Січовий Стрілець, який став дитячим письменником.
Юрій Андрійович Шкрумеляк народився 18 квітня 1895 року в Ланчині (тепер Надвірнянський район Івано‑Франківської області) в родині греко‑католицького священника. Після закінчення Коломийської гімназії вступив до Львівського університету, а згодом продовжив освіту в Українському вільному університеті в Празі, де формувалися його гуманітарні та філософські уподобання.
На початку Першої світової війни Шкрумеляк вступив до Легіону Українських Січових Стрільців із початковим званням підхорунжого, де отримав псевдонім «Юрза‑Мурза». Під час служби він працював у пресовій кватирі УСС, друкуючи перші патріотичні вірші в часописі «Шляхи», зокрема легендарний «Питається вітер смерти» про бій на горі Маківці — музику створив Михайло Гайворонський.
У 1945 році Шкрумеляка заарештували за звинуваченням в «антирадянській діяльності» й заслали в Печорські табори на десять років; реабілітований у 1956‑му. Після повернення працював учителем, перекладачем у Коломиї та Львові, але видавці за радянської влади довго не наважувалися друкувати його твори. Помер у 1965 році, похований на Личаківському цвинтарі у Львові.
Дебютував у літературі патріотичним віршем «За рядами ряди» (Відень, 1915), який підкреслив його віру в українську самостійність і національне відродження. У творах Шкрумеляк цінив героїзм простого стрільця та закликав Європу не забувати про Україну, як у книзі «Поїзд мерців», де йдеться про байдужість міжнародних місій до українських страждань.
Після війни він присвятив творчість вихованню молоді — автор понад 30 книжок для дітей, серед яких «Юрза‑Мурза» (1921), «Записки Івася Крілика», «Стрілець Невмираха», «Мова віків» та чотиритомна «Історії України для дітей» (під псевдонімом Юра Ігорків). Пригодницька фантастика Шкрумеляка представлена в повістях «Вогні з полонини» та «Чота крилатих» (1928), де хорунжий Василь Крук та його побратими будують летючий підводний човен для боротьби за волю України. Автобіографічна праця «Кривавий шлях» описує трагічний досвід УСС і УГА крізь лірично‑публіцистичні новели.
Шкрумеляк вважав, що майбутнє України залежить від виховання дітей у дусі любові до рідної мови й історії. Його «Слово української дитини» стало невід’ємною частиною шкільної програми, закарбовуючи почуття гідності та відповідальності за долю нашої Нації.
Через образи відважного стрільця, козацького лицаря та «летючого підводного човна» Шкрумеляк показував, як наука, сміливість і єдність можуть привести Україну до перемоги над ворогами й індиферентністю зовнішнього світу.
На честь Шкрумеляка названа одна з вулиць у Коломиї, а в Ланчині щороку відбуваються читання його творів у бібліотеках. Інституції діаспори переважно у Нью‑Йорку та Торонто перевидавали його книжки, зберігаючи живий зв’язок із культурою Батьківщини.
Ідеї Шкрумеляка надихнули покоління авторів, серед яких сучасні письменники‑патріоти звертаються до тем героїзму й державності у творах для юного читача, підсилюючи національну ідентичність через пригодницькі сюжети й історичні реконструкції.
Січові Стрільці