Дно пробито

Хто підтримує московську церкву?

П’ята колона Кремля в Україні нікуди не зникла. Незважаючи на те, що наші спецслужби зробили колосальну роботу і очистили Україну від вати. На жаль, лишень частково.

Низка політиків, блогерів та бізнесменів продовжують підтримувати «рускій мір» та московську церкву в Україні. УПЦ МП або, точніше, УПЦ ФСБ залишається проросійським центром впливу у країні. Ця церква може стати фундаментом, на якому путін намагатиметься відродити свій політичний вплив у нашій країні. Питання її ліквідації – це питання національної безпеки.

Інтереси московської церкви продовжує лобіювати Вадим Новінський. На нього зав’язані Качний та Мосійчук. Окрім них існує низка бізнесменів, які її фінансують.

Один з них – власник мережі автозаправок «БРСМ-Нафта» Андрій Біба. Даний персонаж піднявся завдяки януковичу, якого кинув у 2014 році. Після Революції Гідності підтримував партію Шарія, фінансував будівництво московських церков та протести проти Варфоломія після надання Томосу. Ми проти нього проводили акції ще у 2021 році.

Але нещодавно Біба знову сплив: виявляється, він продовжує фінансувати московську церкву. Тобто Біба втік до Італії, але звідти намагається просувати в Україні проросійські наративи. Щонайменше він заслужив на статтю про державну зраду.

Московській церкві в Україні немає місця і ми повинні усіляко обмежити можливості для її фінансування. Окрім реального фронту на передовій існує ще й тил, за який не варто забувати. Без перемоги в тилу не може бути перемоги на фронті. Тил має бути надійний і він має бути зачищений від усіх проросійських елементів, від усіх, хто їх фінансує.

Ну і власне відео, рекомендую до перегляду.

https://youtu.be/2KC8QKjP_yc\

Як вам?

Залітайте на ефір.
Тема: "Вторгнення Московії у балтійські країни, перспективи оборони"

Дискорд https://discord.gg/pkuFryRw

Спалив кінотеатр «Жовтень» підарасам у Києві.

Олег Рибальченко. Спокійний, веселий і холоднокровний пацан. На вигляд років на п‘ять молодше мене, хоча однолітки.

Прямо під час демонстрації фільму про організаторів гейпараду. Нахабно. Прийшов. І спалив там нахуй все.

Загинув у Бахмуті.

✙ Сєрьога матюкається ✙

Про права людини.

“Права людини” — це не універсальна істина, а маніпулятивний ліберальний конструкт, який просуває ідею атомізованого суспільства за Поппером. Усі розмови про “невід’ємні права”, що нібито мають бути гарантовані просто за фактом існування, — це порожні декларації, які розмивають реальність.

Правда проста: людина має лише ті права, які вона сама або її спільнота здатні відстояти в межах існуючої реальності.
У 2025 році, коли Україна бореться за виживання, це особливо очевидно. Права не даруються “світовою спільнотою” чи папірцями ООН. Вони завойовуються кров’ю, потом і єдністю.

Людина має права або як частина нації, що стоїть пліч-о-пліч за свою землю, культуру й майбутнє, або як самотній космополіт, який покладається лише на себе. Але чекати, що хтось інший — чи то “світ”, чи абстрактні інституції — боротиметься за твої права, поки ти не належиш до сильної спільноти, — це ілюзія.

Більше того, права нації завжди важливіші за права людини. Нація — це колективна воля, культура й історія, які дають тобі сенс і захист. Без нації індивідуальні права — лише порожні слова, що розлітаються від першого пострілу.

Існують речі, які важливіші за «права людини»

Насамперед права нації вище за них.

Сьогодні 19:00 ефір
Тема "Вторгнення Московії у балтійські країни, перспективи оборони"

Запису не буде. Ефір відбудеться у дискорді.
https://discord.gg/pkuFryRw

Сьогодні 19:00 ефір
Тема "Вторгнення Московії у балтійські країни, перспективи оборони"

Запису не буде. Ефір відбудеться у дискорді.
https://discord.gg/pkuFryRw

Ми маємо розуміти суть «культурних війн».

Це публіцистичний термін. І в політичному плані він виявився дуже влучним, оскільки чітко окреслює лівацьку тактику.

А для цього нам потрібно звернути увагу на італійського марксиста Антоніо Ґрамші (Antonio Gramsci; 1891-1937) та його теорію культурної гегемонії як засобу класового панування.

Він вважав, що існують три відносно автономні сфери влади – політика, економіка та культура. Для зміни перших двох потрібно досягти культурної переваги над опонентами.

Перебуваючи в ув'язнені Ґрамші міркував чому ліві в Європі (де робітничий рух був набагато сильнішим, ніж у переважно аграрній російській імперії, в якій, однак, соціалістична революція відбулася першою) не змогли влаштувати повноцінну революцію в здавалося би ідеальний момент, коли після закінчення Першої світової війни державні інститути Італії були безпорадні, а правлячий клас не міг повноцінно реалізовувати своєї влади.

Тому він дійшов до висновку, що пояснення лежить у сфері ідеології, усвідомівши причину, через яку комуністи так і не змогли захопити владу в буржуазних демократіях - вони не опанували їх культуру та інститути громадянського суспільства.

Ніхто не зможе захопити владу без контролю над її культурним фундаментом, основою, на якій вона базується. Тому потрібно завоювати схвалення людей, закріплюючи в дискурсі окремі концепти, переносячи це на звичаї, мислення, систему цінностей, мистецтво та освіту.

Одним із ключових розділів праці Ґрамші є вчення про гегемонію. Згідно з нею, влада панівного класу тримається як на насильстві, так і на згоді.
Адже механізм влади – не лише примус, а й переконання.

Таким чином, держава (який би клас не був панівним) базується на силі та злагоді.

Становище, у якому досягнуто достатньо рівня згоди, Ґрамші називає гегемонією. Але гегемонія – не застиглий, одного разу досягнутий стан, а тонкий і динамічний, безперервний процес.

Якщо головна сила держави та основа влади пануючого класу – гегемонія, то питання стабільності політичного порядку чи його зламу зводяться до питання, як досягається чи підривається ця гегемонія.

По Ґрамші, і встановлення, і підрив гегемонії – це «молекулярний» процес.
Він відбувається непомітно, малими порціями, через зміну думок та настроїв у свідомості людей.

Гегемонія спирається на «культурне ядро» суспільства, яке включає сукупність уявлень про світ і людину, про добро і зло, прекрасне і огидне, символи і образи, традиції і забобони, знання і досвід багатьох поколінь. І поки це ядро є стабільне, у суспільства присутній імунітет, спрямований на збереження існуючого порядку.

Тому підрив цього «культурного ядра» та руйнація цього імунітету є першочерговою умовою революції.

Відбувається вона у формі «молекулярної» агресії у культурне ядро.
Як пише Ґрамші: «величезна кількість книг, брошур, журнальних і газетних статей, розмов і суперечок, які без кінця повторюються і у своїй гігантській сукупності утворюють те, з чого народжується колективна воля певного ступеня однорідності, того ступеня, який необхідний, щоб вийшла дія, зкоординована у часі та географічному просторі».

На що в культурному ядрі треба, перш за все, впливати заради встановлення або підриву гегемонії?

Потрібно впливати на звичайну свідомість, повсякденні, «маленькі» думки середньої людини. А найефективніший спосіб впливу – невпинне повторення тих самих тверджень, щоб до них звикли і почали приймати не розумом, а на віру.

Як це почали втілювати в життя представники «Франкфуртської школи» та їх послідовники в ХХІ столітті - в наступному дописі.

Сергій Чаплигін.

Як вам ідея організувати завтра лекцію на каналі на тему:
Московсько-Балтійська війна варіанти розвитку подій?

Націоналізм – єдиний шлях для виживання України

До 2022 року Україна стояла на роздоріжжі: ліберально-демократична, анархічна, спадкоємиця УРСР чи націоналістична держава? Ми, націоналісти, наголошували: лише сильна національна держава здатна захистити наш народ і забезпечити майбутнє. У 2025 році, коли війна з Росією триває, цей вибір став очевидним. Ліберальні ідеї, зокрема концепція «відкритого суспільства», виявилися смертельно небезпечними для України. Вони розмивають нашу ідентичність, послаблюють єдність і підривають солідарність, необхідну для опору агресору. Відкрите суспільство, з його космополітизмом і індивідуалізмом, стирає українську культуру, мову і традиції, роблячи нас вразливими перед ворогом, який спирається на власний агресивний націоналізм. У час, коли нація бореться за існування, лише націоналізм – з його акцентом на єдність, силу і збереження власної сутності – може врятувати Україну. Сильна національна держава – це не ідеологія, а питання виживання.

