👀

Щойно приземлився в Римі. Гарний день для переговорів та зустрічей з Росією та Україною. Вони дуже близькі до угоди, і тепер обидві сторони повинні зустрітися на дуже високому рівні, щоб «завершити це». Більшість основних пунктів узгоджено. Зупиніть кровопролиття ЗАРАЗ. Ми будемо скрізь, де це необхідно, щоб допомогти покласти КІНЕЦЬ цій жорстокій та безглуздої війни!

Трумп

https://t.me/real_DonaldJTrump/18117

👀

https://t.me/yaroslavivval/7975

Європа зараз або мовчить, або генерує загальні заяви, бо негласно погодились подивитись, що вийде у Трампа.

*і по третьому абзацу, чув, від обізнаних центрально європейців, що це відбулось ще в Лондоні після Овального.

https://t.me/culuary_news/1677

В п’яній?

Це унікум просто.

Ніккі Хейлі закликає не забувати, хто почав війну Росії проти України та вважає, що Україна в НАТО – «чудова річ».

Трамп вважає, що можлива зустріч із президентом Зеленським в Римі, куди обидва направляються щоб попрощатись з понтифіком.

Америка не готова до великої війни: брак боєприпасів, застаріла техніка, слабка промисловість (Переказ статті Foreign Affairs)

Попри репутацію найпотужнішої армії світу, США критично не готові до затяжної війни з Китаєм чи Росією. Усі основні елементи – від запасів до виробничих потужностей – виявились надто обмеженими. У разі конфлікту, наприклад у Тайванській протоці, США втратили б запаси ключових ракет за лічені тижні:

«In war games that simulate a conflict in the Taiwan Strait, Washington runs out of key munitions within weeks»

Більше того, виробнича база, скорочена після Холодної війни, не в змозі швидко поповнити запаси. Старі заводи, нестача компонентів і залежність від Китаю паралізують відновлення арсеналу:

«American defense manufacturers lack the parts, expertise, and factory space required to churn out new munitions stocks»

Сьогоднішня модель щорічного фінансування армії не дає виробникам впевненості у довгострокових замовленнях. Через короткі бюджетні цикли виробництво гальмується, а кошти витрачаються поспіхом і неефективно:

«From the beginning of the government fiscal year until Congress passes a new budget, the Pentagon usually cannot start new programs»

Вихід – багаторічні асигнування й створення стабільного оборонного плану. Це дасть змогу індустрії інвестувати у потужності, навчання кадрів і модернізацію.

З часів «останньої вечері»* в 1993-му, коли Пентагон закликав компанії до злиття, оборонна індустрія США надто сконцентрувалася. П’ять компаній контролюють 70% контрактів, 17 000 менших фірм зникли за останні п’ять років. Це призвело до високих цін і дефіциту постачальників:

«Today, just one company supplies the turbofan engines used in most U.S. cruise missiles»

Також рівень інвестицій у дослідження серед оборонних гігантів в рази нижчий за аналогічні показники у приватному секторі:

«There is more AI in a Tesla than in any military vehicle»

Виробництво американської зброї значною мірою залежить від китайських матеріалів – від титанів і чипів до вибухових компонентів (це стосується і Європи):

«Beijing could deal a significant blow to the United States’ ability to fight by refusing to supply key components for defense production»

Незважаючи на зусилля щодо диверсифікації, навіть у 2023-му році армія США все ще співпрацювала з понад 140 китайськими компаніями. Це створює ризики в умовах конфлікту і потребує термінового переорієнтування ланцюгів постачання.

Система закупівель Пентагону архаїчна, надто повільна та непрозора. Старі бюрократичні правила, зокрема 2000-сторінковий Federal Acquisition Regulation, гальмують навіть найпростіші рішення:

«The U.S. Army’s 2006 experience replacing the decades-old Beretta handgun… ultimately, it took over a decade to issue a contract award»

Альтернатива — розширити використання механізму OTA (Other Transaction Authority), який вже довів ефективність під час COVID-19:

«In 2020, Washington procured 300 million doses of COVID-19 vaccines during Operation Warp Speed using OTs»

Обороноздатність США врятує лише негайна масштабна модернізація американської оборонної промисловості, яка може стримати Китай від вторгнення до Тайваню та інші держави від випробувань сили США. Якщо цього не станеться, сценарій втрати глобального впливу стає реальністю:

«Only a major drive to rebuild the arsenal of democracy can deter China from taking Taiwan through force»

*«остання вечеря» (last supper), тоді Міністерство оборони США зібрало керівників провідних оборонних компаній, щоб повідомити їм про необхідність консолідації – тобто об’єднання, злиття компаній – через очікуване суттєве скорочення військових витрат.

МЗС 👀

https://t.me/babel/67184

Консервативне республіканське медіа (з якими, я нагадую постійно, ми недостатньо працювали всі ці роки) вийшло от з такою обкладинкою сьогодні.

