Після безпрецедентного випадку із затриманням наших активістів у Києві, содоміти, очевидно не зрозумівши натяку, пішли ще далі — вони оголосили про проведення ще більш богохульного та провокаційного дійства. Цього разу — в самій культурній столиці нашої держави, що є не лише осередком національного духу, а й символом історичної гідності українського народу.

У зв’язку з цим Гетьманський Гарнізон закликає всіх небайдужих громадян, які не бажають миритися з наругою над нашими традиціями, долучитися до акції спротиву — як свідомий акт протидії пропаганді Содому, що намагається укорінитися в серці нашої культури.

☨ Гарнізон ☦️ | Долучитись | Чат | Підтримати

Розбудова народного господарства та культури за доби Гетьманату

Гетьман намагався покінчити з анархією, яка панувала на селі, і встановити адміністративні органи на місцях. Правда, робилося це поспіхом, й не всі новопризначені старости в губерніях і повітах відповідали своєму завданню. Гетьман, як і прем’єр Лизогуб, намагалися усувати безвідповідальних урядників і наставляти свідомих українських патріотів, але це не завжди вдавалося, бо діячі із соціялістичних партій воліли критикувати, ніж братися
до праці, щоб направити лихо.

Незважаючи на те, відносини в Україні нормувалися, і влада
забезпечувала жниво не тільки тим, що засіяли власні поля, а й тим, що засіяли "чужі" — панські. Почала оживати торгівля.

З усім народним господарством тісно пов’язані шляхи — нерви економіки держави. Міністр шляхів Бутенко енергійно проводив українізацію службового апарату шляхів. Спираючись на українців, він поборов страйки на залізницях у липні, організовані большевицькими елементами. Його зусиллями з останків колись багатого запасу паровозів і залізничних вагонів, знищених війною
і революцією, швидко було зложено потяги й налагоджено доволі чіткий залізничний рух. Пасажирські й товарові потяги ходили як за минулого часу. Також відбудовано мости, залізниці справлялися зі своїм завданням, згідно з вимогами уряду. Всюди на залізницях панувала українська мова, а в кіосках на залізничних
станціях продавалися виключно українські часописи і книжки.

Ожила торговельна фльота, налагоджувався державний апарат політичної і скарбової адміністрації, судівництва, церкви, освіти й закордонної політики. Не все було досконале, але з фахового боку — все ж напрочуд швидко і добре. Збільшувався державний скарб на добрій національній валюті та багатстві краю. З повоєнного і революційного хаосу виростало нове життя, хоча і з
безліччю спротиву, — згадував сучасник. Оживала стара рідна культура і традиція. Села вкривалися густою мережею національних шкіл, товариств і передусім кооперативів. Дедалі глибше закорінювалася українська мова в урядах, а у містах відкривалися середні й вищі школи, музеї, театри, видавництва. Появилися
нові часописи. На свій спосіб українізувалася "малоруська" буржуазія і старі вельможні роди.

📄 Василь Верига "Визвольні змагання в Україні 1914-1923, ст 319-320"

#Українська_Держава
#гетьманський_уряд
#становище
#українізація

🫥🤍🤍| Гᴇᴛьʍᴀнᴄьᴋий Віᴄᴛниᴋ |🤍🤍

🫥🫥 🫥🤍🤍🤍🤍{|🇺🇦|}🤍🤍🤍🤍

Заробітна плата в Українській державі та курс Українського карбованця тих часів до сучасної гривні

