Світла п'ятниця. Свято ікони Божої Матері "Живоносне Джерело". День жалоби в Києві

405 року воїн Лев Маркел проводив одного сліпого й шукав джерела, щоб той напився. І був Льву голос: "Не шукай воду далеко, вона тут". Воїн знайшов джерело, напоїв сліпця, омив йому водою очі і той прозрів. Ставши імператором, Лев збудував на цьому місці храм Божої Матері "Живоносне Джерело" й наказав написати ікону.

Сьогодні ми поминаємо всіх киян, убитих російськими ракетами вчорішньої ночі, а також всіх полеглих захисників України й мирних громадян, убієнних за роки цієї війни. Множиться людське горе, як кожному відновити власний ресурс витримки й сили?

Особисто я черпаю сили в молитві. Не іделізуючи будь-кого з правителів, чітко бачу, що Сам Бог веде й захищає Україну з перших днів війни. А від нас з вами - взаємопідтримка, віра й молитва: Мати Божа, втамуй болі й спрагу всіх стражденних у війні живою водою, Воскреслий Ісусе, не змарнуй віри кожного з нас і благослови всю Україну справедливим миром.

Натхнення Пафнутія

Світла седмиця у Києві

Натхнення Пафнутія

Зішестя Христа до пекла

Після хресних страждань та смерті Христос схо'див до пекла, щоб саме там завершити Свою проповідь - для тих, хто не знав чи не хотів чути про заповіді Господні за свого земного життя, і щоб звільнити праведників. А вже після цього Христос воскрес до життя вічного.

Попри те, що триває світла пасхальна седмиця, пекло палає містами України, після цинічних обстрілів Сум, Кривого Рогу, Марганця росіяни цієї ночі влаштували одну з наймасштабніших ракетних атак на Київ. Загинуло дев'ять людей, понад сімдесят поранених. Господи, Ти воскрес із мертвих, щоб і нам дарувати життя, не залиш нас у цьому пеклі, не дай нам зневіритись у силі Твого Воскресіння, зупини, сокруши знавіснілого ворога й благослови усю Україну витримкою і справедливим миром.

Натхнення Пафнутія

Великоднє буяння весни в Києво-Печерській Лаврі

Натхнення Пафнутія

Пасха чи Великдень, як правильно?

Цей сюжет до телепрограми "Від перехрестя до успіху" на УТ-1 я зробив 1998 року. Програма розповідала про ринкові реформи, тому довелось шукати якесь економічне підґрунтя, хоча основною метою було нагадати людям про духовну суть Христового Воскресіння. А через три місяці я вже був послушником Китаївської пустині.

Ніколи не ностальгував за минулим, бо в цьому і полягає сенс життя: йти вперед, несучи з собою все краще й залишаючи за спиною недобре. А спомин тих перших років навернення до віри відроджує й очищує саму віру в душі, звільняючи від набутої за ці роки критичної оцінки всього, що відбувається навколо. Бо все минає, не минає лиш Христос, Який воскрес із мертвих, смерттю смерть подолав і тим, що у гробах, життя дарував!

Натхнення Пафнутія

Воскреслий Христос на полі бою

Як воскрес Христос із мертвих - став на полі бою,
Де складають бійці жертву за нас із тобою.
За дружину, за родину, за всю Україну
Найчесніші, найсвітліші на цім полі гинуть.
"Забагато людям горя, забагато крові!" -
Так ридають, так говорять вдовиці - Христові.
А живі бійці - без зради, зайвих слів не ронять,
Під ворожим лютим градом Вітчизну боронять.
Не змарнуй, Ісусе, віри й нашої молитви,
Не лиши братів тих щирих у пекельній битві.
Лиш з Тобою правда в світі - й на тому, й на цьому,
Вже давно чекають діти на батьків додому.
А як мир возсторжествує - сядем розговітись,
Матері синів звіншують,
засміються діти.
Буде радість всім родинам і щаслива Паска.
Збережи нам Україну, коли Твоя ласка!

Христос, як воїн. Ранньохристиянська мозаїка, Равенна, Італія

Натхнення Пафнутія

Старовинний буковинський наспів пасхального тропаря

Фактично, це і є київський ізвод церковнослов'янської мови, яким колись правили не лише на Буковині, а й по всій Україні

Натхнення Пафнутія

Тропар Пасхи співають Пилип і Тимофій Марущаки із прифронтового міста Нікополь

Нехай світло Христового Воскресіння береже родину Марущаків, усіх нікопольців та інших мешканців фронтової зони, всіх наших захисників і всю Україну. Нехай великодня радість єднає всіх нас. Воістину воскрес Христос!

Натхнення Пафнутія

Христос воскрес!

Натхнення Пафнутія

У день Великої суботи прошу пом'янути мого батька Віктора, в хрещенні Віталія

Сьогодні татові виповнилося б 89 років. Нехай вічним буде його спокій, нехай Господь уділить і нам дещицю від Свого небесного миру, який так важко вберегти в цьому земному житті

Натхнення Пафнутія

Велика субота

У день Великої Суботи
Перед безмовністю Христа
Задумайся, людино, хто ти?
Яка життя твого мета?
Чи ти кульгавий перехожий
І путь твоя - мізерна мить,
Чи ти, людино, образ Божий,
Що Бог Собою воскресить?

Натхнення Пафнутія

"Страдальная Мати під хрестом стояла"

Народна псальма, записана в селі Овчарове Луганської області. Виконує гурт "Божичі"

Натхнення Пафнутія

Велика Страсна п'ятниця. Оплакування Христа

Джотто ді Бондоне, XIV століття

Натхнення Пафнутія

Великий Страсний четвер. Христос омиває ноги апостолам. Тайна вечеря

Джотто ді Бондоне, XIV століття

Натхнення Пафнутія

Страсна велика середа. Іуда зраджує Христа

Джотто ді Бондоне, XIV століття

Натхнення Пафнутія

Відповідь Христа царю Давиду

Цар Давид, як і переважна більшість земних, переніс багато страждань і час від часу звертався до Бога: "Боже, Боже мій! Нащо Ти покинув мене? Далекі від спасіння мого слова плачу мого. Боже мій, взиваю вдень – і Ти не чуєш; вночі – і нема мені спокою" (Псалтир, 21).

Чи відповів Бог Давидові? Якби це сталося за земного життя царя, той би написав захоплений псалом про Божі одкровення людині, про те, як довго їй належить проходити випробування. Через тисячу років нащадок Давида Ісус Христос, страждаючи на Голгофі, повторив слова, з яких Давид почав свій псалом: «Боже Мій! Боже Мій! Навіщо Ти Мене покинув?» (Мк. 15, 34).

Христос немов ототожнив Свої страждання зі стражданнями Давида, а в його особі - з усім людством, даючи відповідь царю.
Христос - і Людина, і Бог: страждаючи як людина, Він показав людям, що розуміє їхній біль і Сам несе його, але як Бог - перемагає його Своєю силою, якої немає в жодної земної людини, якщо вона не довіряє Богові і не закриває від Нього своє серце.

Майбутнє України

Тринадцятирічний сумчанин Кирило Ілляшенко разом із мамою їхав учора в автобусі, в який поцілила російська ракета. Він не розгубився і кинувся рятувати людей. Нехай благословить тебе Господь, дитино, юний герою, нехай зцілить тебе й примножить твою самовіддану любов, якої так бракує сьогодні всім нам.

