Тим читачам, яким цікаво спостерігати за нашим каналом, пропоную зайти до нашого чату. Тут ви зможете поговорити з адмінами переписуючись і посидівши разом з нами в голосівні. Пропоную не гаяти час та долучись до спілкування. 🌟

🌟 | Зайти до нас в чат |🦁

�� | Зайти до нас в чат |🦁

🌟 | Зайти до нас в чат |🦁

Все добре : в найближчий час постараюсь відродити тут активчик.
Постараюсь тут більше розповідати ще про Болбочана

Вас вітає редакція УНМС!
Діяльність нашого каналу спрямована на поширення традиціоналістичних, консервативних ідей. Також ми робимо пости на історичну тематику, що є дуже важливою для нашої ідеології та й в цілому для нас всіх.
УНМС

Перешли будь ласка це повідомлення.

Друзі, все добре. Я думаю Віктор принесе більше користі для цього каналу, ніж я. Саме тому я довірив канал "Галицький Гетьманець" йому.

Вітаю вельми дорогі мені підписники, хочу оголосити, що від сьогодні Галицький Гетьманець переходить у руки власника каналу "Записки Рояліста". Прошу – ніякої паніки чи переживань, адже тематику канал не змінюватиме та продовжить бути гетьманським.Але тепер канал називатиметься "Гетьманська Парадигма" та стає філією Записок Рояліста. Нові пости очікуйте згодом.🌟
{✍️} | Стосовно чату:
Щоб активізувати спілкування основним чатом буде Роялістський чатівник

{🌟} | Ваш любий Шанровський

Слава Україні!

Три роки тому розпочалося повномасштабне вторгнення росії. Українська армія мужньо захищає нашу державу, не дозволяючи ворогу перемогти.

Це звернення до моїх підписників. Багато хто з нас втратив віру в перемогу. Але не варто опускати руки! Ми повинні йти до кінця, вірити в перемогу, як вірили у 2022 році. Цього року Україна зіштовхнулася з багатьма викликами, одним з яких є ситуація з Трампом. На мою думку, Україна та Президент Зеленський не повинні йти на поступки Сполученим Штатам. Нам потрібно покластися на власні сили та на підтримку Європейського Союзу.

Україна переживає найважчий період в своїй історії, подібно до того, як це було сто років тому. Але, як і тоді, ми продовжуємо боротьбу, незважаючи на спроби інших держав використати або знищити нас. Українці – це нація, яка пережила століття під гнітом ворожих держав, яку намагалися асимілювати, знищити, морити голодом. Але ми вистояли тоді, і вистоїмо зараз! Слава Україні! Героям слава!
🤍🤍🤍🤍��🤍🤍🤍
Галицький Гетьманець

🇺🇦НЕВДАЛА СПРОБА ДЕРЖАВНОГО ПЕРЕВОРОТУ В УКРАЇНСЬКІЙ ДЕРЖАВІ🇺🇦

Спроба гетьмана Павла Скоропадського залучити на свій бік російське офіцерство обернулася катастрофою. Призначення головнокомандувачем популярного серед офіцерів генерала Федора Келлера, як згодом визнав сам гетьман, стало фатальною помилкою. Келлер, замість лояльності, розпочав таємні переговори з Добровольчою армією, готуючи державний переворот. Всього за дев'ять днів Скоропадський був змушений замінити його на генерала Олександра Долгорукова, свого колишнього сослуживця з Кавалергардського полку. Проте, за короткий час перебування на посаді, Келлер встиг завдати значної шкоди. Його антиукраїнські дії, такі як наказ про білі опаски під кокардами для відрізнення від "банд" (за спогадами полковника Всеволода Петрова), викликали обурення як серед українських, так і серед російських військових. Українські частини протестували проти відсутності жовто-блакитних кольорів, а російські – проти відсутності триколору. Офіцери, вдягнувши стару царську форму, завісили місто російськими прапорами та знищили пам'ятник Тарасу Шевченку. За свідченнями очевидців, зокрема фінського посла, українська мова зникла з київських вулиць, люди боялися її вживати. Скоропадський, незважаючи на зусилля, так і не став "своїм" для російських офіцерів, залишаючись лише меншим злом у порівнянні з більшовиками та "мужицькою Директорією". Російські військові формування в Києві відкрито позиціонували себе як частина Добровольчої армії. Таким чином, спроба заручитися підтримкою російського офіцерства призвела до підриву позицій гетьманату та прискорила його падіння.

