Садок вишневий вже без хати,
Дрони над вишнями гудуть…

Війна невблаганно переписує весняну класику поезії та інколи створює іншу красу — ефектної помсти москалям.

Десь на Харківщині кацапи вирішили сховати свого «300» у найближчому до окопів садочку, що буйно розквіт.

Групу засік наш дрон-розвідник, і вже невдовзі садочок став вибуховим від скидів. А потужні розриви були дивовижно схожі на квітучі крони...

Ось такий день підара: побачити красу України та здохнути.

Бойові «пташки» об’єднаних сил Залізної бригади цілодобово несуть вогонь з небес для свинособачого війська.

Тут здобич різних підрозділів БПЛА. Побратими-прикордонники ударами FPV знищують та трощать автомобілі, а пілоти групи Cazy Cats стрілецького батальйону знайшли в лісі ворожу апаратуру та й зробили їй гаплик.

Нарешті наші нічні мисливці скинули на укриття підарів «запальничку». Палало довго і красиво. Картина на ранок — схованка згоріла до біса!

Воїни Залізної бригади — про свою зброю і про себе.

Валентин, 30 років, солдат. Рота ударних безпілотних авіаційних комплексів (РУБпАК).

Нескінченні хвилі кацапів накатують на позиції наших оборонців. Москалі просочуються, наче сморід, накопичуються, щоби потім атакувати. Тому так багато роботи у дронарів об’єднаних сил Залізної бригади.

Вогневий дайджест відкривається знищенням КАМАЗу окупаційної армії. Це здобич екіпажу FPV побратимів-прикордонників.

Другий епізод — утилізація рашистів-штурмовиків, які сховалися між двома зруйнованими будівлями. Тут відпрацювали кількома дронами-камікадзе, зокрема, екіпаж Ingul роти ударних безпілотників (РУБпАК), а також група «Санітари» артилерійської розвідки (БУАР).

Треба бачити це запальне «шоу»: один підар горить, другий махає палицею… Там вони і здохли: справу завершив пілот дрону ще одного підрозділу.

-------------------
На обкладинці — малюнок Андрія Єрмоленка.

Підрозділи БПЛА Залізної бригади регулярно поповнюють воїни, які пройшли крутий вишкіл у Drone Force — Центрі рекрутингу та підготовки фахівців безпілотних систем Сухопутних військ ЗСУ.

Один з випускників проєкту Drone Force — 54-річний Віталій з позивним «IZGOY». Народився в Золочівському районі Харківської області. Працював слюсарем на науково-виробничій фірмі «Анкор-Теплоенерго» у Харкові, де виготовляють теплообмінники. Технічні навички та досвід стали в нагоді у військовій службі.

У 2022–2023 роках служив у роті охорони при Золочівському ТЦК. Рота на 99 відсотків була з добровольців, здебільшого місцевих, які на початку повномасштабного вторгнення росії серед перших зустріли ворога.

Бажання приєднатися до Залізної бригади Віталій мав давно, адже тут служать знайомі. Після підготовки в Drone Force можна обирати військову частину, і наш герой доєднався до 3-ї танкової. Приємним бонусом стало те, що всі члени екіпажу навчаються на дронах типу «Mavic».

Маючи сертифікат пілота, також виконує обов'язки водія, доставляючи екіпаж на позиції для запусків. Головними вимогами до водія в підрозділі БПЛА Віталій називає такі:

- глибоке розуміння принципів роботи автомобіля;
- навички техобслуговування та ремонту транспорту;
- готовність до роботи в складних умовах та швидка адаптація до змін;
- бажання навчатися новим технологіям, зокрема керуванню БПЛА.

Захисник додає — треба бути готовим, що окрім виконання бойових завдань треба постійно ремонтувати автомобіль, бо «бездоріжжя, вибоїни, ями, уламки…».

Віталій відзначає позитивну атмосферу в колективі: «Командування ставиться, як до людей, цінують хлопців». Додає, що командири прагнуть забезпечити усім необхідним та сприяють професійному зростанню бійців, відправляючи їх на навчання. Відзначають тих, хто старанно працює.

Зокрема, Віталія призначили командиром відділення, тому в Drone Force пишаються його досягненнями та визнанням.