Натхнення Пафнутія

Святитель Григорій Ниський про неминучість страждання Христа за весь світ

Хто може достатньо пояснити таємницю Хреста, що послужив знаряддям страждань Спасителя? Справді, скільки було інших способів, за допомогою яких Він міг виконати пораду Свою щодо страждання за нас. І однак з усіх Він побажав і обрав один цей, як Сам передрік про Себе: “Синові Людському треба багато страждати” (Лк. 9, 22). 

Зауваж, як говорить Він тут: не просто тільки і в загальних рисах пророкує Свої страждання, як зробив би хто інший, але, за якоюсь таємничою необхідністю, позначає і ніби узаконює для Себе один рід смерті: ”Сину Людському треба бути виданому до рук грішних людей, і розп’ятому бути, і воскреснути третього дня” (Лк. 24, 7).

Натхнення Пафнутія

Бог не карає людей

Бог ніколи не бажає і тим паче не створює страждань для них, бо Він наш Творець і любить нас. Усі людські печалі, якими б вони не були, заподіюються людьми і відображають негідність тих, ким вони спричиняються.

Святитель Іоанн Златоуст

Натхнення Пафнутія

Кривава Вербна неділя в Сумах

Слів нема, важко молитись, хочеться просити Христа, щоб Він відвернувся від тих, хто далі робить такі злочини з українцями. Але так і буде, бо навіть ті, котрі не вірують, але знаються на метафізиці, усвідомлюють: всяке зло примножується і розвертається сторицею назад. Упокій, Господи, тридцять загиблих, зціли десятки поранених, зміцни і благослови всю Україну й наших людей. У такі страшні миті кожен розуміє: якщо зло в особі російського агресора так ополчилось на нас, значить заздрить на наше благо й добро. А нам його треба відстояти, бо лиш воно - наша світла віра й витримка - здатні зберегти Україну й кожного з нас.


Натхнення Пафнутія

Зі святом Входу Господнього до Єрусалима!

Натхнення Пафнутія

Христос входить до Єрусалима. Джотто ді Бондоне, XIV століття

Кидали під ноги і свитку, і квітку,
Ісуса вітали: «Осанна царю!»
Який ти невірний, о світе ж мій, світку,
Що Сонце зміняв на потухлу зорю…

Натхнення Пафнутія

Воскресіння праведного Лазаря
(закінчення)

… Воскрес Лазар у суботу під Єрусалимом,
А Христос пішов з братами, і люди за ними.
Будуть завтра величати, розкидати зілля,
А на третій день - лишати Христа на свавілля.
Але хто з Христом ступає на криваві муки,
Того ангели небесні беруть на поруки.
Хто Христа у серці має - того смерть минає
Бо до Себе Мати Божа його пригортає.
Хто Христа у серці носить - йому цього досить,
Бо Отець зішле Небесний все, що не попросить.
Укріпи'ть добром віднині, мир зішле родині,
Дасть з небес благословіння усій Україні.
Не розквітне сад весною як нема коріння,
Хто з Ісусом на Голгофі - тому й Воскресіння.
Буде й Пасха переможна, браття молодії,
Тільки віруйте Христові, як Марфа й Марія!

Воскресіння Лазаря, Джотто ді Бондоне

Натхнення Пафнутія

Воскресіння праведного Лазаря

Помер Лазар, друг Христовий, плачуть день четвертий
Сестри Марфа і Марія - брат лежить їх мертвий.
Як прийшов Ісус: "Не плачте, не ридайте, сестри,
Може спить він сном глибоким, може він воскресне!"
Помолився до схід сонця, просльозився дуже,
Узяв Лазаря за руку: "Підіймайся, друже!
Уставай із гробу, брате, досить спочивати,
Подивись - зібрались люди до твоєї хати!
Хай побачать як сьогодні ти воскрес з безодні,
Хай прославлять силу Божу й милості Господні!"
Хто зневірився - повірив, хто не знав - побачив.
… А в далекій Україні сестри також плачуть,
Заридали удовиці, закричали діти -
Бо батьки їхні з братами на війні убиті.
Зглянься, Боже, в Україні кров тече рікою,
Зупини вороже військо владною рукою,
Збережи на полі бою наших охоронців,
А орда хай пропадає, як роса на сонці.
Воскреси дух запорожців, звитягу гетьма'нів,
Нехай правда возсіяє, нехай мир настане!

(закінчення в наступному поширенні)⬇️

Натхнення Пафнутія

Мама

Там, де ти - вже ніщо не пече й не болить,
Та сьогодні наснилося сину,
Що на очі сльоза набігає коли
Бачиш з неба свою Україну.
Там, де ти - білий цвіт, вічний праведний світ,
Там нема ні війни, ні облуди.
А у нашім краю враже військо стоїть
І від пострілів падають люди.
Там, де ти - вже фінал, перемога над злом,
Мир для всіх, хто допив свою чашу,
Ми ж на грішній землі кожним містом-селом
Україну боронимо нашу.
Скинь пелюстку мені - промайне у вікні
Буйним вітром з вишневого саду,
Заспівай, як колись, у моїй стороні,
Я ледь-ледь коло тебе присяду.
Вітер хмари зігнав - бачу очі твої,
Сині й чисті, як Царство Небесне.
Повернулись з далеких країв журавлі,
І Христос дуже скоро воскресне...
Відлітаєш назад? Світло й легко мені,
А якщо там зустрінеш Марію -
Хай стоїть до кінця разом з нами в війні.
Вона - Мати. Вона зрозуміє.

Сьогодні моїй мамі Вікторії виповнилося б 89 років

Кадри з фільму "Псальм буковинський", повністю його можна переглянути тут

Натхнення Пафнутія

Білий сніг - на білий цвіт

Грає ансамбль давньої музики Костянтина Чечені

Натхнення Пафнутія

Там, де є любов, немає страху, бо досконала любов Божа проганяє страх, пов’язаний з покаранням. І той, хто боїться, не сповнений досконалої любові.

Перше послання святого апостола та євангеліста Іоанна Богослова, 4, 18

Натхнення Пафнутія

Мудрість блаженного Августина

Боже, дай мені сили, щоб я міг зробити все, чого Ти від мене вимагаєш. А потім бажай від мене, чого захочеш.

Людина не насолоджуватиметься їжею й напоями, якщо не переживе голоду та спраги.

Бог не покидає нас, якщо ми не покидаємо Його.

Хоробрість — це любов, яка задля того, кого любиш, легко перенесе все.

Натхнення Пафнутія

Зі святом святого архангела Гавриїла й святих мучениць Алли та Лариси!

Гавриїле, прихилися -
Кожній Аллі і Ларисі
В іменинний день весняний
Милість Божу передай.
Серця кожної торкнися
І смиренно помолися,
Щоб почив там мир Господній
І розцвів блаженний рай.