✍️ | Пиᴛᴀння ᴩіʙня ɜᴀᴩᴏбіᴛнᴏї ᴨᴧᴀᴛи ʙ ᴨᴇᴩіᴏд іᴄнуʙᴀння Уᴋᴩᴀїнᴄьᴋᴏї дᴇᴩжᴀʙи ᴄᴛᴀнᴏʙиᴛь ʙᴀжᴧиʙий ᴀᴄᴨᴇᴋᴛ ᴄᴏціᴀᴧьнᴏ-ᴇᴋᴏнᴏʍічнᴏᴦᴏ дᴏᴄᴧіджᴇння ᴛᴏᴦᴏчᴀᴄнᴏᴦᴏ ᴄуᴄᴨіᴧьᴄᴛʙᴀ. Дᴧя біᴧьɯ дᴇᴛᴀᴧьнᴏᴦᴏ ᴀнᴀᴧіɜу дᴀнᴀ ᴛᴇʍᴀ буᴧᴀ уʍᴏʙнᴏ ᴨᴏдіᴧᴇнᴀ нᴀ дʙі ᴏᴄнᴏʙні ᴄᴋᴧᴀдᴏʙі: ɜᴀᴩᴏбіᴛні ᴨᴧᴀᴛи дᴇᴩжᴀʙних ᴄᴧужбᴏʙціʙ у цᴇнᴛᴩᴀᴧьних ᴏᴩᴦᴀнᴀх ʙᴧᴀди, ɜᴏᴋᴩᴇʍᴀ у ᴄᴛᴏᴧиці, ᴛᴀ ᴩіʙᴇнь ᴏᴨᴧᴀᴛи ᴨᴩᴀці ʙ ᴨᴏʙіᴛᴀх, ᴛᴏбᴛᴏ ʙ ᴄіᴧьᴄьᴋій ʍіᴄцᴇʙᴏᴄᴛі. Рᴏɜᴦᴧяд ɜᴀɜнᴀчᴇних ᴀᴄᴨᴇᴋᴛіʙ нᴀдᴀє ʍᴏжᴧиʙіᴄᴛь ᴄɸᴏᴩʍуʙᴀᴛи уяʙᴧᴇння ᴨᴩᴏ ᴄᴇᴩᴇдній ᴩіʙᴇнь дᴏхᴏдіʙ ᴦᴩᴏʍᴀдян у ᴛᴏй іᴄᴛᴏᴩичний ᴨᴇᴩіᴏд. З ʍᴇᴛᴏю ᴋᴩᴀщᴏᴦᴏ ᴩᴏɜуʍіння ᴇᴋᴏнᴏʍічнᴏї ᴩᴇᴀᴧьнᴏᴄᴛі ᴨᴏчᴀᴛᴋу ХХ ᴄᴛᴏᴧіᴛᴛя, у ᴄᴛᴀᴛᴛі ᴛᴀᴋᴏж ɜдійᴄнᴇнᴏ ᴨᴇᴩᴇᴩᴀхунᴏᴋ ʙᴀᴩᴛᴏᴄᴛі ᴋᴀᴩбᴏʙᴀнця – нᴀціᴏнᴀᴧьнᴏї ʙᴀᴧюᴛи ᴛих чᴀᴄіʙ – у ᴄучᴀᴄний ᴇᴋʙіʙᴀᴧᴇнᴛ ᴦᴩиʙні. Тᴀᴋий ᴨᴇᴩᴇᴩᴀхунᴏᴋ ʙиᴋᴏнᴀнᴏ нᴀ ᴏᴄнᴏʙі дᴀних ᴨᴩᴏ ɜᴏᴧᴏᴛᴏʙᴀᴧюᴛний ᴩᴇɜᴇᴩʙ, ᴀ ᴛᴀᴋᴏж ɜ уᴩᴀхуʙᴀнняʍ ᴏбʍіннᴏᴦᴏ ᴋуᴩᴄу дᴏ ніʍᴇцьᴋᴏї ʍᴀᴩᴋи, щᴏ дᴏɜʙᴏᴧяє ᴛᴏчніɯᴇ ᴏціниᴛи ᴋуᴨіʙᴇᴧьну ᴄᴨᴩᴏʍᴏжніᴄᴛь ᴛієї ʙᴀᴧюᴛи. Кᴩіʍ ᴛᴏᴦᴏ, дᴧя біᴧьɯ ᴏб’єᴋᴛиʙнᴏї ᴏцінᴋи ᴩіʙня жиᴛᴛя нᴀᴄᴇᴧᴇння, у ʍᴀᴛᴇᴩіᴀᴧі ᴩᴏɜᴦᴧядᴀюᴛьᴄя ᴄᴨᴏжиʙчі ціни нᴀ ᴛᴏʙᴀᴩи ᴨᴇᴩɯᴏї нᴇᴏбхіднᴏᴄᴛі у дʙᴏх ᴩіɜних ʍіᴄᴛᴀх – Києʙі ᴛᴀ Пᴏᴧᴛᴀʙі. Цᴇ ᴨᴏᴩіʙняння дᴏɜʙᴏᴧяє ᴨᴩᴏᴀнᴀᴧіɜуʙᴀᴛи ᴩᴇᴦіᴏнᴀᴧьні ʙідʍіннᴏᴄᴛі у ʙᴀᴩᴛᴏᴄᴛі жиᴛᴛя ᴛᴀ ɜᴩᴏбиᴛи ʙиᴄнᴏʙᴋи щᴏдᴏ ᴇᴋᴏнᴏʍічнᴏї ᴄиᴛуᴀції ʙ ᴏᴋᴩᴇʍих чᴀᴄᴛинᴀх ᴋᴩᴀїни.

[👁] Читати статтю

🫥🫥🤍🤍🤍🤍🤍🤍🤍🤍🤍��

🌟 | [♚] Гетьманський вістник

👍 | [♚|☧] ᛭ 𝕲 𝖛 𝖆 𝖗 𝖉 𝒊 𝖊 𝖈 ᛭

🌟 | Ясновельможна Рать

🌟 | Про зарплату на форумі

Листівка часів Злуки. Ймовірно, 1919 роки.

#фото_документи

Христос Воскрес!

https://t.me/+CKyik873rTBhOTIy Секретний чат

Політичний мітинг в Ялті. На банері гасло "Хай живе вільна Україна". Березень 1917 року.

#фото_документи

Київський університет, 17 листопада 1918 року, за пару днів після повстання Директорії. З білою пов’язкою стоїть німецький солдат, ліворуч – німецькі польові гармати

#Українська_Держава
#фото_документи

Тмутороканський камінь - мармурова прямокутна плита з висіченим на ній староукраїнським написом 1068 року: «Року 6576 [1068] індиката 6 Гліб князь міряв море по льоду від Тмутороканя до Крчєва 10 000 і 4 000 сажєнь»

Знайдений в 1792 році кошовим отаманом Антієм Андрійовичем Головатим. Вивезено до Московії.

#фото_документи
#Кубанська_Народна_Республіка

Звернення Духовної Консисторії до Департаменту Православної Церкви щодо вирішення питань з поверненням розграбованого майна Ржищевського жіночого монастиря селянами

📄 ЦДАВО України. Ф. 1071. Оп. 1. Спр. 114. Арк. 10

#Українська_Держава
#селянський_терор

Про розквіт культурно-освітнього життя й процеси українізації на Уманщині в добу Гетьманату

Міністерство народної освіти Української Держави значну
увагу приділяло питанню українізації народних шкіл. Рада Міністрів ухвалила законопроект про обов’язкове вивчення в навчальних
закладах української мови, літератури, географії і історії України. 22 липня 1918 року Міністерство народної освіти надіслало лист за підписом Миколи Василенка губерніальним і повітовим земствам, міським управам, губерніальним та повітовим комісарам у справах освіти. В листі повідомлялося, що на ринку є значна кількість книг
для національної школи, а земства, придбавши їх, зможуть забезпечити свої школи підручниками. В першу чергу, зауважувалося у листі, має бути забезпечена вчителями і підручниками на
українській мові нижча початкова школа. Міністерство народної
освіти зробило перші кроки щодо підготовки і видання комплекту підручників українською мовою. З вересня 1918 року в усіх середніх
навчальних чоловічих, жіночих, комерційних школах Уманщини, як обов’язкові дисципліни вводилися українська мова і література,
історія та географія України. Відповідно і вводилися у штати шкіл посади викладачів цих навчальних дисциплін. Право займати учительські посади мали особи з відповідною освітою.
 
