А Бог сверх силы не даёт,
Когда приходит испытание,
За руку Сам тебя ведёт
Через пустыню и страдания.

Своей рукой Он крепко держит
И не даёт тебе упасть,
И путь указывает верный,
Чтобы в дороге не пропасть.

Лишь доверяй Ему всецело,
Не бойся с Ним вперёд идти.
Бог знает больше, чем ты видишь,
Поможет к вечности дойти.

Ведь всё, что мы порой проходим,
Нам нужно, чтобы приобресть
Черты характера Иисуса,
И в этом Божья милость есть.

Он обращает всё во благо
Для нашей праведной души,
Ведь в вечности имеют цену
Наши духовные плоды.

И потому, иди, не бойся,
Смотри всегда лишь на Христа.
Молись и верь, когда сомнения.
Бог не оставит никогда!

21.06.2023
Ирина Шмелева

Держась за Твою руку я выберусь из рва,
И в нём я не умру в своих стенаниях.
Ведь жизнь моя, Господь, всегда в Твоих руках,
Ты знаешь все мои переживания...

А я здесь на земле - только земная плоть.
А плоть должна всегда ведь насыщаться.
Никто из нас голодным не живёт,
Жизнь подкреплением должна сопровождаться.

Когда стенает, иль поёт душа?
Голодная - она всегда стенает...
Становится тогда жизнь хороша,
Когда её мы Богом наполняем.

Всегда голодным к Богу приходи.
И насыщайся, до избытка, Его словом,
И будешь видеть ты куда идти,
И в ров не упадёшь глубокий снова.

Но если миром ты наполнен весь
И к Господу идёшь уже ты сытым,
Уж не поместится Слово в тебе,
Там места нет, заполнено всё миром...

Так важно из источников каких
Себя мы, каждодневно, наполняем.
То потечет тогда из нас самих,
Что, постоянно в сердце мы вливаем.

Ну а потом и падаем во рвы,
В слезах к Христу протягивая руки.
А Он за нас так дорого платил,
Но только вот верны ли мы Ему все?

А эти рвы вырыли сами мы,
Водою чтобы вроде их наполнить,
Они не могут ведь держать воды,
В них не удержится вода Господня.

Вода Господня бьёт ведь родником -
Иди и пей, себя лишь наполняй ты.
Ведь этот мир - есть чуждый водоём,
В нём нет воды, наполнен он лишь грязью.

Л. Шпак

В бідах, поневірянні і нещасті
Йосиф, усе ж, щасливим був...
Ну а у чому ж було його щастя?
Щасливим був тому, що Бог був з ним.

А Бог був з ним, брати як продавали,
А Бог був з ним, як в ланцюгах ішов,
А Бог був з ним у домі Потіфара,
А Бог був з ним, як до в'язниці йшов.

У труднощах була його дорога.
Але по ній йшов до благословінь.
Повів його Господь може й суворо,
Господню школу там проходив він.

Щоб другим стати після фараона,
Нелегку путь він мав тоді пройти.
Смиренно все прийнять із рук Господніх,
Та все ж для себе щастя так знайти.

А щастя - щоб спасти народ Господній.
А щастя - руку Божую пізнать.
А щастя - буть у волі Божій,
І Його повеління всі сповнять.

Так і Ісус наш, перед воскресінням,
Проходив тут тяжку земную путь.
Нема такого у людей терпіння,
І сили стільки людям не набуть...

Ми віримо, що разом з Ним воскреснем,
Але дорога наша є яка?
Бо постраждати перед воскресінням
Також не раз приходиться і нам.

Взявши хреста, піти Його дорогою,
Для свого тіла назавжди померти.
Приймати від Христа Його уроки,
І до душі не доторкнеться смерть.

Немає без любові воскресіння.
А воскрешає Господа любов.
Щоб мати щастя завжди на землі нам,
Потрібно щоби поруч був Господь.

Л. Шпак

О, если б моё сердце умело говорить
Как говорю своими я устами,
Оно бы рассказало о любви,
Которую имею я к Создателю.

Она во мне такой величины,
Что вряд ли это выразить устами...
Оно могло бы многих удивить -
Чувство огромное, что сердце наполняет!

В сердце оно горит таким огнём,
Что слава на устах не умолкает!
Ведь сколько же любви мы видим в Нём!
А сердце человека - лишь лукаво...

Сегодня - славу Господу поёт,
А завтра - вновь неправдой распинает...
И так всю жизнь - сплошной круговорот...
А Бог, к Себе любви всё ожидает.

А то, конечно, послушание есть -
Я - раб Твой, что мне Господи прикажешь?
А раб всегда послушен и везде,
Но нас Господь ведь не назвал рабами.

А дорогими нас назвал детьми,
Ведь заплатил за нас большую цену.
За нас Он умер, чтобы жили мы,
И нам решать - Ему хотим быть кем мы?

А на земле для всех Он был рабом -
Ученикам мыл ноги на вечере.
Ходил в селения и города пешком,
Людям служил с любовью в исцелении.

"Я - Пастырь добрый"- всюду возвещал,
Людей всё в Своё царство приглашая.
Большая радость есть для нас сейчас
"Я раб Твой, Господи..."- сказать так без печали.

А с радостью Иисусу послужить
И прославлять всегда Его с любовью.
Пускай всё громче сердце говорит
Ему о том и пусть уста то вторят!

Л. Шпак

Так много в жизни непонятно...
Как поступить? Принять всё как?
И из - за этого, так часто,
Сбивает нас с дороги враг...

И спрашиваю всё я Бога -
Совет Свой, Господи, мне дай.
Но понимаю, что ведь всё я,
Уж, часто, делаю не так...

Вмешайся, Господи, вмешайся!
Пролей Свой свет в моё окно.
Мне помоги не соглашаться
С тем, что мне враг приносит вновь.

Так непонятно, что дано мне
Тобою в жизни проходить...
А допускаешь Ты не много,
Чтобы лишь только научить...

Чтоб научить меня сражаться,
Чтоб научить меня терпеть;
Чтоб научилась доверяться,
Не быть младенцем, а взрослеть.

Руку мою не отпускаешь,
И очень бережно ведёшь.
Коль впереди обрыв пугает,
Берёшь на руки и несёшь.

Вот - ветра вой, летят уж стрелы
Их столько много, Боже мой!
Уж не спасусь от них наверное,
Но ты меня закрыл Собой.

На руки взял, и отвернулся
И стрелы все впились в Тебя.
Ко мне ничто не прикоснулось,
От них Ты защетил любя.

Вмешайся, Господи, вмешайся,
Мне разум, душу просвети.
Пусть мой светильник не угаснет.
В него елей добавишь Ты.

Л. Шпак

Просто так ничего не случается.
Нашей жизнью заведует Бог.
Его воле всё подчиняется,
Даже если не виден итог.

Допускает события разные
И непонятные нам порой,
Может, даже немного страшные,
Но Он держит Своею рукой.

Бог даёт утомлённому силу,
Чтоб в пути он не ослабел.
Изнемогшему крепость дарует,
Чтобы выдержать всё сумел.

Учит нас доверять безраздельно
И за всё Его благодарить,
Вслед за Ним идти узкой тропою,
В сердце веру живую хранить.

28.05.2023
Ирина Шмелева

Глечик лежав розбитий край дороги.
Там, на узбіччі, лежав в пилюці він.
А по дорозі миготіли чиїсь ноги...
В турботах люди все кудись ішли.

Хтось пхнув ногою його чуть подалі,
Щоб на дорозі він не заважав
А хтось, з цікавості, чи може через жадність,
Може згодиться...в руки свої брав.

Та бачивши, що він зовсім розбитий,
Назад відкинувши, вже швидко далі йшов.
Ну що наллєш туди? Дірявий видно...
І так лежав в пилюці глечик знов.

Та ось задумливий йде перехожий.
Глечик побачивши у руки його взяв.
Ще зовсім не розбитий, ще хороший...
І обережно так додому він забрав.

Узяв і розмочив кусочок глини.
Всі тріщини замазав нею він.
Помив водою і наніс малюнок дивний.
Обпалив в печі, щоби не був сирий.

Ось буде глечик у мене прекрасний.
Наллю в нього живої я води.
В руках моїх тепер він буде часто.
Я буду його дуже берегти.

То був Господь, а хто ж іще так може
Розбитеє із праху підіймать?
Дорогоцінне бачить Він й в низькому.
Не дасть в пилі розбитому лежать.

Господь і Бог! Я глечик той розбитий,
Що Ти знайшов і рани всі зцілив.
Зібрав і склеїв милістю великою.
Святого Духа у мене налив.

Як розказать любов мою й захоплення
Твоєю милістю? Не зрозуміть це нам!
Лиш вірою, що Ти Своє творіння
Із пороху підняти можеш Сам.

Л. Шпак

Чтоб спутниками стали мир и радость,
Одно условие здесь в жизни есть -
Пересмотреть нам нужно свой характер,
Смотря внимательно - а сдержанность в нас есть?

Нужна для этого конечно воля,
Чтоб сдерживать желания свои.
Тебе решать - ты прав быть только хочешь,
Или счастливо мир в сердце хранить.

А мудр есть тот, кто каждый день умеет,
Желания все сдерживать свои.
Ведь лучше храброго есть долготерпеливый,
Владеющих собой никто не посрамит.

Лишь правильный ты сделай в жизни выбор -
Быть сдержанным и счастье в том иметь,
Иль быть поспешным на слова в сей жизни,
Желаньями своими не владеть.

А как произойдёт та перемена?
И как нам свой характер изменить?
На жертвенник, в молитве каждодневной,
Несдержанность свою лишь положить.

На нём сгорит тогда характер старый,
Что так мешал мир, счастье получить.
И воля будет там тренироваться,
А, воля, сдержанность в нас сможет укрепить.

Тогда и мудрость будет проявляться,
Когда тих, сдержан будет наш язык.
Желания Божьи будут исполняться
У тех, кто сдерживать себя привык.

Л. Шпак

Благодарю Тебя, Господь,
За то, что миновала смерть,
За то, что Ты Своей рукой
Открыл для новой жизни дверь.

Благодарю Тебя, Господь,
За милость, явленную мне,
Что не оставил Ты меня одну,
Когда нуждалась я в Тебе.

Благодарю Тебя, Господь,
За силы, что даёшь идти
Вперёд назначенной тропой
И трудности перенести.

Благодарю Тебя, Господь,
За Твою вечную любовь,
Которой возлюбил меня,
И показал мне это вновь.

Благодарю Тебя, Господь,
За утешение, что даёшь,
Мир в сердце и покой в душе,
За путь, которым Ты ведёшь.

06.05.2023
Ирина Шмелева

В бедах и скитаниях, в несчастье
Иосиф, всё - же очень счастлив был...
Ну а в чём же заключалось счастье?
Счастье было в том, что Бог был с ним.

Бог был с ним, когда продали братья,
Бог был с ним, когда в цепях он шёл,
Бог был с ним и в доме Потифара,
Бог был с ним, когда в тюрьму пошёл...

В трудностях была его дорога,
Через неё, к благословениям шёл.
Бог повёл его, быть может, строго,
Но Господню школу так прошёл.

Чтоб вторым стать после фараона,
Путь тяжёлый должен был пройти.
Всё в смирении приняв из рук Господних,
Счастье всё же в том приобрести.

Счастье, чтоб спасти народ Господний.
Счастье руку Божию познать.
Счастье оставаться в воле Божией,
Божьи повеленья исполнять.

Так Иисус наш, пред воскресением,
Тяжкую дорогу проходил.
У людей такого нет терпения,
И таких ни у кого нет сил...

Верим мы, что вместе с Ним воскреснем.
А дорога наша какова?
Также пострадать пред воскресением
Ведь, не раз, приходится и нам.

Взяв свой крест, пойти Его дорогой,
И для своей плоти умереть.
Принимать от Господа уроки,
И к душе не прикоснётся смерть.

Только без любви нет воскресения.
Воскрешает - Господа любовь.
Чтобы счастье на земле иметь нам,
Нужно чтобы рядом был Господь.

Л. Шпак

А так в дорозі втомлюємось часто,
Хоча, в житті за Господом ідем.
І силу від Ісуса получаємо,
І впевнено крокуємо вперед.

Та все ж неспокою окови не знімаючи
Із обважнілих від оков тих ніг,
Ми по життя дорозі просуваючись,
Не думаєм, яким буде кінець...

Кінець Христа, коли ішов Він на Голгофу,
Був, щоби людство все спасти.
А твій кінець, коли за Ним пішов ти -
Буть з Ним на небесах, в кінці путі.

І просимо так іноді ми сумно:
Господь, моїми кроками керуй.
Щоб мати і направлення, і силу
З руки Твоєї впевненість Ти дай.

Упевненість в небесній благодаті,
Що не залишить, проведе вона
Через скорботи, горе і страждання
Туди, де допомога є Твоя.