👀

https://t.me/culuary_news/1673

Хороше питання буде, чи скасує санкції ЄС, країни-члени якої не будуть визнавати де-юре анексію Криму? (Можливо за виключенням Угорщини)

Короче, будуть США потім окупацію Тайваню визнавати де-юре. Але це їх справа, самі потім будуть розхльобувати наслідки юридичного визнання анексії.

Рейтерс публікує можливий план Трампа, який США пропонують Україні та РФ.

Рамки російсько-української угоди

Передавати усно

Огляд: ці умови представляють остаточну пропозицію від Сполучених Штатів для обох сторін.

Припинення вогню
- Постійне припинення вогню
- Обидві сторони негайно починають переговори щодо технічного впровадження
Гарантія безпеки України

Україна отримує надійні гарантії безпеки
- Держави-гаранти будуть спеціальними групами європейських держав плюс бажаючих неєвропейських держав
- Україна не буде прагнути до НАТО
- Україна може прагнути членства в ЄС

Територія
- США де-юре визнають контроль Росії над Кримом
- США де-факто визнають контроль Росії над Луганськом
- США визнають де-факто контрольовані Росією частини Запоріжжя, Донецька та Херсона
Україна повертає територію в Харківській області
- Україна відновлює контроль над Запорізькою атомною електростанцією через контроль та адміністрування станцією з боку США, з розподілом електроенергії в обидві сторони, а також над Каховською дамбою
Україна має безперешкодний прохід по Дніпру та контроль над Кінбурнською косою

Економіка
- США та Україна виконуватимуть угоду про економічне співробітництво/корисні копалини
Україна має бути повністю відбудована та компенсована фінансово
- Санкції проти Росії, які були накладені внаслідок цього конфлікту з 2014 року, будуть зняті
- Американо-російське економічне співробітництво в енергетичній та інших галузях промисловості

Тейки во 👍🏻

https://t.me/ukrnastup/120931

Креатив по-нідерландськи. Ще прийдеться відкликати премію миру, яку дали ЄС у 2012-му.

Головне, щоб за фінішем не було прірви.

https://t.me/espresotb/129634

Вірю в любов поки є вони

На британську монархію образився🥲

https://t.me/ClashReport/40544

Фредовіч, ну цей во той во, поприкалувався, подвіжував, аналітикам сивини наробив, давай тепер тиск на Росію.

https://t.me/asian_ukraine/22003

Обожнюю Софію Київську, дуже надихаюче та тепле місце, сповнене історією. Те що президент Зеленський відмітив в інтерв’ю, що вона старіша за будь-яку російську церкву — топ.

По інтернету показують інтерв’ю президента Зеленського Бену Шапіро:

https://youtu.be/cVRuLaEJij0?si=6ZFY_A_2L5hL5JRM

Smart man always listens to Trump

https://t.me/ClashReport/40516

👀

https://t.me/ukrpravda_news/61119

Важливий епізод історії Другої світової війни – Плану Моргентау. Це пропозиція, яку розробив міністр фінансів США Генрі Моргентау у 1944-му році, і яка передбачала радикальне перетворення повоєнної Німеччини: з могутньої індустріальної держави на децентралізовану аграрну країну без військової та промислової потужності.

У відео, причини появи такого плану, також огляд його конкурентів (дійсно було багато планів з розчленування Німеччини), і звісно про те, як ця ідея набрала форми офіційного документа та чому її підтримували Рузвельт і Черчилль (принаймні частково), і які саме механізми пропонувалися для її втілення.

Як політика США у перші повоєнні роки справді включала елементи плану – обмеження промислового виробництва, демонтаж заводів, жорстке регулювання німецького економічного життя. Чому та як швидко ця політика зазнала перегляду: почалася холодна війна, Радянський Союз посилював тиск у Європі, і Вашингтон зрозумів, що сильна Німеччина – не загроза, а необхідність.

Це відео доступне для тих, хто підтримує мій канал фінансово на Patreon, Buy Me a Coffee, Base (Monobank) та через спонсорство на YouTube. Долучайтесь, щоб отримати доступ до ексклюзивного контенту, приватної спільноти, цікавих інсайдів та, просто, підтримати незалежну аналітику без алармізму!

📹Спонсорство в Ютуб: https://www.youtube.com/channel/UC82Og8iAxpmExsykm2nHyTA/join
🎨Патреон: https://www.patreon.com/denyssihay
☕️Байміекоффі: https://www.buymeacoffee.com/denyssihay
💳База від Моно: https://base.monobank.ua/4ixR5Sag5uzFU2#subscriptions

Чого Єрмак видалив фото, де він обіймається з Келлогом? 👀

https://t.me/ermaka2022/6122

Хейлі про гібридну війну, яку веде Росія проти США поширюючи російську пропаганду:

«Путін посміхається через це»

Борис Джонсон про мирні пропозиції Трампа:

«Путін без розбору вбиває більше українських цивільних, убивши та поранивши 100 у Києві, включаючи дітей. І яка йому винагорода за останніми мирними пропозиціями?