Гетьманська влада велику увагу приділяла підвищенню
кваліфікації учителів, які викладали українознавство. В Умані при шкільному відділі земства у червні 1918 року розпочали функціонувати курси української мови для народних учителів, які
мали викладати на курсах. Міністерство народної освіти відібрало лекторів з відповідною підготовкою та педагогічним стажем. На
курсах навчалися вчителі Уманського, Липовецького
Звенигородського повітів. Для них були розроблені спеціальні інструкції щодо їх майбутньої роботи з організації вивчення таких
предметів: історія України і сучасний момент, арифметика, географія, родинознавство і природознавство, шкільництво і принципи
організації нової школи (трудової), організація діловодства. На курсах великого значення надавалося вивченню українознавства. Для
досягнення ефективності у навчанні групи слухачів складалися не більше як з 6 осіб. Головною ж метою курсів було підвищення кваліфікації недипломованого вчительства, яке вже працювало у школі та підготовка нових учительських кадрів за скороченою програмою вчительських семінарій та інститутів. Для роботи на
курсах українознавства Міністерство освіти відрядило відомих київських педагогів. Зокрема, лекції з історії України для слухачів
курсів читав відомий учений Йосип Гермайзе. 

Згідно з циркулярним розпорядженням Міністерства народної освіти, з вересня 1918 року для того, щоб отримати спеціальність
учителя нижчої початкової школи, претендент мав скласти іспити з українознавства у межах програм учительських семінарій, а спеціальність вчителя вищої початкової школи – в межах
учительських інститутів. В Умані курси працювали на базі училища садівництва і землеробства, слухачами яких були 200 вчителів Уманського повіту, 100 – Липовецького. До складу цієї ж групи мали
увійти 100 вчителів Звенигородського повіту, але внаслідок подій, пов’язаних з селянським повстанням, вони не прибули на заняття.
При курсах працювали бібліотека, читальня, влаштовувалися виставки нових підручників і книг. Навчання учителів стимулювало Міністерство народної освіти, надавши слухачам по 100 крб. допомоги, а Уманське земство з цією метою виділило вчителям повіту по 50 крб.

📄 Олена Дудник "Уманщина в добу української революції 1917-1921рр"

#Українська_Держава
#гетьманський_уряд
#освіта
#українізація
#становище

Адреса вітальна Української державної академії мистецтв Кам’янець-Подільському українському державному університету з нагоди його заснування.

#фото_документи

Дуже цікавий лист-програма відкриття українського університету часів Гетьманщини Скоропадського. Як бачимо, використовувались елементи князівських, аристократичних та козацьких грамот.

#Українська_Держава
#фото_документи

Відстоювання гетьманським урядом українських інтересів у економічній та торгового-промисловій сфері перед Центральними державами

Незважаючи на суворі вимоги торговельного договору
з Центральними державами, гетьманський уряд прагнув
забезпечити насамперед українські національні інтереси.Зокрема, його заходи були спрямовані на обмеження масового експорту з України товарів і сировини військовими та економічними організаціями Центральних держав, перегляд норм обмежень на вивіз різної продукції, визначення
тарифів й сприяння діяльності митниць, створення закупівельних організацій тощо. Вже 11 травня 1918 р. уряд видав наказ про заборону вивозу металів за кордони Української Держави, яким без згоди Центрального бюро з зовнішнього товарообміну заборонялося вивозити з України мідь, алюміній, нікель, кобальт, кадмій, олово, свинець, срібло, а також вироби з них і лом. Аналогічними розпорядженнями вводилася заборона експорту з
України гуми та гумових виробів, технічних масел, сірки, етилового спирту, шкіряних виробів, золота, платини, деяких продуктів харчування (меду, патоки). Для експорту цукру, спирту та вугілля Міністерство торгівлі та промисловості видавало спеціальні розпорядження. Намагаючись обмежити свою відповідальність за виконання
взятих керівництвом УНР зобов’язань перед Австро-Угорщиною і Німеччиною, гетьманський уряд погодився на діяльність в Українській Державі торгово-економічних
організацій цих країн. На них мав лягти основний тягар
виконання економічних договорів і угод. Продовольчі
товари та сировину вони повинні були закуповувати на
ринках України за вільними цінами. Особливе місце серед
них займала Імперське господарське бюро при німецькій делегації в Україні, підпорядковане німецькому військовому відомству, яке контролювало діяльність всіх німецьких торгових і економічних установ. Поряд з ним провідну роль у закупці продовольства в Україні відігравала Господарська централь, створена урядовими структурами Німеччини і Австро-Угорщини.

Водночас П. Скоропадський прагнув локалізувати вплив
країн-союзниць на державні установи України. Тому за час
його гетьманування не було створено жодної спільної організації, яка б контролювала процес вивезення з України продуктів харчування та сировини згідно з торговельним договором 23 квітня 1918 р. В інтересах забезпечення необхідними продуктами внутрішнього ринку України та для урегулювання зовнішньої торгівлі Міністерство торгу і
промисловості особливим наказом 3 червня 1918 р. установило 5 категорій товарів: заборонених до вивозу, на які вводилася монополія (цукор, спирт, вугілля); зареєстрованих для вільного торгу (лісові матеріали, овочі); торгівля,
якими дозволялася під контролем держави (збіжжя, худоба, яйця, м’ясо, залізна руда) і вільного продажу (тютюн, скло, сіль, кустарні вироби тощо).

📄 Тетяна Осташко "Пріорітети соціально-економічної політики Гетьманату Павла Скоропадського"

#Українська_Держава
#гетьманський_уряд
#становище
#гетьманоміка

Цікавитесь мілітарною історією та подобаються ігри на історичну тематику?

Тоді ласкаво прошу на канал Мілітарі історія в іграх тут публікуватиметься багато цікавого з воєнної історії в цілому, та ігрового світу стратегій тактичних симуляторів й іншого варгейм матеріалу загалом, в атмосфері різних історичних епох/фантастичних світів.

Доєднуйтесь: https://t.me/myname_TOM

Календар «Нова Україна» 1921 року, виданого у Владивостоці. Видання Секретаріату Української Далекосхідної Крайової Ради. Тоді видавалася однойменна газета. Згодом большевики називали «Новою Україною» увесь Далекий Схід.