(Матеріал підготовлений Drone Force).

------------------
На світлині — Віталій (крайній ліворуч) з побратимами.
-----------------
Хочеш стати спеціалістом БПЛА? Заходь за посиланням на сайт Drone Force та залишай запит https://landforces.mil.gov.ua/df

#Drone_Force #оператори_БпЛА #оператори_НРК #доєднатися_до_ЗСУ

На фронті завжди раді подарункам з тилу, особливо тим, що допомагають скорочувати поголів’я загарбників-московитів.

Від початку великої війни Залізна бригада, у лавах якої воюють багато мешканців Хмельниччини, постійно відчуває шефську опіку подолян. Зокрема, громада обласного центру регулярно передає нашим підрозділам дрони, РЕБ та іншу актуальну допомогу.

Днями Хмельницька міська рада передала чергову партію «бойових пташок»: двадцять FPV-дронів, а також три квадрокоптери DJI Mavic 3 Pro загальною вартістю понад 400 тисяч гривень. Сердечно дякуємо хмельничанам, особисто міському голові Олександру Симчишину та його команді.

Водночас судді Хмельницького Апеляційного суду закупили для 3-ї танкової інструменти та будівельні матеріали для інженерного обладнання позицій. Цю допомогу надали: Сергій Болотін, Ала Корніюк, Андрій Костенко, Лариса Кулеша та Інна П’єнта.

Маскувальні сітки та смаколики передали «залізним» воїнам хмельничанки з громадського руху жінок «Яворина» (керівник Тетяна Бондарчук), добродії з ГО «Волонтери Поділля», а також волонтери Центру допомоги армії з Черкас.

Благодійний фонд MK Foundation продовжує посилювати мобільність наших підрозділів. Протягом місяця Фонд передав вже другий автомобіль.

Допомагає підтримувати автотранспорт бригади громада Ярмолинеччини Хмельницької області. Дякуючи наполегливості організаторки зборів Галині Ковалик та пожертвам небайдужих громадян закуплені запчастини для ремонту автівки одного з бойових підрозділів.

Давні друзі військової частини допомагають закривати й інші потреби. Зокрема голова Хмельницької обласної ради Віолета Лабазюк вручила капелану Залізної бригади протоієрею Ігору Ковалику сертифікат від Благодійного фонду сім’ї Лабазюк «Ми поруч» на придбання меблів для духовного центру бойового з’єднання.

Лицарі Залізної бригади красно дякують усім помічникам. Все буде Україна!

Щодня наші душі обпалює війна: картини втрат, страждань і терору московитів проти цивільних українців. Де брати душевні сили триматися та боротися?..

Багатьом воїнам Залізної бригади додає віри та сил спілкування з капеланом — протоієрем Ігорем Коваликом. Така нагода була, зокрема, у Вербну неділю, яка відкриває тижневий шлях до світлого Великодня.

Капелан проголошував молитви на освячення верби, сповіщав наближення свята Воскресіння Христова та нагадував, що Христос переміг смерть своїм воскресінням, тому воїни мають вірити, що з Божою поміччю обов'язково переможемо агресора, який подібно бісам прийшов на нашу землю чинити зло.

Серед гілочок верби символічними були роздані бійцям іконки Архангела Михаїла з мечем. Як і архистратиг з Господнім військом ангелів, наші лицарі здолають диявола та його посіпак.

---------------
Світлини — Євген Жуков.

Загартована великою війною українська оборонна індустрія тепер об’єднана брендом «ЗБРОЯ» (ZBROYA). Цей бренд доводить світові, що «ЗБРОЯ» — це розумна сила та знак якості.

Залізна бригада пишається зразками вітчизняного озброєння та техніки, арсенал яких постійно зростає. Сьогодні покажемо як давно освоєне, так і дещо з новенького.

Першими можна назвати дрони – від маленьких FPV до потужних бомберів та універсальних БПЛА. Серед останніх — крилатий Panisher («Каратель»). Може летіти на 45 кілометрів, проводити розвідку, підтримувати логістичні та інші операції, а також скидати боєприпаси на голови окупантів.

