Морально складно грати за клуб, чий стадіон прикрашає гігантська табличка "Продається".

От і в Вальядоліда не вийшло.

Вчора Пусела вилетіла з Прімери, програвши 1:5 Бетісу, а її власник Роналдо (той, що Феномен) навіть не приїхав. Та й хіба він був завсідником Хосе Соррільї раніше?

Купивши клуб у 2018-му, Роналдо так і не показав, що від нього хоче. Ніякої стратегії, плану, менеджменту.

Виліт у 2021-му, підвищення в 2022-му, знову виліт в 2023-му, повернення в 2024-му, і ось черговий виліт.

Причому самі ж винні. Влітку Вальядолід продав Осасуні таланта Енцо Бойомо за 5 млн, і витратив їх на 50% трансферу Хуанми Латаси - центрфорварда, що забив за Хетафе 3 голи в 50 матчах. Також Пусела не продовжила вчасно Джуму Баха, і Ман Сіті забрав його лише за 6 млн, але й ці гроші не реінвестували в склад.

Натомість спортдир Домінго Катойра, причетний до падінь Валенсії та Еспаньйолу, привіз провальних Джемерта й Озкачара, а в березні (!) підписав 31-річного бразильця Енріке Сілву, що не мав клубу з липня.

1/2

У 2012 році, коли робилося фото, цих хлопців називали "британським ядром" Арсенала.

Арсен Венгер тоді дуже радів, що вдалося продовжити контракти з усіма одночасно. Це мало стати початком нової ери в клубі.

Мало, але не стало.

Зараз, у 2025-му, 31-річний Алекс Окслейд-Чемберлен після багатьох травм навіть не основний в Бешикташі. 35-річний Кіран Гіббз зав'язав з футболом ще у 2022-му в Маямі. 33-річний Карл Дженкінсон минулого вересня підписався у Бромлі, але й на рівні 4-го англійського дивізіону грає нечасто.

Ну, а друзяки Джек Вілшир та Аарон Ремзі вже 3 травня зустрінуться як тренери!

Ремзі ще не завершив остаточно кар'єру гравця, але в суботу вже став в.о. тренера в Кардіффі, що виграв лише 2 з останніх 15 матчів і звільнив турка Омера Різу.

Вілшир, в свою чергу, сьогодні замінив у Норвічі данця Йоганнеса Торупа, в якого з жовтня був асистентом.

На Чемпіоншип очікує "Дербі Венгера".

Відчуйте себе старими, панове:)

🇪🇸 | Помер Папа Франциск.

– У 1977 році «Бетіс» виграв Кубок Короля, а через кілька місяців помер Павло VІ

– У 2005 році «Бетіс» виграв Кубок Короля, а за кілька місяців до цього помер Іван Павло II

– У 2022 році «Бетіс» виграв Кубок Короля, а Бенедикт XVI (Папа у «відставці») помер

– У 2025 році... Франциск щойно помер. «Бетіс» у півфіналі Ліги конференцій

@elfutbolico

Ліон і Сент-Етьєн розділяють 50 км, але вони дуже різні.

Сент-Етьєн - це гірнича справа, зброярні і пролетаріат. Ліон - це брати Люм'єри, банки, середній клас і політична еліта.

Вони приречені на суперництво, і перше таке у футболі зіграли в 1951-му.

З тих пір у Ліона 45 перемог, у Сент-Етьєна - 47.

L'Equipe називає Ронське дербі "єдиним справжнім у Лізі 1", протиставляючи його штучно створеному у 80-х Ле Класік.

Тобто, корінь напруги, відповідальність зрозумілі. Але що це в біса було вчора?

Люка Стассен ось так наступив на Корентена Толіссо, і ветерана Ліона винесли на ношах. Арбітр в полі Франсуа Летесьє, однак, після перегляду ВАР замінив червону картку на жовту. Це як взагалі? Він куди дивився?!