1. Право зберігти суверенну українську територію, яку він забрав насильством і з порушенням міжнародного права.

2. Право розпоряджатися долею України шляхом заборони членства в НАТО

3. Зняття санкцій проти Росії

4. Економічне партнерство з Америкою.

5. Шанс відновити свої збройні сили для наступної атаки за кілька років.

Щодо України – що вони отримують після трьох років героїчного опору жорстокій і неспровокованій навалі? Яка їх винагорода за жахливі жертви, на які вони пішли - заради, як їм нескінченно говорили, свободи та демократії в усьому світі?

Окрім права ділитися своїми природними ресурсами зі Сполученими Штатами, вони нічого не отримують.

Що в цій угоді може реально зупинити третє російське вторгнення? нічого

Якщо ми хочемо запобігти новим звірствам з боку Путіна, ми повинні мати довгострокову, надійну і, перш за все, належним чином фінансовану гарантію безпеки для України – гарантію, видану Великобританією, США та всіма західними союзниками»

Китай дивиться і вчиться, залишаючись однією з найбільш важливих загроз для світопорядку. Китай уважно спостерігає за війною Росії проти України, аналізуючи її як джерело безцінних уроків для потенційного конфлікту з Тайванем. Це стосується як військових стратегій, так і політичних та економічних аспектів.

Ніккі Хейлі виступаючи на центрально-східній європейській панелі Hudson Institute каже, що США мають забезпечити Україну необхідною амуніцією та запевняє, що Україна є великим другом США, наводячи її досвід співпраці в ООН.

✨

https://t.me/trafalgar_square/701

🤔

https://t.me/novosyleckij_tg/7197

Трамп сказав своїм помічникам, що переговори щодо України були складнішими, ніж він сподівався, повідомляє WSJ.

https://t.me/ClashReport/40405

Завтра буде опублікована розмова Шапіро із президентом Зеленським:

«Я їздив в Україну, щоб взяти інтерв’ю у президента Зеленського. Частина 1 нашої розмови вийде завтра на шоу Бена Шапіро»

Європа, розчарована непередбачуваністю США та поступово перетворюється з залежного союзника на самостійного геополітичного гравця.

Такого висновку доходить Едвард Лукас, іноземний співробітник Центру аналізу європейської політики в своїй статті на Foreign Policy.

Протягом десятиліть США вимагають, щоб Європа вкладала більше у власну безпеку. Але коли країни ЄС намагалися створити незалежні оборонні структури, Вашингтон жорстко реагував, побоюючись втрати впливу. Це створювало ситуацію, де Європу водночас заохочували діяти самостійно – і стримували.

«Behind Washington’s repeated call for Europe to ‘do more’ usually came a second one: ‘Not like that’»

Американська підтримка Європи була задумана як тимчасова. На слуханнях у Сенаті 1949-го року щодо приєднання США до альянсу, держсекретаря Ачесона запитали, чи означатиме це «значну кількість військ там». Він відповів: «Відповідь на це запитання чітка й категорична – ні!»

Президент Ейзенхауер вважав, що європейці намагаються розглядати розгортання військ в Європі, як постійне і чітке зобов’язання. Він поскаржився, що союзники намагаються зробити Сполучені Штати «лохом».

Проте поступова самостійність союзників щоразу викликала спротив. Наприклад, у 1958-му році президент Франції Шарль де Голль запропонував створити тристоронню ядерну дирекцію НАТО, але після відмови з боку Великої Британії та США вирішив поступово дистанціювати Францію від альянсу.

Російська агресія проти України й непередбачуваність США за адміністрації Трампа стали каталізаторами переосмислення безпекової архітектури Європи. Колишні прибічники тісного союзу з США сьогодні просувають ідею незалежної європейської оборони.

Європа дедалі менше довіряє американському озброєнню через побоювання щодо «kill switch» – технологічного контролю США над системами озброєнь. Заяви Трампа лише підливають масла у вогонь: союзники бояться, що у критичний момент Америка відключить їм доступ до ключових систем.

У відповідь – зростання внутрішньоєвропейського виробництва та вимога, щоб новий оборонний фонд фінансував лише європейські компанії.

Після того, як адміністрація Трампа використовувала розвіддані як інструмент тиску – зокрема, щодо України – європейські спецслужби зменшують обсяг інформації, якою діляться з Вашингтоном. Тепер вони нарощують власні потужності.

«Suppose it ends up in the PDB (щоденний звіт для президента) and he blurts it out?»

– побоюється один із європейських розвідників.

Проте, незважаючи на бажання самостійності, Європа не має повного набору інструментів для ефективної оборони. Особливо це стосується логістики, далекобійних систем і авіації.