Щось давненько не прилітало по ворожим арсеналам.
І сьогодні ось така краса)
На болотах вибухнув один із арсеналів ГРАУ

Украинский боец в результате рукопашного боя с кацапом добивает его с приклада после чего дает контрольный в голову.

Ебать слоняра..

ДОХЛЫЕ РАСИЯНЕ

Нонплатформінг як інструмент придушення свободи слова в Україні

Політика нонплатформінгу – це ліберальний механізм, що передбачає обмеження доступу до медіаплатформ для осіб чи груп, чиї погляди вважаються «неприйнятними» або «екстремістськими» за критеріями, визначеними домінуючими ідеологічними течіями. У контексті України цей підхід активно застосовується для придушення свободи слова, зокрема щодо націоналістичних рухів, і становить серйозну загрозу для плюралізму думок.
В Україні значна частина медіа залежить від фінансування іноземних фондів і посольств, які часто просувають ліберальний порядок денний. Ці структури впливають на редакційну політику ЗМІ, визначаючи, які голоси можуть бути почутими, а які – ні. Наприклад, націоналістичні організації та діячі, що відстоюють сильну національну державу, захист української ідентичності чи критикують гендерну ідеологію, часто виключаються з публічного дискурсу. Їх не запрошують на ефіри, їхні публікації блокуються, а думки маргіналізуються під приводом боротьби з «мовою ворожнечі» чи «екстремізмом».
Такий підхід створює штучну монополію на інформаційний простір, де допускаються лише «схвалені» точки зору, що відповідають ліберальним цінностям. Це не лише обмежує свободу слова, а й підриває демократичний принцип рівного доступу до висловлення думок. У час, коли Україна бореться за свою незалежність, придушення націоналістичних рухів через нонплатформінг послаблює суспільну єдність і перешкоджає формуванню сильної національної ідеології, необхідної для протистояння зовнішнім загрозам.

Вчора, у Велику суботу, у центрі Києва, біля кінотеатру «Жовтень», відбулася контрдемонстрація Гетьманського Гарнізону та консервативних організацій. Метою заходу було висловлення позиції проти содомського шабашу, організованого «SUNNY BUNNY» 🎥 за підтримки «КиївПрайду» 🏳️‍🌈 та під опікою лівих європейських та українських структур.

За класикою ліберальної диктатури, лише їхня правда є "правдою", лише їхня "свобода" — свободою. Тому консервативне молодіжне юнацтво скрутили, заламали руки, до когось (неодноразово, й це чітко зафіксовано не на одному відео) застосовували фізичну силу та погрози, за пояснення самих правоохороннів, їх "муштрувало" старше керівництво ще з 8 ранку, що чітко каже за зацікавленість в розгоні демонстрації окремих посадовців

На даний момент майже всі затримані вже звільнені. Було сплачено штрафи. Сьогодні ми зустрічали Великдень у родинах, у храмах, на нічних літургіях — із чистим сумлінням, бо були там, де нас вимагав обов’язок.

Ми дякуємо всім, хто підтримував, брав участь та молився, звертався до нас з бажанням допомоги. Окремо вдячні також багатьом членам ветеранського та націоналістичного руху, що висловили свою підтримку, а також Юлії Яцик, яка подала депутатське звернення до міністра внутрішніх справ із метою пояснення, чому саме затримали консервативну молодь.

☨ Гарнізон ☦️ | Долучитись | Чат | Підтримати

Ми запустили власний сайт, де кожен охочий може:

· Дізнатися більше про нашу історію;

· Прослідкувати бойовий шлях;

· Ознайомитися з флагманом інтелектуальної правиці — «Бойовим вістником Авангарду»;

· Подати заявку та приєднатися до наших лав.

Долучайтесь до Авангарду!

Бій під Бауценом: незламна боротьба Другої дивізії УНА

21 квітня 1945 року поблизу німецького міста Бауцен відбувся один із найзапекліших боїв за участю Другої дивізії Української Національної Армії (УНА). У складі дивізії, сформованої з колишніх бійців 14-ї гренадерської дивізії “Галичина”, та інших добровольчих частин, насамперед шуцбатальйонів, українські вояки опинилися на передовій боротьби проти радянських військ.

Це був не просто епізод кінця Другої світової. Для українських солдатів це була спроба зберегти честь, армію та шанс на боротьбу за незалежну Україну — навіть у вирі хаосу розвалу Третього райху.

На підступах до Бауцена українські частини вступили в бій проти радянських танків та піхоти. Попри чисельну перевагу противника, наші вояки проявили виняткову дисципліну та бойову майстерність. За свідченнями очевидців, українці знищили кілька радянських танків і відбили не один штурм, організовано відступивши лише після того, як ситуація стала безвихідною.

Україна не Росія.

Україна і Московія, попри географічну близькість, мають принципово різні історичні траєкторії державотворення, що визначають їхню сучасну політичну ідентичність. Україна є спадкоємицею Київської Русі, а Росія – Золотої Орди. Ці витоки формують їхні підходи до управління, суспільної організації та національної ідеології.

Україна – спадкоємиця Київської Русі.
Київська Русь (IX–XIII століття) була однією з найбільших держав середньовічної Європи, центром культури, торгівлі та християнства. Її політична структура поєднувала елементи централізації з децентралізацією: князівська влада співіснувала з інститутом віче – народних зборів, що вирішували ключові питання. Віче стало прообразом сучасного Майдану, символізуючи прагнення українців до участі в управлінні та колективного прийняття рішень. Проте внутрішня роздробленість, конкуренція між князівствами та зовнішні загрози призвели до занепаду Русі, хоч і залишилась головною особливістю України. Сучасна Україна успадкувала цю традицію народовладдя, де суспільна активність і громадянська ініціатива є основою державності. У цьому наша сила і слабкість водночас. У нас дуже сильне суспільство й низові горизонтальні звʼязки, проте водночас із цим ми маємо дуже слабкий державний інститут який ми, періодично, змушені замінювати низовими ініціативами.

Росія – спадкоємиця Золотої Орди.
Формування російської державності відбувалося під впливом Золотої Орди (XIII–XV століття), монгольської імперії, що встановила систему жорсткої централізації та васальної залежності. Князі отримували «ярлик» на управління від хана, що формувало культуру підкорення вищій владі. Ординська модель передбачала абсолютну лояльність, придушення локальних свобод і експансію як основу існування. Московське князівство, а згодом Російська імперія, перейняли ці принципи: сильна вертикаль влади, імперська ідеологія та придушення інакодумства. Сучасна Росія відтворює ординську концепцію через централізоване управління, агресивний експансіонізм і придушення будь-яких свобод.
Особливо я тут хочу підкреслити московський експансіонізм. Орда може існувати лиш тоді, коли розростається. Вона подібно до ракової пухлини росте, живиться з нових земель населення яких поповнює орду і йде завойовувати новий простір.

Україна не Росія. Ми різні, у основі наших суспільств абсолютно різні концепції й принципи державотворення. Україна являє собою класичну східноєвропейську державу, Московія ж являє собою азійського монстра який бажає лиш розширення.

Кох — радянський агент

Еріх Кох, рейхскомісар України в 1941–1944 роках, був ключовою постаттю в трагедії українців, але його дії спрямовувала радянська агентура, що проникла в керівництво Третього Райху. Як агент Москви, Кох свідомо сіяв хаос, знищуючи етнічних українців заради кремлівських інтересів. Після війни він уникнув Нюрнберзького трибуналу і дуже комфортно жив у комуністичній Польщі під вигаданим ім’ям до 1959 року, очевидно, підтримуючи тісні зв’язки з комуністичною владою. Зрештою, він відбув ув’язнення в розкішних умовах у в’язниці Барчево, яку сам збудував. Натомість Альфред Розенберг, який виступав за співпрацю з українцями, був засуджений у Нюрнберзі та страчений у 1946 році, що підкреслює унікальну роль Коха як інструмента СРСР.

Кох діяв із крайньою жорстокістю, тоді як Розенберг бачив в українцях союзників проти СРСР. Виконуючи завдання радянської агентури, Кох нищив можливості для діалогу, провокуючи опір і дестабілізацію. Його політика створювала хаос, який ідеально служив планам Москви щодо повернення контролю над Україною. Партизанські рейди Сидора Ковпака підігравали цій стратегії: атаки на гарнізони та інфраструктуру викликали репресії проти цивільних українців, особливо тих, хто зберігав лояльність до адміністрації, сподіваючись на захист від радянської загрози. Ці акції руйнували довіру до влади, штовхаючи людей до радикалізації та зміцнюючи позиції СРСР.

