ТГШ 211
Постать Тараса Шевченка починаючи з двадцятого століття є іконою. Прикметно, що більше в якості письменника — як художник Шевченко сприймається слабше.
Різні ідеологічні групи, починаючи комуністами з Кобзарем на агіт.плакатах, закінчуючи націоналістами, що приводять вірші Шевченка з національними мотивами, використовували/використовують цей образ.
Дивним чином в цій людині поєднувалось народництво, доволі популярний напрямок серед української інтелігенції тих часів, й туга по старій, гетьмано-козацькій спадщині — в роботах Шевченка окремішність Гетьманщини підкреслюється, в тому числі, особою Богдана Хмельницького, як володаря, як суверенного князя.
Чим більше досліджується особа Шевченка, тим більше руйнується класичне уявлення про нього, як про поета-страждальця, що описує трагедії українського народу і який багатьом нині набрид. Так чи інакше, але в цьому дописі ми згадуємо також одну з центральних фігур української літератури.
Фігури, навколо якої новітня українська література як така сформувалась.
Regnum Aeternum