Заради стратегічної незалежності країни ЄС готові пожертвувати частиною суверенітету, підвищити податки і змиритися з падінням рівня життя. Це революційна зміна в підходах до безпеки.

Врешті, як прогнозує автор, США залишаться із тією Європою, про яку колись мріяли – сильною, рішучою, озброєною. Але водночас це буде партнер, якого не можна контролювати. ЄС висуватиме власні ініціативи в питаннях Китаю, Близького Сходу, фінансів та клімату.

«The United States will end up with something it always wanted to avoid: a lean, mean, muscular, independent-minded Europe»

Американці можуть ще пошкодувати за втратою тієї Європи, яку колись вважали слухняним союзником.

І чим більше адміністрація Трампа просуває політику «America First», тим більше Європа бачить у цьому заклик до евакуації з залежності – «sauve qui peut».

«Every step in that direction creates more clout for Europe and less leverage for the United States»

Європа змінюється — і вже ніколи не буде такою, як раніше.

Ніхто не вимагає від України визнавати окупацію Криму. Так було написано і в першоджерелі на WSJ, згодом на WP, і зараз це підтвердив Трамп.

Навіщо цю утку взяли та понесли, відповідь проста – фарм пустих емоцій та вподобайок у загальнонаціональному накруті.

https://t.me/real_DonaldJTrump/18106

Раджу

https://t.me/liganet/41836

👀

https://t.me/dszeligowski/123

👀

https://t.me/culuary_news/1665

Круто

https://t.me/Ad_Astra_analytics/15470

Орбан проголосував проти вступу України в ЄС на консультативному референдумі з цього питання.

вау:

Наприкінці 2023 року Папа Франциск особисто таємно фінансував безпілотники для української 93-ї бригади «Холодний Яр».

Джерело: UNITED24

https://t.me/ClashReport/40265

Звучить цікаво, амбітно. Варто спостерігати за цим. Але офіційна позиція ЄС, яку мені доводилось чути від представників представництва, та європейців, що бувають проїздом в Києві — Україна має самостійно вирішити спільні проблеми з сусідами.

https://t.me/Ad_Astra_analytics/15440

Трамп прагне потрапити у свій страшний сон — стати другим Обамою.

Барак Хусейнович дозволив фактичну окупацію Криму Росією. В першій адміністрації Трампа Держдеп США оголосив Кримську декларацію, де проголосив довгострокову політику щодо відмови визнання анексії Криму.

Тепер Трамп може юридично закріпити анексію Криму. Максимально дешево розігравши карти на перемовинах з РФ, якщо подібне відбудеться. Навіть Білорусь та КНР такого не зробили. А Сполучені штати можуть опинитися в ряду з КНДР, що офіційно визнала Крим російським.

Ще одна паралельна історія, Обама підписав погану ядерну угоду з Іраном. Трамп вивів США з цієї угоди.

Зараз Сполучені штати дрейфують до підписання ще однієї поганої ядерної угоди з Іраном (🔫).

https://t.me/suspilnenews/48744

Замаскована Російська імперія слабне?

Попри очікування західних аналітиків, більшість пострадянських країн не підтримали Україну відкрито. Захід сподівався на «ефект доміно», що сусіди Росії, побоюючись повторення долі України, стануть на бік останньої. Але цього не сталося. Більшість урядів у Центральній Азії, на Кавказі, а подекуди й у Східній Європі, зберегли нейтралітет.

«Most of the other post-Soviet states have carefully avoided denouncing Russian aggression… Rather than tilt toward the West, the post-Soviet states have deepened and even forged new connections to their former imperial center»

Причини такої обережності – не лише страх перед Москвою, а глибока економічна, інституційна та ідеологічна інтегрованість із Росією. Справжній розрив виявився набагато складнішим, ніж очікував Захід.

Протягом десятиліть Кремль вибудовував систему економічних, політичних та безпекових структур, які зміцнюють його вплив у регіоні. Від ОДКБ до Євразійського економічного союзу – ці організації стали інструментами впливу, а також каналами для обходу санкцій.

«Russia supplied cheap energy and pushed a series of regional initiatives to bolster economic integration… The Kremlin sought to disseminate that anti-Western NGO playbook to other post-Soviet states»

Також Москва експортувала авторитарні моделі управління, як-от закони про «іноземних агентів» чи обмеження громадянського суспільства. Це допомогло створити «екосистему політичної лояльності».

Війна не ослабила, а лише поглибила зв’язки між Росією та пострадянськими державами. Центральна Азія стала головним джерелом трудової міграції, а країни на кшталт Вірменії та Грузії – хабами для російських айтішників і капіталу.

«In 2022, [Armenia’s GDP] grew nearly 13 percent, driven almost entirely by a 20 percent expansion of the information and communication technology sector after the arrival of Russian IT specialists»

Економіки цих країн не лише отримали поштовх до зростання, але й стали частиною нового розширеного «русского міра» – не ідеологічного, а практичного.

