«Кастова доктрина»

–•–
Кастова доктрина не викладається кимось - вона виникає, а точніше виходить. Виходить як «ґностичне» нагадування про давно забуту онтольогічну вертикаль, ту, в якій існування не розсіюється в горизонтальній площині демократизованого хаосу, а збирається в напружену гієрархію сенсів. Не суспільство розподіляє ролі - природа випереджає всяку соціяльність. А ми - касти, або коримося закону від так названої субстанції, або творимо волю сатани, водночас розбещуючи наш же нарід. Каста не є кляс за назвою, гієрархія не є пригнобленням, а відмінність - не привілей, а обов'язок. Усе зводитися до служіння. У Еволи текст дихає антисучасністю, наочно демонструючи нам постфактум утопії відходу від традицій на користь вигаданих лівих свобод. Кастова парадигма ніколи не була інструментом.
–•–
RIVOLTA CONTRO IL MONDO MODERNO.

Автор - Юліус Евола.

Сторінки - 14.

Дата публікації - ×.

[☧]ᏗЗᎩᎢ
[☧] Зʙᴏᴩᴏᴛній ɜʙ'яɜᴏᴋ: @lzutua_bot

Гробниця — пуста. Пекло — розвалене. Янголи — співають. Антропос — обоготворений. Новий Ізраїль — створено. Життя — торжествує. Спасіння — прийшло.
Христос — препрославлений.
Звершилось.

Христос Воскрес із мертвих, смертію смерть подолав, й тим, що в гробах життя дарував!

Ꭺнᴦᴀᴩᴛᴀ | Ꮻнᴛᴏᴧᴏᴦія Ꭺбᴄᴏᴧюᴛиɜʍу | Зʙ'яɜок

Судять, не знайшовши провини за протидіяння смерті і оппльовують за спасіння від гріху.
Історія завжди циклічна, особливо, коли її центром стають підараси.

«Боденівська монархія. Ч.1»

«Боденівська монархія. Ч.2»

–•–
Політичні утворення не виникають як простір для абсолютної свободи, а як механізм забезпечення впорядкованого та гідного існування. Там, де переважає культ індивідуальних потягів і розґнузданих пристрастей, не може постати моральне середовище, а тим паче велика держава. Якщо за «свободу» береться «етична» вартість людини-революціонера, то багато з того, що зветься «політичним добробутом», є звичайною порожньою формальністю. Одна з найбільших помилок конституційного світу, мабуть, те, що влада, одного разу скуштована, не вчить смиренню. Наш монархічний ґеній Жан Боден, котрий визнається повноцінним батьком монархічного ідеялу, в один день написав чудовий трактат, котрий оглядає те, яка суть лежить в монархії. Найкраща форма - слідуючи вченням нашого monarchicum ingenium - є, буде, була завжди монархія.
–•–
Автор - Жан Боден.

Сторінки - 14.

Дата публікації - ×.

[☧]ᏗЗᎩᎢ
[☧] Зʙᴏᴩᴏᴛній ɜʙ'яɜᴏᴋ: @lzutua_bot

«Агапит I про те, що гоже імператору»

–•–
Перший неповний вільний переклад листа Папи Римського Агапита I до імператора Юстиніана, де Агапит в цій вирізці дав етичне поняття імператору того, що за владу він носить, що взагалі є «влада», що потрібно знати владі. І нехай ці настанови не залишаються лише текстом, а будуть істиною поняття, у якому кожен цар, який відчуває відповідальність перед своєю землею та народом, побачить, куди веде його шлях - шлях державного владарювання, котрий буде істино найкращим та стане гарантом для Держави й всіх наших ближніх. Воістину - нам потрібен християнський монарх. Без віри в Христа та Церкви немає спасіння.
–•–
Автор - Агапит I.

Сторінки - x.

Дата публікації - VI століття.

