Далеко в незнаній країні,
Десь там, де у світу кінець
Відкрилась в маленькій хатині
Майстерня розбитих сердець…

В ній майстер із срібним волоссям,
Забувши про сон, працював…
Весь час з вікон світло лилося,
Здавалось, ніколи не спав…

Приймав він серця тяжко хворі
В яких ледь жевріло життя…
Серця напівмертві і кволі,
Серця після чвар й побиття…

Він жодного разу нікому
Відмову від серця не дав…
Забувши про старість і втому,
Дбайливо серця лікував…

Та часом в майстерні траплялись
Вже згаслі, померлі серця…
Вони на шматки розривались
В жахливому танці мерця…

Та майстер в молитві до Бога
Серденько з грудей діставав,
Відламував скельця від нього
І в мертві серденька вкладав…

Ось так він себе по частинах
Вкладав у розбиті серця…
Вогонь на холодних вуглинах
Розпалював з волі Творця…

Та якось настала та днина,
Коли він серденько дістав
Й побачив – лишилась краплина,
Піщинка від того що мав…

А поряд серденько лежало,
Яке так хотів врятувать…
Воно ще ледь видно палало
І так не хотіло згасать…

І майстер, ледь чутно зітхнувши,
Останню піщинку з грудей,
Про страх перед смертю забувши,
Віддав на рятунок людей…

І ліг вже до смерті готовий
Та раптом відчув, що живий…
А в грудях тріпоче щось нове,
Солодке, мов присмак надій…

Він спершу не міг зрозуміти
Та потім душею відчув…
У ньому продовжують жити
Всі ті, в кого серце вдихнув…

Він думав, що зможе роздати
Себе в якусь мить до кінця…
Та зараз відчув, як багато
Лишили у ньому серця…
***
Далеко в незнаній країні,
Десь там, де у світу кінець..
Палали житям у людині
Врятованих сотні сердець…
© Огнєва Інелла
@poesiaGod

Христос Воскрес говорять люди та природа прославляє.
А що для нас є ці слова?
Чи просто день чи свято,
чи святкуємо у серці своїм?

Його світле воскресіння принесло радість в світ,
Його воскресіння дарувало надію у світ.

Ще в давнину віків воскрес Христос,
Ми це пам'ятаємо але чи святкуємо як свято,
Можливо просто день.

Хай не буде це слова просто,
А задуматись яку ціну за нас Христос платив.

Не міг дивитись на цей світ,
що жорстокістю у небуття іде.
Так жаль було Йому Свого творіння
І пішов Христос на хрест.

Він пішов на хрест Голгофи,
Щоб забрати всі гріхи,
простити всі наші провини
І спасіння дарувати.

Тому сьогодні ми несем хваління
Тому, хто смерть всю переніс,
Він переніс страждання, муки,
тепер ми маєм вічне та святе життя.

ЖИВИЙ СПАСИТЕЛЬ

Христос воскрес! Я вірю в це глибоко!
Живий Спаситель - сумніву нема,
Тому у серці впевненність і спокій,
Тому царює у душі весна.

Христос воскрес! Порвавши зла кайдани,
Він смерть і сили пекла подолав,
Не втримала сторожа - дуже рано
Велично з гробу наш Спаситель встав.

Христос воскрес! Радійте, християни,
Бо вхід відкрився нам у небеса,
Нас від гріха святі зціляють рани
І безконечна благодать Христа.

Христос воскрес! Я всім несу цю радість,
Її ніхто уже не забере.
І житиме вона, я знаю, завжди,
Бо наш Ісус воістину воскрес!!!
© Наталья Пешкан
https://t.me/poesiaGod

ХОЛОДНА НІЧ….


Холодна ніч , той сад і зорі
Христа молитва , учні сплять
Така незнана тиша у просторі
І лиш уста в молитві тій тремтять

А сльози ллються капають тихенько
Востаннє вже вбирає їх земля
І та дорога зовсім вже близенько
Де кров та піт стікатимуть з чола

І хоч стискалось серце й так щеміло
Слова одні постійно повторяв
Господь якщо лиш можна хай мине ця чаша
Проте хай буде воля лиш Твоя

Зрадник вже тут наблизилась година
У руки грішників вже виданий Христос
Вмирати Він іде за тебе о людино
А ти взяла і продала Його

Ось суд в Каяфи , шрами , болі
Плювки в обличчя , пустота
Пилат омив руки свої від крові
Але чи чиста є тепер Його душа?

Вже багряниця тіло Боже вкрила
Вінок терновий на чолі повис
Та Він мовчав хоч не було вже сили
Всю чашу до кінця наш Спас допив

Та сильна спека , та важка дорога
Прохожий Симон хрест Ісуса ніс
Важкі ті болі ,сильна та тривога
Проходили крізь душу аж до сліз

Голгофа три хреста і люди
Прибитий вже й Ісус на тім хресті
І тільки лиш насмішки чулось всюди
Інших спасав ,себе нехай спасе

Одежу поділили дуже сміло
Й відразу посідали стерегти
Ще й навіть лихословити зуміли
Спаси ж себе якщо ти Божий син

І тут покрила темрява день білий
Закінчилось , завершилось Він помер
Аж ось завіса в храмі розірвалась
Він справді Син Господній що ж тепер

Що ж ми зробили нащо розіп'яли
Тепер Його в печеру покладіть
А до дверей ви приваліть великий камінь
Щоб не сказали ніби Він воскрес

І хоч сторожа міцно стерегла
З'явився ангел в білих шатах
І відвалив від гробу каменя
Вже не могла більш смерть Христа здолати

Христос Воскрес лунає всюди
Він смертю смерть навік здолав
Голгофа вже по заду люди
Спасіння всім подарував

І завжди знай мій любий друже
Що Пасха - це Ісус Христос
Живи із ним завжди і людям
Даруй Його святу любов!
©️ Віка Кузьміч

Чи? Як? Де?
Чи можна в мрії бачити надію?
Чи можна в небі віднайти хмарину?
Чи світить сонце коли радію?
Чи зрозумію те в сумну годину?

Як можна бачити невидиме?
Як можна чути не промовлене?
Як можна знати не пізнане?
Як відчуть не доторкане?

Де можна втримати придбане?
Де можна втратити надбане?
Де можна знайти згублене?
Де можна взнати втрачене?

У Мрії - там зроста Надія!
В Надії - зроджується Віра!
У Вірі ж, виростає Дія!
А в Дії є Терпіння й Міра!
© Богдан Яремцьо

Христос воскрес!

Земля, за день стомившись, спала
В легкій м'якій перині сну.
Христос воскрес! Сліпучий спалах
Ранковий морок розітнув.

Чудесним сяєвом порушив
Старі кордони темноти,
Усі куточки в людських душах
Яскравим світлом освітив.

І кожен змін себе пізнати,
Всі вчинки зваживши, діла,
Дорогу праведну обрати
Або лишитись в зоні зла.

Христос воскрес! І над землею
Дзвінка котилася луна.
Христос воскрес! Для фарисеїв
Смертельний вибух пролунав.

Відкрило світло воскресіння,
Що душі їх — суцільне зло,
І чорних заздрощів насіння
В серцях холодних проросло.

Стрімкі ненависті потоки
Намулом совість залили,
Тому, знущаючись жорстоко,
Любов невинну розп'яли.

Якби з сердечним покаянням
Прийшли до Господа вони,
Простив би Він всі злодіяння
І не згадав би їх вини.

Та щире «Господи помилуй!»
Не пролунало в мить святу.
Вони в той час оголосили
Війну воскреслому Христу.

Зі страху втратити пошану
Або накликати біду,
Прикрили ширмою обману
Мерзенні вчинки вбогих душ.

Та всі здолавши перешкоди,
Суспільні кризи і прогрес,
Живе і радує народи
Новина та: Христос воскрес!

Христос воскрес! І в Його ранах
Спасіння вічне для людей,
В небесний край обітований
Усіх бажаючих веде.

Здобув над смертю перемогу,
У зла відняв життя ключі.
Хто прийде з вірою до Нього,
Той зможе в Царстві відпочить.

Аніта Самборська

Каталог Біблійних каналів України @UKR_Bible_channels пропонує добірку корисних ресурсів до Великодніх свят

@notes_christian Життєві історії, досвіди 3849

@obodrenie Оптимістичний християнин 3774

@christiansua Плани читання 3742

@SvidloBravdu Пісні, які надихають 3742

@obodreniePeople Міцні відносини 3464

@cristmusik Пісні / фонограми 3234

@obodrenieHistory Історія християнства 2991

@bible_answer Бліц-вікторини 2973

@poesiaGod Вірші для Бога 2863

Чудова мить світанку: Спас воскрес,
Щоб я і ти, Його життям пробуджені,
Могли сягнути душами небес,
Відкуплені, вже більше не осуджені!

Він нам подарував нове життя,
Назвавши так велично: дітьми Божими.
Вже у зневірі дні не пролетять -
Ми можем бути на Ісуса схожими.

Христос воскрес і дав спасіння дар
Із милості до нас і ласки Божої.
Себе віддав як жертву на вівтар,
Бо дуже любить по-отцівськи кожного.

Заради нас Він смерть здолати зміг,
І сили пекла також посоромлені.
Христос воскрес! Темряву переміг!
Вже назавжди гріха основи зломлені!

Чудова мить: в відкуплених серцях
Воскреслий Святим Духом поселяється.
Бринить сльоза подяки на очах
Й величне Боже Ім'я прославляється.

Він спас і відродив тебе й мене
Того світанку воскресіння світлого.
Наповнив змістом все життя земне
І дарував надію життя вічного.

Христос воскрес! Яка блага ця вість,
Що силою і торжеством наповнена.
Нехай лунає так, як і колись:
Відрадно, урочисто і упевнено!

Нехай же радість сповнює серця
І вдячна пісня в небо хай здіймається!
Прославмо за любов свого Творця,
І Ним, воскреслим, хай душа втішається!

