— Ви залишали своє резюме для участі у тестуванні нової віртуальної соцмережі, — відтарабанив їй у вухо бадьорий жіночий голосок. — Так-от, можу вас привітати — ви опинилися серед переможців конкурсного відбору. Потрібно буде, правда, пройти ще співбесіду, але вона відбуватиметься по скайпу. Розумієте, карантин…
— Так, звичайно, я не маю нічого проти скайпу, — вона зраділа. За ту гру-соцмережу обіцяли добре заплатити. Робота з дому, ще й не дуже складна ( бо все-таки грати в гру — це не те, що писати якісь зубодробильні статті на замовлення про те, чого ти не розумієш і, певно, не зрозумієш ніколи).
— Але є ще одне "але"... — жінка на тому боці слухавки на мить замовкла, неначе слухаючи якісь інструкції від невидимого співрозмовника. — Розумієте, для нашого проекту в останню мить змінили умови і локацію. Зате оплата учасникам буде вдвічі вищою. А переможець отримає сто тисяч гривень! — останні слова вона вимовила з придиханням, ніби на мить уявила себе на місці цього щасливчика.
— Змінили умови?.. А можна детальніше про це? — Ірині страшенно хотілося закурити, але вона поборола в собі це бажання. Кинула шкідливу звичку рік тому, і, здавалося, зовсім відвикла від сигарет, але в ті миті, коли хвилювалася, організм видавав звичну реакцію.
— Нічого особливого, — жінка заговорила скоромовкою. — На жаль, з соцмережею нічого не вийшло, це занадто масштабний і дороговартісний проект, його поки що заморозили. Можливо, згодом, коли криза мине… Але ми запрошуємо вас до участі в зйомках реаліті-шоу для нашого телеканалу.
Ірина мовчала. У неї замерзли ноги і зуби вже почали зрадницьки вибивати морзянку. Не відводячи телефону від вуха, другою рукою взяла запальничку і увімкнула всі конфорки на газовій плиті, а потім ще й духовку. О, так було значно краще.
— ...в чудовому мальовничому місці. Комфортні будиночки з усім необхідним для життя, колишня база відпочинку… — продовжувала розписувати переваги участі в новому шоу її співрозмовниця. — Братимуть участь люди різного віку і соціального статусу. Може, пам'ятаєте, колись на початку двотисячних було дуже популярним таке шоу "Останній герой"? Ну от, ми створюємо щось на кшталт нього. Лише все відбуватиметься у нас, в Україні. Старт проекту — за два тижні.
— Перепрошую, але це буде середина листопада. Там учасники що, по снігу будуть бігати? В "Останньому герої" їх хоч на тропічний острів вивозили…
— Немає в нас бюджету на тропічний острів, — голос телевізійниці став дещо невдоволеним. — Та й з виїздом за кордон зараз складно, карантин, самі розумієте. А шоу нам треба запустити на Новорічні свята, тоді якраз найширше охоплення аудиторії, люди сидять перед телевізорами і їдять олів'є… Їм усім потрібен позитив, так, щоб забути про свої проблеми…
"Ага, дивлячись на зграю ненормальних, яких, пообіцявши великі гроші, вивезуть на природу в таку холодригу і змусять виконувати ідіотські завдання типу бігу в мішках чи лазіння по деревах", — подумала Ірина...
Читайте книгу тут#лонгрід
#мої_історії