В’ячеслав Липинський: батько гетьманського націоналізму
————
В’ячеслав Липинський — людина, яка мріяла перетворити Україну на міцний державний фундамент, а не на бунт маргіналів. Він не просто вірив в Україну — він бачив її крізь призму порядку, відповідальності та історичної місії.
————
Від польського шляхтича — до українського мислителя
В’ячеслав народився 1882 року на Волині, у родині польських дворян. Він здобув блискучу освіту та досконало знав європейську культуру, але в юності зробив парадоксальний крок — свідомо обрав бути українцем. Не за кров’ю, а за переконанням.
Липинський вважав, що націю творить не маса, а еліта — віддана, відповідальна, готова служити. Його ідеал — монархічна Україна зі сильною владою, традиціями та вірою.
«Листи до братів-хліборобів» як фундамент
У 1926 році він видає свій головний твір — «Листи до братів-хліборобів», у якому закликає землевласників взяти на себе роль будівничих нації. Липинський відкидав як більшовизм, так і лібералізм. Україна, за його думкою, потребує не революції, а державності. Не боротьби класів, а служіння вищому сенсу.
Він мріяв про консервативну органічну націю — з корінням, з аристократизмом духу, з відповідальністю за майбутнє.
Гетьманець поза часом
Липинський був теоретиком гетьманського націоналізму та руху, вірним прихильником Павла Скоропадського. Він вважав, що саме гетьманат може стати формою українського правління, не копіюючи Захід, а продовжуючи власні традиції.
Водночас він не належав до масових організацій, не прагнув популярності. Він був філософом, що писав для майбутніх поколінь.
Еміграція
Після падіння гетьманату він емігрував до Австрії, а згодом — до Швейцарії. Болісно переживав розчарування, але не відступив від своїх ідей. Помер у Відні 1931 року, майже забутий.
Спадщина
Липинський — постать витончена, незрозуміла, але незамінна. Його звинувачували в елітарності, непрактичності, навіть архаїчності. Але саме він першим сформулював український консерватизм — як шлях творення, а не руйнування.
Він вірив, що Україна може бути великою не в пориві бунту, а в зусиллі порядку. Не в крові, а в корені. Не в гаслі, а в служінні.
Липинський увійшов в історію як людина, що прагнула зробити українство справою честі, обов’язку й стилю.
————
#Історія
Український Історичний Фронт