Цей вірш уже був у спільноті, але, може, ще комусь знадобиться.
10.04.16
"Під хрестом же Ісуса стояли -
Його мати, і сестра Його матері,
Марія Клеопова, і Марія Магдалина".
Єв. Івана 19:25

То був найважчий день. І найчорніший,
Коли Ісуса воїни розп'яли.
Ну хіба може горе бути більшим?!
Марія в розпачі біля хреста стояла.

Якби могла - о!- якби тільки вміла
Полегшити Його тяжкі страждання
Або додати ще й своєї сили...
Але з хреста дивився Він востаннє.

І гучно скрикнувши, помер. О Боже милий!
Хіба такому треба помирати?
Хіба Йому тепер лягти в могилу,
Коли стільком ще треба помагати?

Не розуміла. Серце рвалось з болю.
Як пережити втрату надвелику?
Він же змінив її пропащу долю,
Не дав згубити молодого віку!

Ну а тепер, а що тепер робити
Усім, хто так любив Його? О Боже!
Уже й могила каменем закрита
І запечатана. Стоїть сторожа.

Скінчився день. А у неділю рано,
Ще ледь світанок зарожевив обрій,
Ще навіть стежку бачила погано,
Побігла в сад, уже знайомий добре.

Але... О ні! Могила вже відкрита!
Христа нема. Його, напевне, вкрали,
Щоб назавжди від неї схоронити!
У відчаї Марія заридала.

"Чого ти плачеш?" - ангели питають.
Ну а вона іще не розуміє.
"Я тіло Господа свого шукаю".
І знову відчай, знову безнадія.

"Чого ти плачеш?" Озирнулась. "Може,
Це ти Його узяв? Скажи, прошу я,
Куди поклав? Мені ти допоможеш?
Я заберу Його..." "Маріє!" - чує.

...Світанок. На траві ще були роси,
І прохолода землю огортала.
Та на очах вже не бриніли сльози.
"Раввуні!" - вона Господа впізнала.

* * *
Як добре, коли знаємо ми Бога
І ходим у житті Його стежками,
У світі не шукаєм тільки свого,
А багатієм добрими ділами.

Та лиш тоді, коли любов у серці
До Господа, як у Марії, буде,
Він тихим голосом до нас озветься
І ми побачим воскресіння чудо.
© Юля Тонего

Господь у слові нам заповідав:
"Шануй ти свого батька й свою
матір".
І обітницю із народом склав,
Що довгі земні роки будеш мати.

Шануй батьків,ще доки на землі
Живі вони,і моляться за тебе.
Бо лиш вони поможуть у біді,
Бо лиш вони несуть молитви в
небо,

Несуть за всіх своїх дочок,синів.
Вночі і вдень схиляючи коліна.
Щоб не зазнали ми нещасних днів,
Щоб завжди були у Христа в
служінні.

А як же часто,ми не слухаємо їх,
Вважаючи,що краще них все
знаєм.
І настанов розумних,мудрих їх
Із нерозумінням не приймаєм.

А в них вже у волоссі сивина,
Печать нелегких,вже прожитих
років.
І думка пломеніє в них одна,
Щоб у цей грішний світ,ми не
робили кроків.

І щоб стояли в істині святій,
Христа слідами,щоби йшли до
неба.
Щоби служили Господу всі дні.
Я думаю батькам для щастя,більш
ніщо не треба,

Як бачити в служінні дітей всіх.
Це є найбільшим щастям в них у
світі.
А ми так часто ображаєм їх,
Ми є не мудрі,не слухняні діти.

Господь мій!Тебе нині я прошу,
Благослови батьків наших єдиних!
І подаруй їм щастя на земнім
шляху,
Щоб твоя радість була завжди у
родинах.

Ти їм сторицею за все воздай!
Й почуй їхні благання і прохання.
І у випробуваннях не лишай,
Щоб разом нам ввійти в небесний
край,
І вічно бути із Тобою у єднанні!
© Tasya Ustymchuk
@poesiaGod

Якщо все сталося й не так,як ти хотів.
То це не привід Богу дорікати.
Тому що Його плани завжди краще тих,
Які порою ти для себе можеш малювати.

Молися і радій!Бог все влаштує!
Він зробить як найкраще для тебе!
Ти лиш Довір життя для Нього повністю
І знай,ніколи не залишить Він тебе!

Усе лиш на добро отим,хто Бога любить.
І якби тяжко тобі зараз не було
Ти не сумуй!Задумайся!Пильніше придивися!
Можливо разом з горем благословіння із небес прийшло.

Тому що іноді Бог забирає срібло,
Взамін дарує золото тобі.
Але бува що ми не можем розрізнити..
Тому схилившись на коліна мудрості проси.

Шукай ти перше всього Бога,Його Волі.
Бог є любов і щастя лише в Нім однім!
Відкинь всю марноту,спіши до Нього!
І знайдеш вічну радість для душі!

Автор: Людмила Мельник

Христос Воскрес! Яка велика радість!
Найбільше чудо із усіх чудес,
Ісус, який ще мить тому лежав у гробі,
Уже воскрес! Ви чуєте, воскрес!

І небеса співають нову пісню,
А вся природа, ніби ожила,
Бо людству подарована надія
І зцілення в святих ранах Христа.

Вже більше гріх не буде панувати
Настала нова ера, новий час,
Ісус, Спаситель світу, був розп»ятий,
Та Він воскрес! Радіють небеса…

І вся земля всміхається привітно,
В цей ніжний ранок, вмитий у росі,
Можливо, це ще важко зрозуміти,
Що Він був мертвий, а тепер Живий.

Та це насправді, О хвала Ісусу!
Він - Переможець, Дивний миру князь,
Заради нас прийшов на грішну землю
Й своє життя віддав заради нас.

Як на хресті Він помирав у муках,
Вселенну сум окутав, темнота,
Ніхто тоді не міг збагнути,
Що відбувається? Чому печаль така?

Здавалося б прийшов всьому кінець,
Та в Бога були зовсім інші плани,
Із мертвих наш Ісус Христос воскрес,
Звільнивши людство із гріха кайданів.

Хіба ж тепер ми можем не радіти,
Коли твоє, мій друже, і моє ім.»я,
Записане у Нього на долонях,
Які прибиті були до хреста.

Він все зробив, щоб ми жили щасливо,
Така велика і свята любов,
Там на Голгофі помирав у муках,
Проллявши свою власну за нас кров.

Христос Воскрес і з Ним воскресли ми,
Тож хай сьогодні з наших вуст лунає,
Подяка, слава і хвала без меж,
Христу, який відкрив нам двері раю.
©Марія Занько
@poesiaGod

Воскресіння
Хвала Христу! Хвала навіки!
Сіяє сонце із небес.
Лилися сльози мов ті ріки,
але живий наш Бог! Воскрес!

Воскрес Ісус! Воскрес Месія!
Не в силах смерть ніщо зробить.
Живий наш Бог! Жива надія
В серцях у нас вона горить.

Її диявол не загасе.
Голгофський хрест вже не страшний
Звалися хмари у кутаси.
Радія небо, Бог живий!

Нема вже мук! Нема страждання
не треба хрест Йому нести.
Воскрес Ісус і є питання,
а чи воскрес для Нього ти?

Чи став в сльозах ти на коліна
Сказав прости пробач Господь.
Його любов до нас не зміння.
Чи відповів тобі Він: "Входь!

Я радий бачить тебе сину.
Ти мертвим був, але ожив!
В біді тебе я не покину.
На хрест я руки положив."

І там помер Господній Син
Земля ридала і тужила.
А фарисеї як один
раділи що прийшла могила.

Та сили пекла не страшні
їм Божих планів не зламати.
Прийшлось змиритись сатані
В гробу не буде Бог лежати!

Воскрес, аби жила надія.
Помер, аби людей спасти.
Живий наш Бог! Живий Месія!
а чи воскрес для Нього ти?
© Наталія Пешкан
#Пасха@poesiaGod

Який благословенний нині день!
Навколо посмішки,радіють усі люди.
В душі мелодія любві бренить,
Пісні хваління линуть звідусюди.

А все тому,що наш Христос Воскрес!
Так,дійсно!Вже нема Його у гробі!
Тож хай хвала лунає до небес,
За вічнеє життя дароване і тобі!

Воістину Воскрес!О,Алілуя!
Приєднуюсь я також до усіх..
Спасибі,мій Ісус!Люблю тебе я!
Прийми щиру подяку з уст моїх!

В цей час не можу не радіти,
Не можу я не славити Тебе!
Бо Ти-Творець,а ми є Твої діти.
Я дякую,Ісусе,за любов без меж!

Воістину Воскрес,Ти наш Месія!
Хвала і Честь Тобі,Спаситель наш!
Любов Ти наша,Віра і Надія!
Нехай Тобі лунає слава повсякчас!

Тому в цей день святковий я усіх вітаю
Любовію Ісуса,Бога нашого,Христа
І від щирого серця я усім бажаю
Любові,миру,радості,тепла!

Нехай душа ваша завжди втішається
Воскреслим Господом Христом
І завжди святим духом наповняється,
Щоб славить Бога нам усім разом!

Бажаю всім воскреснути сьогодні
Разом із нашим Богом і Отцем
І розпочати життя інше,в Господі.
Нове життя разом з Творцем.

Тож нехай завжди ця чудова Пасха,
Ім'я якій для мене є Ісус,
У душах ваших лишиться назавжди
І береже від лиха,від спокус!