#фото_документи

Б

Посвідчення Петра Болбочана, видане Державним секретаріатом ЗУНР на право формування добровільних військових підрозділів. 1919 рік

#фото_документи

10 квітня 1918 році, Олександру Натієву надійшов наказ про введення найбільш боєздатних частин на терени Кримського Півострова, щоб узяти регіон під контроль та одержати Чорноморського Фльоту, яку УЦР бажала долучити до власних збройних формувань. Саме тоді була виділена легендарна Кримська Группа Запорозького Корпусу яку очолив Підполковник Балабачан.

Попри суперечливий характер і вимушене залишення завойованих позицій, переможний Кримський похід Запорожців став справжнім тріумфом українського війська, продемонстрував його здатність до реалізації складних військових операцій, виявив блискучий талант полковника Петра Болбочана, як здібного воєначальника. Основне завдання військової операції було реалізоване.
Сьогодні ця сторінка історії України несправедливо забута українськими істориками новітньої доби — таврійські події весни 1918 року знайшли свій відбиток здебільшого на сторінках особистих спогадів учасників бойових дій та близьких друзів полковника Болбочана.

#Чорні_Запорожці
#Чорноморський_флот

В червоному обрамленні, пан Міхновський, перший український політичний самостійник. Товариство "Сокіл".

#фото_документи

Оголошення про проведення у Хабаровську V Далекосхідного українського з'їзду в жовтні 1921 року, який через білогвардійські і комуністичні репресії зміг відбутись лише в 1993 році у Владивостоці.

#фото_документи

Делегати III Українського Далекосхідного з'їзду. Хабаровськ, 7-12 квітня 1918 року.
#фото_документи

☩ Гарнізон шукає нових лицарів!

Чи готові ви стати на захист величі нашої нації? Чи готові ви боротися за ідеали віри, які сформували наш дух і нашу культуру? Чи готові ви взяти на себе відповідальність не лише за власну долю, але й за майбутнє всього нашого народу, за його процвітання та гідність?

✥ Шукаємо:

• Активістів
• Писарів
• Ідеологів
• Художників
• Рекрутерів
• SMM-фахівців
• Фотографів

♖ Долучитись:

Вступ/рекрутинг: @Hetmanate2RecrutBot

⌗ Осередки:

Київ
Львів
Одеса
Миколаїв
Вінниця
Чернівці
Івано-Франківськ
Запоріжжя
Житомир
Луцьк
Кам'янець
Косів
Жовква
Червоноград
Галич
Коломия
Конотоп
Чернігів
Харків
Полтава

☨ Гарнізон ☦️ | Долучитись | Чат | Підтримати

Не забуваємо за вподобайки, ясновельможні

Обіжник міністерства шляхів щодо набору на посади фахових й досвідчених осіб, також цікавим з цього документа є те, що в Міністерство шляхів виключно вказувалося набирати українців, лиш в крайніх випадках щодо призначення людини іншої національності, потрібно було обов'язково про це повідомляти міністра шляхів Бутенка(перші два аркуші - це власне оригінал, який не дуже чітко видно, тому подав ще копії з нього в додаток)

📄 ЦДАВО України. Ф. 2200. Оп. 1. Спр. 49. Арк. 38-39

#Українська_Держава
#гетьманський_уряд

Сьогодні своє 143-ліття святкує В'ячеслав Липинський.

Теоретик українського консерватизму, палкий прихильник отдільності Української Держави од Великоросії та Польщі, Липинський - який за походженням "вшехполяк", виховав у собі ідейного українця. Тому уважаю, що ми маємо пишатися що пан Ліпінські (назвім його так офіціяльно), є для нас тим прикладом для наслідування. Бажаю поділитися окремою цитатою пана В'ячеслава, яка підкреслює нашу борню:

"Досліджувати Україну можна з точки погляду легенди або дійсності: так, як хочеться, щоб було, або так, як в дійсності єсть.".

З днем народження вас!

🫥🤍🤍| Гᴇᴛьʍᴀнᴄьᴋий Віᴄᴛниᴋ |🤍🤍

🫥🫥 🫥🤍🤍🤍🤍{|🇺🇦|}🤍🤍🤍🤍

Гᴇᴛьʍᴀнᴄьᴋий Віᴄᴛниᴋ – цᴇ інᴛᴇᴩнᴇᴛ-ᴏб'єднᴀння, яᴋий ɜ'єднує ʙᴄі ᴦᴇᴛьʍᴀнᴄьᴋі ᴋᴀнᴀᴧи ʙ єдиний інɸᴏᴩʍᴀційний ᴨᴩᴏᴄᴛіᴩ, ᴄᴨᴩяʍᴏʙᴀний нᴀ ᴩᴏɜʙиᴛᴏᴋ ᴦᴇᴛьʍᴀнᴄьᴋᴏᴦᴏ ᴩуху ᴛᴀ йᴏᴦᴏ інɸᴏᴩʍᴀційнᴏᴦᴏ ᴨᴩᴏᴄᴛᴏᴩу. Оᴄнᴏʙнᴏю ʍᴇᴛᴏю Віᴄᴛниᴋᴀ є ᴄᴛʙᴏᴩᴇння ᴀнᴀᴧіᴛичних ᴄᴛᴀᴛᴇй, щᴏ ᴄᴨᴩᴏᴄᴛᴏʙуюᴛь ʍіɸи ᴨᴩᴏ Гᴇᴛьʍᴀнᴀᴛ і ᴦᴇᴛьʍᴀнᴄьᴋий ᴩух, ᴀ ᴛᴀᴋᴏж ᴄᴛʙᴏᴩᴇння ʙідᴋᴩиᴛᴏᴦᴏ ʍᴀйдᴀнчиᴋᴀ дᴧя ᴏбᴦᴏʙᴏᴩᴇння іᴄᴛᴏᴩичних ᴛᴀ ᴀᴋᴛуᴀᴧьних ᴛᴇʍ. Віᴄᴛниᴋ ʙᴋᴧючᴀє ʙ ᴄᴇбᴇ ɸᴏᴩуʍ, дᴇ ᴋᴏжᴇн ʍᴏжᴇ ᴄᴛʙᴏᴩиᴛи нᴏʙу ᴦіᴧᴋу дᴧя ᴏбᴦᴏʙᴏᴩᴇння іᴄᴛᴏᴩичних ᴛᴇʍ нᴀʙᴋᴏᴧᴏ ᴦᴇᴛьʍᴀнᴄᴛʙᴀ ᴀбᴏ дᴏᴨᴏʙниᴛи нᴀяʙні диᴄᴋуᴄії щᴏдᴏ цьᴏᴦᴏ. Тᴀᴋᴏж ᴄᴛʙᴏᴩюєᴛьᴄя ᴀᴩхіʙ, щᴏ ᴄᴋᴧᴀдᴀєᴛьᴄя ɜ чᴏᴛиᴩьᴏх ᴋᴀᴛᴇᴦᴏᴩій і дʙᴀдцяᴛи чᴏᴛиᴩьᴏх ᴋᴀнᴀᴧіʙ, яᴋі ʍіᴄᴛяᴛь дᴏᴋуʍᴇнᴛи, ᴄᴋᴀни ᴛᴀ ʍᴇʍуᴀᴩи ɜ ᴩіɜних ᴀᴄᴨᴇᴋᴛіʙ ᴦᴇᴛьʍᴀнᴄьᴋᴏї іᴄᴛᴏᴩії нᴀ ᴋᴏнᴋᴩᴇᴛні ᴛᴇʍи.

