Нова-стара модель світопорядку

У багатьох моїх колег по каналу згасає інтерес до Foreign Affairs, але ця стаття від американського політолога Стейсі Е. Годдард — нагадування про те, чому цей журнал колись здобув свою репутацію

Сьогодні перед нами не та Америка, яку ми знали раніше. Стара формула політики США — вільна торгівля + поширення демократії — більше не працює. Китай зростає, і американська політика починає змінюватися відповідно до нових викликів

Трамп не бачить світ через призму змагання великих держав (great-power competition), а радше — через спільне управління світом great-power collusion: своєрідної змови великих гравців за принципом «концерту» XIX століття

«Віденський концерт» — система управління Європою після Наполеонівських війн. Його суть: великі держави узгоджують свої дії, аби зберігати стабільність. Конфлікти можливі, але головне — постійний діалог і баланс. У XIX столітті це означало, зокрема, спільне придушення національно-визвольних рухів

З погляду історії, світ найчастіше управлявся саме так — великими державами. Гегемонія США після розпаду СРСР було радше винятком. Тепер ми повертаємося до системи «зон відповідальності» — сфер впливу. Робить це «Найкращий ділмейкер світу» не в якості жеста доброй волі, а тому що вважає, що американцям варто скорочувати світову присутність і менше витрачати на другорядні напрямки

Це не означає, що США, Росія й Китай стануть союзниками. Але Трамп вірить, що конфлікти можна залагоджувати через угоди, балансуючи між батогом і пряником — варто лише правильно окреслити інтереси різних центрів сили і поважати їх

У такій формулі немає місця середнім, а тим більше — малим країнам. І саме в цьому полягає трагедія російсько-української війни. Для Трампа це лише конфлікт за сфери впливу, де з Путіним можна домовитися, а на думку України особливо не зважати

Проте варто згадати, чим все ж таки закінчився «Віденський концерт»: спочатку серія обмежених війн, потім виникнення нових великих гравців у вигляді Італії, Німеччини та Японії, що змагалися за місце під сонцем і право вирішувати долю світу, і, врешті, континентом прокотилася Перша світова, яка змінила світову політику раз і назавжди

То що ж робити? Чекати поки нова система вб'є сама себе, а потім заповнювати Телеграм гнівними постами про очевидний крах політики Трампа?

Новий Президент США може помилятися і може повторити помилки попередників, але Києву від цього не стане легше. Зараз під фон новин із Лондона ми дуже болісно прощаємося із нашими уявленнями про Америку часів холодної війни, яка впрягалася за будь-яку країну, що протистояла червоній навалі зі Сходу. Сьогоднішні штати вже давно не такі, і обурення їхніми діями з закликами до справедливості навряд нам допоможе

🍷 UnRealpolitik

1. Pat Bagley-Salt Lake Tribune

2. Dana Summers/Tribune Content Agency

3. Chappatte

🍷 UnRealpolitik

Миру за тиждень не буде і за два теж

Коли довіри між сторонами немає, конфлікт перетворюється на дилему в’язня: найраціональнішою стратегією стає зрада, адже вона зменшує власні ризики і водночас шкодить опоненту

Але постійне порушення зобов’язань не наближає до миру. Для врегулювання потрібна хоча б базова довіра — а її можна будувати лише через поступове, взаємне виконання домовленостей

Найперше варто зосередитися на темах, де найлегше досягти згоди. Попри складність війни, існують сфери, в яких російська та українська сторони вже взаємодіють — зокрема, в питаннях обміну полоненими та тілами загиблих. Важливо розширювати це коло гуманітарних питань, поступово закладаючи основу для ширшого діалогу

Коли з’явиться політична воля та сприятливі зовнішні обставини, можна буде перейти до військових аспектів деескалації. Найреалістичніший підхід — це секторальне, дзеркальне відведення військ, із поетапною перевіркою виконання зобов’язань. Лише так можна мінімізувати ризики зриву процесу. Саме ця модель багаторазово доводила свою ефективність у конфліктології

Пропозиція Президента Зеленського щодо заборони ударів по цивільній інфраструктурі — приклад ініціативи, яка потенційно вписується в таку логіку. Це не стратегічна поступка, а спроба ввести правила в умовах хаосу

Сенс цього посту не підштовхувати до співпраці із агресором та розводити зраду, а довести, що деескалація конфлікту це складна і дуже кропітка справа. Навіть маючи зелене світло в обох столицях, припинити конфлікт дуже важко, тож не варто очікувати, що навіть за умов успішних перемовин все завершиться за лічені дні. У кращому випадку попереду багато раундів деескалації, з великою кількістю викликів, перебороти які можливо лише за наявності політичної волі з обох сторін

🍷 UnRealpolitik

👀🇺🇸🌏Угода за "українським сценарієм" у Південно-Китайському морі?

🇵🇭США шукають вигоду від союзників у новій торговельній війні з Китаєм, і Філіппіни можуть стати ключовим партнером.

🤝Як і Київ, Маніла має запропонувати Вашингтону "частку в грі" поза військовими інтересами — наприклад, доступ до ресурсів у спірному районі біля островів Спратлі.

🛢Україна попередньо погодилася передати частину доходів від своїх природних ресурсів в обмін на підтримку США проти росії. Філіппіни можуть піти схожим шляхом, запропонувавши спільну розробку нафти й газу в районі Рід-Банку, де, за оцінками США, може бути до 9,2 млрд барелів нафти та 216 трлн кубічних футів газу.

🇺🇸Це вигідно США, адже через торговельну війну з Канадою та Мексикою вони шукають нові джерела енергоресурсів.

🇵🇭Для Філіппін це шанс диверсифікувати енергетику: родовище Малампая виснажується, а країна хоче зменшити залежність від вугілля. Проте є проблема — конституційні обмеження на іноземну розробку ресурсів.

🦅Маніла вже працює над їх послабленням, а американські компанії виявляють інтерес до нафтогазових проєктів.

😒Трамп чітко дав зрозуміти: дружба з США — це привілей, а не право. Філіппіни, як стратегічна база в регіоні, поки в фаворі, але Вашингтон хоче "плату" за захист.

Зрозуміти оточення Трампа

Команда президента США поділена між двома таборами: «яструбами», які виступають за жорстку політику проти Китаю, але вважають, що Америка не може дозволити собі підтримку України, та ізоляціоністами, які проти будь-яких зовнішньополітичних авантюр. Наразі «яструби» програють

Поки увага прикута до нової тарифної політики, мало хто помітив, що адміністрація звільнила низку досвідчених фахівців із Ради нацбезпеки США. Посаду залишив Девід Фейт (David Feith) — один із авторів індо-тихоокеанської стратегії США, послідовний прихильник жорсткого курсу щодо Китаю й Росії

Під питанням також майбутнє старшого директора з питань Азії Івана Канапаті (Ivan Kanapathy) та заступника радника з нацбезпеки Алекса Вонга (Alex Wong) — їх звинувачують у недостатній лояльності новій адміністрації

На позицію Держдепартаменту та навіть на Марко Рубіо, здається, ніхто особливо не зважає. Досвідчені професіонали достроково йдуть у відставку, а керівництво відділу Східної Азії, ймовірно, обійме Майкл ДеСомбре (Michael DeSombre) — юрист, чий єдиний дипломатичний досвід — посада посла в Таїланді

«І що з того?» — спитаєте ви. Адже Трамп сам вирішуватиме свою зовнішню політику

Це правда. Але жоден президент не може бути всюди й одразу. Послаблення антикитайської риторики, нечіткість у стратегічних питаннях, відсутність довгострокового планування — все це симптоми хаотичної кадрової політики. США залишаються могутньою державою, але чи у правильному напрямі сьогодні спрямовані її ресурси?

🍷 UnRealpolitik

By @alen_lauzan

🍷 UnRealpolitik

Мистецтво війни

Поки світ хаотично передивлявся списки накладених на різні країни тарифів, для Пекіну ця політика не стала сюрпризом. Китайці не чекали, а готувалися, і коли грянув грім, вони відповіли митами на мита

Торгівля між двома країнами — майже мертва. Якщо вдасться зберегти хоч 20% товарообігу — це вже диво

Але вас не дивує, що китайці не дали задню?

Цей конфлікт вдарить боляче. Мінус 1,5–2% зростання ВВП — багато для країни, яка цілилася в 5%. Це означає — закриття заводів, безробіття та зростання внутрішньої напруги

Інші країни Азії будуть змушені обирати сторону конфлікту, і частина обире Вашингтон

Чому ж тоді розважливі китайці замість того, щоб подзвонити та укласти угоду із «найкращим у світі переговорником» відповіли на його тарифи його ж монетою?