Бо вислав сатана всі сили пекла,
Щоб зупинити вже мене в путі.
Щоб загубила я Ісуса стежку,
Щоб заблукала, не змогла іти...

Ти укріпи, Господь мій, мої ноги.
Здійми окови із втомлених ти ніг.
Побачить славу Твою дай мені, мій Боже,
Щоб впевнено я крокувала знов.

Відкрий - атаку звідки знов чекати
Усіх ворожих сил, знов звідки нападуть?
Допоможи зустріти їх без страху,
Навчи відбити їх, коли прийдуть.

Щоби не дать окови одягнути
На ноги ті потомленії знов...
Щоби завжди у Твоїй волі бути,
І впевнено іти вже без оков.

Л. Шпак

Життя - пустиня під палючим сонцем.
Два подорожні ось по ній ідуть.
Один бачить гарячий пісок лиш,
І вірить - лише він один навкруг.

А інший вірить, що вода десь поруч,
Десь недалеко є оазис той...
Шукає той оазис свій і воду,
Обов'язково знайде він його.

Знайде живую воду і нап'ється,
І під палючим сонцем не помре.
А інший - вже пропавшим зостається,
А іншого - пустиня забере.

Хто має у житті своєму Бога,
Не заблукає немічний в пісках.
Це для сліпого і німого, і глухого,
Чи може просто серцем лиш ослаб...

А замість серця вже лише осколки,
Пустинею іти уже знеміг.
У вірі, у надії лиш на Бога,
Знайде у Господі оазис свій.

В самій великій, найпалючій вже пустині,
Знайде води живої джерело.
До неба руки з радістю підійме,
За все прославить Господа свого.

А те, у що повірили тепер ви,
Обов'язково завтра вам прийде.
Чого шукаєте, а те ви і знайдете,
До того віра ваша приведе.

Віра майбутнє ваше визначає -
Бо ви її впускаєте вперед.
І буде з вами те, що ви шукали,
Що бачили, то вас і поведе.

Л. Шпак

Среди ветров, я чувствую покой
И мир, что моё сердце наполняет.
Такое может дать только Господь -
От бурь он мою душу защищает…

Ведь не останется у Бога моего
Бессильным никакое слово.
Когда Господь мой произнёс его,
Всегда принять душа его готова.

А Он всегда ко мне ведь говорит -
Через псалом, через сестёр и братьев,
И через слово даже облечит,
Только готова ли его принять я?

А правда - иногда она болит...
В Духе Святом коль совесть пребывает,
Не скажешь: я ничем не согрешила,
Ведь совесть то меня не осуждает...

Когда же совесть есть в Духе Святом,
Она всегда будет тебя тревожить,
Когда, вдруг, обличение придёт
Оно тебя, никак, не уничтожит.

А только скажешь: очисти, мой Господь,
Что мне прикажешь? Я - раба Господня...
Хочу быть зрелой, чтоб земная плоть,
Не усыпила в жизни мою совесть.

Часто взрослея, всё же, как дитя,
Так хочется порою оставаться.
Спрос небольшой ведь к детям у Тебя,
Им многому так нужно научаться...

А Ты к нам в Своём слове говоришь:
"Младенцами вы будьте только в злом лишь.
А в Господе старайтесь вы расти,
Старайтесь вы расти всегда духовно"

И пусть ветра несутся над землёй,
Стою всегда на Божьем слове твёрдо.
Ведь только в нём и мир мой, и покой.
А в мире - беспокойство лишь и гордость.

Л. Шпак

ВЕЛИКОДНЄ ПРИВІТАННЯ

Я вітаю вас з Христовим воскресінням!
Днем любові, волі і чудес,
Нині славить Бога все творіння,
Бо сьогодні з мертвих Він воскрес!

Спас живий! Ця радість незбагненна!
Смерть і пекло Бог наш переміг,
О, який цей день благословенний
І щасливий для людей усіх!

Ні великий камінь, ні сторожа
В гробі стримать не могли Христа,
Хоч раділи сили всі ворожі,
Та нежданний їм кінець настав.

Відкупитель мій живий навіки!
Щирим серцем вірю вістці цій,
Бо Він Бог Правдивий і Великий,
Справедливий, Вічний і Святий!

Я щаслива, що пізнала Його,
Він мене від смерті врятував,
Показав вузеньку ту дорогу,
І своєю донькою назвав.

Він воскрес і у моєму серці,
І подарував життя нове
Не лякає мене морок смерті,
Бо надія у душі живе.

Що і я колись також воскресну
В воскресінні першому святім,
Там немає ночі, смерть там щезне,
В Божім Царстві, в місті золотім.

І зберуться разом діти Божі,
Та зіллються у святій хвалі,
Буде славити Ісуса кожен,
Хто зустрівся з Ним тут на землі.

Той блажен, хто в першім воскресінні
Візьме участь... Бо піде у рай,
В місце де уже немає тління,
Де царює вічно Божий май.

Воскресіння ще і друге буде,
Та плачевний уділ жде таких,
Бо у вічні муки підуть люди,
Звідти вороття нема для них.

Тож сьогодні дбай про свою душу,
Поки ти живий, поки ще час,
Для Христа віддай життя, мій друже,
Врятуватись це єдиний шанс.

Хай освітить вас святе проміння,
Щоб знайшли ви істину в житті
Й мали участь в першім воскресінні,
Та ввійшли в оселі золоті.

Із Великоднем вітаю щиро
В цю святкову урочисту мить,
Щастя вам, здоров'я, світла й миру,
Хай Господь вас всіх благословить!

Катерина Бойко

Завісу в храмі смертю розірвав.
Бігали люди всі обгорнутії страхом.
А хтось лиш тільки холодно стояв,
Дививсь на хрест, як помирав Розп'ятий.

А чи прийде Ілля Його спасать?
До того що, що темрява настала...
Що вітер страшний, сонця вже нема,
І що, навкруг, вже гори розпадались...

З холодним серцем многії стоять
Не розуміють, що ідуть в загибель.
Спасіння поруч, а вони - мовчать,
Не кличуть: "Господи, спаси нас!"

А навіть сотник на усе сказав:
"Воістину бо, був Він Сином Божим"
А хтось злякався...хтось же і змовчав...
Хто себе в груди бив - а це зробили що ж ми?

До ніг припасти не побіг ніхто.
Лише як було зцілення потрібне
Всі бігли, слізно просячи Його,
Перед Ісусом ставши на коліна.

Зараз Він мертвий і потрібен Він кому?
І по домах в страху усі розбіглись.
Йосип послужив лише Йому.
Знявши з хреста, Його похоронив він.

Не розуміли - Хто там на хресті...
Сонця затемнення не вразило їх навіть.
Серця чарствими залишилися навік
У котрих не жила любов і милість.

Багато ставлять ту завісу і тепер.
На своє серце завісу ту залізну.
І Богу не дають порвать її
Для життя нового, щоби з Христом воскреснуть.

Та кажуть все ж вони: "Христос воскрес!"
Святкуючи Христове воскресіння.
Та, що спасіння тільки в Ньому є
Не знають, та і чуючи не вірять.

Не бачать, що згущається пітьма.
Світить вже скоро сонце перестане.
Лише Голгофа вторить - Син дан нам.
І лиш Голгофа вторить всім: " Покайтесь"

Христос воскрес! Воістину воскрес!
Воскрес Він після смерті на Голгофі.
Зійшов на приготований нам хрест.
Порвав завісу, що була між нами й Богом.

Л. Шпак

А сколько же снова хоронят Христа -
Он умер - не видит, не слышит...
Во гробе лежит Он всё время лишь там,
Куда вы Его положили...

И не воскресает Он в вере пустой,
Что всё Его снова хоронит.
В пещере лежит всё Христос неживой,
А сердце всё стонет...и стонет...

Не веришь, что слышит - хоронишь Его.
Он, всё ещё мертвый, в пещере...
Всё не принимаешь живого Его,
Никак для тебя не воскреснет...

А Он ведь живой, Он к тебе говорит.
Прислушаться просто не хочешь.
И слышит твою вереницу молитв,
И днём с тобой рядом, и ночью.

Он там, для тебя, ведь из гроба воскрес,
Чтоб быть здесь Помощником, Другом.
Он столько сейчас совершает чудес,
Он вечно живой, Он не умер!

Но всё же, неверьем, хоронят Христа.
Кладут Его снова в пещеру.
Для них, навсегда Он останется там,
Коль не возродят в себе веру.

А Бог мой живой! Он воскрес! Он живой!
Он даже все мысли читает.
Не смейте вы снова класть Господа в гроб!
С Отцом Он на небе во славе!

Л. Шпак

Христос воскрес – ты веришь, иль не веришь?
Христос воскрес – ты рад тому, иль может быть не рад?
Иль ты Его, в последний путь, проведши,
И ныне держишь мёртвым в пеленах?

Христос тогда лишь в сердце воскресает,
Когда ты только свято веришь в то.
А если веры в Бога не хватает,
То камнем сердце заперто твоё.

Ведь много кто живым Христа увидел,
И жизнь Его в себе имеют те,
Кого, духовно зрячими, Он видел.
А кто не верит – тот для Бога слеп.

Фома хоть видел, всё же не поверил.
Он к ранам всё дотронуться хотел.
Дрожали ль руки, когда это делал?
А Бог сказал: «Дотронься и поверь»

Вот те места где гвозди были вбиты.
Вот от копья меж рёбрами есть шрам…
Фома, Фома…скажу тебе открыто:
Увидев раньше, ты поверил сам.

Блаженны те, кто верит в Моё слово.
Меня увидеть дано будет им.
Когда воскреснут, чтобы жить им снова.
Небес самих достигнет вера их.

И Пётр смотреть тогда в пещеру бегал
На пелена, услышав что воскрес.
Христос сказал – тот на земле блажен есть,
Кто строит веру в Господа в себе.

Не бегайте ища себе знамений.
Господни раны есть свидетельство того,
Что Он воскрес для нашего прощенья!
Не нужно пальцами дотрагиваться вновь.

Христос воскрес! И мы воскреснем вскоре
Со всеми верными, святыми навсегда.
Пусть среди Божьего народа не найдётся
Испуганный в неверии Фома.

Л. Шпак

Забитые гвозди за Божью любовь.
Забитые в руки и ноги Его.
Расплата, за мира спасенье, врага...
И кровь...что так детям Его дорога.

Кто сложит ту цену Христовой крови?
Бесценна она - лишь прими и живи...
Но землю обманами вновь томит враг,
Кровь не принимают ту люди никак...

Немногие только спешат, чтоб принять.
За вбитые гвозди, чтоб славу воздать.
Из рук тех, чтоб взять себе вечную жизнь,
Лишь мудрый к Нему на Голгофу спешит.

А Он - ожидает, а Он всё зовёт.
Ещё не спешит, чтоб идти, ещё ждёт.
А вдруг, кто оценит те раны Его?
Ещё за спасением кто-то придёт!

Грехом мир избитый всё в пропасть идёт.
Гвоздей тех забитых не видит никто.
Не видит... не ценит...а голос зовёт:
Приди и спасёшься заблудший народ.

Четыре гвоздя в тело Божье вошли.
С ветров четырех слышен Господа клич -
На север и юг, запад или восток
Летит слова Божьего ныне поток.

А гвозди - свидетели людям о зле,
Впивается зло так в людей на земле.
Но есть воскресение Сына Христа.
Его лишь боится здесь вся темнота.

Л. Шпак

Остання вечеря, Пасхальная ніч...
А далі - Голгофа, розп'яття.
І, звісно, не в тому важливість її,
Що, з друзями, ніч та остання.

Та ніч, то нам даний Христом заповіт.
Та ніч то, про смерть Його, спомин.
Це хліб, що для друзів Він Сам розломив.
Це чаша з вином, наче з кров'ю.

За вас моє тіло так будуть ламать,
Як хліб цей пасхальний ми ломим.
І кров, на хресті, Я іду проливать,
Щоб нею цю чашу наповнить.

І так ви робіть, доки Я не прийду.
Про смерть Мою людям звіщайте.
Бо Я, до Отця Свого, скоро піду.
Ви ж, слів Моїх, не забувайте.

Хто їсть Моє тіло та п'є Мою кров,
Той буде життя в собі мати.
В крові Моїй сила, щоб знову і знов
Людей, від гріхів, омивати.

Так, в ніч ту останню, Ісус научав.
В сльозах, перед Богом, схилився.
І піт Його, краплями крові, стікав.
За нас, наш Спаситель, молився.

Багато віків пролетіло і дат.
Той вечір, як спомин, став бути.
І згадка, про смерть, стала часто обряд,
Неначе Господь тут відсутній.

А Він є той самий, той самий Христос,
Що каже: Я з вами повіки.
І Він є присутній за нашим столом.
І хліб наш бере в Свої руки.

