Чесно зізнаюсь: у цей конкретний індо-пакистанський конфлікт я особливо не занурювався – розбирався в ньому лише поверхнево, переважно за повідомленнями в телеграм-каналах.

І от з цих телеграм-каналів я, так би мовити, "взяв на олівець" чергову ахінею про війну між двома ядерними державами, яка нібито призведе до перетворення десятків міст на радіоактивний пєпєл, а разом з цим – і до сотень мільйонів жертв.

Так, і в індусів, і в пакистанців є ядерна зброя, і в достатній кількості для завдання значної шкоди.

➡️Але, друзі, по-перше: вони воюють регулярно – раз на кілька десятиліть – і їм для цього цілком вистачає звичайної, неядерної зброї.

➡️По-друге: ці країни не так давно вчергове воювали за багатостраждальний Кашмір у 1999 році, коли ядерна зброя вже офіційно була в обох (!).

➡️І по-третє – головне: як показала наша війна, відкрите зіткнення з ядерною державою не означає автоматичного застосування ядерної зброї. Тим більше, що в обох країн її не так для цього й багато: приблизно 160 боєголовок у Індії та 170 – у Пакистану. А застосовувати їх по лінії фронту – тобто так, щоб отримати якийсь реальний військовий результат – особливого сенсу немає.

Коротше кажучи, ядерної війни, скоріше за все, поки не буде. Але якщо цей конфлікт таки вийде за межі чергової прикордонної сутички – він може дуже чітко окреслити межі нової, вже розпочатої Третьої світової, яка лиш дужче розгорається.

Як же мені шкода наших дипломатів, які на фоні цієї дурки намагаються хоч щось нормальне зробити.

Такий рівень шизофренії не кожен топ-переговірник перекрити зможе

🤪

https://t.me/asian_ukraine/22007

Я не потужник, не адепт війни до кордонів 1991-го, чи навіть 2021-го року. Я просто людина, яка ще здатна мислити логічно, бачити причинно-наслідкові зв'язки й робити висновки.

Оцей договорняк Трампа був досить поверхневим ще від самого початку — і таким залишається. Це план, який, як я вже зазначав, неприйнятний для обох сторін. І якщо Україна не погодилася лише з питанням Криму, то кремль, словами Пєскова, своєю чергою, відкинув практично всі пункти цього плану (і розмежування, і західні війська і тп)

Ви можете скільки завгодно мені розповідати, що в нас немає ресурсу, щоб "видєлуватись". Але, друзі, цей ресурс відсутній і в москви. Тільки от москва своє невдоволення показує публічно — як заявами, так і терором проти мирного населення. А в адміністрації Трампа демонстративно закривають на це очі. Бо москва їм потрібна. Вона потрібна самому Трампу (ядерна угода США з Іраном, де ключовою пропозицією є передача іранських запасів рф — прямий тому доказ).

Якщо ви цього не бачите — співчуваю. Але я наведу приклад з нами:

➡️Американці вимагають повного припинення вогню. Зеленський просить гарантій їх дотримання — отримує звинувачення у "небажанні миру" й скандал.

➡️Тоді Україна пропонує часткове перемир’я — припинення вогню в небі та на морі. США знову вимагають абсолютної тиші. Ми погоджуємося. А москва одним розчерком пера відкидає цю ідею, погоджуючись лише на "морське перемир’я" — і то на своїх умовах. Потім, з неохотою, йдучи на "енергетичне перемир’я", якого не дотримується.

➡️Американці роблять вигляд, що "вийшло хоч щось", ігноруюче те, що кількість жертв від обстрілів під час "перемир’я" лише зросла і значно, але час йде.

➡️Трамп злиться й погрожує путіну, а той раптово оголошує "Великоднє перемир’я" на 30 годин, яке діє з перебоями і продовжувати яке на місяць — як того вимагали у Вашингтоні й пропонували ми — він не збирається.

➡️Україна, як того і хотіли американці, продовжує наполягати на безумовному припиненні вогню перед початком будь-яких переговорів. Але варто Зеленському (о жах!) сказати, що територіальна цілісність — це норма Конституції і не може бути предметом торгу, як одразу з’являється гнівний допис рудого про "карти", "московські бази в Криму" і "небажання миру". А слідом радісний Пєсков заявляє: "Ми пабєдім".

Тобто ми зі скрипом, але йдемо на всі вимоги Вашингтона — тоді як ці вимоги висуваються лише до нас. У відношенні ж москви вони, але вже не вимоги, а пропозиції, змінюються прямо в повітрі, щойно з’являється натяк, що кремль з ними не погодиться. А винними в підсумку виявляємось ми — із усіма наслідками: поливанням брудом, заламуванням рук і тп.

Така ж ситуація і з цим договорняком, де є самопроголошений посередник — США, який не дотримується навіть власної позиції, б'ючи нас по шапці за будь-яку незгоду з їх швидкоплинними ідеями, водночас прогинаючись під майже всі побажання москви.

Із цього логічно випливає: якщо погодитися з Кримом, наступним стане вимога вивести наші війська з частково окупованих регіонів, які москва вважає своїми. Відмова від чого запустить новий цирк — з погрозами кремля вийти з переговорів і тиском на Україну з боку США, щоб цього уникнути. А далі за тактикою салямі...

москва не хоче миру. Вона відкрито про це говорить і щодня демонструє ділом. Її мета — не домовитися, а використати мирні ініціативи Трампа як інструмент для досягнення своєї стратегічної цілі: знищення України. Слова Пєскова про їх перемогу або дипломатичним, або військовим шляхом — тому підтвердження.

У кремлі бачать слабкість США. Вони бачать, як американці готові йти на все, аби тільки зберегти хоч якусь картинку результату, не чинячи на них жодного відчутного тиску. І для москви гріх цим не скористатися.

Так, я розумію, війна всім набридла, але в той час, як ми хочемо миру — щоб просто жити, трамп хоче миру — щоб отримати Нобелівську премію і мутити схємки з москвою. А путін не хоче миру взагалі, використовуючи саму ідею, щоб остаточно знищити Україну — і навіть не приховує цього.

Неможливо вести перемовини на рівних із тим, хто хоче тебе вбити. Але цю істину, на жаль, чомусь забувають.

Не зрозумійте мене неправильно, але який, бляха, сенс — якщо ви взагалі не обговорюєте Крим — викатувати величезний пост з тезою: «А гдє ви билі 11 лєт?». Не обговорюєте — то й виправдовуватись немає сенсу.

І яким чином заява про конституційну територіальну цілісність України заважає врегулюванню війни, розв’язаної проти цієї самої територіальної цілісності — я теж не розумію.

Все, запізнився, клюшкою вже махає в усі боки

https://t.me/asian_ukraine/21874

Зустріч завершилась — поговорили з британцями, німцями та французами. Єрмак про Келлога не згадує, і на фото я його теж не бачу, як і згадок про американців.

Конспірологія про те, що США захотіли не лише з власного боку визнати Крим московським, а й домогтися цього від нас, особисто для мене тепер грає трохи іншими барвами.

Бо, як слушно зауважив Very Smart Man, автор каналу Гамбіт Саллівана, Штати можуть визнати Крим московським і без нашої згоди — з чим я, безумовно, погоджуюсь. Але не погоджуюсь із тим, що ця ідея — порожня й буквально висмоктана з пальця.

Якби вона справді була порожньою, ми б не побачили такої демонстративної реакції, як фактична відмова Рубіо від візиту буквально після вже неодноразово згаданої позиції Зеленського про неможливість такого визнання (хоч з нашого, хоч з американського боків).

Ну серйозно, який сенс відмовлятись від зустрічі, яку самі ж тиждень поспіль називали "доленосною", після слів про Крим, якщо питання цього ж Криму нібито навіть не обговорюється і є просто нахрюком?

Відсутність Келлога, який мав замінити Рубіо й формально знизити статус делегації, для мене — ще одне підтвердження цієї версії.

Як і той факт, що після досить ультимативних слів Ді Ванса про територіальні поступки у Франції кажуть: будь-які мирні ініціативи можливі лише за умови визнання територіальної цілісності України.

Тобто, щось таки обговорювалось — і щось явно неприйнятне для нас. І хоча саме по собі навіть одностороннє визнання Криму США — це вже повний треш, схоже, могло йтися про дещо більше.

У будь-якому разі, я запасаюсь віртуальним попкорном і чекаю реакції НАЙВЕЛИЧНІШОГО гольфіста, який наступні кілька днів, схоже, махатиме своєю клюшкою активніше, ніж будь-коли раніше. А поки що ця незвична для адміністрації Трампа тиша й підкилимна дипломатія без серії гнівних постів — виглядає підозріло.

Якщо справжня причина відсутності Рубіо — а за нею й усіх топ-дипломатів — полягає у відмові визнавати Крим московським, то в американців дійсно серйозні проблеми зі сприйняттям реальності.

Бо як можна повірити, що, змусивши нас відмовитись від Криму і перекроїти власну Конституцію, москва зробить те саме зі своєю, в якій не просто прописана приналежність окупованих територій, а ще й прямо заборонені переговори (!) про передачу будь-яких "російських" земель? Я цього не розумію, хоч убий.

Коротше, саміт провалився ще до початку, і винними в цьому, логічно, зроблять нас. Але враховуючи, що сам план Віткофф фактично привіз із москви (тобто він, швидше за все, й розроблявся з урахуванням нашої передбачуваної відмови) — іншого й чекати було наївно.

І все ж, дарма ми не розкрутили трек учорашніх обстрілів. Тоді хоча б Трамп, який, прокинувшись, знову заведе свою шарманку про "войовничу Україну" та "торгаша Зеленського", виглядав би на фоні московських звірств максимально недолуго.

Наскільки я зрозумів із того потоку нахрюків і різнорівневих інсайдів – це поки що лише нахрюки й різнорівневі інсайди, не більше.

Перше, що кидається в очі – відсутність Рубіо на зустрічі, яка, за тими ж нахрюками, має бути доленосною і виконати одну з головних зовнішньополітичних обіцянок перших ста днів президентства Трампа – завершити війну в Україні.

Келлог, хоч і залучений до врегулювання цієї війни, зовсім не має того базового рівня політичної ваги чи відповідальності.

Друге – як я вже зазначав у попередньому дописі, раніше оприлюднені варіанти, з якими американці завтра поїдуть до Лондона "змушувати" Україну до фактичної капітуляції, були рекомендаційними, а не ультимативними. Вони не подавалися як остання пропозиція, хоча, звісно, знаючи теперішню адміністрацію, ситуація могла змінитися – тут не наполягаю.

Третє – пропозиція визнати Крим в обмін на відмову москви від претензій на ще не окуповані частини Донецької, Луганської, Запорізької та Херсонської областей виглядає,на мій скромний розсуд, найбільшим слоном у кімнаті.

Як мінімум тому, що за нашою Конституцією Крим – це Україна, і змінювати її ніхто не збирається, як сьогодні заявив Зеленський. А як максимум – за конституцією самої москви ці території вже "їхні", і відмовлятися від них там також не збираються, що неодноразово повторювали всі мешканці кремля. Тобто, ця частина "угоди" відпадає як з нашого, так і з їхнього боку.

Усього цих трьох пунктів мені достатньо, щоб зробити висновок: або ці нахрюки мають дуже мало спільного з реальністю, або з реальністю вже проблеми в самих американців, якщо вони справді мають намір таке пропонувати.

А як воно буде насправді – побачимо завтра. Тоді й помиральну яму будемо копати.

Вчергове жахаюсь не рівню внутрішньої (тут усе і так зрозуміло), а саме зовнішньої комунікації нашої влади – особливо на тлі сьогоднішніх подій.

Учора Зеленський зробив заяву з пропозицією принаймні припинити обстріли мирних об’єктів (в той час, коли такі обстріли наявні переважно лише зі сторони ворога). Сьогодні він її повторив вже після московських обстрілів.

Але найголовніше, що прозвучала вона вчора вже після того, як путін відкрито визнав доцільність їх атак на цивільну інфраструктуру, якщо там можуть бути військові.

З ночі й протягом усього дня москва демонстративно б’є саме по цивільних цілях. І все це – за день до саміту в Лондоні.

У той же час наші знищують величезний склад боєприпасів у Володимирській області.

Ось вам і "відмінний" фон напередодні завтрашньої зустрічі – і водночас готовий ґрунт для гучних заголовків на кшталт: «Після українських закликів утриматися від ударів по цивільних, москва продовжує нищити міста та вбивати мирних, поки ЗСУ знищують військові об’єкти ворога».

Тільки бери й кричи про це з кожного закутка. Буквально створюючи дипломатичну розтяжку, яка ставить будь-які можливі американські ініціативи – і щодо примусу України до поступок, і щодо легітимізації московських завоювань (тут я про визнання Криму) – у надзвичайно незручне становище.

Те саме і з тупіним, який своїм «великодушним» жестом великоднього перемир’я намагався зробити пас Трампу, але вже сьогодні остаточно зруйнував навіть своє кволе амплуа миротворця.

Усе це треба було би максимально розкручувати для вестернів, які дуже люблять такі емоційні затравки. Але наша реакція – надто стримана.

Так, вчергове звинуватили москву у небажанні миру, але це все. Ми справді багато так втрачаємо, хоча, можливо, просто я чогось не розумію.

🇺🇦POLITpedia

Та що тут думати? План цілком нормальний – прибрати з нього визнання Криму та часткове зняття санкцій з москви разом із розморожуванням її активів – і можна рахувати це за «білий мир».

За час дії якого, особливо якщо б нам ці самі активи якимось дивом передали у вигляді репараційних зобов'язань (ну це я вже розмріявся), можна було б підготуватися до другого, а точніше – до третього раунду протистояння, який обов'язково настане.

Але ще раз повторю: у москві чудово розуміють, що саме зараз – поки Америка самоусувається, а Європа внутрішньо розділена й повільно прокидається – у них набагато більші шанси нас перемогти, і тому йти на мир на даному етапі для них нерозумно.

Друзі, поки ви доїдаєте пасочки, нагадаю про наш чат, де і я з’являюся частіше (хоча б трошки), і ви зможете вести світські бесіди на купу політичних (і не тільки) тем.

Люди там привітні, атмосфера дружня (ну, майже завжди), а з правил — лише без відвертого поливання один одного брудом і жартів про рідних.

Тож запрошую всіх охочих приєднуватися: https://t.me/+M-6EK1UKhhUwZjQ6

До речі, друзі, яке ж "великоднє перемир’я" без самого Великодня?