Справа не в его. Це холодний розрахунок. Пекін та Вашингтон просто не можуть домовитися: США не задоволені самим фактом зростання китайської економіки, і що Байден, що Трамп розглядають боротьбу із Китаєм як гру із нульовою сумою

Після того, як Трамп розпочав свою першу торговельну війну у 2018 році, Пекін все ще сподівався, що перемовинами можна дійти згоди. Урешті-решт сторони досягнули «нарису» торговельної угоди. Але тарифи так і не були скасовані

Зараз відступати нікуди. Під керівництвом Сі КНР почала переорієнтовуватися на торгівлю із третіми країнами та займатися «імпортозамєщєнієм» в ключових галузях. Китайський штучний інтелект “Deepseek” довів, що із американцями можна змагатися, а політика Трампа лише збільшила підтримку влади в КНР

Пекін вірить, що він стоїть на правильній стороні історії: на засадах захисту вільної торгівлі та глобалізації. Але є в його політиці є риса, притаманна великим державам із далеких давен: на удар треба відповідати ударом

Хай європейці, японці та корейці і не наважаться підтримати Китай, їхнього «мовчання» у майбутній холодній чи гарячій війні із Вашингтоном Пекіну буде цілком достатньо, бо в цій війні Китай грає не на популярність, а на витривалість

🍷 UnRealpolitik

Стратегічна ізоляція

США ризикують програти в стратегічному змаганні з Китаєм не тому, що слабші, а тому що досі не навчилися мислити масштабами

Китай уже перевершив Америку у виробництві, частині технологій, кількості наукових патентів, потужності флоту та ракетному озброєнні. Його промисловість створює фундамент для стійкої військової модернізації та інновацій. Навіть за умов економічного сповільнення цей фундамент не зникає. Пекін грає в довгу гру — і робить це з величезним запасом міцності

Американська ж стратегія останніх років коливається між двома крайнощами: то паніка через китайський ривок, то надмірна самовпевненість. Зараз маятник хитнувся в бік тріумфалізму: мовляв, у Китаї старіє населення, криза нерухомості, проблеми з молодіжним безробіттям — значить, Пекін ось-ось ослабне. Але чи не повторюється історія з недооцінкою СРСР чи Японії? І головне — хіба уповільнення темпів розвитку скасовує вже накопичену силу?

Ставка на ізоляцію або повернення до «американського світу» у межах Західної півкулі — це шлях до втрати глобального впливу. Масштаб, який колись дозволив США перемогти Німеччину, Японію, СРСР, сьогодні на боці Китаю. Протидіяти цьому можна лише об’єднавши потужності з союзниками — не номінально, а структурно: у спільному виробництві, уніфікованих технологічних стандартах, промисловій інтеграції, спільній тарифній політиці

Старий підхід — коли США «захищають», а партнери просто «підтримують» — уже не працює. Союзникам потрібно дати роль не клієнтів, а рівноправних співтворців. Йдеться не просто про безпеку, а про економічну й технологічну кооперацію, спільне формування ринків і ланцюгів постачання. Якщо Тайвань будує заводи в США, а Японія ремонтує американські кораблі — це вже не дипломатія, це початок нової стратегії масштабу. Але чи вистачить політичної волі, аби зламати старі бюрократичні інерції й ревнощі до передачі технологій?

Додатковий виклик — деструктивний ізоляціонізм, що набирає обертів в американському політичному дискурсі. Якщо союзники отримують не підтримку, а шантаж — як довго триматиметься довіра? Адже Пекін паралельно вибудовує свою антикризову коаліцію — з Росією, Іраном, КНДР. І хоча ця «вісь» не така стабільна, вона вже функціонує як структура альтернативного масштабу

Індустріальна інтеграція, спільна оборонна інфраструктура, «економічна стаття 5» для захисту від тиску Китаю, створення об’єднаного ринку — усе це не сценарії далекого майбутнього, а життєво необхідні кроки найближчого десятиліття. Бо інакше не Китай стане сильнішим, а Захід — слабшим

Реальність жорстка: або США координують зусилля з партнерами й масштабуються разом із ними, або втрачають позиції. І головне питання не в тому, чи зможе Америка перемогти Китай, а чи зможе вона подолати власну стратегічну інерцію

🍷 UnRealpolitik

Риторика Трампа шкодить режиму ядерного нерозповсюдження

У лютому 2025 року Дональд Трамп заявив, що США можуть знищити світ кілька разів і немає сенсу нарощувати ядерні арсенали. Краще, мовляв, перенаправити фінансування на інші потреби

Але не все так просто. Якщо Росія й Китай збільшують свої запаси, США мусять відповідати. Це цілком логічно. Проблема скорочення боєголовок існувала завжди, однак нині виникає ще небезпечніший тренд — дедалі більше країн задумуються над створенням власної ядерної зброї

НАТО та військова міць США довго були фактором стримування. Західні союзники не прагнули до ядерного статусу, бо мали «парасольку» Вашингтона

Та сьогодні ситуація змінюється. Саудівська Аравія, Південна Корея, Японія, Німеччина — усі вони дедалі більше сумніваються в американських гарантіях. Гегемон слабшає — і це стимулює гонку озброєнь

А якщо згадати ще Іран і Північну Корею, які вже розхитують свої регіони, то маємо виток глобальної нестабільності

Світ шукає нову рівновагу. І ядерна зброя — опція, яка все частіше лежить на столі

Система ядерного нерозповсюдження вже давно дала тріщину: із самого початку ставка була на уповільнення розповсюдження, а не на його повну відсутність. І зараз ми близькі до ситуації, коли, умовно, іранська ядерна зброя стане стартовим пострілом у світових перегонах за володіння найпотужнішою військовою технологією, і дамба прорветься

Саме тому іранське питання — питання принципу

🍷 UnRealpolitik

⚡️🇮🇷😒 Іранський міністр закордонних справ Аббас Арагчі прибув до Оману на переговори по ядерній програмі.

Європа хоче ядерну автономію. Але без відповідальності

Наразі порушується питання, яке давно назрівало, але останніми роками звучить особливо гостро: чи може Європа, в особі Франції та Великобританії, самостійно забезпечити ядерне стримування на тлі можливого зниження залучення США до справ континенту?

Франція і Великобританія мають стратегічні арсенали, здатні завдати неприйнятних збитків Росії — це не ставиться під сумнів. Однак сама логіка їхньої ядерної доктрини орієнтована на захист національного суверенітету, а не на колективну оборону Європи. Тим часом США, незважаючи на традиційну роль гаранта європейської безпеки, дедалі більше занурені в конкуренцію з Китаєм, і навіть на тлі війни в Україні зберігають пріоритет за Індо-Тихоокеанським напрямком

Виникає стара дилема, сформульована де Голлем у розмові з Кеннеді: Ви дійсно обміняєте Нью-Йорк на Париж? Сьогодні це питання, можливо, звучить вже інакше: чи готові Лондон і Париж обміняти свої міста на Ригу, Варшаву чи Бухарест? Якщо стратегічне стримування ще може бути визнане достатнім, то тактичні можливості — де Росія має 1,000–2,000 боєзарядів — явно не на користь Європи

Понад те, стримування — це не лише зброя, а й політична архітектура, процедури, спільні навчання, інституції. RAND справедливо вказує: без узгоджених механізмів — чи то повернення Франції до ядерного планування НАТО, чи створення окремої європейської ради зі стримування — навіть найсучасніший арсенал не перетворюється на реальний інструмент колективної безпеки

На практиці це означає, що Європа стоїть перед викликом, який вона давно відкладала: збудувати не лише технологічні, а й політико-військові основи автономного deterrence. Поки що у цьому напрямі лише окремі жести — ініціативи Варшави, заяви Берліна, натяки Парижа. Але спільної стратегії немає. І часу, як наголошується в тексті, теж майже не залишилося

Вся ситуація залишає після себе не так відчуття кризи, як розуміння — Європа, як і раніше, залежить від політичної волі Вашингтона. І якщо ця воля ослабне, Франції та Великобританії, при всьому їхньому потенціалі, буде складно заповнити вакуум. Питання тепер не в тому, чи можуть вони це зробити, а в тому, чи наважиться Європа на те, щоб захотіти

🍷 UnRealpolitik

Виходьте за кордони простих уявлень про світ. Політика складніша ніж здається і її можна досліджувати, як на рівні держав, так і на рівні політиків. І знайти всезнаючого пророка в такій складній сфері неможливо

Натомість рекомендуємо Вам добірку новино-аналітичних каналів, де кожен автор має свою сферу інтересів та свої погляди на події як в Україні, так і у світі

��POLITpedia - політична ситуація у світі, аналіз, новини та термінологія, і все це простими словами

🟠Гамбіт Саллівана - переклади західних медіа та розшифровка шизи Трампа для української аудиторії

🟠The Voicer - середовище аналітики та здорового глузду. Авторські аналітичні статті з різних тем від геополітики до економіки

🟠Новосилецький на дивані - зрада, від якої ви станете залежні

🟠Міжнародне Аняме (国際アニャメ) - відкриваю світ міжнародних відносин (і не тільки) в Індо-Тихоокеанському регіоні

🟠Пхеньянська Правда🇺🇦 - канал про велику геополітику країн Азії та Близького Сходу

🟠Політичний Фронт США - аналітика, новини та огляд головних подій американської політики. Відстежуйте зміни, що формують майбутнє

🟠PolitКраїна - канал, який пише про те, чого не помічає більшість!