Дає вам сил ніколи не здаватись,
А завжди віру і надію мать.
І лиш на Бога покладатись,
Щоб життя вічне в небі мать.
© Людмила Мельник
#Пасха@poesiaGod

А я було зневірилася… Тихо й просто
Я раптом перестала Богу довірять
В душі моїй ставало темно й пусто,
І я відчула, що втрачаю благодать

Ні, я не впала, навіть не спіткнулась
І я несла хреста до вічної мети,
Але дитяча віра похитнулась,
Чим далі йшла, тим важче було йти

Гірка зневіра так закралася неждано
В моєму серці своє місце зайняла
Я вірила у Хрест, в спасіння мені дане,
Я вірила у Бога, але віри не йняла…

Звідкіль цей гіркий корінь в мені взявся,
Та майже з незначних дрібниць…
Коли мій гіркий плач у небо знявся
Коли я перед Богом пала ниць

Він промовчав мені у ту хвилину
Мій Бог мені не відповів…
Гірке мовчання не одну годину
«Довірся Богу» - дух мені велів

Та так не раз, не два, бувало часто
Що я молюся, а мій Бог мовчить
І раптом віри обірвалося намисто,
І на устах молитва не бринить…

Я перестала Господа благати,
Я перестала щось Його просить
Гірка зневіра закувала серце в грати
«кому ти молишся, твій Бог мовчить,

Ти не достойна. Бог тебе не чує» …
Та раптом я побачила Христа
Як Він дорогою страждань крокує
Як Він висить на дереві хреста

Я раптом стала свідком Його муки
Його молитви в Гефсіманії, в саду
Як Він до неба зводить Свої руки
«Нехай мине ця чаша. Ні! Піду…»

Невже це Бог Христа не чує,
Невже Його молитва звук пустий,
Він на Голгофі, смерть Його чатує,
«О, не покинь Мене, Отець благий,

О, не покинь!» – та небо потемніло
Отець залишив сина на хресті
І серце боляче стискалось і щеміло
Невже Бог не почув слова святі.

«Ні, Я почув, та важко було чути
Й кидати Сина у останній смертний час,
Я можу відповіді і не дати,
Але я завжди, діти, пам’ятаю вас.

Буває так, що й треба промовчати,
Щоб віра стала золотим литтям
Коли ти від зневіри будеш знемагати,
Я буду поруч, ти лиш вір Мені, дитя»

А я було зневірилася, Боже.
Пробач зневіру, і прости за все
І серце іншого промовити не зможе
« Я ВІРЮ БОГУ!!! ВІРЮ, НАД УСЕ!!!»
© Тетяна Владова
@poesiaGod

Я сьогодні весь день провела без Ісуса...

Дуже торкнувся мене цей вірш.
Автор Лілія Карабан

Земля співає. Пасха ось звершилась!
Любов торкнулась Космосу глибин.
З небес на землю благодать полилась,
І переміг Спаситель Божий Син.
.

Великий Бог послав на землю Сина,
Він для спасіння нам усе звершив.
Живімо свято, будьмо з Ним єдині,
До смерті нас Спаситель полюбив.
.

Христос воскрес! Співає вся планета,
«Воістину воскрес!» – радієм ми.
Настане день – ввійдемо в славу неба,
Відступлять темні сили назавжди.
.

О друзі, треба нам не забувати,
Що з Господом воскресне для життя
Лиш той, хто йде шляхом спасіння й правди,
У Книгу Бог вписав його ім’я.
.

Все чисте і святе у Царстві Божім,
Ніщо нечисте в небо не ввійде.
Хто не прийняв Христа – ввійти не зможе,
Небесна радість дітей Божих жде.
.

Порою труднощі Господь нам посилає,
Це на добро і благо завжди нам.
Він нас Своєю кров’ю очищає
І вдосконалює духовний храм.
.

Прощайте і трудіться над собою,
Нам Слово Бога дане не дарма.
Живіть у мирі, всім служіть з любов’ю,
Щоб увійти в прекрасні небеса.
.

Дивіться на Христа. Його розп’яття
Хай нам усім нагадує про те,
Що на землі усі ми сестри й браття,
Й життя повинне бути в нас святе.
.

По милості Своїй Він дав спасіння,
Не за заслуги наші і діла.
Так само подарує й воскресіння,
За нього вже заплачена ціна.
.

Хай буде плід рясний наш і здоровий,
Щоб соромно не було перед Ним.
Чекаєм Його приходу з любов’ю,
Потрібний кожному лиш Він Один.
.

Христос воскрес! Хай чує вся планета,
«Воістину воскрес!» – говорим ми.
Христос розбив всі темряви тенета,
По всій землі звучать Йому псалми.
.

Христос воскрес! Нехай душа радіє.
Нам сонце світить ясно угорі.
Великий день! У небо ллються співи,
Спасителю, ми дякуєм Тобі.
.

За воскресіння, за нову надію,
За щастя, що струмком у серці б’є.
За вічну славу неба, світло й віру,
За всі діла прославимо Тебе!

#Пасха@poesiaGod

Добірка віршів до Пасхи

(Щоб прочитати вірш натисніть на назву)

✝ Христос воскрес
✝ Привіт, горобчику
✝ Пасхальна декламація
✝ Христос воскрес (це інший)
✝ Вірші на тему "В'їзд Ісуса в Єрусалим"
✝ Остання вечеря
✝ Ми всі Тебе, Христос, розп'яли
✝ Віа Долороса
✝ Там на Голгофі
✝ Під хрестом же Ісуса стояли
✝ Який благословенний нині день
✝ Живий Спаситель
✝ Хрест не кінець - початок
✝ Я довго думав над словами
✝ Він помер за нас

➡️Добірка пісень з фонограмами до Пасхи ⬅️

➡️ Добірка пісень з нотами 🎵 до Пасхи ⬅️

@poesiaGod

ВІН ПОМЕР ЗА НАС

Він йшов покірно, біль стискала груди
А на плечі прокляттям хрест лежав
Позаду й спереду вони - немов нелюди
І кожен з них плював, сміявся і кричав

А спрага мучила під сонцем до нестями
О як не легкий цей до страти путь
Вела дорога - до гори до ями
Де хрест вкопають, і де Його розіпнуть

Ув день оцей, бурлило усе місто
Повсюди гам - спішить на гору люд
Спішили всі побачити те дійство
Як смертників на страту віддають

Серця жіночі плавились від жалю
У матері Христа вже не хватало сліз
За що синочкові жахлива така доля
Невже лиш для хреста, тут на землі він ріс?

О як не легко бачити страждання
Де сили взять , щоб це перенести
Вона б сама напевно без вагання
Пішла б на смерть - щоби його спасти…

Та ось і все: - прибили… хрест вкопали
Й закапала з хреста страждальця кров
О Якби в час оцей серця людей спізнали
Що розп’яли вони не зло – а розп’яли Любов

Та час пройде - пройде якась година
І сотник там від страху закричить
Воістину Він був Господнім Сином!...
О як йому тепер з своїм сумлінням жить?

Як людству жить - Спасителя не стало
Невже навік в полоні смерті Він…?
Ні ! Він Воскрес ! - зламавши смерті жало
Із мертвих первенець – людський і Божий Син.

**

Земля стряхнула дні, мов стерла пил з долоні
Хоч канув в вічність той далекий час
Та не забудьмо друзі - краплі ті солоні
Крові Христової, що пролилась за нас

Згадаймо браття хрест, Христа пробиті руки
Згадаймо те як Він за нас вмирав
Прославмо Господа за Сина - що на муки
З великою любов’ю, Бог за нас віддав!
©Леонід Волинський

Я довго думав над словами,
Які хотів би вам сказать.
Згадать про смерть, про воскресіння
Як Бог із мертвих зміг устать.

Про те, що це не просто чудо
Одне із тих, що був Ісус робив.
Що це був план для всього світу
Й дорогу в небо нам відкрив.

Що Він Своєю кровю
Гріхи всі до нам простив.
І місце чуднеє на небі
Для кожного із нас зробив.

Та ось, про що хотів спитати
Мій друже, вислухай усе:
Чи дійсно той Христос розпятий
В твоєму серці був воскрес?

Чи Він живе в тобі, панує?
Чи Він життя змінив твоє?
А може досі, як в могилі
Лежить, й строжожа стереже?

Сторожа впертості, невіри,
Байдужості, образ і пустоти
Невже ти хочеш на всі віки
Залишитися в смертній темноті?

Чи може хочеш, щоб воскрес Він
Свій лад у серці встановив
Прибрав сміття,й усі образи
Й тебе нового Він створив?

Якщо ти хочеш переміни
То не барися - поспіши.
Проси ти в Нього воскресіння,
Нове життя ти попроси.

Ісус ніколи не відмовить,
Тебе Він чудом воскресить.
В твоєму серці запанує.
І все життя твоє змінить

Проте одне май на увазі,
Що двері серця і душі
Лиш ти один відкрити можеш
І більш ніхто. Тож поспіши!
© Пуйда Павло
@poesiaGod

Борня.
Та ми ще потом не стікали,
Коли стояли по коліна у борні!
Нам бруд на голову зливали,
Тримаючи словесні битви у війні.

А ми, все бавимось в героїв.
У тих, що полягли за правди суть.
Де ми шукали глибину устоїв,
Що так приємно лестять слух?

Словами все ми зруйнували,
А час віднови все ж прийшов тепер!
Чи ми в словах ту правду захищали,
Чи нам забракло сили тих манер?

Які у лагідності слова,
Розтоплять всякі береги.
Дорога подвигів - готова!
Засвітить сонце навкруги!
© Богдан Яремцьо

Хрест не кінець - початок!

Здається все!.. ніч огорнула землю,
І порятунку зовсім вже нема,
Людей, думки турбують невеселі:
Могила, всіх надій Земних – тюрма?!

Надія жити, мертвим "я" розп'ята,
І хтивість, риє яму метрів з два
Навіки тіло щоб в труну сховати,
Де все черв'як безвиході з'їда...

А от душа людська, боїться пекла,
Та розум не сприймає Божий страх,
Й триває в серці боротьба запекла,
Здолає ніч - почнеться вічний крах!

