🛩 Уявіть, як зраділо моє серце, коли я був у літаку, і раптом чоловік, що сидів у сусідньому кріслі, дістав зі своєї дорожньої сумки... Біблію!
Я, набравшись сміливості, спитав:
— Ви віруючий?
- Так, - відповів незнайомець спокійно, але насторожено.
Я безумовно був в захваті від такого супутника.
Але!, хоч я і був ще молодим віруючим, я вже знав: треба бути мудрим і завбачливим.
— Чи Ви визнаєте непорочне зачаття?
- Безперечно.
- Божественність Христа? — Поза всяким сумнівом.
- Хресну смерть Ісуса? - Він помер за всіх людей.
Невже поряд зі мною сидів справжній християнин?
Про всяк випадок я продовжив перевірку:
- Стан людини? — Грішник, який потребує благодаті.
— А що таке благодать? — Бог дає людині те, чого той не в змозі заслужити сам.
- Друге пришестя?
- Раптове.
- Біблія? — Богонатхненна.
- Церква?
- Тіло Христове.
Я продовжував емоційно розпитувати:
— Консервативний чи ліберальний?
(Моєму сусідові теж ставало все цікавіше:)
- Консервативний.
- Напрямок?
- Південно-конвенційний Диспенсаційний Тринітарний Альянс Великого Доручення.
— І я ж звідти!
Відгалуження?
- Перед-тисячолітнє, пост-великоскоробне, клітинно-групове, нехаризматичне, безкосиночне, з щотижневим причастям із загальної чаші.
Мої очі наповнились сльозами від щастя...
У мене залишалося останнє запитання:
— А чаша у вас кришталева чи металева?
— Кришталева, — відповів він.
Я відскочив назад і, відвернувшись, сухо кинув: — «Єретик!»
І більше я з ним не розмовляв.
Макс Лукадо
t.me/gumor_ua_christian