🟠Сігай - автор YouTube-каналу про міжнародну політику та падіння комунізму в Європі (а ще про Трампа без зайвого алармізму)

🟠dechat - головні події, політика та суспільні процеси в Німеччині, Австрії та Швейцарії. Аналітика, меми та упереджені погляди будуть також присутні

🟠Кваси - підпільний народно-капіталістичний канал. Де актуальні події пишуться під кваском

🟠Young Diplomat - Простими словами про велику політику від студента МВ

🟠Будда в Конгресі - виважена та спокійна аналітика про обидва береги Атлантики з фльором місцевого гумору

🟠ADASTRA - досліджуємо міжнародне, щоб творити національне

🟠Спілка "УкрінСерв" - Важливі новини з періодичними авторськими коментарями

Щоб вам було зручніше, ми зібрали їх у одну папку, і тепер ви можете підписуватись на найкращі ресурси одним кліком: https://t.me/addlist/kpNfjdfc7ihjNGRi

Бути причетним до Великого — завжди приємно, тому наполегливо Вас закликаємо підписуватися, ділитися з друзями та підтримувати український контент! Разом формуємо національну інтелектуальну спільноту!

Періоди на кшталт нинішнього спонукають перечитувати класиків. Чи є тут простір для паралелей із сучасністю — питання досі дискусійне, але від того не менш цікаво читати про «холодну війну» не як про доконаний факт, а як про процес:

«Перший тиждень листопада 1956 року, імовірно, закарбується в памʼяті як один із найнищівніших епізодів в історії дипломатії Сполучених Штатів. Деякі з чільних зáсновків нашої зовнішньої політики були випробувані на ділі — і провалили цю перевірку.

Одним із таких засновків була наша прихильність до незалежності народів Східної Європи. Саме через це питання розпочалася і великою мірою велася «холодна війна». Проте коли Російська імперія почала розпадатися, Сполучені Штати одразу відмовилися застосовувати силу, чим фактично розв'язали Радянському Союзу руки.

Іншим засновком нашої зовнішньої політики було збереження могутності Великої Британії та Франції як членів Атлантичної унії. Проте ми співпрацювали з Радянським Союзом, завдаючи, певне, непоправної шкоди позиціям Великої Британії та Франції на Близькому Сході і у світі в цілому. Незалежно від вигод, що крилися в їхній військовій авантюрі, після її початку наш життєвий інтерес полягав у її швидкому й повному успіху.

Наша зовнішня політика, принаймні останніх років, засновувалася на тому, що наша здатність до ядерної відплати є достатньою для захисту власних інтересів мирними засобами. Однак ми щойно стали свідками раптового й повного краху західної позиції під впливом фактичного російського ультиматуму.

Це найбільш лиховісна недоля з усіх, що кидає на майбутнє темну тінь: якщо Радянський Союз продовжує захищати та просувати свої інтереси, застосовуючи силу або погрожуючи нею, тоді як ми утримуємося від неї, аж доки вона не буде застосована проти нас, то чи не розкладаємо ми на рáти шлях капітуляції, який від безвиході може закінчитися ядерною війною?»

Перекладено з The Impasse of American Foreign Policy by Hans Morgenthau, 1962 рік. Автор: Сілвестер Носенко

Формула тарифів по-американськи

Економічний протекціонізм став характерною рисою політики США після інавгурації Трампа. Незважаючи на негативні прогнози економістів, Білий дім подав нову порцію тарифів 2 квітня, прозваного "днем звільнення" Штатів. Тепер вона зачепила майже увесь світ: хвиля вже завдала значних збитків, почавши торговельну війну

Раніше в березні було накладено тарифи на Китай у розмірі 10%. Крім того, між Штатами, Мексикою і Канадою діє угода про вільну торгівлю USMCA, яка також зазнала змін: Вашингтон запровадив 25% тарифів за винятком канадських енергоносіїв

Тепер близько 185 країн потрапили під приціл американського протекціонізму: на них накладено тарифи, але відсоток для різних держав дуже варіюється. Виникає питання, на яку методологію спиралися при обчисленні тарифних ставок і нововведених тарифів?

Насправді все настільки просто, що навіть абсурдно. Для обрахування ''tarrifs charged to the US'' кожної країни було взято дефіцит торговельного балансу товарами та поділено на її експорт до США. Так кажуть фінансові експерти, зокрема Джеймс Суровецький

До прикладу, візьмімо Індонезію: дефіцит торгівлі США з нею складає 17, 9 млрд. доларів, а експорт - 28 млрд. доларів. Якщо обчислити 17,9/28=0,639. Тоді переводимо у відсотки, округлюємо і виходить 64%

Отриманий результат поділили на два і отримали приблизний результат ''reciprocal tarrifs'', який США накладуть на державу. Відповідно, для Індонезії це виходить 32%

Білий дім запевняв, що для обрахунку тарифів обчислювали мита, які накладали інші держави. Однак у дійсності все виявилося інакше, що вказує на маніпуляцію числами. Крім того, початок торговельної війни з іншими державами матиме значний негативний вплив на економіку Штатів та їхнє місце в системі

🍷 UnRealpolitik

By Chappatte

🍷 UnRealpolitik

Чому Рубіо не стане «новим Кіссінджером»?

У 70-х держсекретарю Кіссінджеру вдалося втілити дипломатичний маневр, що змінив хід Холодної війни: зближення США та КНР, яке посилило тиск на Радянський Союз. Зараз американці шукають схожий підхід

Але Кіссінджер не створив дива — він просто вдало скористався ситуацією. Китай у 70-х лежав у руїнах після комуністичних експериментів Мао Цзедуна, на кордоні тривав конфлікт із Радянським Союзом. Сам Пекін не марив світовим лідерством, а намагався просто втриматися як держава

США прийшли «на все готове». Коли Китай відкрив свою економіку для світу в 1980-х, американський бізнес і споживачі отримали вигоду від зростання китайського виробничого сектору. Пекін не потрібно було підбурювати до конфлікту із СРСР — зіткнення вже тривали, і КНР була в асиметричному протистоянні

Що ж зараз?

Росія та КНР пов’язані спільною стратегічною метою — покласти край гегемонії Заходу. Китай швидко нарощує експорт товарів до Росії, заповнюючи прогалину, залишену західними виробниками

За даними дослідницької компанії Rhodium Group, лише в автомобільному секторі частка Китаю на російському ринку зросла з 9% у 2021 році до 61% у 2023

Це дає Пекіну серйозний важіль впливу на Москву

Навіть якщо вдасться «відтягнути» Росію від Китаю — скільки це коштуватиме?
Це зашкодить відносинам із союзниками по НАТО, Вашингтон буде змушений поступитися інтересами в Європі й піти на економічні компроміси. І заради чого?

У кращому випадку Росія залишатиметься нейтральною, нарощуватиме силу і підкидатиме дров у конфлікт між КНР і США. А в Штатів не буде важелів, щоб запобігти майбутньому зближенню Москви та Пекіна

Намагання завоювати прихильність Росії означало б обміняти сильних і надійних союзників на слабкого, бідного і непостійного партнера. На такий крок Кіссінджер, переконаний реаліст, ніколи б не пішов

🍷 UnRealpolitik

🔸 Хто ухвалює зовнішньополітичні рішення в Кремлі?

🔸 Чому Росія сприймає НАТО як загрозу?

🔸 Чи міг би нейтральний статус України запобігти війні?

Подкаст про зовнішню політику Росії, її стратегію, поразки та червоні лінії із Завідувачем кафедри міжнародних відносин та зовнішньої політики Київського інституту міжнародних відносин Віктором Константиновим

🍷 UnRealpolitik

Звісно, не треба думати, що американські авіаносці подорожують океаном одні

Зазвичай це ціле ударне з'єднання, де десятки кораблів прикриття прямують спільним курсом під супроводом авіаційних груп

Кораблі розсереджуються на відстані в декілька кілометрів одне від одного, а не прямують щільним строєм, як на картинці*

ДВІ такі плавучі американські гарнізони під боком знатно змусять нервувати будь-якого іранського чиновника

🍷 UnRealpolitik

🇹🇷🇪🇺 ЄС не реагує на турецькі протести, бо йому потрібен Ердоган проти Росії

❕Давно не було Туреччини! Wall Street Journal випустив статтю про те, чому Європа наче не помічає масових заворушень у Туреччині.

☝️ На думку видання, це пов'язано з тим, що Анкара є одним з ключових партнерів ЄС з питань безпеки. Наряду з Британією, Норвегією та Канадою. Таким чином, Брюссель дуже обережно обирає слова, щоб не образити таку важливу для себе країну.

🤝 Раніше, коли існувала серйозна міграційна криза, Ердоган не пропускав мігрантів у Європу. Остання, своєю чергою, закривала очі на внутрішні проблеми у країні.

📍Сьогодні РФ залишається головною загрозою для Європи, тому буфер та захист у вигляді Туреччини є надважливим. Отримуємо такий от Real Politik.