Та день існує там, де Сонце Правди,
Христос, надія на життя – воскрес!
І всі, хто вірить Богу, нині раді,
І дякують Спасителю за хрест!
© Лобань Ярослав
@poesiaGod
#пасха@poesiaGod

Надія
Чи є у радощах надія?
Яка у труднощах вона?
Куди ведуть шляхи і дії?
У них пірнути би до дна.

Дістати б те, що море скрило
І в променях, ще й ожило!
Цікаво знати де то гирло,
А де початок? Хто ж зна то.

А цікавіше жить в надії,
Та і не знати майбуття,
Того, що спонука до дії,
В чеснотах нашого життя!
© Яремцьо Богдан

Це не вірш, але дуже сподобалось!
Дуже хороші думки.

НАМ ЗАВЖДИ Є ЗА ЩО ДЯКУВАТИ БОГУ🙏🏻

За дітей, які шумлять удома: це означає, що у вас є сім'я.

За посуд, який потрібно мити: значить, у вас є їжа.

За килими, які треба пилососити, вікна, які треба мити, труби, які забиті: значить, у вас є дім.

За промоклі від дощу черевики: значить, ви ще здатні ходити і вам є, що взути.

За затори на дорогах: значить, у вас є машина.

За уроки та іспити, до яких потрібно готуватися: значить, у вас є можливість здобувати освіту.

За начальника, який кричить: значить, ви ще здатні чути.

За гору прання: значить, у вас є одяг.

За сльози і посмішки: значить, ви ще можете відчувати.

За тих, хто завдає вам болю: значить, ви можете зрозуміти, як не потрібно чинити і подарувати у відповідь прощення та любов.

За втому наприкінці дня: значить, ви ще можете попрацювати на славу.

За будильник, який будить вас ні світ ні зоря: значить, ви ще живі.

Цінуйте те, що маєте.

Дякуйте частіше Богові — адже багато хто мріє про таке життя, як у вас.
@poesiaGod

ЖИВИЙ СПАСИТЕЛЬ

Христос воскрес! Я вірю в це глибоко!
Живий Спаситель - сумніву нема,
Тому у серці впевненність і спокій,
Тому царює у душі весна.

Христос воскрес! Порвавши зла кайдани,
Він смерть і сили пекла подолав,
Не втримала сторожа - дуже рано
Велично з гробу наш Спаситель встав.

Христос воскрес! Радійте, християни,
Бо вхід відкрився нам у небеса,
Нас від гріха святі зціляють рани
І безконечна благодать Христа.

Христос воскрес! Я всім несу цю радість,
Її ніхто уже не забере.
І житиме вона, я знаю, завжди,
Бо наш Ісус воістину воскрес!!!
© Наталья Пешкан
@poesiaGod
#Пасха@poesiaGod

Який благословенний нині день!
Навколо посмішки,радіють усі люди.
В душі мелодія любві бренить,
Пісні хваління линуть звідусюди.

А все тому,що наш Христос Воскрес!
Так,дійсно!Вже нема Його у гробі!
Тож хай хвала лунає до небес,
За вічнеє життя дароване і тобі!

Воістину Воскрес!О,Алілуя!
Приєднуюсь я також до усіх..
Спасибі,мій Ісус!Люблю тебе я!
Прийми щиру подяку з уст моїх!

В цей час не можу не радіти,
Не можу я не славити Тебе!
Бо Ти-Творець,а ми є Твої діти.
Я дякую,Ісусе,за любов без меж!

Воістину Воскрес,Ти наш Месія!
Хвала і Честь Тобі,Спаситель наш!
Любов Ти наша,Віра і Надія!
Нехай Тобі лунає слава повсякчас!

Тому в цей день святковий я усіх вітаю
Любовію Ісуса,Бога нашого,Христа
І від щирого серця я усім бажаю
Любові,миру,радості,тепла!

Нехай душа ваша завжди втішається
Воскреслим Господом Христом
І завжди святим духом наповняється,
Щоб славить Бога нам усім разом!

Бажаю всім воскреснути сьогодні
Разом із нашим Богом і Отцем
І розпочати життя інше,в Господі.
Нове життя разом з Творцем.

Тож нехай завжди ця чудова Пасха,
Ім'я якій для мене є Ісус,
У душах ваших лишиться назавжди
І береже від лиха,від спокус!

Дає вам сил ніколи не здаватись,
А завжди віру і надію мать.
І лиш на Бога покладатись,
Щоб життя вічне в небі мать.
© Людмила Мельник
@poesiaGod
#Пасха@poesiaGod

ЩО ТРЕБА ДЛЯ ЖИТТЯ?

Що треба для життя?
Багатство, розкіш або слава?
Чи це все вирішить твоє буття-
На землі, де вся брехня й отрава?

Що треба для життя?
Кар'єра, гроші чи достаток?
Чи, може, помолитись, як дитя
Тому, Хто знав увесь початок?

Що треба для життя тобі?
Скажи, життєва насолода?
Чи щоб в житті був, лиш, в кар'єрі ріст?
Чи щоб була у тебе розкіш вдома?

А що, як все це пропаде?
І враз цього не стане.
І ось те, що було важливо, а тепер...
Його у тебе вже немає.

А є лиш Бог!
В любові Він незмінний.
Ти з ласкою скажи:
"Господь, хочу я вінець нетлінний."

Розділи ти з Богом всі печалі.
Про вчора ти забудь!
Не думай те, що буде далі.
Ти, просто, у Його присутності побудь.

Він завжди поруч із тобою.
Немов дитя - пригорне Він тебе.
Ти, просто, покорися Його волі.
І вже життя для тебе буде не сумне.

Він ось, Він тут. На відстані дихання.
Покайся ти в гріхах своїх!
Залиш свої земні зітхання -
І прийде щастя на твій поріг.

І радість вже ніхто не забере.
Ту, що у Христі ти будеш мати.
Все погане - воно мине.
І ти зрозумієш, що без Бога життя і жить не варто.
@poesiaGod

"Під хрестом же Ісуса стояли -
Його мати, і сестра Його матері,
Марія Клеопова, і Марія Магдалина".
Єв. Івана 19:25

То був найважчий день і найчорніший,
Коли Ісуса воїни розп'яли.
Ну хіба може горе бути більшим?!
Марія в розпачі біля хреста стояла.

Якби могла - о!- якби тільки вміла
Полегшити Його тяжкі страждання
Або додати ще й своєї сили...
Але з хреста дивився Він востаннє.

І гучно скрикнувши, помер. О Боже милий!
Хіба такому треба помирати?
Хіба Йому тепер лягти в могилу,
Коли стільком ще треба помагати?

Не розуміла. Серце рвалось з болю.
Як пережити втрату надвелику?
Він же змінив її пропащу долю,
Не дав згубити молодого віку!

Ну а тепер, а що тепер робити
Усім, хто так любив Його? О Боже!
Уже й могила каменем закрита
І запечатана. Стоїть сторожа.

Скінчився день. А у неділю рано,
Ще ледь світанок зарожевив обрій,
Ще навіть стежку бачила погано,
Побігла в сад, уже знайомий добре.

Але... О ні! Могила вже відкрита!
Христа нема. Його, напевне, вкрали,
Щоб назавжди від неї схоронити!
У відчаї Марія заридала.

"Чого ти плачеш?" - ангели питають.
Ну а вона іще не розуміє.
"Я тіло Господа свого шукаю".
І знову відчай, знову безнадія.

"Чого ти плачеш?" Озирнулась. "Може,
Це ти Його узяв? Скажи, прошу я,
Куди поклав? Мені ти допоможеш?
Я заберу Його..." "Маріє!" - чує.

...Світанок. На траві ще були роси,
І прохолода землю огортала.
Та на очах вже не бриніли сльози.
"Раввуні!" - вона Господа впізнала.

* * *
Як добре, коли знаємо ми Бога
І ходим у житті Його стежками,
У світі не шукаєм тільки свого,
А багатієм добрими ділами.

Та лиш тоді, коли любов у серці
До Господа, як у Марії, буде,
Він тихим голосом до нас озветься
І ми побачим воскресіння чудо.
© Юлія Тонего
@poesiaGod

У цей нелегкий нині час,
Ми хочемо вам нагадати .
Наш Бог, благий, завжди для нас,
Найкраще хоче нам все дати.

Христос воскрес !чудове свято ,
Душа, сьогодні не сумуй.
В цю мить разом будем завзято,
Нести із серця всю хвалу!

Будьте міцні і не похитні,
Ісус Христос наш є живий
Над нами небо це блакитне,
І день для слави ось новий!

Віддаймо щиру цю подяку,
За дар з небес, що Бог нам дав.
Розвіяв Цар всю темінь й мряку
Коли за нас життя віддав!

Там на Голгофі - все звершилось,
Коли за мене Бог страждав.
Усе в Ісусі відродилось,
Коли Він жертвою нам став!

Тому я своє серце щиро,
Схилю до Господа Христа!
Він непорочний й Справедливий,
У Ньому я завжди жива .

Радіймо щиро друзі нині,
Кожну хвилину з Богом йдем!
Чи то в долині чи пустині,
Для Нього дихаєм й живем!

І хай ніщо нас не здолає,
Ні вірус цей, ні карантин,
Бо Сам Господь нас надихає,
Він для життя нас воскресив!
© Галина Кучурівська
@poesiaGod
#Пасха@poesiaGod

ВІА ДОЛОРОСА

На сторінках Євангельського слова
Записано чимало про Христа.
Але у мене повість дещо нова,
Так жахлива і така проста.

Її слова не можуть пояснити,
Її лиш серце може віднайти.
Тому попрошу слухати відкрито
Все, що я хочу вам розповісти.

Закрийте очі і відчуйте тихо
З чутливим серцем весь смертельний жах,
Який в той вечір на Ісуса дихав
І про який не пишеться в книжках.

Ходім зі мною. Чуєте, регочать?
Рипить нещадно катівський батіг!
З’єднались регіт й стогін серед ночі.
З’єднались смерть і світло, святість й гріх.