І благословляє цю чашу з вином.
І дивиться, пильно, у серце.
Чи хліб цей приймаєш, як тіло Його,
Чи, лише обряд, зостається.

Вважай же на себе, дитино Моя.
Себе самого випробовуй.
Бо кров Свою дав, не в осудження Я,
А мати щоб єдність з тобою.

О, церкво Моя, вже Жених твій іде.
Не спи, не дрімай, підіймися.
Невіста Моя, щоб побачив тебе,
У темряві ночі світися.

🕊️Л. Шпак

Вечеря...учні Його поруч...
Час у єднанні так спливає...
А зрадник Юда сидить поряд
І часу теж свого чекає.

Бог миє ноги Своїм учням,
І ділить чашу, хліб між ними.
А далі вже молитись буде
Там, у саду в молитві слізній...

Та лиш: "Хай буде Твоя воля..."-
У ній Він до Отця вже скаже,
Бо знає, що Його є доля -
Життя віддать за гріхи наші.

А там - знущань кривава чаша.
І сміх, і люд плює на Нього...
І це все - за провини наші,
Які збирали в світі цьому.

А на спині - рванії рани,
Якими нас оздоровляє...
Дорога до гори кривава,
А на горі там, хрест чекає...

Розп'яття...і нелюдські муки
Там Сина Божого чекають.
І до хреста прибиті руки,
Якими світ весь обіймає...

Ось на столі і хліб, і чаша
Та не вино і хліб то просто.
То кров Христа - спасіння наше,
І тіло, що життя дало нам.

Тож прихилімо своє серце
І прихилім свої коліна
Перед Ісуса милосердям,
Що смертю зняв із нас провини.

У слізній дякуймо молитві
За муки і за кров Святую,
Що на хресті витримав битву
Із смертю за спасіння люду.

Л. Шпак

Вечеря...приклонённые сердца,
Что перед Господом, в смирении, предстали...
Воспоминания - как шел Он до конца
Дорогой мук и скорби, и печали.

Как одевали из терна венец,
Как бичевали и в лицо плевали...
А перед ними, был ведь Сам Творец,
Но не узнали... Всё же не узнали...

И повели, как Агнца, повели.
Безвинного и чистого, как жертву.
А Он ведь был Святого Бога Сын.
Шел умирать, чтобы потом воскреснуть.

И кровь, и боль, и муки на кресте...
И больше всех людей обезображен.
И взгляд тот любящий...и" Отче, им прости"...
И не подал воды никто ни разу.

Но лишь плевки и дерзкий чей-то смех...
Сойди с креста, сейчас, коль Ты Сын Божий...
А Он терпел, Он всё за них терпел.
Такого вытерпеть никто, вовек, не сможет.

А перед тем, вечеря - хлеб, вино.
Ученикам Своим омыл Он ноги.
И заповедь - кто хочет быть со Мной,
Творите так до Моего прихода.

И делим чашу, приломляем хлеб,
О муках Иисуса размышляя.
И так, ничто, не свято на земле,
Как Его тело и как кровь святая.

Ведь без крови, прощенья нет грехов.
Без Его тела, что за нас ломилось.
С небес пошла, на крест, сама Любовь,
Чтоб человечество, чрез смерть Его, спасалось.

Пусть хлеб и чаша будут не обряд,
А боль сердец, скорбящих в покаяньи.
А на устах - Прости за всё, Отец,
В чём здесь ещё так много согрешаем.

Прости нас, как разбойника простил.
Прости как тех, что ризы разделили.
Ты также их в крови Своей омыл,
Но так не многие простить их попросили.

Без покаянья, не омоет кровь
И в ранах Его нет уж исцеленья.
Пусть наполняет сердце лишь любовь,
Тогда не нужно будет очищенья.

🕊️Л. Шпак

Как глупо отступить на полдороги,
Когда так много пройдено пути,
И опустить, вдруг потеряв надежду, руки,
Против течения перестать грести.

Ты начал путь за Богом – так иди же.
И не сдавайся посреди пути.
Коль испытания тебя настигли в жизни,
Ты с Богом смело через них иди.

Ему доверь ты горести и беды,
Что норовят похитить мир в душе твоей,
И с сердцем искренним приди к Нему в молитве,
И не стесняясь всё, что есть внутри, излей.

Его любовь к тебе не изменилась.
Бог, как и прежде, милует и ждёт,
Прощает все твои паденья и ошибки,
В ответ на покаяние благодать даёт.

Иди вперёд за Богом, не сдавайся!
И не смотри назад – туда возврата больше нет.
Лишь только в Боге ты найдёшь спасение,
Лишь в Нём одном на все вопросы есть ответ.

17.07.2021
Ирина Шмелева

Поміж вітрів я відчуваю спокій
І мир, що моє серце наповняє.
Таке може давати тільки Бог мій -
Від бур Він мою душу захищає.

Бо не залишиться у Господа мого
Безсилим вже ніяке слово.
Коли мій Бог сказав лише його,
Завжди прийнять душа його готова.

А Він до мене буде говорить
Через псалом, через сестру і брата,
І через слово мене докорить,
Та тільки чи готова я прийняти?

А правда - іноді вона болить...
В Дусі Святім як совість пробуває,
Не скажеш: не згрішила ні у чім,
Сумління бо мене не докоряє...

Коли совість є в Дусі Святім,
Вона завжди лиш буде турбувати.
Коли докору ти побачиш в чім,
Вона навчить спокусу ту здолати.

Лиш скажеш ти: очисти, мій Господь,
Що лиш накажеш? Я - раба Господня...
Дозрілою буть хочу, щоб ця плоть,
В житті вже не приспала мою совість.

Дорослою стаючи часто, як дитя,
Так хочеться, щоб довго залишатись.
У Тебе до дітей нема питань,
Багато ще потрібно їх навчати...

До нас у слові Своїм кажеш Ти:
"Ви будьте немовлятами лиш в злому.
А в Господі старайтеся рости,
Старайтеся рости завжди духовно"

Хай над землею все летять вітри,
Стою завжди на Божім слові твердо.
Бо мир і спокій в ньому тільки мій.
А в світі - тільки гордість і неспокій.

Л. Шпак

Чтобы иметь отраду для души,
Нам нужно согласиться с волей неба.
Чтоб Бог был личным Господом твоим,
Не просто - Бог огромной всей вселенной.

Не просто страх пред Господом иметь,
Не только просто Господа бояться,
А так стремиться в этой жизни жить,
Чтобы не сделать больно Господу стараться.

Тогда, с небом в согласие войдя,
Оттуда получая только помощь,
Отраду для души своей найдём,
Когда мы согласимся с волей Бога.

А воля Божия благая только есть.
Всех благ у Него есть для нас без меры.
И Его милостей для нас не счесть,
Лишь оставаться Ему нужно верным.

"Спаси нас, Господи, на небесах!" -
"Осанна в вышних Богу!"- это значит.
И рвется в небеса наша душа,
Земное для неё так мало значит!

Её отрада - только небеса!
Её Господь там, и её спасение!
Её ведёт туда Спаситель Сам,
В воле Своей держа судьбы решения.

Нам только согласиться нужно с ней,
Отдаться, до конца, Господней воле,
Быть в руках Бога - есть ли что верней?
И будет в радости душа, без боли.

Л. Шпак

Сколько, Господи, в жизни врагов есть моих!
Нет, совсем то не люди есть даже.
То - болезни, проблемы, томленья мои...
Их так много, что всех не расскажешь.

Так хочу, чтобы стал Ты им тоже врагом,
Воевал с ними, мне помогая.
Я борюсь с ними, Боже, но только лишь вот
Силы часто моей не хватает.

И стенает душа в тех печалях немых...
В небеса всё кричит она, Отче:
"Мой Господь, Ты в борьбе моей мне помоги,
Истомилась я вся, нету мочи..."

Лишь одно только слово уст, Боже, Твоих
И я снова под сенью Святого.
И покроет меня Твой Божественный мир,
Защитит от нападок всех злого.

Одного только взгляда ищу Твоего,
А его будет видеть лишь сердце.
Ведь оно лишь почувствует Божье тепло.
В нём всегда огонёк есть надежды.

Пусть правителем, Господи, будет Твой мир.
Надзирателем будет лишь правда.
И тогда только Богом я буду храним,
Ну а большего мне и не надо.

И враги от меня все тогда убегут,
Нападать им уж незачем будет.
Ведь защитой моей будет с Господом путь.
С Ним мой путь в этой жизни не труден.

Л. Шпак

Багато так в житті незрозуміло...
Вчинити як? Прийнять все як?
Тому - то часто дуже сміло
З дороги ворог нас збива...

І все питаюся я Бога:
Свою пораду мені дай.
Не розумію в житті всього,
Все часто я роблю не так...

Втручайся, Господи, втручайся!
Світло пролий в моє вікно.
Допоможи Ти не приймати
Того, що ворог несе знов.

Не зрозуміло так, що дано
Тобою у житті стерпіть,
Щоби навчилась довірятись,
Не бути немовлям, рости.

Руку мою не відпускаєш,
А обережно так ведеш.
Як спереду обрив лякає,
Береш на руки і несеш.

Вітру виття...летять вже стріли...
Стільки багато...Боже мій!
Вже не спасусь від них напевно,
Собою ж Ти мене закрив.

На руки взяв і відвернувся,
І стріли всі в Тебе вп'ялись.
До мене навіть не торкнулись,
Від них мене Ти захистив.

Втручайся, Господи, втручайся,
Мій розум, душу просвіти.
Хай мій світильник не погасне,
Долий в нього оливу Ти.

Л. Шпак

А Богу с высоты видней
Кто прав, кто виноват.
Ты не спеши судить людей,
Не зная весь расклад.

Не зная мыслей и мотивов,
Свой меч в руке не поднимай,
Чтоб суд вершить по своей воле,
Забыв Того, Кто оправдал.

Не смей судить раба чужого.
Он перед Господом своим
Стоит иль падает – неважно.
Ему судья лишь Бог один.

Он силен Сам его восставить,
Поднять и силы дать вперёд идти,
Грехи оставив на Голгофе,
Омыв в Своей святой Крови.

Смотри всегда лишь за собою
И лишь себя всегда суди,
Чтоб не быть осуждённым с миром
И в град воротами войти.

Бог призывает нас любить,
А не судить без оправдания.
Позволь Ему Свой суд вершить,
Он сотворил всё мироздание.

Он справедливый Бог-судья
И нет других таких на свете,
Кто так премудро и любя,
Свершает суд на всей планете.

26.02.2022
Ирина Шмелева

Поміж вітрів я відчуваю спокій
І мир, що моє серце наповняє.
Таке може давати тільки Бог мій -
Від бур Він мою душу захищає.

Бо не залишиться у Господа мого
Безсилим вже ніяке слово.
Коли мій Бог сказав лише його,
Завжди прийнять душа його готова.

А Він до мене буде говорить
Через псалом, через сестру і брата,
І через слово мене докорить,
Та тільки чи готова я прийняти?

А правда - іноді вона болить...
В Дусі Святім як совість пробуває,
Не скажеш: не згрішила ні у чім,
Сумління бо мене не докоряє...

Коли совість є в Дусі Святім,
Вона завжди лиш буде турбувати.
Коли докору ти побачиш в чім,
Вона навчить спокусу ту здолати.

Лиш скажеш ти: очисти, мій Господь,
Що лиш накажеш? Я - раба Господня...
Дозрілою буть хочу, щоб ця плоть,
В житті вже не приспала мою совість.

Дорослою стаючи все ж,часто, як дитя,
Так хочеться, щоб довго залишатись.
У Тебе до дітей нема питань,
Багато ще потрібно їх навчати...

До нас у слові Своїм кажеш Ти:
"Ви будьте немовлятами лиш в злому.
А в Господі старайтеся рости,
Старайтеся рости завжди духовно"

Хай над землею все летять вітри,
Стою завжди на Божім слові твердо.
Бо мир і спокій в ньому тільки мій.
А в світі - тільки гордість і неспокій.

Л. Шпак

Жизнь - пустыня под палящим солнцем.
Вот два путника по ней идут.
Один видит горячий песок лишь,
Верит, что кроме песка нет ничего...

Другой верит, что вода есть рядом,
Где-то близко есть оазис тот...
Ищет воду, ищет свой оазис,
Обязательно его он там найдёт.

И найдя воды живой - напьётся.
Под палящим солнцем не умрёт.
А другой - пропавшим остаётся.
А другого - поглотит песок.

Кто имеет в своей жизни Господа,
Тот не потеряется в песках.
И не важно - немой, слепой, глухой он...
Или может внутренне ослаб...

Вместо сердца, может лишь осколки,
И уже в пустыне изнемог,
В вере, уповании на Бога,
Свой оазис в Господе найдёт.

В самой знойной и большой пустыне,
Он найдёт родник воды живой.
Руки к небу с радостью поднимет
И восхвалит Господа за всё.