👍 TransCaspianUA | Підписатися

By Chappatte

🍷 UnRealpolitik

Виходьте за кордони простих уявлень про світ. Політика складніша ніж здається і її можна досліджувати, як на рівні держав, так і на рівні політиків. І знайти всезнаючого пророка в такій складній сфері неможливо

Натомість рекомендуємо Вам добірку новино-аналітичних каналів, де кожен автор має свою сферу інтересів та свої погляди на події як в Україні, так і у світі

��POLITpedia - політична ситуація у світі, аналіз, новини та термінологія, і все це простими словами

🟠Гамбіт Саллівана - переклади західних медіа та розшифровка шизи Трампа для української аудиторії

🟠The Voicer - середовище аналітики та здорового глузду. Авторські аналітичні статті з різних тем від геополітики до економіки

🟠Новосилецький на дивані - зрада, від якої ви станете залежні

🟠Міжнародне Аняме (国際アニャメ) - відкриваю світ міжнародних відносин (і не тільки) в Індо-Тихоокеанському регіоні

🟠Пхеньянська Правда🇺🇦 - канал про велику геополітику країн Азії та Близького Сходу

🟠Політичний Фронт США - аналітика, новини та огляд головних подій американської політики. Відстежуйте зміни, що формують майбутнє

🟠PolitКраїна - канал, який пише про те, чого не помічає більшість!

🟠Сігай - автор YouTube-каналу про міжнародну політику та падіння комунізму в Європі (а ще про Трампа без зайвого алармізму)

🟠dechat - головні події, політика та суспільні процеси в Німеччині, Австрії та Швейцарії. Аналітика, меми та упереджені погляди будуть також присутні

🟠Кваси - підпільний народно-капіталістичний канал. Де актуальні події пишуться під кваском

🟠Young Diplomat - Простими словами про велику політику від студента МВ

🟠Будда в Конгресі - виважена та спокійна аналітика про обидва береги Атлантики з фльором місцевого гумору

🟠ADASTRA - досліджуємо міжнародне, щоб творити національне

Щоб вам було зручніше, ми зібрали їх у одну папку, і тепер ви можете підписуватись на найкращі ресурси одним кліком: https://t.me/addlist/kpNfjdfc7ihjNGRi

Бути причетним до Великого — завжди приємно, тому наполегливо Вас закликаємо підписуватися, ділитися з друзями та підтримувати український контент! Разом формуємо національну інтелектуальну спільноту!

💬😒

Кількість кораблів у військово-морському флоті США та флоту народно-визвольної армії Китаю

Джерело: CSIS

🍷 UnRealpolitik

Забуті протести

Протести в Грузії тривають уже понад сто днів — і це саме по собі показово. Попри системний тиск з боку влади, включно з силовими розгонами, репресивним законодавством та фінансовим тиском на НУО, масштаб громадської мобілізації не зменшується. Для регіону це рідкісний приклад стійкого й масового політичного опору

Реакція з боку ключових зовнішньополітичних гравців, таких як США та ЄС, формально наявна — заяви, резолюції, кілька точкових санкцій. У Конгресі США просуваються ініціативи на кшталт MEGOBARI Act, що передбачає заходи проти керівництва правлячої партії. Але за цим всім— мізерні практичні зрушення. А головне — гранично зрозуміле небажання йти на конфронтацію з реальністю, в якій Грузія дрейфує у бік авторитаризму

Але звісно причини зрозумілі. Грузія — не в пріоритеті. На тлі війни в Україні, нестабільності на Близькому Сході та конкуренції в Чорноморському регіоні інтерес до Тбілісі знижується. Більш привабливими партнерами стають Туреччина й Азербайджан, які забезпечують стабільність, інфраструктуру та ресурси. Тбілісі ж усе частіше сприймається як проблемна територія з непевною демократичною траєкторією

Сам підхід грузинської влади до внутрішньої опозиції та зовнішніх партнерів стає дедалі цинічнішим. Спроба впровадити «закон про іноземних агентів» за зразком американського FARA демонструє прагнення використати демократичні інструменти в якості репресивних. Але запозичення форми — не означає запозичення змісту. У грузинському контексті такий закон фактично ставить під загрозу діяльність громадянського сектору та незалежних медіа

Паралелі з Туреччиною напрошуються: авторитарні тенденції, зовнішньополітичний маневр, обмеження свободи слова. Але якщо в Туреччині влада давно централізована й стабільна, то в Грузії ситуація значно хиткіша. Тут немає ні харизматичного лідера, як Ердоган, який побудував стійку вертикаль із зовнішньополітичним маневром між НАТО, Москвою та Пекіном, ні чіткої стратегії. Лише жорстка реакція на протест і дедалі очевидніший дрейф від європейського курсу

І ось головний парадокс: західні цінності залишаються у Грузії живими не завдяки політиці Заходу, а всупереч їй. Це не про порятунок ззовні — історія про те, як суспільство тримається за ідею, від якої еліти вже відмовилися. Що може статися, якщо ці протести все ж таки не вдасться задушити? Можливо, не Майдан, не кольорова революція, а щось третє?

Чи збережеться протест? Чи зможе трансформуватися у політичну дію — питання відкрите. Поки що складається враження, що громадяни залишаються майже наодинці у своїй спробі зберегти проєвропейський шлях розвитку. І саме ця вразливість вже стала точкою опори для інших регіональних гравців

🍷 UnRealpolitik

🌐 Декілька днів тому ми нарешті запустили нашу Інстаграм-сторінку

Анонси очних та онлайн заходів, фото-звіти з них та більше будуть публікуватися саме там

Тому оформлюйте підписку, аби бути в курсі

�� UnRealpolitik

By Adam Zyglis

🍷 UnRealpolitik

Виходьте за кордони простих уявлень про світ. Політика складніша ніж здається і її можна досліджувати, як на рівні держав, так і на рівні політиків. І знайти всезнаючого пророка в такій складній сфері неможливо

Натомість рекомендуємо Вам добірку новино-аналітичних каналів, де кожен автор має свою сферу інтересів та свої погляди на події як в Україні, так і у світі

��POLITpedia - політична ситуація у світі, аналіз, новини та термінологія, і все це простими словами

🟠Гамбіт Саллівана - переклади західних медіа та розшифровка шизи Трампа для української аудиторії

🟠The Voicer - середовище аналітики та здорового глузду. Авторські аналітичні статті з різних тем від геополітики до економіки

🟠Новосилецький на дивані - зрада, від якої ви станете залежні

🟠Міжнародне Аняме (国際アニャメ) - відкриваю світ міжнародних відносин (і не тільки) в Індо-Тихоокеанському регіоні

🟠Пхеньянська Правда🇺🇦 - канал про велику геополітику країн Азії та Близького Сходу

🟠Політичний Фронт США - аналітика, новини та огляд головних подій американської політики. Відстежуйте зміни, що формують майбутнє

🟠PolitКраїна - канал, який пише про те, чого не помічає більшість!

🟠Сігай - автор YouTube-каналу про міжнародну політику та падіння комунізму в Європі (а ще про Трампа без зайвого алармізму)

🟠dechat - головні події, політика та суспільні процеси в Німеччині, Австрії та Швейцарії. Аналітика, меми та упереджені погляди будуть також присутні

🟠Кваси - підпільний народно-капіталістичний канал. Де актуальні події пишуться під кваском

🟠Young Diplomat - Простими словами про велику політику від студента МВ

🟠Будда в Конгресі - виважена та спокійна аналітика про обидва береги Атлантики з фльором місцевого гумору

🟠ADASTRA - досліджуємо міжнародне, щоб творити національне

Щоб вам було зручніше, ми зібрали їх у одну папку, і тепер ви можете підписуватись на найкращі ресурси одним кліком: https://t.me/addlist/kpNfjdfc7ihjNGRi

Бути причетним до Великого — завжди приємно, тому наполегливо Вас закликаємо підписуватися, ділитися з друзями та підтримувати український контент! Разом формуємо національну інтелектуальну спільноту!

