книжки відправили, з усіма переговорили, з кимось і посварились, з кимось посміялись. Важкий період, доводиться всюди встигати.

Звичайно, не виходить все, але, враховуючи весь абсурд та підлість світу, балістику по нашим містам та війну з рашою, все це робоче здається неважливим та непотрібним.

Згадаю історію з урочища «Зелений гай» у місті Гадяч. Олена Пчілка, коли будувала дім, він був доволі великий і робітники запитували в неї, навіщо стільки кімнат.

Вона відповідала, що в неї велика родина та багато друзів і вона хоче, щоб вони всі збиралися за одним великим столом.

Ми всі обовʼязково зустрінемось за одним столом.

А я, беру паузу, повернусь після Великодня, з понеділка.
Світлого свята.

В книгарні також буває не просто))

Анєкдот ;)

Зранку трохи прихуїв зі спілкування з колегами-видавцями, від злості пішов з гантелями попрацював, повіджимався.

І шо, схоже, повертатимусь в спортзал. Так розслабляє. Навіть соціальна батарейка наповнилась, готовий з людьми спілкуватися😁

Збірка текстів «Київ в українській літературі» побачила світ.

Радію і знаю, що це буде серія про українські міста. Наступна книга орієнтовно буде навесні 2026 року.

Цей канал.

:)

Сьогодні в книгарні.

Поїв нещодавно, зараз людей немає, відкрив вікно, двері – пішов маленький протяг. Сиджу у великому кріслі, боюсь задрімати, бо сильно хроплю😅😅😅.

Не хотілося б, щоб відвідувачі побачили мене в такому стані😁

Причина видавати далі книги: на наші видання роблять ось такі відгуки 💛

Зайшла в книгарню жінка, чешка. Говорили англійською. Вона запитала:

– О, що це?
– Це українська книгарня
– Це неймовірно, вітаю. Дуже класно, так затишно. Як давно ви відкрились?
– Приблизно пів року тому.
– Ох, це неймовірно, вітаю, я, на жаль, не читаю українською, але бажаю вам успіху.

Так приємно✨

Знаю, що є покупці в книгарні, які подружують з різними нашими книгарками і книгарями. Вони приходять, спілкуються про книги, попивають каву, сидять на кріслі, спілкуються.

Вчора я заміняв працівницю. Приходить її знайомий покупець книг, походив, подивився в мою сторону, взяв буквально рандомну книгу, купив і сумно пішов.

Це мені нагадало дитинство, як виходиш у двір, а там нікого немає 🥲

Веду блог за інерцією, як підуть перші десятки книг в друк у видавництві "Атена", зроблю паузу.

Хочеться, щоб оця повсякденність і всі мої пости когось надихнули, що велика частина неймовірних речей та проєктів починаються з одного щирого бажання та підкріплюються повсякденною роботою. Не завжди цікавою, але дуже важливою.

Не знаю хто тут зі мною вже більше року, але видавничий шлях ми пройшли доволі великий: і книгарню відкрили, і книг навидавали, як буде більший доробок, буду радий. Кожна книга з любовʼю.

Як казала моя колишня колега-редакторка: «Я вже читаю тільки за гроші».

І зараз думаю: «і в чому вона була не права?»😁

Дзвонив в держтелерадіо, поки все тихо. Вони не знають, коли знову відкриється можливість відкриття нового видавництва.
Згідно закону, пів року був час, але от він в травні вже закінчується, невідомо, чи щось зміниться. Відсутність паралельної процедури і повне закриття можливості реєструвати нових субʼєктів книговидавничої справи – максимально тупа історія.

Дав текст на редагування, поступово приміряємось до формату мистецького видання "Про мозаїки Києва", зробили заливку перших сторінок, будемо працювати скоро над варіантами верстки та шрифтами.

Любі друзі, не пишіть мені в директ на особисту сторінку, я також хочу видати книгу. І насправді не одну. Он в списку "Атени" може сотня штук набігти до кінця року.
Хочу видати і поїхати у відпустку.

Як вони знаходять мій особистий інстаграм? 😁

– А у вас тут є книги "Абагама"?
😁

Люблю свою книгарню, так затишно ✨

А ще ми працюємо над видавництвом «Атена» з жовтня минулого року і от лише зараз наближаємось до друку перших видань.

Зовсім скоро зʼявляться офіційні соцмережі, а в травні, або на початку літа, перші передпродажі книг.

Ескіз залетів в Тредс, дуже надихає 💛

До речі, в нас майже готовий дизайн сайту, на днях звертаємось до розробника.