Віᴄᴛниᴋ ɸунᴋціᴏнує нᴀ ᴏᴄнᴏʙі ᴛᴩьᴏх ᴋᴧючᴏʙих ᴇᴧᴇʍᴇнᴛіʙ: ᴏɸіційнᴏᴦᴏ ᴛᴇᴧᴇᴦᴩᴀʍ-ᴋᴀнᴀᴧу, дᴇ щᴏᴨᴏнᴇдіᴧᴋᴀ ᴏ 10:00 ᴨубᴧіᴋуюᴛьᴄя ᴄᴛᴀᴛᴛі, нᴀᴨиᴄᴀні ᴄᴨіᴧьниʍи ɜуᴄиᴧᴧяʍи ᴩіɜних ᴋᴀнᴀᴧіʙ, ɸᴏᴩуʍу, щᴏ ɜᴀбᴇɜᴨᴇчує ʍᴏжᴧиʙіᴄᴛь ʙіᴧьнᴏᴦᴏ ᴏбᴦᴏʙᴏᴩᴇння ᴛᴀ ᴏбʍіну ɜнᴀнняʍи, ᴀ ᴛᴀᴋᴏж ᴀᴩхіʙу, яᴋий ᴄᴧуᴦує цᴇнᴛᴩᴀᴧіɜᴏʙᴀниʍ ᴄхᴏʙищᴇʍ іᴄᴛᴏᴩичних ʍᴀᴛᴇᴩіᴀᴧіʙ. Чᴧᴇни ᴏб’єднᴀння ʍᴀюᴛь ᴄᴨіᴧьну ᴨᴀᴨᴋу ʙ Tᴇlᴇgrᴀʍ, щᴏ ᴄᴨᴩияє ᴨᴏɯиᴩᴇнню ᴨᴏᴨуᴧяᴩнᴏᴄᴛі Віᴄᴛниᴋᴀ ᴛᴀ ᴩᴏɜɯиᴩᴇнню йᴏᴦᴏ ᴀудиᴛᴏᴩії.

Гᴇᴛьʍᴀнᴄьᴋий Віᴄᴛниᴋ ᴛᴀᴋᴏж ᴄᴨᴩияє ᴩᴏɜʙиᴛᴋу ᴋᴏнᴋуᴩᴇнᴛнᴏᴦᴏ ᴄᴇᴩᴇдᴏʙищᴀ ᴄᴇᴩᴇд ᴦᴇᴛьʍᴀнᴄьᴋих ᴋᴀнᴀᴧіʙ, ɜᴀᴏхᴏчуючи нᴀйᴀᴋᴛиʙніɯих ᴀʙᴛᴏᴩіʙ ᴛᴀ ʍᴏᴛиʙуючи їх ᴄᴛʙᴏᴩюʙᴀᴛи яᴋіᴄний ᴋᴏнᴛᴇнᴛ. Уᴄі, хᴛᴏ бᴀжᴀє дᴏᴧучиᴛиᴄя дᴏ ᴨᴧᴀᴛɸᴏᴩʍи, ᴨᴏʙинні ʍᴀᴛи ᴦᴇᴛьʍᴀнᴄьᴋий ᴋᴏнᴛᴇнᴛ, ᴨᴩᴀᴦнᴇння дᴏ нᴀᴨиᴄᴀння ᴄᴛᴀᴛᴇй у ᴄᴨіʙᴨᴩᴀці ɜ інɯиʍи ᴀʙᴛᴏᴩᴀʍи ᴛᴀ дᴏᴄʙід у ᴄᴛʙᴏᴩᴇнні ᴀнᴀᴧіᴛичних ʍᴀᴛᴇᴩіᴀᴧіʙ, ᴏᴄᴋіᴧьᴋи учᴀᴄᴛь у ᴨідᴦᴏᴛᴏʙці ᴄᴛᴀᴛᴇй є ᴏбᴏʙ’яɜᴋᴏʙᴏю дᴧя ʙᴄіх учᴀᴄниᴋіʙ. Зᴀᴨᴩᴏɯуєʍᴏ ʙᴄі ᴦᴇᴛьʍᴀнᴄьᴋі ᴋᴀнᴀᴧи дᴏᴧучиᴛиᴄя дᴏ Віᴄᴛниᴋᴀ ᴛᴀ ᴄᴨіᴧьнᴏ ᴨᴩᴀцюʙᴀᴛи нᴀд ᴛʙᴏᴩᴇнняʍ ʍᴀйбуᴛньᴏᴦᴏ!

