Навіть у найтемніші ночі війни звучить поезія.

Цитуємо вірш «Чорнокоса з очима повними новин…» Анатолія Дністрового.

Нехай цей вівторок завершується звуками української пісні у виконанні хору імені Григорія Верьовки.

(Фрагменти з фільмів: «Вечорниці»,1986 та «Поки є час»,1987)
📸 yurasov.pro reshitelno_i_nezhno

Про силу бути собою в рядках Оксани Рубаняк.

Поезія на екрані: про любов, війну і вибір.

Вільне дихання, що варте всього. Олег Ольжич — про революцію.

📸 @zakrevsky.photo

Говори до тих, хто хоче чути х minatoha

Люди які невпинно *башать заради себе, заради близьких, заради держави х @jericho_swarm

Поезія під час війни — це біль, що говорить словами.

Вірш: @oksana.rubaniak
Читає: @mmaggnifique

Бути митцем сьогодні — це бути частиною історії. Не зраджуйте свою музу.

Поезія — це подих у найважчі часи.
Так вважає Дмитро Лазуткін.

А що для вас поезія?
📸 @zakrevsky.photo

Спочатку гостри розум, а потім точи меч. Сьогодні цитуємо улюблену книгу Олега «РОМАХИ».

Рядки, що пишуться між автоматними чергами.
Олексій Варламов

«Нехай гуркочуть бої запеклі,
Бо краще згинути вовком, ніж жити псом» — добірка висловлювань учасників УНА-УНСО.

Живопис як антитеза темряви у роботах Анатолія Дністрового.

Лицарі з Північної Салтівки – North Side Group.

Україна без шаблонів та прикрас — Симоненко любив її такою, як вона є.

Ті, хто не чекають наказів
та не розраховують на нагороди.
Відчайдушні та щирі.
З вашим днем, Добровольці!

📸 @nesmachnyi13

Наш шлях — крізь темний бір до ясних зір.

Спільнодопис з Dark Academia 📸

Роздуми ГОРДІЄНКО про волю та її випробування часом.

��Vlad Novak

Наслідок чеснот та мужності афінян — це те, що ми і нині про них згадуємо.

Уривок з «Автаркії. Самодостатність у сучасному світі» Євгена Врядника.

Тексти цієї книги виковувались на передовій — там, де слово загартовується разом із духом.

📸 Богдан Федорченко

Роздуми про шлюб, закоханість та любов крізь призму класики від головного героя роману Винниченка «Записки Кирпатого Мефістофеля».

Автор пʼєси Андрій Несміян, діючий військовий та учасник проєкту МЕТАРОМАНТИКА 📝

🌾✨Прем’єрний показ трагікомедії «Бабонькі»👯👯‍♂️

Рідко коли який чоловік іде на війну сам. За ним на свою довгу варту заступають… бабоньки.

Дивіться прямо, і вони стануть перед вами: четверо жінок, які встигли провести річницю шлюбу в Словʼянську, знаходили в косметичці патрони 5,45 і вивчили основи Статуту внутрішньої служби й Тактики малих груп, а може й самі вирішили записатися до війська.

Від коханого в них дві валізи спогадів про минуле та короткі відпустки. І дзвінки, від яких кожен раз здригаєшся.

Але сімейні мелодрами доводиться відкладати на потім. Адже поки четверо подруг намагаються встигти попрати речі - квартал за кварталом під сирени повітряної тривоги поринає в пітьму. Блек, мать його, аут.

Автор п’єси діючий військовий Андрій Несміян, написав її спеціально для театру «Очерет».

Коли: 8 березня о 18:00
Де: Культурно-громадський центр DRUK - Гончарівський бульвар 10/2
Тривалість: 1.5 години
Вхід: вільний донат від 250 грн на відбудову театру

Реєстрація за посиланням (16+) 🫂

«Про що ти мріяв, Привиде з окопів...» — вірш Данте, автора МЕТАРОМАНТИКИ

січень, 2025 року 📝

Уривок із вірша «Suicide in the Trenches» англійського поета Зігфріда Сассуна (Siegfried Sassoon).

Твір був написаний під час Першої світової війни й є антивоєнним твором, який викриває жорстоку реальність окопної війни.

📌 Допис підготовлено у співпраці з nova_ua_2

Натхнення та сили тим, хто тримається, й собою утримає інших. Вічна слава героям!

Боримось. Поборимо!

Підбірка висловлювань українських націоналістів ХХ і ХХІ століття 💬

Матеріал підготовлено у співпраці з history_malva.