То, во что поверили сегодня,
То к нам завтра обязательно придёт.
Что вы ищете, то и найдёте,
Ваша вера вас к тому ведёт.

Вера будущее вам определяет -
Вы её пускаете вперёд.
Будет с вами то, что вы искали,
Что вы видели, то вас и поведёт.

Л. Шпак

Стих:»Мне не надо вещать,что я боли не знаю «👆🙏

Ты выбрал смерть на том кресте,
Когда за нас жизнь отдавал.
Пролил Святую Кровь Свою,
Чтоб каждый ближе к Богу стал.

Не потому, что Твой народ
Тебя предал в руки Пилата,
А потому, что возлюбил
Любовью вечной, не за плату.

Любовью той, что всё прощает
И не иссякнет никогда.
Она дарована нам свыше
От Всемогущего Творца.

Ты мог уйти и всё оставить,
Сойти с позорного креста,
И не терпеть всех тех страданий,
Что оскорбление для Царя.

Но Ты остался, не ушёл,
Терпел всю боль и униженье.
Оставлен был Своим Отцом,
Чтоб тем спасти Своё творенье.

Чтоб через смерть Твою дорогу в жизнь
Смогли найти все те, кто ищут,
Спасенье в Боге обрести,
Когда Его всем сердцем взыщут.

2021 г.
Ирина Шмелева

"Ярмо Моє є не тяжке, тягар Мій також - легкий..."
Та тут на землі не кожен тягар той хоче нести.
Тягар той несе нагороду, тягар той любов несе.
В ярмі цьому - Бог є поруч, за руку тебе веде.

Іти по слідам Господнім здається не легко є,
Єдина є путь сьогодні, що в небо нас приведе.
Єдина є путь спасіння, єдине лише життя.
Не тяжке ярмо Ісуса, тримайся його весь час!

Без Божого ярма важко, в душі сама пустота.
Для тіла лише багатство, а для душі - біднота...
Без Бога в світі порожньо, все мертве без Нього є.
Печаль в серці лиш без Бога, нічого не радує...

Несе хто тягар Господній, той має вічне життя.
Той має благословіння, Він біль на нас не наклав.
Господь нам дарує радість, і світло надії в Нім.
Вірних нагорода чекає - це щастя без відліку літ.

Всі думають - ярмо тяжке... його важко так нести...
І ось тому так нечасто беруть його на путі.
Так без навантаження хочуть, так хочуть щоб порожнем...
Щоб тільки дійти без болю, без переживань усіх.

А так в житті не буває, бо болі терпів Христос.
Були щоб у Його краю, немало пролив Він сліз.
Страждав Він тут так багато, всі наші гріхи поніс,
Щоб нас від гріхів звільнити, за нас смерть прийняв Христос.

Нам легкий тягар лишилось прийняти із Його рук -
Його слово нести потрібно, спасаючи всіх навкруг.
Несуть свої тягарі тут, тяжкі вони на землі -
Хвороби, гріхи та біди - бо світ весь лежить у злі.

Сказавши: ярмо Бога важке, спасатися не ідуть.
Потрібно бо залишати земну цю гріховну путь.
А Боже ярмо - це радість, а Боже ярмо - це мир.
Бог Сам нести помагає тягар, який доручив.

Л. Шпак

Я верю Богу, даже если Он молчит,
Для дел Его я рождена на этом свете.
Хватает мне Его ко мне любви,
Время придёт и Он на всё ответит.

На все вопросы многих "почему"
Он даст ответ мне ничего не объясняя.
Мне только лишь довериться Ему
Так нужно, как дитя Отцу лишь доверяет.

Смерть... воскресенье...и канал открыт.
Прямой канал к престолу благодати,
Где на престоле уж с Отцом сидит
Спаситель мой, вселенной всей Создатель.

Теперь могу идти прямо к Нему,
Молитвой сердца пробиваясь в небо.
Всегда Он внемлет гласу моему,
И видит Он меня, где бы я не был.

Под небом бы открытым лишь ходить,
Чтоб и других вести с собою в небо.
Языком Бога сердце говорит,
Когда открыто Богу моё сердце.

Моя судьба всегда в Его руках,
Все дни мои записаны на дланях.
Дланях пронзённых Господа Христа,
Меня хранит всегда в Своих ладонях.

Он вход свободный для меня открыл
К небесному престолу благодати.
На небесах с Собою посадил,
Наследником поставив в Его Царстве.

И кто ещё так может счастлив быть?
Как тот, кому дорога в небеса открыта.
Кто сердцем так умеет полюбить,
Как любит Бог - так преданно, открыто...

Есть на земле к Богу прямой канал -
То чистая, сердечная молитва.
Его Он людям для спасенья дал,
Кто примет это - дверь тому открыта.

Л. Шпак

Видя слёзы, Иисус прослезился...
Сколько слёз есть сейчас на земле...
От скорбей нам здесь не удалиться,
Ведь земля - это место скорбей.

И по ней проходил Сам Сын Божий.
Его ранили слёзы людей.
Он на землю пришёл для того ведь,
Чтобы жизнь подарить без скорбей!

Чтобы счастьем наполнилось сердце
От того, что есть рядом Иисус.
Двери в небо открыл Своей смертью,
От греховных избавив нас уз.

Он на землю внимательно смотрит -
Слезы где, по щекам всё текут?
И придёт, и избавит от скорби,
Если только Его позовут.

Возле ног твоих тихо присядет,
И заглянет с участьем в глаза.
Прослезится с тобою Он даже,
Для Него - драгоценна слеза.

И от боли, от горя избавит!
С души снимет немую печаль.
Своё имя в тебе Он прославит,
Улетят тучи чёрные в даль.

Ведь Он - Бог! Он Святой, Всемогущий!
Где ещё есть такая любовь?
Он Всевидящий и Вездесущий!
Нету смысла здесь жить без Него.

Л. Шпак

Одного разу озирнувшись ти назад,
Безмежно будеш дякувати Богу,
Що у житті твоїм здійснився Його план,
Не за твоїми планами ішло все.

Світу тягар узяв на себе ти,
Все ніс його під тягарем зігнувшись.
"А я повинен вже його нести.
Наслідував його я народившись..."

Та на путі зустрінувся Христос.
Він зупинив тебе і взяв за руку.
Повів туди, де вже не буде сліз
І де під тягарем не будеш гнутись.

Сказав: візьми тягар лиш Мій,
Він не тяжкий є, а благословенний.
А Я на хрест поніс тягар весь твій,
Що дав тобі цей світ - тягар гріховний.

В серці Моя присутність - Мій тягар.
Моя присутність серцю завжди легка.
Світу тягар - лиш тяжкість і печаль,
І з ним в житті далеко не зайдеш ти.

Тягар Мій легкий, лише в радість він.
Бо він благословіннями наповнений.
Взявши тягар Мій - відчуєш радість ти,
Радість спасіння в світі цім гріховнім.

Обітниці...їх в Біблії читаючи.
Складаємо у серце день за днем.
Лиш вірою своєю підкріпляючи,
Побачиш виконання їх уже.

Може отримаєш через пророка слово,
Що так торканеться твоєї душі...
Якщо в нім слова Божого основа,
Покласти в серці його поспіши.

А скільки тих обіцянок святих
Господь говорить через Своє слово!
В житті в них обіцяє берегти,
Для нас найкраще звершити готовий.

Введе у вічність, інше дасть життя -
Прекраснеє, без смерті і скорботи.
І хочеться так мудрість таку мать,
Щоби не втратить обітниць тих Божих.

Щоб в серці й розумі їх зберегти,
Щоб зберегти в душі своїй назавжди.
Старатись так лиш по життю іти,
Щоб Господа тягар на себе взяти.

Бо щоб обітниці Господні мати,
Умови нам для цього ставить Бог -
Завжди у Його слові пробувати,
І не тяжкий нести тягар Його.

Через життя неси ті обітниці
Їм вірячи, Сам Бог їх дарував.
І ти пройдеш страждання всі земні ці,
Його тягар у небо приведе.

Л. Шпак

Стих: «Маленьким сердцем,так трудно любить»👆💕

Для каждого события в жизни
В Божьем Слове есть мудрый совет,
Но порою мы всё усложняем,
Когда ищем нужный ответ.

Нам так часто бывает трудно
Исполнить то, что Бог нам сказал.
Мы ожидаем чего-то другого
И поступаем как Нееман.

Злом на зло порой отвечаем,
Вместо того чтобы нам устоять,
А потом томимся в молитве
И не можем духом воспрять.

В уме мы рисуем сценарий,
Чтобы врагу отомстить,
Сквозь зубы благословляем,
Не стремимся Христу угодить.

Нам так трудно бывает смиряться,
На гордость свою наступать,
Но Господь противится гордым,
А смиренным даёт благодать.

Да, нам с плотью бороться трудно
И одним нам не выдержать бой,
Но есть Тот, кто всегда поможет,
Нас поддержит Своею рукой.

Ты к Нему обратись в молитве
И признайся в бессилье своём,
А Господь тебе выход укажет,
Преодолеешь всё с Ним вдвоём.

27.11.2020
Ирина Шмелева

ВОСКРЕСІННЯ

Якби в той день, Спаситель не воскрес?
Якби лишилось в гробі Його тіло?
Або, якби покинув Він той хрест
Де так нестерпно все Йому боліло?

Й якби Господь у світ цей не прийшов
І не приніс джерела благодаті,
То хто б із нас , спасіння віднайшов?
Хто б захотів на себе гріх наш взяти?

Хто б захотів сказати : Я піду!
Для того, щоб в гріхах світ не загинув.
З хреста звучало: Боже, Я молю…
Прости їм Отче, о прошу, прости їм…

З хреста Господь дивився на тебе…
І залишився там, щоб помирати…
Нехай ця чаша, Господи, мине…
Та Він ішов тебе щоб врятувати.

І Він пройшов до самого кінця.
Могила. Камінь. Вже нема спасіння.
Немає вже нічому вороття…
Та день прийшов…і світлим воскресінням

Кайдани смерті, Бог наш розірвав,
Й не дав Христу у гробі зотлівати…
Твоє Він сьогодення також знав…
Тому скажи: Чи варто зволікати?

Чи варто відкидати заклик цей?
Той заклик Божий…Заклик до спасіння…
Зніми те покривало із очей
Й віддай життя Ісусу на служіння.

За тебе помирав Він і Воскрес.
Для тебе Він залишив славу неба,
За тебе Він віддав Себе на хрест…
Він все зробив, о друже мій, для тебе.

Прошу тебе, ти часу не втрачай,
Не знаєш ти, чи завтра будеш жити…
Сьогодні шлях спасіння обирай,
Щоб міг з Ісусом в вічності радіти.

В цей день такий, воістину святий,
Що можеш ти для Господа сказати?
Скажу тобі сьогодні : Бог – Живий.
Що можеш ти для Нього нині дати?

Віддай Йому своє серцебиття…
Віддай життя…і будь з Христом щасливий.
Господь пройшов дорогу до кінця…
Й на третій день звершилось справжнє диво…

Воскрес Ісус. Між мертвими нема.
Марія була радісна й щаслива.
Прибіг Петро. Прибіг туди Іван,
Та не лежить у гробі Його тіло.

Й сьогодні знаю також : Бог живий!
Усім хто прийде, Він дає спасіння.
Тож в стороні, о друже мій , не стій,
Й нехай у тебе буде ВОСКРЕСІННЯ.

Как натянутая тонкая струна,
Что, чуть тронь, и запоёт от счастья,
Так, пред Богом, на коленях я,
Все Его прикосновенья ощущаю.

Словно бы весенний ветерок
По щеке тихонько так погладил,
Так ко мне касается мой Бог.
И любовь Его ко мне во взгляде.

И опять меня Он подкрепил,
И наполнил меня новой силой,
Чтобы смело дальше шла за Ним,
И с Его дороги не сходила.

Он пришел, склонился надо мной,
И сказал: не унывай душою.
Самый мой любимый и родной...
Взял за руку, сердце успокоил.

Словно бы весенний ветерок,
Что головки у цветов качает,
Так всегда мой Всемогущий Бог,
На мои молитвы отвечает.

Ласково касается души,
Говорит: не плачь, вставай родная.
Ты в Мои объятья поспеши,
Все твои молитвы принимаю.

Слышу как душа твоя поёт,
Как струна, когда касаюсь нежно.
Ты, дитя, сокровище Моё,
Берегу тебя от бурь сердечных.

Л. Шпак

Джерело благодаті так потрібне нам,
Щоби наповнить нас своєю силою.
В скорботах щоб могли допомагать
Тим, що у випробуваннях ослабіли.

Джерело благодаті - Сам Христос,
Вся благодать схована в Його слові.
Він на землі страждання переніс,
Щоб ми його прийнять були готові.

А слово - всі обіцянки Його -
Спасіння, втіха, Божа милість.
У кожному Його слові - любов.
І нас навча, щоб ми нею ділились.