(Дᴧя ʙᴄᴛуᴨу ɜʙᴇᴩᴛᴀйᴛᴇᴄя дᴏ ᴀдʍініᴄᴛᴩᴀᴛᴏᴩᴀ: @Swiettheking)

Хᴀй жиʙᴇ ᴛиᴄячᴏᴧіᴛній Гᴇᴛьʍᴀнᴀᴛ!

🫥🫥🤍🤍🤍🤍🤍🤍🤍🤍🤍🤍

➡️ Підписатися
➡️ Підписатися
➡️ Підписатися

🌟 |[♚] Гетьманський вістник в Telegram
🌟 |[♚] Гетьманський вістник в Discord

Наказ про нагородження Георгіївською золотою зброєю Івана Полтавця-Острянина. Узято з РГВИА (Российский Государственный Военно-исторический архив). Майбутній організатор Вільного козацтва, та УНКТ-УНАКОР.
До нагородження він був представлений в грудні 1914 року, наказом 8-ї армії РІА, де воював на початку Першої світової в складі 75-го піхотного Севастопольского полку. За бій 2 грудня 1914 року. Тоді він управляючи двома кулеметами, стримував натиск ворога, чим дав можливість відійти основним силам 19-ої дивізії.

На фото наказ від 24 грудня 1914 року.

#фото_документи

3 квітня 1888 року народився Василь Іванис (псевдо О. Болотенко) — борець за незалежність Кубанської Народної Республіки від Москви та зближення її з Україною, останній Військовий Отаман Кубанського козачого війська і Голова уряду Кубанської народної республіки.

Український канадський економіст, інженер-технолог, історик, педагог, дійсний член Наукового товариства імені Шевченка, член Українського історичного товариства, Української вільної академії наук (УВАН). Один з чільних лідерів партії чорноморців

Не забуваймо за вподобайки, ясновельможні

Розпорядження міністерства освіти УД щодо обов'язкового навчання українською мовою у всіх групах нижчої початкової школи по всій Україні й також стосовно обов'язково з'ясування стану шкіл й вирішення проблем

📄 ЦДАВО України. Ф. 2201. Оп. 5. Спр. 1. Арк. 34

#Українська_Держава
#гетьманський_уряд
#освіта
#українізація
#становище

Серія малюнків німецького архітектора Густава Людеке, зроблені ним під час його військової служби в Україні.
Народився Густав Людеке в Ерфурті. Навчався на різьбяра. Під час Першої світової війни був мобілізований, у 1918 році перебував у складі німецької армії в Україні.

Найбільше художника вразили краєвиди і життя на Дніпрі. В листопаді 1918 року створив останній цикл робіт пов'язаний з Севастополем і вітрильниками на Чорному морі

#фото_документи

Не забуваймо за вподобайки, ясновельможні, якщо сподобався пост

Терміновий ЗБІР для підрозділів 🛡️

Збираємо для бійців 41 ОМБр підрозділу безпілотних авіаційних комплексів 1 самохідного артилерійського дивізіону, що виконують бойові завдання на Курському напрямку.

А також для бійців 1 ОШБ ім. Дмитра Коцюбайла групи розвідки «Дике Поле», що виконують бойові завдання на Покровському напрямку.

📎 Ціль збору: 290 000 грн.

Кожна гривня має значення.

🫙Банка - https://send.monobank.ua/jar/2jKVA92shZ
💳Реквізити - 4441 1111 2272 5405

Кожна гривня має значення. Допоможемо нашим воїнам разом ⚔️

Універсал та протокол засідання УНКТ

#фото_документи

Загін Вільного козацтва м. Новгорода-Сіверського. Квітень 1918 р.
(За іншими джерелами: синьожупанники).

#фото_документи

Формування Державної варти на Волині
Штати управлінь карно-
розшукової варти Волинської губернії включали 
начальника  відділу та  2–х його помічників, 4 начальників районів та 8 помічників, 16 розшукових агентів, одного дресирувальника собак, одного завідуючого антропометричною частиною і його помічника, одного фотографа і його помічника, одного завідуючого столом приводу, одного секретаря і одного скарбника. Виходячи із цього, можна стверджувати, що чисельність службовців карно–розшукових органів Волинської губернії складала близько 600 чоловік. Всі вони призначалися особисто губернським старостою, що
свідчить про важливість даної гілки Державної варти.

З моменту утвердження Гетьманату здійснювалась організаційна побудова
освідомчих відділів Державної варти. Освідомчий відділ виконував завдання
попередження і припинення злочинів проти державного ладу і безпеки; збирання
агентурної інформації про політичні виступи, страйки, повстансько-партизанський і профспілковий рух, політичні партії та їхніх функціонерів,
настрій населення.Начальники освідомчих відділів безпосередньо підпорядковувались губернським старостам і міським отаманам. Вони
призначалися на посаду особисто директором Департаменту Державної варти після затвердження міністром внутрішніх справ; мали власну канцелярію і
штатних філерів (агенти зовнішнього нагляду) та були зобов’язані добирати і
навчати власних агентів. Кількість філерів установлювалася залежно від
заселеності і політичної атмосфери в місцевості. Так, у Волинській губернії їх штат налічував 40 осіб, оскільки, як свідчать зведення волинського губернського
старости, на Волині, у порівнянні із іншими губерніями Української Держави, з моменту утвердження гетьманської адміністрації вдалося відновити відносний
спокій серед населення. Зроблено це було завдяки налагодженому контакту
місцевої влади із народом та представниками німецького і австрійського командування.

