цей допис мав бути вчора, але я погано почувалась й немала сил, тому ловіть зараз

Книжкові клуби — це любов 🫶
Навіть коли ти йдеш на обговорення книги, яку читала ще восени й вже майже нічого не пам’ятаєш 😅

Вчора була на зустрічі по діалогії Шваб: Пекельна пісня та Дует наш темний

Читала їх ще десь у вересні-жовтні. Не встигла перечитати — тож сиділа трошки мовчки, як мовиться, в режимі «я просто послухаю». Але все одно була неймовірно рада бути присутньою. Бо ця історія залишила після себе дуже тепле відчуття. І я пам’ятаю не сюжет, а саме як сильно вона мені сподобалась.

Взагалі, після Незримого життя Адді Лярю у мене до Шваб повний карт-бланш.
На черзі — Темніший колір магії, Тіні згущаються і Зловісний. Вони чекають на свої зоряні часи у мене на поличках

Попри те, що моя пам’ять була, як решето, атмосфера в клубі була неймовірна. Дуже домашня й щира.
І от що я подумала: книжкові клуби — це не лише про книги. Це про людей, обміни, нові погляди, іноді дуже неочікувані.
Це коли чуєш думку, з якою на 100% не згодна, але вона змушує побачити все під новим кутом.
Це про терпіння, відкритість і тепло

🎉 А ще я отримала чудовий подарунок!
Віка з @evansandbooks подарувала мені Палітурника на минувший день народження! І я просто неймовірно зтішилась, бо хотіла його вже давно, а купити все не доходили руки.
Тепер він зі мною — і я така щаслива. Дякую, Віко, ти просто 💕

І вишенька на торті — пасхальні прянички від моєї подружки 🐰
Ну як це їсти? Це ж мистецтво! Але впевнена, як тільки трохи вщухне пасхова лихоманка — я знайду в собі сили 😄