Лівацьке гендерне питання, що руйнує Українську Націю з середини.
Україна протягом століть проходила через різні історичні випробування, відстоюючи свою національну ідентичність, суверенітет та волю. Сьогодні, коли на фронті розгортається героїчна боротьба за існування держави, наша Нація опиняється перед новою, не менш руйнівною загрозою – лівацьким гендерним питанням, яке з середини підриває духовну, моральну, національну та традиційну основу Української Нації.
Українці завжди були Нацією, що вміє боротися за свої принципи. Від часів козацької доби до героїчних подвигів УПА та організацій на кшталт ОУН – Нація завжди мала свою чітку ідеологічну лінію, де честь, воля, традиційність та глибока духовність займали центральне місце. Сьогодні ми свідки того, як зовнішні ідеологічні імпульси, що не коріняться в нашій історичній традиції, намагаються впровадити іноземні моделі мислення, які руйнують морально-етичні засади нашого суспільства.
За умов сучасної геополітичної боротьби український державний апарат, ніби зачарований ідеями західних еліт, поступово впроваджує гендерну парадигму у всі сфери життя. Особливо це стосується Збройних Сил, де впровадження численних «гендерних радників» і створення «паперових посад» має справу не з реальними військовими потребами, а зі спробою адаптувати нашу оборону до руйнуючих стандартів, розроблених за кордоном.
Ця бюрократизація, яку виправдовують необхідністю інтеграції до ЄС і НАТО, насправді є ознакою системного просування чужорідної ідеології. Гендерна ідеологія не має нічого спільного з традиційними цінностями Української Нації, вона лише розсіює єдність, підриває моральні засади та перетворює армію на арену клоунських експериментів пролівацького західного світу.
Поки наші воїни мужньо захищають землю, в кабінетах продовжується дискусія про «гендерну рівність». Гендерні активісти, які в умовах бойових дій відмовляються від конкретних дій на благо нашої Вітчизни, стають символом державного руйнування. Їхня риторика не витримує порівняння з прикладами справжніх українських жінок, які з перших днів війни стали на захист нашої Вітчизни.
Українські націоналістки, з якими ми маємо спільну історію від УСС до ОУН, не потребують особливих умов чи «паперових посад». Вони втілюють у собі силу, рішучість і віру в майбутнє Української Нації. Вони лікують поранених, воюють поряд із чоловіками, волонтерять і будують нову державу, лишаючись вірними своїм ідеалам.
Наша Українська Національна Ідея формується навколо ідеї українського інтегрального націоналізму, ідеологія, яка була заснована на філософії кровно-органічної спільноти, що плекає в собі дух єдності, християнського світогляду і традиціоналізму, вона вимагає повернення до традиційних цінностей, на яких повинна будуватись Українська Самостійна Соборна Держава. Система, яка нас зараз оточує, являється величезним розкольником, що намагається нав'язати свій утопічний неомарксизм у наше українське суспільство, саме ця система змушує нас не забувати про спільну мету, а саме – збереження Нації та розбудови нової Української державності. Замість того, щоб спрямовувати зусилля на оборону держави, ми стаємо полем для внутрішнього окупаційного режиму, який в кінцевому підсумку роз’їдає нашу культурну,національність та духовну основу.
Час змін настав.На фоні військових подій майбутнє нашої Нації вирішується на передовій,а не в кабінетах,де тривають безглузді дебати про «гендерну рівність».Реальні потреби – забезпечення фронту,підтримка добровольців,захист прав тих, хто сьогодні,не вагаючись,бере зброю в руки.Це і є справжній патріотизм,який відстоює ідеї українського інтегрального націоналізму,спрямованого на збереження української душі та державності.
Поки влада стала окупаційною зоною для лівацьких ідей,що руйнують традиційний устрій українського суспільства,українські патріоти та націоналісти,які вміють відокремлювати зовнішні імпульси від національних цінностей,повинні залишатися непохитними.
Наш обов’язок–відстоювати ідеї, що є необхідними для Української Нації та відмовлятися від зовнішнього впливу, що несе в собі руйнацію.
Січові Стрільці