Чи виросли ви тою людиною, якою хотіли бути в дитинстві?

Задумався зараз над цим питанням і можу сказати, що так. Але це було складно. Щоб стати тим, ким я є, довелося пройти чимало випробувань, пережити чимало емоційний потрясінь, зрозуміти та усвідомити себе, "копнути глибше", досягти аж до самого дна своїх думок та зрозуміти врешті хто я. Це про гармонію з собою, це про те, що ти не цькуєш себе, а приймаєш завжди таким яким ти є, як би сильно не мінявся з часом, ти все одно маєш "ядро" з власних переконань, мрій та цілей. Коли мені важко, я звертаюсь до себе, я підтримую себе, я даю можливість відчувати своєму "я" абсолютно все, що воно захоче - гнів, печаль, лінь, біль, ненависть... Я не засуджую себе. А знаєте, що найголовніше? Те, що як ви відноситесь до себе, так ви відноситесь до інших. Ніхто з нас не ідеальний - думка, що звільняє та допомагає зрозуміти інших і себе. Мрію все ж таки колись бути почутим світом, мрію, щоб колись світ відчув частинку моєї історії, саме тому я займаюсь музикою.
Сьогодні трошки потік думок, тож можете поділитися своїми думками та спробувати вгадати по вайбу цього посту, яку пісню я перекладаю