Усіх вірян і атеїстів, агностиків, іудаїстів – зі світлим святом Воскресіння Христового!🍞

Христос воскрес – воскресне й велич України!🇺🇦

З початком так званого "великоднього перемир’я" трохи скоригую свій висновок щодо дій москви та путіна: переговори з американцями йому все ще потрібні, але не через страх перед Штатами (чого боятися, якщо й так нічого не буде?), а як інструмент для досягнення власних цілей.

Поки триває цей перемовний "мирний" трек і поки Трамп бачить хоч якусь частку надії на мирні прагнення москви (яких насправді не існує в природі), навіть розмов про продаж зброї нам, як ми вже побачили, бути не може.

Ба більше – поки минає час, зростає і роздратування Трампа, передусім нашою стороною, яка, у його очах, не робить жодних кроків до миру (хоча всі ці запропоновані кроки виглядають як фактична капітуляція). Саме тому й починаються ці візити до Парижа, а незабаром і до Лондона – з метою продавити нас на поступки, які б теоретично задовольнили москву.

Навіть дурню зрозуміло, що це "перемир’я" – чисто жест Трампу, аби той заспокоївся й змінив гнів на милість до москви, а бажано ще й перекинув своє роздратування на Київ, який, за словами таких колаборантів, як Сальдо, вже це перемир’я зірвав.

Але все це вкладається в уже озвучену мною мету москви: вивести Сполучені Штати з війни.

І найкращий для неї варіант – не просто відхід американців зі збереженням статус-кво (ми отримуємо зброю, а москва під санкціями), а саме через переговори, як я вже згадував, мінімізувати наші можливості отримувати зброю, а в разі повного виходу Вашингтона – зробити винною у цьому нас: тих, хто "не хоче миру", а отже й потребує американської зброї лише для "продовження війни".

У той час, як москва демонструє свою прихильність до рудого, а разом з цим, і заслуговує на хоча б часткове зняття американських санкцій та початок співпраці в інших сферах (Арктика, рідкоземельні метали тощо).

Ми свій хід з 30-денним перемир'я зробили, а на що саме купиться Трамп – побачимо вже після чергової НАЙВЕЛИЧНІШОЇ партії в гольф десь у Флориді.

🇺🇦POLITpedia

Не бачу великого сенсу аналізувати слова Трампа, Рубіо чи будь-кого ще.

Просто ще раз повторю свої вже неодноразово озвучені думки: наближення якогось перемир’я чи "договорнячку" існує лише в головах, а точніше – у словах американців.

Жодного інструменту, окрім військового, щоб змусити москву піти на перемир’я, у природі не існує.

І, схоже, у Вашингтоні це нарешті усвідомили. Водночас прекрасно віддаючи собі раду у тому, що надавати Україні цей інструмент ніхто у них не збирається – як я і писав раніше.

Обговорювати зливи Bloomberg про те, що американці пропонують залишити за москвою окуповані території й зняти частину санкцій, щоб та погодилася, навіть смішно. Принаймні тому, що у самій москві після кожної (!) такої заяви з боку американців про перемир’я чи бодай припинення вогню, одразу виходять і з серйозним обличчям заявляють: цього не буде – і близько.

(До речі, я вже колись писав, що подібні умови кремлівські спецслужби їм радять категорично відкидати)

Зрозумійте: оце формулювання – "якщо сторони не погодяться, ми умиваємо руки й ідемо далі", яке вже озвучили і Рубіо, і Трамп – це мед для вух усіх кремлівських дідів. Бо це буквально та мінімальна мета, якої москва і прагнула.

Виведення США з війни – це перемога москви у всіх сенсах, для якої ще й не довелось робити абсолютно нічого. Навіть принижуватись – натомість принижувались самі американці, разом із НАЙВЕЛИЧНІШИМ У СВІТІ перемовником.

Залишається лише чекати на обриси цього виходу. Варіанти, як на мене, такі:

➡️Плюс-мінус усе залишиться як є: США продовжать постачання зброї за контрактами Байдена, надаватимуть супутникову розвідку та зв’язок, але при цьому вийдуть з усіх форматів підтримки України. (Ідеальний варіант)

➡️США повністю обрубають будь-яку співпрацю з нами й переключаться на москву: відключать розвідку, заборонять купівлю зброї, знімуть частину санкцій з РФ і почнуть налагоджувати економічні зв’язки.

➡️Буде якийсь гібрид із перших двох варіантів: умовний дозвіл нам на купівлю американської зброї, але зі зняттям частини санкцій з москви. (Ймовірний варіант)

У будь-якому разі – це ганебна поразка Штатів, яка з самого початку виглядала абсолютно передбачуваною.

Але нам від цього не легше.

Якщо в китайській соцмережі Weibo вбити в пошук «китайські полонені» (中国俘虏) і обрати щоб показувало найсвіжіші пости, стрічку заповнять десятки повідомлень про полонених часів Другої світової, громадянської війни, навіть боксерського повстання. Але не про двох громадян КНР, які сьогодні дали інтерв’ю в Києві.

Не сказати, що прямо всі згадки про них повністю прибрали, де інде, пости з ними проскакують.🥺

Але таке враження, що хтось відкрутив вентиль історичної пам’яті і тепер платформа буквально заливається історіями про будь-яких китайських полонених всіх часів. Крім тих, про кого зараз говорить весь світ.🤷🏻

Оця новина про те, що Трамп не збирається навіть продавати нам зброю – це не новина. Точніше, я б сказав, що BILD просто зробили висновок зі слів Трампа – тих самих, які я згадав у своєму дещо емоційному дописі.

А от доказів тому, що він цього реально не хоче і навіть не збирається робити, стає все більше. Тут і виведення американських військ із Жешува – ключового логістичного хабу для поставок американської зброї, яка згодом надходила до нас. І відмова від головування у форматі "Рамштайн", який був створений американцями і донедавна ними ж очолювався.

Але найцікавіше, звісно, – це сьогоднішні статті у The Economist та Bloomberg.

У першій мимохіть згадано про роздратування “частини команди” Трампа тим, що Європа досі продовжує постачати зброю Україні. Тут сто відсотків, хоч і без прямого згадування, фігурує Віткофф, якого активно слухає Трамп, і який, імовірно, окрім закулісних домовленостей щодо “так званих регіонів” – тобто частково окупованих областей України, які, схоже, хочуть віддати москві – погодив ще й припинення постачання озброєння у разі перемир’я. Як один із важелів, щоби змусити москву це перемир’я прийняти. (Це найшвидший спосіб заохотити москву припинити вогонь до кінця цього місця, чого так хоче Трамп, бо то його перші сто днів)

А от у Bloomberg сьогодні вийшов матеріал про нариси угоди щодо копалин, яка тепер виглядає нібито вигіднішою для нас. Але, попри ейфорію через зниження боргу з 300 до 100 мільярдів (які, за великим рахунком, і не повинні були вважатися боргом), там є цікавий момент: США наполягають, щоб ці 100 мільярдів були одразу зараховані до створеного за умовами угоди фонду. Таким чином Вашингтон не бере на себе жодних зобов’язань щодо майбутньої допомоги.

Ну тобто, інвестиції то будуть, але на цьому – все. Ну і ще ми винні сто лярдів (хоча завжди ж можливість просто відмінити цю "Фількіну грамоту"). Але ця угода вже точно не “аргумент для електорату” щодо необхідності продовжувати підтримку України, як деякі з моїх колег любили наголошувати.

Ще раз повторю: я слабо вірю, що коли допомога, виділена ще за Байдена (який, за словами Трампа, разом із Зеленським “почав цю війну”), вичерпається – щось нове прийде їй на зміну.

Чогось нового не буде. А згортання інфраструктури, необхідної для цієї допомоги, як і поки що непублічний, але реальний тиск на європейців, які поки тримаються, не бажаючи згортати свою підтримку – зайвий раз це підтверджує.

🇺🇦POLITpedia

✌️У час одвічних зрад і всепропадницьких настроїв, коли здається, що краще вже ніколи не буде і це кінець, є ті, хто не опускає рук — і вам не дає цього зробити. Саме цю групу ентузіастів я хочу вкотре порадити.

Це наша спільна добірка новинно-аналітичних каналів, яка допоможе вам у цей складний час розібратися у всіх хитросплетіннях хаосу, що охопив наше сьогодення. А час від часу ще й підніме настрій, розганяючи смуток і присмак зради:

➡️ Гамбіт Саллівана — переклади західних медіа та розшифровка шизи Трампа для української аудиторії;
➡️ The Voicer — середовище аналітики та здорового глузду. Авторські аналітичні статті з різних тем від геополітики до економіки;
➡️ Новосилецький на дивані — зрада, від якої ви станете залежні;
➡️ Міжнародне Аняме (国際アニャメ) — відкриваю світ міжнародних відносин (і не тільки) в Індо-Тихоокеанському регіоні;
➡️ Пхеньянська Правда🇺🇦 — канал про велику геополітику країн Азії та Близького Сходу;
➡️ UnRealpolitik — коли реальність не вписується в політичну теорію.
➡️PolitКраїна - канал, який пише про те, чого не помічає більшість!
➡️Сігай - автор YouTube-каналу про міжнародну політику та падіння комунізму в Європі (а ще про Трампа без зайвого алармізму).
➡️dechat – головні події, політика та суспільні процеси в Німеччині, Австрії та Швейцарії. Аналітика, меми та упереджені погляди будуть також присутні.
➡️Кваси — підпільний народно-капіталістичний канал. Де актуальні події пишуться під кваском.
➡️Young Diplomat — Простими словами про велику політику від студента МВ
➡️Будда в Конгресі - виважена та спокійна аналітика про обидва береги Атлантики з фльором місцевого гумору
➡️ADASTRA - досліджуємо міжнародне, щоб творити національне.

Підписуйтесь, діліться з друзями та підтримуйте український контент! Разом формуємо національну інтелектуальну спільноту!🧠🇺🇦

Чесно зізнаюся: вчора, коли писав про те, що удари, подібні до обстрілу Сум, лише зміцнюють упевненість Трампа в тому, що війну потрібно якнайшвидше завершувати, я навіть уявити не міг, що руда мавпа перейде до прямого звинувачення України у причетності до початку цієї війни.

Він буквально настільки "прєісполнілся" у власних пізнаннях, що вирішив у своїй імпотенції звинуватити не агресора, який відмовляється від миру, а Зеленського й, по-суті, Україну, яка ще місяць тому погодилася на всі американські умови. Тепер, виходить, саме він (Зеленський), на думку Трампа, розпочав війну і винен у тому, що вона досі триває.

І причина цього одна: Трамп, у прямому сенсі слова, боїться визнати, що всі його приниження та плазування перед москвою були марними. А визнання їхньої марності для нього — це автоматичне визнання власної неправоти.

Набагато простіше звинуватити в усьому Україну, ніж наважитися зробити щось проти москви, яка відверто витирає об нього ноги й публічно глузує, розуміючи, що він нічого зробити то і не може.

Найгірше у цьому те, що своєю заявою про те, що Зеленський постійно прагне придбати (наголошую — не просто отримати, а саме придбати) ракети, Трамп фактично звинувачує Україну в продовженні війни. І цим він демонструє не просто байдужість, а ворожість до нас.

Ця ворожість, найімовірніше, призведе не лише до повного згортання американської участі у війні, а й до заборони на продаж нам американської зброї в майбутньому.

Трамп буквально стає співучасником війни та вбивств українців. І причина тут — не в українцях і навіть не в Зеленському (криворізька дипломатія тут ні до чого), а в его рудого клоуна й його хворобливому бажанні будь-якою ціною мати добрі стосунки з другом Владіміром. А ми — просто перешкода на його шляху, у якої і карт то нема.

Сьогоднішній день — у всіх сенсах жахливий. Але водночас — це ще один демонстративний ляпас американцям. Який стався буквально одразу після повернення Віткоффа до США та оптимістичних заяв Трампа про швидке перемир’я й готовність москви до нього.

Це відверте глузування з американської сторони. І ви хоч сто разів зі мною можете не погоджуватися, та не треба бути генієм аналітики, аби помітити, як із моменту початку дії так званого «перемир’я» в енергетиці та на морі, чим так хизувались у Вашингтоні, кількість обстрілів лише зросла — з десятками загиблих серед мирного населення як наслідком.

Парадокс лиш у тому, що подібні дії москви, якщо судити з реакції Вашингтона, лише зміцнюють тамтешню впевненість: мир треба укладати якнайшвидше — за будь-яких умов. Мовляв, тільки так припиняться людські втрати, і Трамп нарешті зможе отримати омріяну Нобелівську премію миру.

Тому я б не радив сподіватися, що кадри масових вбивств, страт наших військових чи інші звірства окупантів розтоплять серце НАЙВЕЛИЧНІШОГО У СВІТІ чемпіона з гольфу та його оточення. Навпаки — на фоні всього цього вони лише сильніше тиснутимуть на Україну та ще ревніше підлещуватимуться до москви. Віткофф, який ледь не розцілував путіна під час зустрічі, — яскравий тому приклад.

І все ж певна надія є — це впертість самого путіна. Він досі висуває такі умови, на які, на щастя, не готові погоджуватись ані ми, ані американці. І чим довше він стоятиме на своєму, чим швидше минає цей «священний» для Трампа 100-денний термін президентства (саме тому той вимагає перемир'я до кінця квітня), упродовж якого він обіцяв завершити всі війни, тим більш токсичними ставатимуть відносини між москвою та Вашингтоном.

Хоча, на жаль, навряд чи це вийде за межі якихось санкцій — які, скоріше за все, ще й не працюватимуть через позицію Китаю (там їх просто проігнорують на фоні торговельної війни). Але, можливо, принаймні хоч на нас трохи менше тиснутимуть.

Поясніть мені, що не так із фразою Мерца про неможливість вступу до НАТО чи ЄС під час війни?

Я просто не розумію рівня обурення в нашому суспільстві. Це ж буквально вже три роки всі західні політики говорять одне й те саме, але наших людей це чомусь досі дивує.

Вступ до НАТО (яке я, до речі, взагалі не вважаю якоюсь надійною гарантією безпеки) чи ЄС можливий лише після завершення війни. І то, скоріше за все, не одразу, бо, на жаль, не все у світі крутиться навколо України (проблем на шляху до цих об'єднань у нас буде чимало).

Але ні — треба негайно викреслити Мерца зі списку "слонів" і записати у "вороги народу".