А Він іде, хоч тіло кровоточить.
Скрегочуть зуби… «Боже, як болить…»
І запах крові різав Йому очі,
І мовив тихо: «Пити! Дайте пить…»

Засохлі губи лопали від спеки,
І теліпались м’ясива шматки.
А до Голгофи йти ще так далеко…
І так печуть оголені кістки…

Він ніс хреста. Каміння впилось в п’яти,
Точилась кров з Його побитих ніг.
Він стільки падав, стільки хотів встати.
Він так хотів піднятись, а не міг…

Пробили руки. А народ регочить:
«Зійди з хреста, якщо ти Божий Син!»
А Він мовчав, до неба звівши очі,
Залишений, обпльований, один…

Залізні цвяхи розривали жили,
І нагло ліз у рани сухий пил.
Звисало, як ганчір’я, Його тіло,
А Він ледь мовив: «Боже мій, дай сил…»

…Ви бачили колись півмертву мати?
Ви чули істеричний її плач?
Бо її Сина розіп’яли кАти,
А Він за них молив Отця «Пробач»…

Вона, якби могла, то замість Нього
Не пожаліла б власного життя.
І краще б їй пробили руки, ноги…
Хай би вона, та не її Дитя…

Але не їй – Йому шипи тернові
Пробили вени, череп і виски,
І це Ісус в однім єдинім слові
Подарував спасіння на віки.

Ви уявіть, що Він був Сином неба,
А Йому Батько навіть не поміг…
А Він страждав за мене і за тебе,
А Він тоді помер за людський гріх.

І запалилось зарево багряне,
І землетрус піднявся із основ…
Цінуй Христову жертву, Його рани…
Бо, як не це, то що ж тоді любов?
© Анастасія Ткаченко

@poesiaGod
#Пасха@poesiaGod

Ми всі Тебе, Христос,
Розпяли на хресті,
Але самі того не знали,
Що ми Месію розпинали!

Йому плювали ми в лице,
Над Ним відверто ми сміялись
Й поносили Імя святе
Ще й вимагаючи знамення,

А Він молився на хресті
І погляд був весь сповнений любов'ю,
Усе простив нам назавжди,
Омивши нас Своєю кров'ю

Він смерть назавжди подолав
І дав серцям нашим спасіння,
Відкрив нам двері в небеса
З Отцем Небесним примиривши.
@poesiaGod

ЙОГО «ні»

А якщо Його «ні» — це твій захист небесний,
І відмова тверда — це прихований дар?
Завдяки оцим «ні» нині бачиш ти весни,
І життя твоє досі не зробилось, мов пар.

Може той теплий хліб, до якого ти тягся,
Був насправді камінням, яке не впізнав.
Думав — Бог став жорстоким, відібрав твоє щастя,
Поки Він тобі біль проковтнути не дав.

Не підкупиш Його, потай не підлестИшся,
І щемливим воланням не проймеш до жалю.
Він не міг помилитись і не помилився,
Коли зло не поклав у долоню твою.

Як багато пасток нам здаються притулком,
Які згубні вогні беремо за маяк!
Тягнемось до отрути, немов до пігулки,
І оманливим компасам довіряємо шлях…

І не знає душа, яка милість в незгоді,
І яке рятівне Його прикре це «ні»!
Коли Бог відмовляє, значить досить вже, годі.
Вір: Його благодаті достатньо тобі.
© Катерина Ліхачова
@poesiaGod

ОСТАННЯ ВЕЧЕРЯ

Ісус узяв хліб, і поблагословив, 
Поламав, і Своїм учням давав: «Прийміть, споживайте,"- сказав;
Так само і з вином вчинив.
Це Заповіт Новий Він постановив!

Господь Ісус наперед знав, 
Що Йому неминучі страждання,
Через людей грішні діяння.
Він на хресті наше зло розпинав. 

Гріх - це біда споконвічна;
Творець з давніх давен говорив до людей:
"О, коли б ти прислухався до Моїх заповідей,
То був би твій спокій, як річка..."

Та не прислухавсь народ, не почув.
Та й не повірили, як і Христос  прийшов
Відкупити від гріхів і дати покров,
І прощення усім, хто віру б набув.

Перед жахливими стражданнями Христа,
Він Паску споживав з учнями разом, 
Яких назвав дітьми,  Своїм чадом...
Бо любить нас Господь, тому й спаса.

Він Новий Заповіт учням дав:
В хлібі і плоті, в вині і крові.
А потім зазнав колючки тернові
Насмішки... хрест...і життя віддав.

Про що ти думаєш, причастя приймаючи?
Поміркуй: про втілення Христа,
Про приклад Його святого життя,
Смиренням Бога прославляючи!

Із неба зійшов Він для добра людства,
Заради відкуплення наших гріхів, 
В цей час поміркуй: про вірність своїх шляхів,
Та про ціну Божого людинолюбства!

Автор невідомий

ХРИСТОС ВОСКРЕС!
Христос воскрес! Співає вся природа,
Величний гімн несеться до небес.
Хоч він помер — з любові до народа,
Із гробу встав, у величі воскрес.

Христос воскрес! Яка велична днина!
Яка любов, і ласка, і краса!
Віддав Господь улюбленого Сина,
Щоб людям всім відкрити небеса.

Христос воскрес! Радійте нині, діти!
Сповнилося найбільше із чудес.
Пропала тьма, і сонце правди світить.
Христос воскрес! Воістину воскрес!
@poesiaGod

Пасхальна декламація

1­й. Звучить піднесено псалом святковий,
Вітання лине радо до небес!
Хай кожної душі торкнеться слово:
Христос воскрес! Воістину воскрес!

2­й. Ласкавий промінь сонця пестить лиця,
Співає серце Богу славу й честь.
Душа хвалою й радістю іскриться!
Христос воскрес! Воістину воскрес!

3­й. Ми маємо спасіння в Божім Сині.
З любові Він залишив трон небес,
Страждав заради нашого спасіння,
А в третій день у славі Він воскрес!

4­й. Спаситель переніс нестерпні муки,
Страждав за людство і пішов на хрест.
Прибили ноги Господу і руки,
Та, смерть здолавши, наш Христос воскрес!

5­й. Природа свідчить всім про Воскресіння,
Сади цвітуть, птахів спів чути десь,
Бо небайдуже Господа творіння
До дня, в який Ісус Христос воскрес!

6­й. Співайте всі, хто любить Бога щиро,
Прослав Воскреслого, о світе весь!
Він вас наповнить спокоєм і миром.
Христос воскрес! Воістину воскрес!

Привіт, горобчику! Ти знаєш –
Христос воскрес?!
Ця звістка райдужно лунає
Аж до небес!
Привіт, кульбабко! Знаєш ти –
Смерть переміг Ісус?!
Немає влади в темноти,
Я Богові молюсь!
О сонечку, привіт, привіт!
Зі мною порадій!
Любов’ю викупив наш світ
Господь, Спаситель мій!
Співають небо і земля,
Луна хвала над світом,
Бо кожне серце промовля:
Воскрес наш Викупитель!
© Зоряна Живка

Христос воскрес! Воістину воскрес!
Хоч наслідки війни ще нас шокують...
А вище хмар звучить святий оркестр,
І ангели небесні торжествують.

Христос Воскрес! Воістину Воскрес!
Немає більш славнішої нам дати.
Той, Хто за нас віддав життя на хрест,
Хто добровільно вирішив страждати!

Що може відлучить нас від Христа:
Війна чи смерть, хвороби чи стихії?
Зворушила нас подвигу краса
І воскресіння славного Месії.

Христос живий! Він там де йдуть бої:
В Гостомелі, у Бородянці, в Бучі...
Катований... із терном на чолі...
На Себе рани наші взяв болючі...

Христос Воскрес, щоб і Луганськ, Донецьк,
І повністю вся наша Україна,
Вклонились Богу в глибині сердець,
Схиливши перед Ним свої коліна.

Мій рідний край поранений, мов птах...
Земля безсильна мертвих хоронити...
І материнські очі у сльозах...
О як це звірство дике пережити?!

Чернігів, Маріуполь, Краматорськ...
О, як над вами ворог познущався!..
І Запоріжжя і Дніпропетровськ!
Весь світ, щоб захистити вас, піднявся!

Молися земле! Плач, наш рідний край...
Так, як Христа, нас ворог хоче вбити...
Нехай почує крик наш небокрай,
Молитись будем, вірити, любити.

Ми різні всі, та мрія в нас одна -
Хай із Христом наш рідний край воскресне!
Хай буде мир, нехай цвіте весна,
Поширюється царство хай небесне.

Любов жива! Не може сатана
Це сильне почуття прекрасне вбити!
Не вирве із людських сердець війна
Краси любові ні вогню молитви.

Мов сад духмяний, розцвіла любов,
Могутня, життєдайна і красива.
Любов за грішних проливала Кров,
Вона Христа із мертвих воскресила.

Зневажена, в терновому вінку,
Любов стікала праведною Кров'ю...
Виконувала місію тяжку...
І залишилась ..вічною.. Любов'ю...

Тремтять любові ніжні пелюстки,
Опльовані, розтоптані без жалю...
Покайтесь, люди, залишіть гріхи!
Щоб наші землі сповнились врожаю!

Щоб наш красивий край зазеленів,
І щоб пізнала Бога вся країна,
Щоб ми раділи й плакали без слів,
І щоб звучала пісня солов'їна.

Нехай рожево яблуні цвітуть,
Прославить Бога все Його творіння,
Нехай щасливі дні до нас прийдуть!
Хай славиться Христове воскресіння!

Христос Воскрес! Воістину Воскрес!
Немає більш славнішої нам дати.
Він Цар царів, Творець землі й небес!
Його всім серцем будем прославляти!
© Марія Мосійчук.
@poesiaGod
#Пасха@poesiaGod

Я прошу, без підтримки не залиш

Я прошу: без підтримки не залиш,
Душа в Тобі потребу лиш має.
Ніколи не спізнишся Ти, не спиш,
Ти Той, хто ніжним дотиком втішає.

