👁 Періодично ріже око надто чиста мова мешканців вокзалу й неприродний спосіб мислення. Відчувається, що над текстом ще міг би попрацювати редактор.

Але в інших місцях дивуєшся, як точно підібрані слова й як добре виміряний ритм оповіді.

Найбільше боявся, що це виявиться чергова слізлива історія про бідних бомжиків, яких ніхто не помічає. Але авторка добре балансує між жалістю й відразою до персонажів. Вона не проводить чіткого водорозділу між безхатченками, продавчинями ларьків чи звичайними пасажирами. Бо загалом усі вони просто люди.