«««« Бритійські фашисти »»»»
Орґанізацію було створено 6-го травня 1923 року Ротою Лінторн-Орман опісля Маршу на Рим; Від початку рух діяв під італійською назвою «British fascisti». Неабиякий вплив на формування ідей БФ мав рух бойскаутів, в якому брали участь багато членів орґанізації в юности. Генерал Блейкні, президент Бритійських фашистів з 1924-го по 1926-й рік, вважав, що рух бажає підтримувати ті самі високі ідеали братерства, служіння та обов'язку.
Спочатку членство орґанізації було здебільшого вихідцями з аристократії, насамперед з Консервативної партії. Також в ряди БФ входило багато високопоставлених армійських чиновників, що й було, хоча, зрештою заборонено військовим міністерством, хоча, рівночасно, репресій за порушення цієї заборони практично не було. Рядові члени БФ, в свою чергу, вели активну боротьбу з комуністичною партією Великої Британії.
Орґанізація мала комплексну структуру, що очолювалася Виконавчою Радою та Великою Фашистівською Радою з дев'яти осіб; При цьому Командири графств та районів контролювали підрозділи нижчого рівня. Райони складалися з декількох компаній, які, в свою чергу, ділилися на загони, що включали до себе 3 підрозділи, до яких входило по 7 членів, якими керував Лідер.
1924-го року орґанізація змінила своє ім'я за англійською манерою на «British fascists», що було актом дистанціювання від італійців та дозволило посилити ідеологічну єдність руху; 1925-го року БФ змогли зібрати марш з 5.000 людей на День Імперії у Лондоні.
Бритійські фашисти почали відігравати важливу ролю перед загальним страйком 1926-го року, однак їм не було дозволено доєднатися до Орґанізації підтримки постачання (OMS), що була створена лордом Хардингом для мобілізації нестрайкуючих у разі страйку. Уряд наполягав на тому, щоб БФ відмовилися від будь-якої ідеолоґії, наполягаючи на тому, щоб OMS залишилася неідеологічною. Частина Бритійських фашистів створили власні загони, що виконували ті ж самі завдання, що й OMS, однак без визнання з боку уряду.
Страйк став серйозним випробуванням для руху. Багато важливих членів БФ покинули організацію, а часопис Бритійських фашистів «Fascist Bulletin», що пізніше був перейменований на «British Lion», перейшов від щотижневого видання до щомісячного. Рух охопила фракційність, зокрема через невизначеність щодо ідеології та суперечок на цьому ґрунті. Були спроби перейти до більш визначеного фашизму, зокрема прийняття синіх сорочок і беретів як уніформи та організація параду перед Букінгемським палацом, де БФ просили короля салютувати їм з балкона.
До 1934 року робилися неодноразові спроби реанімувати БФ, однак вони здебільшого не увінчалися успіхом, що призвело організацію до кінця. Лінторн-Орман, жінка-лідер фашистів, померла наступного року.
Українська фасція боротьби 🇺�
� iniustitiam ulciscemur