На фестивалі «Книжкова країна» оголосили переможця Премії книжкових блогерів

⏫ Перемогу отримала представниця «Видавництва Анетти Антоненко» – книга «Погляд медузи» Любка Дереша.

В основі сюжету – стосунки давніх друзів, що по-різному переживають психологічну травму, яку отримав на війні їхній шкільний товариш. Час подій – осінь/зима 2022-го року, починаючи з перших блекаутів у країні внаслідок російських обстрілів.

———
#новини | Підписатись на БУКС

Подивилась "Апельсини - не єдині фрукти" - мінісеріал ВВС 1990 року. Сподобалось! Але є стійке переконання, що книга сподобається більше, тому замовляю 😉

Asako Yuzuki, "Butter"

Помітила, що дуже багато уваги приділяють цій книзі в магазинах. Це така собі суміш кулінарії, криміналу і феміністичного маніфесту. Але я, якщо чесно, не дуже зацікавилась.

Сьогодні купила ще одну книгу Маріо Варгаса Лльоси - Way to Paradise. Має бути цікавою!

Про що говориться в анотації?

Флора Трістан — позашлюбна донька багатого перуанця та французької матері — зростає в бідності. У надії повернути собі спадщину вона вирушає до Перу, а після повернення до Франції у 1844 році стає відомою захисницею пригноблених. Подорожуючи французькими селами, Флора організовує осередки свого Профспілкового Союзу.

У 1891 році її онук, художник і мрійник Поль Гоген, покидає дружину й п’ятьох дітей заради життя на Південних морях. Та його мрії про рай отруєні сифілісом, згубною дією французького колоніалізму та вічною нестачею грошей. Попри це, він має юних таїтянських коханок і створює деякі зі своїх найвідоміших полотен.

Флора померла ще до народження онука, але в цьому подвійному портреті їхні мандрівки й одержимості розгортаються паралельно. Це рідкісне дослідження пристрасті, амбіцій і впертої гонитви за величчю перед лицем хвороби й смерті.

Як і “Тітонька Хулія і писака" (ось тут відгук), цей роман, здається, ще не видавався українською, але я вірю, що наші видавництва звернуть на нього увагу.

До речі, біографія Гогена надихнула не тільки Лльосу на створення художнього твору. Найвідоміший роман, в основу якого покладено долю Гогена - це "Місяць і шість пенсів" Сомерсета Моема. Головний герой — англійський брокер Чарльз Стрікленд, який лишає свою родину, щоб стати художником на екзотичному острові. Його шлях — це бунт проти буржуазного світу, пошук істини, але водночас це ще й егоїзм і саморуйнування. Моем не називає Гогена напряму, але паралелі очевидні.

Дуже люблю Моема, до речі, особливо його "Тягар пристрастей людських" і "Розмальовану вуаль". А ось Гоген ніколи не був моїм улюбленим художником, хоч і визнаю його велич. Показати якось мою колекцію книжок про мистецтво?

Приємного всім читання!

(Фото було зроблене десь між Мумбаєм і Лонавлою).

Прийшли нещодавні замовлення. Радію книжечкам, тільки не знаю, з якої почати. Яку з цих ви б почали читати першою?

Сьогодні постраждало житло родини Наталі Кош, авторки «Загубленого принца»

Якщо у вас є змога закинути пару гривень, щоб допомогти відновити хоча б базові речі, банка тут:

https://send.monobank.ua/jar/8CfPPvHgud

Сподіваюся, з вами все гаразд після сьогоднішньої жахливої ночі. Настрій аж ніяк не фестивальний, але найкраще, що ми можемо зараз зробити — це донатити.

Прошу вас долучитися до збору: https://t.me/onemoreeditorka/359

https://send.monobank.ua/jar/A3ukJKXdBC

Коли треба трохи покращити настрій, прокидаюсь на світанку, вирушаю на прогулянку своїм улюбленим маршрутом, наповнююсь енергією через архітектурну довершеність і під кінець читаю в "Бургер Кінг", попиваючи капучіно (в "Бургер Кінг", тому що все інше ще зачинено).

Вчора в книгарні помітила ось такий боксик Емілі Генрі. Кому? 😉

Купила сьогодні дорогого-багатого "Графа Монте Крісто" з золотим тисненням і зрізом 😉 Поринаю в ці 1000 сторінок з відповідним настроєм.