Те саме було з Келлогом, який по суті просто описав відомий план "коаліції охочих", за яким західні сили перебувають у тилу, на правому березі. А з цього ЗМІ роздули якусь ідею поділу України.

Ну не ведіться ви на такі примітивні маніпуляції — тоді й зради навколо буде менше.

Згідно з повідомленням у Федеральному реєстрі США, Трамп підписав указ про продовження пакету санкцій Байдена проти Росії на один рік.

Я б не робив з цього кроку перемогу. Але ясно одне — Трамп хоче розіграти питання зняття санкцій. Тому ця карта має залишатися на столі, щоб Росія була більш зговірливою.

Я навпаки бачу в цьому сигнал про те, що зняття санкцій буде, в тому чи іншому вигляді. Якщо звичайно американсько-російські переговори зовсім не зайдуть у глухий кут, у що віриться слабо, оскільки у них на порядку денному не тільки війна в Україні, а й Арктика, Іран тощо.

Тому, краще готуйтеся до цього зараз, щоб не хапатися за серце потім.

🇺�� Гамбіт Саллівана

Китай дзеркально підвищив свої мита до 125%.

Для розуміння — ці цифри не мають практичного сенсу. Китай і США вже на рівні 80% мит фактично розірвали будь-які торговельні відносини. Це чисто гра, хто зможе підвищити мита вище.

Хто перший досягне 1488%, той і переможе.

От введемо санкції і москва точно зупиниться😉🇺🇸🇺🇸🦅🦅🦅

https://t.me/hardcons/7580

На тлі китайської відповіді та роздумів про те, що може статися далі, впіймав себе на думці, що європейцям, які зараз активно думають, як би колективно підісрати відповісти Трампу — болісно для американців, але без втрат для себе — слід було б замислитися не лише над митами проти США, а над бар'єрами проти іншої сторони конфлікту — Піднебесної.

Бо зараз, коли торгівельна війна між США та Китаєм офіційно почалася, а мости активно спалюються, для КНР єдиним способом мінімізувати втрати стане переорієнтація торгівлі на ще один великий і заможний ринок збуту — Європу.

І єдине, що може захистити європейського виробника від конкуренції з творіннями мільйонів китайських дітей у підвалах, — це наднаціональний регулятор в особі органів ЄС (або американський флот, який заблокує Малаккську протоку, через яку проходить 60% китайської торгівлі — але це я вже забігаю наперед).

Кажу про органи ЄС, бо всередині блоку надто багато гравців, які, заради власних інтересів, готові крутити дупою перед кожною зі сторін конфлікту. Тут і Мелоні, яка буде активно просувати ідею лояльності до США, і іспанці, які починають тягти ковдру на користь Китаю.

"Що це змінить?"

Хлопчики наче в пісочниці граються, а не долю світу вирішують

https://t.me/asian_ukraine/20868

Поки писав, нафта вже впала, ще більше наблизившись до чарівної позначки у 40$ за барель, завдяки китайцям, які викатили свої яйця ще більші, ніж у Донні тарифи.

Які ж цікаві та історичні часи🤩

https://t.me/resurgammmm/3463

Як я вже раніше казав, розглядаючи причини падіння цін на нафту (яка, до речі, досі летить униз, оновлюючи ковідні мінімуми), для нас у цьому процесі є величезний плюс – москва стрімко втрачає своє головне джерело прибутку.

Поки Brent торгується на рівні приблизно 60,50 доларів за барель, московська Urals, яка зазвичай дорожча на 5 доларів, мала б коштувати 65,50. Але через значний дисконт вона насправді продається за близько 52,70 долара.

Чому це критично для москви? У бюджеті на 2025 рік закладено бажану ціну в 69,70 доларів за барель. Прогнозований мінімум – 60 доларів. Тобто вже зараз реальна ціна впала нижче навіть «допустимого» рівня на 8 доларів – і продовжує падати.

Ідеальний для нас сценарій – це Brent по 50 доларів і Urals по 40+. Саудити навряд чи дадуть цінам впасти нижче цього рівня, адже тоді почне страждати вже їхня економіка.

Якщо ж ціна на московську нафту дійсно впаде до «золотої» позначки у 40 доларів (а це на 43% менше за планову в бюджеті) і протримається там довгий час, то за рік рф втратить до трьох трильйонів фублів – це приблизно 2% ВВП або 8 мільярдів фублів щодня.

Це будуть рекордні втрати, особливо враховуючи, що лише на війну заплановано витратити близько 17 трильйонів фублів (41% бюджету).

І тут у кремля лишається небагато варіантів:

➡️ударними темпами друкувати гроші, ще дужче розкручуючи інфляційну спіраль

➡️скорочувати витрати на освіту, медицину, соціалку, ускладнюючи життя своїм холопам

➡️зменшити або взагалі скасувати дисконт, роблячи нафту менш конкурентною, а отже й втратити частину ринку (саудити, думаю, саме на це зараз ставлять)

➡️або тупо взяти і зупинити війну, для продовження якої треба виконати одразу усі попередні пункти.

Як я й казав раніше – у всьому цьому є очевидний плюс. У москви буде менше грошей на війну. Якщо ціни на довгий час (хоча б півроку) залишаться на поточному рівні, їх економіка почне поступово самознищуватись. І тоді путін, ймовірно, буде змушений «зістрибнути з потяга, що мчить у стіну», погодившись на мир.

Але є й мінус – це не станеться завтра. На це потрібні місяці, протягом яких ціни мають залишатися низькими, а економіки Заходу, який є основним донором грошей для нашого виживання, – витримуватиме тиск глобальної кризи, яка вже набирає обертів.

Ця ситуація з полоненими китайцями насправді дуже ризикована тема для нас, бо, з одного боку, її можна використати, щоб підмазатися до Вашингтону, у якому відкрито після цього назвали Пекін основною стороною, що допомагає москві у цій війні.

З іншого боку, сильно заграючи з американцями зараз, коли Китай буквально розправляє плечі й викатує свою оновлену версію світові, можна ненароком — різного роду різкими звинуваченнями — налаштувати проти себе основну країну, звідки ми отримуємо більшу частину комплектуючих до наших дронів.

Я, звісно, розумію, що сам факт появи китайців, хай навіть і найманців (яких у попередні роки не було), говорить про те, що Піднебесна щонайменше може бути до цього причетна хоча б тим, що почала на таке заплющувати очі. Але все ж не думаю, що навіть якби в полон потрапили буквально діючі військові НВАК, Вашингтон вирішив би, що ми союзники і нам треба всіма силами допомагати “давити жовтопузих”. Принаймні — не за цієї адміністрації.

Оця "передислокація" військ США з Ясоньки, що біля Жешува і через яку з самого початку війни йшла практично вся американська техніка, — ще один доказ того, що Трамп таки остаточно відмовляється від ідеї завалити Україну зброєю.

Саме звернення, а точніше формулювання про те, що "це частина ширшої стратегії оптимізації військових операцій США", відкрито на це натякає. Україна вже не пріоритет.

Так, далі там ідеться, що робота зі сприяння допомозі Україні триватиме — але вже під керівництвом НАТО та Польщі. Чесно кажучи, сенсу в цьому небагато, зважаючи на те, що основна допомога надходила саме зі США і саме тому ними координувалася.

Може хтось знає, чому він усюди носиться з тими 350 мільярдами? Що це за цифра така магічна?

Китайці таки послали Трампа з його 104% митними погрозами, заявивши, що боротимуться до кінця.

Навіть якщо рудий просто блефував, зараз просто взяти й злитися — означає показати слабкість передусім для своїх. Але той рівень ескалації, у який сторони самі себе втягнули, нагадує початок війни — байдуже, торговельної чи цілком традиційної. Ставки з кожним днем все вищі і вищі.

А новини про девальвацію юаня в цій ситуації я б серйозно не розглядав. Ніхто в Китаї не обвалить курс своєї валюти вдвічі, щоби втриматися на американському ринку — це неймовірно радикальний крок, за який економіка країни, в якої й так повно проблем, точно не подякує. Тут мінуси значно переважають плюси.

Єдине, що шкода — ця заокеанська гризня, на яку всі так чекали останні роки, почалася в той момент, коли ми досі ведемо свою війну. А так було б цікаво чисто з попкорном за цією виставою спостерігати.

🗣Понеділок уже пройшов (у частини світу досі йде), але підсумки його для нас та світу можна підвести статистикою одноденного падіння акцій на фондових ринках різних країн:

��🇰Гонконг: Індекс Hang Seng впав на 13,2%, що стало найбільшим одноденним падінням з 1997 року.

🇩🇪Німеччина: Індекс DAX знизився на 9,4%. ​

🇯��Японія: Індекс Nikkei 225 втратив 7%, продовжуючи тенденцію падіння після 9% зниження попереднього тижня. ​

🇦🇺Австралія: Індекс S&P/ASX 200 знизився на 4,2%, що призвело до втрати близько 112 мільярдів доларів австралійських акцій. ​

🇺🇸США: Індекси Dow Jones Industrial Average, S&P 500 та Nasdaq Composite впали на 2,87%, 3,3% та 4% відповідно. ​

🇪🇺Європа (узагальнена): Загальноєвропейський індекс Stoxx Europe 600 знизився на 6%. ​

🇹🇼Тайвань: Індекс TAIEX впав на 9,7% після оголошення про 32% тариф проти країни.

За день, дві країни призупиняли торги на ринках:

🇵🇱Польща: Варшавська фондова біржа (ВФБ) призупинила торги на всіх ринках з 14:15 за Києвом до 15:15 через занепокоєння щодо безпеки торгів на тлі значної волатильності ринку. Торги відновились о 15:30 за Києвом, як і планувалось.

🇵🇰Пакистан: Пакистанська фондова біржа спровокувала 45-хвилинну зупинку ринку після того, як базовий індекс впав більш ніж на 5%, відображаючи падіння на світових ринках.

Це, здавалося б, невелика затримка, але вона чітко демонструє, що країни справді готуються діяти радикально - буквально зупиняти торги, аби акції не летіли в прірву (їх тупо ніхто не зможе продати).

Я не хочу проводити прямі паралелі з жодним із "чорних понеділків" (а їх було кілька - 1929, 1987 та 2020 років), але, Боже, таке порівняння так очевидно напрошується - передусім із першим. (так, я провів це порівняння)

Тут у нас уже був свій "чорний четвер" (3 квітня - наступного дня після оголошення тарифів Трампом - американський S&P 500 втратив 10,5%, або близько п’яти трильйонів доларів), за ним "чорна п’ятниця" з просіданням індексів ще на 8%. І ось сьогодні (вже вчора) - повноцінний "чорний понеділок".

Але це ще лише початок. Найцікавіше почнеться тоді, коли Китай таки пошле Трампа з його ультиматумом - або відмовляйтесь від дзеркальних мит на США, або отримаєте загальне мито в розмірі 104%. І коли торгова війна між двома найбільшими економіками світу дійсно почнеться офіційно - от тоді світові ринки підуть шукати дно, яке ще довго не буде видно.

Дуже цікаві часи. Я б навіть сказав - суперісторичні. Але від цього чомусь легше на душі не стає. Бо, окрім війни, на нас може звалитися ще й глобальна економічна криза таких масштабів, яких світ, можливо, не бачив уже понад століття.

🇺🇦POLITpedia

Так тарифи не ввели тому, що не торгують, чи тому, що ведуть переговори?)

https://t.me/taraspovidomlyae/69118

🇷🇺Економічний тиск на москву (частина друга)

Щодо економічних інструментів. У команді Трампа (і знову я про погрози Рубіо) розглядають цілком життєздатний варіант — вторинні санкції у вигляді мит для покупців московських енергоносіїв. Наскільки я розумію, за основу можуть взяти ідею п’яти десятків конгресменів, які пропонують вводити до 500% тарифів проти країн, що порушуватимуть санкційний режим.

➡️Але тут виникає одне величезне, просто грандіозне АЛЕ — це розпочата Трампом торговельна війна Америки проти майже всього світу, і особливо — проти основних покупців московської нафти: Китаю та Індії.

Якщо з Індією, з якою Вашингтон хоче налагоджувати тепліші відносини (зокрема, вже обговорюється питання пом’якшення мит), ще є шанс про щось домовитися — особливо на тлі зростання пропозиції нафти через останню ініціативу ОПЕК+ — то з Пекіном ситуація значно складніша.

Китай фактично вступив у пряме протистояння зі США: він не лише ввів дзеркальні мита у відповідь, але й відмовився від "обхідного" інструменту — девальвації юаня (так товари б коштували менше доларів, залишаючись конкурентоспроможними).

➡️Я про те, що навіть якщо Трамп і зважиться на введення вторинних санкцій проти тих, хто купує в москви, Китай може демонстративно їх проігнорувати. Так, спочатку зазнавши економічного удару і значного просідання економіки, але водночас чітко показавши: він більше не грає за правилами Вашингтона. Ба більше — він готовий стати ядром, довкола якого об’єднаються всі, кому американський диктат остогид (а таких зараз з'явиться чимало).

Але поки світ приходить до тями від шоку, Трамп усе ще має інструменти тиску на москву: зокрема, він може пропонувати послаблення тарифів для країн, які припинять допомагати обходити санкції (ОАЕ, Туреччина, Казахстан, Індія), або ж, навпаки, вводити ще жорсткіші санкції проти їхніх компаній.

Проте і тут для якогось значного результату знову потрібен час, а чим довше діятимуть ці тарифи і чим менше вигоди матимуть ці країни від співпраці з Америкою, тим швидше Вашингтон втратить свої важелі впливу — вони просто почнуть схилятись у бік москви й пекіна.

Я не кажу, що мита Трампа одразу позбавлять його козиря у вигляді економічного впливу на світ. Країни ще довго торгуватимуть із США, але паралельно шукатимуть альтернативні шляхи — й зрештою, якщо нічого не зміниться, знайдуть. І тоді Китай, який позиціонуватиме себе як "острівець вільної торгівлі", зручний і неконфліктний партнер, що нічого не вимагає натомість, може стати цілком реальною альтернативою. А цього, чесно кажучи, дуже не хотілося б.

❕Загалом — у рудого немає жодного інструменту, який міг би в короткостроковій перспективі змусити москву піти на мир. Усе, що Трамп може зробити, щоб хоч якось натиснути на Кремль, потребуватиме часу. І значного.

І в москві, гадаю, чудово розуміють, що рудий король голий — усі його карти мають купу часових обмежень та ряд нюансів. Тому там і не відчувають жодного страху перед його погрозами, продовжуючи демонстративний терор проти нашого мирного населення та підготовку до нового наступу — саме в той часовий проміжок, який і буде потрібен, щоб дії Вашингтона почали реально впливати на позиції московських стратегів.

