ну і це теж тут залишу

якщо раптом ви сумніваєтеся, чи думаєте, що ті петиції ні на що не впливають, то от два пости:

перший – допис молодого театру з виставою білоуса про «владу, домінацію, емоційний садизм» (пряма цитата)

другий – звернення одного з акторів молодого театру

Поки ще є час підписати петицію щодо припинення повноважень директора-художнього керівника Молодого театру Білоуса А.Ф. та директора Департаменту культури КМДА Анжияка С.М.

Це важливо

https://petition.kyivcity.gov.ua/petition/?pid=13512&fbclid=PAY2xjawJ4JcZleHRuA2FlbQIxMQABpwZx90-nqNj6WZJi5r2BvrxhriHi3v2WyeWIXLiS_wKtk0a5XuGZbztSwr31_aem_XYk-FlT6cMLXXdLLCfEz9Q

В іспанському кіно та аудіовізуальній індустрії 60,3% жінок віком від 20 до 50 років зазнавали певної форми сексуального насильства.

Згідно з результатами дослідження, проведеного Асоціацією кінематографісток та аудіовізуальних медіа (CIMA), про 92% випадків насильства не було повідомлено, що свідчить про «високий рівень безкарності».

Найбільше постраждала група віком від 40 до 49 років, що становила 37% від загальної кількості жінок, які взяли участь в дослідженні. Вони повідомили, що стикалися з неприйнятними ситуаціями протягом своєї кар’єри.

Авторки дослідження стверджують, що сексуальне насильство глибоко вкорінене в кінематографі та аудіовізуальній індустрії, воно відбувається на всіх етапах роботи, від кастингу до фестивалів, та стало «нормалізованим як частина робочого місця».

@divochemedia

пропала грамота, 1972

«якщо бог існує, йому доведеться благати про моє прощення»

– анонімний напис висічено на стіні камерного блоку 20 концентраційного табору маутхаузен-гузен

the patience stone (2012)

голда меїр

darkes hour (2017)

ну і нехай. я лекцію все одно встигла скачати з ютубу, подивлюся запис

ще подумаю, як у такому разі краще етично зробити огляд, бо, з одного боку - лекція відкрита, з іншого - якщо зараз до неї ніде немає доступу, то тут теж питання як тоді оглядати контент, який є закритим

щось дивне відбувається з доступом до цієї лекції, weird very weird

🫀by ffoart

блін, лекції на ютубі сквоту більше нема ;(
я неіронічно засмучена (не знаю, може їх видаляють після трансляції)

а жаль, маю надію, що повернуть, бо це ж цілий матеріал для потенційного огляду

коротше я придумала: ми якраз думали запускати на ютубі спонсорство, тому огляд на цю лекцію цілком може бути першою темою для відео

буду монетизувати своє крисятнічество 💅🏻 🐀

ну ось вам простий приклад: лекція присвячена жіночому погляду у кіно (який виник як «відповідь» на термін «чоловічий погляд»)
і коли розповідають частину про чоловічий погляд, навіть не згадують ім’я лори малві, яка цей термін вивела

щось сіла подивитися лекцію сквота на ютубі про фемкіно. була дуже exited, але щось чим діла в ліс… тим більше крінжі

Туди й дорога

🥚 шерон тейт у великодній фотосесії 1968 року

Sharon Tate, in 1968 Easter-themed photographs taken to promote The Wrecking Crew. She kept the Steiff rabbit and it was later spotted in the guest room of her home, in 1969.

🙏 руні мара на зйомках “марія магдалина”, 2018

rooney mara smoking on the set of ‘mary magdalene’

Бузок (2017) реж. Катерина Горностай

ну це прям супер подія
у рамках фестивалю sunny bunny відбудеться воркшоп інтим-координаторки Лідії Раввісо.

Вона професіоналка кіноіндустрії з понад десятирічним досвідом у сфері еротики, бодіпозитиву та створення безпечного простору для інтимної роботи. Вона є сертифікованою координаторкою інтимних сцен, акредитованою організацією Safe Sets. Також Лідія працювала координаторкою інтимних сцен у фільмах Брюса Лабрюса.