[☧] ᏗЗᎩᎢ
[☧] Онᴛᴏᴧᴏᴦія ᴀбᴄᴏᴧюᴛиɜʍу
[☧] Зʙᴏᴩᴏᴛній ɜʙ'яɜᴏᴋ: @lzutua_bot

«Антирелігійність французької революції»

–•–
Вся наша модерна глобалізація тягнеться з далеких часів французької революції. Одна помилка потягнула за собою всю цивілізовану Европу. Замість нашого ідеялу - неподільного, а головне єдиного влаштування держави, ми спостерігаємо розбещення, котре, саме в випадку цієї роботи, написаної ґенієм де Местром, штовхає нас у напрямок безбожний - атеїстичний, тобто світський. Жозеф де Местр - батько монархізму, котрий пережив осмислення онтольогії французьких лібералістичних ідей, ставши на віки вірним в земному житті монархічній позиції. Людина застала всі жахи, котрій довелося пережити тоді Франції, і хоч дуже іронічно, що ці жахи стали набагато страшнішими, хоч і викликають сумну «апатію». Пан Жозеф зміг передати нам всю суть революціонерів у своїй книзі «Судження про Францію», де продемонстрував нам артикул, котрий описує «релігійні настрої» революції. Нам дано за честь перекладати це на нашу мову, щоб демонструвати це монархічним братам ближнім - українцям ідеялістам. Багатомовити не варто. «Монархія – це те, що ми шануємо» — Григорій Богослов.
–•–
Автор - Жозеф де Местр.

Сторінки - 15.

Дата публікації - 1829р.

[☧] ᏗЗᎩᎢ
[☧] Онᴛᴏᴧᴏᴦія ᴀбᴄᴏᴧюᴛиɜʍу
[☧] Зʙᴏᴩᴏᴛній ɜʙ'яɜᴏᴋ: @lzutua_bot

«Про те, що для народу неприродно керувати або обирати правителів. Ч1.»

«Про те, що для народу неприродно керувати або обирати правителів. Ч2.»

–•–
Існує вульгарна думка, що першою причиною приходу до влади демократичного уряду було приборкання тиранії монархій. Але хибність цієї думки найкраще демонструє перша процвітаюча народна держава в Афінах, яка була заснована не через вади їхнього останнього царя, а через те, що народ вважав, що не було людини, гідної стати його спадкоємцем, і це було досить безглуздою сваркою з монархією! Бо коли їхній цар Кодр зрозумів за допомогою оракула, що його країна не може бути врятована, якщо цар не буде вбитий у битві: він переодягнувшись увійшов до табору своїх ворогів і спровокував простого солдата, щоб той приніс його в жертву за його власне королівство, і своєю смертю поклав кінець королівській владі; бо після нього ніколи більше не було афінських царів. Як Афіни з любові до свого Кодру змінили владу, так і Рим, навпаки, з ненависті до свого Тарквінія, вчинив так само. І хоча ці дві славнозвісні Речі Посполиті з протилежних причин скасували Монархію, проте обидві вони в цьому погодилися, що жодна з них не вважала за потрібне змінити свою державу на Демократію, але одна вибрала собі за Правителів Архонтів, а інша - Консулів, які найбільше нагадували Царів, і так тривало доти, доки Народ, зменшивши владу цих своїх Магістратів, не привів поетапно і непомітно до того, що вони в їхньому народному уряді. І я щиро вірю, що ніколи жодна демократична держава не показувала себе світові спочатку чесно, через виборний вхід, але всі вони таємно прокрадалися через чорний хід заколоту і фракцій.
–•–
Автор - Роберт Філмер.

Сторінки - 15.

Дата публікації - 1680р.

[☧] Онᴛᴏᴧᴏᴦія ᴀбᴄᴏᴧюᴛиɜʍу
[☧]Ꭺнᴦᴀᴩᴛᴀ спільно зі [☧]ᏗЗᎩᎢ

«Монархія - паронім сім'ї»

–•–
Монархія існувала, вона існує, вона буде існувати. Уявити світ без монархії - уявити світ без сім'ї. Монархія - це як сім'я, бо монархія анальогічна по системі й прикладу. Якщо ми визнаємо, що сім'я є невід'ємною частиною життя, то ми мусимо спочатку усвідомити саму сутність життя, перш ніж говорити про сім'ю. Власне, якщо ми кажемо, що сім’ї не існує, то тим самим ми оголошуємо її абстракцією, примарним конструктом, подібним до примарного світу Платона, який тремтить у слабкости свого вторинного буття. Але якщо сім’я є лише конструктом, то тоді й світ не є чимось більшим за хаос, неорґанічну купу випадковостей, що не має ні осередку, ні кореня, ні тяглости. В такому випадку сам принцип Логосу руйнується, бо що таке Логос, якщо не порядок, структурована цілісність, де кожен елемент існує не просто як атомарний фраґмент, а як невіддільна частина трансцендентної цілісности? Усе це зводиться до тієї ж рідної монархії, котра, ба більше також величезний онтольогічний початок - за Філмером - од Адама. Сучасний світ, будучи розірваним між технократичним матеріялізмом і анархічним лібералізмом, породив систему, в якій немає місця для трансцендентного авторитету, що навіть не відповідає анальогічній гармонії традиціям та тієї самої парадигми - сім'ї. Тому монархія - наше свіже повітря, котре, якщо замінити сірководнем разом з аміяком та хлором, приведе нас до загибелі. Треба засвоїти, що монархія - наша політична еколоґія.
–•–
Автор - Вітон Тораме.