А що робити з цією інформацією — вирішуйте самі.

🇺🇦POLITpedia

🇺🇸Як Трамп (не) може змусити москву прагнути миру

🇺🇦Зброя для України (частина перша)

🗣Спостерігаючи тижнями, якщо не місяцями, за перманентним приниженням Трампа та Америки з боку москви й публічним глузуванням з їхніх миротворчих потуг, більшість тих, хто покладав на нього якісь надії (я до таких не належу), а радше на его та імпульсивність рудого дільця, чекали й продовжують чекати, коли почнеться люта буря, і Америка всією своєю силою вдарить по москві — душачи її справді дієвими санкціями та паралельно засипаючи нас зброєю на мільярди доларів (як він, до речі, і обіцяв під час передвиборчих перегонів). А нещодавні погрози Рубіо москві лише підживлюють такі надії. Але почну, напевно, зі зброї.

➡️Можливо, хтось і досі цього не розгледів у діях адміністрації Трампа, але вони зазвичай роблять те, про що говорять. А про зброю вони останніми місяцями не говорять взагалі (якщо не рахувати легенди про "священні джавеліни" Трампа, які, якби не члени його тодішньої адміністрації, скоріше за все так і не були б передані). І цьому є кілька пояснень:

➡️Перше — у парадигмі Трампа досі існує ідея, що передача значних обсягів озброєння нам не призводить до миру, а лише затягує війну. І в цій позиції є певна логіка, якщо подивитися на ситуацію попередніх років: американці постачали нам зброю, а війна тривала. Проте в цьому "рівнянні" десь губиться питання кількості та швидкості постачання. Звідси випливає інша причина.

➡️Друге — для того, щоб зброя стала справді дієвим, а головне — швидким інструментом примушення москви до миру, її потрібно передати у великій кількості й у дуже короткі терміни. Єдиний спосіб зробити це — через програму PDA (Presidential Drawdown Authority), тобто оперативна передача озброєння з наявних запасів армії США.

І тут виникає цілком резонна й очевидна проблема — Китай.

Судячи з нової оборонної стратегії Пентагону, у Вашингтоні активно готуються до можливої війни з Пекіном (до речі, у самому Пекіні теж готуються — військові навчання навколо Тайваню, публічною метою яких є відпрацювання блокади острова, що по суті вже є підготовкою до відкритого протистояння).

Якщо зараз передати нам зброю з діючих армійських частин, це означає послабити власну армію на тлі стрімко наближення потенційної війни з Піднебесною.

➡️Залишається два шляхи:

➡️Виділити кошти на продовження ініціативи USAI (Ukraine Security Assistance Initiative), яка передбачає укладання контрактів із виробниками нової зброї, що згодом постачається нам. Наразі саме за цією ще байденівською ініціативою ми й далі отримуємо озброєння. Проблема в тому, що на виконання контрактів потрібні місяці, а іноді й роки — залежно від обсягів і типу замовлень.

➡️Виділити кошти на передачу озброєння зі складів зберігання. Але і тут чимало нюансів: така техніка часто потребує капремонту, встановлення сучасної електроніки, перевірки боєздатності тощо. Повний цикл може тривати від трьох місяців до року, знову ж таки залежно від типу техніки. Та й це просто дуже дорого і довго.

Неважливо, чи буде така допомога у вигляді безоплатних грантів (ні, не буде), чи у вигляді ленд-лізу (за техніку доведеться платити пізніше) — важливо те, що це інструмент довгострокової дії. Так, із великими плюсами для американського ВПК, але то вже інша тема.

Для Трампа це або взагалі не варіант, або варіант, який треба було запускати ще в перший місяць його правління, щоб той дав якийсь відносно швидкий результат.

Так, він може у пориві гніву передати нам певну кількість ракет і ще якихось "плюшок", дозволивши ними бити вглиб москви, або домовитися з Південною Кореєю, уклавши з нею контракти для збільшення обсягів виробництва.

Але перше може суттєво не вплинути на фронт, якщо в нас не буде достатньої кількості техніки й авіації (нагадаю, саме через американську затримку з постачанням F-35 Бельгія не зможе передати нам цього року обіцяні F-16), а друге знову ж таки вимагає часу й великих ресурсів.

Тому розумніше, з погляду трампівської логіки, використовувати економічні інструменти, про які у другій частині допису.👇

🇺🇦POLITpedia

🛢📉Чому у світі падає ціна на нафту?

Давайте на пальцях, я ж тут усе просто намагаюсь донести, поясню чому зараз так стрімко падає ціна на нафту. Ось у нас є три ключові фактори:

🇺🇸Трамп зі своєю тарифною дубиною, якою він вирішив побити усіх, включаючи самі Штати
🇸🇦🛢ОПЕК+, котрі досить влучно на квітень домовились про збільшення видобутку аж втричі
🇨🇳Китай, який вирішив не терпіти і дістати свою дубину, щоб рівноцінно вдарити по Штатах

Так ось, США, будучи найбільшою споживацькою економікою у світі, а тобто такою, яка переважно купляє, а не продає (хоча продає теж дуже багато), вводить мита на все все все проти майже всіх всіх всіх.

Ці мита означають перш за все здорожчання товарів, які поступають у Штати, і за логікою Трампа мають змусити американців через високу ціну менше купляти імпортних товарів, а більше місцевих.

➡️Якщо американці купляють менше імпортних товарів, торгівля та виробництво цих самих товарів падає через зменшення на них попиту, призводячи до рецесії (зменшення економік та скорочення виробництва) у країнах виробниках. Зменшення торгівлі та виробництва призводить до скорочення необхідності у енергоресурсах для транспортування та самого виробництва. Скорочення попиту на енергоносії призводить до скорочення цін на енергоресурси, в нашому випадку нафту.

🇺🇸У випадку такої країни як США, рецесія буде глобальною (економіка просяде у всіх), і усі інвестори це чудово розуміють, досить швидко продаючи нафтові ф'ючерси (цінні папери), тим самим обвалюючи ціни.

🇸🇦🛢У випадку ОПЕК+, у них просто якраз на час тарифної епопеї Трампа припав план збільшення власного видобутку нафти, а збільшення видобутку завжди призводить до зменшення ціни (пропозиція перевищує попит).

🇨🇳З Китаєм ситуація протилежна США. Це найбільша експортна економіка (та, що продає свої товари), яка спеціалізується на виробництві та торгівлі, через що є найбільшим у світі імпортером та споживачем нафти.

Якщо Вашингтон вводить величезні мита на Пекін, який є їх основним торгівельним партнером, це значно збільшує ціни на китайські товари всередині Штатів, зменшуючи на них попит. Китайська економіка з виробництвом стискаються, паралельно зменшуючи власний попит на нафту, а отже і ціни на неї.

Якщо максимально просто: Торгівельна війна між двома найбільшими економіками світу → зменшення глобальної торгівлі → зменшення глобального виробництва → глобальне зменшення споживання енергії → зменшення цін на цю енергію.

Головний, хто може це змінити — той самий ОПЕК+, якщо вони оперативно згорнуть власну ініціативу по збільшенню видобутку і навпаки почнуть його скорочувати, штучно здорожчуючи ціну на нафту, що проте в умовах глобальної кризи може ще більше вдарити по виробництвах і по попиту на нафту, змушуючи таки заповнити ринок дешевим чорним золотом, щоб отримати хоч щось.

У всьому цьому для нас з вами є як плюс, так і мінус:

➕Плюс: дешева нафта — менше ресурсів для москви вести проти нас війну, а отже й більший шанс на руйнацію їх економіки, дві третини якої тим чи іншим чином пов'язані з доходами від енергоресурсів.

🚫Мінус: глобальна рецесія — зменшення економік Європи, за рахунок яких фактично функціонує давно мертва економіка вже наша. Зменшення економік країн-партнерів — зменшення ресурсів для допомоги нам. Далі ланцюжок добудовуйте самі.

Тобто, якщо світ зараз погрузиться у тотальний хаос, ці мита так чи інакше торкнуться нас і дуже болісно. Тому перебіг нашої війни, яку очевидно Трамп швидко зупинити не може та й не сильно збирається, напряму залежатиме від того, у кого швидше закінчаться ресурси: у москви на фоні дешевої нафти чи у нас на фоні стрімкого збідніння західних країн, за рахунок яких ми функціонуємо.

🇺🇦POLITpedia

Трамп запровадить вже третій його надзвичайний стан, який, до слова, надає рудому такі повноваження:

⏺Право запроваджувати нові обмеження та правила без схвалення Конгресу. Для введення цих санкцій та мит йому офіційно не потрібне буде погодження парламенту (як повідомляється, це основна причина).

⏺ Право впливати на банківську систему та валютний контроль (заморожувати рахунки, забороняти або обмежувати операції з певними валютами чи банками і тд.).

⏺ Право мобілізувати Національну гвардію без дозволу губернаторів та використовувати її для придушення заворушень.

⏺ Право частково контролювати засоби комунікації та інтернет (блокувати доступ до певних ресурсів і тд.).

⏺Право тимчасово обмежувати свободу зібрань або пересування громадян (мінус мітинги).

⏺Право перерозподіляти кошти з бюджету без схвалення Конгресу (за першої каденції він таким макаром будував свою стіну на кордоні з Мексикою).

За правилами, надзвичайний стан вводиться з максимальним терміном на рік, але є можливість його продовження президентом.

Єдиний спосіб його скасувати, окрім закінчення терміну, — рішення обох палат Конгресу, які, нагадаю, зараз контролюються республіканцями.

Несеться усе більше чуток про скоре звільнення Маска, і якщо вірити Politico, з колонкою якого зараз усі носяться, це вже не просто чутки.

Такий розвиток подій був цілком очевидним, і Трамп навіть доволі вміло виходить із цієї ситуації, остаточно не відвертаючи від себе Маска, натякаючи, що той нібито йде, але насправді залишається поруч, під боком. Бо в іншому випадку, як я вже колись писав, Маск із його медіаресурсом і бюджетом міг би стати справжнім кошмаром для американського президента.

Найбільше на це рішення Трампа, як мені здається (і як натякає той самий Politico), вплинула не лише ексцентричність і дурні внутрішньополітичні рішення мільярдера, а й те, що його ресурси не допомогли республіканцям отримати більшість у судовій владі — навіть попри вклад у виборчу кампанію Бреда Шімела 19 мільйонів доларів (колосальні кошти для таких перегонів).

Як я зазначав у тому ж згаданому дописі вище, Маск і був потрібен Трампу насамперед для того, щоб за рахунок його грошей і медіаімперії X забезпечити республіканцям перемоги на різних рівнях. Але, як виявилося, цю свою основну функцію «кодеїновий мільярдер» так і не виконав.

Якщо комусь цікаво, за що саме Ле Пен заборонили обіймати державні посади, а отже, і балотуватися на посаду президента Франції у 2027 році, ось мій допис на цю тему.

Найголовніше тут те, що перехід влади у французьких правих від старих пропутінських підстилок, які думають лише про гроші, до молодих ідейних політиків має остаточно завершитися.

Існує немала ймовірність, що у 2027 році французи отримають молодшу версію "поправілого" Макрона в особі Барделли, що, як я вже раніше теж писав, є справді позитивним явищем.

А я не просто так учора виклав цей текст на дуже багато букаф.

Він буквально зачіпає всі основні аспекти нещодавнього виступу Трампа: і ненависть до Зеленського зі спільними обговореннями цього з путіним, де наш президент виставляється недоговороздатним, і бажання москви досягти миру — з очевидним натяком на відсутність такого прагнення з нашого боку.

А далі ще й надходять новини про відомого нам Дмітрієва, який розповідає про початок спільних американо-московських обговорень видобутку корисних копалин, що також є одним із пунктів стратегії путіна.

І все це вже ціла вистава, де Трамп — рояль, а путін — молодий комік із "Кварталу 95".

https://t.me/taraspovidomlyae/68440

До речі, щодо тарифних погроз Трампа, які, по суті, передбачають вторинні санкції. На днях мені на очі потрапила стаття в The New York Times, написана двома економістами, які розробили дуже цікавий план щодо цієї теми.

Я розумію, що TNYT – продемократичне видання, але зміст цієї статті, думаю, міг би сподобатися самому Трампу.

Так ось, у ній пропонується не звичне запровадження вторинних санкцій, а цікавіший механізм, який автори назвали "універсальним російським тарифом".

Його суть така: перш ніж москва зможе продати бодай краплю газу чи нафти, вона має сплатити до казначейства США комісію в розмірі 20 доларів за кожен барель нафти (московський Urals зараз коштує приблизно 65 доларів).

Якщо ж цей платіж не здійснюється, під санкції США автоматично потрапляє не лише покупець, а й танкер, який доставляє нафту, банк, що обробляє платіж, страхова компанія, яка покриває ризики, та порт, який приймає судно. Таким чином, усі змушені обирати між співпрацею з москвою чи потраплянням під гарячу руку Вашингтона.

Виходить, що або москва платить США, продаючи нафту за нижчою ціною (40-45 доларів за барель), або ж вона змушена шукати найвідбитіші компанії, які не бояться санкцій, але все одно отримуючи менше, щоб хоч хтось погодився купувати.

Як зазначають економісти, така ініціатива могла б приносити американському бюджету до 120 мільйонів доларів щодня (понад 40 мільярдів на рік), при цьому жодним чином не зменшуючи обсяг нафти на ринку, а отже, не стимулюючи зростання цін.

Але остаточне рішення – за Трампом.

"Миролюбні" демократи допомагали воювати стільки, скільки потрібно, а "войовничі" республіканці збираються домовлятися про мир стільки, скільки потрібно…

Але ніхто так і не зрозумів, що "скільки потрібно" не працює, якщо цьому не сприяти так, як потрібно.

https://www.barrons.com/news/rubio-says-too-early-for-high-level-russia-talks-c325fab0

А от тепер можна поговорити. Слова Пєскова особисто для мене вибудовують чіткішу картину вчорашньої лекції бункерного, яка все ж таки мала головну мету не лише в тому, щоб продавити ідею нелегітимності всіх українських структур, а й через подальшу систематичну демонізацію наших найбільш результативних підрозділів, які водночас часто мають націоналістичну ідеологічну базу, виторгувати у Трампа пряме послаблення наших військових можливостей.

