«Мій Владика Господь гряде у великій могутності. В Його руках влада, – Його винагорода з Ним, а Його відплата перед Ним. Як пастир, Він пастиме Свою отару, братиме на руки ягнят, і на Своїх грудях носитиме їх; а дійних бережно водитиме. Хто пригорщею вичерпав з моря воду, або виміряв п’яддю небеса, чи зібрав би в якусь мірку земний порох? Хто на своїй вазі зважив гори і пагорби – на терезах? Хто збагнув Господнього Духа, і яка людина давала Йому свої поради? З ким Він радився, аби набратися розуму? Хто Його навчає правосуддю, знань і доріг премудрості? Адже народи перед Ним, як краплі з відра, як пилинки на вагових терезах. У Його руках острови важать не більше, ніж порошинки. Навіть усього Лівану не вистачило б для жертовного вогню, і всієї його (Лівану) звірини – на всепалення. Усі народи супроти Нього, як ніщо, – вони вважаються У Нього марнотою і порожнечею. З ким ви порівняєте Бога, і до кого уподібните Його? Може до ідола, образ якого вилив митець, а золотар покрив його золотом і обвішав срібними ланцюжками?‥ А хто бідніший і неспроможний на такий дар, вибирає собі дерево, що не гниє, шукає вправного майстра, щоб витесав божка, який стояв би непорушно. Хіба ви не знаєте? Хіба ви не чули? Хіба вам не сповіщено що було від початку, і ви не знаєте, як була створена земля? Господь урядує над кругом землі, а її мешканці, – як сарана. Він розпростер небо, як покров, – встановив, наче намет для проживання. Він у ніщо перетворює володарів, а суддів землі – у марноту. Адже, ледве їх посадили, щойно їх посіяли, і їхній стовбур ще не укоренився в землі, як Він дихне на них, і вони сохнуть, – а буря їх розносить, як полову. Тож з ким Мене порівняєте, щоб Мені був як рівня? – питає Святий. Підніміть свої очі угору і подивіться. Хто все це створив? Хто виводить зорі за числом і всіх їх кличе поіменно? Настільки велика Його могутність і сила, що ні одної не забракне. Чому ж ти, Якове, говориш і чому, Ізраїлю, повторюєш: Дорога моя закрита від Господа, і мої судові справи не доходять до Бога? Хіба ти не знаєш, чи не чув, що наш Господь – Бог вічний?! Він, Творець землі і Всесвіту, – не знемагає і не втомлюється! Його розум і задуми незбагненні! Він дає втомленому силу і підтримує знеможеного. Адже втомлюються і знемагають молоді люди, – спотикаються і падають юнаки, – але хто покладається на Господа, відновлятимуться силами! Вони розправлять крила, як орли, – побіжать і не втомляться, підуть і не знесиляться.»
ІСАЇ 40:10-31 CUV
📍Боже, не давай нам забувати Кому ми служимо. Нехай наше служіння не перетворюється у звичку!
@vikiny_zametki