Або метання сміття в голову лайнсмену Махді Рахмуні - мало того, що це злочин, так ще й Сент-Етьєн перемагав і домінував у грі. Нащо заважати своїй команді?!

Тотальне розчарування.

Ліга 1 топить себе цим арбітражем і цими ультрас значно більше, ніж безгрошів'ям. Бідність не порок, а от безлад - так.

Трохи вам історій з французької Ліги 2.

По-перше, офіційно вилетів з професіоналів Кан Кіліана Мбаппе.

20 поразок в 31 турі!

Вчора нормандці апатично, безвольно програли вдома іншому аутсайдеру Мартігу 0:3, що довело до сказу 18,674 фанів, які прийшли на стадіон.

Після другого пропущеного вони вивісили заготовлений (вочевидь, очікували) банер "Менеджмент, гравці: всі винні, всі геть", а після фінального свистка пішли на поле, от тільки з ними ніхто не поговорив.

Понад те, Янн Мвіла, Самюель Грансір та менш відомі гравці Кана навіть до ЗМІ не вийшли.

Прихід Мбаппе до Кана обернувся клубу вильотом у напівпрофесійний Насьональ 1 вперше з 1983 року. Катастрофа.

По-друге, гарантував собі місце у плейоф за вихід до еліти Дюнкерк, про який ми тут вже говорили. Команда Луїша Каштру трохи захекалася від гонитви у Кубку і програла аж 4 матчі Ліги 2 за 35 днів у березні-квітні. Втім, здається, криза позаду, і тренер знову контролює ситуацію. Вчора з Греноблем все пройшло спокійно - 2:0.

1/2

Обидва клуби з тим погодились і пожиттєво дискваліфікували футболістів. При тому матч не переграли, бо Челсі, чия доля залежала від результату, погодився на виліт. На той момент у нього вже не вистачало грошей на зарплати.

Тим часом винні в договірняку усі добровільно долучилися до армії або оборонної промисловості.

Вже у 1916-му половина Ман Юнайтед працювала за станками на Ford Motor Works у Манчестері.

Томас Ферфол, Джекі Шелдон, Боб Перселл, Том Міллер, яких комісія визнала організаторами, пішли на фронт, воювали, повернулись в медалях. Ще один гравець МЮ Сенді Тернбулл загинув під Аррасом у 1917-му під час газової атаки.

Ну, і якщо глянути ширше, то саме договірняк Ліверпуля з МЮ і пов'язаний з ним процес стали останньою краплею - футбол у війну Англія зупинила і відновила аж у 1919-му, коли він знову отримав сенс.

Тоді ж, у мирному 1919-му, скасували й дискваліфікації усім причетним до "зливу" - вирішили, що їхня ганьба достатньо змита їхньою ж кров'ю.

3/3

За перші півроку війни лише 122 из 1800 гравців, зареєстрованих у Футбольній лізі, пішли добровольцями на фронт, і The Times писала: "Футбол робить все можливе для ворога".

Суспільство вимагало кари - і МЮ з Ліверпулем підоспіли якраз вчасно.

Це почалося з допису анонімного букмекера у Sporting Chronicle, мовляв, "великодній матч у Манчестері був квадратним".

Далі Футбольна ліга створила комісію, яка почала то все копати і виявила, наприклад, що гравець МЮ Енох Вест робив ставки у рідному шахтарському містечку Хакнелл за кілька днів до матчу, а до того зустрічався з трьома гравцями Ліверпуля у пабі Dog and Partridge. Серед них був і Джекі Шелдон, що раніше грав за МЮ - він був за зв'язного.

Допити гравців, тренерів, букмекерів та просто свідків тривали три тижні, і в підсумку гравці обох команд погодилися, що "прагнули підірвати всю структуру гри та дискредитувати її чесність і справедливість".

Liverpool Echo назвала цю подію "найбільшим ударом, який переживав у своїй історії футбол".

2/3

Днями писав лонгрід про Довбика, а сьогодні хочу поділитися деякою статистикою...

