Наприкінці III ст. легіони мали значні підрозділи ланціаріїв, спеціалізованих бійців, які билися за допомогою легкого списа "ланції". Деякі ланціарії були кінними, забезпечуючи легіон, або легіонерську вексиляцію (загін), корпусом легкої кавалерії на додаток до еквітів (звичайної легіонерської кавалерії) та промотів («вислуженої» кавалерії).

У цій реконструкції списи ланціаріїв носять у футлярі, прикріпленому до сідла коня (1) (див. Й. Флавій, Іудейська війна 3.96). Ланціарій носить легкі обладунки з м'якої тканини (2). Його шолом нового «гребеневого» типу, що складається з двох частин, і прикріпленими щитками на шию та щоки. У цей час з'являються інші залізні шоломи, що складаються з кількох частин так звані "композитні" (3), але старі шоломи з чашею та нашийником, виготовленими з одного шматка, як бронзовий зразок з Буга (4), все ще могли використовуватися. Ланціарій озброєний двома мечами: довшим колючо-ріжучим (див. 5 клинок) і коротким мечем, відомим як semispathium («напівмеч», Vegetius 2.15). Традиційний кинджал (pugio), з лезом на поясі, виходив з ужитку; на його місце міг прийти довгий односічний ніж, який носили в бронзових піхвах (6).

Джерело: Римські легіонери 284-337 рр. Епоха Діоклетіана та Констянтина Великого. Росс Кован
#Армія_Старого_Риму

-☧-

|☧| - Сенатська Палата
|☧| - Підпишись