#руйнування_міфів
"Скільки дивізій у Папи?" або Влада духу проти зброї. Гість - настоятель парафії Святителя Миколая о. Павло Вишковський

Київ у жалобі після нічної ракетної атаки. У ці темні години говоримо про світло — моральне, християнське, вселенське. Гість ефіру — отець Павло Вишковський, настоятель парафії святого Миколая, місіонер облатів Непорочної Марії.
Ми обговорюємо смерть Папи Франциска, його таємну підтримку України, зустріч з Кирилом на Кубі та складну дипломатію Ватикану. Чи має Католицька Церква реальний вплив на хід війни? Хто стане новим Папою і яке значення це матиме для України? І зрештою — як сталося, що після двох тисяч років Євангелія, ракети все ще падають на християнські міста?

Ця розмова — не лише про релігію. Це про совість світу.

Дивитись: https://youtu.be/PHp6HebVIJM?si=Kj8e2PELpNnAcbUc

#руйнування_міфів
Вибраність чи гординя: що каже Біблія про російський міф про «особливу місію»

Священник Георгій Гуртовий, кандидат фізико-математичних наук, доцент кафедри математики та цифрових технологій Центральноукраїнського державного університету імені Володимира Винниченка, член Софійського братства

У Старому Завіті Ізраїль описується як “вибраний народ” Бога (Вихід 19:5–6): “Ви будете Моїм уділом з-поміж усіх народів“. Ідея “вибраності” була тісно пов’язана з укладенням Завіту — особливого договору між Богом і народом Ізраїлю. Бог обіцяв опіку та благословення, натомість вимагав вірності, дотримання заповідей і морального способу життя. Бути “вибраними” означало жити згідно з Божим законом і служити прикладом для інших народів.

Читати: https://sofiyske-bratstvo.org/vybranist-chy-gordynya-shho-kazhe-bibliya-pro-rosijskyj-mif-pro-osoblyvu-misiyu/

Протоієрей Сергій Горбик: Чи можливо спільне християнське відзначення Пасхи? Богословсько-історичні роздуми

У 2025 році відзначаються дві знакові події: 1700-ма річниця І Вселенського Собору та святкування Воскресіння Христового — Великодня в один день православними та католиками. Це викликало жваву дискусію щодо можливості встановлення святкування Пасхи у єдиний для всіх християн день. Дискусія, коли вірити певній інформації ЗМІ, вже ніби вийшла на рівень обговорення між Вселенським патріархом Варфоломієм та папою Франциском. І хоча інформація щодо справжності та перебігу цих перемов мінімальна, статті та публікації в соціальних мережах, дозволяють скласти певну картину можливих позиції кожного з боків. У цієї статті ми спробуємо привести деякі історичні й богословські відомості, розглянути варіанти позитивного або негативного завершення діалогу.

Читати: https://sofiyske-bratstvo.org/chy-mozhlyvo-spilne-hrystyyanske-vidznachennya-pashy/

Миттєва реакція здорових сил у Сербській Церкві.

Teologija.net: «Демонічна» революція в Сербії?

Ваша Святосте, цілком очевидно, що ніхто до вас не зумів розділити народ з такою брутальністю й прямолінійністю, як це зробили ви. Ви відкинули від себе частину віруючих, звинувативши їх у зраді та нищенні країни, у «кольоровій (демонській) революції». Ганьба, Ваша Святосте.

Читати: https://sofiyske-bratstvo.org/teologija-net-demonichna-revolyucziya-v-serbiyi/

Українське православне суспільство очікує від керівництва УПЦ реакції на заяви патріарха Сербської Церкви

Нещодавні заяви патріарха Сербської Православної Церкви Порфирія під час його візиту до москви викликали глибоке занепокоєння серед українських вірян. Під час зустрічі з патріархом Кирилом та Владіміром Путіним, він публічно назвав останнього «православним козирем» висловив підтримку «русскому міру», похвалив цінності російського режиму та фактично віддав перевагу російській політиці над самостійною позицією сербського народу.

Зі слів патріарха:
«Наш маленький човен має бути прив’язаний до великого русского корабля... Ми кажемо, що сербський народ буде тут з вами незалежно від ситуації в Європі... Ми завжди будемо частиною “русского міра”».

Ці твердження прозвучали на тлі війни, яку росія веде проти України, і глибоко контрастують із болем, кров’ю та втратами, які щоденно переживає український народ.

Нагадаємо, що понад 500 богословів з усього світу вже засудили ідеологію «русского міра» як єретичне вчення, що не має нічого спільного з Євангелієм.

Багато релігійних експертів вважають заклик Кирила до «священної війни» проти України формою релігійного виправдання геноциду.

У такому контексті українське суспільство має повне право очікувати публічної, однозначної і моральної реакції з боку керівництва УПЦ.

Чи визнає УПЦ, що ці слова сербського патріарха не просто дипломатичні реверанси, а відкрита підтримка агресора? Чи пролунає чітке засудження збоченої ідеї “русского міра”, яка виправдовує війну проти України?

Мовчання в таких випадках стає не нейтральністю, а позицією. І саме тому зараз — час для рішучих слів та ясних вчинків.

Доведіть, що ви є українською церквою – засудіть зло та розірвіть з ним всі звʼязки.

#руйнування_міфів
"Канон, Закон чи ідеологія?" Гість – професор богослов'я Юрій Чорноморець

У цьому випуску на каналі Віче йде розмова про віру, владу, канонічну залежність і ідеологію. Чи можливо відділити віру людини від її церковної юрисдикції? Про взаємозв'язок Церкви і держави та чи не суперечить це суті християнства. Гість програми – доктор філософських наук, професор богослов'я Юрій Чорноморець.

https://www.youtube.com/watch?v=t4T0Ur1Sr1Y

Донати на далекобійні гвинтівки для снайперів:
https://send.monobank.ua/jar/7uwhtDGmiD
Моно – 4441111400318691
Приват – 4731219647256100

Великдень єдності: «…і один одного обіймімо!»

Цьогорічний Великдень залишиться в нашій пам’яті не лише як радісне свято Воскресіння Христового, а як символ надії на порозуміння, якого так потребує наша країна.

20 квітня у Чернігові відбулася унікальна подія: представники християнських конфесій, в тому числі ПЦУ та УПЦ, стали поруч в одному храмі, щоб піднести спільну молитву за Божий захист та мир в Україні. Без поділу, без суперечок — тільки спільна мета і щире прагнення злагоди. Така єдність — не просто символ, а свідчення певної духовної солідарності.

І ще один приклад — з Рівного, де просто під час Хресної ходи митрополит Іларіон (ПЦУ) підійшов до архієпископа Пимена (УПЦ), та, обнявши, похристосувався. Усі навколо спочатку завмерли, а потім заплакали. Люди в хорі, які раніше співали поруч, колишні знайомі і парафіяни — єдналися обіймами і сльозами радості.

Такі миті — це не просто емоції. Це глибоке духовне переживання, яке показує, що ми здатні на більше. Здатні бути разом.

Христос Воскрес!

#руйнування_міфів #реновабіс
Тетяна Калениченко: Конфліктологічний вимір релігійних відносин

Доповідь представлено 9 квітня 2025 р. на вебінарі «Міфи та упередження на перешкоді єдності українського православ’я» в рамках спільного проєкту «Софійського братства» та німецького фонду «Renovabis» «Сучасне Українське Православʼя: руйнування міфів заради примирення православних в Україні та консолідації українського суспільства».

Пропоную поглянути на релігію з точки зору конфліктології і взяти до уваги практичні аспекти. Для початку варто згадати слова соціолога Кліффорда Гірца про те, що релігія цікава не тільки тому, що вона визначає соціальний порядок, як ми думали раніше, а й тому, що на релігію впливає навколишнє середовище. Саме через зміни релігійного середовища ми можемо побачити, як відзеркалюються суспільні трансформації. Для нас це важливо з точки зору міжюрисдикційного конфлікту, а також кризових умов для всього суспільства.

Розгляньмо релігію як культурну систему, а релігійних діячів та вірян як соціальних акторів.

Читати: https://sofiyske-bratstvo.org/konfliktologichnyj-vymir-religijnyh-vidnosyn/

Дивитись: https://youtu.be/q-xt-rQ30Cg

Чому Великдень — це Пасха? І хто такий Агнець?

Шок від того, що більшість людей не розуміють, що святкують і для чого. Але готуються старанно.

Бачу є потреба в елементарній інформації, після того як побачила у публічної людини з великою аудиторії пост про правильність написання і використання українських слів і про те, що Пасха - неправильне слово на позначення свята Великодня. І понеслась в коментарях підтримка. Це невігластво обурює!

Я не люблю витрачати час і ресурси на коментарі під чужими постами, але тут не змогла пройти повз.

І якщо я вже написала розлогий коментар там, поінформую і вас, бо бачу навколо в головах повна каша! Знавці, можете доповнювати в коментарях.

Так, почнемо з бази. Пасха - назва християнського свята, яке ми всі святкуємо в неділю і увесь пасхальний тиждень. Це ясно, так?

Слово «Пасха» в Біблії, як книги, на якій базується християнство, і конкретно в Євангелії є, використовується багато разів. Як абсолютно українське слово в усіх існуючих перекладах.

Пасхою названий Христос: «[Тому] усуньте стару закваску, щоби бути новим тістом, бо ви прісні, адже наша Пасха – Христос, принесений [за нас] у жертву». 1 КОРИНТЯН 5:7 (сучасний переклад)

То саме Великдень правильно називати і Пасхою. Традиційно так склалось у християн.

Проведу паралель і поясню, щоб було зрозуміло, чому Христос названий Пасхою (єврейською, тут вірно були зазначили коментатори) і чому Великдень християни назвали Пасхою.

В інших місцях Біблії ви знайдете і інші порівняння Христа з агнцем, ягням.

Пасха перекладається дослівно з івриту - «пройти повз». Для того, щоб в давньому Єгипті, де єврейський народ перебував у рабстві, вижити від десятої кари Господньої, що була передбачена для Фараона і Єгипетського народу - вбивство усіх первістків - євреям Бог через Мойсея наказав зарізати ягня і кровʼю помазати косяки дверей, де живуть єврейські родини. Це треба було для того, щоб Янгол смерті, який мав проходити вночі і вбити усіх первістків Єгипту бачив кров і «пройшов повз». Після цієї кари, коли помер первісток Фараону, Фараон відпустив єврейській народ. І таким чином євреї уникнули смерті, і Господь спас їх від рабства.