Для захисту державного ладу, у листопаді 1918 року на Волині було створено “Волинський військовий відділ” добровольців. Під час
антигетьманського повстання ці добровольчі дружини воювали на боці влади. У
складі штабу відділу існувала секція розвідки сил противника, здійснювалося
ведення карт, складання відповідних звітів, а головне – цей підрозділ займався виявленням фактів підривної роботи повстанців, саботажу, виступів проти влади

📄 Козинець Ірина "Державотворчі процеси на Волині в добу Гетьманату П. Скоропадського, ст 101-103"

#Українська_Держава
#державна_варта
#боротьба_з_злочинством

Правовий захист митних інтересів УД й боротьба з контрабандою в період Гетьманату
Цілеспрямована робота з протидії контрабанді, яка супроводжувалася вдосконаленням організаційно-правового забезпечення функції дізнання
митних органів, спричинили виокремлення у структурі ДМЗ МФ підрозділу, який спеціалізувався на організації роботи за цим  напрямом. Станом на 5 жовтня 1918 р. таким підрозділом, судячи з його службових обов’язків,
виступав ІІ відділ ДМЗ. До його завдань входило ведення дізнання за фактами спроб контрабанди, провадження обшуків та виїмок за повідомленнями і заявами про спроби контрабанди, контроль за задоволенням скарг громадян у справах про контрабанду, які розглядалися в судовому та адміністративному
порядку, а також дізнання про порушення й злочини за посадою, яких припускалися співробітники митної служби

Попри тиск австро-німецької військової адміністрації, співробітники митної служби намагалися здійснювати дізнання за фактами спроби безмитного провезення іноземними військовими дефіцитних товарів. Як доповідала до ДМЗ
МФ Радзивилівська митниця, 19 липня 1918 р. чини прикордонної охорони
затримали при спробі провезення між постами у супроводі австрійських солдат
14 діжок керосину й 8 ящиків сірників. На митниці було проведено дізнання,
доведено факт спроби безмитного провезення вказаних товарів, у зв’язку з чим австрійських військових змусили сплатити митний збір.

Значний обсяг роботи комісарів припадав саме на протидію контрабанді, що супроводжувалося певними діями із дізнання за фактами порушення митного кордону. Відділ митного догляду МТТД МТП розробляв і певні настанови для митних комісарів щодо порядку здійснення дізнання. При цьому департаменті  створили комісію з перегляду Митного статуту. 15 травня 1918 р.
МТТД надіслав комісарам роз’яснення про те, що товари, затримані на кордоні, до видання наказів про заборону їх вивезення не конфіскуються, а лише не
допускаються до вивезення. У випадках пропонування митникам хабарів власники товарів притягаються до кримінальної відповідальності, а гроші,
одержані від реалізації конфіскованих товарів, перераховуються на депозит
ДМЗ МФ. 

Як йшлося в обіжнику від 2 липня 1918 р., при проведенні дізнання у справах щодо КБ та ПМП комісарам необхідно збирати докладні відомості про відправника вантажів, обставини спроб їх незаконного вивезення, проводити оцінку вартості товарів тощо. В обіжнику МТП від 29 червня 1918 р. своїм комісарам при митницях роз’яснювалося, що при затриманні контрабанди в тих пунктах, де немає постійних митних установ, комісари
повинні під розписку передавати товари прикордонникам для доставки до найближчої митниці або місцевої міліції, а надалі з контрабандою мали вчиняти
згідно із ст. 1116 Митного статуту 1910 р. та ст. 1125 Карного закону (тобто
кримінального кодексу).

📄 Ігнатко Наталія "Організаційно-правові основи становлення системи дізнання митних органів Української Держави, ст 91-92"

#Українська_Держава
#боротьба_з_злочинством

Щодо становища в'язнів в добу Гетьманату
Під час гетьманату П. Скоропадського при кожній тюремній установі утримувався лікар. Він оглядав засуджених під час їх приймання до місць замкнення, надавав лікарську допомогу при хворобах, визначав можливість утримання засуджених в одиночній камері, звільнення від прогулянки, слідкував за станом здоров'я осіб, поміщених до карцеру, за санітарним станом місць замкнень і т. п. В обов'язки лікаря входило не менше одного paзy на три місяці проводити поверховий огляд всіх ув'язнених для того, щоб переконатися у тому, чи не мають вони таких серйозних захворювань туберкульоз, цинга. При великих тюрмах існували тюремні лікарні для засуджених. Крім того, хворі в'язні могли за свій рахунок запрошувати інших лікарів-спеціалістів, яких не було при місцях замкнення. Також у разі потреби допускалося переведення хворих до місцевих міських, земських та інших лікарень. Для цього був потрібен висновок тюремного лікаря, дозвіл губернської тюремної інспекції, а щодо підслідних підсудних згода прокурорського нагляду.

Узаконювалося право на проведення релігійних обрядів. Підозрювані та обвинувачені, які трималися під вартою, могли проводити релігійні обряди в присутності священиків, які були закріплені за кожною в'язницею. Тюремний священик міг без перешкод відвідувати будь-які камери, де трималися засуджені. Розпорядок дня передбачав ранкову і вечірню молитви. По закінченню молитви православних засуджених особи іншого віросповідания могли проводити свої релігійні обряди. При місцях замкнення утримувалися невеликі церкви, які відвідували окремі засуджені. У неділі, у світкові дні, а також напередодні їх, проводилися богослужіння. Під час посту засуджені повинні були говіти. Для читання ув'язненим видавалися книги духовного змісту.

Важливим досягненням на той час було утвердження права ув'язнених на звернення  з пропозиціями та заявами; мати при собі особисті речі; на переписку, на зустріч з родичами та іншими особами; на отримання передач (посилок) і грошових переказів; на матеріально-побутове забезпечення, на безкоштовне харчувания, на придбання (купівлю) продуктів харчування, предметів і речей; на прогулянку і т. п.

Все це є свідченням того, що Українська держава досліджуваного періоду намагалася  удосконалювати організаційно-правову діяльність системи виконання покарань на засадах демократизації і гуманізації.

📄 Михайло Яцишин, Петро Гламадза "Тюремна справа та правовий статус в Українській Державі Павла Скоропадського"

#Українська_Держава
#становище

Газета "Нова рада", Київ, №193 (197)

#фото_документи

Не забуваймо за вподобайки, ясновельможні

Микола Битинський – аркуші з невиданого альбому «Історичні герби українських земель» (Прага, 1939).