Через інституції на кшталт ЄАЕС та історичну практику реекспорту, країни регіону стали головними каналами постачання підсанкційних товарів до Росії. Йдеться про автомобілі, мікрочипи, побутову електроніку – кі розбирають, «перепаковують» і відправляють у РФ.

«Central Asian states stripped microchips from EU appliances… and then shipped the chips off to Russia»

Це дозволяє Москві уникати повного технологічного ембарго, а регіональним елітам — заробляти й зберігати стратегічне значення.

Окремі уряди, наприклад, у Вірменії, публічно намагаються дистанціюються від Росії, проте економічні й медіа-зв’язки залишаються глибокими. Водночас, навпаки, в Грузії влада зближується з Москвою, попри антиросійські настрої в частині суспільства.

«Polling… reveals that public opinion… remains fairly evenly divided… Over half in Uzbekistan [still] watch Russian media or entertainment»

Хоча, Москва, що домінувала в регіоні десятиліттями, частково втрачає ексклюзивність на Кавказі та в Центральній Азії. Вона змушена миритися з посиленням впливу Туреччини й Китаю. І Кремль утримує баланс =- поступаючись там, де необхідно, аби зберегти вплив загалом.

«Moscow publicly acquiesces to these Chinese initiatives because it regards Beijing as its most important backer on Ukraine and strategic partner against the West»

На думку автора статті на Foreign Affairs, для того, щоб виправити ситуацію на пострадянському просторі, Захід має змінити фокус. Спроби втягнути країни регіону в «антипутінський блок» не працюють. Але це не означає поразку. Натомість потрібно підтримувати їхню багатовекторність, прагнення до автономії та здатність лавірувати, відкриваючі можливості до співпраці.

Це шанс допомогти регіону вирости з колоніального минулого без примусу й ультиматумів.

*продовження в коментарі*

Росія, хоч і ослаблена війною, продовжує утримувати вплив на пострадянському просторі завдяки багаторівневій мережі зв’язків, якою уважно опікується. Захід не зміг ізолювати Москву, але ще може переорієнтувати стратегію. Не йдеться про виграш у грі «або з нами, або з ними», а про побудову ширшої архітектури співпраці. Країни регіону не хочуть бути сателітами – ні російськими, ні західними. Але саме тому вони можуть бути союзниками.

Шведи 👀

Хочеться, щоб наступний Папа був яструбом, який після того, як постане в ролі понтифіка відвідає Україну та змінить риторику Ватикану щодо війни Росії проти України.

🙏

З Венсом краще не зустрічатись.

🕯️

https://t.me/ukrpravda_news/60956

👀

https://t.me/espresotb/129174

👀

https://t.me/lachentyt/50529

👀

https://t.me/lachentyt/50527

🇫🇷

Зі святом воскресіння Христа✨

Путін грає на задобрення Трампа, використовуючи релігію та віру, як інструмент, при цьому виступаю проти американської пропозиції по безумовному припиненню вогню на 30.

https://t.me/V_Zelenskiy_official/13906

🥲

https://t.me/Ad_Astra_analytics/15398

Трамп і США хочуть виступити успішним посередником між Росією та Україною, хоча зберігають залученість на боці України та поставляючи допомогу і розвідданні, проте відмовившись від дипломатичної декларативної підтримки, яку у нас цінують трохи більше.

Тепер, Макрон і Франція, а також дипломатична «коаліція охочих»*, у свою чергу, цілком слушно прагнуть стати посередником між Україною та США – щоб забезпечити більш пряму комунікацію щодо переговорів та інтересів України, залишивши позаду «телевізійну та інтернет-дипломатію» публічних гучних заяв.

Це нам вигідно – особливо на тлі розмов американської адміністрації про можливий вихід із процесу, якщо переговори не дадуть результату. Якщо це таки станеться, критично важливо зберегти США на нашому боці. І тут, зусилля Макрона – монетка у цю скарбничку. Угода про копалини – ще одна. Залучення Умєрова до переговорів – теж**. Усі ці фактори грають нам на руку.

На жаль, поразка Трампа на дипломатичному фронті означає для України продовження війни та всі супутні виклики. Це не той випадок, коли варто радіти його провалу, чи не так? Тим паче, якщо врахувати, що Україна майже повністю погодилася на його мирний план – після перемовин, зокрема, з тим самим Віткоффом.

Далі буде складніше. Ці переговори можуть стати останньою спробою завершити війну дипломатичним шляхом. Якщо вони проваляться, на Україну чекатиме масштабна робота – передусім дипломатична: утримати залученість США, посилити міжнародний тиск на Росію, сприяти європейській консолідації й активнішій підтримці України. І все це – на тлі активної війни.