Тепер, чому апостол Павло називає Христа Пасхою (чи Пейсахом, як зручно). Тому що Він як той агнець став жертвою, кров якого спасає від духовної смерті і рабства гріха.

Про цю аналогію є багато пророцтв про Месію у Старому Заповіті.

Підчас єврейської Пасхи іудеї звершують традицію з їжею, гіркими травами, згадуючи рабство в Єгипті і кожного разу проголошують надію на прихід Месії. Христа вони так і не прийняли як такого. І тому важливо було апостолам в Новому Заповіті на цьому наголошувати, що саме Христос - той обіцяний Богом Месія.

І на Великдень ми святкуємо воскресіння Христа як доказ того, що ось це сповнене пророцтво, ось жертва, ось Месія, ось Агнець, який спасає світ від гріха. І увесь великодній тиждень ми згадуємо страждання і смерть Христа, його останні дні в Єрусалимі. І святе Воскресіння, яке підтверджує його божественну природу, дає надію, що Він - живий. І ми всі померлі у Христі, якщо віримо цій жертві і приймаємо її, воскреснемо і матимемо спасіння від смерті аду і гріха.

Це основи вашої віри, якщо ви називаєтесь християнином. І завтра краще подумати не про чисті вікна, а про чистоту душі і чисте сумління.

Паски, фарбовані, писані яйця - то зовсім інша дуже цікава, абсолютно наша українська історія і традиція. І в нас відбувся красивий, я вважаю, синкретизм. Погано тільки, коли яйця не прикрашають і доповнюють, а замінюють істинне свято.

Філолог української мови, Фольклорист. Теолог. Хто не знав.

Маю привілей дивитись на наші звичаї з обох цих сторін. І вважаю своїм обовʼязком цим з вами поділитись.

Тетяна Станєва

Пасхальне послання Вселенського Патріарха Варфоломія

Воскресіння — це не спогад про подію з минулого, а «добра зміна» нашого існування, «інше народження, інше життя, інший вид життя, преображення самої нашої природи». У Воскреслому Христі все творіння оновлюється разом з людиною. Коли ми співаємо в 3-й пісні Пасхального канону: «Сьогодні все наповнилося світлом: небо, земля і глибини підземні. Нехай же празнує вся вселенна Христове воскресіння, – в якому ми утверджуємось», ми проголошуємо, що всесвіт заснований і наповнений незгасним світлом. Не лише для історії людства, а й для всього творіння застосовуються поняття «до Христа» та «після Христа».

Читати: https://sofiyske-bratstvo.org/pashalne-poslannya-vselenskogo-patriarha-varfolomiya/

#свято
Христос воскрес, дорогі брати і сестри!

Воскресіння день і просвітімось торжеством і один одного обіймімо, назвімо братами, а тим, що ненавидять нас, простімо все, заради Воскресіння, і так взиваймо: Христос воскрес із мертвих, смертю смерть подолав і тим, що у гробах, життя дарував!

Воістину воскрес Христос!

Автор графіки: Костко Маркович

#цитата_дня
«Наче тільки богослужіння знає весь сенс цього непроникного для розуму поняття святості, воно єдине здатне передати й навчити йому… Цей релігійний трепет, це внутрішнє запаморочення перед Чистим, перед Недосяжним, перед зовсім Іншим, і разом із тим це відчуття невидимої Присутності, притягальна сила такої безконечної любові, й притому любові настільки особистої, що, пізнавши її, ми вже більше не знаємо, що ще ми називаємо любов’ю, – тільки богослужіння може передати досвід усього цього, єдиний і невимовний... У богослужіння він немовби ллється звідусіль – зі слів, з жестів, від світильників, від пахощів, що наповнюють храм, як у видінні Ісаї, з того, що за всім цим, що не є нічим із цього всього, але що всім цим цілісно передається, подібно до того, як прекрасний вираз обличчя миттєво розкриває нам усю душу, хоча ми й не знаємо як…»

Louis Bouyer

#свято
Великий Четвер. Спомин Таємної Вечері

Вечері Твоєї Тайної сьогодні, Сину Божий, мене причасника прийми, бо ворогам Твоїм тайни не повім і поцілунку не дам Тобі, як Іуда, але, як розбійник, ісповідую Тебе: Пом’яни мене, Господи, у Царстві Твоїм.

#руйнування_міфів
Чому мовчить УПЦ? Погляд зсередини. Гість каналу Віче - доктор теології Сергій Бортник

Про компроміси між державою та УПЦ, про зміну юрисдикції та духовний досвід, про причини мовчання ієрархів УПЦ в розмові з співробітником Відділу зовнішніх церковних зв’язків УПЦ, доктором теології Сергієм Бортником.

Програму створено за ініціативи ГО "Софійське братство" за підтримки фонду Реновабіс.

Дивитись: https://youtu.be/nyxZlN1N_4Q?si=aVEUquj5ClHp8ut0

#руйнування_міфів
Віра в «єдину Церкву»: міф чи реальність? - Сергій Бортник

Доповідь представлено 9 квітня 2025 р. на вебінарі «Міфи та упередження на перешкоді єдності українського православ’я»  в рамках спільного проєкту «Софійського братства» та німецького фонду «Renovabis» «Сучасне Українське Православʼя: руйнування міфів заради примирення православних в Україні та консолідації українського суспільства». «Софіське братство» може не поділяти позицію спікерів, також окремі думки представників братства, висловлені в рамках проєкту, можуть не представляти консолідовану позицію «Софійського братства».

Останнім часом УПЦ все більше ігнорують – спочатку перестали запрошувати до участі у адвокації закордоном, потім – у заходах за участі вищих представників державної влади України. А тепер, здається, вже майже нікуди не запрошують.

Це ігнорування підтверджує факт кризи комунікації – представники УПЦ, які у ситуації війни не захотіли відійти від своєї Церкви з політичних мотивів, тримаються разом. Вище керівництво не йде на поступки, не розпочинає якогось діалогу про примирення та не виконує умов, які вимагає від неї державна влада. З іншого боку лунають звинувачення у проросійських наративах, у відкиданні бажання єднатися зі справді патріотичною Церквою, продовжуються фактично захоплення парафій, підтримувані місцевою владою тощо.

Слухати: https://youtu.be/dBghWUtMzeg

Читати: https://sofiyske-bratstvo.org/vira-v-yedynu-czerkvu-mif-chy-realnist/

#руйнування_міфів
Українське Православ'я: Константинополь vs Москва

Сучасне Українське Православ'я: про віру у важкі часи, мотивацію Патріарха Варфоломія, військову співучасть РПЦ та інше – в розмові на каналі Віче з богословом, доктором філософії, архімандритом Кирилом Говоруном.

Програму створено за ініціативи Софійського братства за підтримки фонду "Реновабіс".

Дивитись: https://youtu.be/OR99PGyCGbk?si=7o7cRzN4kHs1U17J

#бібліотека
«Війна в Україні», упорядник прот. Володимир Вакін

Від початку повномасштабного військового вторгнення агресора на суверенну територію України, спостерігаємо, як російські загарбники вдаються до найбільш цинічних і заборонених міжнародним гуманітарним правом способів ведення війни, яка внесла корективи в усі сфери нашого життя. Нові реалії життя в Україні, зокрема релігійного, та багато інших важливих питань обговорювалися науковцями на міжнародній богословській конференції «Війна в Україні: релігійні, геополітичні та культурні виміри ціннісносвітоглядних зіткнень початку ХХІ ст.», яку організувала Волинська православна богословська академія 15 червня 2023 року.

У пропонованій до уваги читачів колективній монографії розглядаються богословські рефлексії на виклики Православ’ю; критично осмислюються ідеологічні викривлення, зокрема «русскій мір», та їх загроза християнству; наголошується на цінності людського життя в новій архітектурі світової безпеки; проаналізовано соціальний вимір православної дияконії в її історичній ретроспективі й українських реаліях та ін.

Книга стане корисною для широкого кола осіб зацікавлених у сфері богослів’я, релігієзнавства, історії церкви та небайдужих до пошуку шляхів духовного преображення та вдосконалення.

Придбати книгу: https://duh-i-litera.com/bookstore/vijna-v-ukrani

#міжконфесійний_діалог
Лідія Лозова з Софійського братства: Від київської фрески до римської трибуни

Минулого серпня і вересня, коли я була в Україні, в розмові про 1700-ту річницю Першого Вселенського Собору в Нікеї (325 рік) Олександр Філоненко та Георгій Коваленко запропонували мені дослідити тему Нікейської фрески в Троїцькій надбрамній церкві Києво-Печерської Лаври і виступити на одній із цьогорічних конференцій, присвячених Нікеї, з цією темою. Отець Георгій навіть спеціально організував відвідини цієї церкви і надіслав потрібну літературу, а також консультував у процесі підготовки, за що йому велика вдячність. Окрім нього, дякую Данилі Лелеко, який допоміг розібратися з частиною про те, які саме сучасні єресі могли мати на увазі творці фрески в 17-18 ст., відсилаючи вірян до полеміки IV століття.

Нарешті, 2-5 квітня я таки взяла участь у конференції «Нікея 2025: подія, контекст, рецепція» в Римі, що пройшла у двох локаціях: Папському Патристичному Інституті «Августиніанум» та Папському університеті св. Томи Аквінського («Ангелікум»). Учасників було близько 80, переважно чоловіки, переважно клірики і переважно католики – і при цьому, на відміну від мене, експерти в патристиці IV ст. Тому сприймати всі доповіді – ще й на тлі новин з України – було важкувато. Однак головні панельні виступи були зрозумілі й цікаві, і найцікавішим був Рован Вільямс.

Власне мені пощастило виступати в секції про іконографію Першого Собору разом із Соломією Тимо, яка підготувала чудову розвідку про іконографію неділі Отців Першого Вселенського Собору в українських іконостасах XVII-XIX століть – на мою думку, справжнє відкриття. Обидві наші теми (моя була більшою мірою присвячена «політичній теології» київської фрески) гарно пасували одна до одної і до того ж прекрасно склалися в українську секцію конференції; було багато питань! Тарас Тимо, третій українець, виступав із темою про використання Григорієм Назіанзином містичних образів та лексики у тринітарному дискурсі на іншій секції. Разом ми троє були єдині українці.

Пізніше я, можливо, дороблю і опублікую свій текст, а зараз – просто декілька фото. В наступних постах хочеться показати просто фото з Рима з місць, де вдалося побувати вперше.

Останні фото – щасливі зустрічі в Римі: із Вассою Ларіною та давнім другом Ріккардо із руху Comunione e Liberazione).