Зараз москва, розуміючи, що переконати американців змусити нас здатися не виходить, прагне хоча б переконати їх у тому, що головною перешкодою для миру є самі підрозділи ЗСУ, які цього миру й не хочуть і яких так чи інакше потрібно приборкати.

Чи поведуться на це у Вашингтоні — сказати важко, але, зважаючи на те, що наратив про українських "неонацистів" давно поширений серед членів та наближених до адміністрації рудого, є чимала ймовірність, що ця карта москви може таки зіграти.

https://t.me/ShrikeNews/21438

Сенсу розписувати, як цей лисий півень ледве не вперше з початку війни знову розправив свого гребеня, я не бачу.

Почекаємо, що на всю цю пургу відповість другий дід, якому знову вказують, що зі своїм "миром" він може йти куди подалі.

https://t.me/ShrikeNews/21427

Поки несеться зрада про те, як європейці зі своєю ідеєю "коаліції охочих" нібито "зливаються", поспішу не поділяти цю думку.

Знаєте, ця епопея з нашим цілком зрозумілим обуренням нагадує мені ситуацію, коли Байден і європейці надавали зброю та вводили санкції, а більшість українців тоді казала: "Фу, мало, треба ленд-ліз, треба вторинні санкції проти тих, хто торгує з москвою", і так далі.

Так, вони справді робили не так багато, як могли б, але ось прийшов Трамп після Байдена — і раптом виявилося, що навіть те, що здавалося недостатнім, може просто зникнути. І ось тоді починаються справжні скрутні часи.

Зараз ми сидимо на допомозі, яку погодив ще дід Джо, і трусимося над тим, щоб її раптом знову не "призупинили".

З миротворцями ситуація подібна: сама ідея та активна підготовка до її реалізації — вже величезний прогрес для Європи, яка навіть на етапі обговорення цього питання внутрішньо розколюється зі швидкістю поділу ядер урану та плутонію під час вибуху ядерної бімби.

Не бачу сенсу обурюватися тим, що європейці поступово відходять від ідеї введення військ на землю. Хоча, якщо бути точним, це не так: Макрон чітко сказав, що війська будуть, але в тилу — що, до речі, одразу й озвучувалося. Про війська на лінії фронту ніхто й не говорив ніколи.

Ба більше, я вже не раз зазначав, що саме таке розміщення військ (на лінії фронту) абсолютно безглузде й несе радше купу супутніх проблем — як для самих західних військ, так і для нас. Набагато кращим варіантом було б залучення повітряної компоненти західних сил, на чому, до слова, зараз і планують зосередитися учасники "коаліції охочих".

Коротше кажучи, заспокойтеся. Не будуйте в уяві казкові замки, щоб потім вони не руйнувалися об сувору реальність, породжуючи чергову зраду про те, що всі нас кинули й все пропало.

Нічого не пропало. І сам факт, що європейці досі не відмовилися від цієї ідеї, навіть попри те, що американців не вдалося продавити на її підтримку (або хоча б на нейтралітет у процесі реалізації), говорить багато про що.

Пропоную все ж не ігнорувати той факт, що Трамп уперше публічно визнав: саме москва затягує перемовини, по суті водячи його за носа. У світлі чого скажу — це вже можна вважати невеликим доказом еволюції його переконань (хоча він і досі повністю не відійшов від віри в «мирні наміри» москви (принаймні публічно)).

Сюди ж я б додав його нещодавній допис, де він погрожував збільшити санкції проти москви, якщо та не припинить удари по Україні й не почне прагнути миру. Після цього в різних ЗМІ з’явилися інсайди про те, що рудого сильно дратує неслухняність обох сторін, які не надто підкоряються його закликам до миру.

До цієї скарбнички додам також нещодавній аналітичний звіт американської розвідки, а саме ключову в цій ситуації тезу: союз між КНР, иосквою та КНДР вважається незворотним.

Так, покладатися на американську розвідку зараз, коли її інформацію фільтрує для Трампа Тулсі Габбард, складно. Але це теж прогрес, який рано чи пізно почне на нього тиснути. Власні спецслужби прямо кажуть йому про марність спроб хоча б відвернути москву від Пекіна.

До цього можна додати ще кілька мікросигналів: слова директора ЦРУ про те, що ми боротимемося навіть із голими руками, суспільний тиск через демонстрацію слабкості Трампа перед москвою та путіним, а також дії самої москви, яка все нахабніше позиціонує себе в переговорах, видаючи власні вимоги за поступки.

І ось, зважаючи на все це, хоч і не дуже впевнено, але припущу, що зсув у поглядах Трампа все ж можливий. Можливо, кубик Рубіка у його голові нарешті складеться, сформувавши більш реалістичну картину світу, де є одна сторона, яка цього миру не прагне.

Але тут таки залишається кілька «але». Незрозуміло, скільки часу займе ця трансформація поглядів — це можуть бути як тижні, так і місяці. Так само невідомо, що станеться, якщо цей пазл таки складеться: чи отримає москва нищівні санкції, а ми — всю необхідну для перемоги зброю, як він обіцяв під час передвиборчої кампанії? Чи, можливо, він просто відмахнеться від цього всього, продовжуючи говорити про мир, поки ми щодня втрачатимемо все більше? Або ж узагалі зосередиться виключно на Китаї, скинувши всю відповідальність на Європу?

Ось це все ми й дізнаємося в короткостроковій перспективі.

🇺🇦POLITpedia

Немає у мене часу на змістовний аналіз, але наведу вам приклад цієї ініціативи Трампа щодо передачі ЗАЕС під американський контроль. Упустимо той факт, що всі атомні електростанції в Україні юридично належать державі й не можуть просто так бути передані комусь…

Ладно, деталі є, але найцікавіше, що вони у кожної зі сторін просто різні.

От є український, американський і московський варіанти — вони мають щось спільне, але кожен містить унікальні деталі, яких нема в інших.

Але в сухому залишку ми отримуємо:
— зобов’язання не бити по енергетичній інфраструктурі (хоча це не факт, бо за версією москви це діє вже з 18 березня);
— повну невизначеність щодо іншої інфраструктури (зокрема, портів);
— вільне судноплавство (яке завдяки нашим військовим і так діяло вже більше року);
— "допомогу американців у поверненні наших полонених та вкрадених дітей" (як вони планують це реалізувати — незрозуміло, бо для цього потрібна передусім воля кремля).

Водночас кремль, висунувши вимоги, без яких він не збирається дотримуватись угоди (і які, схоже, погодили американці), отримує:
— зняття санкцій з банків, підприємств і суден, задіяних у торгівлі сільгосппродукцією;
— дозвіл на обслуговування російських суден у закордонних портах;
— скасування обмежень на постачання сільгосптехніки до москви;
— ще кілька "плюшок".

Фактично, будь-який банк, що хоч якось пов’язаний із платежами за торгівлю сільгосппродукцією та продовольством, зможе так чи інакше повернутися у світову економічну систему.

Що головне — за недотримання умов договору не передбачено жодної відповідальності.

Тобто домовилися так: ми, які мали абсолютну перевагу на морі, отримуємо дулю з маком та якусь незрозумілу допомогу у поверненні наших людей, а москва — зняття санкцій, захист від ударів нашими дронами та ще й сприяння з боку американців у її торгівлі зі світом.

Таке враження, що це ми агресор, а москва — жертва, якій усіляко допомагають.

✌️У час одвічних зрад і всепропадницьких настроїв, коли здається, що краще вже ніколи не буде і це кінець, є ті, хто не опускає рук — і вам не дає цього зробити. Саме цю групу ентузіастів я хочу вкотре порадити.

Це наша спільна добірка новинно-аналітичних каналів, яка допоможе вам у цей складний час розібратися у всіх хитросплетіннях хаосу, що охопив наше сьогодення. А час від часу ще й підніме настрій, розганяючи смуток і присмак зради:

➡️ Гамбіт Саллівана — переклади західних медіа та розшифровка шизи Трампа для української аудиторії;
➡️ The Voicer — середовище аналітики та здорового глузду. Авторські аналітичні статті з різних тем від геополітики до економіки;
➡️ Новосилецький на дивані — зрада, від якої ви станете залежні;
➡️ Міжнародне Аняме (国際アニャメ) — відкриваю світ міжнародних відносин (і не тільки) в Індо-Тихоокеанському регіоні;
➡️ Пхеньянська Правда🇺🇦 — канал про велику геополітику країн Азії та Близького Сходу;
➡️ Політичний Фронт США — аналітика, новини та огляд головних подій американської політики. Відстежуйте зміни, що формують майбутнє;
➡️ UnRealpolitik — коли реальність не вписується в політичну теорію.
➡️PolitКраїна - канал, який пише про те, чого не помічає більшість!
➡️Сігай - автор YouTube-каналу про міжнародну політику та падіння комунізму в Європі (а ще про Трампа без зайвого алармізму).
➡️dechat – головні події, політика та суспільні процеси в Німеччині, Австрії та Швейцарії. Аналітика, меми та упереджені погляди будуть також присутні.
➡️Кваси — підпільний народно-капіталістичний канал. Де актуальні події пишуться під кваском.
➡️Young Diplomat — Простими словами про велику політику від студента МВ
➡️Будда в Конгресі - виважена та спокійна аналітика про обидва береги Атлантики з фльором місцевого гумору
➡️ADASTRA - досліджуємо міжнародне, щоб творити національне.

Підписуйтесь, діліться з друзями та підтримуйте український контент! Разом формуємо національну інтелектуальну спільноту!🧠🇺🇦

Якщо вірити інформації від каналу CBS та видання Reuters, американська та московська делегації таки домовились, але лише про один із двох запланованих аспектів перемир'я – перемир'я на Чорному морі, яке є відверто слабенькою ініціативою, і навіть за певних може стати шкідливою (далі поясню чому).

Формулювання необхідності цього перемир'я було таким: "забезпечити вільне судноплавство в Чорному морі". Але, якщо хтось забув, це більш-менш вільне судноплавство і так було забезпечено нашими військовими та морськими дронами ще року десь так з 2023, коли москва навмисно вийшла з "чорноморської ініціативи", більш відомої як "зерновий коридор". У результаті чого спільними діями СОУ Чорноморський флот москви був відігнаний подалі від українських берегів.

Ці дії, зокрема, допомогли суттєво зменшити кількість ракетних обстрілів з акваторії Чорного моря, оскільки в москві просто почали боятися виводити в море власні ракетоносці, які могли бути в будь-який момент потоплені нашими дронами. А основна загроза для "вільного судноплавства" надходила виключно від ракетних ударів по портовій інфраструктурі, де ці судна і знаходились. І саме про такий тип перемир'я (не бити по інфраструктурі), яке було пріоритетнішим для американців, домовитися не вдалося.

Зате тепер я бачу таку ситуацію: сторони, скоріше за все, погодяться не виводити морські дрони та військові кораблі надто далеко за межі своїх територіальних вод для атаки один на одного. Ми це виконуємо, поки москва спокійно повертає власні ракетоносці до Криму (не боячись атаки дронів), з території вод якого продовжує вести обстріли, змушуючи нас або терпіти, або знову почати полювання на їхні кораблі. Після чого нас звинуватять у недотриманні умов угоди.

Тобто знову те саме: американці здобувають перемогу на рівному місці, москва робить вигляд, що це жест доброї волі та прагнення до миру, а ми не отримуємо нічого нового, окрім зменшення власних можливостей для оборони. Але не відкидаю того факту, що наша делегація могла передбачити такий розвиток подій і чітко прописала та передала американцям алгоритми перемир'я на морі, які врахують усі нюанси та заборонять будь-які удари з чорноморської акваторії, і москву на це таки продавлять.

Тут залишається лише гадати, бо деталі, схоже, ніхто публікувати не поспішає, і судити про дієвість цього перемир'я доведеться вже по факту його дії.

🇺🇦POLITpedia

Сьогодні розпочалися чергові абсолютно незрозумілі для мене переговори в Саудівській Аравії між нами та американцями.

Незрозумілі вони тому, що їхня суть полягає в отриманні від нашої сторони погодження на дотримання припинення атак у Чорному морі та по енергетичній інфраструктурі.

Але на минулій зустрічі, нагадаю, ми вже погодилися на повне припинення вогню на всьому театрі бойових дій, включно з Чорним морем та інфраструктурою. І це попри те, що приблизно такий же план (перемир'я на воді та у повітрі) минулого разу ми й пропонували, котрий відкинули вже американці.

Тобто, жодної логіки в тому, щоб проводити ще одні переговори лише для того, щоб отримати від нас підтвердження чогось меншого, ніж те, що ми вже прийняли, просто немає.

Так, там відбудеться обговорення технічних питань, де будуть чітко прописані об'єкти, що підпадають під ці критерії. Але мушу зазначити: якщо ще під час першої зустрічі ми їхали з приблизно таким же планом, подібний список уже мав би існувати. Його можна було б спокійно передати американській стороні без потреби в особистій зустрічі — тим паче в такій країні, як Саудівська Аравія.

Нагадаю, що переговори там проводяться через санкції: більшість московських дипломатів перебувають під американськими обмеженнями, а американські — під московськими. Чому і нас змушують туди пертися — для мене велике питання.

Крім того, зараз має відбутися так звана "човникова дипломатія", анонсована Келлогом. Американці бігатимуть з кімнати в кімнату, передаючи позиції сторін.

Але путін фактично знищив саму ідею важливості цих переговорів тим, кого відправив на них: дипломата на пенсії Григорія Карасіна та — сюрприз-сюрприз — гебню Сергія Бєсєду, який у ФСБ безпосередньо займався питаннями нашої війни, зокрема розробкою плану вторгнення.

Через таких персон, а не присутність Лаврова чи інших дипломатів високого рівня, американці банально не можуть відправити на переговори очільника держдепу Рубіо та Волца, бо це стало б дипломатичним приниженням (не той рівень перемовників). Тому з їхнього боку будуть лише заступники.

Тобто, навіть у такій формі москва знову підісрала  американцям: не відмовилася від зустрічі, але направила на неї максимально низькорівневих представників, один із яких ще й є знаковою фігурою в початку нашої війни.

Ба більше, ймовірно, на цьому раунді не вдасться взагалі ні до чого домовитися, оскільки москва затягуватиме технічні питання, щораз більше втягуючи американців у цей переговорний процес, котрий від самого початку є фікцією, яку кремль використовує з двома цілями: з одного боку — для задоволення миротворчих амбіцій Трампа, а з іншого — для продовження війни за максимальної пасивності США.

Тож я б не очікував від цього цирку якихось серйозних результатів, але був би радий помилитися.