Флот, якого більше нема

Йдеться не стільки про кораблі, скільки про глибинну американську тривогу: країна втратила те, що колись робило її непереможною — промислову міць, здатність у потрібний момент перетворити заводи на кузню війни. А ось Китай — не просто потенційний супротивник, а лякаюче відображення Сполучених Штатів зразка Другої світової: такі самі масштаби, така ж мобілізаційна логіка, така ж ставка на кількість, яка дедалі більше доповнюється якістю

За чисельністю флоту США вже поступаються, і цей розрив лише зростатиме. Якісно американські кораблі поки що кращі — технології, екіпажі, командування. Але у випадку затяжної війни цього може не вистачити. Якщо США втратять кілька авіаносців чи атомних субмарин, замінити їх буде практично неможливо — один будують 9–11 років. А Китай теоретично може швидко налагодити серійне виробництво на комерційних верфях, нехай і з певною затримкою у якості

Цей страх посилюється, якщо згадати, як США перемогли Японію: саме завдяки обсягам виробництва. До кінця війни весь американський флот був новим і в рази більшим, ніж на її початку. Тепер ролі змінилися: Китай — це держава-завод, США — держава стратегів, яка сподівається перемогти розумом і точковими ударами. Але історія вчить: у затяжній війні без виробництва не встояти

Прямо визнати слабкість — неможливо. Але між рядками звучить розуміння: наздогнати Китай у виробництві нереально. Є надія на союзників — Японію, Південну Корею — але в них свої інтереси та свої політичні ризики. Решта заходів — частково символічні: складувати деталі, переобладнувати цивільні судна, закуповувати безпілотники, вигадувати «дешеві» варіанти на чорний день

Але найсильніше в цьому все — це не цифри, а настрій. Америка, здається, дивиться в дзеркало й бачить у Китаї саму себе — молодою, потужною, невблаганною.
І вперше по-справжньому боїться, що вже не зможе знову такою стати. Не тому, що не хоче, а тому що просто не може. Не та економіка, не ті люди, не той час. І тоді вся розмова про флот перетворюється на щось значно глибше: не про війну, а про старіння наддержави

🍷 UnRealpolitik

Не відходячи від теми простих моделей сприйняття міжнародних відносин, настільні ігри — одні з них

Можете переконатися самі, якщо спробуєте себе у тій ж самій «Дипломатії». Реєстрація на наш Захід із неї ще триває, але місць залишається все менше, тож поспішіть

РЕЄСТРАЦІЯ

🍷 UnRealpolitik

Ми сприймаємо Світ як просту модель

Жодна теорія ніколи не пояснить, як справді все працює. Інколи легше думати, що вся політика США це бзікі та бажання Дональда Трампа, але від цього не стає простіше

І сприймати Світ як модель означає грати за правилами, які ми самі себе і вибудовуємо. Якщо для нас міжнародні відносини це конфлікти, гра із нульовою сумою, анархія та правовий нігілізм, то ми будемо будувати армію, переводити економіку на військові рейки та нападати першими

Якщо Світ про міжнародне право, економіку, торгівлю та комерційні інтереси, то нам час зводити мости та будувати порти — але реальність набагато складніша. Часто міжнародні відносини — це і про перше і про друге одночасно. І часто наше сприйняття об'єкта змінює його поведінку

Думаєте фізика та математика складні науки?

Це правда. Але фізика тіл не змінилася, коли Ейнштейн зробив своє відкриття. Але варто вам вийти із новою теорією про "failed states", як ті ж самі failed states почнуть її досліджувати і спростовувати власним прикладом

Часто військові навчання на кордоні — це просто навчання, але варто відповісти на них симетрично. І ось сусідський Генштаб вже нервово розробляє плани превентивної війни із вашою держави, бо сприйняв цей крок як підготовку до конфлікту. Ви ж знайшли зайве підтвердження своїй теорії про те, що Світ — це гра із нульовою сумою і сусіди тільки і хочуть Вас зрадити, і стали ще впевненіші у власних далеких від реальності переконаннях

Сприймаючи реальність крізь прості моделі, легко потрапити в пастку власних переконань. Але політика складніша. Вона змінюється щомиті — і наші уявлення про неї здатні змінити її ще сильніше

🍷 UnRealpolitik

⚡️ Провінції, де були протести студентів

👍 TransCaspianUA | Підписатися

Зброя важливіша за демократію

У стратегічній грі "Total war Rome 2" була цікава механіка: щоб сподобатися якісь державі варто було мати багато спільних цінностей: однакову релігію, схожих ворогів та вигідні торгівельні зв'язки

Деякі теорії міжнародних відносин підтверджують такий погляд на речі. Демократії дуже рідко воюють між собою, у той час як діада демократія-диктатура є найбільш конфліктною парою

Нам не подобаються ті, хто відрізняються від нас — їх дії важко передбачити, а мотиви зрозуміти. Початок 90-х ознаменувався розквітом демократій та Західної культури. Підтримувати лібералізм було модно, але й безпечно. Це відкривало більше можливостей на міжнародній арені, зменшувало шанс того, що вас будуть пресувати санкціями та тарифами

Зараз Світ змінився. Вже не так важливо бути схожим на ліберальну демократію: чи то тому що США слабшають, чи то тому що вони змінюються

Багато країн зараз знову дрейфують у бік авторитаризму, і Туреччина серед них. Пан Ердоган закручує гайки і тонко відчуває розподіл сил: якою б не була зараз його внутрішня політика, Європа буде це терпіти, бо гармати «гучніше» за протестантів на вулицях

Про поточні політичні події в Туреччині можете дізнатися на каналі нашого колеги

🍷 UnRealpolitik

Перша гра «Дипломатії» у розпалі

Реєструйтеся, декілька вільних місць ще залишилося!

🍷 UnRealpolitik

by Mark Night

🍷 UnRealpolitik

Ядерне майбутнє Ірану

Ядерна програма Ірану має значний вплив як на регіональному, так і на глобальному рівні. Що чекати від адміністрації Трампа з цього питання?

Нещодавнє послаблення Ірану внаслідок розколу «Вісі опору» та підриву іранського контролю в Сирії відкрило вікно можливостей для інших держав поборотися за регіональний вплив. Зокрема Ізраїль користується нагодою, щоб унеможливити подальший розвиток іранської ядерної програми. До прикладу, у жовтні 2024 Єрусалим завдавав удар по іранському військовому комплексу Парчин

Однак Ізраїль потребує військової допомоги, коли справа доходить до протидії ядерній зброї Ірану. Звісно, найбільш вірогідним видається сценарій подальшого стримування: Штати чинитимуть тиск проти створення ядерної зброї Іраном

У 2015 році Обама підписав з Іраном угоду, яка передбачала взаємні поступки. Тоді Іран пообіцяв обмежити свої ресурси урану в обмін на зняття економічних санкцій з боку США. У свою чергу, Трамп вийшов з цієї угоди у 2018 році за своєї першої каденції. Наразі ситуація змінюється. Незважаючи на риторику американської адміністрації, постає питання, чи входить у плани Білого дому дійсно збільшити тиск на державу або застосувати удари по ядерному виробництву Ірану?

Іран готовий перейти до нової стратегії по ядерній зброї та офіційного визнання її внутрішнього виробництва. З одного боку, за даними МАГАТЕ Іран вже має на 60% збагачений уран, якого вистачить на виготоволення чотирьох ядерних бомб. До їхнього створення залишається крок, однак практична реалізація змінить динаміку регіонального конфлікту між Іраном та Ізраїлем

Трамп вводить санкції проти іранських компаній та суден, які займаються нафтопромисловістю. Його мета — досягнути таким чином  угоди з Іраном з питання ядерної зброї. Нещодавно він надіслав листа Хаменеї із пропозицією розпочати переговори

Спробі Штатів домовитися з Іраном дипломатично міг посприяти паралельний діалог з Російською Федерацією, яка співпрацює з Іраном та в січні 2025 договір підписала російсько-іранський договір про стратегічне партнерство. З іншого боку, основна причина у тому, що Штати не мають економічних можливостей вживати активних заходів проти Ірану з огляду на загальну стратегію США по скороченню зовнішньої залученості

🍷 UnRealpolitik

Враховуючи велику кількість Ваших заявок, ми збільшуємо кількість заходів! (Всі попередні дати залишаються в силі)

Улюблена гра Генрі Кіссінджера та Джона Кеннеді

Коли? 24, 25, 26, 27, 29 березня, 15:00-19:00
Де? КМЦ НАУКМА вул. Іллінська 9

Запрошуємо вас захід, присвячений легендарній грі «Дипломатія»!

Ви станете лідером однієї з великих держав напередодні Першої світової війни. Тут немає кубиків чи випадковостей — тільки переговори, хитрість і стратегія. Ви укладатимете союзи, порушуватимете обіцянки, будуватимете коаліції — і врешті-решт залишиться лише одна могутня імперія

🔸 Не знаєте правил? Ми все пояснимо на місці

🔸 Не маєте команди? Ми підберемо команду

🔸 Шукаєте гру про справжню геополітику? Це саме те, що потрібно!

Реєстрація обов’язкова

ПОСИЛАННЯ НА РЕЄСТРАЦІЮ

Хто готовий до великої гри?

Кропивницький і Енгельс сьогодні.

Миру в небі швидкого не треба було очікувати, бо обіцявся він Трампу, а не один одному. Жодних зобов'язань не було між Росією та Україною.

Взаємна недовіра сторін настільки глибока, що просто зупинка вогню в усіх вимірах - неможлива. Це глибокий і старий конфлікт, який загоється поступово, крок за кроком. А зробивши перший крок - буде легше зробити і наступні.

Поки що, як ми бачимо, навіть цей перший крок зробити не вдається, усі діють за логікою взаємної недовіри і війни на виснаження. Як і що буде робити Трамп з цим усім - питання без відповіді.