Джерело

Заява Всеукраїнської Ради Церков і релігійних організацій з приводу терористичних атак Росії проти України під час Пасхальних свят

Незважаючи на святковий період, повʼязаний зі святкуванням єврейського Песаху та християнського Великодня, російська держава і тепер кожного дня і ночі тероризує дроновими й ракетними атаками та бомбардуваннями українські міста і села. Внаслідок цих атак в містах Кривий Ріг, Дніпро, Суми, Харків та інших вбито і поранено багато мирних мешканців, зруйноване житло та інші будівлі громадського призначення.

Через ці справи бачимо, що для держави, яка декларує себе «Святою Руссю», насправді немає нічого святого.

Читати: https://vrciro.ua/ua/statements/zayava-vseukrainskoi-radi-tserkov-i-religiynikh-organizatsiy-z-privodu-teroristichnikh-atak-rosii-proti-ukraini-pid-chas-paskhalnikh-svyat

#свято
Зі святом Входу Господнього у Єрусалим!

Тропар, гл. 1:

Загальне воскресіння перед Своїм стражданням запевняючи, / з мертвих воскресив єси Лазаря, Христе Боже. / Тому ж і ми, як діти, несучи знамена перемоги, / виголошуємо Тобі, Переможцеві смерти: / осанна во вишніх, / благословен, хто йде в ім’я Господнє.

Тропар, гл. 4:

3 Тобою через хрещення поховані, Христе Боже наш, / безсмертного життя сподобилися ми воскресінням Твоїм / і, прославляючи, взиваємо:/ осанна в вишніх, / благословен, хто йде в ім’я Господнє

Кондак, гл. 6:

На престолі в небі, / а на землі, на осля сівши, / Ти, Христе Боже, прийняв хвалу ангелів / і славословлення дітей, / які виголошували Тобі: / благословен єси, що йдеш Адама визволяти.

Воскресіння праведного Лазаря. Лазарева субота

Тропар, глас 1:

Загальне воскресіння перед Своїм стражданням запевняючи, з мертвих воскресив Ти Лазаря, Христе Боже. Тому ж і ми, як діти, несучи знамена перемоги, виголошуємо Тобі, Переможцеві смерти; осанна в вишніх, благословен, хто йде в ім’я Господнє!

Кондак, глас 2:

Радість усіх Христос, Істина, Світло, Життя і Воскресіння світу, Він сущим на землі явився Своєю милістю і став образом Воскресіння, подаючи всім Божественне відпущення.

Тетяна Деркач: Проблема українського православ’я – у відсутності самокритики всередині церков та принциповій нездатності до діалогічності

Російсько-українська війна, особливо після початку широкомасштабного вторгнення в 2022 році, поставила перед нами питання руба: яку державу ми будували і яку хочемо бачити після війни. І оскільки ця війна є екзістенційною, причому для обох сторін, то роль релігії в ній як мотивуючого компонента, який формує та пояснює сенси, дуже важлива. Україна – традиційно православна країна, в якій історичне віросповідання – православ’я – опинилось на розтяжці між двома потужними центрами формування сенсів. Сенсів не тільки духовних, але й політичних. На жаль, є такі сенси, які створені на міфічних або маніпулятивних підвалинах, які призводять до втрати християнськості або перетворюють віру на карго-культ.

Слухати: https://www.youtube.com/watch?v=fIe2L7DURSs

Читати: https://sofiyske-bratstvo.org/problema-ukrayinskogo-pravoslavya-u-vidsutnosti-samokrytyky-vseredyni-czerkov-ta-prynczypovij-nezdatnosti-do-dialogichnosti/

Премія Темплтона 2025 року Вселенському Патріарху Варфоломію

Сьогодні, 10 квітня 2025 року, Фонд Джона Темплтона у співпраці з Templeton World Charity Foundation та Templeton Religion Trust оголосив, що лауреатом Премії Темплтона 2025 року став Його Всесвятість Вселенський Патріарх Варфоломій.

Його Всесвятість, який є найдовше чинним предстоятелем Апостольської кафедри Константинополя, відзначений, за словами офіційного оголошення Премії Темплтона, «за новаторські зусилля з поєднання наукового й духовного розуміння взаємин людства з природним світом, а також за здатність об’єднувати людей різних віросповідань у відповіді на заклик до відповідального ставлення до створеного світу».

Докладніше: https://sofiyske-bratstvo.org/premiya-templtona-2025-roku-vselenskomu-patriarhu-varfolomiyu/

Висновки вебінару «Міфи та упередження на перешкоді єдності українського православ’я»

Геннадій Христокін, доктор філософських наук, професор, професор кафедри міжнародних відносин Державного університету «Київський авіаційний інститут».

https://www.youtube.com/watch?v=My5h2Bh9p5I

Протоієрей Віталій Кузьмич: Безблагодатність чи хула на Духа Святого?

У сучасному світі, де потік інформації здається безмежним, ми нерідко спираємося на твердження, що здаються нам беззаперечними. Проте варто замислитися: наскільки обґрунтованими є ці твердження? Чи не зводиться частина з них до упереджень, стереотипів або міфів, які передаються з покоління в покоління чи поширюються через медіа?

Ця стаття присвячена дослідженню того, як легко ми можемо приймати неправдиву чи спотворену інформацію за істину, формуючи на її основі життєві принципи, погляди та рішення. В цій статті пропонуємо розглянути, один з міфів про «безблагодатність» та «відсутність апостольської спадковості» у кліриків, що знаходились поза канонічним спілкуванням з Вселенським Православ’ям, а також чи мав право Вселенський Патріарх прийняти їх в сущому сані. Тож ця невеличка стаття перш за все покликана, аби відокремити факти від вигадок, бо зрозуміти власні упередження є першим кроком до глибшого пізнання себе й навколишнього світу.

Читати: https://sofiyske-bratstvo.org/bezblagodatnist-chy-hula-na-duha-svyatogo/

Відбувся вебінар «Міфи та упередження на перешкоді єдності українського православ’я»

9 квітня 2025 року відбувся просвітницько-аналітичний вебінар, організований Софійським братством за підтримки фонду Renovabis, присвячений актуальній темі, як міфи, стереотипи та упередження заважають єдності православних християн в Україні та загальнонаціональній консолідації.

Учасниками заходу стали провідні українські богослови, філософи, релігієзнавці, правозахисники, духовенство та громадські діячі. Відкритий та глибокий діалог показав, наскільки важливою є здатність критично осмислювати наративи, які розділяють, і шукати мову примирення.

Запис вебінару вже доступний для перегляду за посиланнями:

Частина 1: https://youtu.be/6JSsosjWi0c?si=OaKbmSBTvyo57XWl

Частина 2: https://youtu.be/nMewkmiuw8E?si=7hN6-ByT7Zq2i3-Q

Дякуємо нашим доповідачам та продовжуємо організацію заходів в рамках проєкту «Сучасне Українське Православ’я: руйнування міфів заради примирення та єдності українського православʼя».

РІСУ: Що заважає міжправославному діалогу в Україні і що не так з парадигмою церковно-державних стосунків, — розмова з релігієзнавцем Геннадієм Христокіним

“Українське православ’я вже понад 30 років перебуває у стані розділення. За цей час у його різних представників сформувалися численні міфи, стереотипи та упередження, які значно ускладнили міжцерковне порозуміння. Ці упередження часто поширювались як релігійними ЗМІ, так і ворожими пропагандистськими каналами, які цілеспрямовано маніпулювали релігійними наративами з метою поляризації українського суспільства. У результаті, релігійні громади, які могли б відігравати миротворчу роль, натомість стали джерелом конфліктів і напруги”.

Так починається опис проєкту, який починає реалізовувати “Софійське братство” — громадське об’єднання, яке виникло понад рік тому на основі діалогу представників різних православних деномінацій в Україні.

Про цей проєкт, його тематику, про міжправославний діалог та стан православ’я в Україні, про стосунки Церква-держава-суспільство говоримо з членом Братства Геннадієм Христокіним, релігієзнавцем, доктором філософських наук, професором кафедри міжнародних відносин та стратегічних студій Державного університету “Київський авіаційний інститут”.

Читати: https://risu.ua/shcho-zavazhaye-mizhpravoslavnomu-dialogu-v-ukrayini-i-shcho-ne-tak-z-paradigmoyu-cerkovno-derzhavnih-stosunkiv--rozmova-z-religiyeznavcem-gennadiyem-hristokinim_n155329

Сьогодні, 9 квітня пан Генадій буде доповідачем на вебінарі "Міфи та упередження на перешкоді єдності українського православ`я", запис якого буде опубліковано сьогодні о 21.00 на YouTube-каналі Софійського братства: https://www.youtube.com/@sofia_brotherhood

#руйнування_міфів
Друзі, нагадуємо, що завтра 9 квітня відбудеться вебінар "Міфи та упередження на перешкоді єдності українського православ`я"

У програмі вебінару — виступи провідних фахівців, діалогових фасилітаторів, богословів, правозахисників і представників духовенства. Захід покликаний проаналізувати міфи, упередження і медійні конструкції, які розділяють українське православ’я, та запропонувати шляхи до діалогу і порозуміння.

Серед основних тем прозвучать:

- релігійна міфотворчість і деструктивні наративи;
- вплив «міфологічного часу» на церковні й соціальні конфлікти;
- криза українського православ’я очами Європи;
- вплив соціальних мереж у формуванні церковного світогляду;
- богословський погляд на єдність Церкви: міф чи реальність?

Запис вебінару буде опубліковано завтра о 21.00 на YouTube-каналі Софійського братства https://www.youtube.com/@sofia_brotherhood

Як Артем Дмитрук бісів в президенті України шукав та «воз'єднання Святої Русі» пророкував

Не встигши потрапити в один скандал – конференцію російських нацистів, колишній нардеп від монобільшості з'явився в ефірі «Russia Today», де обізвав президента України «бісом», «терористом» і «безбожником», який «здійснює геноцид українців», та нагадав найбільш одіозні «пророцтва» про Києво-Печерську лавру, які, втім, протирічать одне одному.