На землі працюють роботи, а комплексні рішення доповнює апаратура РЕБ. Серед роботизованих систем найбільший — TerMIT. Низькопрофільний всюдихід, який може застосовуватися для евакуації пораненого та перевезення вантажів, а зі спеціальними модулями — для мінування чи стрільби.

А найбільший зразок української оборонки — це, звісно, легендарний танк «Оплот», створений в Харкові. 50 тонн гордості!

Сьогодні Україна відзначає День зброяра. Дата надзвичайно символічна: саме 13 квітня 2022 року дві українські протикорабельні крилаті ракети Р-360 «Нептун» знищили флагман російського флоту — крейсер «москва».

З тих пір вітчизняний оборонно-промисловий комплекс виріс в рази та забезпечує Силам оборони третину озброєння та техніки.

Легендарна ракета теж суттєво «підросла»: вже уражає ворога «Довгий Нептун», де бойова частина зросла зі 150 кг до 350, а дальність польоту — з 280 до 400 км.

Вітаємо та бажаємо наснаги нашим зброярам!

Зброя без людини — це просто метал. Людина без зброї — це проста здобич для ворога.

Воїни Залізної бригади — про свою зброю і про себе.

Олексій Ксеник, 24 роки, солдат. Танковий батальйон.

У пам’яті побратимів Андрій Дем’янюк залишиться веселим, доброзичливим парубком, надійним товаришем, толковим механіком-водієм танку та сміливим воїном, який не дожив до свого 30-річчя.

Народився Андрій на Хмельниччині, у селі Жуків Славутського району. Згодом родина переїхала на Черкащину, де закінчив школу та продовжив навчання у професійно-технічному училищі. Обрав шлях хлібороба-механізатора.

Втім, деякий час після ПТУ працював у магазині будматеріалів, але згодом любов до техніки взяла своє - влаштувався до агрофірми «Світанок», що у селищі Стеблів. Там у лютому 2022 року застала хлопця страшна звістка про широкомасштабний напад на Україну московських виродків.

Декілька разів поривався піти добровольцем, але керівництво агропідприємства, цінуючи працьовитого механізатора, вмовляло його не поспішати: у тилу теж потрібно працювати для забезпечення армії продуктами.

Проте, коли на початку літа 2024 року прийшла повістка з ТЦК, Дем’янюк вже все вирішив. Швидко зібрався і вже незабаром у навчальному центрі опановував близьку спеціальність механіка-водія танка. Після навчання потрапив до Залізної бригади на Харківщину.

Кмітливий, веселий і комунікабельний новачок швидко влився у колектив. Товариші по зброї і командири відразу ж помітили у Андрія працьовитість, відповідальність та хист до техніки.

«Він завжди щось крутив, лагодив і налаштовував. Дуже любив свою бойову машину, - згадують побратими. – Часто повторював, що його танк має працювати, як швейцарський годинник. А ще захоплювався музикою – вона супроводжувала його всюди».

Він також швидко розкрився як рішучий та грамотний воїн, який неодноразово виручав екіпаж майстерним водінням. Командування вважало його кращим мехводом танкової роти.

Старший механік-водій солдат Андрій Леонідович Дем’янюк загинув 4 квітня 2025 року під час виконання бойового завдання…

На Черкащині зустрічали земляка-героя, що повернувся на щиті, навколішки. Поховали Андрія 8 квітня на цвинтарі селища Стеблів.

Щиро співчуваємо та розділяємо біль батьків, рідних, близьких та друзів відчайдушного воїна. Пам'ять про нього навічно залишиться в наших серцях. Помстимося!

Загарбники лізуть і лізуть наче таргани. Та всюди їх дістають з неба і на землі бійці об’єднаних сил Залізної бригади. Сьогоднішній вогневий дайджест забезпечили прикордонники та піхотинці.

Пілоти бомбера прикордонного загону вночі скинули потужний боєприпас на скупчення кацапів. А вдень дрон-розвідник зафіксував наслідки нічного удару — підари таскали мішки з трупами.

Пілоти групи Crazy Cats стрілецького батальйону знайшли в лісі замаскований броньований «Урал» та дроном-камікадзе розтрощили машину.