Її приходиться, не раз, нам набувать
Через страждання тут усі земнії.
Навчає нас Господня благодать
Смиренню і довірі, також силі.

Силі - не піддаватись ворогу,
Яку би піч для нас не готував він.
Лише казати: з Господом пройду.
В радості, в горі я Його прославлю.

Випробування - також благодать,
Вони нас у житті тільки зміцняють.
Навчаємося вірою стоять,
А Бог завжди нам поміч посилає.

Научившись так, ми зможем піддержать
Не раз людей, під тягарем, упавших.
І буде благодать їх та спасать,
Що набули ми у своїх страждання.

Л. Шпак

А цей страшний присмак війни...
Він залишиться ще надовго...
Хоч Господь подарує мир,
Але ще не затихнуть болі.

Болі тяжких всіх втрат тепер,
Болі пройдених страждань нами...
Та Господь всіх Своїх дітей
Як на крилах ніс у випробуваннях.

Смертної тіні долиною вів,
Захищав, закривав від смерті.
А тому, що Він - Божий Син,
Самий люблячий, самий вірний!

Та і зараз Він не мовчить,
Не жили щоби безтурботно.
Так багато обід, суєти,
Захватило збагачення, гордість.

Знову так не стихає плач:
Та коли вже стихуть скорботи?..
Ну а Бог усе каже так:
Звідки впав ти, згадай ти просто?

Не будь гордим ти, а змирись,
Голос Божий живеш відкинувши.
Вірних Бог береже Своїх,
Витре сльози Він Своїм вірним.

Л. Шпак

А почему приходят неудачи?
И недовольство к Богу – «почему?»
А почему так в жизни много плачем,
Что близкие никак нас не поймут?

Ожесточаются на нас и больно ранят.
Нет в семьях мира, дети восстают.
А через них, нас Бог переплавляет.
Из сердца примесь убирает всю.

Ведь Он лишь видит, что ещё сокрыто
Там, в нашем сердце, скрыто глубоко.
А небеса для чистого открыты.
А чистым быть здесь очень нелегко.

Мы много так оставили мирского.
Оставили все грешные дела.
И кажется, что чисты мы от злого,
Что жизнь по доброму пути уже пошла.

И когда Дух Святой переполняет,
Мы всех готовы с радостью обнять.
Бог «раздражителя» немного попускает
И в сердце всё готово закипать.

Слова спешат уж вырваться наружу –
Пусть не ругательства, но всё ж слова летят.
Они лишь только ранят твою душу,
Но уж никак тебя не защитят.

О, нас обидели, нас снова зацепили.
Ну как же здесь не стать негодовать?
И вот опять уж, в гневе, согрешаем.
И всё стараемся себя мы оправдать.

Пропало сразу христианство наше.
И видно стало, что там в сердце есть.
А Бога христианством не обманешь.
Он чистыми нас хочет приобресть.

Пока самих Господь нас не изменит,
Не будет с ближними работу проводить.
Придут в дома большие перемены,
Когда научимся сердца свои хранить.

Л. Шпак

А наша жизнь уходит безвозвратно,
И вспять минуты нам не повернуть,
И позади осталось прошлое,
И ничего уже нам не вернуть.

Нам не вернуть ушедшие мгновенья –
Они растаяли, как на ладони снег.
Но нам так сильно хочется порою,
Чтоб время свой остановило бег.

Но время движется вперёд,
Становится всё ближе вечность.
И будут ли иметь значение дела,
Что мы творили, проявив беспечность?

Идёт духовная война за наше время,
За каждую минуту, день и час.
Желает враг, чтоб мы от Бога удалялись,
И чтоб светильник наш скорей погас.

Он похищает время незаметно
И подменяет истину на ложь,
Нам предлагая временное наслаждение,
Взамен того, что только в Боге обретёшь.

И потому, цените каждое мгновенье –
Оно подарок Господа для нас.
И дорожите временем, ведь дни лукавы,
Оно нас может обмануть подчас.

19.03.2021
Ирина Шмелева

Как много стало лицемерия
Среди своих, возлюбленных Христом.
Мы потеряли в сердце страх
Пред праведным, святым Отцом.

Нам так привычна стала самоправедность,
Что одеваем, выходя во свет.
А где-то в глубине души отчаянье,
Что в нашей жизни святости порою нет.

Мы примеряем маски беззастенчиво.
На каждый случай есть свой вариант,
В котором чувствуем себя уверенно,
На публику играя тут и там.

Относимся порой с лицеприятием
К тем, кто по нашим меркам не таков,
Тем самым нарушая Слово Божие
И пополняя перечень грехов.

А Богу наши маски не нужны.
Он видит нас такими, как мы есть.
Он смотрит в наше сердце, в глубину,
Пытаясь донести Благую весть.

Он возлюбил нас просто, без условий.
Ему неважны званья и погоны.
Мы перед Ним равны без исключений,
Ничем не заслужив Его заботы.

И на суде лицеприятия не будет.
Ответит каждый за свои дела пред Ним.
И воздаяние получит справедливо
За всё, что в своей жизни совершил.

Так помоги, Господь, оставить маски
И с сердцем искренним к Тебе прийти,
Твоею благодатью пропитаться
И смыть грехи в Твоей святой Крови.

Ты помоги всегда нам помнить
О том, что праведен и свят наш Бог,
И в каждом человеке Тебя видеть,
И отражать во всём Твою любовь.

20.02.2021
Ирина Шмелева

Встречай Любимого в пустыне -
Ну а в пустыне почему?
Ведь там, от искушений, душа стынет...
Увидеть как, чтобы бежать к Нему?

А Он там Сам к тебе навстречу выйдет,
Увидев, что идти так тяжело.
Буря песчаная когда глаза засыплет,
Чтобы уже не видела Его.

Но, голову нагнув, вперёд шагаешь.
От напряжения, в ушах лишь звон...
Остановившись, всматриваясь вдаль всё,
Нет ли Любимого? И не идёт ли Он?

А Он уж рядом ведь с тобой шагает,
И сердце твоё бережно хранит.
От солнца Своей тенью закрывает,
От бури той песчаной защитит.

Он Сам когда - то, сорок дней, в пустыне
Немало искушений перенёс.
К тебе навстречу Сам в пустыню выйдет,
Чтоб провести, ведь Он же твой Христос.

А Он сказал: " Блаженными есть нищие..."
Нищие духом, что пустынями идут.
Быть нищим - это полная зависимость
От Бога тех, что вслед за Ним идут.

Пускай пустыней, отказавшись от комфорта,
И с искушениями частыми борясь...
К таким, навстречу, Иисус выходит.
Ведь никогда с Ним не теряют связь.

А для таких есть Царство всё небесное -
Так Иисус, быв на земле, сказал.
"Пройдя пустынями, Моя Невеста,
Будешь сиять, как Вифлеемская звезда"

Указывая к Господу дорогу,
Всем путникам усталым на земле.
Научишься в пустыне очень многому,
Уроки преподаст Господь тебе.

Встречай Любимого ты, с жаждою, в пустыне.
Он даст Своей живительной воды.
За руку из пустыни тебя выведет,
И поведёт в зелёные сады.

Л. Шпак

Тримаючись, Господь, за Твою руку я виберуся із рова.
У ньому не помру в своїх стражданнях.
Життя соє, Господь, завжди в Твоїх руках,
Ти знаєш всі мої переживання...

Я на землі - лише земная плоть.
А плоть завжди повинна насищатись.
Ніхто з нас не живе голодним,
Життя підкріпленням має супроводжатись.

Коли лиш стогне і співа душа?
Стогне вона завжди, коли голодна...
Стає тоді лише гарним життя,
Коли вона наповнена є Богом.

Завжди голодним до Бога іди.
І, досхочу, живися Його словом.
І будеш бачити куди іти,
І в рів не попадеш глибокий знову.

Та якщо світом сповнений увесь,
Й до Господа ідеш уже ти ситим,
То не поміститься слово в тобі уже,
Нема там місця, все заповнено вже світом...

Важливо із джерел лише яких
Себе ми, кожноденно, наповняєм.
Те потече тоді із нас самих,
Що ми постійно у себе вливаєм.

А потім ми і падаєм в рови,
В сльозах до Бога простягаєм руки.
А Він за нас так дорого платив,
Та тільки ось чи вірні є Йому ми?

А ті рови копали ми самі,
Щоби водою наче наповняти.
Вони не можуть втримати води,
Вода Господня бо не буде там триматись.

Вода Господня б'є завжди ключем -
Іди і пий, себе нею сповняй ти.
Чужа водойма є цей грішний світ,
Болото там, води у нім немає.

Л. Шпак

🍀Вірш " Невже я, мій Боже,дорожчий для тебе"👆

🍀Вірш "Невже я, мій Боже, дорожчий для тебе"👆

Голиаф и Израиль - враг величьем пугает.
И от этого вида устрашился Израиль.
Но выходит Давид, в помазании Божьем.
Прост и юн он на вид, но так храбро выходит.

Не страшит Голиаф, он - как благословение.
"В мою руку отдал Бог его в те мгновения"
Низложил он его пред глазами народа.
И прославился Бог Своей силой Господней.

И Давида поднял Бог в величьи и славе.
И царём Давид стал, имя Божье прославив.
Послан был Голиаф, словно благословенье,
Чтоб Давида поднять на Господни ступени.

С того времени Бог поднимать стал Давида,
Ведь Он верность его, тогда в сердце увидел.
Не боялся пойти с пращей на Голиафа,
Народ Божий спасти, поношение сняв с них.

Мы ведь тоже хотим Божьих благословений,
Но стоят на пути Голиафы всё время.
Но выходим ли мы к ним во имя Господне,
Или в страхе стоим, как Израиль, сегодня?

Или скажем ему: ты пугаешь нас силой,
Но Господня смерть, тьму на кресте погубила.
А на нас есть всегда Божие помазание -
Дух Святой Богом дан, Он всегда рядом с нами.

Даст Он смелость идти, даст и силу сражаться,
Побеждая в пути, и врага не бояться.
И поднимет тогда на Свои Бог высоты,
Если славишь Христа, если твёрдо идёшь ты.

Л. Шпак

А світ уважно все спостерігає -
Як по землі ідуть діти Христа?
І не обов'язково їм казати -
Бо наглядають пильно вони так.

"Ви - світло світові" - казав отак Спаситель.
І бачить світ, як світимо в нім ми.
Питання є одне насущним тільки -
Чи світить наше світло серед тьми?

Чи є любов між нами, розуміння?
Чи є підтримка також поміж нас?
А чи повагу поміж нами видно,
Один до одного у цей нелегкий час?

Чи любимо один одного вірно,
Як нам Господь про це заповідав?
Чи судимо і лиш проходим мимо
Ми понад тим, біля дороги хто лежав.

Як той священик, що пройшов лиш мимо
Побитого, у ранах залишив...
В священника одежі був лише він,
Служителем у храмі був же він.

Левити ми, чи може самаряни?
Хто пастирем сьогодні є у нас?
За голосом чиїм ідемо з вами?
І хто є прикладом в житті для нас?

А час упевнено вперед летить все
До того часу, як Пастир прийде.
Що Він побачить в нас - тільки релігію?
Чи віру Він живую віднайде?

Що бачив світ ось тут у Його дітях?
Про що він між собою говорив?
Були в одежу лиш священників одіті,
Чи як добрий самарянин жили?

А світ слідкує дуже так уважно -
Як ходять на землі діти Христа?
А може залишилась лише назва?
Від християнства, що лише пуста...

Л. Шпак

Я знаю, Господь, что Ты не оставишь
Меня погибать средь бушующих волн.
Рукою Своею Ты шторм успокоишь
И сохранишь мой маленький чёлн.

Ты светом Своим мне путь освещаешь,
Сияешь во тьме, словно луч маяка,
От острых камней оберегаешь,
Не давая разбиться о скалы греха.

Через узкий фарватер Ты ведёшь за Собою,
Знаешь каждый участок опасного дна,
Не даёшь отклониться от курса прямого,
Чтоб корабль не разбился, на мель попадя.

В этом море бушующем и неспокойном
Лишь в Тебе нахожу мир и покой.
Тихой водою я наслаждаюсь,
От ветра укрытая сильной рукой.

Когда в жизни моей наступает волнение,
Дай мне распознать, если где-то ушла
С дороги прямой, попав в заблуждение,
И вновь возвратиться на путь в небеса.

Я знаю, Господь, Ты меня не оставишь.
Ты верен всегда, лишь бы мне доверять.
Словом Своим укрепишь и наставишь,
И с неба даруешь Свою благодать.

04.10.2020
Ирина Шмелева

Не раз мы просим Бога - "обнови"
В надежде обнови меня, Господь мой!
А ведь надежда с верою близки,
Надежда часто в веру переходит.

Спасающая вера - какая в жизни ты?
Есть общая - все веруем мы в Бога.
Есть вера личная - на ней все строим мы
Всю свою жизнь, сверив её со словом.