Читати: https://www.religion.in.ua/main/51735-yak-artem-dmitruk-bisiv-v-prezidenti-ukrayini-shukav-ta-vozyednannya-svyatoyi-rusi-prorokuvav.html

#руйнування_міфів
Анонс вебінару "Міфи та упередження на перешкоді єдності українського православ`я"

https://www.youtube.com/watch?v=VDWYIQigB30

#цитата_дня
«Якщо "зібрання в Церкву" передбачає відділення від світу, то вихід цей, це відділення здійснюється в ім’я світу, заради його спасіння. Бо ми – плоть від плоті й кров від крові цього світу, ми – частина його, й тільки нами й через нас – він прямує до свого Творця, Спасителя й Господа, до своєї мети й здійснення. Ми відділяємося від світу, щоби його принести, піднести до Царства, знову зробити шляхом до Бога й причастям вічного Божого Царства. У цьому – призначення Церкви, для цього її залишено у світі, як частину його, як символ його спасіння. Цей символ ми здійснюємо, "реалізуємо" в Євхаристії…»

Протопресвітер Олександр Шмеман, «Євхаристія. Таїнство Царства»

25 березня (припадає на 7 квітня за юл. календ.) – Благовіщення Пресвятої Богородиці

Величання:

Архангельський глас співаєм Тобі, Чистая: радуйся, Благодатна, Господь з Тобою!

Задостойник:

Благовісти, земле, / радість велику, / хваліть, небеса, / Божу славу. Нехай до одушевленного Божого кивоту / ніяк не доторкнеться рука скверних; / уста ж вірних, Богородиці невпинно / глас ангела співаючи, / з радістю хай виголосять: / радуйся, Благодатна, / Господь з Тобою!

#руйнування_міфів
Вебінар «Міфи та упередження на перешкоді єдності українського православ’я»

9 квітня Софійське братство проведе просвітницько-аналітичний вебінар, що відбудеться в межах проєкту «Сучасне українське православ’я: руйнування міфів заради примирення православних в Україні та консолідації українського суспільства» (за підтримки фонду Renovabis).

У програмі — виступи провідних фахівців, діалогових фасилітаторів, богословів, правозахисників і представників духовенства. Захід покликаний проаналізувати міфи, упередження і медійні конструкції, які розділяють українське православ’я, та запропонувати шляхи до діалогу і порозуміння.

Серед основних тем:

- релігійна міфотворчість і деструктивні наративи;
- вплив «міфологічного часу» на церковні й соціальні конфлікти;
- криза українського православ’я очами Європи;
- вплив соціальних мереж у формуванні церковного світогляду;
- богословський погляд на єдність Церкви: міф чи реальність?

Серед спікерів:

- архімандрит Кирило Говорун, доктор філософських наук за спеціальністю «Богослов’я», професор еклезіології;
- Тетяна Калениченко, соціологиня релігії, аналітик та фасилітаторка;
- Геннадій Христокін, доктор філософських наук, професор, релігієзнавець;
- Наталія Василевич, правозахисниця, теолог, релігієзнавиця;
- Сергій Бортник, доктор теології, професор.

Модераторка: Тетяна Деркач, релігійна публіцистка.

Запис вебінару буде опубліковано на YouTube-каналі Софійського братства 9 квітня о 21.00 – https://www.youtube.com/@sofia_brotherhood

Одразу підпишіться на канал, щоб не пропустити!

Руйнуємо міфи заради примирення і суспільної злагоди.

Заява Софійського братства щодо російського обстрілу житлових будинків та дитячого майданчика у Кривому Розі

«Знову біснується Іродіада, знову шаленіє, знову танцює, знову вимагає в Ірода голову Йоана Хрестителя», — нагадує нам святий Іоанн Златоустий.

Черговий злочин московитів у Кривому Розі проти людяності та здорового глузду знову спонукає кожного християнина чітко свідчити перед Богом і людьми: на чиєму боці він – Христа чи веліара.

Ми бачимо безодню падіння церковних керівників на московії, які надихають російську владу та суспільство чинити несправедливість і злочини проти людства, по-диявольськи виправдовуючи беззаконня під виглядом боротьби за євангельські цінності.

На жаль, і в Україні ми не завжди чуємо від очільників УПЦ голосу на захист Правди Божої. Багато ієрархів ухиляються від надання моральної оцінки злочинним діям російської армії, кремлівської влади та всього московитського суспільства. Маніпулювання еклезіологічними поняттями стає засобом виправдання насильства й узурпації священних цінностей.

Ми, члени Громадської організації “Софійське братство”, переконані, що Церква Христова покликана називати речі своїми іменами: біле – білим, чорне – чорним. Як сіль, що зіпсувалася, відкидають як непридатну, так і ті, хто відвернувся від істини, заслуговують на засудження.

Ми визнаємо вбивства цивільних мешканців України російською армією злочином проти людства і покладаємо вину за ці жертви також на російську церкву та її очільника патріарха Кирила, що виправдовують і благословляють геноцидну війну. Твердо закликаємо українських церковних ієрархів УПЦ розірвати всілякі зв’язки з вавилонською блудницею – РПЦ, згідно зі словом апостола Павла (1 Кор. 5, 9-12).

У цій трагедії ми поруч із сім’ями, які втратили своїх близьких. Висловлюємо щире співчуття та підносимо до Господа наші молитви. Господь Ісус Христос обіймає кожного, хто загинув, і сумує разом із кожним, хто переживає біль утрати.

Послідовно і рішуче виступаючи за справедливість, ми залишаємо помсту Всемогутньому Богові, адже Він вірний у Своїх словах: «Мені належить помста – Я відплачу» (Рим. 12, 19).

Громадська організація “Софійське братство”

Крихке життя: фільм про постраждалих від торгівлі людьми під час війни в Україні

Короткометражний фільм від католицького Благодійного фонду Caritas Ukraine

Війна в Україні триває з 2014 року і торгівля людьми, як найбільший злочин ХХІ ст. проти свободи і гідності, набула інших рис. Експлуатація українців стала більш жорстокою. Це вже не такі типові кейси, коли людей вербують, дають фальшиві обіцянки роботи за кордоном, потім вивозять, передають і експлуатують. Під час війни, а особливо окупації, вербування та переміщення може взагалі не бути. Цивільних людей просто беруть у полон, утримують і експлуатують у різний спосіб. Дітей примусово депортують та залучають до військового конфлікту чи примусово усиновляють/удочеряють. Це, власне, специфіка торгівлі людьми під час війни.

У фільмі розкриваються історії трьох героїв. Це не просто історії та поодинокі випадки, через них ми показуємо, що кожен українець в часі війни знаходиться у небезпеці, оскільки росіяни не розділяють людей за гендерною приналежністю чи віком. Жертвою їх агресії може стати, як немовля, так і людина похилого віку.

https://www.youtube.com/watch?v=7nuA6q19-sI

Церковна аналітика в інтернеті: правда та міфи

Священник Сергій Баршай, Софійський братчик

«…Сьогодні серед сучасних медіа відсутність більш-менш об’єктивного висвітлення релігійного життя в Україні є значною проблемою. Шукаючи якісь новини про нинішні українські міжправославні стосунки, ми постійно натрапляємо на міфи, в яких нам розповідають або про «колаборантів у рясах» (кліриків та вірних УПЦ), яких уже нарешті скоро всіх повиганяють із храмів на користь патріотичної ПЦУ, або про «порошенківський політичний проект» ПЦУ, який допомагає переслідувати державі дійсно канонічну та благодатну УПЦ. Головною вадою сучасних церковних літописців як раз є їхня крайня заангажованість і небажання зануритися в глибину проблеми. Адже зрозуміло, що просто поділити дві Церкви на два табори, подаючи всі події з одного боку як апріорі добро, а з іншого навпаки як зло – є точно хибним кроком».

Читати: https://sofiyske-bratstvo.org/czerkovna-analityka-v-interneti-pravda-ta-mify/

Архімандрит Кирило Говорун: Теологія, що відповідає на виклик синодальності

Матеріали міжнародної конференції, що проходила в Папському Григоріанському університеті Рим, 27–29 квітня 2023 року

«…У своїх публічних заявах на підтримку війни патріарх Кирил, який був головним натхненником «Основ соціальної концепції», діє цілковито всупереч тій доктрині, яку сам же й формулював. Це різко контрастує з Папою Франциском і Патріархом Варфоломієм, які, навпаки, повністю послідовні з документами, які надихнули — Laudato si’ і “For the Life of the World” відповідно. Одним із численних прикладів розбіжностей між соціальною доктриною РПЦ і промовами патріарха Кирила на підтримку війни є його проповідь у вересні 2022 року, невдовзі після оголошення масової мобілізації в Росії.»

Читати: https://sofiyske-bratstvo.org/teologiya-shho-vidpovidaye-na-vyklyk-synodalnosti/

Духовна «зачистка»

Як РПЦ встановила контроль над релігійним життям на окупованих територіях України за допомогою насильства та репресій: дослідження «Новая газета. Європа»

У регіонах України, що перебувають під контролем Росії, знищено або закрито сотні храмів, православ’я перетворене на інструмент пропаганди, а священників, які не погоджуються з цим, катують, убивають або змушують тікати. Зберігати нейтралітет дедалі важче: «співпраця» з окупаційною владою стає умовою виживання для служителів церкви. Про те, як релігія стала заручницею «русского мира», розповідає «Новая газета. Європа».

Читати: https://novayagazeta.eu/articles/2025/04/03/dukhovnaia-zachistka

#цитата_дня
«Мені здається, що присутність Бога в житті людства нагадує невидиму нитку, на якій щільно тримаються притиснуті одна до одної перлини: події, обставини, ситуації, явища, ідеї, повороти, зміни, етапи, шляхи, стадії, процеси тощо. Ці перлини настільки віртуозно підігнані одна до одної, що розгледіти нитку, яка їх об'єднує, майже неможливо. Якщо ж спробувати розсунути перлини, щоб побачити приховану нитку, вона неминуче обривається — і намисто перетворюється на хаотичний безлад перлин, що розлітаються в усі боки.

Справді релігійна людина насолоджується і бездоганною красою завершеного ювелірного виробу, і шаленою музикою хаосу, що пронизує кожний атом».

Священник Дмитро Желобницький

Роберт Амстердам Такеру Карлсону про Україну: «Це не Мюнхен, це Потсдам!». Ч.1

Скандальний лобіст УПЦ Роберт Амстердам, здається, переживає свій професійний ренесанс. На тлі повернення в Білий Дім Дональда Трампа, підтримуваного месіаністськими рухами технократів, геополітичне становище України суттєво ускладнилось. І клієнт Амстердама, архідиякон УПЦ Вадим Новинський, вирішив скористатись проблемами нерідної для нього країни і підкинути дрів до вогню контрольованого хаосу, знов активізувавши тему «гонінь на канонічне православ'я» в Україні. Так Амстердам вже вдруге потрапив на ефір до відомого трампіста та русофіла Такера Карлсона, якому наговорив багато цікавого.