Вітаю з Великодніми святами всіх, хто святкує! Ми не святкуємо, я тільки влаштовую дітям egg hunt, та й то не кожного року. Навіть з природою зв`язати ці свята не виходить, бо нічого у нас не прокидається і не відновлюється: зараз тут "літо", найспекотніша пора року. Але ось вам квіти для настрою 💐 І дякую за святкові фотографії в стрічці - сьогодні цілий день милуюсь та лайкаю 🩷

Трохи книгарняного 📚

#книгарні_в_індії

Ще одна з небагатьох переваг найспекотнішого сезону в Індії 😉

Сьогодні перечитувала "Тітоньку Хулію і писаку". По-перше, щоб вшанувати пам`ять прекрасного письменнка Маріо Варгаса Лльоси, якого не стало на цьому тижні, а по-друге, це один з моїх улюблених романів. Люблю погортати книги, що свого часу справили сильне враження. "Тітонька Хулія і писака", якщо не помиляюсь, ще не видавалась українською, але думаю, все попереду.

Чим приваблює роман? Передусім, своєю багатошаровістю, коли розрізнені історії в кінці кінців історії сплітаються в одну, як переплутані сюжети радіоновел, сценарії до яких і готував "писака". Тут і кохання, і складні стосунки між героєм і його старшою родичкою, і критика масової культури, і політичний контекст з жорстким засудженням військової диктатури, і проблема самовираження, і висміювання застарілих суспільних норм.

Як і в "Віолеті" Ісабель Алльєнде, в "Тітоньці Хулії..." автору вдається творити магію слова і зачаровувати оповіддю, не вдаючись до прийомів магічного реалізму. Фірмовий стиль Лльоси в цьому романі - це легкість, емоційна близькість з персонажем, дотепні жарти, неперевершений гумор, живі діалоги зі сленгом і регіональними виразами.

Цікаво, що роман часково має автобіографічне підгрунтя - письменник змальовує свій перший шлюб з Хулією Урквіді, яка хоч і не доводилась йому кровною родичкою, але була сестрою дружини його дядька, тобто номінально все ж тітонькою :) Пізніше вона напише книгу спогадів "Lo que Varguitas no dijo" ("Про що не розповів маленький Варгас"), в якій представить свою версію подій.

Моя оцінка "Тітоньки Хулії і писаки" - 5/5, рекомендую.

⭐⭐⭐⭐⭐

Нещодавно ходила на п'єсу "Dr. Strangelove", вірніше, у нас показували відеозапис цієї пєси на великому єкрані. Це був новий для мене формат, до якого я поставилась доволі скептично. Не обійшлось без того, щоб пожаліти себе в стилі " ось раніше в рідному Херсоні я ходила на чудові вистави в театрі ім. Миколи Куліша, насолоджувалась живою грою акторів, а тепер доводиться задовольнятись ось цим".

Але насправді все виявилось не так критично: ідеальний звук, талановита робота оператора, крупні кадри, що дозволяють роздивитись міміку, зробили такий досвід вартим уваги.

Ну і сама пєса... Це було дуже талановито. "Dr. Strangelove" - адаптація однойменного фільму Стенлі Кубріка 1964 року, що зберігає основні теми оригіналу:

- ядерна загроза;

- абсурдність війни;

- бюрократія.

Автори також вводять нові елементи - навмисне поширення дезінформації за допомогою сучасних технологій, маніпулятивне застосування пропаганди. Це гостра сатира, яка показує безглуздість рішень, що можуть призвести до глобальної катастрофи.

Декілька головних ролей виконує Стівен Куган, гра якого майстерно поєднує елементи комедії і трагедії. П'єса буквально пересипана влучними жартами, але чесно кажучи, мені було не дуже смішно, на відміну від більшості глядачів. Якщо для них це все гіпотетично, то у нас перед очима цілком реальні картини руйнувань і страждання, які приносить війна.

Окремо хочу сказати про публіку: більше половини відвідувачів були ну дуууже похилого віку. Таке враження, що це якийсь інтелектуально-мистецький бомонд, який сформувався ще задовго до того, як Бомбей став Мумбаєм. Цікавий досвід 🙂

Помер Тарас Бойко.
Чудовий перекладач, який не боявся складних текстів.
Завдяки його праці українською заговорили такі письменники як Салман Рушді, Філіп Дік, Вірджинія Вулф, Томас Пінчон, Говард Лавкрафт і С'юзен Зонтаґ.
Вдячний йому за роботу і великий вклад в нашу літературу.

Хто сьогодні вже прочитав дві книги і знайшов thousands of things to spot, той я 😉

Рубрика "Читаємо в мумбайських електричках" 😀
Адріана читає "Кульбабове вино" Рея Бредбері.

#reading_in_trains

Трохи музейного. Це BDL museum (колишній Victoria and Albert Museum), присвячений історії Мумбаю від заснування до теперішніх днів. Це, мабуть, мій улюблений інтер'єр в усьому місті - обожнюю цю смарагдову стелю!