Твій лагідний, відвіку Дух Святий
Дарує спокій у тяжких стражданнях.
Той голос — дуже ніжний і м'який —
Мені дасть силу у випробуваннях.

Ти проведеш мене посеред бід,
Серед скорбот даєш мені Ти руку.
Дай завжди мені бачити Твій слід,
Ти знаєш, Отче Вічний, мою муку.

Відомо все Тобі, Спаситель мій.
Через скорботи — шлях лише до Неба.
Підношу догори я голос свій:
У бідах всіх до Бога йти лиш треба.
4.03.2025 року.
© Євген Орлов
@poesiaGod

Не припиняйте молитись за дітей

Благословіння від Господа － діти!
Це нагорода і втіха батькам...
Крихітки милі, тендітнії квіти,
Що лиш на час подаровані нам.

Бог нам вручив цей дарунок безцінний,
Щоб для Христа їх ростити могли,
Щоб турбувались про них ми постійно
І до небесного царства вели.

Відповідальність покладена Богом
Дуже велика лежить на батьках!
Діткам вказати до неба дорогу,
Прикладом бути в словах і ділах.

Хто, як не тато, навчить і розкаже,
В серце посіє добірне зерно?
Хто, як не мама, нас втішить обнявши?
Ніжність і ласку їй з неба дано.

Світ наших діток так манить до себе,
Всюди чатують пастки сатани,
Як нам, батьки, всім молитися треба,
Щоби спаслись наші дочки й сини.

Щоби не збив їх з дороги лукавий,
Щоб зберігали себе в чистоті,
Щоб не пили ту гріховну отраву,
Та не блукали в нічній темноті.

Будуть підняті хай крила молитви
В тата і в мами, бабусь, дідусів,
Щоб перемогу отримати в битві
З ворогом душ, що в цім світі засів.

Щоб зруйнувати усі його плани,
Знищити хід тих піступних ідей,－
Станем в проломі усі християни
За дорогих наших рідних дітей.

Боже, почуй наші щирі благання,
Вухо своє нахили з висоти.
Зглянься на біль наш і переживання,
Наше насліддя, Отець, захисти.

З рук Твоїх вкрасти не дай, Отче милий !
Сам поселися у їхні серця...
Дай їм наснаги, духовної сили,
Вірними бути тобі до кінця.

Хай Твоє око над ними скрізь буде,
Ти стережи їх і впасти не дай,
Щоби диявол не міг і торкнутись
Душ їхніх вічних...і втратити рай.

Ти їх купив дорогою ціною,
Власною кров'ю за них заплатив,
Бо полюбив неземною любов'ю,
Двері до неба Собою відкрив....

Мами, бабусі, брати －християни!
Не припиняйте своїх молитов!
Сміло, відважно у бій за них станем,
Господа щиро просім знов і знов...

Хай до небес будуть підняті руки,
Як у Мойсея колись на війні,
Щоб були з Богом всі діти й онуки
Й славили Ім'я Святе по всі дні.
© Катерина Бойко

НЕ СУДІТЬ ПЕРЕДЧАСНО...

Корабель тонув, зазнавши краху,
Буря в морі пінилась, ревла,
Сталось це, неначе в фільмі жаху,
То страшна трагедія була...

Неминуча смерть мов та примара,
Добиралась до життів людських,
Попри все, одна подружня пара
Допливла до шлюпок рятівних.

Місце вільне там одне знайшлося,
І зайняв це місце... чоловік...
Жінці ж в хвилях моря довелося
Розпрощатися з життям навік.

І останню вигукнувши фразу:
”Потурбуйсь про наше лиш дитя!..”
У морську глибінь пішла відразу
Там закінчилось її життя.

Хтось з людей тоді корив мужчину,
Що егоїстично він вчинив,
Бо не себе, а свою дружину
В морі помирати залишив.

Йому біль душевна стисла груди,
Сльози гіркі із очей текли...
Бо причини істинної люди
Цьому вчинку знати не могли.

Осуд людський навіть через рОки
Цю людину всюди досягав,
Рани серця ворушив глибокі,
І ніхто не знав, як він страждав.

Йшли роки...ДонькА доросла стала,
Батько ніжно так про неї дбав,
Все вона завжди найкраще мала,
Він у всьому їй допомагав.

Після смерті його, на полиці
Записник старий вона знайшла
Й прочитала в ньому таємницю,
Що роками схована була.

”Коли ми в мандрівку вирушали,
Бо в напрузі весь той час жили,
Про страшний діагноз мамин знали...
Дні її полічені були...

Боже! Як хотів я в ту хвилину
Замість неї потонути там...
Ради ж блага нашої дитини
Я в той човен мусив сісти сам...”

＊＊＊＊＊＊＊＊＊＊＊＊＊
Осуду людському меж немає,
Це було і є у всі віки!
Істини хтось до кінця не знає,
І плямує ближніх залюбки.

”Не судіть нікого передчасно...”
Слово Боже закликає нас,
На своє життя дивіться власне,
Не кажіть комусь жорстоких фраз...

Бо яким судом людину судиш,
То таким засудять тебе теж...
Гірко каятись в ту пору будеш,
Та душі своєї не спасеш...

Мудрості вам на земній дорозі,
Проявляйте ближнім співчуття...
Ви людей засуджуєте досі?
Не втручайтесь у чуже життя!

Не судіть! Й не будете судимі!
Пам'ятайте цей біблійний вірш,
Бо чужі проблеми нам не зримі,
Не встромляйте в спину гострий ніж...

Спробуйте людину оправдати,
У її становище ввійти,
Добре слово для душі сказати,
Ключ до її серця віднайти.

Та, коли і вас несправедливо
Осудили люди в певний час,
Слово хто сказав колись глумливе,-
Пробачайте їм, благаю вас!..

Не тримайте зла в своєму серці,
Як Христос прощав－так й ви простіть!
Будьте щирі, лагідні, відверті...
Хай Господь вас в цім благословить!..
© Катерина Бойко

Тримай те, що маєш

Тримай те, що маєш... о, Божа дитино!
Пильнуй, стережи, бо останній вже час,
Бо ворог слідкує за нами невпинно,
З дороги добра хоче збити всіх нас.

Як лев, що на здобич постійно чатує,-
Отак християн стереже сатана...
Він сіті розставив, пастки нам готує,
І ціль у лукавого лише одна...

Щоб вкрасти, щоб вбити, налити отрути,
Щоб душі людські у безодню звести...
О, як нам потрібно обачними бути,
І віру та святість свою зберегти.

Свій одяг - небесний вісон білосніжний
Тримай в чистоті, не брудни, не плямуй!
Будь світлом яскравим у світі цім грішнім,
І інших від гибелі також рятуй!

Нам є за що битись, нам є що тримати...
І втратить спасіння повір, можна вмить...
Потрібно всі сили свої прикладати,
Щоб в небо потрапити, в ясну блакить.

”Тримай те, що маєш...”- Господь тобі каже,
Хоч тяжкі страждання зустрінеш в путі,
Хоч буде нелегко - Бог вихід покаже,
І поміч дадуть Його руки святі.

За душі людські  повсякчас, безперервно
В духовному світі ведеться війна...
Пильнуй і молися, служи Богу ревно,
За викуп твій спачена вища ціна.

Вдягни Божу зброю, візьми меч духовний,-
Ним є Слово Боже－наш компас, земний,
Воно вкаже шлях у темряві гріховній,
І дасть тобі силу у час непростий.

Тримай дуже міцно вінець свій нетлінний,
Борись, що є сили, долаючи страх,
На Бога надійся...До смерті будь вірний,
Щоб вічно з Ним жити в святих небесах.
© Катерина Бойко
@poesiaGod

ДОВІРЯЙ БОГУ У ТЯЖКІ ХВИЛИНИ...

Якщо нежданно в дім прийшла біда
І чорні хмари небозвід закрили,
В душі тривога й смуток вироста,
Тріпоче серце і слабіють сили...

Хто допоможе в цей нелегкий час?
Хто нас потішить і розрадить в горі?
Коли надії промінець погас,
Як тоне човен у життєвім морі...

Хто може зрозуміти нашу біль,
Поспівчувать й полегшити страждання,
Вказати вихід правильний і ціль,
Щоб далі йти вперед без нарікання?

Один Господь, наш люблячий Отець!
Він Той, Кому на світі все відоме...
Він бачить болі змучених сердець,
Де люди ставлять крапку－пише кому...

Він розуміє, як ніхто з людей,
Бо Сам терпів в людському тілі муки,
Гірку сльозу зітруть з твоїх очей
Святі, любові повні, Божі руки.

Лише скеруй свій погляд до небес,
Поклич Його ім'я у день недолі,
І станеш свідком неземних чудес,
Що стануться в житті по Божій волі.

”Не бійся! Тільки віруй!”－каже Він,
Для Бога неможливого немає!
Серед штормів життєвих і руїн
Ще вийде сонце й путь твій осіяє.

Замовкне буря, стишаться вітри,
Коли Творця позвеш на допомогу,
Коли підіймеш руки догори
Й довіриш все Спасителю і Богу.

Він наша Скеля і надійний Щит,
В Нім джерело духовних сил, наснаги,
Господь－надійний прихисток від бід,
Він спокій дасть і в боротьбі－відвагу...

Коли раптово в дім прийде біда,
Зловіщі, чорні хмари вкриють небо,-
Стань на коліна і благай Христа,
Молись і вір－і Він врятує тебе.

Молитва й віра творять чудеса,
Це наша сила у земних скитаннях,
Направ свій погляд в чисті небеса,
Коли стрічаєш на путі страждання.