дуже exited, тому що у своїх фільмах я маю інтимні сцени та тілесність, і планую розвивати цю оптику у своїх роботах і надалі. але, на жаль, в українському кіно поки що немає координаторів інтимних сцен, тому особливо цінно і цікаво мати можливість відвідати такі події

25 квітня, 16:00
Зал Класік, кінотеатр «Жовтень»

реєстрація: https://docs.google.com/forms/d/e/1FAIpQLSfmkcav01Sa-3yZlYv1vKeoWJCODdSpvo6MJqHXei5RB0AUmg/viewform?usp=send_form

пост від sunny bunny в інстаграм: https://www.instagram.com/p/DIn7rf3KwnS/?igsh=bGN6dWNra3EyOTEx

Зої Кравіц повертається в режисерське крісло заради трилеру «Як врятувати шлюб» для Sony

Деталі сюжету тримаються в таємниці. Роберт Паттінсон виступить продюсером.

як людина багатьох талантів (і швець, і жнець, і в дуду грець, як то кажуть), починаю потроху освоювати кераміку і навіть планую її продавати

тому на правах самореклами ділюся інстаграм-сторінкою, яку я завела для своїх глиняних виробів ✨ medusa cave ✨

🐍 мене дуже надихає образ медузи горгони і його переосмислення в останні роки, тому саме зображення медузи та змій я обрала головним символом виробів

наразі я тільки починаю свій шлях у цьому напрямку і ще не знаю, куди він приведе (хоча плани у мене, звісно, наполеонівські)
але, наприклад, зараз я активно моніторю різні маркети і подаюся на ті, що зараз відкриті. тому, сподіваюся, що скоро зможу поділитися хорошими новинами ❤️

а поки буду вдячна, якщо ви підтримаєте інстаграм-сторінку (можна просто полайкати всі фоточки, їх там поки небагато), бо я ще розбираюся, як всі ці нюанси працюють, і буду щиро вдячна будь-якій підтримці 😘

(ну і якщо у вас є друзі, які люблять домашній декор ручної роботи, то ви тепер знаєте куди їх направити)

margaret qualley by petra collins 😛🧸
#mothermothering

Той факт, що у цих двох фільмів однакова сценаристка, застав мене зненацька

на зйомках «носферату»

боже, я аж видихнула
мене так напрягла кандидатура ткаченка, ви б знали

❗️ Миколу Чернотицького обрали новим головою правління Суспільного мовлення на наступні чотири роки. За нього проголосували 10 з 16 членів Наглядової ради.

Микола Чернотицький є чинним головою правління Суспільного з 2021 року.

У своїй презентації Чернотицький визначив головну мету роботи мовника на найближчі чотири роки — збільшувати сумарне охоплення зі збереженням довіри до контенту.

gillian anderson by dan len for us weekly, 2001

а чи знаєте ви якихось персонажів з українського кіно (можна і серіали, але саме українські), які підпадають під прояв квіркодінгу?
тобто таких героїв, яких можуть зображувати як (іноді стереотипних) квір-персон, але ніколи напряму це не проговорювати у фільмі?

бо я знаю, що так можна інтерпретувати героїнь у «відданій», + у серіалі «моя улюблена страшко» є персонаж у стилі стенлі туччі із «диявол носить прада».

але може є ще хтось?

за останній рік прийшла до висновку що мені коментарі в інтернтах краще не читати. особливо під відео-оглядами чи на тому ж, прости господи, фейсбуці.
насправді, єдині коментарі які я читаю (і на які відповідаю) це на ютубі підборів, бо у нас там вибудовується справді підтримуюча та (на мою думку) освічена спільнота, і буває багато класних думок, фідбеку, рекомендацій фільмів. ну і плюс це наш з дашою проєкт, за який ми повністю несемо відповідальність і розвиваємо його, а для цього важливо бути в діалозі з глядачами та глядачками.

але іноді у мені прокидається якийсь мазохізм, і я чисто з інтересу вирішую глянути коментарі під іншими відео, що я роблю. і дарма.