Читати: https://www.religion.in.ua/main/51718-robert-amsterdam-takeru-karlsonu-pro-ukrayinu-ce-ne-myunxen-ce-potsdam-ch1.html

«Руйнування міфів» — новий просвітницький проєкт Софійського братства

Світ, у якому ми живемо, сповнений не лише інформаційного шуму, а й фальшивих наративів та маніпулятивних ярликів. Особливо це відчутно, коли мова йде про православні Церкви в Україні, канонічне право та церковну історію.

Саме тому ми започаткували проєкт «Сучасне Українське Православʼя: руйнування міфів заради примирення православних в Україні та консолідації українського суспільства».

Це серія публічних заходів і аналітичних матеріалів, покликаних спростувати стійкі, але помилкові уявлення про Церкву, Київську митрополію, канони, Вселенський Патріархат та інше.

🎯 Мета проєкту –

- розвіяти історичні перекручення,
- викрити хибні уявлення про «канонічність»,
- протистояти псевдодуховній риториці, що маскує імперські амбіції.

📚 У проєкті ви знайдете:

- аргументовані спростування ключових міфів, що ширяться у медіа;
- аналіз джерел, канонів та офіційних документів;
- ясні, доступні відповіді на складні питання церковного життя.

🕊️ Ми прагнемо допомогти віруючим, духовенству, журналістам і всім зацікавленим побачити суть за зовнішніми словами – через факти, аргументи та здоровий глузд.

📖 Матеріали можна буде дивитись тут:
👉 https://sofiyske-bratstvo.org/rujnuvannya-mifiv/

Архімандрит Кирило Говорун: У «месій» немає духівників

Пастор Марк Бернс, який нещодавно відвідав Київ, в деяких українських ЗМІ представлений як "духівник Трампа" – по аналогії з "духівниками Путіна". Російського єпископа в окупованому Криму Тихона Шевкунова називають таким духівником, але це явне перебільшення. Ще більший нонсенс говорити про те, що у Трампа є духівник, бо ані в релігійних традиціях Трампа ані Бернса немає навіть такого поняття. Крім того, ані Трамп ані Путін не потребують духівників, тому що вважають себе месіями.

Більш помірковані українські ЗМІ називають Бернса "духовним радником" Трампа. Це теж перебільшення. Трамп інколи вдає, що має "духовних радників", бо це подобається багатьом його виборцям, але в дійсності він в таких радниках не має потреби. Це як говорити про "духівника патріарха Кирила" – недавно померлого "старця" Ілію Ноздріна, якого в останні роки тягали на різні заходи на підтримку війни проти України. Бернс як "духовний радник" –- це піар-хід, розрахований на кола найбільш фанатичних послідовників Трампа.

Сам Бернс є таким послідовником. Більш того, він здається відданим Трампу більше, ніж Христу. Зокрема, він готовий публічно виправдовувати будь-який нехристиянський або антихристиянський вчинок Трампа, і цим йому корисний.

Значна кількість послідовників Трампа готові вірити кожному слову свого месії, навіть якщо для інших воно є очевидно брехливим. Це явище називається фідеїзмом. І сам Бернс такий фідеїст, і серед послідовників Трампа він підсилює такий фідеїзм. Тому, коли Трамп говорить, наприклад, що це Україна винна у війні, вони готові заглядають йому в рота і готові повірити у кожне слово. Завдання Бернса не у тому, щоби переконувати Трампа у зворотньому, а щоби переконувати його послідовників вірити кожному слову свого месії.

З одного боку, добре, що Бернс у соцмережах щось позитивне написав про Україну, але це ніяк не вплине ані на самого Трампа, ані посіє сумніви у його словах серед віруючих у нього.

Бернс відверто робить те, що в Україні церковники теж інколи роблять, але все ж цього трохи стидаються – йдуть у політику. Пастор з Південної Кароліни пару разів балотувався від цього штата у Конгрес, і всі свої політичні кампанії програвав. При цьому свої політичні виступи він будує на тому, аби клеймити своїх опонентів як "ворогів", а деяких з них навіть пропонує саджати на електричний стілець – зовсім не по-християнськи.
Як і Трампа, Бернса неодноразово ловили на брехні. Наприклад, він брехав про свою освіту і службу в армії. Правда, на відміну Трампа, він пізніше визнавав, що брехав. Іншими словами, до Києва приїздив такий собі трохи Свирид Петрович Голохвостий.

Братчик отець Олександр Тарасенко: Маємо радісну й дуже важливу новину!

Завершено роботу над застосунком для Андроїдів та Айфонів НОТНИЙ ОБИХОД УКРАЇНСЬКОЮ. Це великий успіх цілої команди подвижників церковного крилосу та спеціалістів з ІТ! Користуючись застосунком, кожен, хто вивчає гласовий спів, може окремо прослухати й вивчити свою партію на «фоні» голосів інших хорових партій. А придбавши паперову версію ВОСКРЕСНОГО ОКТОЇХУ в інтернет-магазині NICOLAOS, буде зручно, тримаючи в руках ошатно оздоблену книгу, слідкувати за партитурою і слухати будь-яку з чотирьох хорових партій! Дякую сердечно співцям Митрополичого хору Спасо-Преображенський собор та співцям храму Собору Київських святих (с. Романків) за здійснення запису для застосунку! Дякую пану Ернесту Акопову за блискучу ідею та її не менш блискуче втілення! Застосунок можна завантажити також і на планшет цілком БЕЗКОШТОВНО!

Ця справа доведена до ладу! Рухаємося далі!)

Софійський братчик отець Серафим Панкратов: Проєкт "Світ Біблії" – створюємо ресурс для всіх

Друзі, члени громади св. Катерини, у якій я служу, певний час працюють над проектом "Світ Біблії", і, щоб почати збір коштів на його подальшу реалізацію, на краундфандинговій платформі, ми збираємо підписи тих, хто вважає проект корисним. Прошу, якщо ви не проти, проголосувати. У мене це зайняло 2 хвилини.

1) Перейдіть за посиланням: https://welfare.green/initiative/internet-platforma-shho-vidkrivaeh-bibliyu-yak-dzherelo-moralnikh-cinnostejj/
2) Виберіть кнопку "Підтримати".
3) Залишіть своє ім'я, прізвище та робочу електронну скриньку.

На бажання, залишіть також коментар. Підтверджувати пошту не потрібно.

Проєкт дасть можливість знайомитись і вивчати біблійну традицію, надаючи абсолютно безплатний доступ, на початку до україно- та англомовних художніх, історичних, філософських, богословських текстів, графіки, аудіо, відео, Біблії і біблеістики, без конфесійних ознак. Всі ці джерела пов’язуються між собою взаємними посиланнями за спільними поняттями і сенсами, створючи єдиний інфопростір, в якому користувачі можуть вільно пересуватись обраними ними шляхами. Крім сказаного тут, є також багато чого іншого.

Опив проекту адаптований під світську краундфандингову платформу, тому обрали тему морального впливу. Звісно, Св. Письмо не тільки про це.

Дорогі брати і сестри! Ми продовжуємо ділитися на сайті Софійського Братства історичними документами, що висвітлюють правдиву історію Київської митрополії.

Вселенський престол та Українська Церква. Документи свідчать

«…Те, що сталося після 1686 року, добре відомо. Московський Патріархат ніколи не дотримувався умов Патріаршого та Синодального «Акту» 1686 року щодо способу обрання Митрополита Київського (духовенством та мирянами) і щодо поминання «серед» першого «імені Вселенського Патріарха кожним Митрополитом Київським за Божественною Літургією. Таким чином, особливо через самовладне скасування поминання Вселенського Патріарха кожним Митрополитом Київським, де-юре залежність Київської митрополії (і Церкви України) від Вселенського Патріархату була самовільно перетворена на анексію та злиття України з Московським Патріархатом».

Читати: https://sofiyske-bratstvo.org/vselenskyj-prestol-ta-ukrayinska-czerkva-dokumenty/

Пропала грамота. На чому заснована автокефалія?

Віра Ченцова, кандидатка історичних наук

Церковні події останніх років зумовили інтерес до давніх документів, якими ще недавно цікавилися поодинокі науковці. Фахівці, яких раніше вважали відірваними від суспільства, “гравцями в бісер”, опинилися на передовій дискусій. Зокрема політичних.

Рішення далекого 1686 року спричинили суперечку. Одні кажуть, що Вселенський патріарх навіки передав Київську митрополію Московському патріарху. Інші стверджують, що Константинополь ніколи не відмовлявся від духовної влади над своєю єпархією. Кожен вбачає у грамотах трьохсотлітньої давнини свою правду. Однак про що насправді йдеться у документах, які послужили підставою для надання автокефалії Православній Церкві України?

Читати: https://sofiyske-bratstvo.org/propala-gramota-na-chomu-zasnovana-avtokefaliya/

Євхаристійну молитву (анафору) не тільки перестали читати вголос для всіх, заглушивши її уривчастими вигуками і протяжним співом, а й сам служитель, що служить, предстоятель став читати її винятково формально, скоромовкою, та так, що часто не можна не здивуватися вмінню священика або єпископа неймовірно швидко читати. Особливо це помітно, якщо служиться літургія Василя Великого. Головне тепер - не текст молитов, не глибокі й життєдайні для Церкви смисли, що містяться в них. Євхаристійний канон став нецікавим, неважливим. Це лише зовнішня форма, за уставом необхідна для успішного перетворення дарів. Якщо вже євхаристійні молитви не читаються вголос для всіх, священикові або єпископу, по-перше, виявляється ця формальна, неважлива за змістом молитва нецікавою, а по-друге, йому незручно через своє особисте вдумливе читання затягувати службу, провокувати паузи між співом і виголосами, які чомусь виявилися найстрашнішим ворогом православного богослужіння. Зрештою, все це богослов'я і вся ця філософія виявляються геть непотрібними й зайвими, а потрібні практичні, конкретні речі: перетворення, причащання святині, боротьба з пристрастями, добрі й життєві справи (збудувати храм, полагодити дах, виховати дітей, здобути гроші та їжу і т.д.). Важливо те, що "об'єктивно, конкретно, життєво".

І ось так вийшло, що в Православній Церкві, яка так сильно пишається своїм богослужінням і своїм молитовним досвідом, головна, центральна молитва виявилася з нього, по суті, викинута. Богослов'я по суті, як соборний, не кабінетний акт хвали, подяки, пізнання Бога, людини, світу, історії, що найбільше пов'язане з життям духу в людині, виявилося відкинутим, витісненим усім тим, що пов'язане з тілом і душею, з приземленим існуванням людини і Церкви "у світі цьому". Виявилося, що православна прихильність богослов'ю і богослужінню виявилася лише мрією, віддаленим ідеалом, і сувора реальність повсякденності взяла своє.