Долі Коха та Розенберга разюче контрастують. Розенберг, чиї ідеї могли б змінити долю України, був швидко страчений за «злочини проти людяності», хоча його роль була здебільшого ідеологічною. Кох, чиї дії коштували життя тисячам українців, після війни оселився в комуністичній Польщі, де вів розкішне життя до 1959 року. Затриманий британцями в 1949 році під іменем Рольф Бергер, він був переданий Польщі в 1950 році, але суд відбувся лише через вісім років. У в’язниці Барчево Кох жив як у санаторії: його камера мала зручні меблі, телевізор, бібліотеку, свіжу західну пресу, якісне харчування та регулярний медичний догляд. У 1986 році, як повідомляла Los Angeles Times, Кох давав інтерв’ю журналістам прямо з камери, залишаючись здоровим і непохитним у своїх поглядах. За даними The Guardian (1987), його комфортне ув’язнення могло бути пов’язане з інформацією про награбовані Райхом скарби, зокрема Бурштинову кімнату, що, ймовірно, забезпечило йому захист комуністичної влади, тісно пов’язаної з СРСР.
Підозри, що Кох був радянським агентом, ґрунтуються на кількох джерелах. У книзі Хуго Манфреда Беєра «Туз Москви у боротьбі розвідок» стверджується, що Коха завербували радянські спецслужби не пізніше 1943 року, можливо, через Карла Радека, який контактував із ним у 1920-х роках. Стаття на artefact .or g.ua зазначає, що логіка дій Коха, яка послаблювала Райх і радикалізувала українців, вказує на його роботу на Сталіна, хоча радянські архіви залишаються закритими. Історик Петро Кралюк у виданні vol yn.co m.ua підкреслює, що Кох на суді хвалився протидією планам Розенберга щодо української держави, позиціонуючи себе як симпатика СРСР, що могло бути спробою отримати прихильність комуністичної влади.

Злочини проти етнічних українців у роки війни були прямим наслідком маніпуляцій радянської агентури, яка через таких агентів, як Кох, перетворила Україну на поле цинічних ігор. Поки Розенберг заплатив життям, Кох доживав віку в розкоші комуністичної Польщі, підтверджуючи, що справжнім режисером трагедії була Москва.

Кох — радянський агент

Еріх Кох, рейхскомісар України в 1941–1944 роках, був ключовою постаттю в трагедії українців, але його дії спрямовувала радянська агентура, що проникла в керівництво Третього Райху. Як агент Москви, Кох свідомо сіяв хаос, знищуючи етнічних українців заради кремлівських інтересів. Після війни він уникнув Нюрнберзького трибуналу і дуже комфортно жив у комуністичній Польщі під вигаданим ім’ям до 1959 року, очевидно, підтримуючи тісні зв’язки з комуністичною владою. Зрештою, він відбув ув’язнення в розкішних умовах у в’язниці Барчево, яку сам збудував. Натомість Альфред Розенберг, який виступав за співпрацю з українцями, був засуджений у Нюрнберзі та страчений у 1946 році, що підкреслює унікальну роль Коха як інструмента СРСР.

Кох діяв із крайньою жорстокістю, тоді як Розенберг бачив в українцях союзників проти СРСР. Виконуючи завдання радянської агентури, Кох нищив можливості для діалогу, провокуючи опір і дестабілізацію. Його політика створювала хаос, який ідеально служив планам Москви щодо повернення контролю над Україною. Партизанські рейди Сидора Ковпака підігравали цій стратегії: атаки на гарнізони та інфраструктуру викликали репресії проти цивільних українців, особливо тих, хто зберігав лояльність до адміністрації, сподіваючись на захист від радянської загрози. Ці акції руйнували довіру до влади, штовхаючи людей до радикалізації та зміцнюючи позиції СРСР.

Долі Коха та Розенберга разюче контрастують. Розенберг, чиї ідеї могли б змінити долю України, був швидко страчений за «злочини проти людяності», хоча його роль була здебільшого ідеологічною. Кох, чиї дії коштували життя тисячам українців, після війни оселився в комуністичній Польщі, де вів розкішне життя до 1959 року. Затриманий британцями в 1949 році під іменем Рольф Бергер, він був переданий Польщі в 1950 році, але суд відбувся лише через вісім років. У в’язниці Барчево Кох жив як у санаторії: його камера мала зручні меблі, телевізор, бібліотеку, свіжу західну пресу, якісне харчування та регулярний медичний догляд. У 1986 році, як повідомляла Los Angeles Times, Кох давав інтерв’ю журналістам прямо з камери, залишаючись здоровим і непохитним у своїх поглядах. За даними The Guardian (1987), його комфортне ув’язнення могло бути пов’язане з інформацією про награбовані Райхом скарби, зокрема Бурштинову кімнату, що, ймовірно, забезпечило йому захист комуністичної влади, тісно пов’язаної з СРСР.
Підозри, що Кох був радянським агентом, ґрунтуються на кількох джерелах. У книзі Хуго Манфреда Беєра «Туз Москви у боротьбі розвідок» стверджується, що Коха завербували радянські спецслужби не пізніше 1943 року, можливо, через Карла Радека, який контактував із ним у 1920-х роках. Стаття на artefact.org.ua зазначає, що логіка дій Коха, яка послаблювала Райх і радикалізувала українців, вказує на його роботу на Сталіна, хоча радянські архіви залишаються закритими. Історик Петро Кралюк у виданні volyn.com.ua підкреслює, що Кох на суді хвалився протидією планам Розенберга щодо української держави, позиціонуючи себе як симпатика СРСР, що могло бути спробою отримати прихильність комуністичної влади.

Злочини проти етнічних українців у роки війни були прямим наслідком маніпуляцій радянської агентури, яка через таких агентів, як Кох, перетворила Україну на поле цинічних ігор. Поки Розенберг заплатив життям, Кох доживав віку в розкоші комуністичної Польщі, підтверджуючи, що справжнім режисером трагедії була Москва.

Лівий Папа помер у 88 років

Франциск все.

Україна не Росія.

Україна і Московія, попри географічну близькість, мають принципово різні історичні траєкторії державотворення, що визначають їхню сучасну політичну ідентичність. Україна є спадкоємицею Київської Русі, а Росія – Золотої Орди. Ці витоки формують їхні підходи до управління, суспільної організації та національної ідеології.

Україна – спадкоємиця Київської Русі.
Київська Русь (IX–XIII століття) була однією з найбільших держав середньовічної Європи, центром культури, торгівлі та християнства. Її політична структура поєднувала елементи централізації з децентралізацією: князівська влада співіснувала з інститутом віче – народних зборів, що вирішували ключові питання. Віче стало прообразом сучасного Майдану, символізуючи прагнення українців до участі в управлінні та колективного прийняття рішень. Проте внутрішня роздробленість, конкуренція між князівствами та зовнішні загрози призвели до занепаду Русі, хоч і залишилась головною особливістю України. Сучасна Україна успадкувала цю традицію народовладдя, де суспільна активність і громадянська ініціатива є основою державності. У цьому наша сила і слабкість водночас. У нас дуже сильне суспільство й низові горизонтальні звʼязки, проте водночас із цим ми маємо дуже слабкий державний інститут який ми, періодично, змушені замінювати низовими ініціативами.

Росія – спадкоємиця Золотої Орди.
Формування російської державності відбувалося під впливом Золотої Орди (XIII–XV століття), монгольської імперії, що встановила систему жорсткої централізації та васальної залежності. Князі отримували «ярлик» на управління від хана, що формувало культуру підкорення вищій владі. Ординська модель передбачала абсолютну лояльність, придушення локальних свобод і експансію як основу існування. Московське князівство, а згодом Російська імперія, перейняли ці принципи: сильна вертикаль влади, імперська ідеологія та придушення інакодумства. Сучасна Росія відтворює ординську концепцію через централізоване управління, агресивний експансіонізм і придушення будь-яких свобод.
Особливо я тут хочу підкреслити московський експансіонізм. Орда може існувати лиш тоді, коли розростається. Вона подібно до ракової пухлини росте, живиться з нових земель населення яких поповнює орду і йде завойовувати новий простір.

Україна не Росія. Ми різні, у основі наших суспільств абсолютно різні концепції й принципи державотворення. Україна являє собою класичну східноєвропейську державу, Московія ж являє собою азійського монстра який бажає лиш розширення.

«Відкрите суспільство» – шлях до знищення України

Ідеологія «відкритого суспільства», створена Карлом Поппером і реалізована Джорджем Соросом, є прямою загрозою українській нації. Під маскою демократії та свободи вона підриває нашу ідентичність, єдність і державність, роблячи Україну беззахисною перед зовнішніми загрозами. Це не прогрес, а план розпаду.
Поппер уявляв суспільство без «абсолютної істини», де нація, культура і традиції – лише пережитки минулого. Сорос, використовуючи цю філософію, через свої Фундації Відкритого Суспільства фінансує ініціативи, які руйнують Україну зсередини, нав’язуючи глобалізацію і космополітизм.