Ромелу Лукаку вперше в кар'єрі досяг двозначних цифр за голами і асистами в рамках одного чемпіонату. Після 32 турів у нього вже 12+10.

Наразі Біг Ром є лише 2-м гравцем у топлігах, кому це вдалося, після лідера Ліверпуля Мохамеда Салаха.

У Серії А за "гол плюс пас" Лукаку випереджає лише Матео Ретегі із Аталанти (23+5).

Щодо Наполі, то Ромелу вже повторив цифри, які мав Хвіча Кварацхелія в золотому сезоні-2022/23. Більше голів та асистів у Партенопеї назбирував ще Дріс Мертенс 7 років тому (16+11).

Також Лукаку перевершив за голами в Серії А самого Дієго Марадону: у Біг Рома 82 у 159 матчах, у Дієго 81 в 187-ми.

Усі 12 матчів, в яких забивав Ромелу, Наполі виграв, з них 6 - з мінімальними рахунками.

Ось як має грати Довбик, щоб називатися "топом".

Сам же Лукаку так добре не виглядав, мабуть, з часів Інтера, де його теж тренував Антоніо Конте.

Тоді вони виграли Скудетто з другої спроби.

В Неаполі ще є надії на першу.

А пам'ятаєте яскравий атакуючий квартет Реала?

Так-от забудьте.

З початку року Кіліан Мбаппе забив 12 голів у Ла Лізі, тоді як Вінісіус, Родріго й Беллінгем усі разом - 6.

Квартет розпався на соліста і трьох статистів. Так, Родріго назбирав уже 12 матчів в Ла Лізі без ударів по воротах. Вінісіус не віддав також жодного асисту в 2025-му, в останніх 2-х іграх не виконав жодного вдалого дриблінгу.

Із хавбеків у 2025-му додав лише... 39-річний Модрич, що забив Жироні й Валенсії, а от останній гол Феде Вальверде в Ла Лізі був ще 22 грудня.

В підсумку результативність Реала впала до 2,1 голу за матч - і це дивує.

Ще восени у Мадрида барахлив захист, і тоді це пояснювали перекосом якраз в бік атаки, що виник з приходом Мбаппе. А зараз? Оборона не поліпшилась (31 пропущений vs 26 за всю минулу Ла Лігу), плюс ще й атака здулась.

Велика спокуса заявити, що Мбаппе хоч і забиває, проте загалом ослаблює Реал, еге ж? Але на ділі проблема глибше.

Безкроосся.

І поки це триває, навіть Алавес перемогти буде викликом.

Не люблю я нарікань на погоду в футболі, але...

На фото - стадіон Аспмюра сьогодні зранку.

Норвезький Буде розташований за полярним колом, і середня температура квітня тут лише +2,5 градуса. Нема нічого дивного, що все замело.

Норвежці десь цього чекали, тож оперативно прибрали, розчистили штучний (а який ще в таких-то умовах?) газон, і до вечора трибуни набились фанами, які наживо побачили, як їхній Буде-Глімт б'є Лаціо - 2:0.

Величезна перемога!

Обидва голи забив Ульрік Сальтнес, що народився неподалік в Бреннейсунні і виступає за Буде-Глімт з 2011-го.

Найяскравіший гравець - Єнс-Петер Хауге; уродженець Буде, що не заграв в Серії А, Бундеслізі і щасливо повернувся додому.

У складі команди К'єтіля Кнутсена самі лише норвежці, данці і росіянин Нікіта Хайкін.

А що Лаціо?

Грек, албанець, чорногорець, уругваєць, сенегалець, француз, два іспанці й два італійці у старті. Вони програли зимі ще до того, як програти Буде-Глімту.

За тиждень в Римі буде не інший, а радикально інший футбол.

Гансі Флік, згадуючи перебіг сезону Барселони, сказав про "чорний листопад".

Авжеж, німець знає, чому той почорнів.