Традиційного мільйону посилань не залишу, пишу з телефону, вибачайте

🇺🇦POLITpedia

Вчора чи позавчора в наших інтернетах натрапив на "зраду" про те, що Макрон відмовився від ідеї відправки військ і натомість запропонував замінити їх миротворцями під егідою ООН.

На це одразу відреагував наш президент, цілком справедливо заявивши, що таке рішення жодним чином не стане гарантією недопущення повторного вторгнення та захисту суверенітету України.

Сьогодні ж італійці викатили більш змістовний інсайд із поясненням цієї макронівської ідеї, яка вже набуває більш конкретних деталей. Пропонується наступне:

➡️Після утворення демілітаризованої зони, де не перебуватимуть сили жодної зі сторін, туди вводять миротворців під егідою ООН, до складу яких входитимуть війська Індії, Бразилії, Саудівської Аравії, Китаю (який уже висловив зацікавленість) та інших країн Глобального Півдня. Усі вони фіксуватимуть режим припинення вогню та похідні від цього.

➡️За демілітаризованою зоною та контингентом миротворців уже мають розміщуватися частини СОУ, які в разі нового наступу противника стрілятимуть в обличчя тікаючим миротворцям першими вступатимуть у бій.

➡️Війська ж "коаліції охочих" вже займатимуться тим, що я раніше описав:

- Британці сконцентруються на прикритті України з повітря та моря (Стармер зараз активно просуває цю ідею).
- Французи, ймовірно, введуть війська для охорони стратегічних об'єктів або ж, разом з іншими союзниками, залишатимуться на кордоні, готуючись до швидкого розгортання у разі повторного кіпішу.

➡️На останньому рівні перебуватимуть американці, відповідальні за розвідку, зв’язок, повітряне прикриття та інші критично важливі компоненти (що, чесно кажучи, робить ідею ще більш сумнівною, ніж присутність миротворців із Глобального Півдня).

Ідея, чесно кажучи, прикольна, але важко реалізовувана.

Її головний плюс у тому, що першими, хто отримає в разі ескалації, будуть саме сили Глобального Півдня, країни якого всі ці роки жили з думкою "нє всьо так однозначно". Це моментально змінить їхню позицію. Тобто, вони буквально стануть живим щитом, який своєю присутністю має або повністю стримати агресора, або, у разі атаки, розвернути ці країни від москви та будь-якої взаємодії з цими шизоїдами.

Мінус у тому, що москва чудово це розуміє і, маючи статус постійного члена Ради Безпеки ООН, найімовірніше, накладе вето на цю ініціативу. Ба більше, США, зважаючи на внутрішню політичну ситуацію й те, що вони творять останні тижні, навряд чи стануть надійною ланкою в цій конструкції.

Тому поки що надія лише на самих європейців, які, втім, не збавляють оберти зі своєю ідеєю. Час у них ще є, адже, крім слів американців, миром цим і не пахне.

🇺🇦POLITpedia

🇪🇺Війна як каталізатор: Європа або об’єднається, або розвалиться

🗣Брехати не буду – я, певно, один із ще поки досить невеликої групи переконаних єврооптимістів на просторах нашого вітчизняного тг. Саме той, що вірить у відносно близьке повернення їй суб'єктності та впливу на світовій арені, але можливо, у трохи видозміненому її форматі.

Кажу "у видозміненому", бо, як і інші оглядачі та аналітики (до яких мені, відверто кажучи, далеко), котрі цікавляться Старим Континентом, поділяю думку, що Європа або централізується, перетворившись на наймогутнішу нову світову наддержаву за всіма показниками (окрім чисельності населення), або стане значно компактнішою, але водночас ефективнішою та гнучкішою.

І друга думка, особливо у світлі епопеї з відродженням обороноздатності блоку та необхідності збільшення підтримки для нас, мені імпонує більше.

➡️Наша війна та, чесно кажучи, ми самі буквально стаємо тим фактором, через який увесь цей клаптиковий плед, що й так існував із труднощами під тягарем власної бюрократичної машини, може потроху, по ниточці, почати розлазитися в різні боки.

Бачте, у Європі за ці три роки існував хиткий консенсус щодо нас і допомоги у війні. Його більш-менш підтримували тим, що можна було кинути кілька копійок із бюджету, віддати три іржаві відра під гордою назвою "танк" і далі сидіти пердіти, розправляючи за спиною ангельські крила.

➡️Але зараз, коли дедалі частіше лунають заклики, що три копійки й два відра вже замало, а потрібно діяти рішуче, все глибше занурюючись у власний гаманець, бо москва становить екзистенційну загрозу континенту, цей консенсус починає тріщати.

Яскравий приклад – наша, а може, вже й не наша "слониха" італійка Мелоні, яка вдруге каже приблизно таке: "Ми, звісно, з Україною, але в НАТО її не візьмемо, хоча давайте надамо їй гарантії, як у НАТО, але захищати її ми не будемо, а ви, якщо хочете, давайте".

І це не лише її позиція, а переважної більшості країн, які більш віддалені від московського кордону і розуміють, або радше переконують себе в тому, що це не тільки не їхня війна, щоб на неї витрачатись, а й самої загрози як такої для них не існує взагалі.

➡️Ця кардинальна поляризація думок, де північно-центральна частина блоку розуміє, що війна у них на порозі, й уже негайно потрібно витрачати гроші не на велфер-стейт й перетворення країни на пансіонат для пенсіонерів, а на розбудову армії, щоб хоча б зберегти те, що є, а південна частина, яка максимум межує з морем або Африкою, не відчуваючи такої необхідності й дедалі більше обурюється тим, що її намагаються примусово втягнути в протистояння, поступово, але впевнено розколює Європу.

Прикладом є ініціатива справжньої "слонихи" Кайї Каллас, яка запропонувала швидко виділити Україні пакет допомоги на 40 мільярдів євро через нестабільну політику США. Однак саме через позицію країн Півдня його спочатку скоротили до 20, а потім і взагалі до 5 мільярдів, так і не ухваливши, бо, бачте, допомога мала бути не добровільною, а обов’язковою.

❕Європа надто різна, тому їй так важко прокинутись, але якщо нічого кардинально не змінити, це не лише погіршуватиме функціональність блоку, а й може рано чи пізно його зруйнувати, особливо перед загрозою великої війни, яка, можливо, не така далека, як про це думають у деяких європейських столицях.

🇺🇦POLITpedia

Це вам нагадування щодо Віткоффа, щоб ви не дивувалися його словам у новому інтерв’ю Такеру Карлсону.

Немає у мене часу на змістовний аналіз, але наведу вам приклад цієї ініціативи Трампа щодо передачі ЗАЕС під американський контроль.

Упустимо той факт, що всі атомні електростанції в Україні юридично належать державі й не можуть просто так бути передані комусь іншому (у даному випадку США чи їхнім громадянам).

Те саме мала б зробити й наша дипломатія — просто замовчати це і погодитися на НАЙГЕНІАЛЬНІШУ ідею НАЙГЕНІАЛЬНІШОГО перемовника всіх часів і народів Дональда Дж. Трампа.

Але просто так проігнорувати той факт, що це надважливий стратегічний об'єкт, який до війни виробляв п’яту частину всієї електроенергії країни, а зараз перебуває під окупацією москви, яка чудово розуміє його значення для нас, неможливо.

Давайте на пальцях: станція знаходиться на іншому березі Дніпра, спроби висадки на який, щоб створити плацдарм, нами проводилися неодноразово. Вона не працює і ще довго не запрацює (на це потрібні роки), тобто весь цей час у стані простою вона може більш-менш спокійно використовуватися ЗСУ як плацдарм у разі зриву перемир'я чи мирної угоди. Якщо ж перемир'я таки протримається кілька років і станцію вдасться відновити, це дасть значний економічний плюс Україні, що буде вкрай незручним для москви (плюс плацдарм нікуди не дінеться).

І тепер питання: чому кремль, який навіть на банальне короткострокове перемир’я Трампу відмовляє, має раптом погодитися повернути стратегічний об’єкт такого рівня Україні (хай і під американський контроль)?

Ця ідея така ж ГЕНІАЛЬНА й проста у своїй реалізації, як і переселення палестинців із Гази з передачею її під контроль США й подальшим будівництвом там гольф клубів та золотих статуй рудого миротворця. Нагадувати, що з цього вийшло, думаю, не варто (нічого).

Проте, повторюся: цю карту з нашого боку все ж варто було б розігрувати (я б узагалі запропонував Трампу ідею передачі всіх окупованих територій під американський контроль, а чим вони гірші за Газу?) — бодай для того, щоб рудий знову і знову чув відмови від москви, поступово змінюючи свою, після останньої розмови з путіним, певно, й так трохи похитнуту думку про нашу війну та позиції сторін у ній.

До слова, результати переговорних та "договорнякових" здібностей Віткоффа ви бачите по тому, як знову розгорілася війна між Хамасом та Ізраїлем після того, як перші, будучи агресором у цій війні, відмовились виконувати умови перемир'я.

І це пряма його заслуга, бо він був і залишається повіреним саме по цьому регіону, займаючись саме цим конфліктом (звісно, з перервами на поїздки до москви), а зараз якесь подібне перемир'я без, так би мовити, вирішення першопричин конфлікту він намагається натягнути вже на нашу війну.

Якщо трохи абстрагуватися від сексу розмов Трампа та путіна по телефону й звернути увагу на сьогоднішні заяви Віткоффа, можна ненароком дійти до логічного висновку, який і так напрошувався: позиція Трампа щодо москви не зміниться, доки ця людина має доступ до його вух і, головне, кредит довіри від рудого.

Навіть якщо Трамп відчуватиме себе кинутим чи приниженим своїм давнім другом Владіміром.

Неважко здогадатися, що Віткофф, як посланець Трампа та його посередник у відносинах із путіним, а також людина з власними інтересами в москві й давніми зв’язками з радником кремлівського боса та членом переговорної делегації Дімітрієвим, усіляко, дуже м'яко кажучи, згладжує кути між двома дідами. При цьому він ще й доносить відверту кремлівську брехню довірливому Донні.

Гадаю, ви бачили, як сьогодні ця людина буквально вкинула московську мульку про те, що ЗС рф самі ж, за наказом путіна (якому він, як сам же сказав, не бачить сенсу не довіряти), збили аж цілих сім своїх дронів.

Певен, що інформацію про неіснуюче оточення на Курщині, про яке Трамп заговорив буквально після зустрічі Віткоффа та путіна, рудий отримав саме від нього.

Тому, тут я б не говорив про агента Краснова, тут радше працює агент Вітьковв

А я чомусь не додумався вписати пункт саме про наш план (припинення вогню в повітрі та на морі).

Проте ті, хто проголосував за варіант, що домовитись не вийде, але консультації продовжаться (нічого не зміниться), виявилися ближчими до правди — особливо з огляду на те, що сьогодні очікується черговий наліт шахедів, які традиційно летять саме по енергетиці. Вони то, так би мовити, і закріплять домовленості двох друзів (можливо, вже скоро колишніх).

Але є й позитив: Трамп, який мав одразу після розмови дати НАЙКРАЩУ у світі пресконференцію та розповісти про НАЙКРАЩУ у світі розмову з НАЙВЕЛИЧНІШИМ лідером і його НАЙКРАЩИМ другом Владіміром, просто її не дав).

А це говорить про те, що розмова, схоже, виявилася не такою вже й НАЙКРАЩОЮ, і Трамп залишився не надто задоволеним.

А там, дивись, може, й до діда нарешті дійде, хто насправді не хоче миру.

https://t.me/denyssihay/5415

Оцей путінський спіч про 29 тисяч санкцій, введених проти москви та її громадян, які їм майже ніяк не зашкодили, — ще один смачний такий харчок у бік рудочолого, який показово був зроблений саме за декілька годин до їхньої телефонної розмови.

Він буквально словами рудого каже йому ж, що найбільш розтиражована ним "карта" про можливість збільшення проти москви санкцій — дешевий блеф, який з москвою не спрацює, а отже у Донні і карт то нема.

І таке приниження Трампа з боку кремля відбувається безперебійно, на що я постійно вказую. То знеціненням слів американців про поступки з обох сторін, які у відповідь путін сам же публічно відкидає, то ситуацією з Віткоффом, який приїхав як головний посланець Трампа, здавалося б найвпливовішої людини у світі, і якого путін змусив чекати, натомість проводячи зустріч зі своєю шестіркою Лукашенко.

Я знаю, що зустріч з Віткоффом таки відбулася, і Трамп потім викатив пост з виправданнями, що це була НАЙКРАЩА зустріч у світі, але відбулась вона значно-значно пізніше посиділок з вусатим і аж ближче до години ночі. Тобто, це було демонстративне затягування й приниження посланця Трампа, а отже й його самого.

Єдине чого не знаю, скільки ще Трамп буде ганьбити себе перед усім світом заради виправдання своєї логічної, але абсолютно нереальної мрії перетягування москви на свій бік, але ймовірно за результатами сьогоднішньої телефонної розмови відповідь на це питання замайорить десь на горизонті.

Як же хочеться виборів...

Текст оригінального твіта журналіста виявився намаганням набрати лайків, сильно видозмінивши суть інтерв'ю.

Не один Рьопке у німців пише дурню.

https://t.me/lechatdechat/919

Поки шиза з-за океану несеться повним ходом, відійду у зовсім незвичну для себе сферу — культуру.

Просто натрапив на статтю BBC  про скандальну нову "Білосніжку", епопея навколо якої своїм рівнем абсурдності не відрізняється від того, що зараз робить умовний Трамп.

Як, думаю, багато хто знає, на роль Білосніжки, яку так назвали саме через колір шкіри ("білий, як сніг"), обрали смагляву колумбійку Рейчел Зеглер. Це пояснили тим, що, мовляв, принцесу прозвали Білосніжкою (snow white) не через її зовнішність, а тому, що вона в дитинстві пережила сніжну бурю. Аргумент, м’яко кажучи, не зменшив рівень обурення.

Сама ж Зеглер, як з’ясувалося, є активною прихильницею Free Palestine, за що свого часу отримала засудження від ізраїльського консула у Нью-Йорку.

А актриса, яка зіграла мачуху Білосніжки — Галь Гадот — виявилася ізраїльтянкою, яка два роки прослужила в ЦАХАЛі. Це, своєю чергою, змусило вже прихильників Free Palestine бойкотувати фільм.

Але найкумедніша ситуація сталася з гномами, яких спочатку мали грати карлики.