Як це працює проти України:
• Під виглядом боротьби з корупцією «соросята» усувають місцевих економічних гравців, розчищаючи шлях для міжнародного олігархату. Це не антикорупція, а економічна колонізація, де Україна втрачає контроль над власними ресурсами.
• Просування «універсальних цінностей» знищує українську культуру, мову і традиції, замінюючи їх безликою глобальною ідеологією, що стирає нашу унікальність.
• Ідеї радикального індивідуалізму розколюють суспільство, підриваючи солідарність, яка була основою нашого опору на Майдані та у війні.

Чому це смертельно для України:
• Атомізація: акцент на особистих інтересах руйнує колективну єдність, без якої ми не вистоїмо проти російської агресії.
• Втрата ідентичності: без культури, мови і віри українська нація втрачає сенс існування, стаючи легкою здобиччю для ворогів.
• Послаблення суверенітету: зовнішній вплив через фінансування ініціатив Сороса дозволяє диктувати нашу політику, перетворюючи Україну на маріонетку.
• Вразливість перед Росією: доки ми розчиняємося в «відкритому суспільстві», Росія зміцнює свій режим, щоб знищити нас.
Сорос не допомагає Україні – він реалізовує план, який веде до нашого зникнення. Його ініціативи – це не свобода, а інструмент розколу і підпорядкування. Відкрите суспільство для України означає відкриту дорогу до катастрофи.

Що робити?
• Відкинути ідеологію, яка знищує нашу ідентичність.
• Зміцнювати національну єдність, захищаючи культуру і традиції.
• Будувати державу на основі українських цінностей, а не чужих схем.
Україна – не експеримент Сороса. Ми – нація з багатовіковою історією, яка виживе, лише залишаючись собою.

12 квітня. 2014. 9 років.

Цього дня два десятки бомжів захопили Словʼянськ. Так почалась війна.

Цього дня ми з пацанами їхали на схід. Першим пунктом був Харків, який хитався.

Не доїхали. Нас перемолотили мусора за Полтавою. За наказом Авакова пару сотень мусорів разом з терористами угрупування «Оплот». БТРи, кулемети, спектакль.

З нашого боку у пастку потрапило декілька мікроавтобусів. Але мусора грабували тоді під шумок і цивільних. Виводили з транзитних маршруток чоловіків і потрошили на бабки. Зривали хрестики і обручки. Ніби останній день.

Мене убивали довго. Ногами, прикладами. Знову ногами. І знову прикладами. Пару відключок, світло в кінці тонеля. «Дійти. Треба дійти.» Йшов на те світло довго. Потім знову.

Я жартую, що у мене перша контузія цієї війни. Але в цьому жарті немає жодного жарту.

Якби всі ці мусора того дня грабували не нас, а терористів у Словʼянську - війни б не трапилось. Не було б Іловайська, Бучі і Маріуполя.

Того дня Аваков впустив в нашу країну війну.

✙ Сєрьога матюкається ✙

Поліція знову зашкварилась в Києві.
Краще би такою активною була коли вишкварки військового ногами били.

Повірте, ваш піар і відбілювання репутації на тих поліцейських, які проливають кров на фронті, не канає.

У підара за душею підарство, у воїна - честь.

Проведення ЛГБТ-заходу в Києві на Великдень, у час одного з найвизначніших християнських свят, та жорсткий розгін мирної контр-акції християн, які виступили на захист традиційних цінностей, навряд чи знайде підтримку серед європейських і американських консерваторів.

Такі дії можуть сприйматися як відверта провокація, що кидає виклик не лише українським релігійним традиціям, а й консервативним колам Заходу, які дедалі гучніше критикують агресивне нав’язування ЛГБТ-ідеології, вбачаючи в ній загрозу сімейним і духовним цінностям.

Світовий тренд вказує на відхід від безумовної підтримки ЛГБТ-повістки. Навіть у Європі низка країн переглядає політику просування цих ідей, а їхнє дотримання перестало бути обов’язковою умовою для вступу України до Європейського Союзу. Проведення подібних заходів у релігійно значущий час ризикує не лише загострити внутрішнє протистояння в Україні, а й послабити її позиції серед консервативних союзників. Щоб уникнути ізоляції та зберегти підтримку впливових західних сил, Україні варто припинити агресивне просування ідей, які значна частина суспільства вважає чужими та деструктивними.

За кришуванням таких подій, та формуванням державної повістки у цьому питанні, стоять конкретні особи, пов’язані з олігархічними групами, міжнародними фондами чи навіть іноземними спецслужбами.
Такі діячі, як умовний Сергій Лещенко, часто діють у космополітичному ключі, не прив’язуючись до національних інтересів України. Для них наша країна — лише інструмент у ширшій геополітичній грі, спрямованій на провокування конфліктів цінностей і розпалювання напруги з консервативним Заходом. Майбутнє України для цих постатей — другорядне, адже їхні дії підпорядковані зовнішнім політичним цілям, а не зміцненню національної єдності чи стабільності.

Поліція, яка виконує накази в таких ситуаціях, діє в рамках хибної державної політики, що віддає перевагу захисту суперечливих ідеологій над повагою до традицій і суспільної злагоди. Проте надмірне застосування сили проти мирних протестувальників лише поглиблює розкол у суспільстві та підриває довіру до влади. Подібні інциденти можуть серйозно зашкодити міжнародному іміджу України, особливо серед тих, хто цінує релігійні та культурні традиції.

Що таке Нація?

Нація — це спільнота людей, об’єднана спільним етнічним походженням, що ґрунтується на генетичній спадковості, унікальною культурою, кодом якої є мова, історичною пам’яттю, традиціями, звичаями й менталітетом, політичною організацією, яка охоплює єдиний життєвий простір, державу, правовий устрій і громадянську ідентичність, а також колективними архетипами, духовними цінностями, міфами та відчуттям вищої місії, що формують її трансцендентну єдність.


У четвертому вимірі, де минуле, теперішнє й майбутнє нероздільні, нація постає як вічна, багатогранна сутність, що об’єднує біологічну, культурну, політичну та архетипно-духовну складові в єдиному часовому континуумі. За Юнгом, архетипи колективного несвідомого формують «душу» нації, забезпечуючи її поза часову єдність.

1. Біологічний аспект: Спільне етнічне походження, що ґрунтується на генетичній спадковості, створює нерозривний зв’язок між поколіннями. У четвертому вимірі предки, сучасники й нащадки співіснують у генетичній пам’яті, що, за Юнгом, несе архетипічні структури, формуючи основу національної ідентичності.

2. Культурний аспект: Унікальна культура, кодом якої є мова, об’єднує історичну пам’ять, традиції, звичаї та менталітет у позачасовий наратив. Мова, як носій архетипів, з’єднує минуле (міфи, обряди) з теперішнім (сучасні практики) і майбутнім (нові сенси), забезпечуючи безперервність культурної ідентичності.

3. Політичний аспект: Єдиний життєвий простір і державний устрій утворюють центр національної єдності, що символізує вічний порядок. У четвертому вимірі цей простір, подібно до юнгівської «Мандали», відображає гармонію між минулим (земля предків), теперішнім (держава) і майбутнім (прагнення до процвітання).

4. Архетипно-духовний аспект: Колективні архетипи, за Юнгом, і духовні цінності формують унікальну місію нації. Міфи, символи та ідеали, такі як свобода чи єдність, об’єднують часові виміри, спрямовуючи націю до самореалізації в позачасовому бутті.
Нація у четвертому вимірі — це вічна єдність, де генетична спадщина, культурний код мови, життєвий простір і духовні архетипи зливаються в динамічну цілісність, що існує поза лінійним часом.

Нація, — втілює природний порядок, об’єднуючи кров, мову, землю й дух у нерозривну єдність! Вона стоїть вище за ліберальні вигадки про рівність і безглузду «воук»-маячню, які заперечують природній порядок речей. Нація — це священний простір, де кожен її син і дочка знаходять силу, сенс і шлях до звершення власної долі, відкидаючи слабодухий гедонізм та штучні ідеї, що ганьблять саму людську природу!

Із моєї світоглядної праці IDENTAT.

PS:
взято з моїх чорновиків, та оброблено у притомний вигляд для публікації, не судіть суворо.

Трошки крінжової реклами вам у стрічку.

Загинув Хорват.

Були знайомі з Майдану.
Разом бились з беркутом. Потім постійно випадково пересікались.
У Іловайську, Пісках, на акціях і маршах.

Чесний, справжній, ідейний, правий.

Пам'ятаєш, як ми сиділи у кнайпі і мріяли про велику Україну?
Тоді ми лише мріяли та боролися, у нескінченних сутичках з ліваками , й мєнтами ми вели боротьбу?

Пам'ятаєш, як ми всі наче один пішли на Майдан де у вогяному вирі горів беркут, там де наша кров тікла рікою, там де ми посміхалися смерті у обличчя?