Примітно, що відвідувачів вітає скульптурна група, в якій і королева Вікторія, і принц Альберт, і тодішній губернатор Маунтстюарт Ельфінстоун. Після отримання незалежності символи імперіалізму були більш менш прибрані з міста - зокрема, статуя королеви була демонтована з фасаду CST Station, красивезного вокзалу, про який я трохи розповідала раніше. Але в цьому музеї вирішили залишити всі скульптури в якості експонатів, як частину історії. Тут же стоїть і погруддя Давида Сассуна, заможного єврейського торговця-мецената, який виділяв кошти для будівництва багатьох культурних пам'яток по місту, включаючи бібліотеку.

В крамничці музею придбала книгу "A city through objects", де детально розповідається про кожний експонат. Намагаюсь купувати подібні книги в кожному місті, яке відвідую. Якось покажу свою добірку.

По вівторкам в мене вихідний (я навмисне зробила такий вибір, щоб уникати натовпу в музеях, зоопарках і інших місцях, які ми відвідуємо). Сьогодні півдня пішло на те, щоб встановити і наповнити дітям басейн на даху нашого будинку, де в мене невеличкий садок. Діти щасливі, я втомлена, все як завжди 😀Таке залучення вимагає відповідного відновлення, тому попросила їх зникнути з моїх радарів на годинку-півтори, а я поринаю в світ мостів округу Медісон 😉

Привіт!
Давай знайомитися!
Я Книжковий черв'ячок - блогерка, яку доля занесла працювати в книгарні, тоді певне я й зрозуміла що знайшла «своє» споріднене душі - книги 📖

Чому це я без запрошення залітаю у твій простір?
Хочу запросити саме тебе доєднатися до мого місцями цікавого, корисного, а інколи лінивого блогу про книжечки 📚🤭

Готуйся бачити книжкове і не книжкове, адже я люблю ділитися своїми буденними справами, емоціями, подіями та читаннями 🥰
(інколи лейзі лайфстайл, якого так бракує в просторі😁)

Тож, чому ти зволікаєш?
Приєднуйся, будемо досліджувати літературний світ разом 😇

Друзі, хочу порекомендувати цікавий, приємний, змістовний і дуже позитивний блог - Книжковий черв'ячок. Давно підписана на нього, це один з моїх особистих фаворитів. Завжди покращує настрій і надихає на ознайомлення з книжками, які ще не читала.

В одному з попередніх дописів я згадувала лекцію про "Пори року" Вівальді. Вона проводилась в бібліотеці, присвяченій літературі про музику. Скільки там книжок! Історія і теорія музики, життєписи композиторів, напрямки і стилі, мемуари про виступи оперних співаків - там є все!

Лекцію читав старенький лікар, який багато років пропрацював у цьому культурному центрі (на першому фото). Він частенько влаштовує такі от тематичні вечори, присвячені улюбленим композиторам, і його пристрасне захоплення класичною музикою відчувається з перших хвилин.

Дуже йому вдячна за все, що він робить, адже влаштувати собі культурне життя в Мумбаї дуже непросто для емігранта з нашої частини світу. Адріані, моїй старшій дочці, теж дуже подобається так проводити час. Її улюблена частина "Пір року" - полювання з "Осені". Мені до душі літня гроза і вся "Зима".

Після лекції ми традиційно прогулялись містом і завітали до чудової книгарні, про яку вже не раз згадувала, але напишу ще раз, тільки трохи згодом 😉

Суми 😥 Коли ти бачиш ці новини про рідне місто, де живуть твої батьки, дивишся на загиблих на тій вулиці, де ходила сотні разів, то це жахливе відчуття страху й злості.

Ще раз попрошу вас задонатити на наш з колегами збір і обійняти своїх рідних 💔

Ну все, тепер тільки так себе і уявлятиму 😀

Погортала в книгарні graphic novel "Колгосп тварин". Радію, що перше знайомство з твором Оруела було не таким.

А давайте я вам трошки покажу місто.

1. Набережна Мерін Драйв, відома також під назвою Намисто Королеви через свою заокруглу форму і вогні нічного міста, що віддзеркалюються в воді і мерехтять на хвилях, нагадуючи коштовне каміння.

2. Вокзал Churchgate, стиль нео готика.

3. Кінотеатр "Ерос", одна з ікон архітектури арт деко.

4. Симпатичне квітуче дерево.

5. Діти грають у крикет на Овальному Майдані. Вдалині видніється вежа Раджабай, наш місцевий Біг Бен 🙂.

6. Просто вулиця.

7. Фонтан "Флора".

8. Мій улюблений книжковий магазин.

9. Прекрасне, але дещо занедбане арт дека з зороастрийськими символами.

10. Барахолка.