З 7 по 29 листопада через травму не грав Ламін Ямаль, і на цьому відтинку Барселона програла Реалу Сосьєдад (0:1), зіграла внічию з Сельтою (2:2) і перемогла Брест (3:0).

Далі, 30 листопада, був матч проти Лас-Пальмаса (1:2), де Барса знову виглядала паршиво, тож Ямаля випустили на заміну зарано, чим спровокували рецидив травми, що й стався 16 грудня. Пощастило, що попереду були новорічні свята, тож без Ламіна Барса провела лише один матч - програла Атлетико 1:2.

Вже з 5 січня Ямаль не мав травм, а Барселона - відповідно - не мала жодної поразки.

19 перемог і 4 нічиї - такий рекорд команди у 2025 році.

Матч з Борусією вкотре підкреслив залежність Барси від Ламіна. Його передгольові передачі вилилися в дубль Левандовського, після чого Ямаль забив сам - стильно, з носка.

Всього на рахунку 17-річного вінгера 4 удари, 2 дриблінги, 81% точних пасів і лише 1 втрата м'яча.

1/2

Реклами й комунікації пост

Піар від незнайомих людей з крупними каналами - така рідкість, що не висловити вдячність було б негарно.

Отже, щиро дякую і всіх закликаю - підпишіться, хто ще цього не зробив, на https://t.me/maguairovych

Як ви знаєте, дурного не раджу - канал дійсно якісний, різноманітний і вартий уваги.

Ну, і для тих 250 людей, що приєдналися до Футбольних історій за останній місяць, мій меседж - надіюсь, ви любите читати, бо тексту тут буде багато. Старожили каналу підтвердять:)

Коротко про себе - журналіст УП, 34 рочки, живу в Україні, підтоплюю за Динамо, хоча в УПЛ не розбираюсь і пишу суто про світовий футбол:)

Коментарі й дискусії на каналі вітаються, головне щоб без образ. Хами й росіяни - єдині, кого баню.

Гарного всім дня!

Потім розповідали, що разом з Де Рисвіком правила писали Жак Годде та Жак Ферран. Таким чином, разом з Ано авторів ідеї КЄЧ було четверо.

2 і 3 квітня 1955-го в Ambassador велися дискусії зі всією європейською елітою - тут були бос Реала Сантьяго Бернабеу, тренер Могутніх мадярів Густав Шебеш. Були тут і лідери Челсі, який спочатку погодився на пропозицію, а тоді дав задню - десь так британці реагували на всі нововведення в футболі.

Трофей - "Великі вуха" - замовляв особисто Годде.

УЄФА тоді усіляко уникав будь-якої відповідальності і хотів, щоб клуби самотужки все організовували. Ано довелося приперти чиновників до стінки: "Клуби не можуть самі влаштувати турнір, бо в наступні роки в ньому прийматимуть участь інші".

Аж 21 травня 1955-го УЄФА таки зголосився взяти КЄЧ під своє крило, давши старт першому розіграшу.

І знаєте, що найсмішніше?

Вламував УЄФА очолити процес тоді мадридський Реал. Той-самий Реал, що сьогодні більше за всіх хоче УЄФА позбутися:)

2/2

Робіньйо за гратами пройшов курси радіо- та тележурналістики, качається в камері, у нього 4-разове харчування і кілька годин "сонячних ванн" - так тут називають прогулянки у тюремний двір. Ще нападник став членом читацького клубу і нібито підсів на романи.

По закону Робіньйо отримає часткову свободу (доведеться щотижня відмічатися) лише в 2027-му - і то за умов ідеальної поведінки.

Його старшому сину Жуніньйо вже 17, він торує собі дорогу в Сантосі U18 без батька, але з протекцією Неймара.

Ну, і ще одна новина в контексті Робіньйо: днями в Сан-Паулу викинувся з вікна Рудні Гомес да Сілва. У 2013-му він теж брав участь у згвалтуванні албанки, але встиг втекти з Італії до арешту.