Це серйозні виклики. І коли вам черговий раз намагатимуться «продати» емоції, важливо зберігати самоконтроль і мислити стратегічно – з урахуванням реальних викликів, перед якими стоїть наша держава.

*Не бачу підстав казати про загальну Європу, що намагаються притягнути, Європа залишається роздробленою, про що зокрема каже історія з Каллас, яка, судячи з новин не може знайти союзників до ідеї про виділення мільярдів на допомогу Україні.

**Не хочу применшувати внесок інших представників нашої сторони – просто про Умєрова надходить багато позитивних відгуків із різних джерел.

Віддали ядерну зброю росіянам за екологічно-чисті зелені галявини на місці пускових шахт, підірваних, за сприяння американців.

👆

https://youtu.be/CbYuJOdDIMc?si=fGSF7oZRCne6K1JG

👀

https://t.me/novosyleckij_tg/7099

👀

https://t.me/taraspovidomlyae/70396

Trump:

We have a really good chance of getting a Russia-Ukraine deal.

👀

https://t.me/dhoa26/6134

Мелоні просто насолоджується шоу)

👀, чудово.

https://t.me/ukrpravda_news/60792

❗️Глава МЗС Андрій Сибіга:

"Після дня важливих дискусій у різних форматах з американською делегацією та європейськими партнерами я зустрівся з моїми колегами з Франції Жаном-Ноелем Барро, Великої Британії Девідом Ламмі та Німеччини Гюнтером Зауттером.

Ми відзначили прогрес у зусиллях з досягнення миру і підкреслили важливість американського лідерства та залучення. Україна віддана зусиллям з досягнення миру і прагне якнайшвидшого завершення війни.

Підкреслив, що 11 березня в Джидді Україна прийняла повне тимчасове припинення вогню без додаткових умов. Це має бути зроблено якнайшвидше. Зазначив, що посилення тиску на Росію є критично важливим для досягнення справедливого і тривалого миру.

Підтвердив принципові позиції України в рамках ширшого мирного процесу. Обговорили шляхи гарантування довгострокового миру та безпеки в Україні, а також наступні кроки Коаліції охочих.

Вдячний Франції, Німеччині та Великій Британії за їхню непохитну підтримку та зусилля, спрямовані на досягнення тривалого миру".

👀

Макрон:

«День дипломатичної мобілізації.

Я хотів би подякувати американській делегації, Рубіо, Віткоффу, Келлогу; українській делегації, Єрмаку, Сибізі, Умерову, а також представники Великобританії Девіду Леммі, Джонатан Пауелл; і з Німеччини Єнсу Плотнеру за їхню присутність і наші продуктивні дискусії сьогодні в Єлисейському палаці.

Ми всі чітко об’єднані у своєму прагненні миру. З самого початку ми підтримали пропозицію президента Трампа щодо якнайшвидшого припинення війни в Україні. Це демонструє сильну європейську прихильність і бажання тісно співпрацювати зі Сполученими Штатами.

Сьогодні ми брали участь у позитивній і конструктивній дискусії про те, як досягти як припинення вогню, так і всеосяжного тривалого миру.

Я спілкувався з президентом Зеленським до і після зустрічей, щоб забезпечити координацію.

Переговори продовжаться наступного тижня в Лондоні

А Мелоні підтримує?)

https://t.me/taraspovidomlyae/70300

Ну не діду з-за океану судити звісно, оцінку політикам в Україні дають громадяни на виборах. Так це працює.

https://t.me/taraspovidomlyae/70299

Trump:

I don't hold Zelensky responsible for the war.

На п’ятому казав, що Великдень лишається умовним дедлайном. І ми побачимо, чи готові США тиснути на РФ.

https://t.me/lachentyt/50463

Trump:

I believe we are getting closer to achieving peace in Ukraine.

Russia's response will be received this week, and we will decide after that.

«Приємно бути з головою Офісу президента України Андрієм Єрмаком та міністром оборони Рустемом Умеровим у Парижі. Дуже продуктивні зустрічі в Єлисейському палаці щодо припинення українсько-російської війни» — спецпредставник Келлог.

«Прибув до Парижа з однією метою: знайти реальні практичні рішення для припинення російсько-української війни. Разом із Віткоффом та Келлогом наша головна мета — виконати цільк президента, щоб припинити цю війну та зупинити непотрібне кровопролиття» — держсекретар США Рубіо.

👀

https://t.me/taraspovidomlyae/70285

👀

https://t.me/asian_ukraine/21432

👀

https://t.me/ukrpravda_news/60775

Путін піде — імперія зла залишиться

Вторгнення Росії в Україну у 2022 році стало не просто епізодом міжнародної агресії – воно кардинально змінило саму Російську Федерацію. Навіть припинення бойових дій не зможе повернути Росію до попереднього стану. Олександр Габуєв, на Росії він числиться інагентом, описав сучасний стан Росії на Foreign Affairs, зосереджуючись на розвінчанні залишків ілюзій, що Росію можна повернути для Заходу, проте робить ризиковані, та на мою думку, нелогічні висновки.