Тому і відродження читання євхаристійних молитов вголос ясно і чітко, не заглушуваного нічим, має бути пов'язане не просто з відродженням зовнішньої форми, а з відродженням духу в людині та в Церкві, з відродженням богослов'я, з поверненням головного, первинного, основного. Центральна молитва церкви, яка є серцевиною православного богослужіння, втіленням і джерелом усякого живого богослов'я, має стати справді центром для всіх і завжди, не просто в ідеї чи в мрії, а в практичній реальності - центром, яким не нехтують, який не приховують, який не зазадвіряють, який не приглушають ніким, нічим і ніколи.

Цікаво, чому ще ніхто не порушив питання про те, а яким чином може бути дійсною та Євхаристія, на якій немає, власне, Євхаристії, тобто спільної подяки? В силу чого відбувається Євхаристія? Чи в силу думок або, скоріше, читання про себе священиком? Припустимо. Але невже Христос заповів здійснювати таїнство за допомогою читання священнослужителем про себе певного тексту? На Тайній вечері Христос, дійсно, не заповідав дякувати - Він заповідав причащатися, приймати хліб і вино як Його Тіло і Кров. Але навіщо тоді Церква придумала якийсь текст, якийсь євхаристійний канон, якщо було б достатньо вийти й оголосити: "Це є Тіло", "Це є Кров" тощо? Навіщо було обтяжувати священика читанням скоромовкою якогось складного богословського тексту? Почитати можна і вдома, зрештою. Але припустимо, що ще, крім оголошення, було б добре попросити Бога, щоб таїнство відбулося. Чому ж просить один тільки священик? Чи не всім краще разом просити: "сотвори хліб цей", і т.д.? Хіба соборна молитва церкви, зібрання гірша за молитву одного-двох? А якщо можна всім разом попросити Бога про найголовніше, про те, щоб таїнство здійснилося, то чому не можна разом піднести Богові всю цілком євхаристійну молитву, якщо вже вона дісталася нам у спадок у такому вигляді?

Андрій Панов

Почаївські собори 1941-1943 рр. та Українське Православ’я у світлі їх діяльності

Протоієрей Олександр Дацюк, кандидат богослов’я

У зв’язку з повномасштабною війною, яку розв’язала РФ проти України, а також у світлі наявних проблем із роз’єднанням в українському православ’ї, сьогодні виникла нагальна потреба переосмислити події історії Православної Церкви на теренах Держави у часи ІІ Світової війни, адже стан Церкви у часи німецької окупації досі залишається малодослідженою сторінкою в історії українського православ’я. Через наявність історичних паралелей, вивчаючи події означеного періоду, ми маємо можливість не лише їх критично переосмислити, але і визначити вектори вирішення сучасних гострих питань, що турбують Церкву.

Читати: https://sofiyske-bratstvo.org/pochayivski-sobory-1941-1943-rr-ta-ukrayinske-pravoslavya-u-svitli-yih-diyalnosti/

#цитата_дня #виховання_дітей
«Підхід до власних дітей чи учнів не може зводитися лише до того, щоб зробити їх християнами, навчити молитися, змусити ходити до церкви. Якщо ти себе так позиціонуєш, вони сприйматимуть це як претензію, почнуть захищатися й триматимуться на безпечній відстані.

Увесь секрет виховання, як на мене, саме в цьому: діти дивляться на тебе. Коли вони граються, вони не просто граються; що б вони не робили, насправді вони краєм ока завжди стежать за тобою. І якщо вони бачать у тобі радість і силу перед обличчям реальності — це єдиний засіб, який у тебе є для їхнього виховання.

Радість і сила з’являються в тобі не через досконалість (у це діти ніколи не повірять; яке штучне враження справляє батько, що намагається приховати свої помилки!), а через те, що щодня ти перший просиш пробачення — і отримуєш його.

До речі, саме так ти стаєш вільним і у стосунках із дітьми — вільним навіть помилятись! Тебе не гнітить тривога, що ти маєш своїм прикладом демонструвати їм послідовність у кожній дії. Твоє завдання як батька — просто дивитися, постійно дивитися на Великий Ідеал. А вони випробовують тебе, перевіряють на міцність; усі вони — блудні сини.

Це те, що в «Справі ризикованого виховання» називається «ідеальною послідовністю», від якої залежить усе виховання: чи залишаєшся ти, чи перебуваєш ти саме там, де був раніше... Можливо, вони самі віддаляються, але краєм ока стежать: ти ще там? у тебе ще є дім? чи є ти сам ще їхнім домом? — і вони повернуться, навіть після найжахливіших вчинків.

Непохитність, упевненість, якою ти володієш і якою живеш разом із дружиною та друзями — ось єдине, що потрібне дітям, щоб отримати виховання, єдине, чого вони (не усвідомлюючи цього) просять у нас. І саме на нашому свідченні будується їхня надія. Треба лише по-справжньому повірити в їхню свободу.

Вдумайтесь у притчу про блудного сина: нам хотілося б утримати дітей вдома, а вони хочуть вийти, випробувати себе у зіткненні з реальністю, у той час як ми намагаємось зберегти їх під скляним ковпаком. Ми боїмося їхньої свободи: це завжди розрив, кровоточива рана. З іншого боку, ми можемо спробувати стати такими ж, як вони, запропонувати: «Давай я теж залишу дім — так мені буде легше бути поруч і доглядати за тобою». Але який відчай охопив би наших дітей, якби одного дня, бажаючи повернутися додому, який вони знають та памʼятають, вони виявили, що повертатися вже нікуди, що їх ніхто не чекає і не простить?!

У цьому й полягає ризикована справа виховання: безмежна любов до свободи іншого, тому що саме цю свободу Отець полюбив і зберіг — аж до того, що Сам пережив розрив із Сином: «Боже Мій, Боже Мій! Навіщо Ти Мене покинув?» (Мт. 27:46»).

Франко Нембріні

Архімандрит Кирило Говорун: Коментар для Радіо Свобода про релігійність Путіна та Трампа

https://www.youtube.com/watch?v=VtZTrMp7RR0

#цитата_дня
Немає нічого гіршого за розділення; навіть війна не така страшна, як розділення в Церкві.

Святитель Іоанн Златоуст

Тетяна Калениченко: На фото наша історична подія разом з протоієреєм Володимиром Вакіним та Людмилою Штанько і оголошення набору на нову програму від Діалог у дії!

Запрошуємо подаватись служителів та активних вірян на сертифіковану “Психологічна підтримка в основі духовного служіння”:

1,5-2 роки активного практичного навчання, офлайн модулі, виїзди для обміну досвідом, супровід спеціалістів і пошуки найефективніших відповідей на питання, як підтримати постраждалих від війни, допомогти та перенаправити.

Результати програми можна буде зарахувати до поточного навчання або ж як підвищення кваліфікації - дякуємо партнерам з Волинської Православної богословської академії та Українського Гуманітарного інституту!

З вашого боку чекаємо на готовність пройти з нами цей шлях, активно вчитись і обмінюватись досвідом, пізнавати нове та ділитись відомим.

Більше подробиць у нас на сайті чи на сторінці Діалог у дії в фейсбуці:

А щоб подати заявку на відбір до участі, заповнюйте форму реєстрації.

Джерело

25 березня – Благовіщення Пресвятої Богородиці

Тропар, гл. 4:

Сьогодні початок нашого спасіння / і виявлення надвічної таємниці: / Син Божий Сином Діви стає, / і Гавриїл про благодать благовіствує. Тому й ми з ним до Богородиці взиваймо: / радуйся, Благодатна, / Господь з Тобою.

Кондак, гл. 8:

Тобі, Провідниці життя нашого, ми, раби Твої, пісні перемоги співаємо; / визволені ж із біди, пісні вдячні приносимо, Богородице. / А Ти, що маєш силу непереможну, від усяких бід визволи нас, / щоб ми взивали до Тебе: радуйся, Невісто Неневісная.

Вийшов другий міні-альбом «Аллилуя» православного хору «Вогонь Традиції»

Спів виконаний київським ізводом, до мініальбому увійшли 4 композиції, дві з яких ("Псалом 135" та "О Всепітая Мати") публікуються вперше.

Посилання на альбом:

Youtube Music https://music.youtube.com/playlist?list=OLAK5uy_lc3z94PMwMxycFJw4YonDsdelozJYfizI

Apple Music https://music.apple.com/ua/album/%D0%B0%D0%BB%D0%BB%D0%B8%D0%BB%D1%83%D1%8F-ep/1803749678

Spotify https://open.spotify.com/album/1IeeEA4MaPmKQKk5tWYHkE?si=lAfuKsf7T5SHhI-89DQeKw&fbclid=IwY2xjawJOA5dleHRuA2FlbQIxMAABHf5nBK7dtlLrez2KWln31FP5myCyO5RCrXHLA8OH86zBp-tfhO37ODYYNw_aem_7-gZH0KzdvZg8x67873Wiw&nd=1&dlsi=3d30418946c449e2

#цитата_дня
Задумайтеся хоча б на секунду – всі ми живемо милосердям Бога. Адже якби наша доля визначалася лише тим, ким ми є і що ми робимо, Йому довелося б уразити нас блискавкою прямо тут і зараз.

Ми живемо в постійному прощенні, і в цьому можемо хоч трохи наслідувати Бога, бо Він – невпинне прощення, невпинна любов.

Прощення і любов – рушійна сила світу, адже вони означають, що завжди можна почати спочатку. І це стосується нас, наших дітей і навіть найслабших з наших учнів. У будь-яку мить можна розпочати все заново.

Франко Нембріні

“В Україні немає головної церкви, і це наша унікальність”, – Віктор Єленський

Як держава регулює релігійні питання під час війни? Яка доля чекає на парафії УПЦ МП, які до травня не вийдуть з-під впливу Москви?

В ексклюзивному інтерв’ю для “Суспільне Чернівці” Голова Державної служби України з етнополітики та свободи совісті Віктор Єленський розповів про перехід релігійних громад до ПЦУ, створення Румунського вікаріату на Буковині та роль держави у збереженні релігійної ідентичності національних меншин.