Есть - умственная, всё берем умом -
Вот так, наверное, Господь творит всё в жизни.
И если только разумом поймём,
Научимся так верою ходить мы.

Есть вера чувств - прочувствовать должны
Как Дух Святой в молитве посещает.
Должны мы непременно ощутить,
Когда Господь нам тело исцеляет...

Не стойка, не надёжна вера та -
Как пыль, от дуновенья, улетает.
От знания и чувств она пуста,
И не надолго так её хватает.

Послушливая, волевая вера есть.
Она тверда и непоколебима.
Лишь воля твердая в её основе есть -
Написано, а значит - выполнимо.

Лишь в верном вера - пусть не знаю как
Господь работать будет в моей жизни,
Но верно только буду ожидать
Его решений, ведь верны они все.

Господь не успокоится пока
Не завершит работу, что Он начал.
Пусть непослушны так мы иногда,
Но верен Бог, а это много значит.

В надежде укрепи Ты, Боже, нас,
Что, сохранив простое послушание,
Твердая вера возродится в нас,
Коль мы приложим всё своё старание.

Л. Шпак

Ми колективно всі ростем духовно,
Коли в служіння йдемо кожен раз.
Та по бажанню йдемо і з любов'ю,
Чи просто звичка є така у нас?

З любові серце до Ісуса лине,
І що слова Його важливі є,
Чи тільки тому, що іти потрібно -
Бо називаєшся християнин.

Служитель на служіння йти повинен.
Левит повинен - в хорі він співа.
Ідеш туди тому, що так потрібно,
Чи тому, що кличе туди душа?

О! Гріх той звичаю, якого так не видно!
Здається чергою своєю все іде...
Та він і не такий вже безневинний -
Суворо Бог спита за нього вже.

Духовно підкріпляючись всі разом,
Ми битви по одному все ж ведем.
І якщо з духом Божим не з'єднатись,
Всі битви наші програні є вже.

А Бог звичайності ніколи не приймає -
Як фарисеї службу щоб несли.
Сердечного шукає спілкування,
З любов'ю в серці щоб до Нього йшли.

А Він любив тоді - перед розп'яттям...
І зараз Він не перестав любить.
Не зобов'язаний Він був спасать нас.
А вмер тому, що дуже полюбив!

Невже любові нашої не вартий?
А лиш звичайність тільки лиш одна,
Приводить на служіння дуже часто?
І думають, що це не гріх бува.

Залишаться із тим всі за воротами.
Почувши тільки: "Я не знаю вас..."
Нехай палає зараз в серці полум'я
Щоби любові до Христа вогонь не згас.

Л. Шпак

"А бремя Моё не тяжко, а бремя Моё - легко..."
Но здесь на земле не каждый, то бремя сейчас несёт.
То бремя - несёт награду, то бремя несёт любовь.
В том бремени, Бог ведь рядом, за руку тебя ведёт.

Идти по следам Господним так кажется нелегко,
Единственный путь сегодня, что в небо нас приведёт.
Единственный путь спасения, единственная лишь жизнь.
Не тяжко Христово бремя, его только ты держись!

Без Божьего тяжко бремени, в душе - одна пустота.
Богатство пускай для тела, а для души - нищета...
Без Бога на свете пусто, и всё без Него мертво.
Без Бога на сердце грустно, не радует ничего...

Несущий Господне бремя имеет вечную жизнь.
Имеет благословение, Он боли не возложил...
Господь нам дарует радость, и в Боге надежды свет.
И верных всех ждёт награда - лишь счастье без счета лет.

Все думают - бремя тяжко...его тяжело нести...
Поэтому так не часто берут его на пути.
Хотят, чтобы без нагрузки только, хотят, чтобы налегке...
Чтоб только дойти без боли, без переживаний всех.

А так не бывает в жизни, ведь боли терпел Христос.
Чтоб были в Его Отчизне, немало пролил Он слёз.
И выстрадал здесь не мало, все наши грехи понёс,
Чтоб нас от грехов избавить, смерть принял за нас Христос.

Нам лёгкое бремя досталось лишь принять из Его рук -
Нести Его слово надо, спасая людей вокруг.
Несут ведь своё здесь бремя тяжёлое на земле -
Болезни, грехи и беды - ведь мир весь лежит во зле.

Сказав : бремя Божье тяжко, к спасению не идут.
Ведь нужно будет оставить греховный земной свой путь.
А Божие бремя - радость, а Божие бремя - мир.
Бог Сам нести помогает, то бремя, что Он вручил.

Л. Шпак

У Телеграм зараз багато каналів із музикою 🔊

Але сьогодні хочу порекомендувати вам канал 👉🏻 t.me/ChristianMusicChannel.
Адмін підбирає спокійні та красиві християнські псалми різних виконавців.

Переходьте, підписуйтесь та насолоджуйтесь улюбленими християнськими виконавцями!

Під білим снігом не лишитись чорноземом,
Не так і легко - сніг усе накрив.
Спокус проходимо не мало ми під небом,
Сам бо Ісус спокуси теж терпів.

Спокушуваний сорок днів в пустині,
В пості був, а не просто так ходив.
А ми спокушуємось лише нині
В пожадливостях ходячи своїх.

І так вже сили часто не хватає
Спокуси тіла всі перемагать.
Тому так часто і не помічаєм,
Що Бога починаєм спокушать.

Ми - зовні білі, гріх Бог обмиває,
А всі спокуси є всередині у нас.
Господь один їх тільки помічає,
Для виправлення нам дає ще час.

Ми невдоволенням все Бога спокушаєм,
Що все у нас не так як в інших є.
А сатана до Господа сказав лиш:
Зроби з каміння хліб, як Ти голодний є.

Господь сказав: не хлібом лиш єдиним...
А ми все "дай нам ще..."- так просимо.
Тим забаганками щоденними своїми
Спокушуючи Бога стоїмо.

Все зразу хочеться, а Бог дає потрохи,
Щоб надлишками не зашкодити.
Бо можем так зійти з Його дороги,
Радіючи мамоні тільки жить.

І вимагаєм, часом, ми у Бога,
Щоб Він Свою могутність нам явив.
Щоб чудом доказав Свою любов Він.
А Він нам смертю небеса відкрив!

Все самостійно змінюємо Божі плани,
Щоб Бог робив, як хочемо лиш ми...
Ось так, весь час, все Бога спокушаєм.
Не помічаєм, що уже не з Ним...

Що грунт сердечний той же все - земний наш,
Хоча і зовні, білий він як сніг.
Господь є світло, від світла сніг розтане,
І перед Богом станеш ти яким?

Л. Шпак

А мир наблюдает внимательно -
Как шествуют дети Христа?
И миру ведь не обязательно,
Чтоб кто-то о них рассказал.

"А вы - миру свет" - так сказал Христос.
И видит мир, как светим мы.
Всегда есть насущным один вопрос -
А светит ли свет наш средь тьмы?

А есть ли любовь, понимание?
А есть ли поддержка меж нас?
А как проявляем внимание
Друг к другу в нелегкий сей час?

А любим ли верно друг друга мы,
Как Бог нам о том завещал?
Иль мимо проходим и судим
Всех, кто там, у дороги, лежал.

Как этот священник, что мимо
Побитого, в ранах, прошёл...
В священной одежде лишь был он,
Служителем в храме был он.

Левиты мы, иль самаряне?
Кто пастырь сегодня у нас?
За голосом чьим идём прямо?
И кто есть примером для нас?

А время уверенно мчится
К тем дням, когда Пастырь придёт.
Религию здесь Он увидит,
Иль веру живую найдёт?

Что видел здесь мир в Его детях?
О чём меж собой говорил?
Иль был ты здесь просто священник?
Иль добрый был самарянин?

А мир наблюдает внимательно -
Как шествуют дети Христа?
А может, лишь только название,
Осталось от нас христиан?

Л. Шпак

Нет силы бороться, нет силы идти...
Молю Тебя, Боже, Ты мне помоги.
Дай силы смиряться, дай силы терпеть,
С надеждой и верой в небо смотреть.

Когда тяжело, Ты меня укрепи
И Словом Своим меня оживи.
Чтобы в молитве Тебя прославлять
И славу Тебе одному воздавать.

Даже если не вижу конца пути,
Помоги доверять и смело идти,
Вслед за Тобою тернистой тропой,
Сомнения и страх прогоняя долой.

И если я вдруг упаду на пути,
Ты руку Свою скорей протяни.
Помоги мне подняться, Боже, прошу,
И от ран исцели душу мою.

Пошли в моё сердце мир и покой,
Наполни любовью Своей неземной.
Ты – Утешитель, мой добрый Отец,
Бог Всемогущий, вселенной Творец.

19.06.2020
Ирина Шмелева

Господь просвічує пітьму мою,
Випробовує аж до крайності...
Щоб стала Моїм ти посудом,
Посудина в честі, для радості.

Як з давніх часів бувало те
З мужами Твоїми вірними.
Вони, в вірі, були праведні,
Пройшовши долини тісні всі.

Перевір моє серце істиною,
Пітьма щоб ніяка чорная
Не сховалась в думках не чистая,
Щоб серце не стало гордеє.

Не сховалася між бажаннями,
Що тіло наслать старається.
А всі прикладать старання,
Щоб ім'я Твоє прославилось.

А Бог - джерело лиш радості,
Даючий усім направлення
Іти по життю як правильно,
Пітьма щоб зір не затьмарила.

Щоб вірно дорогу бачити.
Іти вслід у слід за Господом.
По вірному лиш направленню
Іти до хреста Голгофського.

Господь темряву просвічує,
Господь очищає старанно так.
Виводить на світло провини всі,
Де я була неуважною.

Л. Шпак

С небес пришёл Спаситель к нам,
И верен Он нам остаётся.
Грехи Он на Себя все взял.
Зовёт Он каждого к Голгофе.

Будучи верен, знает Он -
Мы неверны в своей природе.
Поэтому всегда Сам Он
Работу с нами всю проводит.

Прощенье - то ещё не всё,
Бог нас по милости прощает.
Но, чтоб избавиться грехов
Должны мы прилагать старание.

А очищение - процесс,
И с ним нам нужно согласиться.
Идя в Иерусалим небес,
Души дорогою очистим.

Бог может нас ввести в огонь,
Чтоб показать,что в нашем сердце.
Нам всё равно покажет Он,
Хоть и простит нам всё конечно.

Но очищение важно
Не от грехов лишь только явных,
От скрытых больше ведь нужно,
От них нам нужно избавляться.

Скрытых немало есть у нас -
Они от Господа уводят.
Хочу сегодня и сейчас...
И к развлечениям любовь есть.

А развлечения смотреть
Часами можна в телефоне,
Для Бога ж времени совсем
Тогда уже не остаётся.

Причину нужно лишь искать,
А почему так поступаем?
Согласие сегодня дать -
Пускай Господь нас очищает.

Дорогою в Иерусалим
Друзья давайте очищаться.
Бог обязательно простит,
Но нам стараться исправляться.

Л. Шпак

Я старалася друзі вибрати кращі вірші я всі їх перечитувала , думаю шо ви зможете обрати як собі так і своїм діткам🫣🤗💕

🙏

Ця новина серце сколихнула,
Для Марії все життя змінила,
Голос ангела вона почула
І душа від щастя затремтіла.

2.Ти блаженніша від всіх, Маріє,
Скоро стати матір’ю ти зможеш,
Бо твою утробу Бог відкриє
І святу Дитину ти породиш.

3.Він великим і могутніми буде,
І наслідником Самого Бога,
І знайдуть спасіння в Ньому люди
Ті, хто враз навернуться до Нього.

4.«Як же може статися це диво?
Тож про це не чувано відвіку,
Боже мій, це просто неможливо,
Адже я не знаю чоловіка.»

5. «Хвилюватися тобі не треба,
Вістка ця хай душу не тривожить,
Дух Святий тоді зійде на тебе,
Бо Дитя це буде Сином Божим!»

6.Страх і радість - все перемішалось,
В серце вкралися думки тривожні,
Дивним сном для неї все здавалось
Та сказала: « Я раба Господня!»

7.Веселиться й тішиться Марія,
Бо зійшла на неї Божа сила,
Ця чудова й радісна подія
Жінку цю блаженно зробила.

🙏

Земля здригнулась, наче від удару,
Померло сонце, темрява навкруг,
Завіса навпіл розірвалась в храмі,
Ісус Христос віддав Отцеві Дух.

Страх на людей найшов... Злякався кожен...
І сотник мовив там біля Хреста:
" Цей Чоловік був справді Сином Божим! "
І славили Творця його вуста!

Обвивши Тіло Боже пеленами
У новім гробі Йосип положив,
До входу привалили тяжкий камінь
Ще й стерегти прислали сторожів.

Щоб учні уночі бува не вкрали,
Та не сказали людям що воскрес!
Печать тоді на камінь той наклали,
Й не сподівались бачити чудес!