Сторінки - 4.

Дата публікації - 1874р.

[☧] ᏗЗᎩᎢ
[☧] Онᴛᴏᴧᴏᴦія ᴀбᴄᴏᴧюᴛиɜʍу
[☧] Зʙᴏᴩᴏᴛній ɜʙ'яɜᴏᴋ: @lzutua_bot

Вже у продажі!

Чекали — і дочекалися! Перша у своєму роді ідеологічна книга українського монархізму, що дає відповіді на більшу частину питань, пов’язаних із темою, та розкриває саму сутність абсолютної монархії в українських реаліях крізь авторські статті та переклади клясиків, нарешті з’явилася у продажу.

Монархія в українському контексті має унікальне становище: перебуваючи на узбіччі мейнстримної ідеї, вона змогла вирости та відродитися з попелу й стати однією з ключових українських ідеологем XXI століття.
«Онтологія Абсолютизму»
яскраво демонструє серйозність намірів усього сучасного українського монархічного руху та його готовність до виходу на новий рівень.

—•—
-Вартість однієї копії: 450₴

-Замовлення вже доступне за контактом: @AnghartaBot
—•—

«Нагороди та уніформа Української Держави»

🤍🤍🤍🤍🤍🤍ℹ🤍🤍🤍🤍🤍🤍
Національні нагороди, погони, кокарди, уніформи – це не атрибути, а катеґорії ідентичности. Вони ніколи не були ознакою статусу, це пряма матеріялізація ідеї та героїчної сутности, системної дисципліни й колективного самопізнання державної гідности. Такі речі не мають естетичної нейтральности, вони формують простір навколо себе та диктують умови його сприйняття. Відродження гетьманства в Україні в період XX-го століття - величезна реставрація нашої традиції та період національного переродження українця. Саме при Гетьманаті Україна зазнала найбільшого розвитку в сфері культурної спадщини. Усе, що було розписано вище - те, що провадив період гетьманування Ясновельможного Пана Гетьмана всієї України Павла Петровича Скоропадського. Збройні Сили Української Держави пережили проєктування відзнак й заснування нових військових форм козацького стилю, що не може не відзначатися на ідеї української ідентичности. Українська Держава не може існувати без чіткого коду ідентифікації: кожна відзнака, кожна нашивка чи лампас були знаком приналежности не до абстрактного «державного апарату», а до народньої - в пляні єдности - системи цінностей, яка ще тільки визрівала.
🤍🤍🤍🤍🤍🤍🔗🤍🤍🤍🤍🤍��
Автор - ЛЗУТ спільно з «Гвардієць».

Дата публікації - 2025р.

[☧] ᛭ 𝕲 𝖛 �� 𝖗 𝖉 𝒊 𝖊 𝖈 ᛭ спільно з [☧] ᏗЗᎩᎢ

«Монархія — клич проти реґресу»

–•–
«Тисячі років стабільности» - це монархічний девіз. Тисячі років монархії існували стрійно, навіть продовжують існувати, хоч й зазнали удушення через ліберально-демократичний лозгун «революції». Помилково й поширено тепер є вважати, що монархія - щось застаріле, яке уже не можна повернути, яке існувало по принципу «немає виходу». Забувають лише вони, хто стверджує це, що абсолютно всі нації утворилися через монархію, усі держави сформувала монархія й дала їм культурний відбиток. Де тепер відсутня монархія або максимально придушена (як Іспанія та Великобританія), царює результат тих, хто дуже голосно викрикував про «стару монархію» в 1789 році та в період початку-третини 20-го століття. Тепер ми маємо сотні чиновників в парляменті, котрі оголошують один одному війні, розвивають величезну корупцію, влаштовують дурні голосування за казна що, відкидають нормальні закони. Чи задоволені всі ми цією антитрадиційною вакханалією, падінням економік, «масовою залежністю од когось» та тим, що зараз переживає стара добра Европа? Обрані народом роблять все, що принижує народ. Щоб цього уникнути, народу, в якому (не в образу), є як освічені, так і не освічені люди, треба зрозуміти, що знайти нормальне функціонування вони зможуть лише в монархії, котра зможе провести їхні держави ще купу-купу століть.
–•–
Автор - Сер Чарльз Олександр Петрі.