За це рішення одразу прилетіла критика від Пітера Дінклейджа (грав Тіріона Ланністера у «Грі престолів»), який заявив, що такий підхід — це відголоски минулого століття та знущання з людей низького зросту (англійське dwarf означає не лише гном, а й може бути глузливим прізвиськом для людей маленького зросту).

Після цього критика полетіла вже від правих, бо у підсумку карлик був лише один, а інші шість акторів, які грали гномів, були нормального зросту, але різних рас і статей.

У відповідь Disney вирішили взагалі замінити гномів на комп'ютерну графіку, щоб нікого не образити.

І тут уже образилися самі карлики, які заявили, що їх дискримінують, позбавляючи можливості зніматися у кіно такого рівня.

А Білосніжка таки вийшла, щоправда, показ відбувся без широкого доступу преси, щоб не довелося відповідати на зайві запитання)

(Сучасна політкоректність сама себе вбиває)

🇪🇺Європа розправляє крила: відмова від F-35 як новий тренд у світовій авіації

🗣Готуючи вчора матеріал про коаліцію охочих, якось звернув увагу на все більш гучно лунаючі заклики Макрона інвестувати у європейську оборонку та, головне, закупати озброєння саме всередині блоку, перш за все, що й не дивно, французькі винищувачі Rafale та французько-італійську систему ППО SAMP-T, яка є європейським аналогом Patriot. І якщо до європейського "Петріота" є багато питань через його сируватість та брак ракет, то питання з літаками куди цікавіше.

Так вже сталося, що Трамп налякав своєю риторикою та тимчасовим скасуванням для нас постачання американського озброєння й доступу до розвідданих власних союзників настільки, що вони для себе раптово відкрили факт того, що американський F-35 є не тільки найдосконалішим винищувачем нового покоління у світі, а й супер залежною машиною від американської волі, базуючись на американському програмному забезпеченні (перш за все системі GPS), потребуючи навчання пілотів виключно на території США та безперебійного постачання запчастин через свою особливість часто ламатися (надто багато там усіляких наворотів всередині).

➡️Цей переляк запустив каскадну реакцію відмови від попередніх замовлень на американські супер та не тільки винищувачі:

🇨🇦Першою стала Канада, яка на фоні погроз щодо майбутнього статусу 51 штату для себе усвідомила, що купівля 88 F-35 на понад 19 мільярдів доларів стане не найкращою інвестицією у власну незалежність від трампівського імперіалізму і вартувало б озирнутись у бік, звідки прийшли їх предки.

🇵🇹Після канадійців загрозу для себе виявили португальці, які планували замінити увесь свій парк старих F-16 на передові F-35, але на фоні того дійства, що американці почали робити зі своїми союзниками, якось дійшли до висновку, що у них не такі вже і старі борти, а заміну для них можна підібрати і серед європейських, рафалів, гріпенів та єврофайтерів.

🇨🇭Приблизно така сама ситуація і у швейцарців, які поговорюють про повну відмову від закупівлі F-35 через американську ненадійність та неймовірні затрати на їх утримання й обслуговування, так само розглядаючи саме європейські варіанти літаків.

🇹🇷Європейськими літаками зацікавились й турки, у яких основним літаком є F-16, а F-35 довгі роки після придбання московських С-400 залишалися нездійсненною мрією. Вони замість того, щоб запросити у американців модернізацію своїх ефок, вирішили закупити 40 новеньких єврофайтерів у британців.

🇨🇴Навіть історично близька до американців Колумбія зараз стоїть на роздоріжжі між придбанням американських F-16 та європейських винищувачів 4,5 покоління, схиляючись у бік останніх через охолодження відносин з Вашингтоном.

І цей список, впевнений, буде лиш збільшуватись, можливо поповнившись Бельгією, яка на собі відчула загрозу експлуатації F-35, через політичну затримку в передачі яких вони не можуть нам надіслати вже обіцяні F-16 у цьому році, та ймовірно ще цілою низкою інших європейських й не дуже країн.

➡️Єдина проблема - відсутність у Європі потужностей для такого масового виробництва таких складних систем, як сучасні літаки (ті ж французькі рафалі випускаються у кількості 33 штук на рік), але це чисто питання часу, яке здебільшого лежить у політичній площині (будуть гроші й замовлення від країн, буде розширення виробництва та потужностей).

Тут, я думаю, європейські оборонні гіганти, які останні десятиріччя вимушені були все більше скорочувати виробництва й усіляко ужиматись, можуть лиш похлопати діду, який своїми діями відроджує промислову міць старого континенту. MUGA 🇺��

🇺🇦POLITpedia

✌️У час одвічних зрад і всепропадницьких настроїв, коли здається, що краще вже ніколи не буде і це кінець, є ті, хто не опускає рук — і вам не дає цього зробити. Саме цю групу ентузіастів я хочу вкотре порадити.

Це наша спільна добірка новинно-аналітичних каналів, яка допоможе вам у цей складний час розібратися у всіх хитросплетіннях хаосу, що охопив наше сьогодення. А час від часу ще й підніме настрій, розганяючи смуток і присмак зради:

➡️ Гамбіт Саллівана — переклади західних медіа та розшифровка шизи Трампа для української аудиторії;
➡️ The Voicer — середовище аналітики та здорового глузду. Авторські аналітичні статті з різних тем від геополітики до економіки;
➡️ Новосилецький на дивані — зрада, від якої ви станете залежні;
➡️ Міжнародне Аняме (国際アニャメ) — відкриваю світ міжнародних відносин (і не тільки) в Індо-Тихоокеанському регіоні;
➡️ Пхеньянська Правда🇺🇦 — канал про велику геополітику країн Азії та Близького Сходу;
➡️ Політичний Фронт США — аналітика, новини та огляд головних подій американської політики. Відстежуйте зміни, що формують майбутнє;
➡️ UnRealpolitik — коли реальність не вписується в політичну теорію.
➡️PolitКраїна - канал, який пише про те, чого не помічає більшість!
➡️Сігай - автор YouTube-каналу про міжнародну політику та падіння комунізму в Європі (а ще про Трампа без зайвого алармізму).
➡️dechat – головні події, політика та суспільні процеси в Німеччині, Австрії та Швейцарії. Аналітика, меми та упереджені погляди будуть також присутні.
➡️Кваси — підпільний народно-капіталістичний канал. Де актуальні події пишуться під кваском.
➡️Young Diplomat — Простими словами про велику політику від студента МВ
➡️Будда в Конгресі - виважена та спокійна аналітика про обидва береги Атлантики з фльором місцевого гумору
➡️ADASTRA - досліджуємо міжнародне, щоб творити національне.

Підписуйтесь, діліться з друзями та підтримуйте український контент! Разом формуємо національну інтелектуальну спільноту!🧠🇺🇦

🇪🇺🇬🇧🇺🇦Від слів до дій: як Захід створює власну систему безпеки через "коаліцію охочих"

🗣Останні тижні, особливо після перепалки між нашим та американським президентом у Білому Домі сколихнули увесь світ, який одномоментно для себе усвідомив, що головний світовий поліцейський зник, а питання власної безпеки тепер неможливо делегувати американцям і треба щось думати.

І ось це саме думання завело наших справжніх західних союзників в стан, коли треба діяти рішуче, повернувши до порядку денного видозмінену ідею Макрона річної давнини про введення військ на нашу територію, яка тепер отримала благородну назву "Коаліція охочих".

🇫🇷🇬🇧Кістяком коаліції стають, як ми усі бачимо, французи з британцями, де перші, що ймовірніше, забезпечать основну сухопутну компоненту (банально є ким та чим), а другі візьмуть на себе питання морського патрулювання, координації та взаємодії між основними учасниками цього дійства (саме тому основні зустрічі та обговорення відбуваються під британським патронажем).

Усього буде дещо більше трьох десятків учасників, які на себе візьмуть абсолютно різні задачі, від забезпечення логістики (найймовірніше Польща, Румунія) та навчання наших військ, до повноцінного військового патрулювання повітряного та морського просторів.

📄Найголовнішим у цьому дійстві, на нашу з авторами каналу Стратегія Хаосу думку, виступають декілька фактів:

➡️Координація й розробка плану дій з цієї ініціативи відбувається у рекордно короткі терміни для традиційно неповороткого Заходу (вже переходять до оперативно-тактичного планування). Що свідчить про серйозність настроїв країн-учасниць, які не просто роблять вигляд бурхливої діяльності.

➡️Цілком серйозно розробляються варіанти збройної відповіді на московську агресію, якщо та порушить мирну угоду й спробує атакувати нас чи західні сили. Тобто, ці сили не будуть просто болванчиками, які першими ж кинуться за кордон у разі нової війни, а матимуть можливість і, головне, волю дати збройну відсіч ворогу.

➡️Найголовніше, судячи з риторики Макрона, яка ймовірніше за все була погоджена з іншими членами коаліції, західні сили розуміють, що погрози москви щодо розміщення у нас західних військ викликані тим, що там планують повторити вторгнення після відновлення за час ймовірного миру, але на Заході все одно готові і таки збираються розміщувати свої війська на території України, незважаючи на позицію москви, а тим більше, незважаючи, чи будуть на їхньому боці американці з їхніми ресурсами, чи ні (хотілося б, але скоріше за все ні).

➡️Зараз ударними темпами йде підготовка до організації швидкого розгортування військ західної "коаліції" у разі підписання нами миру, про наближення якого, проте, ніхто окрім американців не каже.

Та все ж, без перебільшень скажемо, що така рішучість, в поєднанні з іншими фактами, свідчить про пряме розуміння європейцями реальної наявності московської загрози уже для них самих, до чого вони зараз усі готуються, активно сприяючи власному переозброєнню.

Саме через цю загрозу поляки та фіни відмовляються відправляти до нас свої війська, наголошуючи, що їх наявність важливіша на власних кордонах, але напряму не відкидаючи ідею участі у так званих "місіях поза Україною" (розгортання військ у прикордонні для їх швидкого перекидання до нас у разі поновлення агресії).

В той самий час західні війська, які за словами Макрона, увесь цей час посилюватимуть Україну, у разі агресії проти Європи стануть основним авангардом, який першим (після СОУ, звісно) вступить у відкрите протистояння з москвою у разі її повторної агресії.

➡️Крім того, така присутність завжди буде подразником для кремля, який буде вимушений усю свою увагу концентрувати саме на Україні, тримаючи на кордоні величезну сухопутну компоненту та активно переозброюючись навіть у мирний час, продовжуючи навантажувати свою і без того проблемну економіку, втягуючись у нову гонку озброєнь з супротивником, у якого в рази більше ресурсів (і щось підказує, що це одна з основних цілей такої коаліції — буквально розвести мамонта на гроші, як це колись зробив Рейган з союзом).

��🇦POLITpedia/Стратегія Хаосу

Якщо зібрати воєдино всі проблеми останніх днів, які приніс Трамп — часто нелогічні федеральні скорочення, падіння економіки, приниження від москви та тегерану, які побачив увесь світ, та масове зростання невдоволення всередині країни усим цим, то удари по хуситах, яких бомбив ще Байден, виглядають цілком логічним та очікуваним рішенням.

Така собі демонстрація сили, яка є прямим сигналом Ірану (хусити — їхні проксі) і в якійсь мірі, хоча я не думаю, що в теперішній адміністрації така ціль взагалі була, москві, яка тим чи іншим чином постачає озброєння терористам.

Ну і своїм можна сказати: "Відалі, как я іх? Аж тапочки злетіли".

Незрозуміло, правда, як це взагалі має на когось подіяти, бо поки зі сторони виглядає як щось максимально примітивне: коли через власне безсилля перед іншими намагаєшся показатись грізним, б'ючи значно слабшого. Ще й звеличуючи його до стану рівного собі (у своїх дописах Трамп хуситів ледве не головною світовою загрозою зобразив), щоб не виглядати аж надто погано.

Але ветерани, які свого часу так само бомбили "махмудів у тапочках", а зараз через Маска залишились без засобів до існування, точно оцінять. Впевнений.

До речі, таких відео з часом стане менше, але не тому, що республіканці повернуть собі суспільну любов, а тому, що вони просто перестануть проводити відкриті зустрічі з виборцями. Ще у лютому партійний комітет рекомендував їм максимально утримуватися від таких заходів на тлі нових дій Трампа та Маска. Однак Едвардс, схоже, вирішив проігнорувати цю рекомендацію, за що і поплатився.

Ви маєте пам'ятати відео, де діванса освистали, коли той з'явився зі своєю дружиною на концерті Національного симфонічного оркестру у Кеннеді-центрі в Вашингтоні. І якщо це можна пояснити тим, що Вашингтон традиційно не дуже лояльний до Трампа та його оточення, то події в інших штатах з іншими республіканцями вказують на ознаки формуючоїся тенденції.

Мені просто приглянулися відео з міста Ешвіль, що в Північній Кароліні, яку, я нагадаю, за результатами виборів забрав Трамп, де люди на традиційній зустрічі (face-to-face) з республіканським членом Палати представників Чаком Едвардсом почали усім залом показувати невдоволення та освистувати (перше відео) його після відповіді на питання, чому він підтримує президента, якому плювати на НАТО, Україну і демократію, але важливі путін та інші диктатори, коли той сказав, що вважає, що Трамп дуже підтримує Україну і визнає, що путін диктатор та вбивця.

Але найбільш показовим став інцидент з ветераном (друге відео), якого вивели з залу поліцейські, коли той почав обурюватись нещодавнім рішенням про скорочення близько 8400 тисяч ветеранів з Міністерства по правах ветеранів та інших федеральних служб за ініціативою Маска з його ДОГЕ.

Ветерани, які, я нагадаю, історично є ядерним електоратом саме республіканців і дуже шануються у штатах, зараз почали збирати мітинги проти рішень влади. У п'ятницю такий пройшов у Вашингтоні, і найцікавіше, що його висвітлював Military.com, який є головним новинним та інформаційним сайтом для американських військових, ветеранів та їхніх родин.

Ще повних двох місяців правління Трампа не пройшло, а його дії та дії членів його команди призводять до невдоволення не лише з боку його політичних опонентів (ті взагалі переважно мовчать, не знаючи що їм робити), а й колись відданих шанувальників.