Докладно за посиланням:
https://suspilne.media/chernivtsi/973965-perehid-do-pcu-ce-zmina-religii-ocilnik-sluzbi-z-etnopolitiki-pro-religijni-perehodi-na-bukovini-j-dolu-parafij-upc/

Відеоверсія:
https://youtu.be/krlQOVa-53Y?si=bM35F1yNjGC4o0Xb

Митрополит Еммануїл в інтервʼю журналу Le Point: «Володимир Зеленський чинить опір в ім’я свободи — ми маємо його підтримати»

Це релігійний авторитет, чий голос рідко лунає в медіа. Митрополит Еммануїл (Адамакис) — один із високопоставлених діячів Православної Церкви. Цей уродженець Криту, якому нині 66 років, очолює головну кафедру в Халкідоні з 2021 року і працює безпосередньо в Стамбулі при Вселенському патріархові Варфоломію I, який є першоїєрархом вселенського православ’я. Цей витончений дипломат, якого вважають фахівцем із найскладніших місій, навчався в Парижі і був, зокрема, митрополитом Франції, а також очолював Конференцію Європейських Церков.

Читати інтервʼю: https://sofiyske-bratstvo.org/mytropolyt-emmanuyil-zhurnalu-le-point-volodymyr-zelenskyj-chynyt-opir-v-imya-svobody-my-mayemo-jogo-pidtrymaty/

#церковний_спів #анонс
Концерт старовинної церковної музики «Прийдіте всі» у Софії Київській

23 березня 2025 року о 18.00 годині запрошуємо до Софійського собору поціновувачів нашої давньої музичної спадщини на концерт-презентацію від творчої майстерні «Візантінославіка».

Проєкт «Візантінославіка» об’єднує два християнські музичні світи – візантійський та слов’янський, які в українській традиції церковного співу тісно переплетені.

Команда у складі продюсера та співака Руслана Кірша, співаків Павла Бєльського, Павла Москаленка, Миколи Джуфера під керівництвом кандидатки мистецтвознавства Євгенії Ігнатенко презентуватиме церковну монодію – одноголосий спів, що лунає на українських землях понад 1000 років, з часів хрещення Русі у 988 році. Майже 600 років, з XI до кінця XVI століття, у церквах звучав лише одноголосий спів. Саме він, на думку учасників проєкту, є фундаментом й основою української музичної ментальності та ідентичності!

Виконавці не лише співатимуть, але й пояснюватимуть, що і як виконують.

Сучасні наукові відкриття «зазвучать» та стануть зрозумілими, а дослідницька робота перетвориться на музику, яка приносить задоволення!

https://www.facebook.com/share/p/1DxoYMRt4d/

#діти_виховання
Сьогодні вранці один колега розповів мені, що зустрів у коридорі ученицю й запитав її: «Що з тобою? Останніми днями ти наче згасла».

Для середньої школи ця дівчинка вже багато чого спробувала в житті, за поведінкою та манерою одягатися вона здається дуже дорослою.

Почувши його слова, вона розплакалася і на запитання: «Чому?» відповіла:

«Цього тижня ми з групою з катехизи ходили на зустріч до монахинь, які живуть у затворі. Вони проводять усе своє життя у відокремленні, але щасливі так, як я не буваю ніколи».

Це слова людини з дуже багатою «колекцією» пригод.

Роберто Россі

Альтернативна служба під час війни: Венеціанська комісія відповіла Україні

Конституційний Суд України звернувся до Венеціанської комісії за висновком щодо альтернативної служби та права на відмову від військової служби в умовах війни

У грудні минулого року Конституційний Суд України звернувся до Венеціанської комісії із запитом щодо надання експертного висновку (amicus curiae) з питань альтернативної (немілітаризованої) служби в умовах воєнного стану. Запит, надісланий в. о. Голови Конституційного Суду України, став важливою подією у правовому просторі країни, адже торкнувся фундаментальних питань прав людини, свободи совісті та ролі держави в забезпеченні цих прав у часи війни. Про це повідомляє «Главком» з посиланням на висновок Венеціанської комісії.

Докладніше: https://glavcom.ua/country/society/alternativna-sluzhba-pid-chas-vijni-venetsianska-komisija-vidpovila-ukrajini--1050239.html

#цитата_дня
«Я сподіваюся, що Томос рано чи пізно стане платформою для всіх українських церков і перестане бути приватизований політиками чи церквами, бо це є обмеженням оригінальної ідеї Томосу, який був надано для всіх».

Архімандрит Кирило Говорун

#діти_виховання
Нещодавно ми їздили до Флоренції з другим класом середньої школи. На другий день поїздки ми обідали перед монастирем Сан-Марко. Діти накинулися на їжу, але незабаром ми помітили, що, наївшись, вони почали кидати один в одного залишки хліба, годувати ним голубів, грати апельсинами у футбол.

Спочатку ми з іншими викладачами розсердилися, тому що це очевидно абсурдна марнотратність, а також дуже поганий вчинок, позбавлений елементарного розуміння реальності та виховання. Але потім ми подивилися один на одного й поставили собі питання: як ми можемо виправити дітей у цю мить?

Роберто згадав, що, проходячи площею Притулку невинних, помітив там багато бездомних. Тоді ми з трьома чи чотирма викладачами взяли порожні пакети й почали збирати залишені апельсини та бутерброди. Ми набрали чотири пакети, покликали кількох хлопців, які перед цим кидалися хлібом, і наказали їм слідувати за нами. Вони подивилися на нас із певним подивом, але пішли.

Разом ми понесли пакети на сусідню площу. Діти йшли за нами з певною тривогою, не до кінця розуміючи, що відбувається. Замість того щоб читати їм нотації, ми просто вели їх за собою.

Ми підійшли до першої пари бездомних – це були двоє підлітків, і наші учні трохи ніяковіли перед ними. Ми запитали молодих людей, чи візьмуть вони в нас трохи їжі. Вони були дуже задоволені, широко нам усміхнулися й узяли бутерброди та апельсини. Потім ми запитали, чи потрібна їм вода, але вони показали нам маленьку пляшку, наполовину наповнену, й відповіли, що в них вона є. Пізніше наші учні сказали: бездомні, мабуть, подумали, що вода може знадобитися ще комусь, і тому відмовилися.

Ще нас вразило те, що діти, супроводжуючи нас, побачили три різні способи отримувати.

Перший – той, про який я вам розповів.

Потім у якийсь момент я відчув, що хтось тягне пакет із моїх рук. Це була ромка, яка, лаючись, почала кричати, що в неї шестеро дітей і що ми зобов’язані віддати їй бутерброди. Перш ніж ми встигли отямитися, вона вихопила пакет із моїх рук і втекла.

Так несподівано в нас із дітьми з’явилася тема для роздумів. Дійсно, це два різні способи отримувати: перший – глибоко людяний, а другий – коли ти навіть не дивишся в обличчя тому, хто дає; це нелюдяно, і ти насправді нічого не отримуєш.

Третій випадок був таким: у певний момент ми відчули сильний запах алкоголю, і тут же побачили бездомних, які, тільки-но помітивши нас, кинулися назустріч і почали запитувати, чи ми з якоїсь благодійної організації.

Ми відповіли, що ми зі школи й приїхали до Флоренції на екскурсію. Вони, ще до того, як отримати від нас що-небудь, захотіли розповісти нам про себе: один із них родом із Венето, інший колись брав участь у святкових заходах неподалік від Бергамо...

Коли ми поверталися до групи, весь негатив ніби зник і поступився місцем чомусь важливішому – і розмова вже йшла не про поганий вчинок наших учнів, а про те, що сталося після. У ситуацію втрутилося щось більше, що очевидним чином виправило попередній негатив, і жодних повчань не знадобилося.

Коли ми повернулися, Роберто вирішив, що про нашу пригоду варто розповісти всім іншим. І тепер на тих, хто пережив це, дивилися – не те щоб як на героїв, але як на людей, з якими сталося щось справді величне.

Франко Небріні, «Від тата до сина»

Синод Православної Автокефальної Церкви Албанії обрав митрополита Корчинського Іоанна новим архієпископом Тирани, Дурреса та всієї Албанії

Митрополит Іоанн вважається духовним чадом покійного Архієпископа Анастасія – протягом 30 років він завжди був поруч з ним. Митрополит Корчинський був першим висвяченням Митрополита Анастасія, це був його особистий вибір для опіки над цією важливою Митрополією.

Митрополит Іоанн – компетентний ієрарх з високою богословською підготовкою, він є випускником Богословської школи Святого Хреста в Бостоні, з відмінним знанням англійської, албанської та грецької мов.

Докладніше: https://df.news/2025/03/16/shcho-vidomo-pro-novoho-predstoiatelia-albanskoi-tserkvy-ioana/

Public Orthodoxy – Піст: у чому його сенс?

«Найбільшою спокусою у наших стосунках з Богом є не зневіра, а забудькуватість. Ми не бачимо Бога віч-на-віч; у наших стосунках з Богом існує постійна присутність-у-відсутності. Легко відвернути нашу увагу від Бога, особливо у світі нескінченних відволікань. Піст – це як писання листів; це практика, яку ми здійснюємо, щоб тримати Бога в нашій свідомості, і, тримаючи Бога в нашій свідомості, ми даємо нашим стосункам шанс рости і поглиблюватися».

Читати: https://publicorthodoxy.org/ukr/2025/03/03/fasting-whats-the-point/

Дорогі друзі, у Софійського братства зʼявився акаунт у Тік-Тоці – підписуйтесь, коментуйте, ставте вподобайки!)

https://www.tiktok.com/@sofiyske_bratstvo/video/7482331171557346615

#цитата_дня
Гординя, плоть, лінь – триєдине джерело гріха, три основні виміри падіння світу і життя. І зруйнувати їх може лише Божа любов, що виливається в серця людей: любов – смирення, любов – чистота, любов – дія. "Якщо любите Мене…"

"Самі себе, і один одного, і все життя наше Христу Богові віддаймо…"

Протопресвітер Олександр Шмеман

Софійське братство зміцнює співпрацю з Всесвітньою радою церков (ВРЦ): свідчення про війну в Україні та Українське Православʼя

Софійський братчик, професор Андрій Смирнов, бере участь у першій очній зустрічі консультативної групи з питань Паломництва справедливості, примирення та єдності, яку вперше проводить Всесвітня рада церков (ВРЦ) з 13 по 18 березня у місті Коломбо, Шрі-Ланка.

За запрошенням Національної християнської ради Шрі-Ланки та у співпраці з Християнською конференцією Азії ця зустріч стала важливим етапом у її роботі, адже учасники переходять від віртуальних обговорень до глибшого діалогу, посилення взаєморозуміння та спільного визначення подальших кроків.