Згасали зорі... Наближався ранок...
Жінки поспішно з пахощами йшли.
Й журились: хто відвалить камінь
Щоб Тіло Спаса намастить могли?!!

Та враз вони завмерли з здивування
Коли побачили відкритий вхід,
Там наче блискавка був Божий
Ангел
В одежі білосніжній! Й каже їм:

-«Не бійтесь,бо для вас я звістку маю,
Ви тут Христа шукаєте дарма,
Велику радість нині вам звіщаю,
У цьому гробі вже Його нема!

Погляньте! Місце де лежав Учитель
Порожнє! Бо із мертвих Він воскрес!
Спішіть скоріше учням сповістити
Про радість дивну, чудо із чудес!»

Жінки щасливо в місто повертали
Щоб розказати дивну новину,
Вона серця зажурені втішала,
Спокій принесла в мить таку сумну!

Вість Воскресіння набирала силу,
Вона і до священників прийшла,
Нараду скликати вони рішили
Щоб чутка ця правдива далі не пішла,

Чимало грошей воїнам дісталось,
Щоби брехню між люди рознесли:
-"Він не воскрес, а учні Тіло вкрали
Коли стомились і заснули ми! "

І чутці цій Юдеї вірять досі
Й Воскреслого Христа не визнають,
Збрехати воїнам таки вдалося,
Вони і до цих пір Месію ждуть.

А ми щасливі любі друзі з вами,
Бо щиро вірим, що Христос воскрес.
Тому сьогодні серцем і вустами
Хвалу віддаймо Богу, славу й честь!

🙏

Христос Воскрес! Нема Його в могилі,
Там тільки місце, де Господь лежав.
Він цього ранку в потузі і в силі
Воскрес , і смерть Він смертю подолав.

Христос Воскрес! Дивіться, гріб порожній,
Сьогодні сталось чудо із чудес.
Із неба ангол прилетів Господній
Й приніс всім вістку, що Христос воскрес.

Такого ранку не було ніколи,
Такого чуда світ наш ще не мав…
Мій друже, йди зо своїм смутком й болем
До Того, Хто сьогодні з мертвих встав.

Воскреслий Спас й тобі життя дарує,
Ти тільки серце все Йому відкрий;
Коли там гріх та смерть іще панує…
Воскреслий дасть тобі і радість, і спокій.

Христос Воскрес! Прислухайся до того,
То станеться ще чудо із чудес.
І ти воскреснеш до життя святого,
Як і Спаситель із мертвих воскрес.

Автор Михайло Подворня

🙏

Всі відзначають свято Воскресіння,
Та що для мене значить свято це?
Немає слів таких, щоб оцінити
Все, що Христос мені дає!
Залишив Він престол небесний, вічний,
Щоб нам служити... Бувши Богом і Творцем!
Яка любов Отця і щедра Божа милість,
Коли мене від смерті й аду врятував!
Чи можу я колись сповна віддячить
За вічність, подаровану Христом?
Лише прошу: "Допоможи Тебе прославить,
Лиш Ти достоїн поклоніння, мій Господь!
Це свято означає - смерть безсила,
Коли Володар в серці є Христос!
Це свято означає, що могила
Не втримає, коли покличе нас Господь!
Це свято означає - вічність з Богом!
В Його присутності, у світлі Його жить.
Тому нам радісно в цей день, сьогодні,
Тож будем з вірою Йому щодня служить!

🙏

Говорять, що життя немов картина
І кожен з нас малює свій пейзаж.
Бо кожен крок, що здійснює людина
Він вже ніколи не повернеться назад.

А час летить й нас тягне за собою
І ми усі у крутняві життя
Лишаємо свій почерк на папері
І пишемо картину свого майбуття.

І в кожного на полотні
Є вибір, що йому намалювати.
Бо незалежить чи художник ти чи ні,
Тобі твій аркуш треба заповняти.

Кожне життя – це намальована картина,
Кожен момент твого життя – це штрих.
Був час – Бог став так, як людина,
Був час і Він був розп’ятий за всіх.

Був час, коли Ісус лежав у гробі,
Коли всі думали, що Він помер.
Але був час, коли воскрес Син Бога
І знаю точно: Він живий тепер.

Життя Ісуса – це шедевр мистецтва,
Це найдорожча із усіх картин.
Це є любов, це відданість, це жертва,
Якою став Месія, Божий Син.

Коли я дивлюся на цю картину,
Я бачу там Ісусове життя
Я бачу те, як вийшов з гробу Лазар
І як вернулося його серцебиття.

Я бачу те, як 10 пракажених,
Стали за мить здоровими.
І бачу те, як тихо пливла лодка,
Яку недавно кидали шторми.

Я бачу сітку, яка повна риби,
Хоча всю ніч вона була пуста.
А ще я бачу, як дві рибки
Віддав малиц хлопчина для Христа.

Я бачу, як побачили сліпі
І як німі почали говорити.
А ті, що все життя були сухі
Могли вставати і могли ходити.

Я бачу хрест, знущання, бачу біль,
А ще я бачу,як Ісус воскреслий.
Я бачу те, як Він живий
І знаю те, що Він не мертвий.

На тій картині видно Божий почерк
І там написано: «Це за твоє життя!»
На тій картині є твоя свобода
І новий статус: Ти – Його дитя.

А ще життя в свободі і любові,
Нове життя щасливе і міцне.
Життя, що куплене ціною крові,
Нове життя, що називається твоє.

Говорять, що життя немов картина
І кожен з нас малює свій пейзаж.
Бо кожен крок, що здійснює людина
Він вже ніколи не повернеться назад.

Автор невідомий

🙏

Голгофа, Голгофа... На тебе дивлюся
Крізь тисячі років, крізь сиві тумани.
За мене страждав Ти, мій любий Ісусе,
Щоб в Тбі навіки спасіння я мала.

Ти Сам виніс хрест на Голгофу, Ісусе,
На тому хресті - всього людства провини.
В молитві своїй на коліна схилюся:
Твоєї я милості не заслужила.

Святі небеса Ти покинув за мене,
Співали для Тебе там ангели славу.
А Ти добровільно спустився на землю,
Так просто залишивши велич яскраву.

Чи в ніч вифлеємську Тебе зустрічали?
Чи всі поклонитись до Тебе спішили?
Тебе не піднсили на пʼєдестали,
І слава не линула за небосхили.

А потім - розпʼяли. Вінок із тернини...
Колючки вʼїдалися. Піт капав з кровʼю.
Хіба Ти за мене вмирати повинен?
Терпіти страждання такі невимовні?

І там, до хреста так жорстоко прибитий,
Взивав до Отця: «О прости Ти їм, Боже!
І небо на це не могло вже дивитись...
Дивились лиш воїни і перехожі.

Я бачу той хрест і пробиті долоні,
Я чую той голос, приємний і ніжний.
Проходять роки...Течуть ріки червоні,
А погляд любовʼю горить до нас, грішних.

Той сад Гефсиманський повік не забуду,
Ту ніч, як молився Христос у скорботі.
Очистив мене від гріховного бруду,
Забравши тривогу й душевни й неспкій.

Спасителю любий, о, чим я віддячу?
Мені не збагнути любові Твоєї.
Стою на колінах. Молитва - неначе
Оазис розкішний в безлюдній пустелі.

В молитві до Тебе спішу на світанні,
Душа моя спрагла напитися хоче.
У сонячні дні і у ранки туманні
До неба спрямовую я свої очі.

А ти завжди поруч, Ісусе, Ти близько...
Мені простягаєш поранені руки.
І ночі туманні сповняються блиском,
Душа очищається з бруду й пилюки.

Голгофа, Голгофа... Я бачити буду
Христа крізь тумани, крізь тисячоліття.
В життєвих обставинах, завжди і всюди,
Я бачу твій погляд, наповнений світлом.

автор: Діана Парипа

🙏

Христос воскрес – ти віриш чи не віриш?
Христос воскрес – ти радий и чи ні?
Чи ти Його, в останню путь провівши,
Тримаєш й досі мертвим в пелені?

Христос в людському серці воскресає,
В той день, коли ти свято віриш в це.
А коли віри в Господа немає,
Ти підпираєш серце камінцем.

Христа живим багато-хто побачив.
Його життя в собі відчули ті,
Кого Господь назвав духовно зрячим.
Які ж не вірять – називаються сліпі.

Хома, хоч і побачив, не повірив.
Він ще хотів торкнутися до ран.
Як тільки в нього руки не тремтіли?!

А Божий Син сказав йому: – Поглянь,
Ось ці місця, де були цвяхи вбиті,
А це між ребрами від спису шрам…
Хомо, Хомо, скажу тобі відкрито:
Ти перш побачив, а тоді повірив сам.

Блаженні ті, хто вірить в Моє слово,
Вони ще й будуть бачити Мене,
Коли воскреснуть, щоби жити знову –
І їхня віра до небес сягне.

Петро дивитись бігав на пелена,
Коли почув про воскресіння він.
Христос казав – людина та блаженна,
Яка будує віру у собі.

Не бігайте, шукаючи знамена,
Господні рани – це є свідчення того,
Що Він воскрес для нашого прощення!
Не треба пальцями торкатись до них знов.

Христос воскрес! І ми воскреснем згодом
Із вірними, святими усіма.
Хай серед Божого не знайдеться народу
Невіруючого, зляканого Хоми!

Лариса Козинюк

🙏

Ну ось нарешті це нарешті сталось:
Найбільший Цар на третій день Воскрес,
Щоб кожне серце до Христа схилялось
І вічна слава лилась до небес.

Христос воскрес! І це звучить по всюди
І всіх вас друзі я вітаю .
Бо ми сьогодні є спасенні люди.
Христос Воскрес! І є близький до нас.

В цей день чудовий я радію з вами,
Христос Спаситель на шляху зустрів.
Радію серцем і всіма думками.
Христос Воскрес і нас всіх обігрів.

І цю подію я приймаю в серце,
Поклін і славу Господу даю.
Великим чудом нам відкрились дверці.
Христос Воскрес й чекає нас в раю.

І думка ця мене не залишає,
Я вічну радість в цьому віднайшов
і все сьогодні хай Христу співає
Христос Воскрес! Я прощення знайшов.

Важливо це сьогодні зрозуміти,
маленькі діти розуміють теж.
Я хочу з вами для Христа радіти,
бо свято це - Спаситель наш Воскрес.

Христос Воскрес! Я вірю в Чудо Бога,
Я віру в Сина і в спасіння теж.
Бо тільки в Ньому до небес дорога,
Спасіння нам відкрилося без меж.

Христос Воскрес! І я радію з вами,
Святого Бога щиро прославля.
Бо рай доступний і відкрились брами.
Христос Воскрес! Радіє хай Земля!

🙏

ХРИСТОС ВОСКРЕС! ВОІСТИНУ ВОСКРЕС!

Недільний ранок... Лиш світає...
Виблискують росинки на траві,
Проміння сонця землю зігріває,
Й пташок мелодії лунають вдалині.

Хоч місто спить ще та не спить Марія,
А з нею також й декілька жінок.
Спішать вони до гробу, де Месія
Похований, де тіло є Його.

Спішать вони... Печаль у їхнім серці,
Немає в них надії, майбуття...
Хоч аромат квіток навкруг несеться,
Та не співає в ранок цей душа...

Ідуть вони і тихо розмовляють...
Про те, хто каменя відкотить їм
Й слова жінок схвильовані лунають:
«З завданням цим не справимось самі...»

Але коли наблизились до гробу, –
Побачили відкритим в нього вхід,
Великий камінь той стояв вже збоку
І тіла Господа не було в гробі тім.

Аж раптом два Мужі в одежах білих
З'явились безпорадним цим жінкам,
Про те, що сталося вони їм розповіли,
І пригадали Господа Слова.

Саме жінки найпершими дізнались,
Що з мертвих Ісус Христос воскрес
І сповістити інших поспішали,
І славили вони Творця чудес!

«Христос воскрес! Його немає в гробі!
Навіки Він смерть й пекло переміг!» –
Слова лунають радісні й чудові
Надія в них для жителів Землі.

«Христос воскрес!» – радіє вся природа,
«Христос воскрес!» – хай лине до небес,
В серцях нехай панує мир і згода, –
Христос воскрес! Воістину воскрес!

Наталія Ковальчук

🙏

О Великодню, справді, ти — великий.
Ти найвеличніший з усіх на світі днів,
Ти свідок одного з найбільших див,
Яким спаслися змучені навіки.

Розплющив очі ти й побачив — чи ж можливо?! —
Як Чоловік, зборовши смертний сон,
Покинув гробу кам’яний полон —
І об’явився Всесвіту сміливо.

З відрадою зітхнуло все творіння
І чиста радість полилась з небес:
Ісус, що вмер, тепер навік воскрес —
І дав надію всім на воскресіння!

