☸Формально у буддизмі насилля і вбивство як одна із його форм належать до кате-горії вчинків, які спричинюють негативну карму, а отже, потенційно формують несприят-ливе народження в інших формах життя та негативних локаціях буддійської космології. Заборона на вбивство присутня у доволі великому переліку текстів, що дає нам підстави стверджувати її лейтмотивність. Буддолог Магінда Дігалл виділяє два ключових ка-нонічних тексти, в яких вбивство та насилля категорично засуджуються: Дгаммападу та Чаккаваттсіханада-сутту.
Буддист мирянин або монах повинен утримуватися також від будь-якого заняття, яке пов'язане із завданням насилля. Наприклад, несприятливими практиці вважалися: торгівля живими істотами (тваринами, людьми тощо), торгівля зброєю (однак не заборонялося ми-рянам служити у війську, оскільки існувала нагальна і постійна потреба у захисті мирних громадян та монахів), поширення алкоголю та інших інтоксикантів, заняття проституцією та іншими професіями, що застосовували обман (гадання, передбачення долі, укладання гороскопів тощо).
Одним із найвідоміших і цитованих авторів на цю тему вважається колишній генерал-майор шрі-ланкської армії, а згодом монах Ананда Верасекера. У своїй статті «Буддизм і військовий обов'язок» він намагається окреслити основні проблеми та виклики перед сучасним офіцером, що служить у війську.
Згідно з А. Верасекерою, буддійські 5 приписів це не заповіді на зразок законів, обов'язкових до виконання, а рекомендації, слідування яким може допомогти у доланні сансаричного існування. Дійсно, Будда закликав уникати насилля і війни, оскільки «причинами війни є жадоба, відраза і хибне сприйняття, вкорінене у розумі людини». Усі живі істоти прагнуть нірвани, але шлях цей складний і триває багато перероджень. Впродовж цього шляху люди повинні виконувати певні функції та обов'язки: «король повинен правити, селянин хазяйнувати, учитель учити, торговець торгувати тощо. Але кожен повинен слідувати Вченню Будди, що допоможе їм прогресувати на шляху». Армія потрібна для того, щоб король або цар, або імператор мав можливість захищати власні землі і свій народ. Також, що важливіше, монахам гарантована успішна і спокійна практика у країні, де панує мир та спокій.
Отож, у буддійському вченні присутня тенденція до толерантності, ненасилля та примирення, однак у ньому також наявні форми виправдання насилля. Священні тексти буддизму доповнювалися у різні епохи, відтворюючи розвиток вчення і тому можна зустріти доволі парадоксальні твердження, які можуть бути використані прихильниками «агресивних дій». У країнах, які традиційно вважаються буддійськими, військовий обов'язок та солдати частина суспільства і виконують органічну роль. У залежності від регіону та країни, ситуація може бути різною: найчастіше зброю у руки беруть миряни, приписи для яких не такі строгі, але бувають випадки, коли зброю беруть у руки монахи (напр. М'янма, Японія тощо).☸