Чергова перемога російської пропаганди

На цьогорічному конкурсі World Press Photo перемогли двоє росіян і німкеня з дуже цікавим бекґраундом. Якщо вже це звучить не надто приємно, то далі — тільки гірше.

📸 Міхаіл Терещенко — «Протести в Грузії»

У категорії «Історії» перемогу здобув репортаж Міхаіла Терещенка, фотокореспондента російського державного агентства ТАСС. Його серія знімків висвітлює протести в Тбілісі проти проросійської влади та закону про «іноагентів».

Терещенко вже понад десять років працює на державну пропаганду. У 2014 році він висвітлював події на Донбасі, зрозуміло з якого боку лінії зіткнення. На початку повномасштабного вторгнення він робив фоторепортажі у Волновасі та Маріуполі. Зокрема знімав «роздачу гуманітарки» в окупованих містах та зрежисовану «відбудову» зруйнованого Маріуполя. В коментарі до одного із репортажів Міхаіл називає окуповані міста «звільненими».

Також на нещодавньому публічному заході йому довірили сфотографувати самого Путіна. Дуже гарне портфоліо.

📸 Альона Кардаш — «Вдома пахне димом»

У категорії «Довготривалі проєкти» перемогла серія фотографки Альони Кардаш. Росіянка, яка живе в Гамбурзі, знімала про "травматичний досвід" опозиційних до режиму росіян. Про тих, хто, мовляв, "не згоден з війною", але живе в Росії, читає новини та страждає в тиші.

Сама Кардаш каже, що цей проєкт був для неї дуже особистим, бо війна змусила її покинути дім у Томську. Так, у Томську. Це Сибір, 3300 км від фронту. Тобто постраждала вона не фізично, а внутрішньо. Живе в Німеччині, багато сумує.

📸 Нанна Гайтманн — «Підземний польовий шпиталь»

А ось і вишенька на торті. Перемога німецької фотографки Нанни Гайтманн — за знімок пораненого бойовика так званої «ДНР» у польовому шпиталі в сольових шахтах Бахмута.

А тепер приготуйтесь. Ця світлина перемогла разом зі знимкою німецького фотографа, який зобразив шестирічну Ангеліну з Харківщини, яка страждає на панічні атаки через війну. Тривалий час Ангеліна жила у Куп'янську, на самій лінії фронту. Ці фото поставили в пару. Щоб створити діалог. Адже це «дві сторони одного конфлікту».

Цікаво, що Гайтманн — доволі відома у фотоспільноті. Була у фіналі Пулітцерівської премії, три роки тому вже перемагала у World Press Photo. Тож постає питання: що змусило настільки авторитетну фотографку поїхати на фронт саме з російського боку? Віра у дуальність світу та моралі? Комплексний творчий задум? Боже натхнення?

Ні, просто мати Нанни — росіянка, то й сама Нанна є гордою шанувальницею російської культури. Вона часто знімає російську буденність, хоча й підкреслює, що поєднує ненависть до путинського режиму зі співчуттям до простих росіян.

🧩 Позиція World Press Photo

Організатори конкурсу заявили, що оцінювання робіт відбувається анонімно, без знання авторства чи роботодавця фотографа. Себто вони впевенні, що якщо журі обрали саме ці фото — то вони на те заслуговують.

Після хвилі критики вони пообіцяли «вдосконалити правила та процедури» для роботи зі світлинами від фотографів, які працюють на державні установи. Але по факту — усі нагороди залишилися в силі.