Деякі бразильські ЗМІ інтригують, що мають записи, на яких Робіньйо звинувачує Рудні в тому, що сталося, тож у самогубство вірять не всі, поліція веде розслідування.

2/2

Усі бачили новину, що Дані Алвеса виправдали у справі про згвалтування?

Так-от не всім футбольним зіркам так щастить.

Екснападник Реала та Ман Сіті Робіньйо з березня 2024 року сидить у тюрмі Тремембе, що у Сан-Паулу. Днями Верховний суд Бразилії відхилив позов його адвокатів щодо зміни реального тюремного терміну на умовний.

Робіньйо засуджений в Італії на 9 років за групове сексуальне насильство над албанкою в 2013-му. Бразильське законодавство забороняє екстрадицію своїх громадян в інші країни, але передбачає, що вони відбуватимуть призначене покарання у себе на батьківщині.

Як йому живеться?

Ну, Тремембе в Бразилії вважається "тюрмою знаменитих". Сюди саджають злочинців, чиї справи мали найбільший резонанс у суспільстві; відповідно й умови тут кращі, ніж деінде.

Так, у 2010-х син Пеле Едіньйо відбував покарання у Тремембе - за наркотрафік та відмивання грошей.

1/2

А хтось тут ще пам'ятає Маріано Діаса?

В середу він вийшов на поле вперше за 304 дні і забив перший гол за 1135 днів.

Це був матч Домініканської республіки з Пуерто-Ріко. У Маріано мама з острова, а батько іспанець. Авжеж, він хотів грати за Фурію Роху, і цілих 12 років відхиляв запрошення з Карибів, але зараз йому не до жиру.

По-чесному, його кар'єру неможливо логічно пояснити.

Діас виблискував у дублі Реала Кастільї в 2013-17 роках, забиваючи по 20-25 голів за сезон. В основу його не взяли, зате влітку 2017-го за 8 млн купив Ліон, де Маріано прекрасно зігрався з Фекіром та Депаєм, забивши 18 голів у Лізі 1.

Флорентіно Перес визнав помилку і вже у 2018-му забрав Діаса назад - правда, вже за 20 млн.

І ось на цьому місці Маріано ніби відрізало.

За наступні 5 років він забив лише 12 голів, і хоча серед них був м'яч у Класіко Барселоні, Маріано був найменш впливовим гравцем у всьому ростері Вершкових. Ну, або десь на рівні Хесуса Вальєхо.

1/2

Інсайдери пишуть, що Анчелотті змінився насамперед через невдоволення складом і трансферною роботою.

Карвахаль, Алаба і Мілітао майже не грають через важкі травми, а заміни клуб не купив. Так само не прийшли нові виконавці на ролі, що виконували Тоні Кроос та Хоселу.

Анчелотті зрідка підтягує гравців з Кастільї, але сподобався йому лише Рауль Асенсіо. У той же час Хакобо Рамон (102 хвилини), Дієго Агуадо (90), Лоренсо Агуадо (67), Чема Андрес (34), Гонсало Гарсія (8) вже влітку найімовірніше шукатимуть нові клуби - щонайменше для оренд.

Новачки у Реала теж будуть, це ясно. Александр-Арнольд - вже майже вирішена справа, і Ніко Пас теж на слуху.

А от що робити Гюлеру та Ендріку? Чекати чи вимагати трансфер?

З одного боку, Вінісіус в дебютному сезоні в Мадриді лише 9 разів вийшов у старті і забив 2 голи. З іншого, перед очима приклади Мартіна Едегора, Таке Кубо, Маркоса Льоренте, Хосе Кальєхона, які не отримали досить довіри на Бернабеу, але ризикнули, зібрали речі і зробили собі ім'я деінде.

2/2

Здається, скоро у велику гру повернеться Малага.

Qatar Sports Investments, що володіє ПСЖ, завершує купівлю клубу, який з 2018-го не був у Прімері. Сума - 100 млн євро.

