Графічна реконструкція раннього алеманнського поселення.
Алеманни — союз давньогерманських племен епохи переселення народів 3-6 століть, що утворився на основі іншого союзу племен, який розпався раніше, відомого як севи. Найчисельнішим, наймогутнішим у військовому плані, займавшим найбільшу територію, а отже і найвпливовішим племенем алеманського племінного союзу були семнони — такий самий статус це плем'я займало і в севському племінному союзі.
У 178 році нашої ери семнони, ймовірно під впливом міграцій
готів і слов'ян, з північного сходу сучасної Німеччини мігрували на південь в бік річки Майн, і витіснили з її берегів плем'я гермундурів. Там, ймовірно, і утворився племений союз алеманів, до складу якого, окрім частини севських племен, входили і деякі тевтонські племена. Вже у 213 році нашої ери є перша письмова згадка про алеман.
Римський історик і сенатор Кассій Діон писав про спробу підкорення в тому році частини алеман імператором Каракаллою, який захопив їхні території в басейні Майну та стратив частину воїнів. Пізніше, у 260 році, алемани вторглися в регіон, який був частиною римської провінції Верхня Германія та відомий римлянам як Агрі Декуматес — територія сучасної південно-західної Німеччини.
У 268 році, коли римляни оголили більшу частину свого кордону з германськими племенам у відповідь на масове вторгнення готів зі сходу, почалися набіги алеманнів на три частини Галлії. Під проводом вождя, якого римські історики називають Хрокусом, алемани після набігів повноцінно вторглися в Галію, захопили та спустошили її так, що галло-римляни шостого століття приписували римські руїни саме алеманам.
Аж у Клермонті, територія сучасної центральної Франції, Хрокус, згідно з Historia Francorum, "спалив християнську святиню" та "замучив багатьох християн". Після цього алемани почали спроби вторгення в Італію, захопили частину півночі Італії але були зупинені на річці По імператором Галлієном. Наступник Галлієна, Клавдій Готський, змусив алеманнів вступити в бій біля озера Бенакус та розгромив їх.
Після цього алеманни вимушені були повернутися на території сучасної Німеччини. Наступний успішний похід алеманни здійснили лише у 406 році, коли вони перетнули Рейн, завоювали та заселили територію сучасного Ельзасу та значну частину Швейцарського плато. У другій половині 5 століття алеманни зіткнулися з франками, у боротьбі з якими втратили свої північні володіння.
Наприкінці 5 століття алеманнів відтіснили франки на південно-західну Німеччину та північно-західну Австрію, де ті осіли, а в 6 столітті були включені до складу меровінгського королівства. Пізніше землі алеманнів, які залишилися під владою франків, були включені до складу держави каролінгів, і в 11 столітті Алеманнське герцогство розпалося на дві частини, з яких одна стала називатися Швабією.
Саме алеманни на цю територію принесли давньоверхньонімецьку мову, яка стала основою для верхньонімецького діалекту, який сьогодні так і називається — алеманський. Етнонім алеманни співзвучний з німецьким «alle mannen» — «всі люди», і є відображенням того, що союз алеманнів складався з різних германських племен. В деяких романських мовах слова, похідні від етноніму алеманн, позначають всю сучасну Німеччину.
На зображеннях — реконструкція раннього алеманнського поселення 3-4 століття, та алеманнського знатного воїна того ж періоду. Поселення було укріплене стінами, там виготовляли металеві вироби методом лиття. Культура алеманн була типовою для центральноєвропейських германців залізного віку, та особливо відома своїми чудовими циршайбами —
декоративними дисками.
☠️ @vallholl