«No cease-fire, not even one brokered by a U.S. president fond of his Russian counterpart, can reverse the degree to which Putin has made confrontation with the West the organizing principle of Russian life»

Суспільство стало більш репресивним, держава – мілітаризованою, а стратегічна вісь політики остаточно розвернулася на Схід – до Китаю.

Попри руйнівні наслідки війни, Путін зумів адаптувати економіку під потреби військової машини. У 2025-2027 роках понад 40% бюджету йде на оборону й безпеку. Це дозволяє фінансово заохочувати мобілізованих, ветеранів, співробітників спецслужб та регіони, які постачають живу силу.

«Putin has purchased support by buying off men mobilized to the front, workers in military plants, and their family members. The average Russian soldier’s salary is now close to $2,000 a month, twice the national average and four times the overall average in the dozens of regions that have contributed the most conscripts»

Водночас посилюється репресивна система, що знищує антивоєнний рух і переслідує будь-які прояви інакомислення.

Після розриву з Європою, Путін остаточно поставив Росію в залежність від Китаю. Тепер Пекін купує 30% російського експорту й забезпечує 40% імпорту, а також стає джерелом критичних компонентів для ведення війни.

«Since 2022, however, Putin has accepted a much deeper dependence on China in exchange for Beijing’s war support. The Kremlin has managed to prosecute the war for three years thanks only to the flow of critical weapons components from China»

У стратегічному обчисленні Кремля, посилення Китаю – ц е удар по глобальному домінуванню США

Навіть у разі політичної зміни в Росії, Захід має бути готовий не лише до стримування, але й до побудови нової архітектури співіснування.

«They must propose specific terms for a peaceful coexistence, such as arms control strategies and forms of economic interdependence that preclude weaponization by either side»

При цьому, будь-яке потепління має бути пов’язане з відповідальністю Москви за війну проти України, включно з механізмами компенсацій і підтримки відбудови.

Проте в тексті Габуєва є речі з якими важко погодитись. Попри те, що він вказує на охоплення війною великих верств російського населення, він пропонує Заходу змінити риторику щодо РФ, виокремлюючи якийсь невинний народ та злочинну політику Кремля.

Габуєв вважає, внутрішнє повстання проти Путіна малоймовірне, сама структура режиму нестійка в довгостроковій перспективі. І цей фактор є для нього аргументом, що Захід має змінити риторику: не демонізувати росіян, а чітко відмежовувати їх від злочинної політики Кремля, відкриваючи канали комунікації з тими, хто може визначати майбутнє Росії після Путіна.

На його думку, конфлікт із Росією не має перетворитися на перманентну війну. Захід не повинен відмовлятися від оборонної стратегії, але має уникнути фаталізму. Навпаки, стратегічна гнучкість – у поєднанні зі збереженням сили – може відкрити шлях до поступового зменшення загрози з боку Росії без руйнівної дестабілізації.

БРІКС, ОДКБ, представники залежних хунт та словацький корисний ідіот. Не думаю, що це завдяки Трампу.

https://t.me/taraspovidomlyae/70217

Голова ОП Єрмак, очільник МЗС Сибіга та міністр оборони Умеров (🙏🏻) приїхали в Париж на зустріч з Рубіо та Віткоффом.

Бо саме вони зараз в Парижі.

https://t.me/ermaka2022/6105

Не переобиреться на третій строк, напевно)

https://t.me/novosyleckij_tg/7067

🥲

https://t.me/taraspovidomlyae/70196

👀

https://t.me/espresotb/128819

Віткофф найбільш зацікавлений продавати Трампу ідею, що «Росія хоче миру». Чому? Тому що це його зона відповідальності, що змушує його прикрашати результати власної роботи, щоб виставити себе в хорошому світлі перейд найвеличнішим президентом.

Проте намагання Віткоффа вислужитися — не означають, що Росія дійсно хоче миру, тому питання провалу Віткоффа — це питання часу. І головне, щоб цей провал був помічений всіма, від Європи до Білого будинку.

https://t.me/SullivanGambit/597

На каналі Ліга.нет вийшло хороше інтерв’ю Олександа Хари, раджу до перегляду розмову про політику США щодо України, Росії та Китаю https://youtu.be/gmNOLGQsj40

"What the f**k is Elon doing there? Make sure he doesn't go," Trump said, a top official recalled to Axios.

😲

👀
Як добре, що є професійні люди, які можуть організувати перемовини та провести їх успішно.

https://t.me/lachentyt/50424

👀

https://t.me/voicer_analytics/1177

Колонізуємо Фінляндію

👀

https://t.me/trafalgar_square/693

А в лютому гальмував обговорення відправки європейського контингенту в Україну.