Фреска Кирилівської церкви в Києві

Натхнення Пафнутія

Благовіщення. Мозаїка собору Святої Софії в Києві,
ХІ століття

Натхнення Пафнутія

Блага вість
(закінчення)

"Михаїл мій, брат крилатий, рік четвертий у бою,
Він стоїть в небесній раті у далекому краю.
Захищає Україну від диявола й орди,
Син послав мене Твій нині з благовіщенням туди".
"Що ж їм скажеш!" - "Не журіться - з вами я і Михаїл,
За Вітчизну бороніться, а Господь додасть вам сил.
Правда з вами й милість Божа, слава доблесних століть,
Хай мене почує кожен, хто за істину стоїть!"
"Передай - і я молюся, й посилаю оберіг,
І проситиму Ісуса, щоб зберіг святий поріг.
Зло захли'неться собою, зачорніє яко тать,
В Україні ж після бою возсіяє благодать!"
Відлетів архангел далі, затихає навкруги,
Хоч вирує гул баталій й копошаться вороги.
Віддала Себе всю Сину, через Нього - усім нам,
І стоїть за Україну на молитві Маріам.

Натхнення Пафнутія

Блага вість

У світлицю до Марії залетів небесний гість,
Дав Їй квіти польовії, возвістивши таку вість:
"Радуйся, Господь з Тобою, бо народиш Немовля,
Честю й славою новою возсіяє з Ним земля".
"Не заручена я, брате, й не чекаю старостів,
Краще буду дівувати, щоб Господь усіх простив.
Краще жити самотою, та не зрадити Отця,
Чим грішити суєтою, що засмучує серця".
"Не бентежся, Чиста Діво, не змарнуєшся повік,
Не приступить ворог мстивий, ані хтивий чоловік,
Дух Святий Тебе наповнить і зачнеш Святе Дитя,
В Ньому - істина духовна, і спасіння, і життя!"
… Знов Марія у світлиці, вже в небесній стороні,
Знов архангел світлолиций показався у вікні.
"Що ся стало, Гавриїле, вже не бачились роки,
Що тебе зняло на крила, порух Божої руки?"

(продовження в наступному поширенні)

"Благовіщення Пресвятої Богородиці", середина XVIII, Київ, дерево, олія

Натхнення Пафнутія

Зі святом Благовіщення Пресвятої Богородиці!


Натхнення Пафнутія

Преподобна Марія Єгипетська

Все минає в цьому світі, в'яне і старіє,
Лиш в пустелі молодіє блаженна Марія.
Молодіє не красою - Божою росою,
Що лукавого відгонить і смерть із косою.
Молодіє покаянням, що зцілює душу
І освячує щорання вигорілу сушу.
Так записано у Бога, так в Нього ся діє,
Що душа нескверна й чиста квітне і радіє.
А хто Бога вже не чує, гріху вірно служить,
Той життя своє марнує, весь вік гірко тужить.
Й не спасає душу злато ні м'яка постеля,
Бо для неї справжнє свято - безмовна пустеля.
Там щезають всі омани, гине все погане,
Тільки вдалині від світу мир в душі настане.
Та як кинути незмога оманливі мрії -
Хай за тебе молить Бога в пустелі Марія.

У п'яту неділю Великого посту вшановується пам'ять преподобної Марії Єгипетської (IV-V століття). Вона провела молоді роки в розпусті, але Бог торкнувся до її серця, Марія покинула все й 46 років перебувала в пустелі, зазнавши й голоду, й холоду, й страху від злих духів та хижих звірів, проте вже за земного життя сподобилась ангельського стану.

Вічний цвіт: пам'яті всіх полеглих захисників України, всіх мирних громадян і діток, убієнних вчора в Кривому Розі, і по всій Україні за всі дні й роки цієї страшної війни

Натхнення Пафнутія

Зі святом Похвали Пресвятій Богородиці

Цьогоріч свято сумне, напередодні ввечері, коли в усіх церквах правився акафіст Божій Матері, росіяни цинічно обстріляли Кривий Ріг, загинуло 18 людей, серед яких і діти. Але й сама історія свята нагадує нам про колишні війни: 626 рік, Константинополь оточений персами і скіфами. Патріарх обійшов з іконою Божої Матері довкола міста, опустив у море частину ризи Богородиці й неприятель відійшов.

Ікона "Київська похвала" написана вже на початку XXI століття: преподобні Антоній та Феодосій тримають перед Богородицею макет Великої Церкви Києво-Печерської Лаври. Собор неодноразово руйнували, проте щоразу він поставав у більшій красі та величі й символізує віру й витримку нашого народу

Сьогодні російський ворог люто нищить українські міста й села, наші храми, вбиває українських громадян, але сильнішою стає наша молитва: Пресвята Богородице, заступись, захисти, збережи й благослови всіх, в Україні сущих, Твоїм державним і справедливим миром!

Натхнення Пафнутія

"Милість Божа до нас прихована у нашому співчутті до ближніх". Преподобний Максим Сповідник

Натхнення Пафнутія

Преподобний Паїсій Святогорець про духовні плоди

Якось одна людина посадила виноград. Виноград ще не встиг пустити як слід коріння, а людина вже чекала плодів, щоб чавити вино, пити й радіти. Так і ти. Посадивши одну лозу, хочеш відразу пити вино. Так не буває. Не можна сьогодні посадити виноград, а завтра пити вино. Через рік, можливо, тобі й вдасться спробувати два-три грона. Через два збереш кошик винограду, а через п’ять будеш пити й вино. Подвизайся, трудись, молись і терпляче чекай, якщо хочеш насолодитися духовними плодами.

Натхнення Пафнутія

Святий Ілія Праведний. Молитва

Як демон недовір’я та відмови
Од слова, що було обов’язкове,
Отрути чашу піднесе моїй
Душі неутоленній і слабкій,
Не дай мені хміль демона спізнати,
Не дозволяй ніким покерувати,
Якщо можливо, без хули й хвали,
Напиток той од мене відхили.
Але як хочеш на випробування
Мій дух вести, то хай моє прохання
Розвіється із гласом самоти,
Хай буде, Господи, як волиш Ти!

Переклад Дмитра Павличка

Натхнення Пафнутія

Церква й здоровий патріотизм

Чую, чую гуркотіння —
То народи рвуть кайдани!
Голос правди і свободи
Рабство знищує погане.
Голос той мене возносить.
Я лечу на височизні.
Боже, Боже, дай почути
Голос той в моїй Вітчизні.

Ці рядки написав видатний грузинський поет, публіцист і громадський діяч Ілля Чавчавадзе (1837 - 1907), якого грузини називають Отцем Вітчизни. Основоположник новітньої грузинської літератури та ідеолог відродження грузинської державності й відновлення автокефалії Грузинської Православної Церкви.

Ймовірно, був убитий агентами російської поліції. Але любов грузинів до Батька нації пережила десятиліття й 1987 року Ілля Чавчавадзе був канонізований Грузинською Православною Церквою як Ілія Праведний.

На жаль, після анексії Гетьманщини імперія виплекала в церковному середовищі України (ще в більших масштабах ніж у Грузії) надмірну лояльність до всього російського й ігнорацію/зневагу до рідного, питомого й злободенного, що й призвело до катастрофічних наслідків у церковному питанні.

Тарас Матвіїв (1989-2020), Герой України. Як будете ховати

Це не заповіт. Прохання!
Будьте гідними ранкового сонця!
Як сказати, щоб вас пройняв мій біль?
Біль чорної матері, біль землі потривоженої?
Коли почуєте стогін вітрів Сходу?
Не виправдовуйте свою черствість буднями.
Не виправдовуйте — пристосуванством нервової системи.
Які то будуть жнива цього літа рясні
і маки в житі!
... і ви вкотре не пропхнетесь у вагон метро
через бісову множинність зайвих тіл.
Проклинаючи час, заплющіть очі і
згадайте про маки в житі.