🇺🇦POLITpedia

Фиона Хилл:

▪️«Трамп не особо слушает своих собеседников, для него все определяется вайбом и поведением собеседника. Когда я была на первых телефонных звонках с путиным (как часть команды Трампа в 2016-2019), я внимательно слушала русских. Переводчик постоянно сглаживал углы и не передавал всю суть что говорил путин. Он очень аккуратно выбирал слова, и часто он открыто подтрунивал над Трампом. Он шутил над ним в построении фраз, в контексте, в намеках, но переводчик это все сглаживал. А после звонка Трамп даже не стал читать распечатки и наши комментарии. Он полностью упустил это. Сейчас Виткофф сидит по три часа с путиным. Думаете они записывают все слова путина на русском и потом их анализируют? Они теряют суть, что он на самом деле говорит».

▪️ (ведущий попросил привести пример как путин подтрунивал над Трампом по-русски, но переводчик упустил) «Классическая история это саммит G-20 в Осака. Трамп и путин разговаривают, и путин ему рассказывает за свои новые гиперзвуковые ракеты. Трамп слушает и отвечает «о, я бы хотел их получить», путин саркастически комментирует «да, да, конечно, ты их получишь». Но переводчик это переводит дословно. Они говорят дальше, и они начинают говорить за Израиль. Трамп начинает бравировать что «никто не сделал для Израиля больше чем я», начинает перечислять то и се. Путин его слушает и абсолютно саркастическим тоном, так, что любой кто знает русский понимает что это стеб отвечает: «Ты молодец, Дональд. Может Израилю надо назвать страну в твою честь?». Но переводчик это опускает и переводит дословно, и Трамп не понимает что над ним просто посмеялись: «Не, это наверное будет перебор». Он принял это за чистую монету».

▪️«РФ не знает что делать с Европой если Трамп на ее стороне. Представьте что Трамп ломает Украину. Это означает что теперь российские войска на границе с Европой? Для Европы война в Украине — экзистенциальна. Может быть Венгрия планирует отсидеться, но остальные — нет. Они вступят в войну если Украина будет падать, для нее это вопрос выживания. Для путина тут дилемма. Он бы хотел чтобы Европа была нейтральна и дружелюбна, но украинская капитуляция будет означать немедленную прямую войну с Европой. Все начинает запутываться».

▪️(В продолжение что все запутывается) «Трамп хочет сокращать ядерный арсенал в мире и говорить с РФ про разрядку. Но все что делает путин это ускоряет нуклеаризацию многих стран в мире. Япония, Южная Корея, Польша и другие смотрят на это и понимают, что им нужно ЯО чтобы обезопасить себя».

▪️«путину скорее всего не нравится что теперь Трамп для Европы — антагонист. Он и Трамп привыкли думать про Европу как про вассала. Как про подушку с деньгами, которая тебя кормит. А теперь они вооружаются на сотни миллиардов и перестают слушать США».

▪️ «путин может пытаться уговорить Трампа «сломать» Украину чтобы та отдала ему свои земли, но Трамп не может для него вывести канадские, датские и британские войска с Балтии. Он не может заставить Польшу разоружится. С нынешним Трампом он не может договорится о главном — о зоне влияния в Европе, ибо Европа не участвует и не будет слушать США».

▪️ «Люди должны всерьез брать угрозы Трампа Канаде и Гренландии, он имеет это в виду, когда говорит. Все союзы с США рассыпаются, не только в Европе, но и Япония, Южная Корея, другие».

▪️ «Сейчас Европа в хаосе. С одной стороны РФ, которая каждый день ведет кибератаки, шпионаж, диверсии, подводные операции, пропаганду, и дезинформацию. Теперь они слышат тоже и от США. США говорит им что у них нет свободы слова, а потом требует людей извиниться за то, что оскорбили Трампа. А еще Китай который кидает вызов в технологиях и кормит российскую военную машину. Они обнаружили себя в центре мировой архитектуры безопасности и пытаются найти выход».

▪️ «РФ уже нападает на Европу. Они уже это делает. Убийства, отравления, шпионаж, диверсии, атаки на газовые трубы, взрывы на заводах, DHL кейс, попытки теракта в самолетах. Они вербуют криминальные группировки с Балкан, наемных убийц, и так далее. Украина не врет, когда говорит, что РФ уже напала на Европу».

Дуже цікава витримка з інтерв'ю колишньої старшої директорки з питань Європи та москви в апараті Ради національної безпеки Трампа Фіони Хілл.

Вона одна з тих антимосковських яструбів, які за першої каденції рудого його стримували від зближення з путіним.

Почитайте, справді не пожалкуєте.

P.S: знизу продублював текст

https://t.me/sofasignals/7457

Якщо так сказав великий друг Владімір, так тому і бути🫡
https://t.me/OstanniyCapitalist/41904

🗣Вчора усі змогли побачити той результат, на який усі й очікували. Коли дійшла черга до путіна говорити про 30-денне перемир'я та припинення вогню, він фактично відмовився, почавши вигадувати якісь "але".

Усі знали, що приблизно таке формулювання і буде підібране, щоб напряму і "нєт" не говорити миротворцю Трампу, і затягнути сам процес на максимально невизначений термін, поки кожен з пунктів умов, які він там запропонував, будуть більш детально розбирати.

➡️Одразу після цього більшість ЗМІ почали писати про посилення санкцій на нафту та газ як відповідь Трампа на таку відмову. Тільки це не якісь нові санкції, а американці просто не стали продовжувати ще байденівську лазівку для московських банків, за якою вони могли отримувати доларові платежі, пов'язані з енергетикою (після цього ні ціни не змінились, ні рубль не впав). Саме ж непідписання відбулося 12 березня, тобто ще за день до слів путіна.

Я не дуже хочу збивати той переможницький угар, в якому б'ються деякі наші співвітчизники, назад записуючи Трампа до лав "слонів", але, друзі, Трамп знає про вимоги москви ще з часів першої зустрічі їхніх делегацій у Саудівській Аравії 18 лютого (якщо не раніше). Я вам більше скажу, йому розвідка постійно доповідає, що москва не прагне жодного перемир'я та миру, москва прагне лише знищення України. Все.

➡️Він все це знає, як і те, що окрім того, щоб тиснути на нас, одночасно з задобренням москви, у нього, як він любить казати, жодних карт нема. Це, до речі, знає і путін, активно цим користуючись, особливо коли їздить рудому по вухах, розповідаючи про своє прагнення миру, після цього виходячи і гордовито стверджуючи, що усі цілі СВО будуть виконані.

Так, у рудого завжди є опція максимальної конфронтації через неймовірну накачку нас озброєнням, але він цього не зробить, бо для нього, як я казав раніше, це означатиме показати слабкість, відступившись від своїх попередніх переконань та слів, навіть незважаючи на те, що слабкість він демонструє саме у заграваннях до москви, яка вже давно не та наддержава, якою він її вважає (саме тому досить послаблений Іран напряму може вказувати рудому на його місце, розуміючи, що той слабкий і нічого не може зробити).

Світ зрозумів, що король голий і принцип "миру через силу" застосовується лиш до слабких, коли для сильних діє "усе заради миру". Тому, ще раз повторюсь, не очікуйте на якесь перемир'я чи договорняк, ця війна буде тривати ще не один місяць, як і метання американців зі сторони в сторону, принаймні до того моменту, поки буде тривати когнітивний дисонанс в голові у рудочолого, якому так важко змиритися з суворою реальністю в якій він не пуп Землі.

��🇦POLITpedia

Мої любі друзі та подрузі! Не знаю, як більшість з вас ставиться до тютюну та інших видів отрути, але я досить негативно і найкращим інструментом для боротьби з цим вважаю не заборони (вони ніколи не працюють), а збільшення вартості, зокрема через підвищення акцизів на тютюнові вироби, що передбачено Законом №4115-IX, який був ухвалений Верховною Радою ще у грудні 2024 року.

Однак, на що звернув увагу один з моїх підписників, який мені з цього приводу і написав, Президент досі не поставив свій підпис, хоча згідно з Конституцією він зобов'язаний підписати або повернути закон у Верховну Раду з обґрунтованими зауваженнями протягом 15 днів (пройшло майже три місяці).

Через цю затримку з 1 січня 2025 року країна щодня втрачає понад 25 млн грн потенційних податкових надходжень – тобто вже понад мільярд гривень не пішло на оборону та критично важливі державні потреби.

Тому, давайте, проявіть свою громадську позицію та підпишіть досить важливу, як для бюджету, так і для здоров'я нації петицію. Бажано ще поширити 😇

Посилання на петицію: https://petition.president.gov.ua/petition/241960

🕊Ігри у мир: чи є шанс на перемир'я?

🗣Трошки не встиг я потрапити на хвилю хайпу щодо теми перемовин та їхніх результатів, але все ж оминути її не можу.

Не збираюся відмовлятися від своєї думки, що відсутність Вітткофа й дала такий позитивний результат, бо поки що все виглядає саме так. Наша делегація змогла налагодити абсолютно конструктивний діалог із поміркованими Рубіо та Волцем, вийшовши на плюс-мінус прийнятний для нас результат, так ще й домогтися відновлення американської допомоги.

➡️Кажу "плюс-мінус", бо ідея перемир'я на морі та в повітрі була найприйнятнішою саме для нас через значні труднощі з ракетами для ППО та ПРО. У разі такого перемир'я ці труднощі, хоч і не зникли б повністю, але це б дало час на поповнення запасів. москві ж такий варіант навряд чи міг би дати хоч щось суттєво позитивне.

Ідея ж всеосяжного перемир'я певною мірою теж вигідніша саме нам, знову ж таки, даючи час для реорганізації, нарощування та поповнення ресурсів, особливо після поновлення постачання американської зброї, розширення логістичних можливостей. Головне – це час для відпочинку й відновлення простих бійців, які через нестачу людей на фронті банально мають менше можливостей для цього.

Усе це, в ідеалі, допомогло б нам зміцнити обороноздатність і краще підготуватися до нової фази ворожих штурмів.

➡️Це чудово розуміють у москві, якій це перемир'я не надто потрібне саме через вищезгадані фактори, а також через те, що їхня штурмова тактика працює добре завдяки своїй перманентності – не даючи нашій піхоті часу на відпочинок та відновлення. Це рано чи пізно призводить до виснаження сил, прориву фронту та ще більшого накопичення у нас проблем. А будь-яка передишка, тим паче у місячний термін, може суттєво зменшити ефективність такої тактики.

Але й думати, що путін, який має на днях поговорити з Трампом, візьме і скаже, що план дурня і виконувати він його не буде, а рудий у відповідь на це надасть нам "файв більйон рокетс", я б не став. У кремлі таки не дурні люди і вони, скоріше за все, зможуть знайти умовний ключ для затягування початку перемир'я й проведення прямої зустрічі з нами (хай то нові зустрічні умови типу зупинки надання озброєння чи будь-що інше).

➡️І от тут вже все залежатиме від рудого, який хоч і пригрозив продовженням війни у разі відмови та якимись наслідками для москви, буде до останнього вірити словам свого друга Владіміра, або робитиме вигляд цього, поки той намагатиметься по максимуму тягнути час, активізувавшись при цьому на фронті, щоб потім собі виторгувати ще кращі умови.

Бо поки головна сторона, у якої в цій ситуації нема карт – США, які напряму давити можуть лиш на нас, не маючи справді дієвих важелів впливу на москву, про які Трамп постійно каже.

➡️З одного боку, посилення санкцій, як ми вже з вами бачимо – це інструмент, який дає результати виключно у довгостроковій перспективі. Тобто, використавши його, рудочолий не зможе швидко показати результат, виявившись в очах перш за все американців балаболом.

➡️А з іншого боку, погодитись на збільшення обсягів озброєння для продовження війни, що дало б швидший результат – так само виставити себе дурнем та треплом, який розповідав, що це лиш затягує конфлікт і з москвою можна й так домовитись.

❕Загалом, я б замість очікування зараз часткового перемир'я з припиненням вогню, очікував би активізації бойових дій з обох сторін та досить довгої тяганини цієї мирної епопеї, яка більш нагадує дитячу гру у гарячу картоплю, де кожна сторона намагається якнайшвидше передати іншій договір з неприйнятними для неї умовами, лишень би не потрапити під гарячу руку рудого. І виграє той, хто найпереконливіше покаже найбільшу готовність до миру, фактично жодним чином на нього не йдучи.

🇺🇦POLITpedia

Якщо серйозно, найголовніший для нас плюс зараз — те, що на перемовинах чомусь не видно Віткоффа, який є буквально агентом впливу путіна в адміністрації Трампа і який нарівні з Волцем та Рубіо мав би бути в американській делегації.

Тому є немалий шанс на реальний конструктив і те, що без нього перемовини пройдуть досить гладко, а до Трампа дійде інформація, більш вигідна нам, тому сподіваємось

👋Друзі та подрузі, за вже сталою традицією рекомендую вам нашу віднедавна розширену добірку новинно-аналітичних каналів, яку ми створили разом з іншими авторами українських телеграм-каналів.

Саме вона допоможе вам краще розбиратися в політичних та економічних питаннях як в Україні, так і у світі. (Це не реклама, а реально наша спільна ініціатива)

➡️ Гамбіт Саллівана — переклади західних медіа та розшифровка шизи Трампа для української аудиторії;
➡️ The Voicer — середовище аналітики та здорового глузду. Авторські аналітичні статті з різних тем від геополітики до економіки;
➡️ Новосилецький на дивані — зрада, від якої ви станете залежні;
➡️ Міжнародне Аняме (国際アニャメ) — відкриваю світ міжнародних відносин (і не тільки) в Індо-Тихоокеанському регіоні;
➡️ Пхеньянська Правда��🇦 — канал про велику геополітику країн Азії та Близького Сходу;
➡️ Політичний Фронт США — аналітика, новини та огляд головних подій американської політики. Відстежуйте зміни, що формують майбутнє;
➡️ UnRealpolitik — коли реальність не вписується в політичну теорію.
➡️PolitКраїна - канал, який пише про те, чого не помічає більшість!
➡️Сігай - автор YouTube-каналу про міжнародну політику та падіння комунізму в Європі (а ще про Трампа без зайвого алармізму).
➡️dechat – головні події, політика та суспільні процеси в Німеччині, Австрії та Швейцарії. Аналітика, меми та упереджені погляди будуть також присутні.
➡️Кваси — підпільний народно-капіталістичний канал. Де актуальні події пишуться під кваском.
➡️Young Diplomat — Простими словами про велику політику від студента МВ
➡️Будда в Конгресі - виважена та спокійна аналітика про обидва береги Атлантики з фльором місцевого гумору
➡️ADASTRA - досліджуємо міжнародне, щоб творити національне.

Підписуйтесь, діліться з друзями та підтримуйте український контент! Разом формуємо національну інтелектуальну спільноту!🧠🇺🇦