Тягар лідерства

Є у науці міжнародних відносин «теорія гегемоністичної стабільності». Відповідно до неї, якщо в системі є наддержава, що встановлює правила всім від цього легше та безпечніше
Проте, на відміну від слабших країн наддержава витрачає ресурси не тільки на власний розвиток, а ще й на підтримку системи, де вона домінує. У результаті, гегемон повільно занепадає, адже всі інші розвиваються швидше за нього

Не треба мати науковий ступінь, щоб бачити, що це трапилося і зі США. На їхніх плечах тримається те, що ми називаємо «Заходом». Америка платила за безпеку Європи, за підтримку норм міжнародного права, боротьбу із тероризмом та за вільне мореплавство; і вигравали від цього Китай, ЄС, Бразилія тощо…

Політика Трампа — це не злам світопорядку на рівному місці. Це спроба зупинити найбільш вірогідний сценарій, де Вашингтон в якийсь момент «надірветься»

Те, як це робить Трамп — інше питання

Зараз все нагадує спробу перейти від утримання десятка сателітів та програм по всьому світу, у щось що більш нагадує багатополярну систему. Тут немає подачок, є гра із нульовою сумою, де за все треба платити і все має бути вигідно, бо ресурси обмеженні

Свого часу Черчилль приїхав в Ялту очільником Цариці Морів, а пішов звідти прем’єром туманного альбіону. Щоб падіння власної імперії не стало для вас сюрпризом, треба розуміти куди дме вітер заздалегідь. Питання, чи для США вже не надто пізно повертати собі велич?

🍷 UnRealpolitik

Гарна порада — це вже половина щастя, а коли діло доходить до питань формальних і високих, таких як політика, то явно не завадить бути «в темі» та зуміти красно піднести свою думку як своїм близьким, так і конкурентам

Тому зараз нам за честь буде порекомендувати Вам добірку новино-аналітичних каналів, яку ми створили разом з іншими авторами українських TG-каналів та яка допоможе Вам краще розбиратися у політичних та економічних питаннях як в Україні, так і в світі

��POLITpedia - політична ситуація у світі, аналіз, новини та термінологія, і все це простими словами

🟠Гамбіт Саллівана - переклади західних медіа та розшифровка шизи Трампа для української аудиторії

🟠The Voicer - середовище аналітики та здорового глузду. Авторські аналітичні статті з різних тем від геополітики до економіки

🟠Новосилецький на дивані - зрада, від якої ви станете залежні

🟠Міжнародне Аняме (国際アニャメ) - відкриваю світ міжнародних відносин (і не тільки) в Індо-Тихоокеанському регіоні

🟠Пхеньянська Правда🇺🇦 - канал про велику геополітику країн Азії та Близького Сходу

🟠Політичний Фронт США - аналітика, новини та огляд головних подій американської політики. Відстежуйте зміни, що формують майбутнє

🟠PolitКраїна - канал, який пише про те, чого не помічає більшість!

🟠Сігай - автор YouTube-каналу про міжнародну політику та падіння комунізму в Європі (а ще про Трампа без зайвого алармізму)

🟠dechat - головні події, політика та суспільні процеси в Німеччині, Австрії та Швейцарії. Аналітика, меми та упереджені погляди будуть також присутні

🟠Кваси - підпільний народно-капіталістичний канал. Де актуальні події пишуться під кваском

🟠Young Diplomat - Простими словами про велику політику від студента МВ

🟠Будда в Конгресі - виважена та спокійна аналітика про обидва береги Атлантики з фльором місцевого гумору

🟠ADASTRA - досліджуємо міжнародне, щоб творити національне

Щоб вам було зручніше, ми зібрали їх у одну папку, і тепер ви можете підписуватись на найкращі ресурси одним кліком: https://t.me/addlist/kpNfjdfc7ihjNGRi

Бути причетним до Великого — завжди приємно, тому наполегливо Вас закликаємо підписуватися, ділитися з друзями та підтримувати український контент! Разом формуємо національну інтелектуальну спільноту!

by Gary Varvel

🍷 UnRealpolitik

Улюблена гра Генрі Кіссінджера та Джона Кеннеді

Коли? 22–23 березня, 11:00-16:00
Де? Місце повідомимо Вам після реєстрації ;)

Запрошуємо вас на перший офлайн-захід у Києві, присвячений легендарній грі «Дипломатія»!

Ви станете лідером однієї з великих держав напередодні Першої світової війни. Тут немає кубиків чи випадковостей — тільки переговори, хитрість і стратегія. Ви укладатимете союзи, порушуватимете обіцянки, будуватимете коаліції — і врешті-решт залишиться лише одна могутня імперія

🔸 Не знаєте правил? Ми все пояснимо на місці

🔸 Не маєте команди? Ми підберемо команду

🔸 Шукаєте гру про справжню геополітику? Це саме те, що потрібно!

Реєстрація обов’язкова

ПОСИЛАННЯ НА РЕЄСТРАЦІЮ

Хто готовий до великої гри?

Комунізм — комунізмом, а територіальні претензії — за розкладом

Питання Південно-Китайського моря є точкою напруженості у відносинах Китаю та В’єтнаму. Дев’ятипунктирна лінія, яку Китай використовує для позначення своїх територіальних претензій, не має юридичної сили з точки зору міжнародного права, проте продовжує визначати стратегію Пекіна в регіоні. Для В’єтнаму це питання носить екзистенційний характер: мова йде не лише про доступ до морських ресурсів, а й про суверенітет

Попри рішення Гаазького арбітражу 2016 року, яке відкинуло обґрунтованість китайських претензій, Пекін продовжує реалізовувати стратегію фактичного контролю над спірними територіями. Намивання штучних островів, будівництво військової інфраструктури, розгортання флоту та берегової охорони — усе це формує реальність, у якій Китай стає домінуючою силою в регіоні

Ця політика супроводжується дипломатичним та економічним тиском на сусідні країни, зокрема на В’єтнам. Проте надмірна агресивність також створює ризики для самого Китаю, посилюючи антикитайські настрої та сприяючи формуванню тісніших оборонних зв’язків між країнами Південно-Східної Азії та зовнішніми гравцями

Також В’єтнам, на відміну від Китаю, робить ставку на міжнародне право та багатосторонню дипломатію. Ханой активно привертає увагу міжнародної спільноти до проблематики Південно-Китайського моря, формуючи коаліції зі США, Японією, Індією та європейськими країнами

Проте такий підхід має свої обмеження. По-перше, попри зміцнення військових контактів із зовнішніми державами, В’єтнам уникає вступу в офіційні альянси, намагаючись зберегти стратегічну автономію. По-друге, економічна залежність від Китаю обмежує жорсткість можливих відповідних заходів

На внутрішньому рівні В’єтнам також зміцнює оборонний потенціал, модернізуючи ВМС і нарощуючи свою присутність у зоні конфлікту. Проте, враховуючи неспівставність військових можливостей із Китаєм, основний акцент робиться як раз на стримуванні за допомогою інших інструментів

У найближчій перспективі суттєві зміни в цьому протистоянні малоймовірні.
Ключовим фактором, який може змінити динаміку конфлікту, залишається реакція інших держав. Якщо США та їхні союзники вирішать активніше втручатися в ситуацію, це призведе до зростання напруженості, але не обов’язково до відкритого зіткнення. Навпаки, якщо Китай зможе збалансувати тиск із дипломатичним зближенням, можливий сценарій відносної стабілізації

Однак фундаментальне протиріччя залишається: Пекін не готовий відмовитися від своїх територіальних претензій, а В’єтнам не може їх визнати. Це означає, що питання дев’ятипунктирної лінії залишатиметься одним із ключових викликів для регіональної безпеки у довгостроковій перспективі

🍷 UnRealpolitik

Розмови про режим припинення вогню часто призводять до протилежних результатів: сторони підвищують ставки, намагаючись здобути краще становище перед тим, як погоджуватися на таке припинення. Це перше.

Друге: 🇺🇸🇺🇦 переговори — то найпростіший крок. У цій човниковій дипломатії Вашингтону потрібно ще «висидіти» умови миру з росіянами, а потім звести їх (умови) і нас із ними (росіянами) до спільного знаменника і спільного столу. Боюся, що ці два етапи неподоланні, особливо якщо США хочуть швидко домовитися і забратися з України.

Трохи стратегічного оптимізму і тактичної напруженості вам, друзі.

Європа опинилася на роздоріжжі: Сполучені Штати більше не гарантують безпеку континенту, а адміністрація Дональда Трампа демонструє відкритий скептицизм щодо подальшої підтримки України.

Це ставить перед європейськими лідерами складне питання: чи готові вони взяти на себе відповідальність за власну безпеку? Під час зустрічі із Зеленським стало зрозуміло, що Вашингтон передає відповідальність за війну Європі.

У відповідь Макрон пропонує зміцнити європейську оборону, включаючи ядерне стримування, а Німеччина переглядає свою військову політику. А Єврокомісія висуває грандіозні плани по переозброєнню Європи.

В цьому відео, разом з Джеймсом Шерром* спробуємо розібратись, що означає стратегія нової адміністрації США, чи справді США відмовляються від підтримки України і головне, чи готова Європа взяти на себе відповідальність за безпеку континенту?