Народився на Волині, закінчив факультет журналістики Львівського університету ім. Івана Франка, учасник Революції Гідності, волонтер і активіст.

2015 року добровольцем воював на Сході у складі окремої добровольчої чоти "Карпатська Січ". 2019 року закінчив курси Національної академії Сухопутних військ, отримав звання молодшого лейтенанта і знову повернувся на фронт. Писав вірші й прозу.

Тарас Матвіїв загинув 10 липня 2020 року, рятуючи з палаючого бліндажу своїх бійців

Натхнення Пафнутія

Три роки тому Збройні Сили України звільнили Бучу від російських окупантів

У перші квітневі дні я двічі приїздив до звільненої Бучі і бачив розтрощені будинки й непохованих солдатів ворожої армії, що лежали на цих вулицях. Мене запросили відслужити панахиду на могилі Сергія та двох його друзів, яких росіяни розстріляли в автомобілі за кількадесят метрів до воріт батьківського будинку... Батьки поховали сина з друзями у своєму дворі.

Три роки минуло, проте й досі мені перед очима моторошна, обпалена й малолюдна Буча, згорьовані батьки біля піщаних горбиків у дворі й слова матері, уродженки Донбасу: "Никогда не думала, что произнесу такие слова: слава Украине, героям слава!"

Час не може остаточно приглушити біль, але він зміцнює людину й дає їй сили жити далі. З вірою, що мир в Україні буде справедливим.

Відео Ярослава Грубича

Натхнення Пафнутія

Житейська мудрість блаженного Августина

Гріх — це пошуки блага, тільки не там, де його можна віднайти.

Звичка, якщо їй не чинити опір, незабаром стає необхідністю.

Люди мандрують, аби дістатися вершин гір, спіймати найбільші хвилі, віднайти найдовші річки, побачити безмежну широчінь океану, помітити найменший рух зірок, однак вони проходять одне повз одного без краплі подиву.

Погані часи, важкі часи – ось що люди не втомлюються повторювати, але давайте жити добре, і часи стануть хорошими. Ми і є часи. Які ми, такі і часи.

Натхнення Пафнутія

Ліствиця

Укріпи мене, Ісусе, з небесного ряду,
Може і я доберуся, може не упаду.
Нехай ангел захищає мою грішну душу,
Я ж до втраченого раю повернутись мушу.
Наблукався я доволі по дикому полі,
Не знайшов у світі правди, ні щастя, ні долі.
Лиш знайшов Тебе, Ісусе, і до Тебе прагну,
Може хижі душетруси на шляху не стягнуть.
Хоч стрімкий підйом до Тебе - та може, та може
Безначальна Твоя сила мені допоможе.
Я ж щасливий, що Тя бачу і Тобі молюся,
Чи не лишиш, чи пробачиш, Господи Ісусе?

У четверту неділю Великого посту святкується пам'ять преподобного Іоанна Ліствичника, ігумена Синайського (VI-VII ст.) Під час керування Синайським монастирем (суч. Єгипет) преподобний Іоанн написав знамениту книгу про духовне сходження християн, яку назвав «Ліствицею», пояснюючи: «Від землі до неба ведуть сходи, якими здіймаються люди. Господь простягає до них руки, але шлях до Нього складається з тридцяти високих ступенів, і на кожній з них чекають випробування».

Натхнення Пафнутія

Преподобний Паїсій Святогорець про благородство душі

Благородство духовне — це духовна перевага, жертовність. Благородна душа вимагає тільки від себе, але не від інших. Жертвує собою заради інших, не шукаючи винагороди. Забуває про те, що дає, але пам’ятає будь-який дріб’язок, який отримує. Володіє любочестям, смиренністю, простотою, безкорисливістю, чесністю... усім володіє. Володіє й найбільшою радістю й духовним звеселінням, торжеством. Духовне благородство несе Благодать Божу, воно є, як би мовити, властивістю Божественною. Де є благородство, там тиша, непомітність, тому там упокоюється Христос і перебуває благословення Христове.

Натхнення Пафнутія

Проща до Лаври

Насуває чорна хмара,
Сороки скрегочуть.
На шляху — самотня пара,
Козаки регочуть:
«Не сховалися від бурі,
Не бояться грому,
Одвеземо по баюрі
До батьків додому!»
Підлетіли вороними —
Коли баба з дідом:
«От і ми підем за цими
Козаками слідом».
«Чи у вас немає хати,
Чи діти прогнали?»
Не устигли доказали —
Старі заридали:
«Біла хата, ще й багата,
Сад налився цвітом.
Народилось троє діток —
Розбрелися світом».
«Садовіться, паніматко!»
«Бог з тобою, сину,
Небагато вже зосталось:
Перейдем долину,
Чуєш, серце? В Лаврі дзвонять,
Київ — за горами.
Знають старці про пригоду
З нашими синами!
Подамо сорокоусти,
До мощей припадем —
Божа Мати не допустить
Ні біди, ні зради…»
«Дайте нам благословіння!»
Ті перехрестили.
Замітає вітер листям
Степові могили,
Все завмерло. Лиш тополі
Щось собі мугичуть,
Тільки дзвони за горою
На вечірню кличуть.

Світлини Maksym Popelnyukh

Натхнення Пафнутія

Церква святого Миколая Притиска

На затишній старовинній площі столичного Подолу між Житнім ринком і Флорівським монастирем стоїть красива давня церква, яку в народі називають церквою Миколая Притиска. І не тому, що її звідусіль обступили-притискають будинки й автомобілі. За переданням ікона святителя Миколая над вікном впала на злодія й притиснула його, коли той намагався винести з церкви викрадені коштовності.

Закладення церкви відбулось 1631 року, її вважають однією з найстаріших будов на Подолі. Церква не раз руйнувалась і перебудовувалась, але вистояла всі буремні часи, на відміну від церкви Миколая Доброго неподалік. А ще на Подолі була церква Миколая Йорданського, яка теж не збереглась, зате вистояла церква Миколая Набережного, вже в часи Незалежності збудована церква Миколая на воді. Любить український народ святого Миколая, віримо, що і він любить нас і молить Бога, щоб зберіг Україну й благословив наш народ справедливим миром.

Пісня-молитва святому Миколаю

Натхнення Пафнутія

Петро Конашевич-Сагайдачний, славетний гетьман Війська Запорізького, захисник Православної Церкви Русі-України й фундатор Києво-Братського монастиря

Натхнення Пафнутія

Середина Великого посту, середопістя

Любі друзі, добрі вісті,
Ми дійшли середопістя!
Пахнуть від сьогодні
Паски великодні.

Натхнення Пафнутія

Преподобний Симеон Новий Богослов, з настанов

- Бог ні в чому не має недоліку, Він сповнений усіх благ і досконалостей. Нічого Йому від нас не потрібно, крім нашого спасіння. Спасіння ж наше інакше не може відбутися, якщо не зміниться розум наш і не стане під дією сили Божої обоженим, тобто безпристрасним і святим.