Також «Скажені котики» вирахували москальську солдатню, що тинялася поблизу зруйнованих будівель. Там і завалили русню. Що не доробив FPV, завершили наші піхотинці автоматним вогнем.

Повернення після СЗЧ або дезертирства. ДБР роз’яснило оновлений алгоритм дій для військовослужбовців, який почав діяти з 1 березня 2025 року.

⚠️ Якщо самовільне залишення частини до 3 днів.

▪️Кримінальне провадження не порушується;
▪️Військовий може повернутися до частини, яку залишив;
▪️При поверненні відновлюються виплата грошового та здійснення продовольчого, речового, інших видів забезпечення.

⚠️ Якщо СЗЧ понад 3 дні.

Вчинено вперше і військовослужбовець бажає повернутись на службу:

▪️Порушується кримінальне провадження;
▪️Військовий особисто звертається через застосунок Армія+ до командира (начальника) військової частини (установи) та отримує письмову згоду на подальше проходження служби;
▪️Військовослужбовець подає до прокурора, органу досудового розслідування (ДБР або Нацполіції), суду клопотання про намір повернутися на службу та додає письмову згоду командира;
▪️До суду направляються матеріали для звільнення такого військовослужбовця від кримінальної відповідальності, яким приймається відповідне рішення;
▪️Військовослужбовець надає командиру рішення суду та повертається на службу.

Вчинене повторно або військовослужбовець не бажає повернутись на службу:

▪️Порушується кримінальне провадження;
▪️Військовослужбовця розшукують і затримують;
▪️Військовослужбовцю обирається запобіжний захід;
▪️Стосовно нього направляється до суду обвинувальний акт;
▪️Судом виноситься вирок (за вчинення СЗЧ передбачено покарання у вигляді позбавлення волі від 5 до 10 років).

❗️Усім буває важко. Але повернення — це сміливість, яка теж заслуговує на повагу. Не бійся зробити крок назустріч побратимам і собі.

Досвідчені, вдумливі, славні... Лицарські обличчя Залізної бригади.

------------------
Світлини — Сергій Карпець.

Тут знаходиться ще одна больова точка бойової сім’ї Залізної бригади — місце загибелі розвідника Едуарда Садомського. На третю річницю трагедії на честь героя встановили меморіал.

4 квітня 2022 р. на Харківщині п’ятеро розвідників їхали на на бойове завдання. Поблизу села Дмитрівка, проїжджаючи дамбу, машина підірвалася на протитанковій міні. 48-річний Садомський загинув, решта отримали поранення.

4 квітня 2025 р. тут відбулася зворушлива подія. Сім’я Едуарда Леонідовича разом із земляками привезли з Ярмолинець гранітний хрест. Його встановили разом з прапорами розвідроти та бригади.

Квіти до пам’ятного знаку першими поклали дружина та донька героя — Леся Михайлівна та Богдана. Капелан відслужив панихиду, а воїни 3-ї танкової віддали військові почесті. Спогадами ділилися побратими з позивними «Фіма» та «Адвокат», які в той роковий день 2022-го були в машині разом із Садомським...

Честь та вічна слава розвіднику!

----------------------
Відеосюжет — Віктор Чіпчар.

Зброя без людини — це просто метал. Людина без зброї — це проста здобич для ворога.

Воїни Залізної бригади — про свою зброю і про себе.

Юрій Євтушенко, 44 роки, старший лейтенант. Самохідний артилерійський дивізіон гаубиць 2С3 «Акація».

Вогневу карусель продовжують бойові «пташки» Залізної бригади. Тут атакують москалів заряджені вибухівкою FPV-дрони артилерійської розвідки (БУАР, екіпаж Flint) та груп Crazy Cats і Crazy Bees стрілецького батальйону. Вони перетворюють схованки підарів на їхні могили.

На завершення наш дрон доставив з небес російській свинособаці персональний «білет» до пекла.

Увесь арсенал Залізної бригади цілодобово задіяний для знищення російських окупантів. Перші епізоди у сьогоднішньому вогневому дайджесті – робота самохідного артилерійського дивізіону.

Гаубиці 2С3 «Акація» калібру 152 мм вдень і вночі трощать кацапські позиції та укриття.