Пам'ятаєш як ми, ще юні, поїхали на війну. На схід йшли ми на боротьбу з московською ордою. Мали з собою лише мрію і автомат. У вирі боротьби гартувалася сталь і тоді ми з тобою із посмішкою на наших зкривавлених обличчях зустрічали смерть.

І коли нас ми зникнемо і лиш вітер буде шуміти над курганами у яких поховані ми з тобою. Ми будемо посміхатися з могил, бо знатимемо, поки буде палати вогонь боротьби на милій Україні, — ми житимемо вічно, знаючи, що Україна жива.

Сьогодні ти друже отримав вічне життя у боротьбі за Велику Україну, долучився до числа найкращих і я впевнений, що колись ми ще неодмінно зустрінемось, хай не у цьому світі.

За Кривий Ріг повинна бути симетрична помста.

Вирішив трошки оживити й реформувати канал.
Тепер тут буле періодично публікувати власні статті Сергій Чаплигін, разом з іншими цікавими авторами.

Поза "вікном Овертона": що таке метаполітика і чому це важливо для нас?

Якщо ви думаєте, що політика — це лише вибори, закони і депутати, які лайкають свої пости у соцмережах, то ви не бачите всієї картини. За звичайною політикою завжди знаходиться метаполітика — те, що формує наші з вами думки, цінності та навіть те, як ми сприймаємо реальність. І саме про це сьогодні поговоримо.

Що таке метаполітика?
Це не просто "політика", а її матриця. Метаполітика працює на рівні ідей, цінностей і культурних норм, які визначають, які політичні рішення взагалі можуть бути прийняті. Вона не про те, хто сьогодні переміг на виборах, а про те, чому ми взагалі вважаємо одні ідеї нормальними, а інші — неприйнятними.

І найголовніше: метаполітика працює поза "вікном Овертона" — тобто там, де ще навіть не обговорюються ідеї, які завтра стануть нормою.

Чому це стосується нас?
Ось кілька причин, чому ми маємо знати про метаполітику:

Вона формує нашу реальність.
Метаполітика впливає на те, які ідеї ми вважаємо "правильними" або "хибними". Наприклад, коли всі починають говорити про екологію, права тварин чи цифрові свободи — це не випадково. Це результат довгострокової роботи над культурним консенсусом.

Вона працює на довгі періоди.
Політики приходять і йдуть, але метаполітика залишається. Вона формує світоглядний код, який визначає, як суспільство буде жити наступні 10, 20, 50 років.

Вона активується, коли влада "закінчується".
Коли звичайні методи управління перестають працювати (кризи, війни, соціальна напруга), метаполітика виходить на передній план. Вона починає шукати нові ідеї, які можуть "перезавантажити" суспільство.

Метаполітика vs Політика: яка різниця?
- Політика: це про конкретні дії — закони, вибори, урядові рішення. Це "тут і зараз".
- Метаполітика: це про ідеї, культуру і цінності. Це "далеко і надовго".

Наприклад:
- Політика: "Прийняти закон про екологічний податок".
- Метаполітика: "Переконати суспільство, що екологія — це важливо".

Як метаполітика впливає на нас?
Вона формує тренди, які потім стають нормами. Наприклад, ідея про рівноправність чи декарбонізацію спочатку була "новаторською", а тепер — частиною мейнстріму.

А тепер запитання?
Чи завжди ми розуміємо, хто стоїть за тими чи іншими ідеями?

Бо якщо ми не задаємося цим питанням, ми залишаємося просто спостерігачем. А завтра нам знайдуть новий подразник — новий мем, новий тренд, нову ідею.

Тому. Думай глобально. Вивчай не лише "що сталося", а й "чому це сталося".
Метаполітика — це ключ до розуміння того, як світ реально працює. І якщо ми хочемо впливати на майбутнє, а не просто реагувати на нього, це нам обов'язково знадобиться.

Далі буде...
Сергій Чаплигін

2016-й рік.
Скільки ж цікавих людей на фото)

На наступних виборах я буду голосувати за ту партію, яка візьме у прохідний список Валерія Маркуса, та інтегрує його спільноту у свою партійну структуру.

Його боротьба з хейтспічем, гомофобією, трансфобією, ромофобією, расизмом, сексизмом та ейджизмом не викликає сумніву.

Саме такі люди, як Валерій Маркус побудують в Україні толерантне суспільство. Суспільство у якому не буде місця дискримінаці(окрім позитивної), суспільство у якому політичне буде ґрунтуватись лише на особистому.
Суспільство у якому не буде поневолюючої білої більшості, де расисти будуть сидіти у таборах, а ейджисти не будуть мати публічної думки. А сексуальний вік згоди буде зменшений до мінімуму, що стане актуально й толерантно до культури майбутніх мігрантів з країн Азії-Африки до України.

Суспільство яке буде раде вітати усіх мігрантів й біженців, адже ми маємо толерантно ставитись до усіх народів і українцем є той, хто має громадянство яке ми дамо усім, а не той хто є носієм культури, мови чи за печерною етнічною ознакою.

Огидні печерні неонацисти обзивають його нацифобом. Якщо це дійсно так, то Валерій Маркус — мій вибір!
У цієї достойної людини навіть псевдо звучить круто.
Маркус, це майже Маркс!

Завдяки листуванням Мосійчука вже багато гнид зловили https://t.me/MosLeaks/926. Спілкуйтеся мразі з Мойшею і далі. Кожному прилетить.

З творчістю Руфа я був знайомий ще з бородатих 2011-2012х років.

Особисто познайомились 29-го листопаду 2013 року на Майдані,
Прямо перед розгоном акції.

Ідейний, рівний, талановитий, — він був прикладом для молодих націоналістів.
Загинув захищаючи Україну.

У Львові ДЮСШ «Сихів» буде перейменовано в честь Героя.

«Фашист»

«Ти фашист! Бо вдягнув вишиванку.
Вишиванка – це ж символ фашистів!
На Адольфа ти молишся зранку»:
Прокричать тобі в слід кумуністи.

«Ти фашист! Поважаєш країну,
Та героїв, що її здобували.
І мета твоя – Новий Освенцім»:
Аж заслиняться ригіАнали.

«Ти фашист! Бо цінуєш родину,
І ненавидиш й дух підарастів.
В гітлерюгенд віддаш свого сина»:
За спиною шиплять толерасти.

Хай Фашист – бо ціную державу!
Хай фашист – бо шаную героїв!
І якщо вас так бісить це слово
Я горджусь, що це слово зі мною! 

(с) Руф Юрій Раманович

Медіакомсомол, який втратив американські гранти, страждає, що комерційні видання почали хантити їхніх працівників. Апелюють, як завжди, до етики та неіснуючої цехової солідарності. Не можуть змиритися з думкою, що з ними працювали доти, доки вони платили гроші. Безкоштовно нести хоругви української журналістики не хоче ніхто.

Особливо смішно це чути від Лігачової, яка брала гранти у США, ЄС, Ахметова та Порошенка одночасно.

Коментар Роми 🤌

Вивчаю біографію Франка й Українки.
Хочу дати свій аналіз, щодо участі цих постатей у формуванні української ідентичності.

Розгорнута аналітика буде згодом, можливо, колись)
А зараз, якщо коротко, то прийшов до висновку, що не дивлячись на антихристиянські й соціалістичні погляди, роль Франка така яка має бути. І вшанування його памʼяті на достойному історичній постаті рівню.

Водночас з цим, не можу погодитись з гіперболізованою роллю Українки. Її роль у формуванні націдентичності значною мірою перебільшена й штучно роздута. Часто її зображають як рівну Франку, чи навіть Кобзарю, але це не так.
Її діяльність(як на той час) була незначною, а основні погляди дегенеративними, навіть для того товариства Винниченків-Грушевських у якому вона перебувала.
І це лиш моя субʼєктивна оцінка постаті, як суспільному діячу, а не як письменниці.

Із цікавого про Франка знайшов таке:

«У боротьбі за Франка опоненти вдавалися не лише до словесних баталій, але й доходило до фізичних сутичок. Один із таких конфліктів трапився в 1933 р. під час відкриття надгробного пам'ятника Іванові Франку. Тоді молодь з ОУН намагалася не дозволити молоді зі спортивно-пожежного товариства «Луг» покласти вінок до пам'ятника Франку, і закидала луговиків камінням. Жертвами інциденту випадково стали сторонні люди.
Інша сутичка відбулася 31 травня 1936 р. в рідному селі Франка Нагуєвичах під час урочистої академії з нагоди 20-ї річниці його смерті. На святкуванні сталася бійка між людьми лівих та правих поглядів. Ця сутичка спровокувала деякі подальші заворушення: «Після кривавої академії в честь І. Франка в Нагуєвичах дійшло до заворушень у Скольому Робітники вибили вікна в українській захоронці, а селянська молодь зачала бити шиби ж**ам. Ув'язнено 14 осіб»

Давайте замутим їм поєдинок на ножах?