- Коли ти почнеш жити добрим життям, то диявол не попустить тобі цього, але підніме проти тебе всіх недбайливих і ледачих, які почнуть засуджувати тебе, ганьбити, пересміювати і завдавати великої кількості всіляких неприємностей, щоб змусити тебе кинути добрий намір. Але ти не зважай на це.

- Сьогодні - день пам'яті прп. Симеона (949-1022) — візантійського ченця, письменника, поета й християнського наставника, одного з трьох святих східної церкви, хто носить титул богослова. Вчення преподобного Симеона про нову людину, про “обоження плоті” сприймалося деякими сучасниками скептично, його прозвали "новий богослов", проте з роками й століттями цей титул став офіційним.

Натхнення Пафнутія

«Чорна рілля ізорана, ще й кулями засіяна, білим тілом волочена, і кровію сполощена...»

Весняне поле на Харківщині. Світлини Леоніда Логвиненка
https://www.facebook.com/share/16BrnmoxJz/

Натхнення Пафнутія

Преподобний Паїсій Святогорець про Божественну присутність

У тобі є вдячність до Бога, але нема живого поруху. Ти відчуваєш до людини більше вдячності, тому що відчуваєш її присутність. Потрібна духовна праця, щоб почати живо відчувати присутність Божу. Якщо ти будеш відчувати присутність Божу, то відчуватимеш й велику вдячність до Бога. Тепер ти говориш “Отче наш” і не відчуваєш нічого. Але якби в тебе насправді було відчуття того, що Бог твій Отець, то ти не могла б залишатися байдужою при цих словах.

Людина повинна постійно мати відчуття присутності Божої. Коли людина відчуває присутність Божу, присутність Ангелів і святих — це для неї хороша стримуюча сила, що не дає ухилятися вбік. “Господь — переді мною завжди… не захитаюсь”, — говорить Давид. Якщо ми, роблячи що-небудь, думаємо, що Бог нас бачить, спостерігає за нами, то можемо бути впевнені в тому, що робимо.

Ми повинні очистити своє серце. Якщо серце очиститься, Бог приходить у наше серце, і ми Його пізнаємо.

Натхнення Пафнутія

Пожертва Галшки Гулевичівни

Єлизавета (Гельжбета, Галшка) Гулевичівна народилася ймовірно 1577 року в Луцьку, там же й спочила 1642 року, походила зі старовинного українського шляхетського роду Гулевичів.

Рано овдовівши, вона виходить вдруге заміж за Стефана Лозку, київського підчашого. Разом із чоловіком і сином Михайлом мешкала у родинній садибі в Києві на Подолі, неподалік магістрату.

15 жовтня 1615 року Галшка, за згодою чоловіка, відписала свій будинок і землі довкола нього Київському православному братству. Після смерті чоловіка повернулась до Луцька, а в будинку, який вона дарувала братству, розмістилась братська школа. Її Петро Могила 1632 року об'єднав із школою Києво-Печерської Лаври в Колегіум, який за Мазепи 1701 року став Академією.

З часом її син Михайло перейшов у католицизм, для неї це стало нищівним ударом. Усі гроші, які залишались, Галшка заповіла Луцькому братству на спомин своєї душі, знаючи, що ніхто з родини вже не буде її поминати за рідним православним звичаєм.

Натхнення Пафнутія

Хрестопоклонна неділя

Усі страждання всього світу,
Усю його примарну честь
Ти по Предвічному Совіту
Здійняв, Спасителю, на Хрест.
Ти знемагав, воскрес, вознісся
Від суєти до висоти.
Поглянь на землю, подивися:
Ми тут, ми носимо хрести.
Хто на раменах, хто на грудях,
Хто під щитом, хто на щиті…
А на могилах совість будять
Хрести козацькії святі.
Лиш кров стікається потоком
В Дніпро з високих берегів,
Лиш з кожним днем і кожним роком
Навала суне ворогів.
Невже ми мало мали віри,
Невже не каялись, як слід?
Невже Христової офіри
Не вистачило на весь світ?
Невже, невже?.. Не має звіту
Бентежне марево питань,
А ти у пошуках отвіту
Перед Хрестом Господнім стань.
В очах Христа - відлуння болю,
Вселенська ангельська броня,
І світло, хто поліг за волю,
Й надія праведного дня.
Не розірвати вже, не стерти
Тепер в душі священну нить.
Бо кожен, хто несе пожертву,
Смиренно й праведно мовчить.

Натхнення Пафнутія

Небо над Києвом палає, дуже гучно. Нас і далі обстрілюють ті, що дуже хочуть мирних перемовин. Господи, збережи Україну, зміцни наші Збройні Сили й нас усіх, а ворогові воздай за його цинізм і брехню.

На Подолі вечоріє

Натхнення Пафнутія

Сорок севастійських мучеників

У день свята сорока севастійських мучеників двадцять дев'ять років назад відійшов до Господа схиархимандрит Феофіл, скитоначальник відродженої Китаївської пустині. Тоді я лиш починав навертатись до Бога і самого старця в Китаєві вже не застав, тільки відгомін його епохи, що укріпив мене у вірі і надихнув на чернецтво.

До прийняття схими на честь прп. Феофіла, китаївського юродивого, старець носив ім'я Пафнутій, на честь прп. Пафнутія Печерського, але навіть і не це зблизило мене з ним. Спілкуючись із його чадами, я відчував якої сили були його молитви і наскільки він виходив за межі усталеності й людських узвичаєних форматів, коли йшлося про Божественну істину.

Далеко не всі його розуміли, проте старець мужньо ніс свій хрест по житейському тернистому шляху, наслідуючи преподобних Пафнутія та Феофіла, й святих мучеників севастійських у їхній витримці. А своїх духовних чад найперше учив любити Бога й ближнього й терпляче проходити всі житейські випробування.

Натхнення Пафнутія

До речі, вітаю з Міжнародним днем поезії, дорогі друзі, колеги, читачі, критики і, просто, поетичні натури!

Натхнення Пафнутія

Уроки житейської наснаги й бадьорості від Ліни Костенко

Позавчора Ліна Василівна святкувала своє 95-річчя. Відео Ольги Богомолець з її сторінки на фб https://www.facebook.com/share/14rkWTwbpoE/

Натхнення Пафнутія

Преподобний Паїсій Святогорець про витримку

Бог за природою благий, і Він піклується про все для нашого блага. Якщо ми щось попросимо в Нього, то Він дасть нам це, якщо воно служить для нашого блага. Бог щедро дарує нам необхідне для спасіння нашої душі й підтримки тілесного здоров'я, і Його благословення пребуває на нас. А якщо Він чогось нам не дає — або для того, щоб випробувати нас, або ж для того, щоб нас уберегти, — то будемо не тільки приймати це з радістю, але й роздумувати про це, щоб отримати від цього користь. Він знає, коли і як допомогти Своєму творінню, Він допомагає відомим Йому способом в потрібний для цього час. Проте часто Його немічному творінню не вистачає терпіння, воно хоче одержати те, що просить в цю ж мить, як мале дитя, що просить у матері бублик невипеченим і не може потерпіти, поки він буде готовий. Наше діло просити й терпіти, а добра наша Мати, Пресвята Богородиця, дасть нам те, що просимо, коли воно буде готове.