За плечима кожного в цьому строю новобранців Залізної бригади — великий життєвий досвід та біографія трудівника, що допоможе адаптуватися у війську. І у кожного за спиною сім’я, яку треба захистити.

Військова присяга, яку днями прийняла чергова група мобілізованих, зміцнює дух та відповідальність в справі оборони рідної землі від скажених окупантів-московитів.

Бойова сім’я 3-ї танкової вітає нових побратимів! Бажаємо вам мужності, удачі, з честю виконати військовий обов’язок та повернутися додому живими і неушкодженими.

--------------
Світлини — Олег Сенчук.

Коли він зателефонував з фронту та запропонував вийти за нього заміж, вона не вагаючись погодилася, але лише за однієї умови…

* * *

Історія кохання Андрія та Анастасії, як і будь-які подібні, — унікальна. Але також має спільну рису з історіями їхніх українських ровесників. І це — велика війна, яка додала нашій молоді небачених випробувань.

Вони познайомилися в 2021 році у супермаркеті. Там юнак працював, отримавши фах маркетолога у Тернопільському національному технічному університеті, а дівчина, ще студентка, влаштувалася на роботу. Керівництво доручило Андрію взяти шефство над Анастасією.

«Мені важко пояснити, як то все сталося, — посміхається Андрій. — Почав допомагати Насті, а вже за кілька днів відчув, що мені хочеться частіше бачити її усмішку, спілкуватися. Якась невідома сила тягнула до неї. Але головне — її очі. Можна сказати, що я втонув в її очах».

«Він мені дуже допомагав на роботі, — згадує Настя. — Я відразу зауважила, який він комунікабельний, добрий, до кожного має індивідуальний підхід. Але, мабуть, найбільше мене підкупило його чудове почуття гумору, яке допомагає вирішувати найскладніші проблеми. Так я закохалася».

Перше побачення, квіти, прогулянки містом, розмови, розмови, розмови… Все це зміцнювало паростки кохання. Вже за місяць Андрій запропонував Насті жити разом цивільним шлюбом. Орендували у Тернополі квартиру і почалося тихе, щасливе сімейне життя.

«Це був, мабуть, один з найкращих періодів мого життя, — згадує Анастасія. — Я все більше пізнавала Андрія та пересвідчувалася, що він у мене найкращий. Графік роботи у нас був досить напружений, я втомлювалася, але вдома завжди мала повну підтримку й усіляку допомогу.

Він не лише допомагав мені по господарству, а вчив правильно сприймати труднощі, філософськи ставитися до них і правильно розраховувати сили. Я ще більше закохувалася в нього».

Щасливе життя тривало менше року: в лютому 2022 року прийшла з московських боліт велика біда. Молодята ще міцніше трималися один за одного, хоча довелося урізати свої потреби, бо частину зарплати Андрій і Настя жертвували на підтримку ЗСУ.

Навесні 2023 року Андрій отримав повістку. Сприйняв спокійно, як і належить чоловіку — потрібно йти захищати країну. А для Анастасії дуже важко далося усвідомлення, що коханий вирушає на війну.

«Я все розумію, що треба захищати країну, але у той момент, мені було дуже боляче, — згадує Настя. — Я плакала, у голову лізли усілякі думки. Я була ніби вся розбита. Але згодом змогла опанувати себе і включити раціональне мислення, сприйняти ситуацію так, як потрібно».

Після прискорених офіцерських курсів у Києві молодший лейтенант Трофимлюк червні 2023 року прибув на Харківщину в танковий батальйон Залізної бригади.

Для коханої потяглися дні, сповнені тривоги. «Живою водою» для її спраглої душі були лише його телефонні дзвінки. В березні цього року черговий дзвінок став особливим: Андрій запропонував взяти офіційний шлюб.

Вона була трохи ошелешена, втім швидко опанувала себе та погодилася, але лише за однієї умови! «Мені важко пояснити, чому я так вирішила, — сміючись згадує Настя. — Сказала Андрію, що згодна тільки, якщо не чекатимемо твоєї відпустки, а я приїду до тебе і там візьмемо офіційний шлюб».

У нагоді стали вишиті сукня та сорочка індивідуального пошиву, які Настя, ніби передчуваючи щось, забрала у майстра за кілька днів до пропозиції коханого.