І щоб не сталось －завжди пам'ятай,-
Бог близько й в зоні доступу постійно!
Йому життєвий шлях свій довіряй,
Бо Він －Скала й Притулок твій надійний.
© Катерина Бойко
@poesiaGod

Друзі, хочу порадити вам християнський магазин книг та ігор.

Не фан, Ти і я назавжди, Євангелізація у сучасному світі, Духовний щоденник для жінок та інші 😇

Приєднуйтесь 🎁

Вірш, покладений на пісню
І колючі уміють любити

... І колючі уміють любити...
Тільки вам, не відомо про те...
З колючками так важко їм жити...
На те, правило в них золоте.

Після зради утратили віру...
Притупили свої почуття..
Колючками обтикали шкіру...
Заховали під них співчуття.

Наїжачились, збились в клубочок...
Настовбурчили гострі голки...
І уже не відкрити замочок...
І уже не подати руки.

І уже не пробитися світу...
Крізь колючий загострений щит...
Тільки серце у них не з граніту...
Хоть немовби й холодне на вид.

І колючі уміють любити...
Навіть більше, ніж любите ви...
Не спішіть за голки їх судити...
Бо болючі на серці в них шви.

Не судіть... Не вам суддями бути...
Під колючкою рана жива...
Не данО вам і трішки збагнути...
Їм так боляче часом бува.
© Галина Момот
https://t.me/poesiaGod

ТИ ДУМАЄШ Я НЕ БАЧУ...

Ти думаєш Я не бачу?
Ти думаєш Я не знаю?
Як часто ночами плачеш,
Й заплакані очі ховаєш?

Ти думаєш Я забувся,
Молитви твої не чую,
Та Я ж із небес дивлюся,
І за тобою слідкую.

Ти кажеш: - "Чому так важко,
Де відповідь Твоя Боже?"
Чому ж ти чути не хочеш?
Чому чекать не хочеш?

Я завжди відповідаю,
Лиш різними способами.
Терпіння перевіряю,
І віру твою з ділами.

Ти хочеш усе відразу
Отримати те, що просиш,
Й не хочеш ти знать відказу,
Лиш мовиш: "Скоріш, мій Боже!"

Та відповідь не забариться,
Її лиш зумій ти прийняти,
Можливо, не так як годиться,
І довго прийдеться чекати.

А може, й скажу відразу,
І Дам тобі те, що просиш.
А те, що не буде на користь,
Давати тобі не можу.

Бо краще тебе все знаю,
І Бачу твоє майбутнє.
Терпіння і віри чекаю,
Я Той, Хто є всюди присутнім.

Люблю тебе Я, дитино,
Хоч можу й когось карати.
І не за тяжкі провини,
А віру твою закаляти.

І Я допускаю горе,
Й печалі твої, і сльози.
Щоб у всіляку пору,
Ти знав, Хто тобі допоможе.

І щоб ти про Небо мріяв,
Де краще тобі буде жити.
Щоб лиш на Мене надіявсь,
Хоч і прийдеться тужити.

Лише, пам'ятай, дитино,
Що Я все роблю на краще.
І як тяжка прийде година,
Й ставатиме важче і важче,

То ти тоді знай, Я чую,
Я бачу твої всі сльози.
Молитви твої рахую,
І Я лиш тобі допоможу.

Зверни лиш свій зір до Мене,
Я знаю коли все дати.
Лиш віруй Мені щоденно,
І добре навчися чекати!
@poesiaGod

Зірка і хлопчик

Чорним штормом бісилося море,
Викидало на білі піски
Помирати на берег, прозорі
Як медузи, морськії зірки.

Ці зірки, мов листки п’ятипалі
Все чекали долоню руки…
І хлопчина жбурляв їх подалі
Того ранку у хвилі морські.

Визволяв він зірки як з полону,
Вже не першу годину підряд,
Кожну зірку вкладав у долоню
І вертав її хвилям назад.

Встав старенький рибалка і раптом
Підійшов до хлопчини на крок:
«Не врятуєш ти їх, не старайся!
Тисячі полягло тут зірок!

Твоя праця не матиме сенсу!
Світ не зміниш, він має броню.
«Ні – хлопочина сказав – цілий всесвіт
Я для зірки цієї зміню!

І жбурнув її в хвилі солоні!
Загойдалась під нею імла.
І звільнилася зірка з полону,
Як по небу, по морю плила…

Тут рибалка прокинувся духом,
І відкинув свій досвід гіркий,
Разом з хлопчиком брав він у руки
І жбурляв в темні хвилі зірки.

І всі люди, не злічиш їх ліком,
Йшли й жбурляли зірки вслід за ним.
І до вечора жодної зірки
Не лишилось на березі тім.

Так, все зло не здолати людині.
Їй не вистачить сили і літ.
Та рятуючи душу єдину
Ти рятуєш для неї весь світ.
© Марія Лелека
https://t.me/poesiaGod

Благословляє Господа рука
Сьогодні вас на це складне служіння.
В усьому приклад ви беріть з Христа,
Несіть Йому у небо всі моління.

Сьогодні перед вами нива ця,
Й лягла на плечі вам відповідальність
За людські душі й за людські серця,
За те, щоб церква бачила реальність.

Ви будьте тими, хто завжди прийде
До зранених життям на допомогу,
Хто стомленому сльози обітре,
Хто вкаже іншим до Христа дорогу.

Ви будьте тими, хто завжди знайде
За ближнього можливість помолитись,
Хто всі зусилля в праці прикладе,
Хто зможе вірним Господу лишитись.

Завжди шукайте ви лиця Христа.
Всіх тих, хто впали, браття, підіймайте.
Так, ваша праця зовсім не проста,
Та все ж ви рук своїх не опускайте.

Ви до кінця дорогу цю пройдіть
Без сумніву, без страху й нарікання.
Допомагайте церкві кожну мить
Від цього дня і аж до днів останніх.

Підтримка ваша тільки у Христа,
Завжди поради в Нього ви питайте,
Бо тільки Він вивідує серця.
Він ваша поміч. Це не забувайте.

Хай буде з вами завжди простота.
Доступними для всіх людей лишайтесь.
Хай буде з вами Божа повнота,
Ніколи у цій праці не здавайтесь.

Бо нагорода ваша в небесах,
Де Сам Спаситель вас давно чекає.
Хоч і приходить в ваші душі страх,
Та все ж ідіть. Вас Бог благословляє.

І церква у молитві у цей час,
Бо руки браття будуть покладати,
Щоб Господу на труд віддати вас,
Щоб ви могли служіння це звершати.

Хай буде поруч Божа благодать,
Ідіть вперед й нічого не лякайтесь.
Прийшов цей день, щоб рукопокладать,
Тож це служіння з радістю приймайте.

І пам’ятайте, що настане час
Перед Богом відповідь давати.
Тож вірними лишайтесь всякий час,
Щоб нагороду від Христа прийняти.
Артемук Мирослава
#рукопокладання

Вдячність служителям

Ми прийшли в наш рідний храм молитви,
В непростий, такий нелегкий час...
Своє серце з вдячністю відкрити
За любов, тут явлену до нас.

Скільки сонця нам подарували
Господа святі трудівники,
Небеса до ніг нам прихиляли,
Направляли на святі стежки.

Ви прекрасні, кожен із Вас воїн,
Наші дорогі служителі!
Сам Господь усіх Вас удостоїв
Звершувати труд на цій землі.

Бачив Бог старання всі, зусилля,
Жертвенність високо цінить Він.
Сходила на Вас Господня сила
Із джерел Його благословінь.

Через Вас, брати, Отець небесний
Потішав нас, милість нам являв;
Посилав духовне і тілесне,
Він, як батько, нас благословляв.

Очі наповнялися сльозами,
І частіше билися серця,
Що нам Бог дав милість бути з Вами
У любові Сина і Отця.

Дякуємо за батьківську строгість,
І за кожний мудрості урок.
Що Ви несли наші всі тривоги,
Хай за все віддячить рясно Бог.

В нас сьогодні визначна подія:
Збільшив Бог служителів ряди.
Хай же Вами небеса радіють!
Будьте вірні Господу завжди!

Хай подвійна сила з неба злине
Мудрості, любові і добра.
Хай в нелегкий час для України
Лине Богу в небеса хвала.

Ми сьогодні гарну зустріч маєм:
Божий план звершився на землі.
Він відобразитись в Вас бажає,
Дані Богом нам служителі.

Ви для всіх нас Ангели Господні,
Втілення найкращих почуттів.
Ви - батьки нужденним від сьогодні,
І захисники для сиріт, вдів.

Ви для слави вибрані Всевишнім,
І Йому потрібні саме Ви!
Так як з братом, поділіться з ближнім,
Витріть сльози із очей вдови...

Жінки служителів, Ви героїні!
В домах Ви трудитесь за себе і за них,
Виховуєте юне покоління,
Встигаєте у всіх трудах земних.

Хай Господь Вас всіх благословляє,
За роки трудів, страждань, терпінь...
І нехай Вам небо посилає
Зорепад своїх благословінь.

Дороге нам царственне священство,
Друзі наші, сестри і брати,
Віримо що у небес блаженство
Допоможе нам Господь ввійти!
©Марія Мосійчук.
@poesiaGod
#рукопокладання

Герої віри

В Біблії прикладів дуже багато,
Мудрості Бог через неї нас вчить,
Щоб вірили просто, й любили завзято,
I прагнули вірно Iсусу служить!

Будемо вчитися у Самуїла,
У Гедеона, Матвія, Луки –
В кожного є від Господа сила
Вірність завжди на шляху берегти.

Ми прочитаємо книгу про Йону,
Про те, як Самсон подолав ворогів,
Та як Мойсей розмовляв з фараоном,
Iз рабства народ крізь пустелю повів.

Разом з Павлом вирушаємо в море,
В гору піднімемось разом із ним.
I навчимося у радості й горі
Прагнути серцем в Небесний наш дім!

