Найкращу навичку, в яку треба було інвестувати зусилля і час від початку роботи видавництва (та й книгарні) – можливість відмовляти.

Це звучить доволі просто, але насправді є складним. У бажанні нікого не образити я витрачав свій час і зусилля, жив в такому темпі, що тижні проходили, як дні. Я не встигав фокусуватися на головному, бо не міг відмовити, але врешті в мене не виходило і відмова ставалася з технічних причин: «абонент не може прийняти ваш виклик, бо втомився».

– Видайте мою книгу?
– Ні
– організуйте презентації у своїй книгарні з модераторами і зйомкою
– Ні
– Реалізуйте проєкт
– Ні

Я не нию, бо всюди треба встигати, робити, працювати. Все не виходить. Не виходить швидко. Над деякими проєктами я працював з командою два роки. Більше двох років і ось лише зараз вони підуть в друк.

Серед бажань інших легко втратити орієнтир, що хочеш ти. І так, давати марну надію також не варто. Тому зараз, я відмовляю і не погоджуюсь на те, в що сам не вірю.

Наче все просто, але насправді ні.