великі книги це дуже круто звісно
але перти "Аврору" Гаха аж на ВДНГ на підпис не дуже 😆
ну, як то кажуть, чьоуж кудауж

зараз намагаюсь зібрати побільше підписників на bookbox_fordrones, щоб поставити на колеса цю ініціативу. нагадую, що ідея проста, як двері: ви донатите на ЗСУ, а я розігрую серед вас 3-4 книжкові бокси на місяць.

поточний розіграш - "задовби друга", тобто виграй бокс книг за підписку і комент, бо треба набрати аудиторію)

але я також вирішила відкрити наступну банку трохи раніше: раптом ви, як і я, не спали вночі і хочете задонатити вже, без конкурсів.

��ось тут банка на той же БПАК 95 ОДШБр

📖а тут допис з розіграшем за підписку

буду вдячна за поширення, раша-параша, русня-хуйня, щоб вони здохли 🫡

дублюю звіт по кількох останніх міні-банках і дякую кожному, хто донатив і поширював збори ❤️

✨ на моїй особистій сторінці zazvezdimsya було зібрано:
20 000 грн - перераховано 31 грудня 2024
30 000 грн - перераховано 4 квітня 2025

✨ на сторінці проекту bookbox_fordrones було зібрано:
5 000 грн - перераховано 7 квітня 2025
8 250 грн - перераховано 22 квітня 2025

всі кошти ідуть на боєприпаси для підрозділу безпілотних авіаційних комплексів 95 окремої десантно-штурмової бригади, яка виконувала бойові завдання на Донецькому та Курському напрямках, зараз працюють на Сумському напрямку.

читаю зараз швиденько оце (не питайте). в центрі сюжету - проблеми чоловіка та дружини, хтось когось недолюбив, розлюбив, охолов і оце все. стиль оповіді - максимальна драма 🙏

головна героїня: "Важко уявити когось нещаснішого за мене зараз".
українські читачі: це да канєшна... 🤡

русня мразі.
Суми 💔

нагадую, що зараз за допомогою bookbox збираю допоміжну банку для підрозділу безпілотників 95 ОДШБр. це якраз Сумський напрямок.

якщо є бажання конвертувати емоції у допомогу - ось 🫙банка

або задонатьте на будь-який збір, якому довіряєте. донатити потрібно постійно, такий вже у нас формат життя.

ви теж так читаєте, чи ви нормальні?

довелося знову відкласти "Аврору" - заради спільних читань з моїми дівчатами з клубу. читаємо "Мертва жива вода" - про телебачення і журналістку-розслідувачку, у якої зникає напарниця.

давно планувала взяти цю книгу хоча б з солідарності, бо авторка, фактично, моя колега 🤓 ми працювали на сусідніх проектах на СТБ (у нас навіть керівник був спільний, Мирославе, передаю привіт). тому цікаво було почитати про сферу, яка певний час була мені рідною)

книга мені не дуже подобається, зате я знайшла і передивилась старі фотки 😆 ділюся з вами шматочком ворк аестетік 💅

(і ще мені здається, що персонажі "Води" все-таки надто мало працюють, шось у них і вихідні, і відпустки є, це вже якісь елементи фентезі 😎)

киці, маю взаємовигідну пропозицію: я дарую вам книжки, а ви донатите на ЗСУ ❤️

ви могли бачити, що періодично я розігрую книжки, щоб збирати кошти для армії. але нещодавно мені стрельнуло в голову, що це можна робити більш структуровано та регулярно, і тому я вигадала bookbox_fordrones.

❗️ ідея проста: двічі на місяць я збираю тематичні книжкові бокси та розігрую їх за донат.

в ідеалі мені хотілося б, щоб кожен кидав незначну суму, але за рахунок регулярності та великої кількості учасників допоміжні банки швидко закривались.

❤️ тому я попрошу вас підписатись на сторінку цієї ініціативи, а якщо ще й розповісте друзям - то взагалі розцілую! тим паче, можна виграти дійсно класні бокси: зараз от 6 нових книг від книголав.

чекаю вас тут ➡️ bookbox_fordrones
дякую!

➖➖➖➖➖
якщо що, попередні розіграші та звіти ось тут, також періодично дублювала на каналі та в стрічці інст.

📘 "Книга для дітей"
👤 А.С. Баєтт
⭐️ оцінка: 5 фейрі з 5
💬 враження: якби Діккенс писав про заможних

ох вже ця вікторіанська Англія! часи, коли можна було курити опіум і тусити з проститутками, але не дай боже не говорити про це відкрито. коли жінкам вже дозволяли отримувати вищу освіту, але ще не давали за це диплом. коли фабіанці сподівались на зміни без революції, а анархісти - на революцію без змін.