Оіфційним спонсором най буде Blade Brothers.
Будуть рубитись до смерті, як гладіатори.

Продамо рекламні площі під час поєдинку, білети, на місці глядачам будуть продавати пиво і хот-доги.
Весь прибуток з поєдинку на армію.
Я буду ставки приймати.

Ля, що знайшов.
Слухав поки не пішла з носу кров.

Насолоджуйтесь😉

https://youtu.be/9OPOYZ2GS-w?feature=shared

Украина не будет признавать военную помощь США как долг, — Зеленский.

«Мы получили от США проект нового соглашения по полезным ископаемым, который является совершенно другим документом по сравнению с предыдущим рамочным соглашением.

Мы благодарны за поддержку, но это не кредит, и мы этого не допустим», — добавил президент.

ДОХЛЫЕ РАСИЯНЕ

Слон просто.
Красава.

Товариство, посилимо закрити 50 тисяч на дрон бомбер?

«Якщо б була мажоритарка, я б пожартував, що буде балотуватись одночасно від Деснянського і Дніпровського району.»

(с) Читач.

— Який номер у списку партії Притули буде у Альони-Альони?
— Найбільший 😂

Я розумію, що багато Українців хотіли б, щоб верховну раду уразила авіабомба, але ж не такої потужності.

Українська демократія не переживе важкого бомбардування Альоною.

Альона-Альона теж буде балотуватись у Раду від партії Притули?

Якщо так подумати, то Німеччина завжди була союзником вільної України.
У 1918-му саме завдяки Кайзерівському Райху Україна відродила свою державність, яку втратила одразу після його поразки й перемоги Антанти. Саме дегенеративні ліберальні уряди країн Антанти категорично виступали проти вільної України, та усіляко фінансово підтримували білих, ворогів нашої державності.
Поразка Німеччини у першій світовій є тим геополітичним фактором який у майбутньому запустив ланцюжок подій, що привели до смертей багатьох мільйонів українців та продовження нашого рабства. З цим програшем програла й Україна.
Вже у роки другої світової відношення до українців з боку Німеччини було гіршим, воно й не дивно, адже багато мільйонів українців були отруєні більшовицькими ідеями й не дивлячись на голодомор, репресії воювали за свого окупанта, за збереження мерзенного більшовицького режиму.
Проте навіть у таких умовах, Українці які воювали з більшовизмом бились під українською символікою. Так хоч і її політика щодо України у роки ДСВ була невиправдано жорстокою, все ж концепція Розенберга передбачала для нас більший суверенітет ніж радянська окупація. Хоч він і не був реалізований через діяльність симпатика радянського режиму, - Коха.

І ось, сьогодні Німеччина нарешті прокидається після багаторічного сну. Вона знову готується очолити єдину Європу у боротьбі з одвічним східним ворогом.
І вона як і 100 років тому, підтримує Україну.

Твітерянський непотріб наїхав на Третю Штурмову через їхню здорову позицію, щодо несприйняття психічних девіацій окремих рекрутів.

• Ідеологічна складова важлива.
• Дотримання принципів необхідно.
• Підтримка ЛГБТ не має нічого спільного з проукраїнською діяльністю, (окрім підтримки лгбт в РФ, яка там розкладає їхнє суспільство).
• Відхід від ідеологічних(націоналістичних) принципів й традицій підрозділу заради «політичної карʼєри у ліберальній партії» для окремих «занадто медійних представників» вважаю дном, та зрадою принципам.
Дуже круто, що 3ОШБ не страждає на цю хворобу(як деякі) і дотримується власних принципів.

Підтримую їхню здорову позицію!

Собирается твиттерянин на собеседование в Третью Штурмовую Бригаду.
"Эти рекрутёры — коварные подонки, — думает твиттерянин. — Наверняка будут провокационные вопросы задавать про то, как я отношусь к ЛГБТ. Надо придумать, что отвечать".
Стоит твиттерянин перед зеркалом и репетирует:
"А яке ваше ставлення до ЛГБТ? — Ну може й позитивне, вам-то що?.. Нет, так не пойдёт..."
"А яке ваше ставлення до ЛГБТ? — Та то на моєму акаунті постіронія... И это плохой ответ..."
"А яке ваше ставлення до ЛГБТ? — Якісь ідіотські у вас питання. Давайте по моїм навичкам і досягненням або я пішов! — "Во! Вот так и отвечу!" — решил твиттеровский и пошёл на собеседование.
Собеседование начинается и рекрутёр задает первый вопрос:
— Чи вважаєте ви себе українським націоналістом?
— Хто, я – нацист? Та я підорас!

Портал Oryx вже тривалий час проводить аналітику втрат обох сторін на полі бою.

З сумом я спостерігав за зменшенням відриву між нами та РФ по втратам літаків, а також збільшенням кількості втрачених Бредлі й Абрамсів. Проте все ж вирішив написати міні-аналітику щодо співвідношення втрат обох сторін.

Перед тим як прочитати хочу наголосити:
• Інфоомація взята з відкритих джерел.
• Я не претендую на істину.
• Цифри додо втрат авіації й танків з БМП є +- точними, цифри втрати артсистем й ППО є заниженими.
• Аналітика не містить на мені показати точну кількість втраченої техніки, а лиш співвідношення втрат.
• Аналітика не містить допоміжну техніку, та частини комплексів(чому так? Голосове у коментарях)
• Вибірка здійснюється наступним чином. Знищена техніка рахується за -1, пошкоджена чи покинута -0.5, трофейна дає другій стороні +1.
Розпочнемо.

Танки 2823 — 321
1 до 8.8 на користь України
(На втрачену роту наших танків ворог втрачає 3 власні батальйони, що дорівнює 9ти ротам, або 3-Ом батальйонам 1 полку чи 1-й бригаді)

ББМ 6285 — 1460
1 до 4.3 на користь України
Це загальне число.
Тут значну частину складають наші мрапи і легка бронетехніка, основну частину ворожої техніки складають БМП, як гусеничні так і колісні озброєні 30 в 100мм гарматою.

БМП
1 до 12.8 на користь України
Дуже сильне співвідношення, краще було лиш під час Бурі у Пустелі. Проте подібного співвідношення втраченої техніки у індустріальній конденційній війні з кратно сильнішим ворогом не було в історії.

БТР
1858 — 569
1:3.27
Не самий найкращий результат, проте він логічно вписується у характер оборонних боїв які ми ведемо. Окрім цього варто зазначити, що БТР і мрапи є чи не основним видом техніки з нашого боку на полі бою.

Бронеавтомобілі й МРАП.
170 : 955
1 : 5.6 на користь РФ.
Що є логічним, адже у ворога данна ніша фактично пустує і він втрачає просто колосальну кількість ОС у неброньованій техніці.

Артилерія
1398 — 389
1:3.6 на користь України.
(Фактично ми втрачаємо 1 одиницю арти, ворог втрачає батарею)

Буксир. Артилерія
289 — 78
1:3.71 на користь України.

САУ
728 — 302
1:2.4 на користь України

РСЗВ
381:9
1:42.3 на користь України
Таке дивовижне співвідношення 1 наша РСЗВ проти ворожогих 3-4ох дивізіонів (вважай полку)
Завдяки великій кількості захопленої ворожої техніки

Ця людина стала прикладом для мене, проте у мене кількісно і «якісно» менше поранень.

Сер Адріан Картон де Віарт — легендарний британський офіцер, чиє життя більше схоже на пригодницький роман, ніж на реальність. Народився 5 травня 1880 року в аристократичній родині, він прославився як “невбиваний солдат” завдяки своїй неймовірній витривалості та незламному духу. Військову кар’єру розпочав під час англо-бурської війни (1899–1902), де отримав перше серйозне поранення — куля влучила в живіт і пах, але він вижив і повернувся до строю. Це стало лише початком його вражаючої історії зіткнень зі смертю.
У Першій світовій війні де Віарт проявив себе як справжній герой, але плата була висока. У боях на Західному фронті він втратив ліве око — куля пробила череп, залишивши його з пов’язкою, яка стала його візитівкою. Пізніше, під час іншої битви, йому відірвало частину лівої руки гранатою. Він жартував, що хірурги “забрали її по шматочках”, але навіть це не зупинило його — він повернувся командувати батальйоном, тримаючи зброю однією рукою. Загалом його тіло носило сліди щонайменше 11 поранень: кулі в голову, шию, ноги, стегно, численні шрами від осколків. Солдати дивувалися, як він виживав, а сам де Віарт ставився до цього з гумором, кажучи, що “війна — це весело, якщо вміти грати за її правилами”.
Під час Другої світової війни, вже у 60-річному віці, він не сидів склавши руки. Після авіакатастрофи його літак впав у море, і він потрапив у полон до італійців. Але де Віарт не здавався — прокопав тунель і втік, провівши тиждень на волі, поки його не впіймали знову. Ще одна авіакатастрофа, нові травми — і щоразу він повертався до життя з незмінною енергією. Його хоробрість принесла йому Хрест Вікторії та безліч інших нагород.
На старості літ де Віарт здивував усіх ще раз — у 1951 році, у 71 рік, він одружився з Джоан Сазерленд, молодшою за нього на 23 роки. Джоан, розумна й енергійна жінка, стала його супутницею в останні роки. Подейкують, що вона додала йому сил і радості, адже навіть після всіх випробувань він зберігав любов до життя. Помер сер Адріан у 1963 році, у віці 83 років, залишивши по собі спадщину людини, яка сміялася в обличчя смерті та вчила інших не здаватися.