Натхнення Пафнутія

Довготерпіння - чудовий дар, який виганяє запальність, гнів і зневажливість, душі ж приносить мир. Преподобний Єфрем Сиріянин

Довготерпеливий завжди перебуває в радості, у веселощах, в піднесенні, тому що сподівається на Господа.
Довготерпеливий далекий від гніву, тому що все терпить.
Довготерпеливий не швидко спалахує гнівом, не вдається до образ, не легко захоплюється марними розмовами; якщо скривджений, — не засмучується; Тим, хто чинить опір, не чинить опору; у будь-якій справі твердий; не швидко впадає в оману, не схильний до роздратування, у скорботах радіє, ладнає з усякою доброю справою; людям, нічим не задоволеним, у всьому догоджає; коли наказують йому, — не суперечить; коли висловлюють догану, — не супить обличчя; за будь-яких обставин знаходить для себе ліки в довготерпінні.

Натхнення Пафнутія

Ченстоховська ікона Божої Матері

Ясна Ґура - мов скульптура в небі над ланами,
Матко Боска Ченстоховська, будь довіку з нами!
Перевіз тебе до ляхів князь із міста Лева,
І тепер Тя величають Польська королева.
Ясній Панні і Крульові в славній Ченстохові
Щохвилини ся возносять співи пречудові.
І Варшава у молитві, й королівський Краків,
Але Ти, вельможна Панно, не лиш для поляків.
Ми зверталися до Тебе цілими віками,
Зоставайся, Мати Божа, й з нами, козаками.
Над Дніпром і над Десною, восени й весною
Всі до Тебе линуть, Мати, думкою ясною.
Укріпи нас, просвіти нас кріпко, до основи,
Богородице Маріє з міста Ченстохови!

Сьогодні святкується пам'ять Ченстоховської ікони Божої Матері. Вважають, що її написав ще святий апостол Лука, потім вона потрапила до Константинополя, звідки в XIII столітті її приніс до України князь Лев. Під час татарської навали на Белз Божа Мати змусила кочовиків відступити і явилась князеві Владиславу, наказавши заснувати в місті Ченстохова на Ясній горі монастир і перенести туди образ.

Ліна Костенко. Крила

А й правда, крилатим ґрунту не треба.
Землі немає, то буде небо.
Немає поля, то буде воля.
Немає пари, то будуть хмари.
В цьому, напевно, правда пташина...
А як же людина? А що ж людина?
Живе на землі. Сама не літає.
А крила має. А крила має!
Вони, ті крила, не з пуху-пір’я,
А з правди, чесноти і довір’я.
У кого — з вірності у коханні.
У кого — з вічного поривання.
У кого — з щирості до роботи.
У кого — з щедрості на турботи.
У кого — з пісні, або з надії,
Або з поезії, або з мрії.
Людина нібито не літає...
А крила має. А крила має!

Сьогодні Ліні Василівні виповнюється 95 років. Нехай береже Вас Господь, Музо, Пташко й Голосе совісті всієї України!

Натхнення Пафнутія

Преподобний Паїсій Святогорець: хто має смиренність, той має разом усі чесноти

Смиренний виливає всі аромати духовного благоухання: простоту, лагідність, любов без меж, доброту, незлобивість, жертовність, послух і т.д. У нього є вбогість духу, тому він і володіє всім духовним багатством. Ще він благочестивий і мовчазний, а тому він того ж роду, що й Преблагословенна Богородиця Діва Марія, Котра мала велику смиренність. Носячи у Собі втіленого Бога, Вона відповіла: “Ось я, раба Господня: хай зі мною станеться по слову твоєму”.
Не сказала Вона: “Я стану матір’ю Сина Божого”. Вона мовчала, мовчала, поки не заговорив Христос у тридцять років.

Натхнення Пафнутія

У пошуках Божественної присутності

Найбільш ревним і тверезомислячим молитовникам Бог являється у вигляді Фаворського світла, а комусь і тілесно. Преподобний Силуан Афонський (1866 -1938) один лише раз сподобився бачити Христа, і після цього довгі роки боровся з нечистим і молився, щоб Господь вернув до нього той блаженний стан Своєї присутності. Зі спогадів святого:

- Сумую я, що живу недбайливо, але краще не можу. Знаю, що я нерозумний, малограмотний і грішний, але ось, Господь любить і таких, і тому всією силою прагне душа моя служити Йому.

- Сумує душа моя за Господом, і слізно шукає Його. Як мені Тебе не шукати? Ти перший покликав мене, і дав мені насолодитися Духом Твоїм Святим, і душа моя полюбила Тебе.

- Ти бачиш, Господи, печаль мою і сльози... Якби Ти не привабив мене Своєю любов’ю, то не шукав би я Тебе так, як шукаю, але Дух Твій дав мені пізнати Тебе, і радіє душа моя, що Ти мій Бог і Господь, і до сліз сумую я за Тобою.

Натхнення Пафнутія

Фаворське світло

Бог - то сила, мудрість, любов і світло. Саме про світло, як Божественну енергію, вчив святитель Григорій Палама (XIII століття), називаючи його Фаворським. Бо саме на горі Фавор таке світло бачили від Христа Його апостоли.

Святитель Григорій Палама не лише проповідував Фаворське світло, а й був споглядачем його. Тому що багато подвижників, які жили в пості, молитві, сподоблялися бачити Бога у славі. Преподобні отці Києво-Печерські теж були споглядачами Фаворського світла - вони бачили Бога. Інакше б не витримали усамітнення у тісній печері, вживаючи лише склянку води і просфору на день — таке не під силу людині, якщо вона не знає Бога й не насичується від Нього цим світлом.

У другу неділю Великого посту святкується також пам'ять святителя Григорія Палами.

Натхнення Пафнутія

Ложка дьогтю

Ось і я, як ложка дьогтю: помисли негожі
Почивають в моїм серці, як в царському ложі.
Я ж їх, браття, колихаю, як дітей кохаю,
Та нема для них притулку у святому гаю.
Ой, піду я в сад вишневий, сяду попід цвітом,
Розжену лукаві думи усім Божим світом:
«Пропадайте в чорні води, у гнилі колоди,
Відпустіть хрещену душу в обрії свободи.
Не терзайте марним златом, не дзвеніть струною,
Обминайте від сьогодні мене стороною!»
Люті помисли — позаду, вишні — попере´ду:
Може вдасться назбирати й собі краплю меду?

Натхнення Пафнутія

Друга неділя Великого посту. Пам'ять преподобних отців Києво-Печерських

Бочка меду

Наносили благодаті за тисячу років,
Наче бджоли меду, старці у бочки глибокі.
Люди ходять й по одному, ходять і юрбою,
Всяк оближеться й додому понесе з собою.
Всі не проти їсти соти, всі не без охоти,
Та чи кожен відкриває серце для роботи?
Пригощають нас нектаром старчики недаром,
Щоб і ми його збирати могли незабаром.
Щоб і нам, брати і сестри, розкривались квіти
І премудрість возвіщали черешневі віти.
Не пройти б нам пишну вишню, не минути грушу,
Благодаттю напоїти християнську душу.
Не дрімали преподобні ранньою весною —
Не минула Божа ласка старців стороною.
Аж по вінця повні меду бочки старовинні,
Та як ти ледачий, брате, то старці не винні.