Та наийвеличніший приклад в Писанні –
Життя, і служіння, і подвиг Христа!
За нас на Голгофі прийняв Він страждання
Й шлях нам відкрив у святі Небеса!

Схожими хочемо бути на Нього,
Щоб в нас побачили люди Отця,
Щоб прославляти великого Бога
І вірними бути Йому до кінця!

Людмила Власенко (Переклала Олена Мікула)
@poesiaGod

БОГ З ТОБОЮ ЗАВЖДИ...

Коли серце стискає моє гiркий бiль і тривога,
I на душу вiтри налягають, і дме буревiй,
Я свiй зiр пiдiймаю у небо, до вiчного Бога,
Й чую люблячий Батькiвський голос: "Не бiйся, лиш вiр.

Я з тобою завжди, Я з тобою, дитино, усюди.
Вiд скорбот, зрозумiй, Я не можу звiльнити тебе,
Та в скорботах Я помiч подам, поруч буду,
I рука Моя сльози з очей твоїх нiжно зiтре...

Я тебе проведу крiзь палючий вогонь і крiзь води,
I як будеш долиною смертної тiнi iти,
Я з тобою і там, iз низин пiдiйму на висоти,
Щоб прославив Мене й далi йшов до святої мети.

У хвилину важку подивись на Голгофськi страждання,
Де пiд сонцем гарячим Я в тяжких стражданнях вмирав:
На шматочки розiрване тiло, крапля Кровi остання…
Тож подумай про це, щоб ти не знемiг й не упав.

Нехай серце твоє не полонить тривога й печалi,
Щоб навчився радiти й приймати з подякою все.
Знай, що в небi святому тебе нагорода чекає,
Ми з тобою зустрiнемось там вже лицем у лице.

Я з тобою навiки й нiколи тебе не покину,
На стежинi вузькiй потiшатиму Духом Святим,
Лиш у серцi своєму зумiй зберегти Менi вiрнiсть,
Щоб в небеснi оселi ти мiг переможно ввiйти". 

"Я з тобою завжди…" - цi слова менi в серце запали...
Й на дорозi земнiй, як скорбота прийде у життя,
Поможи, мiй Господь, завжди слово оце памятати,
І до Вічного Краю - до неба мене доведи.
Автор невідомий
@poesiaGod

Він годував пташок з руки...
В очах людей гірка зневага...
Худий,як інші жебраки
І на щоках брудна засмага...

А люди швидко йшли вперед,
Ховали погляди під ноги...
І чувся зрідка дзвін монет,
Що розлітались вздовж дороги...

Він був невидимим для всіх...
Примарна постать серед люду...
А на чолі смертельний гріх —
Його клеймо людського суду...

А він свій хрест нести вже звик...
Ніхто ж не бачив за спиною
У нього той страшенний рік,
Ущент зруйнований війною...

Родина, дім... Усе пішло
Під свистом куль у світле небо...
І тільки він на все село
Живим залишився, а треба?

Напевно, так, бо тільки Бог
Усе на світі цьому знає...
І сил дає зробити крок,
Коли, здається, сил немає...

Він годував пташок з руки...
Вони сідали так сміливо....
А в голові важкі думки
І щира віра в справжнє диво...

А всі проходять... Час іде...
Можливо, спиниться побачить
Хоча б один з усіх людей,
Як бідне серце гірко плаче...

Не допоможеш всім один...
У серці страх і насторога...
Але згадай, як Божий син
Здолав життєву цю дорогу...

Він не боявся, не питав
І не цурався сліз та бруду...
А просто жив і рятував
Людей словами, а не судом...

Можливо, й справді щось змінить
Нам стане просто не під силу...
Але, я прошу, не біжіть...
Бо навіть в слові дивна сила!

Їх так багато серед нас...
Давно осуджених, забутих...
Для них в душі спинився час...
А наші погляди — отрута...

Я згодна, всіх не врятувать
І часом скажемо: "Для чого
Негідним руку простягать?"
А я скажу... Скажу: "Для Бога!"

В Його очах немає тих,
Хто є не гідним зватись сином...
Христос життя віддав за всіх
Усі ми — люди, ми — родина!

Є ті, хто впали на шляху...
Згубили світло серед бруду...
Скажи щось добре жебраку
Врятуй словами, а не судом...

Усі ми люди... Часто так
Ми здатні в серці помилятись...
В тобі й мені є той жебрак,
Який так хоче врятуватись...

Не будем бігти стрімголов,
Сховавши погляди під ноги...
У нас є сила, це — Любов!
Любов до Бога і від Бога!

Він годував з руки пташок,
Крошив окраєць їм дбайливо...
А хтось вже зважився на крок,
Спинити біг заради дива...
© Огнєва Інелла
@poesiaGod

Я йша по вулиці осінній,
Холодний вітер дошкуляв.
Мене усю вдягав у іній
І снігом першим укривав.

Я йшла і бачила, як люди
Ховають у шарфи лице,
Обличчя втомлені усюди..
Замислилась чомусь про це.

У кожного свої турботи,
Свої думки у голові.
По вуха хтось застряг в роботі,
У когось думи дощові.

Усі ідуть, мов ті примари,
Життя біжить навколо них,
Немов би душі у них вкрали,
Їм показати б їх самих...

І раптом гірко мені стало,
Хотілось всіх їх обігріть.
Я знаю, всім тепла замало,
Але усяк про те мовчить.

Усі так хочуть трохи світла,
Душа чекає, мов дитя,
Ховаються в шарфи від вітру,
А повз летить кудись життя.

І я всміхнулась... Так, всміхнулась!
До всіх людей, що поряд йшли.
Моя усмішка доторкнулась
До них, і люди ожили.

Одні всміхнулися навзаєм,
Нехай це дивно, та нехай!
Життя лиш раз ми проживаєм,
Тож є бажання - зігрівай!

Одні подумали: "От дивна!"
Але й вони відволіклись!
Бо сила посмішки - чарівна!
До неї тільки доторкнись...

І світ до того темний,сірий
Умить засяяв, потеплів,
Немов хтось вбив страшного звіра
І кригу світлом розтопив.

І вмить, всміхнувшись, захотіли
Іще комусь зігріти день,
Адже добро дарує крила,
Потрібно спробувать лишень.

Не треба мать зв'язки і гроші,
І вільний час, щоб світ змінить.
Будують люди огорожі,
А ви всміхніться їм візьміть.

Даруйте тепле слово людям,
Не бійтесь диваками стати,
Тепло, яке жевріє в грудях,
Усім навколо дарувати.

Не бійтеся сміятись щиро
І смакувати кожну мить.
Хай щастя потече по жилах,
Бо нам під силу все змінить!

Вже звикли люди буть сумними,
Ще осінь дрова підкида...
А ви діліться щастям з ними.
Не зрозуміють - не біда!

Знайдуться ті, що посміхнуться
І також світло понесуть!
Вітри одразу схаменуться
І квіти взимку зацвітуть!
© Огнєва Інелла
@poesiaGod

Більше про авторку ви можете прочитати тут і тут
Це унікальна особистість 💯

Божа любов❤️‍🩹

Наскільки прекрасна, настільки безмежна,
Його безумовна і вічна любов,
Вона неосяжна, вона обережна,
Міцна, незгасима, вона – наш покров.

Такої любові нема порівняння,
Відкрий свої очі, вона - неземна,
Вона перевершує всі сподівання,
Любов милосердна, любов - головна!

Любов довготерпить, любов пробачає,
Все те, що не зможе пробачити світ,
Ця вірна любов нас з тобою тримає,
Для божих дітей ця любов - заповіт!

І прихістком буде для кожного серця,
Коли під ногами вся стогне земля,
Ніколи, ніколи любов не здається,
Із нею разом не здаюся і я.
@poesiaGod

У кожного в житті свої потреби.
У кожного в житті якась є біль…
Але не всі в печалях кличуть небо...
Не всі шукають Господа… Не всі…

І так стає від цього дуже гірко,
Що хтось надію на сЕбе кладе.
Не на Христа, а на просту людину.
Ну, а в людини що вона знайде?

Так часто біль і смуток люди сіють,
І замість співчуття – докором б’ють.
Так мало люди розуміти вміють,
І так багато ран нам завдають.

І ти стоїш. Й від когось ти чекаєш
Хоч крихітку душевного тепла.
І в цьому всьому ти не помічаєш
Того, Хто це давно тобі все дав.

Моє дитя! Повір, Я не змінився,
І біля тебе поруч Я стою.
Я, як і ти, самотнім опинився
У надскладнім духовнім тім бою.

Всі учні спали. Я Один молився.
Підтримки ні від кого не було…
І піт кривавий по чолі котився…
А скільки раз, дитя, таке було,

Що навіть рідні геть не розуміли
І не приймали Господа свого.
Сміялись з Мене, глузували й били…
Й від цього всього тяжко так було…

Але Я йшов. Бо думав Я про тебе,
Я знав - Моя підтримка в небесах.
Там – Мій Отець, і шлях пройти цей треба,
Бо доля світу на Моїх плечах.

Тебе, дитя, Я добре розумію,
Мені відомі всі твої страхи.
Прийди до Мене й Я тебе зігрію,
Як гріють пташенят своїх птахи.

Поплач, дитя. Я сльози витираю.
Побудь зі Мною. Я ж твій добрий Бог,
Якщо впадеш – Я Той, що підіймаю,
Цілитель ран і болей багатьох.

Чому сьогодні так засумувала?
Чому печаль засіла у тобі?
Невже у Мене сили вже не стало?
Чому ж, скажи, здалася в боротьбі?

Не зупинись. Не здайся. Не зламайся.
Не падай духом. Я з тобою є.
Мені, як і раніше, довіряйся,
Бо лиш в Мені опора твоя є.

Я проведу, дитя. Не сумнівайся.
Лише у всьому вірною лишайся.
Настане день – побачиш чудеса.
Я – твій Господь. А ти – Моє дитя.
©Артемук Мирослава
@poesiaGod