Пісторіус гальмує рішення щодо Таурус. Звинувачує німців у «еротичних стосунках» зі зброєю.

👀

https://t.me/unrealpolitik/701

І тут США погані.

https://t.me/taraspovidomlyae/70053

Ох, а так би декларацію підписали і Росія розпалась би.

Звісно, це неприємне та морально огидне рішення США, але не варто переоцінювати вагу цих паперів з гучними деклараціями.

У кожної країни G7 є власні уряди, які можуть робити власні звернення, а ще б краще, оголошувати нові пакети допомоги Україні, а не ображатись, що США щось не так роблять.

https://t.me/novinach/54636

Не такий страшний та професійний Дмітрієв, як недалекоглядний та непрофесійний Віткофф.

https://t.me/OstanniyCapitalist/42440

Віткофф, як перемовник Трампа з РФ, зацікавлений зокрема у тому, щоб підтримувати образ Путіна, який «прагне миру». Це стосується особистої репутації та довіри Віткоффа перед Трампом. Тому, цілком вирогідно, що саме його тези про «помилку» транслює Трамп. І поки будуть намагання Віткоффа вислужитися перед ним, до тих пір Віткофф буде робити все можливе, щоб підтримувати миролюбивий образ Путіна, бо це його зона відповідальності.

Проблема в тому, що Трамп слухає його, а не Рубіо, Келлога, Грема, та навіть Гренела, підсилення позицій яких в наших інтересах.

https://t.me/babel/66662

😁

https://t.me/ministerwithoutculture/5573

Коаліція або крах: чи готова Америка до століття Китаю

Упродовж останніх десятиліть американське уявлення про Китай коливалося між полюсами паніки та самозаспокоєння. Ще зовсім недавно експерти передбачали неминуче домінування Китаю над «політично паралізованими» Сполученими Штатами. Але після COVID-19, уповільнення зростання економіки КНР і демографічної кризи, у Вашингтоні утвердився новий тріумфалізм — переконання, що Америка знову на коні. Автори статті у Foreign Affairs, Курт М. Кемпбелл голова The Asia Group. та Раш Доші, директор Ініціативи китайської стратегії в Раді з міжнародних відносин і доцент Школи дипломатичної служби ім. Едмунда Уолша, попереджають: це — хибна безпечність, яка може дорого коштувати.

«Just as past bouts of defeatism were misguided, so is today’s triumphalism, which risks dangerously underestimating both the latent and actual power of the only competitor in a century whose GDP has surpassed 70 percent of that of the United States»

Масштаб повертається, як визначальний чинник у геополітичній боротьбі. Китай вже сьогодні перевершує США за низкою критично важливих показників: має удвічі більшу промислову базу, домінує в низці технологій, виробляє більше патентів і наукових публікацій, ніж США. Він також збудував найбільший у світі флот і значно випередив США у гіперзвукових технологіях.

«Militarily, it features the world’s largest navy, bolstered by shipbuilding capacity 200 times as large as that of the United States»

Така потужність — результат «найшвидшої військової модернізації в історії». Це створює новий баланс сил, в якому звичні переваги США вже не є гарантованими.

Автори проводять паралелі між сучасними США і Британською імперією на межі XX століття. Незважаючи на раннє лідерство в індустріалізації, Велика Британія не змогла досягти масштабів США і Німеччини, що зумовило її поступовий занепад. Зараз Сполучені Штати ризикують повторити цю історію.

«The British experience offers both lessons and warnings: its effort at imperial integration was too little and too late. But the United States today can succeed where Britain failed, by harnessing allied and partner scale in new ways»

Слабкості Китаю — такі як старіння населення, криза в секторі нерухомості, борговий тиск — не змінюють головного: його величезного масштабу і здатності грати в «довгу гру». Демографічні проблеми, на думку автора, «manageable in the medium term», тоді як стратегічні переваги збережуться.

«Even if its weaknesses prove more severe than projected, China will remain vastly more powerful than any past U.S. competitor on the metrics most relevant for competition»

Американські спроби заспокоїти себе статистикою — як-от більшим номінальним ВВП — є хибними, бо реальна сила Китаю вимірюється не валовим продуктом у доларах, а здатністю продукувати, інвестувати та мобілізувати ресурси.

«Using this approach, if one looks narrowly at goods rather than services, China’s productive capacity is three times as large as that of the United States—a decisive advantage in military and technological competition»

США більше не можуть бути гегемоном на самоті

США більше не мають стратегічного масштабу, щоб протистояти Китаю наодинці. Саме тому нове ядро стратегії — це побудова «коаліції масштабів», заснованої на глибокій економічній, технологічній і оборонній інтеграції з союзниками.

«All together, this means that Washington needs its allies and partners in ways that it did not in the past. They are not tripwires, distant protectorates, vassals, or markers of status, but providers of capacity needed to achieve great-power scale»

*продовження в коментарях*