Натхнення Пафнутія

Проща до Лаври (з повісті Івана Нечуя-Левицького "Кайдашева сім'я")

"Прочани пішли в церкву. В Великій лаврській церкві йшла одправа. То було саме на страсть в чистий четвер. Вся Велика церква ніби палала свічками і була набита народом. По церкві неначе, розливалось огняне море, заливало закутки, йшло поза стовпами, переходило на стіни, спалахнуло на високому іконостасі до самої бані, розтопило на щире золото іконостас і повисло під банями огняними краплями на панікадилах. Після кожної Євангелії дзвонили в дзвони. Серед церкви виходили ченці, ставали півкругом і співали страсні пісні".

Василь Верещагін, "Велика церква Києво-Печерської Лаври"

Натхнення Пафнутія

Поминальна субота. Вічна пам'ять усім полеглим захисникам України

Натхнення Пафнутія

Преподобний Клеопа Іліє: терпіння, терпіння, терпіння!

Коли у румунського старця Клеопи запитували: "Отче, як прожити на цьому світі, як спастися?", він тричі казав: "Răbdare!" Румунською це означає "терпіння". А потім додавав: "Але навіть якщо тобі здається, що ти вже ним наповнився і можеш сміливо все в житті здолати, починай знову - терпіння, терпіння, терпіння! Бо немає межі людській досконалості, як і нема краю випробуванням для людини на земному шляху. Але з кожним кроком і днем ти матимеш все більше досвіду, і стяжатимеш цим терпінням все більше милостей від Бога".

Натхнення Пафнутія

Березневий ранок над Дніпром у столиці

Світлина: marina_kyiv 📸

Натхнення Пафнутія

Преподобний Паїсій Святогорець про терпіння й витримку

Любов довготерпелива — говорить апостол. Щоб терпіти іншого, потрібно його любити, співпереживати йому. І якщо ти іншій людині не співпереживаєш, тоді вона тебе втомлює, обтяжує.

Якось людина посадила виноград. Виноград ще не встиг пустити як слід коріння, а людина вже чекала плодів, щоб чавити вино, пити й радіти. Так і ти. Посадивши одну лозу, хочеш відразу пити вино. Так не буває. Не можна сьогодні посадити виноград, а завтра пити вино. Через рік, можливо, тобі й вдасться спробувати два-три грона. Через два збереш кошик винограду, а через п’ять будеш пити й вино. Подвизайся й терпляче чекай, якщо хочеш насолодитися духовними плодами.

Терпіння — це найсильніші ліки, що лікують тяжкі й довголітні біди. Велике терпіння розплутує найзаплутаніше й приносить божественні плоди: там, де ти не бачиш жодного рішення, Бог дає найкраще вирішення.
Знайте, що Бог любить, коли людина, переносячи випробування, терпить його безмовно.

Натхнення Пафнутія

Тит і Євагрій

Дружбу мав Євагрій з Титом не єдиним літом,
Та надумав біс лукавий їх пересварити.
Вже тепер удвох не ходять і раду не радять,
Вже один тікає з церкви, коли інший кадить.
Занедужалося Титу, буде помирати,
Кличе він, щоб примиритись, сердитого брата.
Та Євагрій не змирився Богу і нікому:
"Не прощу я в цьому віці Тита, ані в тому!"
Розсудив їх Бог Всевишній, за смирення Тита
Він зцілив його на многі і благії літа.
А Євагрій спустив душу, поховали в полі,
І ніхто його не знає загробної долі.
Правди Божої коріння - то порозуміння,
Щедро Бог благословляє за таке уміння.
А хто щоки надуває, тільки своє знає,
Милості і в цьому віці, і в тому не має.

Сьогодні день пам'яті преподобного Тита, пресвітера Печерського (1190), якого Бог зцілив за смирення перед Євагрієм, а також преподобного Тита воїна (XIV ст.)

Натхнення Пафнутія

Блаженний Августин, "Про град Божий"

Якщо ти любиш людину такою, якою вона є, то ти любиш її. Якщо ти намагаєшся її поміняти, то ти любиш себе. От і все.

Людина - це закінчена картина, можна щось у ній не любити, наприклад, як на ній зображені гори або річки. Можна любити на цій картині щось певне. Але сприймати її потрібно цілком. Або ти любиш людину всю, або ні. Так, іноді не можна миритися з тими чи іншими рисами, і тоді потрібно шукати компроміс.

Якщо ви страждаєте від несправедливості нехорошої людини - простіть її, інакше буде дві нехороших людини.

Віра - це здатність повірити в те, чого ви поки не бачите. І в нагороду за цю віру ви побачите те, у що повірили.

Натхнення Пафнутія

Ми Вівальді слухали

Минулий тиждень - перший Великого посту - був особливим, довгі служби, налаштування, заглиблення в себе, тому я вже не згадував, що 4 березня був також день народження Володимира Івасюка, Антоніо Вівальді та Михайла Вербицького, автора мелодії нашого національного гімну.

В останню передвоєнну весну ми з друзями відвідали Львів того дня, піст починався пізніше, і на могилі Володимира Івасюка виконали пісню про Вівальді. То був поминальний експромт, спомин про корифеїв, даруйте за якість виконання - дай, Боже, справедливого миру, то будуть і нові пісні, й нові зустрічі. А поки триває війна - молімось, щоб зберіг Господь Україну і нас усіх зміцнив витримкою.

Вік земний - антоніми,
В злиднях наша тут суть,
Клавесин Антоніо
Плаче: "Не забудь, будь!"

Приспів:
Ми Вівальді слухали,
Музику небес,
А серцями рухали
Ангели з небес.

Водами Венеції
Протікає враз час,
Висотою терції
Хтось рятує нас, вас.

Приспів

Хвилями мелодії
Розтопило лід, слід.
Пані і добродії,
Порятуймо цвіт, світ!

Приспів

Уставай з землі, Тарасе,
вже прийшла година,
Вже прокинулась від сплячки твоя Україна.
Ще була б, сердешна, спала - ракети збудили,
До схід сонця запала… Уставай з могили!
Подивися, як плюндрують старовинні храми,
Людей голодом мордують, убивають хами.
Посягнули на столицю, що колись зростила,
І на княжеську десницю, що в Дніпрі хрестила.
Замахнулися на матір - заступились чада
І збезчестити не дала ворогу громада.
Лівий з правим об'єднались береги до бою,
Під єдиною обнялись брати булаво'ю.
Бачиш, батьку, пригодилась козацька присяга,
Відродилась запорізька слава і звитяга.
Ворогів в степу ганяють вже діти й собаки,
"ЖІнки навіть з рогачами пішли в гайдамаки".
Не скорити українців, не злякать, не стерти,
Прийми Боже кров і сльози святої пожертви!..
Ставай, батьку, до молитви, вже іде відправа:
Слава Богу зі святими, і героям слава.
Хто поліг - хай спочиває, живі далі б'ються,
Хай лукаві супостати більше не верну'ться.
І в сім'ї щасливій, но'вій, вольній і великій
Будеш, батьку, жити з нами віднині й довіку!

Перша неділя Великого посту

Воздає Бог мірою,
У яку я вірую,
Покриває милістю,
Відкриває лик.
І злітає ангелом
Над землею сірою
Нікудишній зморений
Грішний чоловік.