У перший день учасники дорадчої групи долучилися до Міжнародної консультації Християнської конференції Азії щодо геополітичних змін у Південній Азії, щоб більше дізнатися про ситуацію в Індії, Бангладеш, Непалі, Пакистані та Шрі-Ланці.

Дводенна консультація об’єднала 40 учасників із різних сфер: геополітичних аналітиків, науковців, журналістів, представників релігійних організацій і членів Дорадчої групи Паломництва ВРЦ. Разом вони досліджують, як трансформація геополітичного ландшафту регіону впливає на мир, справедливість та безпеку людей.

Південна Азія залишається одним із найдинамічніших і водночас найскладніших регіонів світу, що формується під впливом історичних процесів, економічних факторів, військового суперництва та соціально-політичної напруженості. Насильство, релігійний екстремізм, етнічні та релігійні конфлікти, економічна нерівність і зростаючі екологічні загрози лише загострюють геополітичні виклики регіону.

Консультація також приділяє особливу увагу питанням безпеки людей у Південній Азії та досліджує роль Церкви у пророчому свідченні та реагуванні на ці виклики.

___

Також працівники Відділу міжхристиянських відносин Софійського братства провели робочу зум-зустріч з директором Комісії Церков з міжнародних справ Всесвітньої ради церков (ВРЦ) Пітером Прувом, де обговорили майбутній формат співпраці.

Прості запитання:

Чого хоче від нас Бог?

Щоб ми Його любили, щоб прийняли Його як джерело, сенс і мету життя: «душа душі Моєї і Цар…».

Як можна полюбити Бога, де locus (місце) цієї любові?

У Його саморозкритті, самоодкровенні нам у світі та у житті. Вершина і повнота цього самоодкровення – Христос. Все «віднесене» до Нього. Заради цього – втілення, прихід у світ природи, часу, історії.

Отже, любов до Бога – це Христос. Радість про Нього. Любов до Нього. «Віднесення» всього до Нього. Збирання всього в Ньому. Життя Ним, пізнавання Його у всьому Святим Духом.

Церква – це можливість і дар цієї любові та життя. Амінь.

Протопресвітер Олександр Шмеман

Переклад «Молитви перед читанням новин» від о. Богдана Огульчанського («Молитва про правильне сприйняття інформації»)

Боже, моя душа, дана мені Тобою, відкрита, вразлива і беззахисна перед кривдами. Я потерпаю від щоденних прикрих новин, тому оточи мене Покровом Твого Світла, щоб я міг правдиво і відважно свідчити про рани і виразки світу цього, але сам був би захищений Тобою від них.

Дай мені зрозуміти, затямити, які знання і новини мені необхідні і душекорисні, щоб я не переповнювався ними аж до відчаю і безнадії.

Завдячуючи Тобі, я відкриваю себе стражданням і радостям цього світу, відчуваючи Сяйво Твого Божественного Покрову. Амінь.

Проповідь Лідії Лозової у неділю Торжества Православ’я 9 березня 2025 року, підготовлена для Центру православно-християнських досліджень Фордгемського університету (США) в рамках Великопісної серії «Православні науковці проповідують» (2025 р.)

Читати: https://sofiyske-bratstvo.org/lidiya-lozova-propovid-u-nedilyu-torzhestva-pravoslavya-9-bereznya-2025-roku/

#цитата_дня
Те, що для слідування за Христом потрібно «покинути», Христос ототожнює з майном і сім’єю. І справді, у падшому світі це два головні тягарі, які обтяжують людину, сковують її та стають перешкодами на шляху до Христа. Адже вони стали "ідолами".

Саме тому Христос говорить про них, бо саме у спотворенні цих двох основних "координат" людського життя розкривається вся глибина падіння людини і світу, їхнього відпадіння від Бога. Адже справа в тому, що і майно, і сім’я – від Бога.

При створенні світу Бог віддає його у володіння людині ("як цареві творіння…") і робить її володарем майна. І при створенні людини Бог створює для неї дружину, бо "недобре бути людині самій".

Але ось у чому і полягає падіння (первородний гріх): світ як "майно" людина захотіла для себе, а не для Бога, не для життя в Ньому, а дружину перетворила на об’єкт любові, відірваної від Божої любові, знову ж таки – "для себе".

Але ось Сам Христос віддає, залишає життя, але робить це для того, щоб воскресити його, звільнити від смерті, щоб воно перестало бути джерелом смерті, щоб життя запанувало і стало "поглинута смерть перемогою".

Протопресвітер Олександр Шмеман

Архімандрит Кирило Говорун: Пропозиція щодо майбутньої православної політичної теології

«…Теорії змови стають притулком ідей не лише для простих віруючих, а й для багатьох ієрархів і богословів. Вважаю, що одне із завдань майбутньої православної політичної теології – це викриття та деконструкція різних конспірологічних теорій, що поширюються в православному середовищі. Вона також має визнати, що різні помилкові теорії та політично-теологічні псевдоутворення формуються не лише під західним впливом, а й приховуються у нашій власній ідентичності, що складалася протягом століть».

Читати: https://sofiyske-bratstvo.org/propozycziya-shhodo-majbutnoyi-pravoslavnoyi-politychnoyi-teologiyi/

Ти постишся? Докажи це своїми справами.

Якими, питаєш, справами?

Якщо побачиш нужденного – подай милостиню;
якщо побачиш ворога – примирися;
якщо побачиш друга щасливим – не заздри;
якщо побачиш гарну жінку – пройди повз.

Нехай постять не лише уста, але й очі, слух, ноги, руки та всі члени нашого тіла.

Нехай постять руки, залишаючись чистими від крадіжки та користолюбства.
Нехай постять ноги, переставши ходити на беззаконні видовища.
Нехай постять очі, звикаючи не спрямовувати погляду на гарні обличчя і не задивлятися на чужу красу.

Святитель Іоанн Златоуст

Архімандрит Кирило Говорун: «Прихильники Трампа не думали, що все буде так страшно»

Частина 2

https://www.youtube.com/watch?v=OkfO23fG5J8

Архімандрит Кирило Говорун: Яке майбутнє в УПЦ (МП)?

Частина 1

https://www.youtube.com/watch?v=qEPHgOR3YO4

Дорогі друзі!

У цей непростий час для нашої країни ми підготували збірку молитов, яка, сподіваємось, стане підтримкою для кожного. Віримо, що вона допоможе не лише вистояти у цих випробуваннях, а й наблизити омріяну перемогу над ворогом.

До збірки увійшли молитви:
- за Україну,
- за воїнів,
- за перемогу,
- під час нашестя ворогів та багато інших.

Ці тексти – прості та щирі, наче псалми. Вони народжені вірою у Всемогутнього Бога – Захисника правди та справедливості, Джерела світла та любові.

Ознайомитися зі збіркою можна на нашому сайті Софійського братства:
https://sofiyske-bratstvo.org/molytvy-za-ukrayinu/

Нехай ці молитви стануть для всіх нас джерелом сили та надії! 🙏💙💛

Одна з характерних особливостей богослужіння Великого посту – читання чи спів Великого покаянного канону святителя Андрія Критського. Для багатьох вірян цей канон – чи не єдина відмінність великопісного часу від решти церковного року, адже у суботи та неділі під час Великого посту особливостей зовсім мало, а з буденних служб серед вірян найбільш популярні дні, коли читається канон св. Андрія Критського.

У практиці Східної Церкви цей канон прочитується частинами на великому повечір’ї з понеділка до четверга першої седмиці Великого посту, а на утрені четверга п’ятої седмиці, у день так званого «Маріїного стояння» — співається повністю. Кожен тропар канону, згідно з древньою традицією, супроводжується трьома земними поклонами. За виконання канону повністю кількість поклонів перевищує 750.

Великий покаянний канон належить перу святителя Андрія Критського (660-740) – візантійського ритора та гімнографа. Детальніше

Лист Митрополита Антонія Сурозького духовній доньці, рідні якої знайшли кілька років тому напередодні Великого посту.


«Дорога Т.!

Давно вже треба було відповісти на твій телефонний дзвінок і на твого сповідального листа, але «закатали сивку круті гори» — передпасхальний і пасхальний період. От тільки зараз дійшли руки до пера!

І перше, що хочу тобі сказати — ХРИСТОС ВОСКРЕС!

Воскрес Христос, і нове Світло влилося у весь Всесвіт, і більше немає безпросвітної темряви! Все пронизане Божественною присутністю, як залізо, витягнуте з вогню, палає жаром, світиться, перетворене — хоч і залишається залізом, а вогонь залишається вогнем. І тієї колишньої темряви вже більше немає, і «ніщо не може відлучити нас від любові Христової».

Твої гріхи — наче пил на дзеркалі: варто подути або, у гіршому випадку, протерти дзеркало — і не залишиться й сліду від пилу. Так і тут — не бійся себе, не уявляй, що Бог вистежує нас, бажаючи упіймати в гріху, викрити, покарати. Він дивиться на нас із жалем і любов’ю, радіючи нашій довірі більше, ніж засмучується через наші невдачі. На наші гріхи Він дивиться, як на хворобу — хворого не засуджують, а лікують, навіть пестять.

Те, у чому ти сповідаєшся, не може відірвати, відокремити чи навіть віддалити тебе від Бога, Який любить і тебе, як і все Своє творіння, усім Своїм життям і всією Своєю смертю.

Не бентежся, коли посковзнешся — встань, скажи Богові з довірливою усмішкою: «Знову посковзнулася! Прости! Але ж Ти все одно мене любиш!» — і йди далі.

Святий Тихон Задонський писав одному священнику, що до Царства Божого не йдуть від перемоги до перемоги, а здебільшого — від поразки до поразки. Але доходять до Царства Божого ті, хто після кожного падіння, після кожної поразки встають, отряхуються і поспішають уперед. Застрягають на шляху лише ті, хто після падіння, замість того, щоб швидше надолужити згаяний час, сідають на узбіччі й безцільно, безплідно оплакують свої невдачі.

Тож у Світлі й Силі Воскреслого Христа, «забуваючи минуле і спрямовуючись уперед» — іди з радістю, бо і тебе любить Христос, і ніщо не зможе перемогти Його любов!

Нехай береже тебе Матір Божа!

Люблячий тебе, Антоній, митрополит Сурозький

1 травня 1990 року»

Святитель Іоанн Златоустий: При вступі в піст

https://youtu.be/Ubc8Qg8FmYM?si=gar7g4QevU8i07wM