родина Веллвуд зовні виглядає ідеальною: чоловік, дружина, будинок мрії і купа прекрасних діточок. зсередини ж... все не так просто. чим більше часу ми проводимо з Веллвудами, тим більше дізнаємось про зворотний бік їхнього казкового щастя.

але не Веллвудами єдиними: поряд з ними фігурують ще безліч персонажів, яких навіть важко назвати другорядними. кожен герой "Книги для дітей" настільки повноцінний, що мені особисто було однаково цікаво слідкувати за всіма.

окрім цього, Баєтт створила майстерний баланс особистості та історії: ми відчуваємо час через людей, а людей - через час. персонажі настільки філігранно вписані у контекст кількох епох, що інколи губишся, хто в тексті вигаданий, а хто - реальна історична постать.

я не буду навіть намагатись перелічити весь спектр тем, який піднімається у цій книзі: просто уявіть собі три епохи і різних представників тих віянь, трендів та подій. і окрім цього не забудьте, що всі вони - прості люди з людськими прагненнями і проблемами. ну, от приблизно стільки тут конфліктів та думок 😅

хіба як коротеньке прев'ю: Роден, Дарвін, Оскар Вайлд; анархізм, суфражизм, імперіалізм; булінг, насилля, дискримінація; митці, популісти, психопати - тут є все, і навіть більше)

я закохалась у цю книгу, прожила в ній кілька життів і багато разів розбила серденько. готова нескінченно захоплюватись атмосферою світу людей та фейрі, мистецтва і буденності, казок та реальності.

це книга про дітей, які намагаються збагнути дорослих, і про дорослих, які хочуть лишитись дітьми. якщо ви готові до повільного смакування історії та регулярних запитів в гугл - не позбавляйте себе цього скарбу 🖤

🕶книжкова душніла

підгледіла на цьому каналі прикольний тест - який ти читач.

я пьорпл, тобто люблю читати всяку дічь 🤓 а ви шо?)

�� тест тут

📘 "Зайчик"
👤 Мона Авад
⭐️ оцінка: 3 оленя з 5
💬 враження: зайку кинула хозяйка, під дощем лишився зайка

о зайчику! який же ти... звичайний?

на відміну від багатьох хайпових книг, обговорення "Зайчика" не стихають підозріло довго. тож я сумно відклала "Аврору" Гаха і забайтилась на шум навколо вухатого.

я не буду казати, що ця книга погана. вона... норм 😅 але особисто для мене все-таки недостатньо норм.

Саманта вчиться в університеті на престижній програмі для літераторів і злісно зиркає на компашку дівчат, які називають одна одну "зайчики". разом з подругою Авою вони ржуть з того, які ці зайчики кончені, - рівно до того моменту, поки Саманту не запрошують у касту обраних.

потім настають творчі мєтанія: Саманта хоче і до розумних, і до красівих. по фону набирає обертів концентрація абсурду, психоделу та рожевих поні. трошки крові та кишок від Поланіка, трошки "шо це блін було" від Фаулза, багато Аліси в Дивокраї і ще купа відсилок, алюзій та символів.

я люблю відгадувати зашифровані образи. не супер добре вмію, але люблю 😆 і от "Зайчик", здається, всю ставку робить якраз на процес розгадування. і якщо, як це сталось у мене, ти плюс-мінус зібрав повну картинку, переклав з наркоманської на людську та зрозумів, що ж це все означає, то по фіналу лишаєшся з голою ідеєю, яка не те щоб вражає.

саме через це "Зайчик" не став для мене вау. бо на такий обсяг піднято не так вже й багато питань, та і образи не настільки тонко підстьобують реальність, як можна було б.

з іншого боку, написаний він нормально, стиль з купою "хижацьких" епітетів малює прикольну картинку, а сотня образів тримаються купи і не заважають один одному. тому для мене "Зайчик" трошки схожий на "Пітьму" Павлюка (вибачте за богохульство): книга норм, але чому їй співають АЖ ТАКІ дифірамби не розумію 🙂

коротше, "Аврору" відклала дарма, піду виправлятись)

🕶книжкова душніла

прочитала я Зайчика і не зрозуміла, чого такий хайп 😅

ну да, там відбувається "нєкотороє дєрьмо": не спойлер, що це книга, повна символічної дікухи. але такий ажіотаж, наче то єдиний твір, де коїться казна-що)