Памʼятаю, як у 2015-2022 лівачки розписували про «необхідність збереження участі України у Оттавській конвеції», насамперед Ліхачов.

Через це безглузде рішення Україна втратила мільйони протипіхотних мін перед самим початком великої війни.

🌐 Естонія, Латвія, Литва та Польща заявили про вихід з Оттавської конвенції

👥 Міністри оборони Естонії, Латвії, Литви та Польщі заявили про необхідність виходу з Оттавської конвенції, яка забороняє використання протипіхотних мін. Таке рішення пояснюється погіршенням безпекової ситуації у регіоні та зростанням військових загроз з боку московії та біломосковії.

💳 Основні причини виходу:
🛑Необхідність посилення обороноздатності східного флангу НАТО.
🛑Забезпечення військових більшою гнучкістю у виборі оборонних засобів.
🛑Адаптація до нових викликів безпеки через московитську агресію.

👥 У спільній заяві міністри підкреслили, що це рішення є чітким сигналом про готовність країн захищати свою територію будь-якими необхідними засобами.

Більше про Оттавську конвенцію, її вплив на Збройні сили України та роль у сучасній війні – читайте в нашій статті.

Мапа🛑Блог🛑Написати нам🛑 ЗСУHelp🛑Магазин🛑Донат

"Трудность понимания русского в том, что мы не осознаем тот факт, что он не европеец, а азиат, и поэтому мыслит хитро. Мы не можем понять русского больше, чем китайца или японца, и из того, что я видел, у меня нет особого желания понимать их, кроме как выяснить, сколько свинца или железа нужно, чтобы их убить. В дополнение к другим своим азиатским чертам, русский не уважает человеческую жизнь и является законченным сукиным сыном, варваром и хроническим пьяницей."

(The difficulty in understanding the Russian is that we do not take cognizance of the fact that he is not a European, but an Asiatic, and therefore thinks deviously. We can no more understand a Russian than a Chinaman or a Japanese, and from what I have seen of them, I have no particular desire to understand them, except to ascertain how much lead or iron it takes to kill them. In addition to his other Asiatic characteristics, the Russian have no regard for human life and is an all out son of bitch, barbarian, and chronic drunk.)

«Ми ведемо війну з минулим, не за землю» Цитата в стилі «інтелектуальних висловів» одного мера.
Ми ведемо війну за збереження існування нашого народу, нашої нації, ведемо її з одвічним ворогом, захищаємо Батьківщину. І наша Батьківщина — це земля. От саме ці всраті посадки і є наша Батьківщина.
Фраза «земля не важлива» є шкідливою. Як після таких слів себе почувають ті, хто евакуювався з окупованих територій, хто родом з Донецьку, Бердянську, Каховки, Сімферополя і воює у лавах СОУ? А як до такого ставляться ті, хто, ризикуючи життям, перебуваючи в окупації закладають фугас під автівку окупантів або ж зливають нам дані про пересування ворожих військ?
Бо це для мене Батьківщина асоціюється з сосновим лісом, кручами річки Случ. А для когось це терикону окупованого міста або побережжя Азовського Моря. І фраза: «території не важливі» нищить нас із середини.
Путін, який розпочав війну, веде її не через «безпекові гарантії», «статус російської мови», міфічний «розбомблений Донбас» або заради «утримання при владі» — це все січка для лохів.
Він веде війну, бо сам нав’язав собі убогу ідею про відродження СРСР. А СРСР у його розумінні — це в першу чергу територія, зафарбована червоним на мапі.
Саме тому ворог кладе такі колосальні сили у спробах захопити ті нещасті села. І він буде вести війну доки не окупує усю Україну, бо територія для нього має першочергове значення, а люди не є носіями нічого цінного, навіть лояльні.

Так, звісно, я погоджуюсь, що русифікація є частиною ворожої псевдокультурної експансії, проте захоплення територій є головною задачею, а не зрусифікувати населення.

Ворог веде війну за території, даремно казати, що воно не важливі.

PS: Іноді здається, що деяким людям краще не відкривати рота на глобальні теми, бо тоді ніхто не дізнається, що він дебіл.

Шолтис випустив новий альбом!

Хороша музика, правильні сенси.
Залітайте!

День Добровольця.
Рідний та надважливий для мене день, тож оголошую дві значущі події.
⠀
1. Врешті вийшов мій посттравматичний альбом "Кенсел".
Все писалося під час повномасштабки, тому послухавши, можна й самому зловити ПТСР.
Там трохи болю, трохи люті і шматками зʼявляється щастя.
Там, мабуть, все, що я ніколи не відкрив би у дописах.
Тож, зайве казати, що всі зусилля я поклав лише заради одного -
підтримки нашого підрозділу “Нахтіґаль”.
Який і пов'язує "Кенсел" з другою подією..
⠀
2. Ура! Фонд “5.56” сьогодні створив Патронатну службу "Нахтіґалю".
Вона опікуватиметься нашими бійцями. Як діючими, так і тими, що вибули з строю.
І під цю новину “5.56” спільно з друзями Соловейків роблять груповий zbірняк, шоб затаритись комплектухами до пташок нам на Донецький напрямок.
Цього разу я беру на себе 150к.
І закрити їх швидко - буде найкращим вітанням від тебе.
⠀
Вшанувати Добровольців в цей день просто усім, кому вони небайдужі:

- слухай їх український продукт;

- підтримай їх підрозділ рукою помочі.

Я не забув:
без вас ми - не ми!
Памʼятай, будь ласка, і ти 🫂
⠀
🪖шолтис

Зі святом усіх причетних!

На фото:
Початок травня 2014.
Аеропорт Маріуполь.

У Одесі невідомий застрелив активіста Демʼяна Ганула.

Демʼян активно проводив політику декомунізації у місті.

З ним у вересні минулого року на каналі був ефір.

https://t.me/ua_stalker/5124

Мощун
11.03-13.03.2022

Мощун,
3 роки тому (на фото наче 11 березня)
валяюсь так ніби мене забаранили😂

Добровольці – перші у бою, перші в безсмерті!

З перших днів війни українські добровольці стали щитом нації, стали мечем, що нищив ворога.
Вони обрали бій, а не рабство. Смерть, а не ганьбу.

14 березня – День Українського Добровольця⚔️

Це день тих, хто віддав себе без залишку.
Тих, хто навчив нас, що таке жертовність.
Тих, кого ми не маємо права забути.

🕙 Час: 16:45
📍 Місце буде повідомлено згодом

Прийди. Вшануй. Пам’ятай.
Бо забуття – це другий постріл у спину.

Права Молодь | Instagram

Наймасштабніша атака на Москву

Ворог повідомляє про удар кількох сотень українських БПЛА.

Нехай горить.

Вітаю з восьмим березня 😂😂😂

Товариство, може хтось ввечері їде з Києва у Кривий Ріг?

Треба підкинути одного лютого ветерана, який їде після поранення із шпиталю у відпустку.

Назвіть хоча б один випадок, коли США не зраджували власних союзників?

Григорий Булатов, который якобы устанавливал флаг на Рейхстаге. Оказался пьяницей, вором, сел в тюрму, повесился в туалете.

Славное прошлое!

Будапештський меморандум

Пункт 1
Був безпосередньо порушений з боку РФ,
частково — з боку США (шляхом лобізму своїх агентів впливу й зменшення реальної незалежності України).

Пункт 2
Був порушений з боку РФ.

Пункт 3
Був порушений з боку РФ.

Пункт 4
Не має сенсу.

Пункт 5
Фактично легітимізує ядерний удар по Україні, якщо ми на когось нападемо, наприклад, при спробі повернути окуповані території.

Цей меморандум був нашою найбільшою помилкою.
Його підписанти, ініціатори й лобісти мають сидіти за ґратами.

Кравчук уже помер.
Кучму ніхто не чіпає, бо він — тесть Пінчука (друга й партнера Фіали та Сороса).
А якщо зачепимо, то збіжиться купа персонажів, які звідти годуються, й почнуть розповідати про «значний внесок великого патріота Пінчука» в обороноздатність України.

Без USAID дегенератам тяжко просувати наратив про гомосексуалістів у армії.