Посилання на відео: https://youtu.be/W7mNq639OOg

*Почесний науковий співробітник Міжнародного центру оборони та безпеки, Таллінн і асоційований науковий співробітник програми «Росія та Євразія» Chatham House, Лондон.

**Джеймса було дубльовано за допомогою ШІ, що тягне за собою проблеми з інтонаціям, але не з перекладом. Моя порада, трошки прискорити прослуховування.

То в кого все ж таки карти на руках?

Схоже, ставка на Європу не принесла бажаного результату, і, зваживши всі «за» та «проти», українське керівництво вирішило зробити новий акцент — на переговорах зі США. Очікуваний крок, адже якими б не були амбіції «Старого Світу», до військової могутності Вашингтона йому ще далеко

Зеленський разом із українською делегацією прибув до Саудівської Аравії, щоб домовлятися. Але ключові питання залишаються відкритими: чим готова поступитися Україна та в кого більше козирів у рукаві?

Карт у Києва небагато — головний актив, який можна розіграти, це угода щодо рідкоземельних металів, на яку розраховують у Вашингтоні. Натомість у США ширший спектр можливостей — від тиску на Україну до відновлення обміну розвідданими. Але навіть це не гарантує, що сторони знайдуть спільну мову

Формула майбутніх домовленостей проста: мир на умовах Трампа має стати дешевшим, ніж війна без його підтримки

А що ж Росія?

Економіка РФ переживає труднощі, але ще не на межі колапсу. Війська повільно, але наступають. Проте її найсильнішим аргументом може стати демонстративний розрив із Китаєм або хоча б натяк на це. Це дає гарний важіль у перемовинах із США. Ба більше, сам пан Трамп прихильник старої доброї "great power politics", де домовлятися має сенс лише із великими державами

🍷 UnRealpolitik

Гарна порада — це вже половина щастя, а коли діло доходить до питань формальних і високих, таких як політика, то явно не завадить бути «в темі» та зуміти красно піднести свою думку як своїм близьким, так і конкурентам

Тому зараз нам за честь буде порекомендувати Вам добірку новино-аналітичних каналів, яку ми створили разом з іншими авторами українських TG-каналів та яка допоможе Вам краще розбиратися у політичних та економічних питаннях як в Україні, так і в світі

��POLITpedia - політична ситуація у світі, аналіз, новини та термінологія, і все це простими словами

🟠Гамбіт Саллівана - переклади західних медіа та розшифровка шизи Трампа для української аудиторії

🟠The Voicer - середовище аналітики та здорового глузду. Авторські аналітичні статті з різних тем від геополітики до економіки

🟠Новосилецький на дивані - зрада, від якої ви станете залежні

🟠Міжнародне Аняме (国際アニャメ) - відкриваю світ міжнародних відносин (і не тільки) в Індо-Тихоокеанському регіоні

🟠Пхеньянська Правда🇺🇦 - канал про велику геополітику країн Азії та Близького Сходу

🟠Політичний Фронт США - аналітика, новини та огляд головних подій американської політики. Відстежуйте зміни, що формують майбутнє

🟠PolitКраїна - канал, який пише про те, чого не помічає більшість!

🟠Сігай - автор YouTube-каналу про міжнародну політику та падіння комунізму в Європі (а ще про Трампа без зайвого алармізму)

🟠dechat - головні події, політика та суспільні процеси в Німеччині, Австрії та Швейцарії. Аналітика, меми та упереджені погляди будуть також присутні

🟠Кваси - підпільний народно-капіталістичний канал. Де актуальні події пишуться під кваском

🟠Young Diplomat - Простими словами про велику політику від студента МВ

🟠Будда в Конгресі - виважена та спокійна аналітика про обидва береги Атлантики з фльором місцевого гумору

🟠ADASTRA - досліджуємо міжнародне, щоб творити національне

Щоб вам було зручніше, ми зібрали їх у одну папку, і тепер ви можете підписуватись на найкращі ресурси одним кліком: https://t.me/addlist/kpNfjdfc7ihjNGRi

Бути причетним до Великого — завжди приємно, тому наполегливо Вас закликаємо підписуватися, ділитися з друзями та підтримувати український контент! Разом формуємо національну інтелектуальну спільноту!

by Adam Zyglis

🍷 UnRealpolitik

Розкол між Європою і Штатами?

Розворот США від беззаперечної підтримки «порядку, заснованого на правилах» та цінностей сучасної Європи особливо сколихнув Францію

У своєму нещодавному зверненні до нації Президент Макрон нагадав, що країна теж володіє ядерним потенціалом та має чи не найсильнішу армію в Європі. Наступальна риторика схоже дала бажаний результат — ЗМІ знову загадали про роль Парижу як «можливого лідера регіону», але чи все воно так в реалії?

Нічого нового Макрон не вигадав. Це давня традиція Франції: критикувати США та «покладатися на власні сили», але відгук ця позиція знаходить далеко не у всіх європейських столицях. Кинути камінь в город Штатів полюбляв ще легендарний Шарль де Голь, за ним це часто практикували його наступники. Не дарма ж Франція колись виходила з військової структури НАТО та десятиліттями говорила про стратегічну автономію Європи?

Ось, нарешті, цей час настав!

Лозунги та заголовки про «європейську самостійність» Париж вже поставив у серійне виробництво, а ось із реальною військовою допомогою Україні, для того щоб власноруч вершити безпеку континенту, справи скрутніше

Подивишся на графік «The Economist» і здається, що це Макрон дзвонив восени Путіну розпитувати про перемовини, а Шольц, канцлер Німеччини, виступає у зверненні до парламенту із нагадуванням про «Україну — щит Європи»

Але загалом тенденція не така і погана. Після відмови США постачати Україні військову підтримку та розвідувальні дані, Європа не лишилась осторонь: голова Європейської Комісії запропонувала план «ReArm Europe», за яким близько 800 мільярдів євро будуть спрямовані на «переозброєння» Європи

Втілювати це будуть завдяки збільшенню державами-членами ЄС витрат на оборону через зняття правил, які встановлюють межу боргу

Така перспектива виглядає можливою, однак до неї ще далеко. Україна не має часу чекати поки європейські держави справді спрямують ресурси на переозброєння, тому для втримання позицій необхідні більш рішучі заходи. Активні дії Франції та ухвалення важливих рішень без участі США демонструють зміни в політичному ландшафті Європи, які можуть призвести до перерозподіли сил в регіоні

🍷 UnRealpolitik

by West Central Tribune

🍷 UnRealpolitik

Прекрасні кадри тренувального вильоту американського B-52 у супроводі ізраїльських F-35I та F-15I над Середземним морем. На цьому тижні відпрацьовували «нанесення ударів на великих відстанях»

Не важко здогадатися, що під холостим прицілом був Іран, проти якого з місяць тому Трамп помпезно оголосив стратегію «максимального тиску». Мета проста — звести експорт перської нафти до нуля

Проте цікаве інше: тут сьогодні на Reuters написали, нібито Вашингтон ударними темпами шукає механізми, які дозволять американцям та союзникам в регіоні зупиняти та інспектувати нафтові танкери Тегерану. Розрахунок на те, що, якщо таке все ж таки вдасться, то це теоретично одразу ж знизить експорт іранської нафти на 750 тис. барелів на добу

Провернути цю махінацію можна буде під знайомим приводом протидії «розповсюдженню зброї масового знищення». Затримка ж навіть у пару днів у відкритому морі, як можна припустити, зробить Тегеран не таким вигідним імпортером для третіх сторін

Щоправда, за російської аналогією ніщо не завадить персам створити власний тіньовий флот чи знайти інші шляхи подолання цієї проблеми. Да і, відверто кажучи, дуже сумнівно, що Іран до такого дотерпить

🍷 UnRealpolitik

By Tim Campbell

🍷 UnRealpolitik

Хрестоматійна стратегія ведення бізнесу: якщо хочеш, щоб перемовини між сторонами пройшли легко та швидко — обмеж кількість учасників... так буде простіше дійти консенсусу

Головне, аби ці махінації ненароком не вилізли тобі боком. Не будемо гадати чи все, що творять останнім тижнем американці (від припинення постачання зброї до обмеження доступу до розвідданих), є grand планом Вашингтону, чи вони діють ситуативно

Подібні рішення, так чи інакше — складова хоча б середньострокового розрахунку, інакше ж — риночок порішає

Так, акції більшості найбільших компаній ВПК Штатів вже почали вальяжно просідати. Але відверто шокують європейці з азіатами, де в деяких компаній зріст сягає 70%

Бездушний риночок є апріорі ідеологічно неупередженим, тому в цілому не буде великим дивом, якщо тенденція вкотре зміниться. Особливо, зважаючи на провальний саміт в Лондоні, за потужними висновками якого стояв в решті-решт один підсумок — без американців ніяк не обійтися

🍷 UnRealpolitik

Гарна порада — це вже половина щастя, а коли діло доходить до питань формальних і високих, таких як політика, то явно не завадить бути «в темі» та зуміти красно піднести свою думку як своїм близьким, так і конкурентам

Тому зараз нам за честь буде порекомендувати Вам добірку новино-аналітичних каналів, яку ми створили разом з іншими авторами українських TG-каналів та яка допоможе Вам краще розбиратися у політичних та економічних питаннях як в Україні, так і в світі

��POLITpedia - політична ситуація у світі, аналіз, новини та термінологія, і все це простими словами

🟠Гамбіт Саллівана - переклади західних медіа та розшифровка шизи Трампа для української аудиторії

🟠The Voicer - середовище аналітики та здорового глузду. Авторські аналітичні статті з різних тем від геополітики до економіки

🟠Новосилецький на дивані - зрада, від якої ви станете залежні

🟠Міжнародне Аняме (国際アニャメ) - відкриваю світ міжнародних відносин (і не тільки) в Індо-Тихоокеанському регіоні

🟠Пхеньянська Правда🇺🇦 - канал про велику геополітику країн Азії та Близького Сходу

🟠Політичний Фронт США - аналітика, новини та огляд головних подій американської політики. Відстежуйте зміни, що формують майбутнє

🟠PolitКраїна - канал, який пише про те, чого не помічає більшість!

