У всякого своя доля
I свій шлях широкий,
Той мурує, той руйнує,
Той неситим оком
За край світа зазирає,
Чи нема країни,
Щоб загарбать і з собою
Взять у домовину.
«Сон», 1844
Світе тихий, краю милий,
Моя Україно,
За що тебе сплюндровано,
За що, мамо, гинеш?
«Розрита могила», 1843
I забудеться срамотня
Давняя година,
I оживе добра слава,
Слава України,
I світ ясний, невечірній
Тихо засiяє...
Обнiмiться ж, брати мої.
Молю Вас, благаю.
«І мертвим, і живим, і
ненарожденним...», 1845
– Тарас Шевченко