Там в усіх агентів впливу перегляди накручені. Єдиним хто на цій хвилі піднявся й переформатував цю розкрутку у реальних глядачів був Стерненко.

Біля великих міст, особливо навколо столиці, будівництво приватних будинків й котеджів валить повним ходом.

Голови місцевих громад, разом з депутатами ОТГ активно продають землі громади і нові власники через наявні «лази» цю землю приватизують.

А от ветерани війни не мають права отримати ділянку, бо діє воєнний стан.
Та й до скасування ВС, скоріш за все, цю пільгу скасують, як вже порізали безліч інших.

Рада жує соплі, більше півтора роки не можуть розглянути відповідний законопроект, або ж створити альтернативний.
Мінветеранів, разом з громрадою в ауті, вони ж взагалі непотрібні, бо не роблять нічого.

На данний момент, проводимо консультації з правниками та готуємо кампанію, яка має прискорити вирішення цієї проблеми.

Ті хто воював за цю землю, пролив за неї кров, — мають право на ній жити.

Добірка націоналістичних і військових каналів на будь-які тематики. Новини, аналітика, іронія

Right ✙ Shop

SICARIO | MilitaryDynamics

УКРАЇНА проти п*дорів

EsotericSS

RUNIC STORM

PHILANTHROPIC DIVISION (MD)💀

Принижую русню кожен день Божий ☢️

ME NE FREGO ✙ 🇺🇦

✙ Диванні експерти | 18+

UKRCHAN

TEIVAZ

Вуса Корчинського

STALKERUA

➔ ПВК "Паркер"

△✙#FOT✙△

△ГАЛИЦЬКИЙ БАЗАР△

В принципі, Китай нам не союзник, проте якщо буде розіграна "китайська карта", яку Україна вже намагалася розіграти влітку 2021 року, тоді, коли США домовлялися з РФ про невтручання під час майбутнього вторгнення, ситуація може змінитися.

Якщо ця карта буде розіграна зараз, то всі плани США щодо протистояння Китаю летять у прірву, слідом за їхнім домінуванням у світі.

РФ отримує серйозного опонента і, у перспективі, ворога на сході.
РФ остаточно втрачає контроль над азійськими країнами, де буде значно посилено вплив Китаю (Казахстан, Киргизстан тощо). Можливе повне ослаблення РФ у закавказькому регіоні, якщо у гру включиться Туреччина з метою сформувати «новий Шовковий шлях» із Китаєм.

Можливе й збройне загострення на Далекому Сході, який Китай вже давно хоче повернути собі.
Услід за цим Китай може натиснути на КНДР, щоб та припинила військову співпрацю з РФ.

Китай, на відміну від США, має реальний інтерес у послабленні й подальшому розпаді РФ, особливо якщо цей процес відбуватиметься разом із можливими торговими угодами з ЄС на тлі послаблення впливу США.

Так, звісно, це створить певні проблеми у майбутньому, проте саме тут і зараз може бути остаточно вирішене "російське питання".

Україні треба своя ракетна програма. Базові напрацювання є, проте нам потрібно активніше працювати у цьому ключі.

Створення власної ядерної програми за тим самим шаблоном, як отримав ядерну зброю Ізраїль.

Формування власних рекрутингових центрів у країнах латинської Америки, ПС Азії, Африки для рекрутингу штурмовиків.

Формування тилових стаціонарних батальйонів у містах, за принципом ДФТГ, проте за умови, що там будуть служити на добровільній основі ті кого не можливо мобілізувати. Задачами цих стацбаталтйонів буде посилення охорони об’єктів(знімає частково навантаження з поліції й НГУ, які можуть поповнити штурмові підрозділи), формування мобільних груп та підготовка НП у якому діє подібна рота/батальйон до оборони у разі наближення фронту.

Ніяких сопель, плачу й іншого лайна.

Нарешті ми стали по-справжньому субєктні, тепер не може мерзотник з посольства за допомогою одного телефонного дзвінка посадити свою людину на посаду, або когось зняти з посади.
Наша політика нарешті стала незалежною.
І для захисту цієї справжньої незалежності варто бути сильними, не слухати нікого і робити все на благо України.

«На ядерку»
зібрали вже більше 25 млн грн.

Це не багато, але вистачить на десяток брудних бомб і носіїв для них у вигляді наших дальніх БПЛА.

Від Сяну до Дону буде вільний Азавад

Доречі, з початку повномасштабки туареги вбили російських солдат більше ніж будь-яка західна країна, у тому числі США.

❗️ Туарегські повстанці в Африці підтримали Україну і Зеленського. Допомога прийшла звідки не чекали ✊🏻

❤️ Жесть ✙ | Підписатись

Актуально

Поговорив вчора з одним старим другом.
Розповів цікаве:

У зоні відповідальності одного із підрозділів під Покровськом у поганий день співвідношення втрат 1 до 10-ти, у хороший 1 до 50-ти у нашу користь.
І подібна ситуація усереднена за напрямком.

Окрім цього варто враховувати, що це загальні втрати, у т. ч. пораненими. А у нас співвідношення загиблих до поранених значно краще, ніж у ворога.

Ліберальні дегенерати склали рейтинг «хейтерів організацій, які отримували допомогу від USAID»
Потрапив мій канал та канали багатьох інших достойних людей.
Під 90% то канали з націоналістичною риторикою.
Звісно, щоб цей список не виглядав як рекомендація підписатись, то жінкиня-авторикиня внесла кілька ватних каналів, щоб блюванути у стилі: ось, бачите, у них проросійська риторика, бо вони проти американської демократії, а хто проти демократії і грантів - той єретик, його треба закенселити, а ліпше спалити на багатті.
Виглядає все це жалюгідно.

https://texty.org.ua/articles/114421/odynycya-vymiryuvannya-myroslav-oleshko/

31. Дожив і дякую на тому.

Привітань не треба.
Ліпше закиньте моїм козакам на збір.
Треба поладнати брички, їздить розвалювати ворогам тили.

Один з екіпажів на крилі за літо набив більше арти ніж у мене цілих пальців було на руках до поранення.

https://send.monobank.ua/jar/2ivrW3XrNa

За донати від 500 і від 1000 буде розіграш сувенірів з фронту., Авдіївки й інших цікавих місць.

31. Дожив і дякую на тому.

Привітань не треба.
Ліпше закиньте моїм козакам на збір.
Треба поладнати брички, їздить розвалювати ворогам тили.

Один з екіпажів на крилі за літо набив більше арти ніж у мене цілих пальців було на руках до поранення.

https://send.monobank.ua/jar/2ivrW3XrNa

За донати від 500 і від 1000 буде розіграш сувенірів з фронту., Авдіївки й інших цікавих місць.

Впринципі, за великим рахунком, вже зараз доволі легко можна назвати першу десятку людей які будуть йти від Партії Притули.
Фінальні три кандидати остаточно стали зрозумілі)

Навіть добру половину з другої десятки тож назву.

Далі називати сенсу немає, оскільки після поразки Камали й прикриття USAID, грошей не факт чи вистачить 5% подолати, не те, що більше взяти.
Пінчук більше не покриє.

Ну звісно, якщо вони не об’єднаються з іншою корзиною яєць від Пінчука.
У такому разі частина списку піде в кінець.
Інша половина піде в Київраду.
Найбільш медійні(3-5 чол) потраплять у 20ку.

Що таке Права Ідеологія?
Розберемо Націоналізм, Патріотизм, Ідентаризм, та інші форми.

Ефір:
Сьогодні 20:00
У Дискорді.
https://discord.gg/Cyn3k284

Посилання зараз поправлю


ефір
20:00

Пам’ятаєте народного депутата Олега Барну?
Це той, який виніс Яценюка з трибуни.

Так от, нещодавно дізнався, що він загинув у 2023му році під час штурму поблизу Вугледару.
А здавалось би: «уххх, депутат, накрав грошей, хапуга і хабарник, прислужник олігархів, «шавка Авакова».
Але ні. Достойна людина і, на жаль, для більшості стала достойною коли загинула, хоч і була достойною все життя.
Бо така вже у нас традиція: мертвих героїв ми шануємо, живих - зневажаємо.

Я до чого веду. Кожна спільнота (як соціальна група) формує собою певний зріз суспільства.
Навіть депутатський корпус ВРУ.
Де з одного боку сиділи такі мерзотні потвори як: Рабінович і Медведчук, Наєм і Лещенко, Рудик і Тищенко; а водночас були і достойні люди, які пішли на фронт.
У будь-якому болоті сидять не одні лиш жаби.

Що таке Права Ідеологія?
Розберемо Націоналізм, Патріотизм, Ідентаризм, та інші форми.

Ефір:
Сьогодні 20:00
У Дискорді.
Посилання буде на каналі.

Знаю, що простиня і багато букв, але прочитайте. Дуже крутий і веселий текст