зайшла оце під відео-огляд білосніжки. і в культруному шоці від того, наскільки українському глядачу норм чмирити акторку рейчел зеглер, яка грає білосніжку. з цим фільмом було багато проблем, але зеглер почали критикувати в інтернетах ще задовго до виходу фільму. мовляв, вона без поваги ставиться до оригінального мультфільму (бо сказала в інтерв’ю, що ця версія білосніжки буде осучасненою і що принцесу не буде рятувати принц). і серед усього тролінгу були і відверто расистські нападки, сексизм і просто булінг.
при цьому сама акторка нічого такого кримінального не сказала (якщо подивитися ті ж її інтерв’ю, за які її і критикують).
і для мене це просто дико, наскільки хвиля хейчу проти ще дуже юної (їй всього 23) акторки може захопити людей.

СУМИ, ПОТРІБНА КРОВ

Контактний номер: +38 (050) 307-80-94
Реєстратура: 0800 600 003

Інформацію також можна знайти за посиланням: https://www.donor.ua/centers/67

«найс лейдіз» це таке делікатне, щире та ніжне кіно, що аж декілька разів за фільм поплакала.
плюс це класний приклад того, як історія може містити феміністичні наративи, які органічно вплітаєтються у сюжет.

дуже раджу усім сходити, бо прокат в україні обмежений ❤️

перший погляд на стрічку «альфа» режисерки джулії дюкорно (вона зняла «сире» та «титан»)

події фільму розгортаються наприкінці 1980-х. головна героїня – 13-річна дівчина на ім’я альфа – проблемна підлітка, яка живе з матір’ю.

їхній світ руйнується, коли альфа повертається зі школи з татуюванням на руці, а серед однокласників починають ширитися чутки, що альфа заразилася новою хворобою

проєкт описують як найбільш особистий фільм дюкорно
ну, чекаємо

olivia hussey in romeo and juliet, 1968

Напевно, ви вже бачили новину, що українська акторка Карина Химчук знялася у режисерському дебюті Гарріса Дікінсоном (з останніх ролей – інтерн, з яким у Ніколь Кідман роман у Babygirl)
Фільм представлять у Каннах у травні, а поки задала пару питань Каріні про зйомки та досвід роботи з Дікінсоном)

Дуже чекаю на стрічку, і щиро вболіваю за кар’єру Карини Химчук ❤️

Почитати ось тут

https://suspilne.media/culture/991849-ukrainska-aktorka-karina-himcuk-zigrala-u-filmi-akij-pokazut-v-kannah-5-pitan-pro-zjomki/

A display of Katharine Hepburn’s pants as part of “Katharine Hepburn: Dressed for Stage and Screen” at the Performing Arts Library in NYC. 

За останні 10 років жінки-режисерки досягли значних успіхів у США, Великій Британії та Франції.

Про це свідчать результати дослідження Ініціативи з інклюзії Анненберзького університету (Annenberg Inclusion Initiative).

Дослідження охоплює 3240 фільмів, знятих в Австралії, Франції, Німеччині, Італії, США та Великій Британії, які зібрали щонайменше 1 мільйон доларів у всьому світі. Окрім цього, було проведено огляд п’яти найбільших кінофестивалів: Каннського, Берлінського, Венеційського, американського «Санденсу» та кінофестивалю в Торонто (TIFF).

Найбільше зростання частки режисерок зафіксовано у Великій Британії — з 8,3% у 2015 році до 32,3% у 2024 році. У США кількість жінок за камерами зросла вдвічі — з 8% до 16,2%, а у Франції — з 14,4% до 25,9%.

@divochemedia

я в такі моменти так заздрю людям, які можуть просто піти з кінотеатру. от просто сказати: сорі, не моє, лупайте скалу, вірю у вас, побачимося колись на натспуному фільмі

але ж ніт. я, в принципі, теж можу піти, але писати рецензію недодивившись фільм якось неправильно

останнім часом я починаю потроху переосмислювати свій підхід до кінокритики і що це взагалі для мене значить.
частково це пов’язано з тим, що ми зараз монтуємо короткий метр, і це нагадує про те, наскільки виробництво фільмів є тяжким процесом. в тому плані, що яким поганим би не був фільм (хоча критерій поганий у кожного свій) – його створення все одно займає величезний ресурс багатьох людей.
і тому навіть коли я пишу якийсь критичний огляд, я намагаюся тримати це в голові. не в тому сенсі щоб «робити поблажки», а вміти чітко пояснювати, що у фільмі (на мою думку) вдалося, а що ні - і чому.
і якби я не сварила стрічку, я завжди пам’ятаю про те, що кіно створювати складно.