Тиждень тому, 26 березня, молодята оформили офіційний шлюб у фронтовому Харкові, куди командування відпустило лейтенанта Трофимлюка, офіцера групи психологічного супроводу та відновлення танкового батальйону, у коротке звільнення. На церемонії були присутні лише троє побратимів нареченого.

«Ми ще раніше домовлялися, що у нас не буде гучного весілля, — говорить Анастасія. — Коли Андрій приїде у відпустку, повечеряємо у тісному колі рідних. Цього досить. Та на все життя залишиться пам'ять про те, де ми взяли шлюб. Буде про що розповісти дітям».

Воїни Залізної бригади — про свою зброю і про себе.

Рустам Азізов, 35 років, солдат. Танковий батальйон.

Стріляй і рятуй — таким був стержень недавнього бойового вишколу новобранців одного зі стрілецьких батальйонів Залізної бригади.

Заняття проводили досвідчені інструктори та офіцери-психологи. Бійці перш за все тренувалися рятувати себе та побратимів у разі поранення: накласти турнікет, відповзти з-під обстрілу, винести 300-го групою або на собі…

Психологи доступно пояснювали, як боротися зі страхами та допомогти товаришу, у якого ознаки «бойового стресу», як рятувати свою психіку в пекельних умовах війни.

Кульмінацією стали вправи на вогневому рубежі. Тут алгоритм простий: стріляй влучно, знищуй окупантів — рятуй своїх!

---------------
Зйомка — Сергій Карпець та група інструкторів.

Вчора наших воїнів вчергове порадували бліц-концертом музиканти «Культурного Десанту» - теж військовослужбовці, але інших бригад.

Торік цей квартет грав перед танкістами Залізної бригади, а нині гостей приймав ремонтно-відновлювальний батальйон.

Виступали: старший лейтенант Роман Некрасов (акордеон, вокал), старший солдат Олексій Бутенко (вокал, сопілка), солдат Юрко Миронець (екс-учасник гурту «Тінь Сонця», вокал, бандура) та солдат Володимир Шікало (кахон, вокал).

Концерт, а скоріше — творча зустріч — тривала годину. Звучали українські хіти, музиканти розповідали про свої інструменти, поїздки та думки про війну.

Окрім надихаючих пісень, дарували побратимами з 3-ї танкової книги. По-перше, друковані видання, які «Культурний Десант» отримує в дар від співгромадян та меценатів. По-друге, — промокоди для доступу до електронної бібліотеки для захисників.

----------------
Відео- та фотозйомка — Сергій Карпець.
Сайт «Культурного Десанту» — https://culturalforces.org/military/

Зброя без людини — це просто метал. Людина без зброї — це проста здобич для ворога.

Воїни Залізної бригади — про свою зброю і про себе.

Йосип Попадин, 30 років, солдат. Самохідний артилерійський дивізіон гаубиць «Акація».

Щирі, віддані, стійкі... Лицарські обличчя Залізної бригади.

--------------
Світлини — Сергій Карпець.

«Борись, щоб перемогти», «Битва за Перемогу» — так можна перекласти назву музичного треку «Fight to Win», яким заряджені чергові відео знищення москалів.

Запальна збірка об'єднала здобутки різних підрозділів БПЛА Залізної бригади. Наприклад, нічне полювання — це екіпажі роти ударних безпілотників (РУБпАК), які скидають на голови кацапів потужні боєприпаси.

Денну роботу дронарів демонструють екіпаж Flint артилерійської розвідки (БУАР), а також хлопці з FPV-групи Crazy Cats стрілецького батальйону. Перші підривають через дах кубло свинособак, а другі підпалюють дроном-запальничкою дах будинку, де підари зберігали БК.

Пожежа спричинила детонацію: рвануло так, що рознесло дві хати. Від окупантів-«квартирантів», напевне, лишился тільки шапки…

Вночі холоднеча ще відбілювала землю та мітила сніжинками жерла гармат. Вдень сонце брало своє, і танкісти бралися до роботи. А потім відпочивали…

Фронтові будні Залізної бригади. Харківщина.

--------------
Світлини — Сергій Карпець.