Розбиті іграшки, зруйновані стіни, тиша, що ріже слух… Тут більше не лунає дитячий сміх. Місце, де малюки мали пізнавати світ, сьогодні перетворилося на згарище.
Цей дитячий садок – не просто будівля. Це символ вкраденого дитинства, розбитих мрій, понівечених життів. Маленькі стільчики, розкидані серед уламків, книжки, припорошені пилом руйнувань – це страшна реальність, у якій ми живемо.
Кожен такий кадр – це крик про біль, про несправедливість, про зло, яке не має права залишитися безкарним.
Ми не забудемо. Ми не пробачимо. І ми зробимо все, щоб наші діти більше ніколи не бачили подібного жаху.