Сторінки - 16.

Дата публікації - 1933р.

[☧] ᏗЗᎩᎢ
[☧] Зʙᴏᴩᴏᴛній ɜʙ'яɜᴏᴋ: @lzutua_bot

Гетьманський Гарнізон розширюється, з розширенням діяльність ростуть й потреби, серед яких 3d-принтер creality cr-k1c (та розхідники в форматі PLA пластику) для виготовлення складних деталей, друку модифікацій зброї та дронів, то ж вчергове звертаємось до прихильників гетьманської ідеї з проханням фінансової підтримки

Мета: 28000 ₴

Посилання на банку:
https://send.monobank.ua/jar/9e3BkERzie

Номер картки банку:
4441 1111 2166 2294 (monobank)

☨ ᎩᏟᎱД ⚡ | Долучитись | Підтримати

«Номінальна воля: істине розуміння»

–•–
Людина мислить себе вільною, та чи не є її воля лише відображенням глибших, незбагненних законів? Що людина знає про волю? Як людина розуміє волю? Якщо свобода — це право визначати власну долю, то хто дав це право і за яких умов воно стає ілюзією? Великий порядок світу не є грою випадковостей, або механікою сліпого хаосу. Він існує в точній відповідности до непорушних принципів, які тримають рівновагу між владою й обов’язком, між величчю і відповідальністю. Влада не може бути предметом бажання, так само як розум не є розвагою, а добро — не питанням вибору. Усе суще прагне форми, і форма завжди є передумовою гієрархії. Той, хто заперечує гієрархію, заперечує й саму природу буття. У світі, де обов’язок змінився комфортом, а прагнення істини — правом на особисту думку, свобода стала антонімом порядку. Але проблема є така: ми перестали розуміти свободу, як сенс, так і слово.
–•–
Автор - Хуан Доносо Кортес.

Сторінки - 8.

Дата публікації - 1879р.

[☧] ᏗЗᎩᎢ
[☧] Зʙᴏᴩᴏᴛній ɜʙ'яɜᴏᴋ: @lzutua_bot

«Квінтесенція аристократії»

–•–
Зараз, у час масовости й модернізму, аристократичний «принцип» не тільки відкидається, а й «висміюється». На заміну феодалізму поставили капіталізм. Феодальну систему обізвали «узурпаторсько» й несправедливою. Але народ, либонь, зовсім забув, що таке є слово «аристократія» і, що таке є сама аристократія. Революціонери закрили колись очі на суть цих вельможих речей, не мусимо ми їх закривати однині. Аристократія - це не про титули чи кров, це про стан духу та обов'язку - служити власній й на благо всланої Держави. У світі, де всіма засобами просувається зрівняння і розчинення, ця робота є прикладом того, наскільки ліва пропаґанда спаклюжила «принципи» стабільности й розуміння цих «принципів». Влада належить тим, хто здатен її нести, а не тим, хто кричить про своє право. В епоху, коли держави забувають про своє призначення, а народи віддаються маренням ліберального комфорту, потрібна доктрина, що кристалізує дух аристократичної волі. Аристократія — це не лише ідеял, а необхідність. Це відповідь на розклад, що пожирає сучасний світ, де посередність і споживацтво стали головними «богами».
–•–
Автор - Луї Габріель Амбруаз віконт де Бональд.

Сторінки - 25.

Дата публікації - 1815р.

[☧] ᏗЗᎩᎢ
[☧] Зʙᴏᴩᴏᴛній ɜʙ'яɜᴏᴋ: @lzutua_bot

Браття та сестри!

Вкотре "полки" содомітів планують очорнити своєю присутністю вулиці нашої золотоверхої метрополії. Наругою віддячити їй за прихисток, зганьбити себе й нас до купи. Не уступимо.

Настала велика робота, подробиці якої ви добре знаєте. Прапорам марксових бастардів не місце в граді Володимира.
Збір на вулиці
Золотоворітська, 13, Київ
15:00

З Божою поміччю!

🔱��
УСГД | Ангарта