Демонструю вам герби українських земель поза сучасними кордонами.
#фото_документи

Не забуваймо за вподобайки ясновельможні, якщо сподобався пост

Наслідки російського погрому в палаці, село Теляче. Галицько-буковинське генерал-губернаторство, 1915 рік.

1-й ряд згори: Микола Кочубей, барон Павло Майєндорф, Олександр Скоропис-Йолтуховський, князь Дмитро Репнін, Богдан Шемет, Ігор Лоський, Сергій Шемет, Володимир Пешехонов; 2-й ряд згори: А. Машков, Ганна Шабуніна, Петро Скоропадський, Марія Мірчук, княгиня Олена Трубецька, Наталя Дорошенко, Ільзе Шульц-Бундте, Марія Мордвинова, Гільде Шухарт, Данило Скоропадський, Михайло Ципріянович, Дмитро Дорошенко, граф Вернер фон Альвенслебен, Василь Тарновський, Осип Назарук, Ульріх, Володимир Коростовець, Н. Гартман, пані Шульц-Бундте, княжна Неллі Кочубей, Іван Мірчук, пан Шульц-Бундте, Маргарита Пешехонова. 3-й ряд згори: Ганс Вірхов, пані Ульріх, гувертатнтка княжни Н. Кочубей, пані Шульц-Бундте, Олександра Скоропадська, Гетьман Павло Скоропадський, Марія і Адам Монтрезор, графиня Констанція Монтрезор, В’ячеслав Липинський, пані Вірхов, Олександра Коростовець, Марія Васильчикова, Єлизавета Скоропадська Варвара Казнакова. Сидять знизу: Сибілла Шульц-Бундте, Траухен Пельцер, Олена Скоропадська, Бербель Шульц-Бундте.

Покликання:
"Скоропадські. Родинний альбом" у 2-х кн./упорядники:
Т. Осташко, Ю. Терещенко. Кн.2-Темпора-2014.

#гетьманський_рух
#еміграція

Весілля Марії Скоропадської та Адама Монтрезора. Ванзеє, 10 серпня 1927 рік.
На світлині:

На світлині зображено (зліва направо):
Заступник міністра іноземних справ Української Держави Палтов в уніформи свого відомства, німецький старшина граф Альвенслебен, генеральний хорунжий Дроздовський (в деяких джерелах подається як Федір Боржинський)
#фото_документи

Джерело: Київська газета "Новости дня" за 13 (26) жовтня 1918 року

#фото_документи

Січові Стрільці в полку Болбочана. В центрі (тримає руками коліно) – 22-річний сотник Мирон Маренін, уродженець Яворова на Львівщині. Біля нього – сотник Михайло Турок, уродженець Борислава

#фото_документи

Не забуваймо за вподобайки, ясновельможні, якщо сподобався пост

↓↓↓ Державо-правові ідеї Павла Скоропадського ↓↓↓

↓↓↓ Ще трохи про українсько-румунські відносини й тверду позицію уряду Гетьманату в питанні територіальних конфліктів з Румунією ↓↓↓

«Наші хоругви завоюють світ!»

День Українського Добровольця - З Вірою в Господа Бога!

Сьогодні, ми вшановуємо не лише героїчні вчинки наших побратимів, а й велику спадщину, яку вони залишили для нас. Основою добровольчих формувань стали патріотичні організації та структури, які мали на меті національно-патріотичне виховання молоді. Ці організації надихнули молоді серця сміливістю, гідністю та відданістю рідній землі.

Сьогодні ми продовжуємо шлях, започаткований минулими поколіннями добровольців. Ми не лише згадуємо про їхні подвиги, а й бережемо в серцях віру у світле майбутнє, за яке вони боролися. З гордістю і вдячністю вшановуємо пам'ять живих, загиблих та ненароджених, тих для кого наша боротьба стала запорукою життя

«Гетьманський Гарнізон»
«Правий Сектор»
«Права Молодь»
«Ангарта»
«Вівтарні Дружини»
«Feuer Nation»
«Тризуб ім. Степана Бандери»
«Організація Української Молоді»
«Українська Кровна Єдність»
«Національний Альянс»
«Бензопила»

Нехай наші хоругви, підняті в небо, стануть символом незламності духу, єдності та нескореності нашого народу. Ми віримо, що разом, з вірою в Господа Бога, ми зможемо здолати всі труднощі та завоювати світ!

☨ Ꮁарнізон ☦️ | Долучитись | Підтримати

Момент проголошення незалежності Карпатської України. Саме тут, вперше можна почути голос Августина Волошина - президента Карпатської України

↓↓↓ Позиція Гетьманського руху й Павла Скоропадського щодо Православної Церкви в роки Другої Світової ↓↓↓

↓↓↓Релігійне питання в добу Гетьманату ↓↓↓

⚔️ Історичний клуб «Хоругва» – братерство, що відроджує лицарський порядок, християнську духовність, національний звичай та історичну пам’ять!

Лекції, реконструкції, паломництва, обговорення 🙏🏻

🤝🏻Зв'язок https://t.me/HorugvaBot

Не забуваймо за вподобайки ясновельможні, якщо сподобався пост

↓↓↓ Про перебіг боїв гетьманських загонів з большевицькими таращинськими бандами на Лівобережній Україні ↓↓↓

Большевицький історик Кубані Григорій Ладоха в середині 20-х років писав:

Бардіж — самозакоханий та прозірливий політичний діяч. Будучи козаком та великим землевласником, крім того, він був ще й заурядним буржуазним ділягою. Засобами думських зв’язків він виклопотав собі посаду комісара Тимчасового уряду на Кубані. Розтікаючись медовими промовами та зверненнями, він одразу повів таку архібуржуазну бюрократичну лінію, що викликав навіть протести своїх політичних однодумців… Вся наступна діяльність цього ланцюгового пса буржуазного ладу при всій своїй топорності відрізнялася витримкою.

Джерело: Ладоха, Григорій (1923). Очерки гражданской борьбы на Кубани Краснодар: Буревестник с. 34-35