Наразі 49% Малаги належать іспанській готельній групі BlueBay, а ще 51% - катарському шейху Абдаллі Аль-Тані.

Ага, теж катарському.

Аль-Тані прийшов у Малагу в 2010-му, і ви точно не забули шалений чвертьфінал ЛЧ-2012/13 у Дортмунді, та вже у 2014-му виявилось, що катарець не платить гравцям зарплати. Почалися суди; УЄФА на 4 роки закрив Анчоусам єврокубки.

Здається, з цим Аль-Тані щось не так. В Катарі він був то міністром внутрішніх справ, то прем'єром, але в 2020-му його всюди усунули. Зі свіжого в ЗМІ хіба його фото з лідерами ХАМАС.

QSI - то інший рівень, і вони давно не приховували, що розвідують нові ринки, бо французи, типу, сварливі.

Ну-ну, це вони ще Хав'єра Тебаса не знають:)

При тому Малага як вибір - логічна. Тут і 30-тисячна Ла Росаледа, і 550-тисячне місто, і традиції, і елітна Коста Дель Соль з натовпами туристів.

Трохи відстають Гонсалу Рамуш (0,44) і Фабіан Руїс (0,43).

А от по 400 тисяч має ціла група виконавців - тут Неманья Матич з Ліона, Жоау Невеш із ПСЖ, Бріс Самба і Секу Фофана із Ренна.

Що цікаво - найбільш високооплачувані монегаски Алєксандр Головін і Деніс Закарія отримують "лише" по 320 тисяч, але не спішіть їх жаліти. У Франції податок на багатих - 45%, а в Князівстві його нема взагалі. Тобто чистими Головін отримає більше за Рабйо у Марселі.

З тренерами картина та сама. Луїс Енріке попереду всіх (1 млн на місяць), за ними Роберто де Дзербі з Марселя (0,55), Паулу Фонсека з Ліона (0,32) і Аді Гюттер з Монако (0,25). Із французьких менеджерів найбільше заробляють Франк Ес у Ніцці та Брюно Женезьо в Ліллі (0,2).

І що маємо в таблиці? Після 26 турів ПСЖ має 68 очок, Марсель - 49, Монако й Ніцца - по 47, Ліон - 45, Лілль - 44. Решта - позаду.

Приказку "Гроші не грають футбол" придумали бідні. Насправді в тотальній більшості випадків саме гроші вирішують долю трофеїв.

2/2

Щороку одна й та ж забава - L'Equipe публікує свіжі зарплати:)

Минулого року газета вразила окладом Кіліана Мбаппе в ПСЖ - 6 млн євро на місяць без бонусів.

З відходом Кіліана бухгалтерія ПСЖ видихнула з полегшенням. Вона все ще виплачує 11 найбільших зарплат у Лізі 1, але цифри помітно скромніші.

Найбільш високооплачуваний нині гравець Ліги 1 - Усман Дембеле із 1,5 млн на місяць.

Далі - Маркіньйос (1,12 млн), Люка Ернандес (1,1), Ашраф Хакімі (1,1), Воррен Заїр-Емері (0,95), Вітінья (0,9), Хвіча Кварацхелія (0,9), Джиджи Доннарумма (0,85), Нуну Мендеш (0,8), Преснель Кімпембе (0,64), Бредлі Барколя (0,55).

Що по них можна сказати? Люка, Воррен і Преснель не відробляють, решта - так.

Щодо решти Ліги 1, то центрхави Марселя П'єр-Еміль Гейб'єрг і Адрієн Рабйо заробляють по 0,5 млн в місяць; цей же оклад зберігає легенда Ліона Алекс Ляказетт. Ну, і Дезіре Дуе з ПСЖ теж заробляє 0,5 млн.

Опорні Марселя Жоффрей Кондогб'я й Ісмаель Бенассер заробляють по 0,4 млн на місяць, як і Корентен Толіссо з Ліона.

1/2