Шеврон «METAROMANIA» — продукт проєкту «Метаромантика», символ новітньої культурної течії ветеранського мистецтва, народженого в боях повномасштабної війни.
Від ветеранів для покоління свідомих українців, щоб кожен міг долучитися до чогось більшого.

Це той самий культурний фронт, за який не соромно.

Вартість: 200 гривень

Матеріал: ПВХ
Розмір: 10 × 5,4 см
📌 Замовити

— Зазначте Ваше ім’я та прізвище або псевдонім

Руслан Сербов
Позивний «Давід»

— Опишіть Ваш військовий досвід та ключові моменти становлення Вас як військовослужбовця

2014–2016 – Морська піхота
2017–2020 – Полк «Азов»
2022–2023 – ГУР - учасник прориву в оточене місто Маріуполь на гвинтокрилах та десантування для підсилення гарнізону.

— Хто у Вашому розумінні є героєм та в чому проявляється найвища цінність людини?

Для мене герой – це та людина, яка готова віддати своє життя без зайвих докорів сумління, вірна своєму слову, своїм принципам. Тільки вчинки. Слова не мають жодного значення.

— Яким Ви бачите майбутнє України?

З одного боку, я бачу краще майбутнє, а з іншого – усе те саме, що й було до війни. Війна – це природний відбір. Завжди йдуть кращі. Ми занадто багато втратили гідних людей.

— Що для Вас особисто значить ця війна?

Для мене ця війна – це насамперед ще один шанс упевнитися, що я насправді потужна машина, кіборг-вбивця, а мене оточує занадто багато слабаків.

— Чи є щось, зроблене під час війни, про що Ви шкодуєте?

Я шкодую тільки про те, що взяв не той приціл у Маріуполь.

— Який би досвід Ви хотіли передати нащадкам?

Не те, щоб досвід, а слова: «Допомагай безкорисливо людям, допомагай слабким і тим, хто цього потребує – і Всесвіт дасть тобі втричі більше...»
Руслан Сербов

— Зазначте Ваше ім’я та прізвище або псевдонім

Артем Грот

— Опишіть Ваш військовий досвід та ключові моменти становлення Вас як військовослужбовця

2014–2015 рр – добровольчий досвід у полку «Азов».
2016–2019 рр – Сили спеціальних операцій: Q-курс та курси від партнерів.
Досвід роботи за стандартами НАТО у військових операціях.
2019–2021 рр – інструкторська діяльність.

— Чи мала художня література вплив на розширення Ваших знань у професійній діяльності?

Так, особливо спеціалізована література.
«Підручник рейнджера» – наше все.

— Якби у Вас була можливість поставити питання Джохару Дудаєву, що саме Ви б запитали?

Я б висловив йому свою повагу.
Але хто я такий, щоб ставити йому запитання?

— Яке, на Вашу думку, значення мають пісні, книги, картини та інші форми мистецтва під час війни?

Вагоме. Я і моє оточення сформовані ідеологією, музикою та ідеалами.
Мистецтво – це форма ідеалу. Воно не було б мистецтвом, якби не прагнуло до ідеального.

— Чи займаєтеся Ви творчими проєктами або такими, що мають військову тематику, поза службовою діяльністю?

Я звільнений за станом здоров’я 30.04.2021 року.
Відтоді – звичайний військовий пенсіонер.
Military Motorcycle Club “MEMORIA”, TMS HUB та батьківство – ось моя творчість.
Артем Грот 🐺

📸 Віталій Юрасов

— Зазначте Ваше імʼя та прізвище та (або) творчий псевдонім

Столярук Артур

— Опишіть Ваш військовий досвід та ключові моменти Вашого бойового шляху

Розпочав свій військовий шлях із перших днів повномасштабного вторгнення у складі руху опору при 8-му полку. Перший бойовий досвід отримав улітку 2022 року на Запорізькому напрямку в районі Великих Новосілок і с. Нескучного.
Грудень 2022-го і січень, лютий 2023-го — оборона м. Бахмут і район с. Кліщіївки.
Червень-вересень 2023-го — Херсонський напрямок. Зачистка островів, штурмові й розвідувальні дії в районі с. Козачі Лагері й Кринок вже у складі 144-го центру ССО.
Жовтень-листопад — Запорізький напрямок. Штурмові й розвідувальні дії в районі с. Вербового.
У грудні 2023-го перевожуся в один із підрозділів ССО, про роботу в якому я поки що не можу розповідати.