а потім я сиджу на фільмі (конкретно зараз) «киснева станція» і думаю про те, що я розумію, що кіно охрінити як важко знімати, але глядацький досвід це усвідомлення легшим не робить… 🫠

подумала про цей сюжет з точки зору одного відео, яке нещодавно подивилася. воно називається «цей тип фільмів стає застарілим» і там автор розповідає про нову стрічку «опус» з джоном малковічем. там за сюжетом молода журналістка потрапляє на дивну вечірку одного митця, і надалі починає відбуватися все більше дичини.
цей фільм одразу порівняли з «меню», «get out», «не хвилюйся серденько» та навіть «midsommar»
тобто що за останні роки цей сюжет став доволі повторюваним: молода людина (часто жінка) опиняється у спільноті, те відбувається щось дивне, а сам сетінг виступає джерелом для критики системної нерівності/сексизму/расизму you name it.
і що такі історії стають доволі передбачуваними за своєю формулою.

і от з цієї перспективи я думаю і про фільму по типу holland. так, вони не про критику соціальної нерівності, а про критику патріархату та контролю жінок. але скільки ще стрічок з подібною формулою буде цікаво дивитися? для мене головним приводом для інтересу залишиться те, як саме авторки вирішують погратися з сюрреалістичним світом навколо героїні. у «не хвилюйся серденько» були доволі цікаві ідеї, здоровіша сюжет вони ніяк не рухали. але у holland немає навіть цього.
от і починаю думати про те, що ця формула стає застарілою, хоча, хотілося б помилятися, бо сама концепція мені подобається. от би ще втілювали її поглибше та поцікавіше

подивилася нещодавно holland і досі не знаю, що думати про цю стрічку.
з опису здавалося, що я прям цільова аудиторія – історія про жінку, яка дізнається щось жахливе про свого чоловіка, + порівняння зі «степфордськими дружинами» звучали багатообіцяюче
в результаті вийшло щось зовсім незрозуміле (принаймні для мене). бачила різна відгуки, і, переважно полярні – хтось пише що флоп, але заради ніколь кідман можна і подивитися, хтось – що самобутнє кіно, про яке краще не знати нічого перед переглядом (і так буде цікавіше)
я, напевно, у першій категорії.
загалом сюжет про жінку, яку «рятує» чоловік, змінює її життя, а потім виявляється, що він приховує щось страшне (у цьому випадку вбиства жінок) не є новим. але holland не привносить нічого цікавого.
сюжетна лінія з позашлюбним романом кідман – якась плоска і у неї мало віриш (при тому що сцени сексу зняті так, ніби ми «основний інстинкт» дивимося, але у цю пристрасть якось не віриш)
якась сумбурна лінія з сином героїні – то він з‘являється, то зникає. і має бути якийсь посил про материнство і як поведінка батька впливає на ставлення до матері, але воно теж ледь прокльовується.
ну і сам сюжетний поворот з тим, що чоловік вбиває жінок ніяк цікаво не обігран. тільки є закид в кінці, що, може, «це все нереально».
в результаті під дві години чогось сумбурного та поверхневого.
зате змусило замислитися, наскільки взагалі в останні роки є цікавими та актуальними сюжети у стилі «жінка живе ідеальне життя, але дізнається страшну правду про свого чоловіка»

Behind the scenes of "Bones and All"

закриваємо трилогію красиво і розігруємо колекційну книгу про софію яблонську

єдиний нюанс - вона французькою 🙈 але, сподіваюся, це нікого не збентежить, бо це фото-книга, тож тексту там майже немає 😘

заключне відео трилогії про боді-горори вже тут! закликаю вас підтримати переглядом, лайком і коментарем (як мінімум тому, що ми розігруємо дуже крутий приз) https://www.youtube.com/watch?v=UWFaqEgRBGU&feature=youtu.be

UPD: щиро дякуємо усім за активність під відео і за те, що долучаєтеся до розіграшу 🙌🏼💗 ми вирішили трохи продовжити розіграш, і опублікувати результати, коли під відео набереться 100 коментарів. тож ви ще маєте час виграти класну книгу та подивитися відео 💋

