Біди ненадійного оповідача(-ки)

Я людина проста. Все шо пише в книзі для мене правда.
🦄Єдинороги які пуляють мікрокенгуру? Будь ласка!
😳Гарем зі ста мужиків у ісламській країні? Най буде!
😘Ідеальні стосунки де всі одне одного розуміють без слів? Трішки більш сумнівно, але вірю!

І в цьому всьому сумніватися в особі, яка розказує історію мені не дуже притаманно. Навіть якщо я одразу розумію, що це той самий ненадійний оповідач.

І ось тут починаються мої персональні біди:
⭐У мене виникає надто сильна емоційна прив’язаність до героя чи героїні
⭐Я втягуюсь настільки, що забуваю про свою критичну думку
⭐ Або навпаки починаю підозрювати всіх і навіть себе

Як от зі “Жовтоликою”. Я знаю, що мене найобують, знаю, що героїня робить фігню, але все одно їй співчуваю та не хочу, аби вона була “покарана”. Скажіть, що я не одна така!

А отут є класна стаття про цей тип оповіді від Богдани Неборак😳