Світ демонів захвилювавсь тривожно,
Тремтіла смерть: позбулася жала,
Яким у пеклі душі берегла, —
Його Воскреслий вирвав переможно.

О Великодню, справді, ти — великий,
Ти найвеличніший з усіх на світі днів.
Бо у тобі мій відчай спопелів,
Мій страх згорів навіки.

Василь Мартинюк

🙏

Воскресіння Христа


Христос, Тебе вдягнули в баграницю,
Спели Тобі терновий вінок.
Тебе вітали: Цар Юдейський!
І били тростиною по голові.

Плювали в Тебе й поклонялися Тобі,
А коли вже наглумились,
Зняли з Тебе багряницю й одягнули одяг
Та повели Тебе на ту важку гору.

Та привели Христа на Голгофу,
Давали пити вино, але Ти не брав.
А потім розіп‘яли і розділили одяг,
І написали: Цар Юдейський!

Та коли настала шоста година,
Тоді темрява всю землю оповила.
А о дев‘ятій Ісус закричав: «Боже мій , Боже мій, чому ти покинув мене?!»
Тоді Ісус голосно вскрикнув і віддав духа.

Та свідками були небо і земля,
Як важко довелося там Тобі.
Та це все ради нас терпів,
Щоб кожен вірив в Тебе.

Та рано вранці Ти воскрес!
Жінки до гробу підійшли
Та ось злякались, Христа нема там,
Та сповістив їм Ангел Божий:«НЕЛЯКАЙТЕСЬ!»

Христос Воскрес! Христос Воскрес!
Лунають всюди гімни.
Христос Воістину Воскрес!
Нехай земля уся радіє.


Христос Воскрес! Зраділа так Марія,
Забилось сердце радістю тоді.
Христос явившись учням своїм
Сказав: «Ідіть і розкажіть про мене всім.»

Та після цих слів вознісся Ти до неба
І сів праворуч від Отця.
Ти нам спасіння всім даруєш,
Нехай прославить сердце кожне!!!

Автор Л. Підсадна

🙏

Я ДОВГО ДУМАВ».

Я довго думав над словами
які хотів би вам сказать
згадать про смерть, про воскресіння
як Бог із мертвих зміг устать

Про те що це не просто чудо
одне із тих що був Ісус робив
що це був план для всього світу
й дорогу в небо нам відкрив

Що Він Своєю бож'ю кровю
гріхі всі до одного простив
і місце чуднеє на небі
для кожного із нас зробив

Та ось про що хотів спитати
мій друже, вислухай усе
чи дійсно той Христос розпятий
в твоєму серці був воскрес?

Чи Він живе в тобі? панує?
чи Він життя змінив твоє?
а може досі, як в могилі
лежить, й строжожа стереже?

Сторожа впертості, невіри,
байдужості,образ і пустоти
невже ти хочеш на всі віки
залишитися в смертній темноті?

Чи може хочеш, щоб воскрес Він
свій лад у серці встановив
прибрав сміття,й усі образи
й тебе нового Він створив?

Якщо ти хочеш переміни
то не барися - поспіши
проси ти в Нього воскресіння
нове життя ти попроси

Ісус ніколи не відмовить
тебе Він чудом воскресить
в твоєму серці запанує
і все життя твоє змінить

Проте одне май на увазі
що двері серця і душі
лиш ти один відкрити можеш
і більш ніхто. тож поспіши!

🙏

"Звершилось!" - мовив, і земля завмерла...
Настала тиша, зупинилось все...
Чоло схилилось і ніхто не вірив,
Що наш Господь невдовзі оживе!

Завіса в храмі раптом розірвалась,
Немов би Бог прогнівавсь з висоти,
І затряслась земля... і ніч настала,
Над світом руки Бог простяг Свої!

Всі думали, що це кінець і більше
Ніколи їм не бачити Христа...
Ніхто не зможе в ніг Його схилитись,
Нема надії в вічне майбуття...

У безнадії учні повертались
До власного у сумі ремесла,
Поникла віра, якби не старались,
А радість зникла зовсім із лиця!

Здається, руки зовсім опустились,
"Ми думали, що Він і справді Син,
Ми думали, що Він наш Визволитель!
І з Ним ми будем завжди, по всі дні!"

Немов і справді рухнула надія
І все навколо втратило свій зміст,
І більш нема під небом тої сили,
Щоб до життя знов повернути їх!

О, як же ви могли в Нім сумніватись,
невже ніколи Він не говорив,
Що так повинно план Йому звершати,
Що прийде час і всі почують:" Жив!"?

Що прийде час і ви на власні очі
Побачите воскреслого Христа,
Побачите пробиті руки й ноги,
Бо Він помер і знов прийняв життя!

Він є живий! Ідіть до гробу швидше!
Його вже там немає, Він воскрес!
Воскрес Христос! Схиліться нижче, нижче
У ніг Його і прощення просіть!

Він Бог, якому всі і все підвласно,
Згадайте, як Він Лазаря зцілив,
Невже могли ви в Ньому сумніваться,
Як ви впустили це в серця свої?

Поглянь, Петро: Христос перед тобою,
Він не помер, повіки Він живе,
Поглянь на Нього вірою живою,
І серце дай для Нього ти своє!

Він є живий і ад не має сили,
У смерті більш немає жодних прав!
Він говорив, коли ще був у тілі,
Він говорив, не вірили ж словам.

Поглянь, Хома, на руки ті пробиті.
Якщо так хочеш, пальця простягни.
Він дійсно тут, стоїть перед тобою,
Він все зробив спасти щоб від вини!

Коли ішли в Еммаус по дорозі,
Про що так мову з болем ви вели?
Так, Він помер...і бувши Сином Божим,
Прийняв покірно муки на хресті!

Ішли отак, про все щось розмовляли...
Та раптом хтось в дорозі наздогнав,
О, як тоді вам серце загорілось,
Коли Писання мудро виясняв!

Так, Він Христос і ви це зрозуміли,
Коли з любов'ю хліб для вас ломив,
Яка ж то радість, Він воскрес, Він в тілі,
Бо Він є Бог, помер і знов ожив!

Живий Христос і як тут не радіти?
Співає серце й лине до Творця,
Його розп'яли, щоби ти міг жити,
Щоб вічно з Ним душа була твоя!

Живий Христос... і марно там стояла
Сторожа біля гробу цілу ніч,
Вона, напевно, зовсім ще не знала,
Що все під силу Богу, а не їм!

Усе під силу Господу живому,
У силі Він із мертвих воскресить,
Нехай повік звучить хвала Святому,
Нехай повік подяка ввись летить!

Ю. Вишняк

🙏

ЖИВУ...

В димах біди, в щоденних потрясіннях
Живої віри промінець не щез...
Звучить сьогодні пісня воскресіння,
Лунає між людьми: Христос Воскрес!

До Нього із подякою ідемо,
Він Той, Хто світ цей полюбити зміг,
Відкрив дорогу знову до Едему,
І смертю смерть навіки переміг.

Його страждання досі не забуті,
Христос немало мук страшних зазнав.
Пив чашу без агресії і люті,
І на Голгофі тяжко помирав.

Із ран струмками чиста Кров стікала,
Сам Бог за Сином сльози лив в той день ,
І Ангели у Небі не співали ...
Тоді святим було не до пісень...

Ісус так полюбив земну людину,
Щоб дати їй спасіння і любов ,
Гріхи забрати, кинути за Спину,
Тому дорогу до кінця пройшов .

Помер Він та воскрес через три ночі,
Побачили ми диво наяву.
Збулися в ранок той слова пророчі,
Христос тоді промовив: «Я живу!

Живу  Я! Не лякають лапи смерті,
Програла в битві назавжди вона.
Живу і Мною всі прокляття стерті,
В серцях людей хай розцвіте весна ...

Живу. Мені вже більше не вмирати,
Ім'я Моє в душі благослови;
Воскрес і буду вічно царювати,
Я переміг. Живу. І ти живи.

Хай ворог сумнів у тобі  не сіє,
Воскресни для любові назавжди,
Не дай своїй погаснути надії,
На битву нині впевнено іди.

Я Сам за тебе стану воювати,
Мені переживання відкривай...
Зумієш нездоланне подолати,
Зі Мною переможеш, пам'ятай!»

Христос Воскрес! Чого боятись нині?
Не принесе вже ворог більше втрат,
У Бозі сильні, впевнені, єдині,
У Ньому кожен з нас сестра і брат.

Велика радість - це Йому служити,
А хто не з Ним - запрошення прийміть,
Не просто існувати тут, а жити.
Воскресніть! І для Господа живіть.

(2023 р)

Автор Наталія Мартинюк

🙏

ВОСКРЕС МЕСІЯ...

Христос Воскрес! Воскрес Месія!
Радіє нині небо і земля,
Для всіх людей з'явилася надія
Зустріти Бога в синіх небесах.

Христос Воскрес! Лунає всюди
У церкві спів хвали бринить.
"Воістину Воскрес!" – відповідають люди,
Для кожного є радісна ця мить.

Усі ми згадуємо, як все це відбувалось:
Яким шляхом Христу потрібно було йти,
Як виповнилось все те, що Богом планувалось,
Щоб для людей спасіння принести

І ми прийшли сьогодні на зібрання,
Всі прославляєм вічності Царя
За те, що Він одного разу на світанні
Смерть переміг, із мертвих встав.

Сьогодні вдягнені усі святково,
На лицях радість, смутку вже нема…
Але давайте запитаєм себе знову:
Чому прийшли в Дім Божий до Христа?

Прийшли ми по обряду, чи так просто?
Сьогодні ж Свято, і потрібно в Церкву йти!..
Чи ми прийшли, бо жаждем Слово Бога,
Своїй душі, щоби підкріплення знайти?

А що для мене й тебе Пасха означає?
Задумувався ти про це чи ні?
Якщо ні, то прошу я сьогодні
Подумай ти над цим в ці дні

Бо Пасха це не просто таке слово,
Це не обряд, не звичай якийсь в цей час.
Це є Христос, принесений у жертву
За всіх людей, включаючи і нас!

Ісус Христос прийшов на грішну землю
Щоб дарувати милість, прощення й життя
Щоб кожен, хто живе на цій планеті
Отримав з Богом вічне майбуття

Але, на жаль, таких є небагато,
Які всім серцем прийняли Христа
Хотілось би й мені всім людям розказати
Яка велика є любов Отця.

Бо часу залишилось не багато —
Прийде в великій славі Бог
Давайте будемо всі жити свято,
Хоча багато зараз так тривог.

Цінуймо тим, що ми сьогодні маєм:
Що в нас є їжа, одяг і житло,
А хтось це Свято в бідноті стрічає
В підвалі, де є темно й холодно

А ми зібрались тут у цьому Домі
В теплі, добрі й не знаючи біди…
Тож пам'ятаймо всі сьогодні
Що так не буде, як було завжди…

Христос Воскрес! Воскрес Месія!
Радіє нині небо і земля,
Нехай у серці непохитна буде віра,
Що ми зустрінемо Воскреслого Царя!

Автор: невідомий

🙏

Христос Воскрес

Цю всю красу створив наш Бог,
А ми не дякуєм Йому,
Він заспокоїв від тривог,
А ми ідемо у пітьму.

Він дав нам радість, вибір, спокій,
Чому в душі моїй неспокій?
А ми все кажемо: "Чому?"
Чи чує Бог, коли кричу?

За що страждання у цім світі?
Чому не можем ми радіти?
Чому Ти нас покинув, Боже?
Може, Тобі до нас байдуже?

Він бачить все, але дав вибір,
Якщо не віриш перевір.
Нас любить наш Отець Небесний,
Він з нами завжди справжній, чесний.

Коли на серці є тривога –
Відразу біжимо до Бога.
Коли все добре - сидимо,
Не молимось ми - мовчимо.

Бог є любов, це кожен знає,
Але уваги не звертає.
Може, проблема в нашім серці,
Закрили в нашу душу дверці.

Помер Ісус Христос за нас,
Будемо славить повсякчас.
Наші гріхи забрав на хрест,
На третій день же Він воскрес.

Сьогодні свято Великодня
І слава явиться Господня.
В цей день Воскрес Господь наш Святий,
За гріх людей Він був розп'ятий.

Почуйте Його голос в серці,
Вся сила в нашому Творці.
Радіймо разом і співаймо,
Нашого Бога величаймо.

Він в муках помирав за нас,
Щоб в нас в серцях вогонь не згас.
Не припиняє Він любити
І добро нам всім робити.

Подякуйте Творцю Небес!
Христос воскрес! Христос воскрес!
Гріха він розірвав кайдани,
Усе омили Його рани.

Життя Господь нам вічне дав
І нове серце дарував.
Не забувайте люди Бога,
Бо в Ньому наша перемога!

Хай ці слова живі в нас будуть,
Нехай це люди не забудуть!
Христос Воскрес! Воістину Воскрес!

🙏