🟠Сігай - автор YouTube-каналу про міжнародну політику та падіння комунізму в Європі (а ще про Трампа без зайвого алармізму)

🟠dechat - головні події, політика та суспільні процеси в Німеччині, Австрії та Швейцарії. Аналітика, меми та упереджені погляди будуть також присутні

🟠Кваси - підпільний народно-капіталістичний канал. Де актуальні події пишуться під кваском

🟠Young Diplomat - Простими словами про велику політику від студента МВ

🟠Будда в Конгресі - виважена та спокійна аналітика про обидва береги Атлантики з фльором місцевого гумору

Щоб вам було зручніше, ми зібрали їх у одну папку, і тепер ви можете підписуватись на найкращі ресурси одним кліком: https://t.me/addlist/kpNfjdfc7ihjNGRi

Бути причетним до Великого — завжди приємно, тому наполегливо Вас закликаємо підписуватися, ділитися з друзями та підтримувати український контент! Разом формуємо національну інтелектуальну спільноту!

Щось карикатуристи активізувались

By Joe Heller and Politico

🍷 UnRealpolitik

el momento latinoamericano

Трохи відійдемо від фарсу, що вчора стався в Білому домі. Цього року в державах Латинської Америки та Карибського басейну пройдуть вибори, що привертає увагу до можливості «корегування» Штатами їхніх результатів у своїх інтересах

Прихід Трампа ознаменував перехід США до правого популізму та співпраці з такими урядами в інших державах. Популізм — бажана відповідь на запит народу, яка прикрашена виступами харизматичного лідера. Серед останніх подій можемо помітити прихильність Штатів до право-популістської партії Альтернатива для Німеччини, яка посіла друге місце на парламентських виборах

Майбутні вибори — можливість для Трампа закріпити лідерство у Латинській Америці, посприявши обранню осіб, що готові підтримувати жорстку політику щодо депортації нелегальних мігрантів та відмовитися від більшої співпраці з КНР

Право-популістська вісь Латинської Америки включає в себе таких представників, як президент Аргентини Хав'єр Мілей чи президента Сальвадору Наїба Букеле. Загалом латиноамериканський популізм має доволі глибоке коріння, однак наразі це особливо грає на руку Трампу

Першим випробуванням стане Еквадор, у якому 13 квітня відбудеться другий тур президентських виборів. Під час першого раунду, який пройшов 9 лютого, різниця між чинним президентом Даніелем Нобоа та його опоненткою Луїзою Гонсалес склала менше 1%, шо й викликало необхідність проведення ще одного. Нобоа прихильний до риторики Трампа й навіть був присутнім на його інавгурації. Це вочевидь спокушає Трампа втрутиться, адже Гонсалес менш сприятлива для Штатів через її бажання зробити Еквадор менш залежним від них

🍷 UnRealpolitik

🇮🇱🇷🇺🇸🇾 Израиль выступает за сохранение военных баз РФ в Сирии.

Мотивация: создать противовес Турции и предотвратить объединение сирийских социально-политических груп в мощное централизованное исламистское государство под протекцией региональных игроков.

Израиль всегда устраивало российское присутствие в Сирии. Оно играло роль противовеса для Турции и Ирана. К тому же, Москва де-факто позволяла Израилю наносить авиаудары по иранской логистике в Сирии. Сейчас, когда Ирана нет, а США уходят, Израиль беспокоится, что работать на сирийском трэке будет не с кем, а Анкара резко усилится в Леванте.

Так что, неудивительно, что Израилю хотелось бы, чтобы российские военные базы остались в Сирии. Израильское лобби будет этому способствовать. Однако тут вопрос, захотят ли россияне остаться, учитывая, что прежнее значение баз и так утрачено, а зависеть от доброй воли бывших боевиков — такая себе перспектива.

https://www.reuters.com/world/israel-lobbies-us-keep-russian-bases-weak-syria-sources-say-2025-02-28/

#Сирия #Израиль

Зустріч Зеленського і Трампа за рівнем напруження і нерозуміння один одного перевершила зустріч Нетаньягу і Обами 2011 року. Дві різні людини. Дві різні мотивації. Дві різні реальності. 🇺🇸 Гамбіт Саллівана

Зустріч Зеленського і Трампа за рівнем напруження і нерозуміння один одного перевершила зустріч Нетаньягу і Обами 2011 року.

Дві різні людини. Дві різні мотивації. Дві різні реальності.

🇺�� Гамбіт Саллівана

By Joe Heller

🍷 UnRealpolitik

З книги польського дослідника Пйотра Маєвського «Коли спалахне війна. 1938. Аналіз кризи»:

Невпевненість у тому, чи виконає Захід свої союзницькі зобовʼязання у годину випробувань, не полишає навіть такої близькосхідної держави, як Ізраїль. Не випадково премʼєр-міністр цієї країни аж на декількох сторінках своєї книжки «Тривалий мир» докладно аналізує події у Чехословаччині 1938 року.

Йдеться про Беньяміна Нетаньягу, а цю книжку він написав ще 2009 року, задовго до президентства Трампа. До питання реалістичності зовнішньої політики України і покладання на Захід.

#EraThought

🍷 UnRealpolitik

Немає ніякої «європейської армії»

За два десятиліття до повномасштабного вторгнення сукупно країни ЄС збільшили оборонний бюджет лише на 19,7%. Для порівняння: США — на 65,7%, Росія — на 292%, а Китай — на 592%. Натомість європейці вірили у "Wandel durch Handel" — те, що торгівля та м'яка сила врешті призведуть до демократизації сусідів та мирного співіснування

Не призвели...

Зараз всі начебто спохватилися виправляти помилки, але починати варто було б не з тактичних питань а зі стратегії. Європейці витрачають 80% оборонного бюджету на національному рівні, відмовляючись від координації закупівель. Це означає дорожчу техніку, менше боєздатних підрозділів і слабку взаємодію між арміями. Страх
«позбутися суверенітету» не дозволяє створити єдине командування, яке могло б керувати операціями на рівні всього континенту

Оборонна інтеграція тут — не загроза, а єдиний спосіб вижити в новій реальності. Об'єднані збройні сили, спільні закупівлі та розвиток оборонної промисловості в Європі зроблять її сильнішою, але до цього ще довгий шлях дебатів, дискусій та політичних суперечок, у тому числі із Putinversteherами, які замість батареї гармат, вклались би краще у новий газопровід

Проте, враховуючи нещодавні заяви Трампа, рух до спільної європейської армії — єдиний варіант. Європі варто мати власну армію, а не сподіватися на нове «Диво на Віслі*» (чи Дніпрі)

Диво на Віслі — епізод радянсько-польської війни. Коли Червона армія була вже близько до Варшави і її перемога здавалася безсумнівною, польський головнокомандувач Юзеф Пілсудський несподіваним маневром вдарив у фланг ворожим військам і змусив їх відступити

🍷 UnRealpolitik

Китай: дипломатія панд та Інститут Конфуція
Британія: чай та British Council
Франція: Французький Інститут та кухня

расія: ось це от

21.67871670994163, 21.828511558737986

Відповідно до нещодавніх супутникових знімків Росія активно відновлює військову базу на території де-факто ліквідованої Лівії. Так, мова йде про військовий аеродром «Маатен-ас-Сарра», який був закинутий після війни між Лівією та Чадом ще у 80-х

Мотив — передислокувати частину свого колишнього сирійського контингенту до Африки. Вдала угода з місцевою Лівійською національною Армією (не вважається легітимною владою по державі) дасть Москві можливість створити черговий логістичний хаб для подальших перебросок сил до дружніх Малі, Буркіна-Фасо і частково Судану

Щодо останнього, до речі, то і там росіяни все ж таки остаточно домовилися відносно будівництва військово-морської бази РФ біля Порт-Судану на березі Червоного моря. В обмін на яку допомогу в громадянській війні Москва виторгувала таку преференцію в Регулярної армії Судану — невідомо

🍷 UnRealpolitik