😳Галицький Гетьманець Папка😳
😎Галицький Гетьманець Boost😎

🇺🇦Альянс Української Держави гетьмана Павла Скоропадського та Війська Донського💂‍♂️


Успішне укладення договору між Українською Державою гетьмана Павла Скоропадського та Військом Донським стало результатом особистих контактів Скоропадського та Черячукіна, які позитивно відгукувалися один про одного у своїх спогадах. Розпад Російської Імперії та Брестський мир призвели до появи двох течій у Білому русі:

• Добровольча армія, що прагнула відновлення "Единой России"
• Позиція Скоропадського та Краснова, які розуміли неможливість цього та необхідність об'єднання зусиль проти більшовиків.

Отаман Краснов ще 5 травня 1918 року, відразу після обрання, направив до Києва свого представника з метою встановлення контактів з Україною. Він підкреслював важливість військової допомоги від України, зокрема, запитуючи значні кількості зброї та боєприпасів. 28 травня Краснов запропонував обмін: авіаційну підтримку від України в обмін на трактори, вугілля та тісний союз на основі федерації. У серпні 1918 року відбулася значна поставка зброї та боєприпасів з України на Дон. Після офіційного визнання Війська Донського постачання значно розширилося, включаючи авіацію та іншу техніку. Пік поставок припадав на жовтень-листопад 1918 року, після чого різко скоротився через перерву залізничного сполучення. Крім прямих поставок, Скоропадський, за участі німецького командування, направляв на Дон добровольчі загони, такі як "Південна армія", з метою підтримки Краснова у його боротьбі з більшовиками. Успіхи Донської армії до вересня-жовтня 1918 року дозволили встановити контроль над більшою частиною дореволюційної території Війська Донського. Однак, повстання Директорії підірвало союз між Україною та Доном, перешкодивши створенню ефективного спільного фронту проти більшовиків.

➿➿➿➿➿➿➿➿➿➿➿➿
😳Галицький Гетьманець Папка😳
😎Галицький Гетьманець Boost😎

Наступного дня німці розташували артилерію, націлену на позиції Болбочана і висунили ультиматум: 1) Здача зброї і всього військового майна; 2) Вихід з Криму на правах інтернованих; 3) розпуск добровольців, набраних на території Криму. За спогадами Б. Монкевича, німці питали П. Болбочана чому він не хоче показати їм наказ даного йому Вищою українською командою, на підставі якого він проводить наступальні операції в Криму, адже Українське Військове Міністерство заперечує надання ним такого наказу. Наказ у Болбочана був не тільки таємним, але й "написаний у таких виразах відносно німців, що він не міг його надати". Тому Болбочан відповів, що йому було надане усне розпорядження Натієвим. 26 квітня він, незважаючи на протидію німців, зв'язався з Києвом, але безрезультатно. І нарешті, о 2-й ночі 27 квітня він вийшов на зв'язок з військовим міністром УНР. Жуковський почав цілу промову, але його перебив Болбочан і вимагав від нього конкретної відповіді, що йому робити з німецьким ультиматумом, і чи правда що уряд не визнає наказу зайняти Крим. Жуковський намагався перевести розмову на інше, але будучи ще раз запитаний про подальші дії Кримської похідної групи, коротко відповів: " Прийняти вимоги німців ". На цьому Кримська операція Болбочана завершується, і він повертається до Мелітополя. Таке невміння Києва ухвалювати складні рішення, ледь не призвело до трагедії військ УНР в Криму.