— Ваша творчість породжена війною?

За освітою я художник. Навчався у Львівському державному коледжі декоративно-ужиткового мистецтва ім. Івана Труша і в Українській академії друкарства. З початком повномасштабної війни я два роки нічого не малював — максимально був сфокусований на військовій діяльності. Згодом почав використовувати графіку як своєрідний антистрес і можливість психологічного відновлення. Так на світ з'явилася моя крайня серія робіт «Фрагменти війни», у яку на цей момент входить шість творів. Кожна з робіт передає внутрішньо пережиті емоції під час бойових дій у різні періоди мого перебування на фронті.

— Поява фотографії у свій час замінила функції мистецтва з документування подій. Однак під час війни така можливість є не завжди, і цю функцію виконують художники, передаючи на полотні емоційну складову. Ваша серія робіт "Фрагменти війни" саме про це?

Так, ви маєте рацію. Своїми роботами я не намагаюся передати візуальну складову війни, я намагаюся через абстракцію передати внутрішній емоційний стан. Відповідно до свого досвіду, кожен глядач по-своєму сприйматиме мої роботи. Я прагну, щоб результат споглядання моїх творів був схожим на прослуховування музики, де від споглядання кожен побачить і зрозуміє щось своє, так само як від прослуховування музики — кожен відчуває і чує своє.

— Чи може мистецтво існувати під час війни?

Мистецтво повинне існувати під час війни. Мистецтво, так само як і любов, — це світлий промінь, який дає надію і допомагає пережити всі жахіття, які приносить війна.
—Як поєднуєте ідентичності митця і військового?

Ніколи не задумувався, як я це поєдную. Я завжди малював, а бути військовим — це мій обов'язок у складний час для Батьківщини. Я, мабуть, завжди малюватиму, незважаючи на те, чим займатимуся. Мої лабіринти, які я створюю, — це мій шлях, де я намагаюся знайти відповіді на свої запитання.
Артур Столярук 🖼️

Метаромантика скоро почне знімати фільми.

Але приємно бачити, що українська кіноіндустрія потрошки починає осягати, які перед нею стоять задачі, і якими методами потрібно ці задачі рішати.

Сподобався "Ми були рекрутами", а тепер виходить "Одного літа в Україні".

Всім раджу, і що дуже важливо - не сприймати цей фільм, як ми звикли сприймати українське кіно: "підтримаємо наших біднесеньких"

Ставтеся до цього як до серйозного та незалежного проекту, який в перспективі вартий стати експортним, як і досвід, який цей проект створив.

Ідіть і дивіться!

— Зазначте Ваше імʼя та прізвище та (або) творчий псевдонім

Мене звати Дмитро Яровий. Зазвичай підписуюсь як “Dimi Dimi”.

— Опишіть Ваш військовий досвід та ключові моменти Вашого бойового шляху

Я в ЗСУ з 22-го року. Закінчив військову кафедру. Зараз обіймаю тилову посаду. Знаходжуся на Сході.

— Чи є у Вас особливий підхід до фотографії на війні?

Скорше є особливості. Знімаю лише на телефон і, в основному, свій батальйон. Намагаюсь не афішувати, що фотографую, бо багато хто через це напрягається.

— Які історії розповідають Ваші роботи?

Це передусім історія мого батальйону, яку роблю для себе і для своїх дітей. Це історії дуже різних людей зібраних в одному місці. Для мене це репортаж про «своїх».

— Чи є війна джерелом збагачення творчості?

Коли ти в ресурсі, то однозначно! Це вихід за всі рамки в усіх сенсах. Відповідно з‘являється новий погляд на речі, ситуації і людей. Ти відкриваєш самого себе для себе.

— Як, на Ваш погляд, фото війни може змінювати суспільство?

Суспільство воно навряд чи змінить. Я б хотів, щоб воно зменшило прірву між військовими і суспільством, яке, на жаль, хоче відмежуватись. Це моя суб‘єктивна думка, хотів би помилятись, звичайно.
Міні-інтервʼю від DimiDimi 📸

Сьогодні особливий день.

День людини, яка обрала та виборола свою «особливість» – особистості, що стала такою. Українки, поетеси, воїна та командира – дівчини, яка, втім, незважаючи на все, вибрала свою судьбу.

Оксана Рубаняк. Пишаємося та любимо.

Віримо, що за тобою й такими, як ти, – майбутнє. І дякуємо, що ти з нами.

З твоїм днем!🫡