Після Сьомого Вселенського собору 787 року, що затвердив шанування ікон, переслідування з боку іконоборців послабилися. Патріарх Константинопольський Мефодій установив особливий чин святкового богослужіння, а цариця Феодора влаштувала церковне торжество, яке припало на першу неділю Великого посту 843 року - 11 березня. З тих пір у першу неділю Великого посту відзначається свято Торжества Православ'я, основою якого й стало вшановування святих ікон.

Свята Вероніка Єрусалимська супроводжувала Христа на шляху до Голгофи і дала Йому лляну хустку, щоб Він міг витерти з обличчя кров і піт, після чого лик Ісуса залишився на хустці. Одна з перших нерукотворних ікон, разом із ликом Христа на убрусі для едеського царя Авгаря.

Натхнення Пафнутія

Субота святого великомученика Феодора Тирона

Святий мученик Феодор Тирон був воїном у Малій Азії. Прізвисько його походить від латинського “tiro”, що означає “новобранець”, “рекрут”.
За імператора Галерія християн примушували приносити жертви язичницьким богам і зректися Христа, але воїн привселюдно підтвердив свою віру в Христа Спасителя. Після страшних катувань правитель прирік мученика на спалення. Сталося це 305 року.

Через 50 років після мученицької кончини святого імператор Юліан Відступник, бажаючи зневажити християн, наказав градоначальнику Константинополя окропляти в першу седмицю Великого посту всі продукти на ринках ідоложертовною кров’ю. Але святий Феодор явився архієпископу Константинопольському Євдоксію й наказав, щоб християни в ці дні не купували осквернені продукти, а споживали коливо (кутю, сочиво), тобто варену пшеницю з медом.

На згадку про цю подію Православна Церква щорічно звершує святкування великомученику Феодору Тирону в суботу першого тижня Великого посту.

Натхнення Пафнутія

Святитель Іоанн Златоуст про піст

- Прекрасний труд посту, бо він звільняє душу від тягаря гріхів і легким робить ярмо заповідей Христових.

- Чого тільки не зціляє піст, якої душевної хвороби не знищує? Виганяє об’їдання і надмірність та оновлює серце. Знищує розкіш, приборкує гнів, втішає жорстоку ненависть.

- Хто дбає про своє здоров’я, нехай усердно віддається посту, який не потребує плати за зцілення, але сам добавляє нагороду. Дає в нагороду блудникам – цнотливість, п’яницям – тверезість, скупим – щедрість, сріблолюбцям – любов, братоненависникам – братерську любов і гостинність. І що важливо, животворить і наближає до Бога.

- Піст заспокоює тіло і стримує бурхливі пристрасті; навпаки – душу просвітлює, надає їй здатність підніматися вгору і думати про те високе, що вище насолод і радощів повсякденного буття. Як легкі судна скоріше перепливають моря, а обтяжені чималим вантажем тонуть, так і піст робить розум наш легшим, сприяє йому швидше переплисти море цього буремного життя.

Натхнення Пафнутія

Спас Благе Мовчання

Рідкісна ікона, на якій зображується Христос у вигляді юнака чи ангела. Перед нею моляться про дарування терпіння і смирення, мовчазного перенесення скорбот і випробувань, про зцілення від душевних і фізичних хвороб.

Особливо перед цією іконою моляться в перші дні Великого посту, щоб Господь благословив на душевне й тілесне утримання, навчив не розтрачати даремно почуття та емоції і вберіг від марнослів'я.

Натхнення Пафнутія

Заповіт Ярослава Мудрого

"Якщо будете ви в любові межи собою, то й Бог буде в вас, і покорить Він вам противників під вас, і будете ви мирно жити. Якщо ж будете ви в ненависті жити, у роздорах сварячись, то й самі загинете, і землю отців своїх і дідів погубите, що вони надбали її трудом великим. Тож слухайтесь брат брата, пробувайте мирно".

Сьогодні - день пам'яті святого благовірного князя Ярослава Мудрого. Ці слова були сказані князем своїм синам, але сьогодні можуть бути адресовані всім нащадкам Ярослава Мудрого. Заклик до суспільного порозуміння й братерської єдності задля майбутнього Вітчизни - один із найцінніших спадків святого князя.

Він збудував Золоті ворота, собор Святої Софії та інші храми в Києві й по всій державі, затвердив збірник законів «Руська Правда», створив першу школу і першу бібліотеку в Києві.

Читайте, друзі, роман Павла Загребельного "Диво" й побачите, як князь долав власні немочі, недоліки та стереотипи. Отже, й ми можемо багато чого досягнути в своєму житті на його прикладі.

55

Натхнення Пафнутія

Святитель Василій Великий про піст

Піст такий давній, як саме людство, він приписаний ще в раю. Адам отримав цю першу заповідь: "З дерева ж пізнання добра і зла не їстимеш", наказ посту і стриманості. Якби Єва утримувалась від плоду дерева того, ми тепер не мусили б постити... Нас зранив гріх, і ми мусимо лікуватися спокутою. Спокута ж без посту— марна.

Піст — це вірний сторож душі, вірний товариш тіла, зброя тих, які завзято боряться, вишкіл для атлета. Піст відганяє спокуси, налаштовує до побожності, він є другом поміркованості й чистоти. На війнах піст дає мужність, а в мирі — спокій. Він робить християнина святим.

Не шукай користі тільки в самому стриманні від страв, справжній піст — це усунення гріхів. Ти не їси м'яса, але пожираєш брата, стримуєшся від вина, але не змиряєш своєї зарозумілості та гніву. А гнів — це пияцтво душі, бо він запаморочує душу, подібно до вина.

Натхнення Пафнутія

Прощена неділя. Благослови, Господи, на Великий піст!

Натхнення Пафнутія

Вигнання Адама та Єви з раю

Вигнав Бог Адама й Єву зі святого раю,
Розридалися удвох посеред поля скраю.
Хоч ридайте-не ридайте - закрились ворота
І на вас пісок чекає, каміння й робота.
Все стелилось перед вами для душі і тіла,
Та зробитися богами і вам закортіло.
А котра скорилась змію - найдужче голосить,
Але прóщення у Бога ніхто не попросить.
А було б тобі, Адаме, не слухатись жінки,
То і ми б не жали з вами ці гіркі пожинки.
А було б не змія клясти - до Бога припасти,
Щоб і нам, нащадкам вашим, повік не пропасти.
Сяє сонце в райськім саду, а за муром - тіні,
Хто ж тепер подасть відраду бідній сиротині?
Сяду з вами за мурами й собі заридаю,
Що і я не маю місця у святому раю.

Натхнення Пафнутія

Терпи, терпи — терпець тебе шліфує. Василь Стус

Терпи, терпи — терпець тебе шліфує,
сталить твій дух — тож і терпи, терпи.
Ніхто тебе з недолі не врятує,
ніхто не зіб’є з власної тропи.

На ній і стій, і стрій — допоки скону,
допоки світу й сонця — стій і стій.
Хай шлях — до раю, пекла чи полону —
усе пройди і винести зумій.

Торуй свій шлях — той, що твоїм назвався,
той, що обрав тебе навіки вік.
До нього змалку ти заповідався,
до нього сам Господь тебе прирік.


Натхнення Пафнутія