Галицький Гетьманець. Папка
Галицький Гетьманець Boost

КРИМСЬКА ОПЕРАЦІЯ ПЕТРА БОЛБОЧАНА

10 квітня 1918-го року перед командувачем Окремої Запорізької дивізії Олександром Натієвим було поставлене таємне завдання - сформувати похідну групу і відправити її на Крим, випередивши німців. Саме так стартувала одна з найуспішніших військових операцій Української Народної Республіки. До складу Кримської похідної групи увійшли 2-ий Запорізький піший полк Петра Болбочана, два дивізіони бронемашин, важкий гарматний дивізіон, а також харківський партизанський загін І. Любяницького. Трішки пізніше, а саме 12 квітня, до них приєдналися кінно-гайдамацький полк імені Костя Гордієнка ( очолюваний Всеволодом Петрівим ), кінно-гірський дивізіон Олекси Алмазова та курінь Олександра Козьми. Кримська похідна група, разом із добровольцями налічувала більш ніж 9 тисяч багнетів та шабель, пів дюжини гармат та 2 бронепотяги. Очолив кримську похідну групу Петро Болбочан. Кримська група почала свій шлях на Крим з Харкова, звідти вона рушили на Синельникове, в якому ледь не сталася сутичка з австрійськими військами. Австрійське командування не мало бажання пропускати українців, тож Петро Болбочан наказав ешелонам не зупинятися, що призвело до поранення бійців з обох сторін. 16 квітня українські війська після невеликого бою зайняли залізничну станцію Олександрівська. Звідти Кримська група рушила на Мелітополь. Зрозуміло що крім українців на Крим наступав також 52-ий німецький корпус, який згідно наказу №41 від 14 квітня 1918-го року, вже 18 квітня почав штурм Перекопу ( на момент штурму чисельність німецьких вояків становила 30-ти тисяч осіб, абе згодом вона виросте до 50-ти тисяч. Того ж дня Кримська група розгромила "товаришів" на північ від Мелітополя, чим змусила Дроздовского відступити. Наступного дня німці зайняли Армянськ, а вже до ночі - Джанкой, проте контрудар "червоних" змусив їх трішки зупинитися. 20 квітня Петро Болбочан прибув до Чонгара і по телеорафу видав себе за командира одного із "червоних" підрозділів, завдяки чому у ніч з 21 на 22 квітня українська мотодрездина від виглядом радянської спокійно проїхала замінований Чонгарський міст і відкрила вогонь по тилах "червоних", ті не підірвавши моста втекли. 22 квітня Кримська група на чолі з Петром Болбочаном наздогнала німців у Джанкої. Німці всіляко намагались перешкодити подальшому просуванню українських військ, але все марно. Вони почали допитувати українців куди вони прямують, на що отримали відповідь - В Тавричеську губернію.
Червоні почали відступати на Сімферополь - Севастополь і Феодосію - Керч. 19-20 квітня кримськотатарські повстанці зайняли кілька сіл на південному березі Криму, а вже 21 квітня вигнали більшовиків з Алушти. 22 квітня узбережжя аж до самої Ялти зайняли загони колишніх ескадронів. Нажаль, 24 квітня більшовики знову захопили Алушту за допомогою свого флоту, в самій Алушті вони влаштували різанину, у відповідь повстанці вивезли радянський уряд Республіки Тавриди, після чого розстріляли його. 24 квітня Кримська група увійшла в кримську столицю - Сімферополь. Наступного дня українська кіннота взяла Бахчисарай. Всеволод Петрів закріпився над дорогою Алушта - Сімферополь, а також уклав угоду про військову співпрацю з кримськотатарським повстанським "урядом". Здавалось би все, Крим став частиною України. Навіть український посол Микола Левитський 24 квітня наголосив, що Українська Народна Республіка вважає Крим своєю територією, а мусульманам півострова будуть забезпечені їхні права. 23 квітня, зважаючи на новий курс уряду УНР Місников віддав розпорядження підняти прапори України на кораблях та на урядових будівлях по всьому півострову. 24 квітня німецькі війська оточили Болбочана, після чого представники 52-го корпусу в Сімферополі зажадали від Болбочана негайного припинення наступу. Той погодився відкласти наступ до прибуття особисто Роберта фон Коша. Наступного дня 25 квітня український командир прибув до німецького, де на нього чекала холодна розмова і вимога припинити наступальну операцію. Болбочан запросив часу на роздуми та почав стягувати війська до кримської столиці, йому довелося залишити Бахчисарай.