останнім часом я починаю потроху переосмислювати свій підхід до кінокритики і що це взагалі для мене значить.
частково це пов’язано з тим, що ми зараз монтуємо короткий метр, і це нагадує про те, наскільки виробництво фільмів є тяжким процесом. в тому плані, що яким поганим би не був фільм (хоча критерій поганий у кожного свій) – його створення все одно займає величезний ресурс багатьох людей.
і тому навіть коли я пишу якийсь критичний огляд, я намагаюся тримати це в голові. не в тому сенсі щоб «робити поблажки», а вміти чітко пояснювати, що у фільмі (на мою думку) вдалося, а що ні - і чому.
і якби я не сварила стрічку, я завжди пам’ятаю про те, що кіно створювати складно.

а потім я сиджу на фільмі (конкретно зараз) «киснева станція» і думаю про те, що я розумію, що кіно охрінити як важко знімати, але глядацький досвід це усвідомлення легшим не робить… 🫠