📘 "Зайчик"
👤 Мона Авад
⭐️ оцінка: 3 оленя з 5
💬 враження: зайку кинула хозяйка, під дощем лишився зайка

о зайчику! який же ти... звичайний?

на відміну від багатьох хайпових книг, обговорення "Зайчика" не стихають підозріло довго. тож я сумно відклала "Аврору" Гаха і забайтилась на шум навколо вухатого.

я не буду казати, що ця книга погана. вона... норм 😅 але особисто для мене все-таки недостатньо норм.

Саманта вчиться в університеті на престижній програмі для літераторів і злісно зиркає на компашку дівчат, які називають одна одну "зайчики". разом з подругою Авою вони ржуть з того, які ці зайчики кончені, - рівно до того моменту, поки Саманту не запрошують у касту обраних.

потім настають творчі мєтанія: Саманта хоче і до розумних, і до красівих. по фону набирає обертів концентрація абсурду, психоделу та рожевих поні. трошки крові та кишок від Поланіка, трошки "шо це блін було" від Фаулза, багато Аліси в Дивокраї і ще купа відсилок, алюзій та символів.

я люблю відгадувати зашифровані образи. не супер добре вмію, але люблю 😆 і от "Зайчик", здається, всю ставку робить якраз на процес розгадування. і якщо, як це сталось у мене, ти плюс-мінус зібрав повну картинку, переклав з наркоманської на людську та зрозумів, що ж це все означає, то по фіналу лишаєшся з голою ідеєю, яка не те щоб вражає.

саме через це "Зайчик" не став для мене вау. бо на такий обсяг піднято не так вже й багато питань, та і образи не настільки тонко підстьобують реальність, як можна було б.

з іншого боку, написаний він нормально, стиль з купою "хижацьких" епітетів малює прикольну картинку, а сотня образів тримаються купи і не заважають один одному. тому для мене "Зайчик" трошки схожий на "Пітьму" Павлюка (вибачте за богохульство): книга норм, але чому їй співають АЖ ТАКІ дифірамби не розумію 🙂

коротше, "Аврору" відклала дарма, піду виправлятись)

🕶книжкова душніла