я може зануда (скоріш за все), але я читала:
- як чоловік вирішив жити у стегновій кістці своєї дружини (Юркі Вайнонен)
- як селяни розпинають коняку на паркані, забиваючи цвяхи їй в копита (Борис Віан)
- як начальник ЖЕКа перетворюється на павука (Олексій Жупанський)
- як мужик п'є пиво через трубку в животі, бо не може пити звичайним способом (Богуміл Грабал)
- як жінка намагається стати рослиною і фотосинтезувати (Балла)
- як Нью-Йорк накриває величезна повітряна кулька (Дональд Бартелмі)
- як восьминіг Георгій душить мужика, до якого приревнував гарну жінку (Томас Пінчон)
- як жрець вирішує, що інформація про сенс буття зашифрована у плямах на хутрі ягуара (Хорхе Луїс Борхес)

...і після цього дивуватись Зайчику? 🌚

хаха 🥲

ахахха я кричу

Стилет та Стилос тільки що анонсували друге з чотирьох передзамовлень, і це буде ця книга 😂 тільки без "шкоди у бджілки" та "виїбувань", а в нормальному перекладі

я допускаю, звісно, що господь чує наші молитви, але щоб так швидко 😱

японські військовополонені часів Другої світової охоче "зливали" всю інформацію про своїх побратимів. цікавий гачок? зараз зрозумієте, до чого він)

всі бачили новину про те, що КСД видасть Муракамі (дуже гарно! 🤤), тому я хочу розповісти про іншу книгу, яка стосується Японії - "Хризантема і меч" від "Стилет і стилос" (ні, це не реклама, я просто радію).

це робота антропологині Рут Бенедикт часів Другої світової, коли Америка зрозуміла, що для ефективного ведення війни їм критично бракує розуміння японців.

вони не могли втямити, чому ті так легко ідуть на смерть, наскільки важливою є особа імператора і, головне, чи може Японія в принципі капітулювати. тому уряд залучив антропологів, щоб глибоко дослідити культуру ворога.

саме Рут Бенедикт дослідила, що:
✨для японців того часу цінністю була не рівність, а чітка ієрархія;
✨допомога пораненому вважалась перешкоджанню його духовній боротьбі;
✨смерть загалом не розцінювалась як трагедія, адже це торжество духу;
✨а от потрапляння в полон - це ганьба, і повернутись після неї в соціум неможливо (тому японські полонені і не соромились співпрацювати з ворогом, адже втрачати вже було нічого).

це лише незначний шматок інформації, який я запам'ятала з якоїсь лекції, а от щоб знати більше я точно буду замовляти цю красу))

наконєц-то я дождався, це капєц! скільки ждав, ждав, але всьо-таки єсть 🥰

тут все просто, ХОЧА, якби я не читала "Книгу для дітей", то на кращу книгу місяця претендували б "Саламбо" та "Любов і педагогіка". березень взагалі топ по книгах 👩‍🍳

як у вас, що найкраще за місяць?)

шкода у бджілки, а підсумки за місяць у мене

☠ підсумки березня:

📚всього: 5 книг
⭐️найкраща книга місяця: "Книга для дітей" Антонія Баєтт

✍відгуки:
Саламбо
Любов і педагогіка
Тріскучі голови
допишу на Баєтт

📘 "Тріскучі голови"
👤 Роже ван де Вельде
⭐️ оцінка: 5 хлорпромазинів з 5
💬 враження: "наглядати і карати" від очевидця

це книга про часи, коли психіатрією ще можна було лякати, така вона була юна і незріла. тим паче, психіатрія у лікарні для злочинців - чи є взагалі сенс їх лікувати? ізоляція коштує куди менших зусиль.

автор книги, бельгійський журналіст, лишився журналістом і під час свого ув'язнення у психлікарні. у "Тріскучих головах" він критикує систему, описуючи людей, які потрапили в її лещата.

це записки, які вихоплюють з безжальної рутини яскраві моменти - або особливо світлі, або особливо жорстокі. історії пацієнтів короткі і болісні - хтось всупереч усьому намагається лишитись людиною, хтось вже не має змоги це зробити.

мабуть, саме завдяки погляду Роже ван де Вельде мені сподобалась ця книга: він водночас уважний спостерігач та безпосередній учасник, пацієнт та журналіст, особистість та об'єкт системи. а ще він, здається, попри все любить людей, адже здатний розгледіти їх навіть за хворобами, злочинами та поволокою нейролептиків.

якщо хочеться атмосфери "Над гніздом зозулі", то беріть, тут водночас і не так сумно, і ще сумніше ��

🕶книжкова душніла

поки ще намагаюсь відійти від "Книги для дітей" прочитала швиденько книжку про псіхушку 😀 "із аднаво шока в другой шок", як то кажуть, тримайте маленький відгук.

дочитала. це дуже сильно. вона точно потрапляє в кращі книги року. а я потрапляю в екзистенційну кризу 🤦‍♀