результати другого розіграшу вже тут)
книгу «жінки, що біжать з вовками» отримує авторка коментаря під ніком @polinazyryanova6142
прошу написати мені в особисті повідомлення @a_shylova, щоб ми могли передати вам книгу)

насправді таких матеріалів можна зробити ще хоч 10, бо у нас справді багато молодих режисерів та режисерок, які знаходяться на початку свого шляху і їхні роботи та бачення виглядають дуже багатообіцяюче

у цьому випадку більше фокусувалася на тих, у кого ще немає режисерських повних метрів, а короткі вже добре поїздили по фестивалям

звісно, це далеко не всі молоді українські режисери та режисерки, за якими варто слідкувати, але я все одно рада, що можу висвітлювати творчість молодих митців і привертати до них увагу ❤️

https://suspilne.media/culture/983573-10-molodih-ukrainskih-reziseriv-i-reziserok-za-akimi-varto-steziti-vze-zaraz/

і тематично – декілька знімок з проєкту фотографки меггі шенон під назвою «extreme pain, extreme joy»

під час ковіду шенон супроводжувала повитух на домашні пологи і фіксувала процес
вийшла доволі щира та потужна серія робіт

насправді хоча наше останнє відео (поки) не зібрало велику кількість переглядів, мені дуже цінно бачити коментарі від наших глядачок про те, що вони досвід вагітності та материнства значно складніший, ніж масова культура зображує його.
мені завжди важливо бачити, що те, що ми робимо відгукується, і неважливо, наскільки великою є аудиторія. якщо хоча б декілька жінок відчувають, що їхні думки/переживання/досвід стає більш видимим, і що про нього можна і треба говорити – це вже мотивує мене продовжувати

під нашим відео про пологи у боді-горорах багато кому відгукнувся образ ріплі, і дуже тематично на CinemaTograph є пост про образ цієї персонажки

ріплі це дійсно цікавий приклад однієї з перших героїнь у кіно, роль якої у сценарії була спочатку написана під чоловіка, але зміна статі персонажки тільки додала глибини сюжету і створила іконічний жіночий образ у кіно

до речі, якщо вам подобається формат, то більше лаконічних оглядів на фільмі та явища у кіно можете прочитати на каналі CinemaTograph 💋

Хто для вас найкращий жіночий персонаж в історії кіно? 👩🏻‍🦱

Для мене — це Еллен Ріплі, головна героїня франшизи «Чужий».

Розглянемо її втілення.

Жінка - співробітник: Ріплі компетентна. Будучи офіцером цивільного космічного судноплавства, вона бездоганно виконує свої обов'язки: субординація, статутні положення, дисципліна поєднуються з колосальною силою волі та витримкою. Водночас їй не чужа людяність — завжди ставить життя екіпажу вище за обладнання, вантаж і директиви корпорації, через що зазнає тиску і осуду.

Жінка - мати: Втративши свою дочку Аманду, частина її душі меркне в мороці важкого горя. Але, зустрівши єдину вцілілу в колонії терраморферів дівчинку, Ріплі буквально отримує другий шанс випробувати себе в ролі матері. Настане момент, коли вона поставить на карту все, щоб врятувати дитину з лап монстрів. Есенція материнства, природного й історичного, викарбувана в біблії цього персонажа важливими скрижалями.

Жінка - герой: Дивуюся, як творцям вдалося зобразити її чоловічі риси так невимушено й природно. Критична ситуація стискає горло, нерви здають, і навіть найзапекліші бійці втрачають контроль над собою. Вона бере ситуацію у свої руки та організовує оточуючих. У кожному фільмі простежується роль її авторитету: від непомітного на початку до лідируючого в кінці. Не намагається бути чоловіком, не сипле дурними фразами про рівність і права — просто діє. Рятує. Вбиває. Бере відповідальність.

Поєднавши в собі компетентність, емпатію та праведний гнів, Ріплі є прикладом для сучасних папероїдів, як потрібно будувати персонажа, якого не лише полюблять, а й наслідуватимуть.

#EllenRipley #SigourneyWeaver #Alien

🪷 sofia coppola prom queens photoshoot, 2000